Ухвала

від 24.10.2022 по справі 910/10654/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

24.10.2022Справа № 910/10654/22

Суддя Н.Плотницька, розглянувши заяву Першого заступника керівника Київської міської прокуратури про вжиття заходів забезпечення позову у справі

за позовом Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі

Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будконсалтинг Груп"

про скасування державної реєстрації права власності

Представники: не викликались

ВСТАНОВИВ:

12.10.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будконсалтинг Груп" про скасування державної реєстрації права власності шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 26.03.2019, індексний номер 46148332 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Будконсалтинг Груп" на нежитлову будівлю літ. "Ж" загальною площею 35 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 50, припинивши вказане право Товариству з обмеженою відповідальністю "Будконсалтинг Груп".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2022 відкрито провадження у справі № 910/10654/22 та прийнято позовну заяву до розгляду. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 17.11.2022.

21.10.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Першого заступника керівника Київської міської прокуратури надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить суд:

- накласти арешт на об`єкт нерухомості - нежитлову будівлю літ. «Ж» загальною площею 35 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 50, що на праві приватної власності зареєстровано за ТОВ «Будконсалтинг Груп» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1795262880000, номер запису 30874033);

- заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно - нежитлову будівлю літ. «Ж» загальною площею 35 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 50, в тому числі приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін стосовно вказаного нерухомого майна та вносити будь-які записи про такі зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

В обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову заявник зазначає, що предметом спору у даній справі є скасування рішення державного реєстратора від 26.03.2019 № 46148332 про державну реєстрацію за товариством права власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю літ. «Ж» загальною площею 35 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 50, водночас, земельна ділянка комунальної власності за вищевказаною адресою в установленому законом порядку вказаному товариству або іншим фізичним чи юридичним особам у власність чи користування, в тому числі для будівництва, не передавалась, право оренди чи власності на земельну ділянку не реєструвалося.

Враховуючи вищевикладене Київська міська рада позбавлена можливості розпоряджатися земельною ділянкою по вул. Хрещатик, 50 у Шевченківському районі міста Києва, внаслідок незаконної державної реєстрації права власності на нерухоме майно в літ. «Ж» за вказаною адресою.

Також заявник зазначає про те,що державна реєстрація права власності на нерухоме майно проведена за відповідачем на підставі документів, які не відповідають вимогам закону та спрямована на подальше незаконне заволодіння комунальним майном - земельною ділянкою у Шевченківському районі міста Києва.

Отже, державна реєстрація права власності на спірне майно за Товариством з обмеженою відповідальністю "Будконсалтинг Груп", у разі відсутності забезпечення позову, дає право товариству здійснювати заходи щодо поділу, об`єднання, виділення частини вказаного нерухомого майна та вчиняти інші дії, а саме вільно ним розпоряджатись, у тому числі, відчужувати його третім особам (як фізичним так і юридичним), що в подальшому призведе до нових звернень власників на отримання земельної ділянки в порядку статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України, у зв`язку з набуттям права власності на майно.

Крім того, відсутністьна даний час будь-яких дій товариства, що могли би підтвердити наміри відчужити нежитлову будівлю, не спростовують наявність у відповідача як в одноособового власника можливості вільно розпорядитися нерухомим майном, якщо не вжити заходи забезпечення позову.

Таким чином, враховуючи правомочності власника, які визначені у частині 1 статті 317 Цивільного кодексу України, обґрунтованим є припущення про високу ймовірність відчуження товариством спірного майна, що в подальшому може призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав або інтересів позивача в межах даної справи.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Нормами статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Наразі, суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Аналогічну правову позицію наведено у постановах від 30.03.2018р. Верховного суду по справі №905/2130/17 та від 13.02.2018р. по справі №911/2930/17.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною першою статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

З огляду на те, що існує вірогідність відчуження Товариством з обмеженою відповідальністю "Будконсалтинг Груп" спірного майна - нежитлової будівлі літ. "Ж" загальною площею 35 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 50, заява про вжиття заходів забезпечення позову визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Таким чином, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до частин 1 та 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Керуючись статтями 136, 137, 138, 139, 140, 141, 144, 234 Господарського процесуального кодексу України , суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Першого заступника керівника Київської міської прокуратури про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити.

2. Накласти арешт на об`єкт нерухомості - нежитлову будівлю літ. «Ж» загальною площею 35 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 50, що на праві приватної власності зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Будконсалтинг Груп" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1795262880000, номер запису 30874033).

3. Заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно - нежитлову будівлю літ. «Ж» загальною площею 35 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 50, в тому числі приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін стосовно вказаного нерухомого майна та вносити будь-які записи про такі зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

4. Боржником за даною ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю "Будконсалтинг Груп" (вул. Мечникова, 2, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 42197146).

5. Стягувачем за даною ухвалою є Київська міська прокуратура (вул. Предславинська, 45/9, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 02910019).

6. Ухвала про вжиття заходів забезпечення позову набирає законної сили з 24.10.2022, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред`явлена до виконання у передбаченому чинним законодавством порядку до 24.01.2023.

Суддя Наталя Плотницька