Постанова

від 24.10.2022 по справі 918/277/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2022 року Справа № 918/277/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Грязнов В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Акордбанк" на рішення Господарського суду Рівненської області від 19.07.2022, повний текст складено 21.07.2022, у справі №918/277/22 (суддя Торчинюк В.Г.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Романюка Віталія Леонідовича

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Акордбанк"

про стягнення пені в сумі 77 387, 57 грн, інфляційних втрат в сумі 76 042, 73 грн та 3% річних в сумі 24 680, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 19.07.2022 у справі №918/277/22 позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Акордбанк" (04136, м. Київ, вул. Стеценко 6, код ЄДРПОУ 35960913) на користь Фізичної особи - підприємця Романюка Віталія Леонідовича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) 77 387 (сімдесят сім тисяч триста вісімдесят сім) грн 57 коп. пені, 24 143 (двадцять чотири тисячі сто сорок три) грн 62 коп. інфляційних втрат, 5 766 (п`ять тисяч сімсот шістдесят шість) грн 62 коп. три відсотка річних та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп судового збору. Відмовлено в стягненні 51 899 грн 11 коп. інфляційних втрат та 10 565 грн 33 коп. три відсотка річних.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням від 19.07.2022 у справі №918/277/22 Публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк "Акордбанк" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з підстав, висвітлених в ній, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 19.07.2022 у справі №918/277/22 в частині стягнення з ПАТ "КБ "АКОРДБАНК" на користь Фізичної особи - підприємця Романюка Віталія Леонідовича 77 387 грн. 57 коп. пені, 24 143 грн. 62 коп. інфляційних втрат, 5 766 грн. 62 коп. три відсотка річних та 2 481 грн. 00 коп. судового збору. Ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким відмовити у стягненні на користь Фізичної особи - підприємця Романюка Віталія Леонідовича 77 387 грн. 57 коп. пені, 24 143 грн. 62 коп. інфляційних втрат, 5 766 грн. 62 коп. три відсотка річних та 2 481 грн. 00 коп. судового збору. Судові витрати покласти на позивача.

На думку скаржника, судом невірно встановлені обставини, які мають значення для справи, здійснено невірну оцінку доказів та невірно застосовані норми законодавства з огляду на таке.

В рішенні Господарського суду Рівненської області від 02.03.2021 у справі №918/1170/20 судом не встановлені такі обставини як дати заблокованих доручень клієнта, їх суми, періоди, інші дані конкретних видаткових банківських операцій позивача, тобто обставини встановлені судом у мотивувальній частині рішення від 02.03.2021 у справі №918/1170/20 не є і не можуть бути преюдиціальними обставинами у даній справі №918/277/22, оскільки пеня, передбачена п. 32.2 ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" нараховується (розраховується) у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання конкретного доручення клієнта на переказ.

Судом не встановлено та не зазначено такі обставини/факти, як невиконання та/або порушення банком строків виконання конкретних доручень позивача, їх суми, дати, періоди прострочення тощо.

Апелянт зазначає, що згідно умов договору банківського рахунку, укладеного між відповідачем та позивачем, відповідач не має жодних боргів або грошових зобов`язань перед позивачем, оскільки у відповідача не має зобов`язань сплатити/сплачувати на користь позивача грошові кошти у вигляді оплати за поставлену продукцію, виконану роботу, надані послуги тощо, а отже до відповідача не може бути застосована відповідальність за невиконання грошового зобов`язання, передбачена статтею 625 ЦК України.

Тому, суд першої інстанції безпідставно та з порушенням приписів статті 625 ЦК України застосував до відповідача відповідальність за порушення грошового зобов`язання у вигляді нарахування на суму боргу індексу інфляції та 3 (трьох) процентів річних від простроченої суми.

З огляду на викладене вважає, що нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача пені, передбаченої п. 32.2 ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та нарахованої на суму боргу індексу інфляції та 3 процентів річних від простроченої суми не ґрунтується на нормах чинного законодавства, а обставини встановлені у рішенні Господарського суду Рівненської області від 02.03.2021 у справі №918/1170/20 не мають преюдиціального значення для вирішення спору у справі №918/277/22.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №918/277/22/4273/22 від 04.08.2022 матеріали справи №918/277/22 витребувано з Господарського суду Рівненської області. 17.08.2022 матеріали справи №918/277/22 надійшли до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.08.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Акордбанк" на рішення Господарського суду Рівненської області від 19.07.2022 у справі №918/277/22.

Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Також запропоновано відповідачу у строк до 12.09.2022 надати суду обґрунтований відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому статтею 263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів відповідачу.

Копію ухвали від 22.08.2022 направлено сторонам на електронні пошти, відомості про які наявні в матеріалах справи (а.с. 244).

02.09.2022 до Північно-західного апеляційного господрського суду позивачем подано відзив на апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Акордбанк" на рішення Господарського суду Рівненської області від 19.07.2022 у справі №918/277/22, вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, немотивованими, а рішення суду першої інстанції - законним та обґрунтованим, яке ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить рішення Господарського суду Рівненської області від 19.07.2022 у справі №918/277/22 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст.ст. 69, 270 ГПК України апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

26.12.2017 Фізичною особою - підприємцем Романюком Віталієм Леонідовичем у ПАТ "Комерційний банк "Акордбанк" (код ЄДРПОУ 35960913) відкрито поточний рахунок у національній валюті - гривні за № НОМЕР_2 (договір банківського рахунку № PRUO-261217/001- 73), відповідно до предмету якого банк відкриває клієнту поточний рахунок та здійснює розрахунково - касове обслуговування за допомогою платіжних інструментів відповідно до чинного законодавства України, нормативно - правових актів Національного банку України та умов цього договору.

Відповідно до пункту 2.1.2 вказаного договору, банк зобов`язується додержуватись вимог чинного законодавства України, нормативних актів НБУ, що регулюють питання здійснення будь-яких операцій відносно відкриття та подальшого обслуговування поточних рахунків клієнта, та вимог цього договору.

Пунктом 2.1.8. договору передбачено, що банк зобов`язується приймати та своєчасно виконувати розрахункові документи.

Пунктом 2.3.11. договору передбачено, що банк має право відмовитись від забезпечення здійснення фінансових операцій відповідного Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдженню зброї масового знищення" зі змінами та доповненнями.

Судом з`ясовано, що розрахунково-касове обслуговування вказаного поточного рахунку проводиться у відділенні №73 у м.Костопіль ПАТ "Комерційний банк "Акордбанк" (м.Костопіль, Рівненська область).

Як зазначає позивач, з 03.11.2020 вищезазначений поточний рахунок було заблоковано ПАТ "Комерційний банк "Акордбанк" без пояснення будь-яких причин, а також безпідставно зупинено фінансові операції за поточним рахунком.

05.11.2020 позивач звернувся із заявою до відповідача про надання інформації щодо зупинення фінансових операцій за поточним рахунком (а.с. 20).

Будь-яких відповідей чи листів від відповідача з обґрунтованими поясненнями не було отримано позивачем, доказів протилежного матеріали справи не містять.

11.11.2020 позивач повторно звернувся із заявою до відповідача про надання інформації щодо зупинення фінансових операцій за поточним рахунком, які були залишені без розгляду, доказів протилежного матеріали справи не містять (а.с. 19).

Відповідно до умов договору банківського рахунку укладеного позивачем з відповідачем, клієнт мас право вимагати своєчасного та повного здійснення розрахунків та виконання інших послуг за цим договором (пункт 2.4.4. договорів).

08 квітня 2022 року Фермерське господарство "Агротех-Р", Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліська паливна компанія" та Фізична особа-підприємець Романюк Віталій Леонідович звернулися з позовом до Господарського суду Рівненської області, в якому просять суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Акордбанк" на їх користь 314 349 грн. 10 коп.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18 травня 2022 року виділено в окреме провадження позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Романюка Віталія Леонідовича до Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Акордбанк" про стягнення пені в сумі 77 387, 57 грн, інфляційні втрати в сумі 76 042, 73 грн та 3% річних в сумі 24 680, 00 грн.

Оригінали матеріалів справи №918/188/22 залишено у справі за вимогою Фермерського господарства "Агротех-Р" до Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Акордбанк" про стягнення пені в сумі 49 652, 78 грн., інфляційні втрати в сумі 56 027, 46 грн та 3% річних в сумі 16 331, 95 грн.

Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Романюка Віталія Леонідовича обґрунтовані тим, що відповідач 03.11.2020 заблокував його поточний рахунок, обмеживши використання позивачем його коштів на такому рахунку, а тому позивач нарахував відповідачу та заявив до стягнення пеню, передбачену Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 19.07.2022 у справі №918/277/22 позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Акордбанк" (04136, м. Київ, вул. Стеценко 6, код ЄДРПОУ 35960913) на користь Фізичної особи - підприємця Романюка Віталія Леонідовича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) 77 387 (сімдесят сім тисяч триста вісімдесят сім) грн 57 коп. пені, 24 143 (двадцять чотири тисячі сто сорок три) грн 62 коп. інфляційних втрат, 5 766 (п`ять тисяч сімсот шістдесят шість) грн 62 коп. три відсотка річних та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп судового збору. Відмовлено в стягненні 51 899 грн 11 коп. інфляційних втрат та 10 565 грн 33 коп. три відсотка річних.

Суд першої інстанції вказав, що матеріалами справи підтверджується протиправна бездіяльність відповідача щодо обмеження розпорядженням грошовими коштами позивача, без будь-якої правової підстави.

Місцевий господарський суд взяв до уваги те, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 02.03.2021 у справі №918/1170/20 за позовом ФГ "Агротех-Р", ТОВ "Поліська паливна компанія", ФОП Романюка В.Л. до ПАТ "Комерційний банк "Акордбанк" визнано протиправними дії Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк" "Акордбанк" із зупинення фінансових операцій на поточних рахунках, відкритих фізичною особою - підприємцем Романюком Віталієм Леонідовичем, Фермерським господарством "Агротех-Р", Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліська паливна компанія" в Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Акордбанк", зобов`язано Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Акордбанк" усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні належними позивачам коштами.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

В розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під захистом права розуміється державна примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути виражений як концентрований вираз змісту (суті) державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в іншій спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

При цьому, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог процесуального законодавства обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права саме відповідачем, з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Особа, яка звертається до господарського суду з позовом, самостійно обирає спосіб захисту, визначає відповідача, предмет та підстави позову та зазначає у позовній заяві яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з положеннями статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до норм статті 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Згідно з нормами статті 1067 Цивільного кодексу України, договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених і сторонами.

Положеннями статті 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам, представництвам юридичних осіб в Україні, інвестиційним фондам та компаніям з управління активами, що діють від імені таких інвестиційних фондів, фізичним особам) (пункт 6.1.). Особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб (пункт 6.2.).

Відповідно до норм пункту 6.3 статті 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України, Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.

Згідно з правилами статті 1068 Цивільного кодексу України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до приписів статті 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.

Згідно з правилами пункту 9.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що розміщені на його рахунку/ах, відповідно до статті 1074 Цивільного кодексу України не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, установлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що розміщені на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом.

Дії банку щодо зупинення фінансових операцій за рахунком клієнта мають, зокрема, відповідати усім вимогам Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фіна псуванню розповсюдження зброї масового знищення".

Згідно з нормами статті 5 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" до легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, належать будь-які дії, пов`язані із вчиненням фінансової операції чи правочину з активами, одержаними внаслідок вчинення злочину, а також вчиненням дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких активів чи володіння ними, прав на такі активи, джерел їх походження, місцезнаходження, переміщення, зміну їх форми (перетворення), а так само набуттям, володінням або використанням активів, одержаних внаслідок вчинення злочину.

В розумінні Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" суб`єктами первинного фінансового моніторингу є банки, страховики (перестраховики), страхові (перестрахові) брокери, кредитні спілки, ломбарди та інші фінансові установи (пункт 1 частини 2 статті 6 Закону); а спеціально уповноваженим органом - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії.

Положеннями статті 8 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" визначено завдання, обов`язки та права суб`єкта первинного фінансового моніторингу.

Відповідач, як суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний вживати заходів щодо запобігання розголошенню (зокрема особам, стосовно фінансових операцій яких проводиться перевірка) інформації, що подається спеціально уповноваженому органу, та іншої інформації з питань фінансового моніторингу (у тому числі про факт подання такої інформації або факт отримання запиту, рішення чи доручення від спеціально уповноваженого органу та їх виконання), крім випадків, визначених цим Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".

Статтею 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" унормовано порядок та підстави відмови від встановлення (підтримання) ділових відносин, проведення фінансової операції.

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин відмовити клієнту у відкритій рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі:

- якщо здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників, є неможливим або якщо у суб`єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені;

- встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей;

- подання клієнтом чи його представником суб`єкту первинного фінансового моніторингу недостовірної інформації або подання інформації з метою введення в оману суб`єкта первинного фінансового моніторингу;

- виявлення порядку, встановленому відповідним суб`єктом державного фінансового моніторингу, що банк або інша фінансова установа, з якою встановлені кореспондентські відносини, є банком-оболонкою та/або підтримує кореспондентські відносини з банком- оболонкою;

- якщо здійснення ідентифікації особи, від імені або в інтересах якої проводиться фінансова операція, та встановлення її кінцевого бенефіціарного власника або вигодоодержувача (вигодонабувача) за фінансовою операцією є неможливим.

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися від проведення підозрілої фінансової операції. У випадках, передбачених цією частиною, суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного робочого дня з дня відмови, повідомити спеціально уповноваженому органу про спроби проведення фінансових операцій та про осіб, які мають або мали намір відкрити рахунок/встановити ділові відносини та/або провести фінансові операції або з якими розірвано ділові відносини (закрито рахунок) на підставі цієї статті, а також про проведення фінансових операцій щодо зарахування коштів, які надійшли на рахунок такого клієнта, та про фінансові операції, в проведенні яких було відмовлено.

Вищеописаними нормами чітко регламентовано порядок та підстави вжиття заходів щодо зупинення фінансових операцій, а також передбачено обмеження строків зупинення фінансових операцій та неможливість їх продовження.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не наводить жодної ознаки наявності у банківських операціях позивача легалізації кримінальних доходів чи фінансування тероризму та не підтверджує наведене доказами.

Відсутність вищенаведених обставин також встановлено рішенням Господарського суду Рівненської області від 02.03.2021 у справі №918/1170/20 за позовом ФГ "Агротех- Р", ТОВ "Поліська паливна компанія", ФОП Романюка В.Л. до ПАТ "Комерційний банк "Акордбанк", яким визнано протиправними дії Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк" "Акордбанк" із зупинення фінансових операцій на поточних рахунках, відкритих фізичною особою - підприємцем Романюком Віталієм Леонідовичем, Фермерським господарством "Агротех-Р", Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліська паливна компанія" в Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Акордбанк". Зобов`язано Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Акордбанк" усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні належними для позивачів коштів.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, доказами, долученими до матеріалів справи підтверджується протиправна бездіяльність відповідача, щодо обмеження розпорядженням грошовими коштами позивача, без будь-якої правової підстави.

Водночас, що стосується періоду безпідставного обмеження користування коштами на поточному рахунку, апеляціний господарський суд зазначає наступне.

Позивач вказує, що відповідач безпідставно обмежив доступ до рахунку позивача на період з 03.11.2020 по 10.12.2021.

Однак, відповідачем долучено до матеріалів справи ухвали Печерського районного суду міста Києва від 03.02.2021 та від 29.04.2021, якими на поточний рахунок позивача накладено арешти.

Отже, матеріалами справи стверджено, що відповідачем у період з 16.02.2021 (з моменту отримання ухвали суду про арешт рахунків) та до моменту скасування ухвали про арешт рахунків, а саме 10.12.2021 виконувалася вимога ухвали суду. Обмеження щодо руху по рахунку були встановлені правомірно.

Враховуючи зазначене, місцевим господарським судом вставлено, з чим погоджується колегія суддів, що період, за яким було безпідставно обмежено позивача у користуванні коштами на поточному рахунку є саме з 04.11.2020 по 15.02.2021.

Згідно п.п. 30.1, 30.2 ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов`язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунку), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти 918/277/22для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового оборогу, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Згідно п. 8.4 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" міжбанківський переказ виконується у строк до 3-х операційних днів.

З матеріалів справи встановлено, що відповідач будь-які платежі та перекази в національній та іноземній валюті позивачу не проводив, оскільки видаткові фінансові операції були зупинені (заблоковані) з 03.11.2020 по 10.12.2021 включно.

Позивач ФОП Романюк В.Л. здійснив з 04.11.2020 операцію щодо переказу коштів, лише 10.12.2021 на суму 75 000 грн., надалі 13.12.2021 на суми 598 712,18 грн. та 100 000 грн. про що свідчать виписки з банківського рахунку в електронній формі (а.с. 32-34).

Відтак, відповідачем накладені обмеження для позивача у користуванні коштами в розмірі 773 712 грн 18 коп.

Згідно пункту 32.1 статті 32. Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов`язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.

Відповідно до частини 1 пункту 32.2 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов`язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

У відповідності до ч. 3 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України та статті 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що розмір пені за період існування порушення зобов`язання банком перед позивачем з 04.11.2020 по 15.02.2021 складає 77 387 грн 57 коп.

З урахуванням усього вищезазначеного, а саме положень ч. 2 п. 32.2 ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", обставин встановлених рішенням Господарського суду Рівненської області від 02.03.2021 у справі №918/1170/20, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 77 387 грн 57 коп.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в розмірі 76 042 грн 73 коп. та 3% річних в розмірі 24 680 грн 00 коп., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Передбачене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.

Грошове зобов`язання це зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), крім страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами поставки, зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та мають бути виражені у грошових одиницях.

Грошове зобов`язання є цивільним правовідношенням, в якому праву вимоги кредитора кореспондує юридичний обов`язок боржника здійснити відповідний платіж, тобто вчинити дію, що полягає у передачі грошей.

Грошове зобов`язання - це зобов`язання, спрямоване на сплату певної грошової суми. Грошовими є зобов`язання, предметом якого є здійснення платежу.

Грошовим боргом є обов`язок передати контрагенту як безпосередньо грошові кошти, так і обов`язок виконати певні роботи, надати послуги чи передати товар за попередньо здійсненою оплатою.

В той же час, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пункту 1.1 Договору, відповідач відкриває позивачу поточні рахунки та здійснює розрахунково-касове обслуговування за допомогою платіжних інструментів відповідно до чинного законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України та умов Договору.

Відповідно підпункту 2.1.3 Договору відповідач зобов`язався виконувати доручення позивача, що містяться в розрахунковому документі у гривнях, у строки визначені Договором.

Пунктом 2.1.8 Договору передбачено, що відповідач зобов`язався приймати та своєчасно виконувати розрахункові документи.

Відтак, в жодних зобов`язаннях відповідача відсутній грошовий характер, а саме обов`язок відповідача передати позивачу як безпосередньо грошові кошти, так і обов`язок виконати певні роботи, надати послуги чи передати товар за попередньо здійсненою оплатою.

Таким чином, правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем внаслідок укладеного Договору не носять характеру грошових, а відповідно до відповідача не можна застосовувати відповідальність за порушення грошових зобов`язань, передбачену ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Колегія суддів констатує, що з урахуванням приписів ст. 549 ЦК України, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

З огляду на те, що статтю 625 Цивільного кодексу України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов`язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язань.

З урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв`язку з чим сталося прострочення виконання зобов`язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов`язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Відтак, законодавцем чітко визначені наслідки порушення банком зобов`язань за договором з клієнтом шляхом нарахування саме пені, а не інфляційних та 3 % річних.

Підсумовуючи усе викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних 76 042 грн 73 коп., 3% річних в розмірі 24 680 грн 00 коп. не ґрунтуються на нормах закону чи умовах договору, а відтак не підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, частково підтверджуються встановленими судом апеляційної інстанції обставинами справи.

В силу п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права (п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України).

Враховуючи вказане, апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Акордбанк" на рішення Господарського суду Рівненської області від 19.07.2022 у справі №918/277/22, а тому скасовує рішення Господарського суду Рівненської області від 19.07.2022 у справі №918/277/22 в частині стягнення 24 143 грн 62 коп. інфляційних втрат, 5 766 грн 62 коп. 3% річних та ухвалює в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Також, з огляду на положення ст. 129 ГПК України, враховуючи, що спір виник внаслідок протиправних дій відповідача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про покладення на відповідача судових витрат за подання позовної заяви в повному обсязі, а з урахуванням задоволення апеляційної скарги, з підстав викладених вище, судовий збір за її подання покладається на сторони пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Акордбанк" на рішення Господарського суду Рівненської області від 19.07.2022 у справі №918/277/22 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 19.07.2022 у справі №918/277/22 в частині стягнення 24 143 грн 62 коп. інфляційних втрат, 5 766 грн 62 коп. 3% річних скасувати.

Ухвалити в цій нове рішення про відмову в позові.

В решті рішення Господарського суду Рівненської області від 19.07.2022 у справі №918/277/22 залишити без змін, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Акордбанк" (04136, м. Київ, вул. Стеценко 6, код 35960913) на користь Фізичної особи - підприємця Романюка Віталія Леонідовича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) - 77 387 грн 57 коп. пені та 2 481 грн судового збору за подання позовної заяви.

3. Відмовити в стягненні 76 042 грн 73 коп. інфляційних втрат та 24 680 грн 00 коп. 3% річних.

4. Видати наказ після набранням рішення законної сили."

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Романюка Віталія Леонідовича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Акордбанк" (04136, м. Київ, вул. Стеценко 6, код 35960913) - 1 741 грн 01 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Господарському суду Рівненської області видати накази на виконання цієї постанови.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

6. Справу №918/277/22 надіслати Господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Грязнов В.В.