Рішення

від 20.10.2022 по справі 495/9832/21

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/9832/21

№ провадження 2/495/1076/2022

р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

20 жовтня 2022 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого одноособово судді Прийомової О.Ю.

за участю секретаря Мельник Ю.В.

справа № 495/9832/21,

позивача особисто ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Білгород Дністровському Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу "Білгород-Дністровський педагогічний фаховий коледж" про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення заробітної плати за час протиправного відсторонення від роботи,-

представника відповідача на підставі довіреності ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

29 листопада 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області із позовом до Комунального закладу "Білгород-Дністровський педагогічний фаховий коледж", про відсторонення від роботи та стягнення заробітної плати за час протиправного відсторонення від роботи, просить суд: визнати незаконним та скасувати наказ Комунального закладу "Білгород-Дністровський педагогічний фаховий коледж" №282 від 08.11.2021 року "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ", та допустити до виконання посадових обов`язків на посаді викладача музично-теоретичних дисциплін, зобов`язати Комунальний заклад "Білгород-Дністровський педагогічний фаховий коледж", виплатити позивачу невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи; стягнути з відповідача судові витрати.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона у листопаді 2021 стикнулась з грубим порушення свого конституційного права на роботу, яке полягало в тому, що за місцем її роботи у неї незаконно вимагали медичну інформацію щодо вакцинації від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та обмеження прав працівника щодо повноцінної роботи. Так, зауважила, що вона працює викладачем музичних дисциплін в комунальному закладі «Білгород-Дністровський педагогічний фаховий коледж», з 2009 року. 18.10.2021 відповідачем було видано наказ «Про створення безпечних умов під час здійснення освітнього процесу», за яким від усіх працівників закладу вимагали надати один з документів, який розкриває медичну таємницю про стан здоров`я:

- сертифікат про отримання 2 доз вакцини проти короно вірусу COVID-19;

- оригінал довідки про абсолютні протипоказання для введення вакцини;

- оригінал довідки про перенесену хворобу на COVID-19 протягом останніх 6 міс.

08.11.2021 року позивачу було надано для ознайомлення повідомлення «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 від 05.11.2021 року № 473 та наказ № 282 від 08.11.2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 »

Наказ мотивований тим, що оскільки у неї відсутнє відповідне щеплення та відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров`я України № 2153 від 04.10.2021 року та Постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 року, відповідач відсторонюється від роботи на час відсутності щеплення.. Позивач звертає увагу, що ні в трудовому контракті, ні в посадовій інструкції, ні в будь-якому іншому документі, що підписані між позивачем та відповідачем такого зобов`язання з боку позивача не має, так само як і не передбачено повноваження відповідача від відсторонення позивача з роботи з підстав відсутності вищезгаданого щеплення.

Позивач вважає такий наказ незаконним та таким, що явно порушує її трудові права, внаслідок чого і звернулась до суду з відповідним позовом.

Не погодившись з заявленими вимогами та доводами позивача, від представника відповідача до суду надійшов письмовий відзив від 28.01.2022 року, згідно якого відповідач стверджує, що оскаржуваний наказ № 282 від 08.11.2021 року був виданий ним на підставі постанови Кабінету Міністрів та Наказу МОЗ України , які є чинними та ніким не скасованими.

Відсторонення через відсутність щеплення входить до переліку інших випадків, передбачених законодавством, що визначено ст. 46 КЗпП.

Наказом відповідача від 18.10.2021 року № 264, попереджене працівників, що починаючи з 08.11.2021 року, у разі відсутності профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 або абсолютних протипоказань до їх проведення, вони будуть відсторонені від роботи без збереження заробітної плати згідно зі ст. 46 КЗпП України до отримання документа про проведення щеплення.

Наказ відповідача № 264 від 18.10.2021 року позивачем не оспорюється, вона з ним ознайомилася.

У своєму позові, позивач не заперечувала, що вона за своїм фахом входить до кола працівників відповідача, які підлягають щепленню.

Робити щеплення та продовжити працювати і отримувати заробітну плату це право позивача.

Таким чином, у силу своєї професії позивач для виконання своїх професійних зобов`язань зобов`язаний зробити щеплення за відсутності абсолютних протипоказань до їх проведення з метою непоширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, у т.ч. серед співробітників відповідача, які мають право на охорону здоров`я, гарантоване ст. 49 Конституції України.

Зважаючи на факті того, що на території України має місце поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, та виходячи з того, що норми права, на підставі яких видано оскаржуваний наказ відповідача від 08.11.2021 року № 282, неконституційними, недійсними чи незаконними на час вирішення спору в передбаченому законодавством України порядку не визнавались, то у зв`язку з цим просила відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1

09 лютого 2022 року позивач надала відповідь на відзив, відповідно до якого наполягала на задоволені позовних вимог у повному обсязі, зазначивши, що її позовні вимоги є цілком справедливими та законними, а відзив відповідача лише відображає перелік підзаконних актів та посилань, що стосуються складної епідеміологічної ситуації, що склалась в період введених КМУ карантинних обмежень.

13 вересня 2022 року від відповідача до суду надійшли додаткові пояснення та заперечення щодо позовної заяви, відповідно до яких представник відповідача просить суд в задоволені позовних вимог позивача відмовити, посилаючись на те, що відсторонення позивача від роботи було здійснено відповідачем відповідно до норм чинного законодавства, тому вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Додатково зазначила, що на виконання норма законодавства України, позивача з 01 березня 2022 року було поновлено на роботі на підставі наказу від 01 березня 2022 року № 18-к «Про поновлення на роботу».

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

03 грудня 2021 року Ухвалою суду по вказаній справі було відкрито спрощене позовне провадження з викликом, повідомленням сторін.

09 лютого 2022 року Ухвалою суду задоволено клопотання позивача про витребування доказів по справі.

14 червня 2022 року Ухвалою суду відмовлено в задоволені клопотання відповідача про залучення співвідповідача.

Позивач в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримала та наполягала на їх повному задоволені.

Представник відповідача в судовому засіданні з позовними вимогами не погодилася, просить суд в їх задоволені відмовити з підстав наведених у відзиві та додаткових поясненнях.

Фактичні обставини, встановлені судом

Вислухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши надані докази, суд дійшов до наступного висновку.

Матеріалами справи встановлено, що дійсно за даними трудової книжки ОСОБА_3 , позивач з 19.12.2008 року була прийнята на роботу на посаду лаборанта до Білгород-Дністровського училища ПДПУ ім. К.Д. Ушинського, що з 07.09.2020 року перейменовано в Комунальний заклад «Білгород-Дністровський педагогічний фаховий коледж».

З 01.09.2009 року згідно Наказу № 42 к від 31.08.2009 року переведена на посаду викладача музичних дисциплін.

18.10.2021 року Закладом відповідача було видано наказ № 264 «Про створення безпечних умов під час здійснення освітнього процесу», за умовами якого усім працівникам коледжу було необхідно до 07.11.2021 надати медичному працівнику коледжу ОСОБА_4 один із видів документів:

- сертифікат про отримання 2 доз вакцини проти короновірусу COVID-19;

- оригінал довідки про абсолютні протипоказання для введення вакцини;

- оригінал довідки про перенесену хворобу на COVID-19 протягом останніх 6 міс.

Також попереджено, що працівники, які до 07.11.2021 року не нададуть медичному працівнику коледжу ОСОБА_4 сертифікат про отримання 2 доз вакцини проти короновірусу, або довідку про абсолютні протипоказання для введення вакцини, або довідку про перенесену хворобу на COVID-19 протягом останніх 6 міс., з 08.11.2021 року будуть відсторонені від роботи в коледжі.

05.11.2021 року КЗ «Білгород-Дністровський педагогічний фаховий коледж» видав повідомлення ОСОБА_1 «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19», у якому зазначалось про необхідність надання в строк до 08.11.2021 року документу, що підтверджує наявність профілактичного щеплення проти COVID-19, наприклад:

- документ, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації або однієї дози дводозної вакцини від COVID-19, включеною ВОЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях;- міжнародний, внутрішній сертифікат або іноземний сертифікат, що підтверджує вакцинацію проти COVID-19 однією дозою дводозної вакцини /жовтий сертифікат/ або двома дозами дводозної вакцини /зелений сертифікат/, які включені ВОЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях.

Також повідомлено, що у разі якщо до 08.11.2021 року вказаних вище документів не буде надано старшому інспектору з кадрів, ОСОБА_1 буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати.

Позивача було ознайомлено з таким повідомленням 08.11.2021 року.

08.11.2021 року Комунальним закладом «Білгород-Дністровський педагогічний фаховий коледж» було видано Наказ № 282 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ».

Так, наказано ОСОБА_1 , викладача КЗ «Білгород-Дністровський педагогічний фаховий коледж», відсторонити від роботи з 09.11.2021 року до усунення причин, що його зумовили.

При цьому, правовими нормами, що керувався директор закладу були ст. 46 КЗпП, ч.2 ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», п.41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», наказом МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв і організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 року № 2153.

Фактичними підставами відсторонення окреслено у Наказі № 282 - відсутність профілактичного щеплення проти COVID-19.

Не погодившись з видачею незаконного, на думку позивача, наказу, позивач зробила у ньому примітку, що не погоджується з таким, оскільки зміст наказу суперечить Конституції України та КЗпП України.

Нормативне обґрунтування

Відповідно дост. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Відповідно дост. 2-1 КЗпП України,забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушеньЗакону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначив, що визначене статтею 43Конституції України право на працю Конституційний Суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя.

Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю (індивідуально-трудова діяльність, фермерство тощо), так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невід`ємним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Згідност. 46 КЗпП України, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відсторонення працівника від роботи зазвичай застосовується тоді, коли працівник виконує функціональні обов`язки з порушенням (недотриманням) певних правил, установлених законодавством для цього працівника, і продовження роботи за таких обставин створює загрозу настання шкідливих наслідків як для самого працівника, а також завдання шкоди третім особам чи суспільним інтересам.

У Законі України «Про захист населення від інфекційних хвороб» міститься вичерпний перелік обов`язкових профілактичних щеплень, зокрема у ч.1 ст. 12 Закону вказано, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Згідно листа МОЗ України, за підписом директору громадського здоров`я та профілактики захворюваності Руденко І., на № НИ-130614499 від 12.09.2021 року, станом на сьогоднішній день рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями головним державним санітарним лікарем України, головними державними санітарними лікарями АРК, м. Києва та Севастополя не приймалось.

Враховуючи вищевикладене, можна зазначити, що примусове проведення щеплень від вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 суперечить чинному законодавству.

Разом з тим, як вказала голова Комітету з трудового права НААУ Вікторія Поліщук: на сьогоднішній день роботодавець не має права застосовувати будь-які заходи впливу до працівника, якщо останній не бажає проходити вакцинацію. Більше того, у разі якщо роботодавець відсторонює працівника від роботи у зв`язку з відмовою від вакцинації проти COVID-19, то працівник може оскаржити таке відсторонення у судовому порядку", - наголосила голова профільного комітету НААУ. Вона уточнила, що "відмова працівника від вакцинації не може вважатися порушенням трудової дисципліни, а відповідно і підставою для звільнення працівника.

Суд констатує, що відсторонення працівника від роботи можливе тільки з підстав, що визначені законодавством, зокрема статтею 46 КЗпП (постанова Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18).

Загальна декларація прав людини (стаття 29, частина 2) визначає, що при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

Крім того, у п.7.3 своєї Резолюції 2361 (2021) Парламентська асамблея Ради Європи рекомендує інформувати громадян про те, що вакцинація не є обов`язковою, і що ніхто не може зазнавати політичного, соціального чи іншого тиску для здійснення вакцинації, а також забезпечити, щоб ніхто не піддавався дискримінації за те, що не пройшов вакцинацію.

Крім того, правові підстави відмови від вакцинації передбачені: ст. 1, ст. 8, ст. 9 Нюрнберзького кодексу 1947 року; п. 16 Гельсінської декларації всесвітньої медичної асоціації; ст. 6, розділ 1, розділ 3. Заява ЮНЕСКО 2005 року про біоетику та права людини; пункти 7.3.1. і 7.3.2. Резолюції ПАРЄ № 2361 від 2021 року «Вакцини проти COVID-19: етичні, правові та практичні міркування».

Згідно Листа-роз`ясненняМінекономіки України щодо неправомірності застосування роботодавцем до працівника заходів примусу та/або дисциплінарного стягнення за відмову вакцинуватися від короно вірусної хвороби COVID-19, не вбачається правових підстав у роботодавця примушувати працівників вакцинуватися від коронавірусної хвороби COVID-19 та/або притягати їх до дисциплінарної відповідальності за відмову вакцинуватися від цієї хвороби.

Більш того, суд враховує, що згідно ч.1,2 ст. 286 ЦК України, фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні.

2. Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи.

У відповідності ст. 39-1 ЗУ «Про охорону здоров`я», пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні.

Забороняється вимагати та надавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта.

За змістом ст. 60 Конституції України, ніхто не зобов`язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.

За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.

Згідно зіст. 22 Закону України «Про оплату праці»від 24.03.1995 року № 108/95-ВР, суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Згідно п. 10Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року, якщо буде встановлено, що на порушенняст.46 КЗпПроботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (ст.235 КЗпП).

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Як вказав ВС у своїй Постанові № 761/12073/18 від 01.04.2020 року, у разі незаконного відсторонення працівника від роботи, він має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а не частини невиплаченої заробітної плати.

Згідно ч. 1ст. 21 Закону України «Про оплату праці»,- працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно із ч. 5ст. 97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до ч. 6ст. 24 Закону України «Про оплату праці», своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Заробітна плата повинна виплачуватися працівникові регулярно в робочі дні в строки, встановлені в колективному договорі, не рідше двох разів на місяць, не більше як через 16 календарних днів. Якщо день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Затримка виплати заробітної плати навіть на один і більше днів є порушенням строків виплати згідно зіст. 241-1 КЗпП України.

Відповідно дост. 115 КЗпП України,заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч.1ст.221 КЗпП України, трудові спори розглядаються: 1) комісіями по трудових спорах; 2) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами.

Відповідно дост. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Згідно зіст. 15 ЦК України,кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Статтею 4 ЦПК Українипередбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Відповідно до ч. 3ст. 12 ЦПК України,кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1ст. 13 ЦПК України,суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, відповідно до ч.1ст. 81 ЦПК України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінка аргументів сторін, висновки суду

В контексті виниклих правовідносин між сторонами, судом вбачається порушення трудових прав позивача у можливості заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, адже в момент прийняття оскаржуваного наказу відповідачем, були відсутні правові підстави для відсторонення ОСОБА_1 від роботи.

З огляду на ієрархічну систему законодавчих норм, Вищим законом України є Конституція України, яка передбачає невід`ємне право кожного на працю, що є природною потребою людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя.

Вказане право також кореспондується у КЗпП України.

Усі інші підзаконні нормативні акти, що приймаються уповноваженими нормотворчими суб`єктами на основі і на виконання законів,в т.ч. постанови КМУ мають узгоджуватись з нормами Вищого Закону України та спеціальними нормами трудового законодавства України, тобто вони не можуть суперечити критеріям, визначеним на законодавчому рівні.

Крім того,як випливаєз п.1ч.1ст.92Конституції України, виключно законами України визначаються:1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина.

Суд враховує також право особи на таємницю про стан свого здоров`я та імперативну виключну заборону роботодавцям довідуватись про таку інформацію, вчиняти обмеження/дискримінацію/ з підстав обізнаності /чи необізнаності/ стану здоров`я, медичного обстеження, звернення за медичною допомогою, тощо, його працівника, крім тих, що передбачені в категорії обов`язкових.

На сьогодні, жодний Закон України не містить посилання на обов`язковість проведення щеплення проти респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Доводи відповідача стосовно відсутності заперечень з боку позивача, що вона за своїм фахом входить до кола працівників відповідача, які підлягають щепленню, так само як і не оскарження нею наказу № 264 від 18.10.2021 року, яким попереджене працівників про наступне відсторонення у разі відсутності щеплення, не спростовують доказовості позовних вимог.

Тож, застосування такого виду обмеження прав працівника як відсторонення від роботи не було зумовлено об`єктивними правовими підставами, воно містить у собі ознаки примусового сприяння роботодавцем проведення працівником, який знаходиться у нерівному та невигідному положенні порівняно з ним, враховуючи його повноваження, на проведення відповідних дій.

З огляду на вищевикладене, Наказ № 282 від 08.11.2021 року КЗ «Білгород-Дністровський педагогічний фаховий коледж» слід визнати незаконним та скасувати.

Стосовно вимог позивача про виплату їй заробітної плати, суд виходить з наступного.

Оскільки директор КЗ «Білгород-Дністровський педагогічний фаховий коледж» на порушення ст.46 КЗпП із власної ініціативи, без законних підстав відсторонив працівника ОСОБА_1 від роботи викладача із зупиненням виплати заробітної плати, суд вважає за доцільне стягнути у зв`язку з цим з відповідача як роботодавця позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.

З огляду на приєднану до матеріалів справи довідку про доходи ОСОБА_1 за № 468 від 04.11.2021 року, її середньомісячна заробітна плата становила 14474,25 грн., середньоденна вираховується згідно з п. 8 Постанови № 100 шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів, де 14474,25*2/52=556,70 грн.

ОСОБА_1 було фактично відсторонено згідно наказу № 282 від 08.11.2021 року, з 09.11.2021 року та її поновлено на посаді 01 березня 2022 року.

Тож, станом на день поновлення на роботі, тобто 01 березня 2022 року вимушений прогул становить 95 дні:/19 робочих днів у листопаді 2021 року/+27/робочих днів у грудні 2021 року/+25/ у січні 2022 року; у лютому 2022 року + 24/.

З огляду на викладене, середній заробіток, що підлягає виплаті працівнику за вимушений прогул за час відсторонення працівника від роботи становить 556,70*95=52886, 50 грн.

Що стосується вимог позивача про допуск її до виконання посадових обов`язків на посаді викладача музично теоретичних дисциплін, то в цієї частині в задоволені позовних вимог слід відмовити, оскільки як встановлено з матеріалів справи, відповідно до наказу № 18-к від 01 березня 2022 року вона поновлена на роботі та приступила до виконання своїх обов`язків.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог та враховуючи те, що позивачем під час звернення до суду з відповідним позовом сплачено 908 грн судового збору згідно квитанції, тому їх слід стягнути з відповідача.

Керуючись ст.ст. 43, 60 Конституції України, ст. ст.2-1, 46, 233 КЗпП, ст. ст. 12, 13, 81, 83, 263, 264, 265, 266, 354 ЦПК України , суд, -

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального закладу "Білгород-Дністровський педагогічний фаховий коледж" про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення заробітної плати за час протиправного відсторонення від роботи задовольнити частково.

Наказ № 282 від 08.11.2021 року Комунального закладу "Білгород-Дністровський педагогічний фаховий коледж" «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » - визнати незаконним та скасувати.

Стягнути з Комунального закладу "Білгород-Дністровський педагогічний фаховий коледж" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 52886, 50 грн.

На підставі ч. 1 ст. 430 ЦПК України, допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати з Комунального закладу "Білгород-Дністровський педагогічний фаховий коледж", але не більше ніж за один місяць.

Стягнути з Комунального закладу "Білгород-Дністровський педагогічний фаховий коледж" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 грн.

В іншій частині в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Комунальний заклад "Білгород-Дністровський педагогічний фаховий коледж", код ЄДРПОУ: 35657567, юридична адреса: 67700, Одеська область, місто Білгород-Дністровський, вулиця Пушкіна, будинок 17.

Повний текст рішення складений 25.10.2022 року.

Суддя: