Рішення

від 25.10.2022 по справі 910/21746/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.10.2022Справа № 910/21746/21

Суддя Н.Б. Плотницька, розглянувши справу

за позовомПриватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (вулиця Лейпцизька, будинок 1, літера А, місто Київ, 01015)доТовариства з обмеженою відповідальністю "Світоч" (вулиця Шумського, будинок 3, місто Київ, 02098)простягнення 35 587 грн 83 коп. Представники:не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

29.12.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світоч" про стягнення 35 587 грн 83 коп. заборгованості за скид стічних вод без додержання Умов на скид стічних вод.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору на послуги водопостачання та водовідведення від 11.06.1997 № 04487/5-14 не виконав взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість за скид стічних вод без додержання Умов на скид стічних вод.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.01.2022 відкрито провадження у справі № 910/21746/21 та прийнято позовну заяву до розгляду, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

23.02.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

11.06.1997 між Державним комунальним об`єднанням "Київводоканал", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі позивач у справі, постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Світоч" (відповідач у справі, абонент за договором) було укладено договір на надання послуг з водопостачання та водовідведення № 04487/5-14 (далі - договір), відповідно до пункту 1 якого постачальник зобов`язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняття від абонента каналізаційні стоки, а абонент сплатити за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгосту України від 01.07.1994 № 65.

Згідно з пунктом 6.2 договору у випадку прийняття органами виконавчої влади рішень щодо змін порядку розрахунків між підприємствами, організаціями, установами та громадянами, новий порядок поширюється на умови цього договору без їх узгодження сторонами.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що всі питання, не передбачені цим договором регулюються діючим законодавством, Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, Правилами приймання стічних вод в Київську міську каналізацію.

Відповідно до пункту 5.1. договору сторони узгодили, що цей договір укладається з 11.06.1997 по 11.06.1998 і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Договір вважається переукладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії (пункт 5.2 договору).

Позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Світоч" в проміжок часу з 01.11.2019 по 31.01.2021 здійснювало скид стічних вод без умов на скид за адресою: вул. Шумського, 3 у м. Києві, що є порушенням пункту 8.1 Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва № 1879, затверджених Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.10.2011 № 1879 (Правила № 1879), внаслідок чого у відповідача виник обов`язок сплати в п`ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період відсутності умов на скид в загальному розмірі 35 587 грн 83 коп.

Відповідно до списку згрупованих поштових відправлень № 1144 від 18.03.2021 та фіскальному чеку № 000128941 00209 від 18.03.2021, позивачем на адресу відповідача направлено лист-попередження від 25.02.2021 та рахунок № 15/ВУ-Ф-09/444-01-2021 від 25.02.2021 щодо сплати нарахувань за скид стічних вод.

У зв`язку з нездійсненням відповідачем добровільної сплати господарської санкції за порушення правил скидання стічних вод у систему каналізації міста Києва, невизнання останнім вчиненого порушення, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача грошових коштів за скид стічних вод без Умов на скид стічних вод у розмірі 35 587 грн 83 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно зі статтями 626, 627, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.10.2011 № 1879 затверджено Правила приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва.

Відповідно до пункту 1.2 Правил № 1879, останні поширюються на організації, установи, підприємства усіх форм власності та фізичних осіб-підприємців, що скидають всі види стічних вод у міську систему каналізації (крім балансоутримувачів житлового фонду та об`єктів соціально-культурного призначення, які не скидають стічні води технологічного та або непобутового походження, або у яких немає орендарів чи інших суб`єктів, що скидають стічні води технологічного та/або непобутового походження).

За пунктом 1.5 Правил № 1879 Правила встановлюють вимоги до абонентів, які скидають стічні води до міської каналізації, регламентують взаємні права та обов`язки абонентів і водоканалу, порядок визначення величини плати за скидання стічних вод у міську каналізацію, порядок контролю за виконанням цих Правил, відповідальність та засоби впливу за їх порушення.

Згідно з пунктів 2.1, 2.2 Правил № 1879 водоканал зобов`язаний здійснювати контроль за якістю стічних вод, що надходять від абонента в систему каналізації м. Києва, а також режимом та обсягом скидання. Водоканал має право надавати абонентам Умови на скид згідно з цими правилами.

Відповідно до пункту 2.4 Правил № 1879 абоненти зобов`язані, зокрема, отримати Умови на скид та укласти договір з водоканалом відповідно до статей 19, 20 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".

У відповідності до положень пункту 3.3 Правил № 1879 абоненти зобов`язані отримати у Водоканалі Умови на скид згідно з додатком 2. Умови на скид видаються на один рік.

Абонент не має права скидати стічні води без одержання Умов на скид. За скидання стічних вод без Умов на скид або після закінчення строку їх дії абонент сплачує в п`ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період їх відсутності (пункту 8.1 Правил № 1879).

Відповідно до пункту 8.6 Правил № 1879 при порушенні цих Правил та Правил користування Водоканал має право розглядати весь обсяг стічних вод (за розрахунковий період) як такий, що перевищує договірний, і плата за його скидання встановлюється в п`ятикратному розмірі тарифу за водовідведення у разі відсутності у Абонента Умов на скид чи закінчення строку їх дії.

Згідно з пунктом 7.10 Правил № 1879 при виявленні факту порушення вимог Правил абоненти сплачують у п`ятикратному розмірі тарифу за послуги водовідведення у випадках, визначених у абзацах 3-8 пункту 8.6 розділу 8 цих Правил.

Частиною першою статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною першою статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до статті 235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов`язань до суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або запобігання повторенню порушень зобов`язання, що використовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку. До суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання.

Проаналізувавши правову природу санкції щодо сплати в п`ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період відсутності Умов, суд дійшов висновку, що такий вид відповідальності є оперативно-господарською санкцією, в силу притаманних їй особливостей.

Суд звертає увагу, що статтею 237 Господарського кодексу України визначено, що підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов`язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред`явлення претензії порушнику зобов`язання. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням. Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.

Виходячи з аналізу положень статті 237 Господарського кодексу України особливістю оперативно-господарських санкцій є те, що, на відміну від штрафних, до яких вдаються виключно за рішенням суду, вони застосовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку, тобто без попередження заздалегідь. Оперативно-господарські санкції застосовують безпосередньо самі суб`єкти господарських відносин в оперативному порядку, тобто без звернення до судових або інших уповноважених органів, і без згоди іншої сторони зобов`язання - це, зокрема, є головною умовою застосування сторонами таких санкцій, про що має бути пряма вказівка в договорі. При цьому до суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, які передбачено договором (подібна за змістом правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 20.08.2018 у справі № 905/2464/17, від 20.10.2020 у справі №905/267/19, від 15.10.2019 у справі №905/2319/17.

Проте, умовами договору не передбачено такого виду відповідальності відповідача, як сплата в п`ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період відсутності Умов, що унеможливлює застосування такої оперативно-господарської станції до відповідача.

Суд звертає увагу, що загальні посилання в пункті 5.3 договору на врегулювання питань діючим законодавством та Правилами приймання стічних вод в Київську міську каналізацію не свідчать про те, що сторони передбачили та погодили застосування відповідних оперативно-господарських санкцій.

Враховуючи, що умовами укладеного між сторонами договору не передбачено відповідальності у вигляді 5-кратного розміру плати за водопостачання, вказане унеможливлює застосування такої оперативно-господарської санкції до відповідача.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного суду від 18.08.2022 у справі № 910/15271/21.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача в п`ятикратному розмірі тарифу за послуги водовідведення за весь період відсутності Умов на скид стічних вод за адресою: м вул. Шумського, 3 у м. Києві.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 35 587 грн 83 коп. за скид стічних вод без додержання Умов на скид стічних вод визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 74, ст.ст. 76-79, ст. 86, ст. 123, ст. 129, ст.ст. 232-233, ст.ст. 237- 238, ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н. Плотницька