Рішення

від 24.10.2022 по справі 360/855/22

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

24 жовтня 2022 року Справа № 360/855/22

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши у письмовому провадженні справу ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Коновалова Олександра Сергійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фільянс Атлас", про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Коновалова Олександра Сергійовича (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фільянс Атлас" (далі - третя особа), у якому заявлено вимоги:

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Коновалова О.С. про відкриття виконавчого провадження від 28.04.2021 ВП № 65303857;

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Коновалова О.С. про стягнення з боржника основної винагороди від 28.04.2021 ВП №65303857.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 24.01.2022 їй стало відомо з додатку «Дія», що постановою приватного виконавця Коновалова О.С. (надалі - відповідач) від 28.04.2021 ВП № 65303857 (надалі - Постанова) відкрито виконавче провадження, у якому позивач визначена боржником.

При ознайомленні через сайт АСВП з матеріалами зазначеного виконавчого провадження позивач дізналась, що підставою для відкриття виконавчого провадження був виконавчий напис приватного нотаріуса ОСОБА_2 (01001, м.Київ, вул. Костьольна, буд. 6, оф. 16), яким запропоновано стягнути з позивача на користь ТОВ «Інвестиційно будівельна група «ЛОГІСТІК АЛЬЯНС», код ЄДРПОУ 43890736 (65078, м. Одеса, вул. Космонавтів, будинок 36, офіс 212) 900000,00 грн заборгованості за договором позики від 19.08.2020 та нотаріальні витрати 9000,00 грн.

Протиправне відкриття виконавчого провадження з використанням адреси, за якою позивач не проживала і не знаходилась, унеможливило своєчасне отримання документів виконавчого провадження, а відтак - своєчасне реагування на дії приватного виконавця, що є порушенням прав, передбачених, зокрема, статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою суду від 07.02.2022 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 18.02.2022 відкрито провадження у справі, вирішено заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду розглянути після надходження відзиву на позов та зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Коновалова Олександра Сергійовича до 23.02.2022 надати суду належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 65303857, у рамках якого винесено спірні постанови; докази надіслання позивачу постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про стягнення з боржника основної винагороди.

Ухвалою суду від 12.05.2022 повторно зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Коновалова Олександра Сергійовича надати до 16.05.2022 витребувані судом докази.

Ухвалою суду від 15.06.2022 зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Коновалова Олександра Сергійовича докази.

Ухвалою суду від 12.07.2022 зобов`язано тимчасового приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хоменка Вадима Валерійовича надіслати на офіційну електрону адресу суду або за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (Електронний суд), з використанням власного електронного підпису до 18.07.2022 копії першої-третьої сторінки паспорту та сторінку з інформацією про зареєстроване місце проживання; довідку про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків; копії заяв Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно будівельна група "Логістік альянс" про примусове виконання виконавчого напису, винесеного приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Некриловим К.Ю.; матеріали виконавчого провадження ВП № 65303857, у рамках якого винесено спірні постанови; докази надіслання позивачу постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про стягнення з боржника основної винагороди.

Ухвалою суду від 18.07.2022 позовну заяву залишено без руху; запропоновано позивачу протягом 5-ти календарних днів з дати отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду належним чином оформленої заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 28.07.2022 позов залишено без розгляду.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 04.10.2022 апеляційну скаргу задоволено; ухвалу суду від 28.07.2022 скасовано, а справу № 360/855/22 направлено для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 17.10.2022 справу прийнято до провадження, призначено судове засідання.

Відповідачем ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі отримало в електронному вигляді відповідно до вимог статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України.

Правом подати суду відзив на позовну заяву разом з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, відповідач не скористався.

Згідно з частиною четвертою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Представники сторін у судове засідання не прибули, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Позивач в позовній заяві просив суд розглянути справу за його відсутності.

Частиною четвертою статті 287 КАС України визначено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець (частина третя статті 287 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (частина друга статті 268 КАС України).

Згідно з частиною третьою статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки учасники справи про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином і відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями матеріалів справи, а саме: паспорта громадянина України та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно будівельна група «Логістік альянс», яке перейменовано в Товариство з обмеженою відповідальністю "Фільянс Атлас" (ідентифікаційний код 43890736, місцезнаходження: вул. Космонавтів, буд. 36, офіс 212, м. Одеса) є стягувачем у виконавчому провадженні ВП 65303857, яке перебувало на виконанні у відповідача.

19.08.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно будівельна група «Логістік альянс» уклала з позивачем, яка є фізичною особою підприємцем, договір позики № 19.09/20 на суму 900000,00 грн, зазначивши, що позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , фактичне місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, буд. 75, кв. 80, м. Київ, який підписаний сторонами.

Виконавчим написом нотаріусу від 11.11.2020 за № 2878, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Некриловим К.Ю., звернуто стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь Товариства з обмеженою відповідальністю«Інвестиційно будівельна група «Логістік альянс», за договором позики № 19.09/20 від 19.08.2020 в розмірі 900000,00 грн, а також витрати, пов`язані із вчинення виконавчого напису нотаріусом в розмірі 9000,00 грн.

Отримавши виконавчий напис від 11.11.2020 за № 278, стягувач звернувся до відповідача із заявою від 28.04.2021 про стягнення коштів з банківського рахунку боржника, яке зареєстроване за вхідним номером 351 від 28.04.2021.

28.04.2021 відповідачем відкрито виконавче провадження ВП №65303857 з примусового виконання виконавчого напису № 278 від 11.11.2020 (заборгованість за договором позики № 19.09/20 від 19.08.2020) та винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 28.04.2021 ВП № 65303857.

За заявою стягувача від 12.05.2021, яка зареєстрована за номером 388 від 12.05.2021, відповідачем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження від 12.05.2021 у виконавчому провадженні ВП № 65303857.

Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи позивач зареєстрована як внутрішньо переміщена особа у м. Рубіжне, Луганської області.

Не погоджуючись з оскаржуваними постановами, позивач звернулась з адміністративним позовом до суду.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Спірні правовідносини врегулювано Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404), Законом України від 02.06.2016 №1403-VІІІ "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон №1403).

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 74 Закону № 1404 рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно зі статтею 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Статтею 1 Закону № 1404 передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 3 частини першої статті 3 Закону № 1404 встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема,виконавчих написів нотаріусів.

Згідно з частиною першої статті 5 Закону № 1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною першою статті 18 Закону № 1404 визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом приписів пункту 1 частини другої статті 18 Закону № 1404 виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 1404 сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 24 Закону № 1404 виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Частиною першою статті 28 Закону № 1404 встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 1403 завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

За змістом частини першої статті 4 Закону № 1403 діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: 1) верховенства права; 2) законності; 3) незалежності; 4) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 5) обов`язковості виконання рішень; 6) диспозитивності; 7) гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; 8) розумності строків виконавчого провадження; 9) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону № 1403 державний виконавець та приватний виконавець повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність.

Статтею 16 Закону № 1403 визначено, що приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом. Приватний виконавець є суб`єктом незалежної професійної діяльності.

Пунктом 4 частини другої статті 23 Закону № 1403 передбачено, що в Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Відповідно до статті 25 Закону № 1403 виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Інформація про приватних виконавців виконавчого округу та реквізити їхніх офісів розміщуються у всіх судах та в органах державної виконавчої служби, розташованих у межах відповідного виконавчого округу. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що Закон № 1404 і Закон № 1403 визначають вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження.

За приписами статті 25 Закону № 1403 право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

При цьому, зі змісту частини другої статті 24 Закону № 1404 слідує, що у разі якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.

За визначеннями, наведеними в статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), місцем перебування є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місцем проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Частиною другою статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" встановлено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

За змістом статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 7 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" до Реєстру вноситься додаткова змінна інформація про місце проживання, про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені, у разі наявності - інформація про податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платників податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган), а також про місце роботи та посаду (у разі оформлення посвідчення члена екіпажу).

Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону № 1404 виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Частиною п`ятою статті 24 Закону № 1404 визначено, що у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.

Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої статті 26 Закону № 1404).

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (частина третя статті 26 Закону № 1404).

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п`ята статті 26 Закону № 1404).

Згідно даних Єдиного реєстру приватних виконавців, приватний виконавець Коновалов Олександр Сергійович здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва.

Таким чином, відповідач має право здійснювати дії, пов`язані з відкриттям виконавчого провадження, у територіальних межах м. Києва. Це можливо у випадку, якщо місце проживання або місцезнаходження боржника зареєстроване у м. Києві або ж майно боржника знаходиться у м. Києві.

Загальні вимоги до виконавчого напису нотаріуса як виконавчого документа визначені у статті 4 Закону № 1404.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 4 вказаного Закону у виконавчому документі зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.

Відповідно до пункту 4 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок) виконавчий напис, серед іншого, має містити найменування та місце проживання (місцезнаходження) боржника, дату й місце його народження, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб).

Отже, частина друга статті 24 Закону № 1404 пов`язує можливість прийняття виконавчого документа до виконання приватним виконавцем із місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи або за місцезнаходженням її майна.

Положення пункту 3 частини першої статті 4 вказаного Закону та 4 глави 16 розділу II Порядку також передбачають зазначення у виконавчому написі саме місця проживання або перебування боржника - фізичної особи.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

А тому примусове виконання виконавчого напису нотаріуса № 278 від 11.11.2020 може здійснюватися не лише за місцем реєстрації боржника.

Аналогічний висновок узгоджується із правовою позиціє Верховного Суду, що викладена в постановах від 09.12.2020 у справі № 460/3537/20, від 31 березня 2021 року у справі №380/7750/20, від 15 липня 2021 року у справі №380/9335/20 і від 12 травня 2022 року у справі № 640/5013/21.

Верховний Суд зазначив, що законодавець, визначаючи місце виконання рішення, вживає поняття «місце проживання» та «місце перебування», під якими розуміються відповідно адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік, та житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

За висновком Верховного Суду, визначальне значення для визначення місця виконання рішення має саме місце проживання/перебування боржника - фізичної особи, а не місце його реєстрації, а також місцезнаходження майна боржника.

Також Верховний Суд сформулював правову позицію, відповідно до якої правильне вирішення спору залежить від того, чи знаходиться адреса місця проживання або місця перебування боржника (фізичної особи) або місцезнаходження майна боржника, що вказана у виконавчому документі, в межах виконавчого округу приватного виконавця. Якщо адреса місця проживання/перебування боржника (фізичної особи) або місцезнаходження майна боржника, вказана у виконавчому документі, знаходиться в межах виконавчого округу приватного виконавця, то відкриття виконавчого провадження, за умови дотримання приватним виконавцем інших вимог Закону України «Про виконавче провадження», є правомірним.

Якщо ж адреса місця проживання або місця перебування боржника (фізичної особи) або місцезнаходження майна боржника, вказана у виконавчому документі, знаходиться поза межами виконавчого округу приватного виконавця, приватний виконавець зобов`язаний повернути такий виконавчий документ.

Також Верховний Суд наголосив на тому, що на етапі вирішення питання про відкриття виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа у приватного виконавця відсутній обов`язок, а отже і будь-який механізм, спрямований на перевірку законності виконавчого документа та правильності визначення в ньому адреси місця проживання/перебування боржника. Відповідальність за вчинення виконавчого напису відповідно до вимог глави 16 розділу II Порядку несе нотаріус, як особа, яка вчиняє виконавчий напис. Перевірка ж майнового стану боржника, розшук боржника та/ або його майна здійснюється у вже відкритому виконавчому провадженні.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд додатково зазначає, що за правилами абз. 2 частини першої статті 28 Закону № 1404 документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 19 Закону № 1404 сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Зазначені норми права у своїй сукупності додатково вказують на те, що при визначенні місця проживання чи перебування боржника приватний виконавець першочергово керується відомостями, які зазначені у виконавчому документі. У разі повідомлення стороною про зміну власного місця проживання чи перебування, приватний виконавець при вчиненні подальших виконавчих дій використовує нові відомості.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що приватний виконавець, перевіряючи наявність підстав для прийняття до виконання виконавчого напису приватного нотаріуса від 11.11.2020 № 278, правомірно керувався відомостями про місце проживання боржника, що зазначені у виконавчому документі.

Разом з тим, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду (у постанові від 15.07.2021 в справі № 380/9335/20), аналізуючи положення статей 9, 18 Закону України «Про виконавче провадження», положення статті 27 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», а також положення Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», дійшов висновку про те, що виконавець має реальну можливість перевірити місце знаходження боржника шляхом перевірки необхідної інформації у Єдиному демографічному реєстрі або шляхом запиту до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи. Такі дії відповідатимуть вимогам частини другої статті 2 КАС України, яких приватний виконавець має дотримуватись.

Відсутність прямого обов`язку приватного виконавця перевіряти адресу проживання боржника не спростовує необхідності дотримання ним принципів верховенства права; законності; незалежності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; диспозитивності; гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями, які визначені частиною першою статті 4 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та кореспондуються з положеннями частини другої статті 2 КАС України, на відповідність яким суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень.

У іншому випадку, не з`ясування адреси проживання боржника може мати наслідком порушення прав боржника, що вражатиметься у штучному створенні перешкод для вчинення боржником дій, зазначених у статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» (ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій тощо). Відсутність прямої вказівки в Законі України «Про виконавче провадження» на обов`язок виконавця перевіряти місце проживання боржника не повинна слугувати інструментом ймовірних порушень прав боржника з боку виконавця - суб`єкта владних повноважень.

Виходячи із системного аналізу пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону №1404 в сукупності з іншими положеннями цього закону, надання триденного терміну для вирішення питання щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання спрямоване саме на необхідність перевірки органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем, зокрема і відповідності зареєстрованого місця проживання боржника - фізичної особи адресі боржника, вказаної у виконавчому документі, і належності такого зареєстрованого місця проживання виконавчому округу, на який поширюються повноваження приватного виконавця.

Отже, саме лише зазначення місця проживання, яке не має жодного взаємозв`язку з особою боржника, не може вважатися достатньою підставою для прийняття виконавчого документа приватним виконавцем, територіальний округ якої охоплює місце виконання, визначеного за цією адресою.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.05.2022 у справі № 640/5013/21.

У виконавчому написі нотаріуса від 11.11.2020 № 278 зазначено, що місцем реєстрації позивача (боржника): АДРЕСА_3 .

Відповідно до договору позики № 19.09/20 вказано, що юридична адреса позивача: АДРЕСА_2 , фактичне місцезнаходження: АДРЕСА_3 .

У постанові про відкриття виконавчого провадження від 28.04.2021 ВП № 65303857, адресою боржника (позивача), яка в силу пункту 3 частини першої статті 4 Закону №1404, зазначена як і у виконавчому написі є: АДРЕСА_3 , хоча у договорі позики юридична адреса позивача: АДРЕСА_2 .

Матеріали справи вказують на адресу проживання позивача як фізичної особи підприємця АДРЕСА_2 .

При цьому, відповідно до даних паспорта громадянина України виданого на ім`я позивача, остання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з даними ЄДРПОУ ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , як фізична особа підприємець була зареєстрована на території Луганської області.

Крім того, згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи адреса фактичного мешкання позивача м. Рубіжне, Луганської області.

При розгляді даної справи суд враховує, що при вчиненні виконавчого напису приватний нотаріус не встановлює відповідних обставин, адже не викликає особу, не спілкується з нею та не отримує від неї жодної інформації.

Разом з цим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що вищезазначена адреса піддавалась перевірці на предмет її достовірності.

За встановлених обставин у цій справі, визначення місця виконання виконавчого документа щодо позивача (як фізичної особи-боржника) має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника, як фізичної особи - підприємця. Будь-яка інша адреса місця проживання чи відомості про місце перебування особи-боржника можуть слугувати додатковою інформацією і сприяти примусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з яким Закону України «Про виконавче провадження» пов`язує місце виконання рішення, а з ним і виконавчий округ приватного виконавця.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.06.2022 у справі № 140/15804/20.

Отримавши заяву стягувача про примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріуса та документи, які стали підставою для виникнення підстав для такого стягнення, в яких зазначено дві адреси боржника, приватний виконавець не міг не звернути уваги, що ці адреси, якщо вирішувати питання про прийняття до виконання цього виконавчого документа, відсилають до різних виконавчих округів (Луганська область та місто Київ відповідно). Звідси виникає потреба з`ясування місця проживання боржника як умови прийняття виконавчого документа до примусового виконання приватним виконавцем, територіальним округом якого є місто Київ.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що приватний виконавець, прийнявши спірну постанову про відкриття виконавчого провадження за повідомленим стягувачем місцем проживання боржника, яка не є її (боржника) зареєстрованим місцем проживання, діяв протиправно.

Отже, суд враховуючи приписи статті 2 КАС України дійшов висновку про протиправність постанови про відкриття виконавчого провадження та її скасування.

Оскільки суд дійшов висновку про протиправність постанови про відкриття виконавчого провадження, вважає протиправною постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Коновалова О.С. про стягнення з боржника основної винагороди від 28.04.2021 ВП №65303857, яка також підлягає скасуванню за встановлених підстав.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При вказаних обставинах, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість свого рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов підлягає задоволенню, а постанови скасуванню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1985,00 грн.

За подання позову позивачем необхідно було сплатити судовий збір у сумі 1984,80 грн (2 позовні вимоги по 992,40 грн).

З огляду на те, що позов підлягає задоволенню повністю, на користь позивача, необхідно стягнути понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову в сумі 1984,80 грн за рахунок відповідача.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотання особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотання особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Суд роз`яснює позивачу право звернутись до суду із заявою про повернення внесеного судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 132, 139, 205, 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Коновалова Олександра Сергійовича (місцезнаходження: вул. Володимирська, буд. 67, оф. 7, м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фільянс Атлас" (ідентифікаційний код 43890736, місцезнаходження: вул. Космонавтів, буд. 36, офіс 212, м. Одеса, Одеська область), про визнання протиправними та скасування постанов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Коновалова О.С. про відкриття виконавчого провадження від 28.04.2021 ВП № 65303857.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Коновалова О.С. про стягнення з боржника основної винагороди від 28.04.2021 ВП № 65303857.

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору з Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Коновалова Олександра Сергійовича у розмірі 1984,80 грн (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири грн 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.В. Смішлива