Постанова

від 24.10.2022 по справі 300/3278/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/3278/21 пров. № А/857/6623/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПліша М.А.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехцентр» про ухвалення додаткового рішення по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехцентр» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, Державної податкової служби України про визнання дії та бездіяльності протиправними,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сантехцентр» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, Державної податкової служби України в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС в Івано-Франківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 06.04.2021 №2538722/30610024 про відмову в реєстрації податкової накладної №58 від 15.02.2021 та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №58 від 15.02.2021.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 березня 2022 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Івано-Франківській області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №2538722/30610024 від 06.04.2021. Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №58 від 15.02.2021 року в Єдиному реєстрі податкових накладних. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехцентр» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області та Державної податкової служби України по 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень сплаченого судового збору.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2022 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 березня 2022 року у справі №300/3278/21 без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сантехцентр» подало до суду апеляційної інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути 7939,20 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених Товариством, у зв`язку з апеляційним розглядом справи.

Відповідачем подано заяву про зменшення витрат на правничу допомогу в якій зазначає, що наведений Товариством розрахунок є не співмірним з урахуванням складності справи, а вартість послуг на правничу допомогу значно завищена.

Заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів приходить до висновку, що заяву слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З наведеного слідує, що в підтвердження здійсненої правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем заявлені до відшкодування витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою, отриманою від адвоката в суді апеляційної інстанції, у розмірі 7939,20 грн на підставі договору про надання правової допомоги №03/06/21 від 01.06.2021.

На підтвердження надання правової допомоги позивачем подано рахунок-фактуру №28.08.22 від 26.08.2022 та акт№2, згідно, яких Адвокатським об`єднанням «Константа» надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Сантехцентр» професійну правничу допомогу, а саме:

- опрацювання наданих матеріалів: 1240,50 грн;

- надання юридичних консультацій: 496,20 грн;

- складання відзиву на апеляційну скаргу:6202,50 грн.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви та ухвалення додаткової постанови про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 500 гривень.

Керуючись ст. 139, ст. 229, ст. 243, ст. 252, ст. 322, ст. 325 ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехцентр» задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (ЄДРПОУ 43968084) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехцентр» (ЄДРПОУ 30610024) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 500 (п`ятсот) гривень.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М. А. Пліш судді О. М. Гінда В. В. Ніколін