Ухвала

від 24.10.2022 по справі 953/3557/22

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 953/3557/22 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження апел.суду №11-кп/818/1431/22 Доповідач: ОСОБА_2

Категорія: ч.2 ст.114-2 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі - ОСОБА_5 ,

за участю прокурора - ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_7 ,

захисника - ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Валки Харківської області апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 на вирок Київського районного суду м. Харкова від 18 липня 2022 року стосовно ОСОБА_7 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 114-2 КК України у кримінальному провадженні внесеному в ЄРДР за № 22022220000000208 від 20.03.2022 року, -

в с т а н о в и л а:

Вироком Київського районного суду м. Харкова від 18 липня 2022 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця селища Слов`яносербськ Луганської області, з вищою освітою, неодруженого, працюючого у Лозівському фаховому вищому коледжі мистецтв на посаді інженера-програміста, інваліда III групи, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, визнано виннимта засуджено за частиною 2 статті 114-2 КК України та призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі статті 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбуття покарання з іспитовим строком 2 (два) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього в силу частини 1 статті 76 КК України обов`язки, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк обчислено з моменту проголошення вироку, тобто з 18.07.2022 року.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,запобіжний захід з тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» змінено на особисте зобов`язання, звільнено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти в залі суду.

Покладено на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,наступні обов`язки: прибувати до суду за кожною вимогою; не відлучатися за межі населеного пункту, в якому проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи.

Згідно вироку, ОСОБА_9 визнаний винним в тому, що перебуваючи за місцем свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 25.02.2022 року по 16.03.2022 року включно, діючи умисно та свідомо, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на поширення в умовах воєнного стану інформації, яка не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, про розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, 28.02.2022 року, використовуючи чат для спілкування під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », повідомив громадянам України ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про факт розміщення в с. Катеринівка Лозівського району Харківської області військових формувань України, задіяних в наданні відсічі збройній агресії РФ проти України.

В подальшому, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_7 11.03.2022 року, використовуючи месенджер «Телеграмм» здійснював спілкування з особою за номером мобільного телефону НОМЕР_1 з назвою аккаунту « ІНФОРМАЦІЯ_3 », в ході якого надав останньому інформацію щодо місцезнаходження штабу територіальної оборони, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , а також факт розташування у с. Катеринівка Лозівського району Харківської області підрозділів Збройних сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Дії ОСОБА_7 суд кваліфікував за частиною 2 статті 114-2 КК України, тобто поширення в умовах воєнного стану інформації, яка не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, про розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості.

Не погодившись з зазначеним вироком, захисником обвинуваченого ОСОБА_7 адвокатом ОСОБА_8 подана апеляційна скарга, в якій захисник просить оскаржуваний вирок стосовно ОСОБА_7 змінити шляхом зменшення визначеного судом іспитового строку з 2 років до 1 року.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник посилається на те, що вирок суду в частині визначення іспитового строку є занадто суворим, оскільки обвинувачений ОСОБА_7 повністю визнав себе винним, пожалкував про скоєне, щиросердно розкаявся, сприяв розкриттю злочину. Також зазначає, що судом не встановлено обтяжуючих обставин, ОСОБА_7 раніше не судимий, є інвалідом третьої групи, позитивно характеризується за місцем реєстрації та роботи, має на утриманні мати пенсіонера.

З урахуванням зазначеного вважає за можливе призначити ОСОБА_7 менш суворе покарання, а саме при застосуванні статті 75 КК України звільнити його від покарання з іспитовим строком 1 рік.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла наступного.

Дії обвинуваченого кваліфіковано правильно, висновки суду відносно фактичних обставин справи, які в суді першої інстанції не заперечувались і відносно яких відповідно до вимог частини 3 статті 349 КПК України докази не досліджувались, колегія суддів на підставі частини 2 статті 394 та частини 1 статті 404 КПК України, не перевіряє.

Перевіряючи вирок в частині правильності призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_12 колегія суддів вважає, що суд першої інстанції достатньо та правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують покарання.

Відповідно до частини 2 статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до норм статті 65 КК України та роз`яснень, наведених в пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Колегія суддів вважає, що при призначенніпокарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд першої інстанції відповідно до вимог статтей 50, 65КК Україниврахував характер, ступіньтяжкості скоєнного кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого який раніше не судимий, на обліку у лікаря - психіатра та нарколога не перебуває, є інвалідом ІІІ групи, працює у Лозівському фаховому вищому коледжі мистецтв, на посаді інженера-програміста, де позитивно характеризується, не одружений, має реєстрацію в України за адресою: АДРЕСА_1 , за якою фактично мешкає разом із матір`ю, за місце мешкання також характеризується позитивно.

Також відповідно до статтей 66, 67 КК України судом враховано наявність обставин, що пом`якшують покарання, у виді щирого каяття та активного спраияння розкриттю кримінального правопорушення, а також відсутність обставин, що обтяжує покарання.

Вказані обставини чітко, логічно та мотивовано вказані у мотивувальній частині вироку при обґрунтуванні судом певного виду та міри покарання, що належить призначити обвинуваченому, що об`єктивно вбачається зі змісту оскаржуваного судового рішення.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного вироку в повному обсязі дотриманні вимоги статті 374 КПК України.

З врахуванням вищевикладеного колегія суддів, не вбачає підстав вважати, що встановлений судом обвинуваченому ОСОБА_7 іспитовий строк 2 роки, явно несправедливим, у зв`язку з його суворістю, та наявність підстав для його зменшення до 1 року.

Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які є підставами для зменшення встановленого судом іспитового строку, виходячи з доводів апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 не вбачає.

Враховуючи вищезазначене, судом апеляційної інстанції не встановлено правових підстав для зміни оскаржуваного вироку за доводами апеляційної скарги захисника.

Керуючись статтями 405, 407 КПК України, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Вирок Київського районного суду м. Харкова від 18 липня 2022 року відносно ОСОБА_7 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: