Ухвала

від 24.10.2022 по справі 240/24915/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

24 жовтня 2022 року м. Житомир

справа № 240/24915/22

категорія 106020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Горовенко А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні суду за адресою: м.Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, заяву Державного реєстратора відділу державної реєстрації Центру надання адміністративних послуг Новоград-Волинської міської ради ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за її позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування наказів, -

встановив:

Державний реєстратор відділу державної реєстрації Центру надання адміністративних послуг Новоград-Волинської міської ради ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати пункти 1,3,5 наказу Міністерства юстиції України №495/5 від 14 лютого 2022 року «Про задоволення скарги»;

- визнати протиправним та скасувати пункти 1 та 6 наказу Міністерства юстиції України №3058/5 від 20 липня 2022 року «Про задоволення скарги» в частині тимчасового блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державному реєстратору виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради Житомирської області ОСОБА_1 строком на 2 (два) місяці;

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №2260/7 від 27 вересня 2022 року «Про невідповідність державного реєстратора вимогам законодавства».

Одночасно з поданням позовної заяви Державний реєстратор відділу державної реєстрації Центру надання адміністративних послуг Новоград-Волинської міської ради ОСОБА_1 звернулась із заявою про забезпечення її позову шляхом:

- зупинення дії наказу Міністерства юстиції України №2260/7 від 27 вересня 2022 року до набрання законної сили судовим рішенням у даній адміністративній справі;

- зупинення дії наказу Міністерства юстиції України «Про задоволення скарги» від 14.02.2022 №495/5 в частині, а саме зупинити дію пункту 3,5 наказу, якими вирішено: «Тимчасово блокувати доступ державному реєстратору виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради Житомирської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на два місяці та виконання пункту наказу покласти на Державне підприємство «Національні інформаційні системи» до набрання законної сили рішенням суду в даній адміністративній справі.

- зупинення дії пунктів 6,8 наказу Міністерства юстиції України «Про задоволення скарги» №3058/5 від 20 липня 2022 року «Про задоволення скарги» в частині тимчасового блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державному реєстратору виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради Житомирської області ОСОБА_1 строком на 2 (два) місяці та виконання пункту 6 наказу покладено на Державне підприємство «Національні інформаційні системи» до набрання законної сили рішенням суду в даній адміністративній справі.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначає, що разі незастосування заявлених заходів забезпечення позову, на неї буде покладено індивідуальний та надмірний тягар, оскільки незупинення дії оскаржуваних наказів позбавить її можливості та права на працю, яке гарантоване Конституцією України, а також можливості здійснювати повноваження, визначені законодавством, оскільки її функції як державного реєстратора безпосередньо пов`язані із доступом до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Також заявник вказує, що незупинення дії оскаржуваних наказів зможе негативно вплинути на результати службового розслідування та призвести до дисциплінарного стягнення та звільнення із займаної посади. Одночасно зауважує, що на момент звернення до суду, позивача на час проведення службового розслідування відсторонено від здійснення повноважень на посаді державного реєстратора відділу реєстрації Центру надання адміністративних послуг міської ради.

Окрім того, відзначає про існування очевидної вірогідності, що відшкодування шкоди, завданої незаконними рішенням Міністерства юстиції України, потребуватиме додаткових зусиль, при тому, що зупинення дії оскаржуваних наказів не скасовує його чинність та ніяк не змінює обсягу прав і обов`язків сторін у спорі, а лише тимчасово забороняє застосування передбачених ним заходів до вирішення спору та спрямовано на збереження існуючого становища до набрання законної сили рішення суду в даній справі.

Розглянувши подану заяву, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент звернення заявника до суду, далі -КАС України) передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно зі ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

За змістом приписів ч.ч. 1, 4, 5, 6ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

З урахування вказаного суд наголошує, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.

Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ`я сторін.

Відтак, під час вирішення питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що законодавець встановив наступні підстави для постановляння ухвали про забезпечення позову у справі: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності.

Із аналізу наведених норм випливає, що забезпечення адміністративного позову можливе виключно за наявності вищевказаних обставин, які підлягають доведенню позивачем та встановленню судом у разі вжиття таких заходів.

Разом з цим, варто зазначити, що розглядати заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність способу забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Також суд звертає увагу на те, що вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами, застосований судом захід забезпечення позову має відповідати вимогам, на забезпечення яких він вживається.

У контексті наведеного суд зазначає, що обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є достатнє обґрунтування того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини такого звернення, у зв`язку із чим обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Проте всупереч наведеному, позивач лише зазначив у заяві, що не вжиття заходів забезпечення позову вона позбавлена можливості здійснювати свою діяльність, що завдасть шкоди не тільки їй, а й іншому колу осіб, які звернулися до нього із заявами про вчинення реєстраційних дій.

В даному випадку, суд наголошує, що інститут забезпечення адміністративного позову дійсно є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. Однак, застосовуючи такий інститут, необхідно перш за все враховувати його мету та запобігати вирішенню спору у справі шляхом задоволення заяви про забезпечення позову.

Суд наголошує, що в заяві Державного реєстратора відділу державної реєстрації Центру надання адміністративних послуг Новоград-Волинської міської ради ОСОБА_1 про забезпечення позову, заявник просить надати доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та, як наслідок, фактично вирішити по суті одну з позовних вимог, оскільки державний реєстратор в подальшому здійснює діяльність у сфері реєстрації прав на нерухоме майно та державної реєстрації юридичних, фізичних осіб-підприємців, незважаючи на те, що оскаржуваний наказ, дію якого просить зупинити, був винесений з підстав порушень порядку державної реєстрації державним реєстратором при вчиненні дій у зазначених вище сферах, що може в подальшому зашкодити правам третіх осіб.

Окрім того, суд акцентує увагу на тому, що заявником самостійно в обґрунтування заяви про забезпечення позову вказано, що на момент звернення до суду, позивача на час проведення службового розслідування, відсторонено від здійснення повноважень на посаді державного реєстратора відділу реєстрації Центру надання адміністративних послуг міської ради. Тобто заявник, в результаті проведення службового розслідування щодо нього, відсторонений не лише від доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а й загалом від виконання своїх будь-яких службових повноважень.

Також суд вказує, що відповідно до змісту п.3 наказу Міністерства юстиції України «Про задоволення скарги» від 14.02.2022 №495/5 та п. 6 наказу Міністерства юстиції України «Про задоволення скарги» №3058/5 від 20.07.2022 вирішено тимчасово блокувати доступ державному реєстратору виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради Житомирської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком саме на два місяці.

Суд зауважує, що доказів продовження дії оскаржуваних наказів суду не надано. З огляду на викладене, п.3 наказу Міністерства юстиції України «Про задоволення скарги» від 14.02.2022 №495/5 та п. 6 наказу Міністерства юстиції України «Про задоволення скарги» №3058/5 від 20.07.2022, на момент звернення заявника до суду вже вичерпали свою дію у часі (темпоральна дія), тобто момент втрати їх юридичної сили настав ще до моменту звернення до суду - 21.10.2022.

З огляду на вказане, суд вважає, що зазначені ОСОБА_1 у заяві про забезпечення позову доводи не дають суду підстав для вжиття заходів забезпечення позову, що передбачені статтею 151 КАС України.

Щодо вимоги про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України №2260/7 від 27 вересня 2022 року до набрання законної сили судовим рішенням у даній адміністративній справі, суд вказує, що її задоволення, на думку суду, призведе до фактичного вирішення справи по суті позовних вимог, що є недопустимим.

Зважаючи на викладене, а також ураховуючи те, що висновки щодо очевидності ознак протиправності оскаржуваних рішень відповідача можуть бути зроблені лише на підставі дослідження поданих сторонами доказів під час судового розгляду конкретної справи, суд приходить до переконання про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення даного позову.

Згідно з ч.5 ст.154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ч.8 ст.154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 243, 248, 256, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

ухвалив:

1. У задоволенні заяви Державного реєстратора відділу державної реєстрації Центру надання адміністративних послуг Новоград-Волинської міської ради ОСОБА_1 про забезпечення її позову до Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування наказів, - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.В. Горовенко