Рішення

від 24.10.2022 по справі 160/9847/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2022 року Справа № 160/9847/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіНіколайчук С.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до кафедри військової підготовки спеціалістів служби транспорту Українського державного університету науки і технологій, Українського державного університету науки і технологій про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

11.07.2022 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до кафедри військової підготовки спеціалістів служби транспорту Українського державного університету науки і технологій (далі відповідач-1), Українського державного університету науки і технологій (далі відповідач-2), в якій, з урахуванням уточненої позовної заяви від 08.08.2022, просить:

-визнати протиправними дії кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій (вул. Лазаряна, буд. 2, м. Дніпро, 49010, ЄДРПОУ: 44508029) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (паспорт № НОМЕР_1 виданий 1211, РНОКПП: НОМЕР_2 ) грошової компенсації за піднайом (найом) жилого приміщення з 24.02.2022 по 08.07.2022;

- зобов`язати кафедру військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій (вул. Лазаряна, буд. 2, м. Дніпро, 49010, ЄДРПОУ: 44508029) нарахувати та виплати ОСОБА_1 (паспорт № НОМЕР_1 виданий 1211, РНОКПП: НОМЕР_2 ) грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення з 24.02.2022 по 08.07.2022;

-зобов`язати кафедру військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій (вул. Лазаряна, буд. 2, м. Дніпро, 49010, ЄДРПОУ: 44508029) подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення протягом 10 (десяти) днів з дня виконання рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що ОСОБА_1 , проходив військову службу на Кафедрі військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій на посаді помічника начальника кафедри з правової роботи у період з 19.11.2018 по 08.07.2022, що підтверджується контрактами про проходження військової служби та наказом начальника кафедри про звільнення з військової служби від 07.08.2022 № 138. Починаючи з січня 2019 року по 23.02.2022 позивач отримував від Кафедри грошову компенсацію за піднайом (найом) житлового приміщення для себе та своєї родини. Грошова компенсація виплачувалася щомісяця (у поточному місяці за попередній) у розмірах та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. З 24.02.2022 по день звільнення 08.07.2022 Кафедра наказом начальника кафедри від 21.03.2022 № 51 припинила виплачувати позивачу разом з членами його сім`ї грошову компенсацію за піднайом (найом) житлового приміщення, що змусило позивача звернутися до суду. В вищевказаному наказі про припинення виплат зазначено, що відповідно до посиленого режиму роботи кафедри та у зв`язку з переведенням особового складу офіцерів та військовослужбовців контрактної служби на казармене положення, грошову компенсацію за піднайом (найом) житлових приміщень військовослужбовцям та членам їх сімей необхідно припинити до окремого розпорядження. Позивач, разом із сім`єю у складі чотири особи перебуває на квартирному обліку для поліпшення житлових умов у зв`язку з відсутністю власного житла. Службовим житлом, житловим приміщенням для постійного проживання разом з членам своєї родини позивач не забезпечувався. Позивач вважає вищевказані дії Кафедри протиправними, та такими, що порушують діючі нормативно-правові акти у сфері соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.08.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

21.09.2022 відповідач-1 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що наказом начальника кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій № 51 від 21.03.2022 «Про припинення нарахування та виплати компенсації за піднайом (найом) житлового приміщення та здійснення перерахунку за лютий 2022», припинена виплата грошової компенсації військовослужбовцям за піднайом (найом) ними житлового приміщення починаючи з 24.02.2022. Всім військовослужбовцям, які проходять військову службу на кафедрі військової підготовки та членам їх родин, надаються жилі приміщення (кімнати) у гуртожитку, за місцем проходження військової служби та харчування військовослужбовців на безоплатній основі за державні кошти з 24.02.2022. У період з 24.02.2022 по 08.07.2022 умови проживання та проходження військової служби громадянина ОСОБА_1 суттєво змінилися, у зв`язку з оголошенням військового стану. Йому було надано кімнату в гуртожитку. Відповідач вказує, що родина позивача разом з ним не проживала, що ставить під сумнів знаходження сім`ї у м. Дніпро чи взагалі в країні. Будь-яку інформацію щодо перебування родини громадянин ОСОБА_1 не надавав. Щодо компенсації за піднайом житла рапорту або звернень до керівництва Кафедри не надходило.

21.09.2022 позивачем подано відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідно до контрактів про проходження військової служби позивач мав статус військовослужбовця контрактної служби на посаді осіб офіцерського складу та сім`ю у складі чотирьох осіб. Тобто позивач відносився до категорії військовослужбовців, яким військова частина зобов`язана орендувати житло або за їх бажанням виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення в порядку, визначеному законодавством. Позивач вважає доводи кафедри щодо надання йому та членам його родини кімнати в гуртожитку необґрунтованими, а дії такими, що суперечать законодавству. Кафедра не надала жодного документального підтвердження надання позивачу та членам його родини житлового приміщення, ані спеціального ордеру на заселення, ані договору проживання в гуртожитку, ані договору про надання комунальних послуг, ані договору оренди Кафедрою житла. Жодного документу підтверджуючого проживання позивача разом із сім`єю в житловому приміщенні (кімнаті) в гуртожитку. Припущення Кафедри стосовно не проживання сім`ї позивача разом з ним та знаходження його сім`ї поза межами країни не відповідають дійсності, оскільки позивач був звільнений з військової служби через сімейні обставини, а саме необхідністю доглядати за малолітніми дітьми через те, що його дружина діючий військовослужбовець (підстава звільнення зазначена на останньому аркуші останнього контракту).

Відповідачем-2 відзиву в обгрунтування власної правової позиції суду не надано.

Відповідно до ч. 6ст.162 Кодексу адміністративного судочинства Україниу разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. ч. 5, 8ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_1 .

Позивач має посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 , дата видачі 27.04.2021.

Між ОСОБА_1 та Державною спеціальною службою транспорту в особі начальника кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Дніпровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В.Лазярна, полковника ОСОБА_2 , були укладені контракти про проходження громадянами України військової служби у Державній спеціальній службі транспорту на посадах осіб офіцерського складу.

Останній контракт було укладено строком на 1 рік 13.09.2021.

В п. 14 контракту від 13.09.2021 вказано, що чинність контракту припинено 08.07.2022 у зв`язку з підпунктом «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» за наказом №138.

Позивач в позовній заяві вказує, а відповідач у відзиві підтверджує, що починаючи з січня 2020 року, позивач отримував від Кафедри грошову компенсацію за піднайом житлового приміщення для себе та своєї родини.

За період з 24.02.2022 по 08.07.2022 позивачу не виплачувалась грошова компенсація за піднайом (найом) житлового приміщення.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за піднайом (найом) жилого приміщення з 24.02.2022 по 08.07.2022, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІІ (далі Закон №2011-ХІІІ) та постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2013 № 450 «Про розмір і порядок виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, розвідувальних органів, Державної прикордонної служби, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони та військовослужбовцям, відрядженим до Міністерства освіти і науки, Державного космічного агентства, за піднайом (найом) ними житлових приміщень».

За приписами ст.1 Закону №2011-ХІІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із частиною 1 ст. 1-1 Закону №2011-ХІІІ законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Статтею 1-2 Закону №2011-ХІІІ передбачено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ст.2 Закону №2011-ХІІІ, ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Згідно частини 1 ст.12 Закону №2011-ХІІІ, Держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2013 № 450, затверджено Порядок виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, розвідувальних органів, Державної прикордонної служби, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони та військовослужбовцям, відрядженим до Міністерства освіти і науки, Державного космічного агентства, за піднайом (найом) ними житлових приміщень

Відповідно до п. 3 Порядку №450 виплата грошової компенсації військовослужбовцям здійснюється у межах відповідних бюджетних призначень, передбачених Міноборони, МВС, Службі безпеки, розвідувальним органам, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецзв`язку та Держспецтрансслужбі, Управлінню державної охорони, а також МОН, ДКА на відповідний рік.

Пунктом 4 Порядку №450 визначено, що грошова компенсація виплачується починаючи з дня реєстрації поданого в установленому порядку рапорту військовослужбовця, зокрема, особам офіцерського (у тому числі особам, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, - за місцем проходження військової служби згідно з наказом командира (начальника) військової частини.

Відповідно до п.5 Порядку №450 для отримання грошової компенсації військовослужбовці разом з рапортом подають такі документи:

копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України військовослужбовця та членів його сім`ї;

копії документів, що засвідчують реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті) військовослужбовця та членів його сім`ї;

інформацію (витяг, інформаційну довідку) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та бюро технічної інвентаризації про нерухоме майно, яке належить військовослужбовцю та членам його сім`ї;

копії довідок про реєстрацію місця проживання (перебування), видані органом реєстрації, на військовослужбовця та кожного члена його сім`ї, який проживає разом з ним (військовослужбовці військових частин, які дислокувалися в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, і які переміщені з місць попередньої дислокації, подають довідку про склад сім`ї, видану командиром (начальником) цієї військової частини (підрозділу);

копії свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану (про шлюб, розірвання шлюбу, про народження тощо), інших документів, що підтверджують родинні стосунки;

належним чином завірену копію довідки про забезпечення житлом з попереднього місця проходження військової служби, видану квартирно-експлуатаційним органом (службою) Міноборони, Національної гвардії, відповідним підрозділом СБУ, розвідувальними органами, Держприкордонслужби, Держспецзв`язку, Держспецтрансслужби, МОН, ДКА, Управління державної охорони (крім осіб, які прибули з тимчасово окупованої території України та населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження).

Пунктом 6 Порядку №450 визначено, що грошова компенсація не виплачується, зокрема, у разі проживання військовослужбовця у спеціально пристосованій казармі чи гуртожитку, в населених пунктах за місцем проходження військової служби та/або в безпосередній близькості від місця проходження військової служби, що дає змогу щодня своєчасно прибувати до місця її проходження. Перелік таких населених пунктів визначається Міноборони, МВС, МОН, СБУ, розвідувальними органами, Адміністрацією Держспецзв`язку, ДКА та Управлінням державної охорони

Згідно з п.7 Порядку №450 виплата грошової компенсації припиняється з дня, наступного за днем:

отримання (придбання) військовослужбовцем жилого приміщення;

виключення із списків особового складу військової частини, Держспецзв`язку (за винятком військовослужбовців, направлених у складі підрозділів для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки);

вибуття військовослужбовця в закордонне відрядження разом із сім`єю;

встановлення факту подання військовослужбовцем недостовірної інформації, яка стала підставою для виплати грошової компенсації.

Наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 №380 затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями.

Пунктом 5 розділу V Інструкції визначено, що військовослужбовцям відповідних категорій та курсантам вищих військових закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які не забезпечені жилими приміщеннями за місцем проходження військової служби за їх бажанням виплачується грошова компенсація за піднайом (найом) житлового приміщення (далі - компенсація за піднайом).

Компенсація за піднайом виплачується за місцем проходження військової служби (навчання) відповідно доПорядку виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації та Державної спеціальної служби транспорту за піднайом (найом) ними жилих приміщень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року № 450 (далі - Порядок виплати грошової компенсації).

Пунктом 6 розділу V Інструкції встановлено, що конкретний розмір компенсації за піднайом щороку визначається з огляду на наявний фінансовий ресурс, передбачений в кошторисі Міноборони для цієї виплати на відповідний бюджетний період.

Відповідно до п.7 розділу V Інструкції для отримання компенсації за піднайом військовослужбовець подає рапорт командиру військової частини. Разом з рапортом військовослужбовець подає документи згідно з переліком, встановленимПорядком виплати грошової компенсації, довідку про склад сім`ї та довідку про перевірку житлових умов.

Якщо військовослужбовець вибув у службове відрядження (понад 6 місяців), право на оформлення (поновлення) документів для отримання грошової компенсації мають члени сім`ї військовослужбовця.

Згідно з п. 8 розділу V Інструкції виплата грошової компенсації військовослужбовцям відповідних категорій та курсантам вищих військових закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які перебувають у шлюбі, здійснюється в порядку виплати грошової компенсації та в межах бюджетних призначень, затверджених для цих потреб, за місцем проходження військової служби (навчання) або (у разі відсутності за місцем проходження військової служби (навчання) фінансового органу) за місцем виплати їм грошового забезпечення.

З аналізу норм Порядку №450 та Інструкції №380 судом встановлено, що грошова компенсація за піднайом житла виплачується військовослужбовцю в межах наявних фінансових ресурсів. Отже, вказана виплата не є безумовною виплатою позивачу лише за факт оренди житла, вказана виплата залежить від наявності фінансового ресурсу у відповідачу на проведення відповідних виплат.

В Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», продовжено дію воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 року строком на 30 діб указом Президента України від 14.03.2022 року №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено дію воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 року строком на 30 діб указом Президента України від 18.04.2022 року №259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено дію воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 року строком на 90 діб указом Президента України від 17.05.2022 року №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».

21.03.2022 начальником кафедри військової підготовки спеціалістів служби транспорту Українського державного університету науки і технологій прийнято наказ №51 «Про припинення нарахування та виплати компенсації за піднайом (найом) житлового приміщення та здійснення перерахунку за лютий 2022».

В наказі вказано, що його прийнято відповідно до наказу начальника кафедри від 24.02.2022 №35 «Про переведення особового складу кафедри на посилений режим роботи», у зв`язку з переведенням особового складу офіцерів та військовослужбовців контрактної служби на казармене положення.

Наказом зобов`язано помічника начальника кафедри начальника фінансово-економічної служби припинити виплату грошової компенсації військовослужбовцям за піднайом (найом) ним житлового приміщення, починаючи з 24.02.2022 до відповідного розпорядження про поновлення вказаних виплат.

Вказаний наказ є чинним, розпорядження про поновлення виплат відповідачем не приймалось.

Отже, припинення виплати грошової компенсації позивачу за піднайом (найом) ним житлового приміщення припинено через прийняття наказу №51 від 21.03.2022.

Як зазначив відповідач у відзиві, вказане пов`язане з тим, що всім військовослужбовцям, які проходять військову службу на кафедрі військової підготовки та членам їх родин, надаються жилі приміщення (кімнати) у гуртожитку, за місцем проходження військової служби та харчування військовослужбовців на безоплатній основі за державні кошти з 24.02.2022 року.

Питання стосовно належного доведення до позивача змісту наказу №51 від 21.03.2022 та ознайомлення позивача з ним у цій справі сторонами не ставилось на розгляд суду. Більше того, вказаний наказ долучено позивачем до позовної заяви, отже позивач є належним чином обізнаним стосовно існування наказу про припинення виплати грошової компенсації військовослужбовцям за піднайом (найом) ними житлового приміщення.

Відтак, з 24.02.2022 у позивача був наявний вибір щодо подальшого проживання: або у приміщенні у гуртожитку, який надавав відповідач, або шляхом самостійної оплати житлового приміщення, в якому позивач проживав до 24.02.2022.

Судом не встановлено, що позивач звертався до відповідача щодо питання надання приміщення у гуртожитку у відповідності до наказу №51 від 21.03.2022, хоча надання приміщення у гуртожитку йому було передбачено вказаним наказом.

Стосовно твердження позивача про наявність обов`язку у відповідача на виплату грошової компенсації за піднайом (найом) житлового приміщення, суд звертає увагу позивача на п. 3 Порядку №450, пункту 6 розділу V Інструкції №380, п. 8 розділу V Інструкції №380, якими визначено, що відповідна компенсація виплачується лише за наявності фінансового ресурсу та в межах бюджетних асигнувань.

Введення воєнного стану на території України з 24.02.2022 внесло комплекс змін у функціонування військових підрозділів, в тому числі й на кафедрі військової підготовки спеціалістів служби транспорту Українського державного університету науки і технологій, у зв`язку з чим були прийняті накази від 24.02.2022 №35 та від 21.03.2022 №51.

Вказані накази є чинними та підлягають виконанню, в тому числі особами, яких вони стосуються. Відповідною особою у періоді з 24.02.2022 по 08.07.2022 був і відповідач.

Наведене доводить, що не зацікавлення позивача стосовно умов подальшого проживання його та членів його сім`ї, у зв`язку з прийняттям наведених наказів, свідчить про байдужість позивача до власних прав, що призвело до подальшого проживання позивача у житловому приміщенні, яке він винаймав, та без отримання грошової компенсації за найм такого житла.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 №340/1019/19 зазначив, що поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду).

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є підставою для визнання дій відповідача протиправними, оскільки останній діяв у відповідності до проаналізованих вище норм законодавства та з урахуванням воєнно-політичної обстановки у державі.

Додатково судом встановлено, що позивач не звертався до відповідача із заявою про виплату вказаної компенсації ані під час служби за контрактом, ані під час подання рапорту про звільнення, відповідач не відмовляв у виплаті вказаної грошової компенсації на підставі розгляду заяви позивача, з урахуванням конкретних обставин, які виникли саме у позивача. Відповідач лише дотримувався наказів від 24.02.2022 №35 та від 21.03.2022 №51 про переведення особового складу на казарменне положення та припинення виплати допомоги за найм житлового приміщення.

Стосовно твердження позивача про те, що він відноситься до категорії військовослужбовців, яким військова частина орендує житло або виплачує грошову компенсацію за піднайом (найом) житлового приміщення, суд зазначає, що вказане твердження позивача свідчить про незгоду з наказом від 24.02.2022 №35 про переведення військовослужбовців за контрактом на казарменне положення, однак вимоги про оскарження вказаного наказу позивачем не заявлені.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16(пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19).

Стосовно визначення належного відповідача у справі, суд зазначає, що у відповідності до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань кафедра військової підготовки спеціалістів служби транспорту Українського державного університету науки і технологій (код ЄДРПОУ 44508029) зареєстрована в якості юридичної особи 17.11.2021, номер запису 1002241030001098082. Відтак, кафедра є належним відповідачем у справі.

Відповідно до ч. 1ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Частиною 2ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач вмотивованих доводів на підтвердження позову не надав, натомість, відповідач виконав покладений на нього ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок, а саме довів правомірність своїх дій, чим спростував твердження позивача про порушення його прав та інтересів.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, суд зробив висновок про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Підстави для вирішення питання розподілу судових витрат згідно з ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, з огляду на те, що позивача звільнено від сплати судового збору та позивачу відмовлено в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 90, 132, 139, 246, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до кафедри військової підготовки спеціалістів служби транспорту Українського державного університету науки і технологій (49010, м. Дніпро, вул. Лазаряна, 2, код ЄДРПОУ 44508029), Українського державного університету науки і технологій (49010, м. Дніпро, вул. Лазаряна, 2, код ЄДРПОУ 44165850) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук