Рішення

від 25.10.2022 по справі 908/1573/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 34/79/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2022 Справа № 908/1573/22

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,

розглянув у спрощеному позовному провадженні,

без виклику представників сторін,

справу № 908/1573/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «М-ЛИТ», ідентифікаційний код юридичної особи 39195133 (вул. Електрометалургів, буд. 300, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53221)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», ідентифікаційний код юридичної особи 00191230 (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 72)

про стягнення 133 626 грн 54 коп.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «М-ЛИТ» звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою за вих. № 87 від 26.08.2022 до Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» про стягнення заборгованості за договором № 20/2021/4961 від 02.12.2021 в сумі 133 626 грн 54 коп. та судового збору.

У позові позивач посилається на те, що станом на 26.08.2022 відповідачем не було про ведено в повному обсязі оплату вартості за фактично отриману від позивача продукцію, згідно з видатковими накладними за № 26 від 27.01.2022 та за № 56 від 14.02.2022 в розмірі 133 626,54 грн в порядку та строки, визначені умовами Договору поставки за № 20/2021/4961 від 02.12.2021, у зв`язку з чим за даними бухгалтерського обліку позивача обліковується дебіторська заборгованість в зазначеному розмірі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2022 вищевказану позовну заяву передано для розгляду судді Науменку А.О.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.09.2022 у справі № 908/1573/22 позовна заява прийнята судом до розгляду. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Позивачем отримано копію ухвали 12.09.2022, відповідачем - 07.09.2022.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити у позові, оскільки з 24.02.2022 ПАТ «Запоріжсталь» не в змозі виконувати свої зобов`язання з оплати товару з незалежних від нього причин, внаслідок обставин непереборної сили.

Відзив прийнятий судом до розгляду.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що відповідачем не доведено, що саме з веденням бойових дій для відповідача створились передумови щодо перешкоджання здійснення підприємницької діяльності та оплати заборгованості за Договором.

Відповідь на відзив прийнята судом до розгляду.

Відповідно до частин 2 і 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «М-ЛИТ» (постачальником, позивачем у справі) та Публічним акціонерним товариством «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (покупцем, відповідачем у даній справі) укладено договір поставки за № 20/2021/4961 від 02.12.2021 (надалі Договір).

Відповідно до предмета Договору, Постачальник зобов`язувався передати, а Покупець прийняти та оплатити обладнання запірної арматури (Обладнання) на умовах визначених Договором.

Відповідно до п. 4.3 Договору загальна сума Договору визначається як сумарна вартість Обладнання, поставка якого здійснюється відповідно до доданих специфікацій.

Відповідно до специфікації № 1 від 02.12.2021 до Договору, Постачальник продає, а покупець приймає та оплачує Обладнання на загальну суму з ПДВ 397 580 грн 28 коп.

Згідно з п. 4 Специфікації строк поставки - протягом 30 днів з дати укладення Специфікації.

Строк оплати поставленого Обладнання протягом 30 календарних днів з момента поставки Обладнання і надання повного пакета документів згідно з п. 6.3 Договору.

Договір та Специфікація підписані з боку обох сторін та скріплені печатками товариств.

На виконання умов Договору та специфікації, позивач поставив відповідачеві Обладнання на загальну суму 397 580 грн 28 коп., що підтверджується видатковими накладними: № 26 від 27.01.2022 на суму 330 049 грн 30 коп. та № 56 від 14.02.2022 на суму 67 530 грн 98 коп.

На оплату поставленого обладнання за вищевказаними видатковими накладними, позивачем виставлено відповідачеві рахунки-фактури № 35 від 27.01.2022 та № 68 від 14.02.2022.

Відповідачем поставлене позивачем Обладнання оплачено несвоєчасно та частково, всього в сумі 263 953 грн 74 коп., згідно з платіжними дорученнями: № 675806 від 01.06.2022 на суму 116 246 грн 82 коп., № 682061 від 16.06.2022 на суму 47 706 грн 92 коп., № 682161 від 16.06.2022 на суму 100 000 грн 00 коп.

Претензією № 75 від 28.06.2022 позивач звернувся до відповідача про сплату залишку заборгованості за Договором в сумі 133 626 грн 54 коп.

Відповідачем відповіді на претензію не надано, заборгованість за Договором не погашена.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Стягнення з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «М-ЛИТ» заборгованості за договором № 20/2021/4961 від 02.12.2021 в сумі 133 626 грн 54 коп. та судового збору було предметом судового розгляду у даній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані Договором поставки № 20/2021/4961 від 02.12.2021 (зі Специфікацією № 1), який за своєю правовою природою є договором поставки.

Доказів розірвання, припинення чи визнання недійсним договору сторонами не надано.

Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх істотних умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, порядок здійснення розрахунків, умови поставки, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 712 Цивільного кодексу України та ст. ст. 180, 181 Господарського кодексу України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 Господарського кодексу України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як свідчать матеріали справи, на виконання Договору та Специфікації, позивачем поставлено відповідачеві Обладнання на загальну суму 397 580 грн 28 коп., що підтверджується видатковими накладними: № 26 від 27.01.2022 на суму 330 049 грн 30 коп. та № 56 від 14.02.2022 на суму 67 530 грн 98 коп.

Видаткові накладні підписані з боку обоз сторін без зауважень.

В підтвердження поставок за вказаними видатковими накладними до матеріалів справи додані довіреності на отримання Обладнання з боку відповідач ата товарно-транспортні накладні.

На оплату поставленого обладнання за вищевказаними видатковими накладними, позивачем виставлено відповідачеві рахунки-фактури № 35 від 27.01.2022 та № 68 від 14.02.2022.

Відповідачем поставлене позивачем Обладнання оплачено несвоєчасно та частково, всього в сумі 263 953 грн 74 коп., згідно з платіжними дорученнями: № 675806 від 01.06.2022 на суму 116 246 грн 82 коп., № 682061 від 16.06.2022 на суму 47 706 грн 92 коп., № 682161 від 16.06.2022 на суму 100 000 грн 00 коп.

Претензій щодо кількості або якості Обладнання від відповідача не надходило.

Відповідач факт отримання Обладнання за Договором та наявності не сплаченої заборгованості не заперечував.

Разом з цим, відповідач зазначає, що з 24.02.2022 ПАТ «Запоріжсталь» не в змозі виконувати свої зобов`язання з оплати товару з незалежних від нього причин, внаслідок обставин непереборної сили

Згідно з ч. ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за це, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України, встановлено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Ознаками форс-мажору є: не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Судова практика Верхового Суду вказує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх недзвичайність та невідворотність.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 по справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Договором визначений порядок повідомлення стороною про форс-мажорні обставини.

Відповідачем не надано доказів дотримання вказаного порядку.

Відповідач не повідомляв позивача про настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором, не було надано документа або будь-яких доказів, що підтверджують їх настання відповідно до вимог, прописаних в Договорі.

Відповідачем не надано доказів дотримання порядку повідомлення позивача про виникнення форс-мажору та, як наслідок, неможливість своєчасної оплати Обладнання.

Відповідачем також не надано належних доказів того, що саме введення воєнного стану стало причиною неможливості проведення покупцем своєчасного розрахунку за поставлений згідно договору Обладнання.

Наданий відповідачем лист Торгово-промислової палати України вих. №2021/02.0-7.1 від 28.02.2022 адресований «всім, кого він стосується», а не конкретно відповідача.

Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Відповідач не підтвердив настання форс-мажорних обставин саме для спірного випадку невиконання господарського зобов`язання.

Таким чином, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», ідентифікаційний код юридичної особи 00191230 (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 72) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «М-ЛИТ», ідентифікаційний код юридичної особи 39195133 (вул. Електрометалургів, буд. 300, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53221) 133 626 (сто тридцять три тисячі шістсот двадцять шість) грн 54 коп. заборгованості та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп. судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 25.10.2022.

Суддя А.О. Науменко