Рішення

від 26.01.2023 по справі 910/10654/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.01.2023Справа № 910/10654/22

Суддя Н.Плотницька, розглянувши справу

за позовомПершого заступника керівника Київської міської прокуратури (вул. Предславинська, 45/9 , м. Київ, 03150) в інтересах держави в особі Київської міської ради (вулиця Хрещатик, будинок 36, місто Київ, 01044)доТовариства з обмеженою відповідальністю "Будконсалтинг Груп" (вул. Мечникова, 2, м. Київ, 01601)проскасування державної реєстрації права власностіПредставники сторінвід прокурора: від позивача:Самолюк Т.В.. не з`явились від відповідача: не з`явились Встановив:

12.10.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будконсалтинг Груп" про скасування державної реєстрації права власності шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 26.03.2019, індексний номер 46148332 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Будконсалтинг Груп" на нежитлову будівлю літ. "Ж" загальною площею 35 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 50, припинивши вказане право Товариству з обмеженою відповідальністю "Будконсалтинг Груп".

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначає, що оскаржуване рішення державного реєстратора вчинено з порушенням норм чинного законодавства, а саме державну реєстрацію права власності здійснено за відсутності документу, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та документу, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2022 відкрито провадження у справі № 910/10654/22 та прийнято позовну заяву до розгляду. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 17.11.2022.

21.10.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Першого заступника керівника Київської міської прокуратури надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2022 заяву Першого заступника керівника Київської міської прокуратури про вжиття заходів забезпечення позову задоволено; накладено арешт на об`єкт нерухомості - нежитлову будівлю літ. «Ж» загальною площею 35 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 50, що на праві приватної власності зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Будконсалтинг Груп" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1795262880000, номер запису 30874033); заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно - нежитлову будівлю літ. «Ж» загальною площею 35 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 50, в тому числі приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін стосовно вказаного нерухомого майна та вносити будь-які записи про такі зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

11.11.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли пояснення щодо позовної заяви.

16.11.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Департаменту з питань реєстрації Виконавчого органу Київської міської ради надійшов лист щодо виконання ухвали суду.

Підготовче засідання, призначене на 17.11.2022, не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 підготовче призначено на 09.01.2023.

У підготовчому засіданні 09.01.2023 суд протокольною ухвалою постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 26.01.2023.

23.01.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та клопотання про перенесення розгляду справи.

У судове засідання 26.01.2023 з`явився представник прокуратури та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримали заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог та просять суд їх задовольнити.

Представники позивача та відповідача в судове засідання не з`явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та даті судового засідання були повідомлені належним чином.

Суд, розглянувши клопотання представника відповідача про перенесення розгляду справи, яке обґрунтоване тим, що договір про надання правової (правничої) допомоги укладеного лише 23.01.2023, відмовив в його задоволенні, оскільки відповідачем не надано суду доказів неможливості укладення відповідного договору протягом тривалого часу, а саме з моменту відкриття провадження у справі. Крім того, суд зазначає, що представник відповідача не з`явився в судове засідання для підтримання відповідного клопотання.

У судовому засіданні 26.01.2023 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Державним реєстратором Комунального підприємства "Результат" Синявським В.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав власності та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 46148332 від 26.03.2019 та зареєстровано право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Будконсалтинг Груп" на нежитлову будівлю літ. "Ж" загальною площею 35 кв.м по вул. Хрещатик, 50 у Шевченківському районі міста Києві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1795262880000, номер запису 30874033).

Підставою для проведення державної реєстрації стала довідка № 347 від 18.05.2016 та технічний паспорт № 347 від 18.05.2016, що видані Товариством з обмеженою відповідальністю "Благобудконсалт" на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Будконсалтинг Груп".

Прокурор зазначає, що державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна літ. "Ж" площею 35 кв.м по вул. Хрещатик, 50 у Шевченківському районі міста Києві, що проведена на підставі рішення державного реєстратора № 46148332, підлягає скасуванню у судовому порядку з огляду на наступне, оскільки здійснена у порушення вимог законодавства, а саме за відсутності документу, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та документу, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги заступника прокурора підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Згідно з частиною 1 статті 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

За частиною 1 статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" у місті Києві діють представницькі органи місцевого самоврядування - Київська міська рада, районні в місті ради (у разі їх утворення), які є юридичними особами.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування у місті Києві є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності громади міста або знаходяться в її управлінні.

За частиною 1 статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

За змістом статті 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, зокрема, законності, поєднання місцевих і державних інтересів, державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування.

Згідно зі статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Із матеріалів справи вбачається, що Київською міською прокуратурою міста Києва неодноразово на адресу Київської міської ради направлялись листи щодо виявленого порушення та про вжиття останньою заходів цивільно-правового характеру з приводу повернення вказаної комунального майна (№ 15/1-477вих-22 від 03.08.2022, № 15/1-578вих-22 від 01.09.2022).

З інформації Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 12.08.2022 № 0570202/2-10005 та від 08.09.2022 №0570202/2-10880, наданої Департаментом на виконання доручень заступника голови - секретаря Київської міської ради Бондаренка В.В., вбачається, що будь-які заходи щодо захисту інтересів держави не вживались.

Таким чином, оскільки Київська міська рада, будучи обізнаною про порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, самостійно з позовом до суду не звернулась та наміру в подальшому звернутися до суду з вказаним позовом не виявила, то це є достатнім аргументом для підтвердження наявності у Першого заступника керівника Київської міської прокуратури повноважень та підстав для представництва інтересів держави в особі Київської міської ради у спорі в межах даної справи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права не нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрацій. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Статтею 331 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Статтею 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованості активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до частини 4 статті 334 Цивільного кодексу України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції на час проведення реєстрації) загальними засадами державної реєстрації прав є, серед іншого, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Відповідно до частини 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.

Частиною 2 статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться у документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведено реєстраційні дії.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", одним з етапів проведення державної реєстрації прав є перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень.

За частиною 1 статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншим нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 2 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Пунктом 1 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127), передбачено, що він визначає підстави і процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав.

Відповідно до пункту 40 Порядку № 1127 (в редакції на час проведення реєстрації) державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених ст. 27 Закону та цим Порядком.

Пунктом 41 Порядку № 1127 визначено, що для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подається вичерпний перелік документів, в тому числі документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна та документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалась в Єдиному реєстрі документів.

У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник у поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.

Таким чином, аналізуючи вище вказані норми законодавства, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Так, згідно матеріалів реєстраційної справи об`єкта нерухомого майна №1795262880000 вбачається, що державна реєстрація права власності проведена державним реєстратором Комунального підприємства "Результат" Синявським В.В. на підставі довідки № 347 від 18.05.2016 та технічного паспорту № 347 від 18.05.2016, виданого Товариством з обмеженою відповідальністю "Благобудконсалт" на замовлення Товариством з обмеженою відповідальністю "Будконсалтинг Груп", які були долучені до вказаної реєстраційної справи.

Водночас, будь-які відомості, а саме: документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси в матеріалах вищевказаної реєстраційної справи відсутні.

Разом з тим, слід зазначити, що згідно інформації Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 05.08.2022, документи, що дають право на виконання підготовчих/будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва за адресою: вул. Хрещатик, 50 у Шевченківському районі міста Києва Департаментом не видавалися та не реєструвалися.

Згідно з електронною базою даних Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та даних Міської інформаційно-аналітичної системи забезпечення містобудівної діяльності, містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва на вул. Хрещатик, 50 у Шевченківському районі міста Києва не надавалися, що підтверджується листом Департаменту від 09.09.2022.

Крім того, згідно інформації Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 15.09.2022 в реєстрі адрес у місті Києві, який ведеться згідно з Положенням про реєстр адрес у місті Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради від 22.05.2013 № 337/9394 "Про деякі питання ведення реєстрів адрес, вулиць та інших поіменованих об`єктів у місті Києві" відсутні відомості про документи щодо присвоєння нежитловому приміщенню поштової адреси вулиця Хрещатик, 50 (літ. Ж). Відповідно до бази документообігу звернення щодо присвоєння поштової адреси за адресою вул. вулиця Хрещатик, 50 (літ. Ж) в до Департаменту не надходили.

Процедура присвоєння поштової адреси вказаному нежитловому приміщенню не здійснювалася і Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією, що підтверджується інформацією від 14.09.2022, наданою районною державною адміністрацією.

Таким чином, за обставин ненадання Товариством з обмеженою відповідальністю "Будконсалтинг Груп" документів, що відповідно до вимог законодавства засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомості, реєстрацію права власності нежитлового приміщення літ. "Ж" площею 35 кв.м по вул. Хрещатик, 50 у Шевченківському районі міста Києві на підставі лише технічного паспорту та довідки про показники об`єкта здійснено у порушення Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та за відсутності обов`язкових документів, визначених пунктом 41 Порядку № 1127.

Водночас, слід зазначити, що технічний паспорт є лише документом, яким оформлюється технічна інвентаризація об`єкта, та який свідчить про фактичний стан нерухомості (площу, поверховість тощо).

При цьому, технічний паспорт не є правовстановлюючим документом, а відтак не може слугувати самостійною підставою для здійснення державної реєстрації.

Довідка, у свою чергу, складена на підставі проведеної технічної інвентаризації, також не є правовстановлюючим документом чи будь-яким іншим документом, який надає підстави для проведення реєстраційних дій щодо об`єкта нерухомості.

Крім того, у вказаних документах зазначено, що нежитлова будівля побудована у 1990 році.

Разом з тим, пунктом 3 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав заявником є власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло, перейшло чи припинилося речове право, або уповноважені ним особи.

Водночас, згідно інформації про юридичну особу, датою заснування Товариства з обмеженою відповідальністю "Будконсалтинг Груп" (ідентифікаційний код 42197146) є 06.06.2018. Таким чином, товариство не могло бути особою, яка здійснила будівництво даного об`єкту, а отже не було власником нерухомого майна в розумінні положень Закону.

Згідно пункту 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації.

Водночас встановлено, що згідно вищезазначених матеріалів реєстраційної справи, на запит державного реєстратора Комунальне підприємство Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації", яке до 01.01.2013 здійснювало державну реєстрацію права власності на об об`єкти нерухомого майна на території міста Києва, листом від 25.03.2019 повідомило, що згідно з даними реєстрових книг Бюро, нежитлова будівля літ. "Ж" по вул. Хрещатик, 50 у місті Києві на праві власності не зареєстрована.

Разом з тим, державним реєстратором не взято до уваги вказану інформацію при реєстрації за відповідачем права власності на спірний об`єкт нерухомого майна.

Відсутність реєстрації права власності на нерухоме майно в літ. "Ж" за вище вказаною адресою підтверджується також листом Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" від 10.08.2022, наданого на запит Київської міської прокуратури.

Таким чином, реєстрація за Товариством з обмеженою відповідальністю "Будконсалтинг Груп" права власності на майно в обхід закону та надання товариством державним органам документів, які не відповідають вимогам законодавства з метою введення держави в оману задля реєстрації права власності на нерухоме майно, не може свідчити про правомірне набуття товариством майна у власність, а відтак є підставою для скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права на це майно.

За змістом статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності із фактом його державної реєстрації.

При дослідженні обставин існування в особи права власності, першочерговим є встановлення підстави, на якій особа набула це право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах, зокрема, від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18 та від 07.10.2020у справі № 920/728/18.

Отже, за відсутності законних підстав для здійснення державної реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю "Будконсалтинг Груп" права власності на нежитлове приміщення літ. "Ж" по вул. Хрещатик, 50 у Шевченківському районі міста Києва, сама по собі державна реєстрація не свідчить про виникнення прав власника на вказане нерухоме майно.

Крім того, відповідно до статей 316, 317 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Нормами статей 90, 95, 102-1 Земельного кодексу України визначено, що право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок, землекористувачі та особи, які набули право користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки або з інших передбачених законом підстав.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України).

При цьому, згідно зі статтею 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Разом з тим, згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно речові права на земельну ділянку по вул. Хрещатик, 50 у Шевченківському районі міста Києва, на якій розташована нежитлова будівля літ. "Ж", за будь - якими фізичними чи юридичними особами не зареєстровані.

Крім того, згідно інформації Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 12.08.2022 встановлено, що земельна ділянка по вул. Хрещатик, 50 у Шевченківському районі міста Києва за даними Міського земельного кадастру не обліковується, за поданням Департаменту рішення щодо передачі (надання) вказаної земельної ділянки фізичним чи юридичним особам у власність (користування) Київська міська рада не приймала, право оренди чи власності на земельну ділянку не реєструвалося.

Статтею 9 Земельного кодексу України передбачено, що розпорядження землями територіальної громади міста Києва відноситься до повноважень Київської міської ради.

Оскільки, вказана земельна ділянка належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва виключно Київська міська рада має право розпоряджатися нею.

Разом з тим, як зазначалося вище, Київська міська рада, як власник земельної ділянки по вул. Хрещатик, 50 у Шевченківському районі міста Києва, в установленому порядку Товариству з обмеженою відповідальністю "Будконсалтинг Груп" або іншим фізичним чи юридичним особам у власність чи користування, в тому числі для будівництва, земельну ділянку не передавала, правовстановлюючі документи на неї не отримувались.

Таким чином, знаходження на земельній ділянці, власником якої є Київська міська рада, нерухомості Товариства з обмеженою відповідальністю "Будконсалтинг Груп" істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстрокове.

Київська міська рада у цьому разі не може використовувати земельну ділянку ані для власної забудови, ані іншим чином, і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі, тобто на даний час Товариству з обмеженою відповідальністю "Будконсалтинг Груп".

Тому державна реєстрація нерухомого майна на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі.

Вказаної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18.

Отже, встановивши, що Київська міська рада не надавала товариству земельну ділянку по вул. Хрещатик, 50 у Шевченківському районі міста Києва для будівництва чи експлуатації нежитлової будівлі, рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за товариством не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню, адже права власника земельної ділянки підлягають захисту.

Крім того, оглядом земельної ділянки по вул. Хрещатик, 50 у Шевченківському районі міста Києва, проведеним 13.09.2022 в рамках кримінального провадження №12022100080000526 від 23.02.2022, встановлено, що на вказаній земельній ділянці об`єкт нерухомості, а саме нежитлове приміщення літ. "Ж" відсутній.

Таким чином, враховуючи відсутність об`єкта нерухомого майна в літ. "Ж" на земельній ділянці по вул. Хрещатик, 50 у Шевченківському районі міста Києва, для забезпечення територіальній громаді міста Києва реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо комунальної земельної ділянки, належним способом захисту порушених прав є скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Способи захисту прав на землю передбачені статтею 152 Земельного кодексу України, згідно якої власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Отже, законодавством визначено, що скасування державної реєстрації права власності можливе лише у випадку скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності, а отже реальне поновлення права власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради та відновлення становища, яке існувало до порушення, можливо лише шляхом скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію права власності як такого, що суперечить вимогам чинного законодавства та порушує право власності територіальної громади міста Києва на використання земельної ділянки.

Оскільки реєстрація права власності на нежитлову будівлю літ "Ж" на земельній ділянці комунальної власності по вул. Хрещатик, 50 у Шевченківському районі міста Києва порушує права територіальної громади міста Києва, як власника земельної ділянки та унеможливлює розпорядження землею за призначенням, право власності вказаного товариства на спірні об`єкти нерухомості підлягає припиненню шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 26.03.2019, індексний номер 46148332 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Будконсалтинг Груп" на нежитлову будівлю літ. "Ж" загальною площею 35 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 50.

З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи, що відповідачами не надано жодного належного та допустимого доказу на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно із частинами 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 74, ст.ст. 76-79, ст. 86, ст. 123, ст. 129, ст.ст. 232-233, ст.ст. 237- 238, ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 26.03.2019, індексний номер 46148332 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Будконсалтинг Груп" (01601, місто Київ, вулиця Мечникова, будинок 2, ідентифікаційний код 42197146) на нежитлову будівлю літ. "Ж" загальною площею 35 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 50, припинивши вказане право Товариству з обмеженою відповідальністю "Будконсалтинг Груп".

3. Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю "Будконсалтинг Груп" (01601, місто Київ, вулиця Мечникова, будинок 2, ідентифікаційний код 42197146) на користь Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 45/9; ідентифікаційний код 02910019) судовий збір у розмірі 3 721 (три тисячі сімсот двадцять одна) грн 50 коп.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено: 16.02.2023

Суддя Н. Плотницька