Рішення

від 18.10.2022 по справі 909/34/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.10.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/34/22

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , секретар судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науковий центр "Європейська дидактика"

до відповідача: Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради

про стягнення інфляційних збитків за період з 18.04.2020 по 07.02.2022 у розмірі 365169,29грн. та 3 % річних за користування грошовими коштами за період з 18.04.2020 по 07.02.2022 у розмірі 131279,18грн.

за участю:

від позивача: Мусатенко В.С.

від відповідача: Устінський А.В.

встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Науковий центр "Європейська дидактика" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради про стягнення інфляційних збитків за період з 18.04.2020 по 31.12.2021 у розмірі 333 722,54 грн. та 3 % річних за користування грошовими коштами за період з 18.04.2020 по 11.01.2022 у розмірі 126 110,18 грн.

Ухвалою суду від 21.01.22 суд відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 22.02.22, за наслідками якого підготовче засідання відкладено на 15.03.22.

Ухвалою від 15.03.22, занесеною до відповідного протоколу судового засідання, суд прийняв до розгляду заяву позивача вх.№3138/22 від 07.03.22 про збільшення позовних вимог та відклав підготовче провадження на 05.04.22.

Розгляд справи неодноразово відкладався. В ході провадження у справі ухвалою суду від 22.09.22, занесеною до відповідного протоколу судового засідання, призначено справу до судового розгляду по суті на 18.10.22.

Позиція позивача.

Позовні вимоги підтримує з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив вх.№3138/22 від 07.03.22. В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що у зв"язку з порушенням відповідачем прийнятих на себе зобов"язань за договором №350/19/831 про закупівлю товарів за бюджетні кошти від 12.08.19 та невиконанням в повному обсязі рішення Господарського суду Івано-Франківської області у справі №909/534/20 від 13.11.20, яке набрало законної сили, позивачем нараховано відповідачу інфляційні збитки за період з 18.04.2020 по 31.12.2021 у розмірі 333 722,54 грн. та 3 % річних за користування грошовими коштами за період з 18.04.2020 по 11.01.2022 у розмірі 126110,18 грн. При цьому посилається на приписи ст. 526, 530, 532, 655, 712 Цивільного та ст.173, 193, 197, 265-268 Господарського кодексів України.

Позиція відповідача.

Проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві вх.№ 2221/22 від 11.02.22, та вказав на відсутність фінансування для проведення своєчасних розрахунків, запровадження на території України карантинних заходів та воєнного стану. Звернув увагу на приписи ч.1 ст. 233 ГК України, якою передбачено право суду зменшити розмір санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науковий Центр «Європейська Дидактика» (далі - Позивач) і Департаментом освіти та науки Івано-Франківської міської ради (далі - Відповідач) укладено договір № 50/19/831 про закупівлю товарів за бюджетні кошти від 12.08.19 (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору Учасник - переможець (Позивач) зобов`язується поставити Замовнику (Відповідачу) Товар відповідно до специфікації до Договору, а Відповідач - прийняти і оплатити такий Товар. Ціна договору становила 3349280, 40 грн. з ПДВ.

Згідно видаткової накладної № Е0929-12 від 16.10.2019 року Позивач відповідно до умов Договору поставив товар на загальну суму 3349280,40.

22.10.19 згідно накладної № Е0929-12 від 16.10.2019 та Договору Відповідачем сплачено 930300,00 грн. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем становила 2418980,40грн.

У зв"язку з порушенням Відповідачем прийнятих на себе договірних зобов"язань Позивач звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради 2418980,40 грн. основної заборгованості.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 13.11.20 у справі №909/534/20 позов задоволено.

Позивач звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області із заявою у справі №909/534/20 про винесення додаткового рішення у даній справі про стягнення штрафних санкцій в сумі 306 752 грн 02 к. за неналежне виконання зобов`язань по спірному договору. За результатами розгляду вказаної заяви Господарський суд Івано-Франківської області постановив ухвалу від 25.11.2020 у справі № 909/534/20 про відмову в її задоволенні.

Рішення суду набрало законної сили 07.12.2020 року, та на його виконання судом видано відповідний наказ, який позивачем звернено до виконання.

Вказана обставина, а також невчасна (тобто у встановлені договором строки) оплата відповідачем поставленого товару зумовила Позивача звернутись з позовом до суду про стягнення з Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради штрафних санкцій в сумі 232 659 грн 28 к. за період з 17.10.19 по 17.04.20.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 09.02.21 у справі №909/1094/20 позов задоволено.

Рішення суду набрало законної сили 16.03.2021 року, та на його виконання видано відповідний наказ, який позивачем пред"явлено до виконання.

Станом на дату подання даної позовної заяви - 12.01.2022 року рішення Господарського суду Івано-Франківської області у справах № 909/534/20 та 909/1094/20 Відповідачем не виконані, відтак Позивачем нараховано Відповідачу інфляційні збитки за період з 18.04.2020 по 07.02.2022 у розмірі 365169,29грн. та 3 % річних за користування грошовими коштами за період з 18.04.2020 по 07.02.2022 у розмірі 131279,18грн.

Доказів погашення заборгованості Відповідачем суду не подано.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов"язань.

Зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до положень ч.2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статті 625 ЦК України. Згідно зазначеної статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові, а інфляційні нарахування на суму боргу виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. При цьому, норма ст.625 Цивільного кодексу України не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

В даному випадку відповідачем допущено порушення грошового зобов"язання перед позивачем щодо оплати вартості поставленого позивачем товару за спірними договорами.

За змістом статей 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов`язання.

Оскільки чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, наявні правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 ЦК України.

Згідно наявного у матеріалах справи розрахунку позивачем нараховано відповідачу інфляційні збитки за період з 18.04.2020 по 07.02.2022 у розмірі 365169,29грн. та 3 % річних за користування грошовими коштами за період з 18.04.2020 по 07.02.2022 у розмірі 131279,18грн.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З огляду на вимоги ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов`язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом перевірено правильність нарахування позивачем інфляційних втрат та встановлено, що розрахунки позивача є арифметично вірними.

Враховуючи викладене, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача, як боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, є обґрунтованими.

Посилання Відповідача на ч.1 ст. 233 ГК України, якою передбачено право суду зменшити розмір санкцій, судом не приймається, оскільки інфляційні втрати та 3% річних не є штрафними санкціями в розумінні ст.230 ГК України.

Так само відхиляються судом і посилання Відповідача на відсутність бюджетного фінансування, оскільки відсутність коштів, не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов"язання (аналогічний правовий висновок викладений у постановах КГС у складі Верховного Суду від 27.03.2018 у справах №925/246/17, №925/974/17, а також у постанові ВП ВС від 10.04.2018 у справі №12-46гс18).

Щодо посилання Відповідача на карантинні заходи слід зазначити, що Відповідач не надав суду доказів звернення до Торгово-промислової палати та отримання сертифікату про форс-мажорні обставини, отже позбавлений можливості вказувати на карантинні заходи та короновірусну хворобу СОVID-19 як на підставу неможливості виконання своїх зобов`язань, а стосовно воєнного стану суд звертає увагу, що інфляційні втрати та 3% річних Позивачем нараховано до введення на території України воєнного стану.

Висновок суду.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 ГК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому, відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст.77 ГПК допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Верховний Суд також зазначає, що у п. п. 1- 3 ч 1 ст. 237 ГПК передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

17.10.2019 набув чинності Закон від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким внесено зміни до ГПК, зокрема змінено назву ст. 79 ГПК з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів», викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Позивачем доведено факт прострочення Відповідачем прийнятих на себе грошових зобов"язань, розрахунок позовних вимог є арифметично вірним. Доводи Позивача Відповідачем не спростовано.

В контексті наведеного, позов підлягає до задоволення.

Судові витрати.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначає Закон України "Про судовий збір".

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні позову Позивачем сплачено 7446,73грн. судового збору згідно платіжних доручень №3738 мвід 11.01.22 та №3803 від 17.02.22.

Відповідно до п.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позову у повному обсязі, судовий збір слід покласти на Відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 86, 129, 236-238, 240-241 Господарсько процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науковий центр "Європейська дидактика" до Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради про стягнення інфляційних збитків за період з 18.04.2020 по 07.02.2022 у розмірі 365169,29грн. та 3 % річних за користування грошовими коштами за період з 18.04.2020 по 07.02.2022 у розмірі 131279,18грн.

Стягнути з Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради (вул. Кардинала Любомира Гузара, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76019, код ЄДРПОУ 40312499) на користь ТОВ "Науковий центр "Європейська дидактика" ( код ЄДРПОУ 40072264, UA 793808050000000026005567579 в АТ "Райфайзен Банк Аваль", МФО 380805, вул. Володимирська, буд. 89, прим. 1 А, м. Київ, 01033) інфляційні збитки за період з 18.04.2020 по 07.02.2022 у розмірі 365169,29грн., 3 % річних за користування грошовими коштами за період з 18.04.2020 по 07.02.2022 у розмірі 131279,18грн. та 7446,73грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.10.2022

Суддя П. Я. Матуляк