Рішення

від 24.10.2022 по справі 240/3330/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2022 року м. Житомир справа № 240/3330/22

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Старосілецької сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання протиправним та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

Визнати протиправною та скасувати відмову Старосілецької сільської ради Житомирської області, оформлену рішенням "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність" від 24.09.2021 №426 в частині п. 6.

Зобов`язати Старосілецьку сільську раду Житомирської області затвердити проект землеустрою щодо надання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 гектара на території Козіївської сільської ради Старосілецької сільської ОТГ Житомирського району Житомирської області.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно відмовив у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2 гектара на території Козіївської сільської ради Старосілецької сільської ОТГ Житомирського району Житомирської області, оскільки проект землеустрою був розроблений на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області. Крім того, зазначив, що законодавчо визначених підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою відповідач у не навів.

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач у встановлений строк до суду відзив на позов не надіслав, що у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, свідчить про його визнання.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокайастру у Житомирській області від 02.11.2020 №1033-УБД позивачу було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовним розміром 2,0 гектара на території колишнього Коростишівського району за межами Заселених пунктів Козіївської сільської ради.

На виконання вище вказаного наказу позивачем був розроблений відповідний проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 гектара на території Козіївської сільської ради Старосілецької сільської ТГ Житомирського району Житомирської області.

Рішенням відповідача від 24.09.2021 №426 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність" позивачу було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність.

Позивач вважає таке рішення протиправним, тому звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною 1 ст.3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

За змістом ч.1,2 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з пп. "в" ч.3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

За правилами п. "б" ч.1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Частинами 6,7 ст. 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Суд вказує, що до 27.05.2021 повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок було врегульовано статтею 186-1 ЗК України.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 №1423-ІХ, який набрав чинності 27.05.2021, статтю 186 ЗК України викладено у новій редакції, а статтю 186-1 ЗК України виключено.

Відповідно до п. 6 ч.2 ст. 186 ЗК України (далі - в редакції Закону №1423-ІХ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з ч.6 ст. 186 ЗК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб`єкти, визначені цією статтею, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії таких висновків є необмеженим.

Як передбачено ч.7 ст.186 ЗК України, підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Відповідно до ч.9 ст.118 ЗК України (в редакції Закону №1423-ІХ) відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 02.11.2020 №1033-УБД позивачу було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовним розміром 2,0 гектара на території колишнього Коростишівського району за межами Заселених пунктів Козіївської сільської ради.

На виконання вище вказаного наказу позивачем був розроблений відповідний проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 гектара на території Козіївської сільської ради Старосілецької сільської ТГ Житомирського району Житомирської області.

Після розроблення проекту землеустрою, позивач подав заяву про його затвердження у встановленому законом порядку до відповідач.

Разом з тим, рішенням відповідача від 24.09.2021 №426 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність" позивачу було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність.

У рішенні зазначено, що згідно постанови Верховного Суду від 04.05.2020 у справі 802/1539/17-а проект землеустрою та подальша відповідна процедура необхідні лише у разі: переведення земельної ділянки з однієї категорії, визначеної статтею 19 ЗК України, в іншу; зміни виду використання земельної ділянки в межах земель оборони; зміни виду використання земельної ділянки в межах земель сільськогосподарського призначення (окрім наданих для ведення ОСГ, які можуть використовуватись також для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення).

Отже, надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Таким чином, відповідач у рішенні відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою, пославшись на постанову Верховного Суду від 04.05.2020 у справі 802/1539/17-а. Інших підстав для відмови не вказано.

Разом з тим, суд вважає безпідставним посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду, оскільки у ній викладені правові висновки стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, тоді як у даній справі спір вирішується вже на стадії затвердження проекту землеустрою.

Таким чином, суд вважає, що спірне рішення не містить конкретної підстави для відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою, а посилання на правову позицію Верховного Суду, яка не регулює спірні правовідносини є лише формальною підставою для такої відмови, що суперечить вимогам Земельного Кодексу.

Більш того, суд зазначає, що позивач отримав дозвіл на розроблення проекту землеустрою на відведення земельної ділянки, замовив проектну документацію, яка була розроблена в установленому порядку у відповідності до закону, чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Крім того, суд відмічає, що приймаючи оскаржуване рішення, відповідач фактично не погодився із наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 02.11.2020 №1033-УБД, яким позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки .

Належних та допустимих доказів на підтвердження обставин (фактів) порушення вимог Земельного кодексу України при наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою до суду не надано.

В той же час, зазначений наказ виданий уповноваженим на той час органом, є чинний, не скасований, ніким не оспорений та реалізований позивачем.

З урахуванням встановлених обставин справи суд вважає, що спірне рішення не ґрунтується на положеннях ЗК України та не містить законодавчо визначених підстав для такої відмови, відтак, є протиправним та підлягає скасуванню.

Вирішуючи позов в частині позовних вимог про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою, суд дійшов висновку про необхідність їх задоволення, враховуючи таке.

Згідно з ч.3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Частиною 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов`язання вчинити дії після скасування його адміністративного акту.

Верховний Суд у постанові від 24 грудня 2019 року у справі №823/59/17 виклав правовий висновок, відповідно до якого повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Повноваження щодо затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою регламентовано статтею 118 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - затвердити проект землеустрою або відмовити в його затвердженні, якщо для цього є законні підстави. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішення не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявою заявника замість суб`єкта владних повноважень.

У постанові від 28 травня 2020 року у справі №819/654/17 Верховний Суд зазначив, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

За загальним правилом, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким протиправно відмовив в його задоволенні.

Адміністративний суд з урахуванням фактичних обставин зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій.

Суд враховує також позицію Верховного Суду України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15, відповідно до якої спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово покликався на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації не відповідає зазначеній нормі Конвенції (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №705/552/15-а, Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі №826/14016/16).

Зважаючи на дотримання позивачем порядку розроблення документації із землеустрою з метою отримання земельної ділянки у власність, своєчасність її подання та недоведення відповідачем факту наявності визначених законом підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, неподання відзиву на позов, виходячи із наданих статтею 245 КАС України повноважень суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача у цьому випадку буде саме зобов`язання відповідача Старосілецьку сільську раду Житомирської області затвердити проект землеустрою щодо надання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 гектара на території Козіївської сільської ради Старосілецької сільської ОТГ Житомирського району Житомирської області.

Покладення такого обов`язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Частинами 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, враховуючи досліджені матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Старосілецької сільської ради Житомирського району Житомирської області (вул. Шевченка, 20 А, Старосільці, Коростишівський район, Житомирська область, 12515, код ЄДРПОУ 04348705)про визнання протиправним та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Старосілецької сільської ради Житомирської області "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність" від 24.09.2021 №426 щодо відмови ОСОБА_1 узатвердженні проекту землеустрою.

Зобов`язати Старосілецьку сільську раду Житомирської області затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 гектара на території Козіївської сільської ради Старосілецької сільської ОТГ Житомирського району Житомирської області .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Капинос