Ухвала

від 01.05.2023 по справі 909/34/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/34/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

01.05.2023 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , розглянувши заяву вх.№6153/23 від 21.04.23 Товариства з обмеженою відповідальністю "Науковий центр "Європейська дидактика" про встановлення контролю за виконанням судового рішення у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науковий центр "Європейська дидактика"

до відповідача: Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради

про стягнення інфляційних збитків за період з 18.04.2020 по 07.02.2022 у розмірі 365169,29грн. та 3 % річних за користування грошовими коштами за період з 18.04.2020 по 07.02.2022 у розмірі 131279,18грн.

встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Науковий центр "Європейська дидактика" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради про стягнення інфляційних збитків за період з 18.04.2020 по 31.12.2021 у розмірі 333 722,54 грн. та 3 % річних за користування грошовими коштами за період з 18.04.2020 по 11.01.2022 у розмірі 126 110,18 грн.

Рішенням суду від 18.10.22 позов задовлено. На виконання зазначеного рішення судом видано відповідний наказ та направлено його стягувачу.

21.04.23 електронною поштою з КЕП позивачем направлено суду заяву вх.№6153/23 щодо встановлення контролю за виконанням судового рішення у справі №909/34/22.

Дослідивши подані матеріали, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви, виходячи з наступного.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (ст.18 Господарського процесуального кодексу України).

Вказана норма кореспондується зі статтею 326 Господарського процесуального кодексу України, за якою судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»

За приписами ст.3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

За приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

У рішенні від 17.05.2005 у справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої п. 1 ст. 6 Конвенції.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах «Півень проти України» (заява № 56849/00) від 29.06.2004, «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997).

Відповідно до змісту рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

У справі «Фуклєв проти України» (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Сукупний аналіз рішень Європейського суду з прав людини у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України» достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з Конституцією України.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Господарський процесуальний кодекс України (далі ГПК України) регламентує порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень. Зокрема, установлено строки й підстави поновлення строку на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця під час виконання судового рішення.

Крім того, наявне положення про те, що, якщо особа, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються, була звільнена з посади (не здійснює відповідну діяльність), суд залучає до участі у справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення права заявника.

Також важливим і дієвим є положення, яким установлено обов`язок для відповідного органу державної виконавчої служби або приватного виконавця повідомити суд і заявника про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, не пізніше ніж у 10-денний строк з дня її одержання.

Виконання судових рішень, зокрема, у господарських справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду. Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що виконавче провадження не може бути відокремлене від судового провадження.

У новій редакції ГПК України законодавець визначив суб`єкта оскарження як державного виконавця чи іншу посадову особу органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу.

Слід також зазначити, що у Господарському процесуальному кодексі України інститут судового контролю за виконанням судових рішень полягає в основному у можливості звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Натомість, заявник просить суд встановити контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов"язання Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради надати звіт про виконання судового рішення, що чинним ГПК України не передбачено.

Відповідно до ст.246 ГПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, та у чому саме полягає порушення.

Отже, окремі ухвали постановляє суд, коли в діяльності юридичної особи є певні ознаки свавільності, тобто коли здійснення повноважень відбувається у спосіб, що призводить до виразно несправедливих, необґрунтованих, нерозумних або деспотичних рішень, що є порушенням принципу верховенства права.

Розглянувши матеріали заяви, суд не вбачає, а заявником не наведено підстав для постановлення окремої ухвали.

На підставі викладеного, керуючись ст.169, 234, 246 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

відмовити в задоволенні заяви вх.№6153/23 від 21.04.23 Товариства з обмеженою відповідальністю "Науковий центр "Європейська дидактика" про встановлення контролю за виконанням судового рішення у справі №909/34/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 01.05.23 та може бути оскаржена у строк та порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі Судова влада України, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі: http://court.gov.ua/fair/sud5010/

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/

Веб-адреса Господарського суду Івано-Франківської області: http://if.arbitr.gov.ua/sud5010/

e-mail суду: inbox@if.arbitr.gov.ua.

Звернути увагу, що учасники справи можуть отримувати процесуальні документи в електронному вигляді. Для цього необхідно зареєструватись в системі, розміщеній на офіційному веб-порталі "Судова влада України" (https://e-court.mail.gov.ua/?_task=login_action=plugin.registration_rules) та подати до суду заявку для отримання процесуальних документів в електронному вигляді.

Суддя П. Я. Матуляк