Ухвала

від 24.10.2022 по справі 380/5483/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 жовтня 2022 року

Київ

справа № 380/5483/21

адміністративне провадження № К/990/28290/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Усенко Є.А., Яковенка М.М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області, утвореного як відокремлений підрозділ ДПС України, на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.08.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2022 у справі № 380/5483/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврошпон» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

18.10.2022 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області, утвореного як відокремлений підрозділ ДПС України, (далі - скаржник, ГУ ДПС), направлена до суду поштою 14.10.2022.

При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

1. Відповідно до частини першої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини другої вказаної статті учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

З поданих матеріалів касаційної скарги вбачається, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалене 16.02.2022, повний його текст складено 18.02.2022, відповідно останнім днем його оскарження з урахуванням вихідних днів було 21.03.2022, проте касаційну скаргу направлено до суду поштою лише 14.10.2022, тобто з пропуском строку встановленого для цього.

Питання про поновлення строку на касаційне оскарження заявником не порушується.

Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України, касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків на касаційне оскарження і підстави, вказані у заяві про поновлення строку, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право вказати інші підстави для поновлення строку.

З огляду на наведене та те, що скаржником не порушується питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, подана касаційна скарга підлягає залишенню без руху з метою надання скаржнику часу для подання відповідної заяви про поновлення порушеного строку із зазначенням поважних причин його пропуску.

2. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У касаційній скарзі міститься посилання на пункти 1 і 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Так, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник цитує витяги з постанов, які стосуються обставин, які можуть свідчити про нереальність господарських операцій, які обставини підлягають дослідженню у справах цієї категорії, а так само щодо оцінки того чи іншого аргумента контролюючого органу, які до того ж зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, що, однак, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

З огляду на зміст судових рішень у цій справі, а також висновки Верховного Суду, викладені у наведених скаржником постановах, не вбачається різного правозастосування норм Податкового кодексу України, оскільки саме досліджуючи реальність господарських операцій шляхом надання правової оцінки наявним в матеріалах справи доказам у сукупності, суди встановили фактичні обставини та дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

Посилаючись на неправильне застосування судами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, скаржник не зазначає, які саме первинні документи (на підставі яких формується податкова звітність) не надавалися позивачем до податкової перевірки, як наслідок безпідставно були предметом дослідження судами попередніх інстанцій.

Отже, фактично, обґрунтування формально зазначеного пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України зводиться до незгоди із наданою судом правовою оцінкою встановленим обставинам у взаємозв`язку із наявними в матеріалах справи доказами, що не є тотожним застосуванню норм права без урахування висновків Верховного Суду та не відповідає правовому змісту пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Передбачена пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України підстава для касаційного оскарження судових рішень пов`язана із випадками порушення судами попередніх інстанції норм процесуального права, передбачених частинами другою і третьою статті 353 КАС України. У касаційній скарзі міститься посилання на пункти 1 і 3 частини другої статті 353 КАС України.

Однак, посилаючись на те, що судами попередніх інстанцій не досліджено докази у справі, які надавалися ГУ ДПС, скаржник конкретно не зазначає, які ж саме докази залишилися не дослідженими, і які саме обставини внаслідок цього залишилися не встановленими. При цьому, обставиною в розумінні КАС України є фактичні дані (певний матеріально-правовий факт), а не правова оцінка суду встановленому факту, у зв`язку з чим доводи про надання неправильної оцінки наявним у матеріалах справах доказам не можуть розцінюватися як неповне з`ясування судом обставин у справі.

Не містить касаційна скарга жодних нових обставин або доказів, про встановлення і дослідження яких відповідачем заявлялось би клопотання, відповідно, є підстави вважати, що така підстава наведена формально без належного обґрунтування.

Зазначене у сукупності свідчить про те, що наведені скаржником у касаційній скарзі доводи не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.

У зв`язку з наведеним, скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих судом.

Відповідно до частин другої і шостої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без руху з наданням скаржнику строку для усунення виявлених недоліків.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 329-330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області, утвореного як відокремлений підрозділ ДПС України, на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.08.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2022 у справі № 380/5483/21 - залишити без руху.

Надати скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії зазначеної ухвали суду для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:

- подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, у якій вказати поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень;

- надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих судом.

Роз`яснити, що у разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, будуть визнані судом неповажними, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

У разі невиконання вимог ухвали в іншій частині в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон Є.А. Усенко М.М. Яковенко