Рішення

від 25.10.2022 по справі 440/5949/22

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/5949/22

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Канигіної Т.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Миргородського міського голови Соломахи Сергія Павловича, Миргородської міської ради, Фінансового управління Миргородської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 ) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Миргородського міського голови Соломахи Сергія Павловича, Миргородської міської ради, Фінансового управління Миргородської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме просить:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Миргородського міського голови від 14.06.2022 №157-к "Про припинення служби ОСОБА_1 ";

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу доходів фінансового управління Миргородської міської ради з 15.06.2022;

- стягнути з Фінансового управління Миргородської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, який на день подачі позову складає 14825,36 грн, та додатково за період по день винесення рішення у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв`язку з військовою агресією Російської федерації, ракетними обстрілами м. Миргород, позивач, побоюючись за збереження життя і здоров`я свого неповнолітнього сина, прийняла рішення про тимчасовий виїзд за кордон. З метою врегулювання трудових обов`язків, позивач 15.04.2022 подала Миргородському міському голові Соломасі С.П. заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати до завершення дії воєнного стану в Україні на підставі частини третьої статті 12 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану". Розпорядженням Миргородського міського голови від 15.04.2022 № 70-в ОСОБА_1 надано відпустку без збереження заробітної плати з 18.04.2022 до закінчення дії воєнного стану. Проте, 02.06.2022 через електронний додаток "Viber" ОСОБА_1 отримала лист за підписом Миргородського міського голови від 01.06.2022 № 38/09-Зк у формі попередження про звільнення за порушення Присяги посадовою особою місцевого самоврядування у тому разі, якщо позивач не приступить до виконання своїх посадових обов`язків не пізніше 13.06.2022. За доводами позивача, цей лист не містив інформації, яка б вказувала на передбачений законом обов`язок позивача приступити до виконання своїх службових обов`язків, у тому числі, у зв`язку із відкликанням з відпустки. У відповідь на вказане попередження позивачем направлено таким же засобом зв`язку відповідь, обґрунтовану перебуванням у відпустці та відсутністю підстав для звільнення, зокрема, порушення Присяги. 14.06.2022 позивач через електронний додаток "Viber" отримала розпорядження Миргородського міського голови від 14.06.2022 № 157-к, згідно з яким ОСОБА_1 припинено службу в органах місцевого самоврядування за порушення Присяги посадової особи місцевого самоврядування та звільнено із займаної посади начальника відділу доходів за пунктом 9 статті 36 КЗпП України з 15.06.2022. Позивач вважає вказане розпорядження незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/5949/22. Вирішено розгляд адміністративної справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 10.08.2022.

04.08.2022 та 05.08.2022 відповідачами подано до суду відзив, у якому відповідачі просили відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що 13.05.2022 міським головою видано розпорядження №118-к "Про упорядкування трудових відносин з працівниками, які відсутні на роботі в період дії воєнного стану" з метою з`ясування причин ти обставин відсутності па роботі своїх підлеглих і в доступний спосіб отримати від них пояснення. 23.05.2022 начальником фінансового управління надана доповідна записка на виконання розпорядження Миргородського міського голови від 13.05.2022 р. № 118-к "Про упорядкування трудових відносин з працівниками, які відсутні на роботі в період дії воєнного стану", у якій повідомив, що ОСОБА_1 відсутня з 18.04.2022 у зв`язку з наданою їй відпусткою без збереження заробітної плати до закінчення воєнного стану (15.04.2022 ОСОБА_1 надана заява про надання відпустки без збереження заробітної плати з 18.04.2022 без зазначення кінцевої дати її закінчення.)

Крім того, зазначено, що 01.06.2022 позивачу направлено лист з вимогою приступити до виконання своїх посадових обов`язків не пізніше 13.06.2022, інакше служба в органах місцевого самоврядування буде припинена, а відповідач звільнена у зв`язку з невиконанням своїх посадових обов`язків та порушення Присяги посадової особи місцевого самоврядування. За доводами відповідачів. цей лист по факту є відкликанням з відпустки. У відповідь ОСОБА_1 повідомила, що перебуває у відпустці за межами міста і у разі її звільнення просила повідомити про причини звільнення. До роботи у визначений роботодавцем термін не приступила, у зв`язку з чим була звільнена 14.06.2022 Миргородським міським головою видано розпорядження № 157-к, у якому вирішено ОСОБА_1 , начальнику відділу доходів, у зв`язку з невиконанням своїх посадових обов`язків припинити службу в органах місцевого самоврядування за порушення Присяги особи місцевого самоврядування та звільнити із займаної посади за пунктом 9 статті 36 КЗпП України з 15.06.2022 та зазначено, що на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Протокольною ухвалою суду від 10.08.2022 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 07.09.2022.

Протокольною ухвалою суду від 07.09.2022 оголошено перерву для надання доказів на 20.09.2022.

Протокольною ухвалою суду від 20.09.2022 вирішено перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 відповідно до розпорядження (по кадрах) Миргородського міського голови від 27.12.2019 № 293-к призначено з кадрового резерву на посаду начальника відділу доходів фінансового управління Миргородської міської ради з 02.01.2020.

15.04.2022 позивачем подано заяву міському голові ОСОБА_2 про надання відпустки без збереження заробітної плати з 18.04.2022.

Розпорядженням Миргородського міського голови від 15.04.2022 №70-В ОСОБА_1 надано відпустку без збереження заробітної плати з 18.04.2022 до закінчення дії воєнного стану.

Законом № 2102-IX від 24.02.2022 затверджено Указ Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, яким введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Законом № 2119-IX від 15.03.2022 затверджено Указ Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

Законом №2212-IX від 21.04.2022 затверджено Указ Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", пунктом 1 якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб.

Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22.05.2022 № 2263-ІХ затверджено Указ Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.

Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22.05.2022 № 2263-ІХ затверджено Указ Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб.

Розпорядженням Миргородського міського голови від 13.05.2022 №118-к "Про упорядкування трудових відносин з працівниками, які відсутні на роботі в період дії воєнного стану" зазначено, що відповідно до Закону України від 15.03.2022 №2136-ІХ "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" безпосереднім керівникам працівників, які відсутні на роботі в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, зокрема, начальника відділу доходів фінансового управління ОСОБА_1 , з`ясувати причини ти обставини відсутності на роботі своїх підлеглих і в доступний спосіб отримати від них пояснення та заяви щодо припинення трудових відносин або оформлення своєї відсутності відповідно до трудового законодавства; про проведену роботу до 25.05.2022 подати змістовні доповідні записки до відділу персоналу та з питань мобілізаційної роботи і цивільного захисту.

23.05.2022 начальником фінансового управління надана доповідна записка №01-08/140, відповідно до якої ОСОБА_1 відсутня на робочому місці з 18.04.2022; на підставі поданої заяви, відповідно до розпорядження Миргородського міського голови від 15.04.2022 №70-В "Про надання відпустки ОСОБА_1 " надано відпустку без збереження заробітної плати з 18.04.2022 до закінчення дії воєнного стану.

У листі виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області від 01.06.2022 №38/09-3к, адресованому ОСОБА_1 , наведено, що на території Полтавської області не ведуться бойові дії і посадові особи Миргородської міської ради виконують свої обов`язки в повному обсязі. Зазначено, що позивач відсутня на роботі з 18.04.2022. Запропоновано приступити до виконання своїх посадових обов`язків не пізніше 13.06.2022, інакше служба в органах місцевого самоврядування буде припинена, а позивач буде звільнена у зв`язку з невиконанням своїх посадових обов`язків та порушення Присяги посадовою особою місцевого самоврядування.

06.06.2022 ОСОБА_1 на лист №38/09-3к від 01.06.2022 надано відповідь, у якій зазначено, що вона, як матір, яка виховує неповнолітню дитину, та з метою збереження її життя та здоров`я була змушена виїхати за межі міста, була написана 15.04.2022 заява на відпустку без збереження заробітної плати на період воєнного стану. Зазначено, що ця заява передана особисто начальнику фінансового управління ОСОБА_3 ; відсутність позивача на робочому місці є законодавчо врегульованою і не є порушенням Закону і присяги.

Розпорядженням Миргородського міського голови від 14.06.2022 №157-к "Про припинення служби ОСОБА_1 " відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" ОСОБА_1 у зв`язку з невиконанням своїх посадових обов`язків припинено службу в органах місцевого самоврядування за порушення Присяги посадової особи місцевого самоврядування та звільнено із займаної посади за пунктом 9 статті 36 Кодексу законів про працю України з 15.06.2022. Виплачено ОСОБА_1 компенсацію за невикористану частину щорічної основної відпустки за період з 05.05.2021 по 17.04.2022 за 7,5 календарних днів.

Позивач, не погодившись із розпорядженням Миргородського міського голови від 14.06.2022 №157-к "Про припинення служби ОСОБА_1 ", звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з статтею 5-1 Кодексу законів про працю України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом законів про працю України, Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування", який регулює правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 3 Закону України від 07.06.2001 №2493-ІІІ "Про службу в органах місцевого самоврядування" (далі за текстом Закон №2493-ІІІ) посадами в органах місцевого самоврядування є, зокрема, посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Відповідно до статті 7 Закону №2493-III правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про статус депутатів місцевих рад", "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", цим та іншими законами України. Посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції. На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції" та законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Таким чином, правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування, проходження та припинення служби в органах місцевого самоврядування є предметом спеціального законодавчого регулювання.

Підстави припинення служби в органах місцевого самоврядування передбачені статтею 20 Закону №2493-III. Відповідно до цієї норми крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України, а також у разі: порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону; порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону); виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов`язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону); досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону).

Відповідно до матеріалів справи, позивач працювала на посаді начальника відділу доходів фінансового управління Миргородської міської ради. Підставою для звільнення, відповідно до розпорядження №157-к від 14.06.2022 є порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги.

Згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону №2493-ІІІ громадяни України, які вперше приймаються на службу в органи місцевого самоврядування (за винятком посад, зазначених в абзаці другому частини першої статті 10 цього Закону), у день прийняття відповідного рішення складають Присягу такого змісту: "Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити громаді та народові України, неухильно дотримуватися Конституції України та законів України, сприяти втіленню їх у життя, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, сумлінно виконувати свої посадові обов`язки".

Верховний Суд, неодноразово аналізуючи в своїх рішеннях текст присяги державного службовця (міститься в Законах України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII та від 10.12.2015 № 889-VIII), який є майже аналогічним тексту Присяги посадової особи місцевого самоврядування, дійшов таких правових висновків.

З тексту Присяги вбачається, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. Присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового характеру, конституційного зобов`язання державного службовця.

Аналогічний висновок міститься у Рішенні Конституційного Суду України від 11.03.2011 у справі № 2-рп/2011.

За такого правового регулювання порушення Присяги слід розуміти як скоєння службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Присяга державного службовця передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно

Тобто порушення Присяги це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків службовця. Про несумлінність дій (бездіяльності) службовця свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

Отже, звільнення за порушення Присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять. Передумовою звільнення службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов`язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстави припинення служби за порушення Присяги мають бути порушення встановлені внаслідок ретельного службового розслідування. При цьому необхідно враховувати, що наслідком вчинення дисциплінарного правопорушення можуть бути припинення служби за порушення Присяги або звільнення, які є санкціями різних рівнів відповідальності і не можуть застосовуватись як альтернативні. Припинення служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення зі служби за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням порядку та строків притягнення до дисциплінарної відповідальності. В основі поведінки службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги.

Тобто, як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення, можуть бути наслідком недодержання, порушення службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби.

Таким чином, припинення служби у зв`язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушень. Однак, вони не є ідентичними, а є заходами різних видів відповідальності. Службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.

З огляду на схожість змісту присяг державного службовця та посадової особи органу місцевого самоврядування, а також мети, з якою ці особи приймають відповідну Присягу, вступаючи на службу, ця правова позиція є застосовною до спірних правовідносин та підлягає врахуванню судом.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 19.12.2019 у справі №1340/5975/18 та від 29.01.2020 у справі № 452/1661/16-а.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 149 Кодексу законів про працю України до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 №950 затверджено Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функції держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України "Про запобігання корупції" прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі за текстом Порядок №950).

Пунктом 1 Порядку № 950 визначено випадки, у яких може бути проведено службове розслідування. Один з таких випадків недодержання особою законодавства про службу в органах місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 7 Порядку №950 особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право: 1) отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування; 2) надавати усні або письмові пояснення, робити заяви, подавати документи, необхідні для проведення службового розслідування; 3) звертатися з клопотанням про опитування інших осіб, яким відомі обставини, що досліджуються під час проведення службового розслідування, а також про залучення до матеріалів розслідування додаткових документів, інших матеріальних носіїв інформації стосовно предмета службового розслідування; 4) подавати у письмовій формі зауваження щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності осіб, які його проводять; 5) звертатися до керівника органу у письмовій формі з обґрунтованим клопотанням про виведення із складу комісії з проведення службового розслідування осіб, в яких наявний реальний чи потенційний конфлікт інтересів. Про прийняте за результатами розгляду клопотання рішення письмово повідомляється особа, стосовно якої проводиться службове розслідування.

Згідно з пунктом 8 Порядку №950 за результатами службового розслідування члени комісії складають акт, у якому зазначаються: факти, які стали підставою для проведення службового розслідування, посада, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, строк перебування на займаній посаді особи, стосовно якої проведено службове розслідування; заяви, клопотання, пояснення та зауваження особи, стосовно якої проведено службове розслідування; висновки службового розслідування, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, причини та умови, що призвели до порушення, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, що знімають з особи, стосовно якої проведено службове розслідування, безпідставні звинувачення або підозру; обґрунтовані пропозиції щодо усунення виявлених порушень та притягнення у разі потреби винних осіб до відповідальності згідно із законодавством. У разі прийняття рішення щодо притягнення особи, стосовно якої проведено службове розслідування, до відповідальності комісія пропонує вид дисциплінарного стягнення, передбаченого законодавством. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення члени комісії повинні враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу особи, стосовно якої проведено службове розслідування.

Відповідно до пункту 9 Порядку №950 акт службового розслідування підписується членами комісії та подається на розгляд керівника органу в одному примірнику. Перед поданням на розгляд керівника органу з актом службового розслідування ознайомлюється особа, стосовно якої проведено службове розслідування. Про дату і місце ознайомлення з актом службового розслідування особа, стосовно якої проведено службове розслідування, повідомляється за день до ознайомлення із зазначеним актом. Під час ознайомлення з актом службового розслідування особа, стосовно якої проведено службове розслідування, може висловити свої зауваження, які додаються до акта. У разі коли під час ознайомлення з актом службового розслідування до нього не висловлені зауваження або особа, стосовно якої проведено службове розслідування, не прибула у визначений для ознайомлення час без поважних причин та не повідомила комісію про причини своєї відсутності у день ознайомлення, акт службового розслідування вважається таким, що не має зауважень. Особа, стосовно якої проведено службове розслідування, повинна підписати акт службового розслідування, а у разі відмови особи підписати такий акт члени комісії складають відповідний акт, який додається до акта службового розслідування. У разі відсутності під час підписання акта службового розслідування члена комісії причина його відсутності зазначається в акті. Знімати копії з акта службового розслідування до подання його на розгляд керівника органу забороняється.

Згідно з пунктом 10 Порядку №950 акт службового розслідування на вимогу особи, стосовно якої проведено службове розслідування, повинен розглядатися в її присутності. За результатами розгляду акта службового розслідування керівник органу приймає у десятиденний строк з дати його надходження відповідне рішення, з яким ознайомлюється особа, стосовно якої проводилося службове розслідування. У разі коли рішення щодо проведення службового розслідування було прийнято на виконання припису Національного агентства посадова особа (орган), якій (якому) його адресовано, інформує Національне агентство стосовно висновків комісії про причини та умови, що призвели до вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону в інший спосіб, пропозицій щодо усунення зазначених причин та умов, а також стосовно вжитих заходів за результатами службового розслідування. За результатами службового розслідування особа, стосовно якої проведено службове розслідування, може бути притягнута до відповідальності згідно із законодавством.

Матеріалами справи підтверджено, що представником позивача подано до Миргородської міської ради адвокатський запит №3 від 20.06.2022 з проханням надання, зокрема, копій матеріалів службового розслідування щодо дисциплінарного проступку ОСОБА_1 , який став причиною її звільнення, якщо таке проводилось.

Листом Миргородської міської ради від 24.06.2022 №1655/2484/01-28 повідомлено, що до позивача заходи заохочення та дисциплінарні стягнення не застосовувались, жодних відомостей про проведення службового розслідування не зазначено.

У ході судового розгляду відповідачами не подано жодного доказу проведення службового розслідування, факту дослідження обставин надання позивачу відпустки, що порушує вимоги Порядку №950.

Крім того, суд зауважує, що на момент звільнення позивач перебувала у відпустці без збереження заробітної плати (з 18.04.2022 до закінчення дії воєнного стану) відповідно до розпорядження (по кадрах) Миргородського міського голови від 15.04.2022 №70-В. Водночас, на момент звільнення воєнний стан не був скасований.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" від 15.03.2022 № 2136-IX у період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв`язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.

Відповідно до спірного розпорядження позивача звільнено з 15.06.2022, а не з першого робочого дня після закінчення відпустки, яка надана до закінчення дії воєнного стану.

Водночас, з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, відповідачами не доведено порушення позивачем Присяги.

Верховний Суд у постанові від 29.12.2020 у справі №0940/2206/18 сформував правову позицію, що звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Судом також враховується пункт 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, згідно з яким обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

У цій справі відповідачі фактично належними доказами не спростували допущення ними порушень.

Інші доводи відповідачів є безпідставними та не впливають на висновки суду.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Нормами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, позовна вимога про визнання протиправним та скасувати розпорядження Миргородського міського голови від 14.06.2022 №157-к "Про припинення служби ОСОБА_1 " є правомірною і обґрунтованою, а тому позов у цій частині належить задовольнити.

Відповідно до сформованої Верховним Судом правової позиції у подібних правовідносинах, викладеної у постановах від 28.12.2020 у справі №440/630/20, від 28.01.2021 у справі №440/1613/20, від 04.02.2021 у справі №440/181/20, від 25.02.2021 у справі №440/376/20, від 22.04.2021 у справах №440/297/20, №440/704/20, №440/1402/20, №440/470/20, від 12.07.2021 в справі №440/2117/20, виходячи із принципу верховенства Конституції України і прямої дії її норм (складових принципу верховенства права; стаття 8 Конституції України) до цих правовідносин у спірний період обґрунтованим є застосування загального регулювання трудових відносин, що здійснюється Кодексу законів про працю України.

Так, відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Скасування розпорядження про звільнення позивача відповідно до вимог частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України є підставою для його поновлення на попередній роботі, а саме: на посаді начальника відділу доходів фінансового управління Миргородської міської ради

У пункті 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зазначено, що днем звільнення вважається останній день роботи.

Отже, день звільнення це останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах із роботодавцем.

Таким чином, позивача слід поновити на посаді з наступного дня за днем звільнення, тобто з 16.06.2022.

Поновлення на посаді, яку позивач обіймала до звільнення, є достатнім ефективним засобом захисту порушеного права позивача.

Суд, встановивши неправомірність спірного розпорядження, надає оцінку позовній вимозі про стягнення з Фінансового управління Миргородської міської ради на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно з частиною другою статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

При цьому, вимушеним прогулом є час, протягом якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції обумовлені трудовим договором.

Таким чином, за відсутності вини незаконно звільненої особи у тому, що розгляд справи про поновлення її на посаді триває понад один рік, стягненню підлягає середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 13.03.2018 у справі № 2а-11888/10/1370 та від 05.11.2019 у справі № 2а-2243/11/1370.

Згідно з вимогами статті 27 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Для обчислення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу застосовується Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (надалі Порядок №100).

З урахуванням цих норм, зокрема пункту 2 Порядку №100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 вказаного Порядку визначається діленням суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку (якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду), на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 3 пункту 8 Порядку №100).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим із дотриманням вимог законодавства (абзац 4 пункту 8 Порядку №100).

Позивачем у позовній заяві зазначено, що відповідно до довідки про доходи №01-08/189 від 07.07.2022 ОСОБА_1 нараховано заробітну плату за попередні два місяці роботи, у які остання працювала, тобто за березень та квітень 2022 року у розмірі 29650,62 грн. Кількість відпрацьованих робочих позивачем днів за вказаний період становить 34 дні. Зазначено, що середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення заробітку за останні два місяці роботи на кількість відпрацьованих робочих днів та складає 872,08 грн.

Водночас, на вимогу суду Фінансовим управлінням Миргородської міської ради Полтавської області у поясненнях від 08.09.2022 №01-08/251 зазначено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з 05.05.2016 по 15.06.2022; з 18.04.2022 по 15.06.2022 перебувала у відпустці без збереження заробітної плати; за період трудових відносин простій не оголошувався; ОСОБА_1 працювала на умовах повного робочого тижня згідно з нормами тривалості робочого часу, визначених Законом.

Відповідно до пункту 4 Порядку №100 якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Як зазначило Фінансове управлінням Миргородської міської ради Полтавської області: у період трудових відносин з працівником, у тому числі у квітні - травні 2022 року простій не оголошувався, у розрахунковому періоді (квітень травень 2022) ОСОБА_1 працювала з 01.04.2022 по 17.04.2022, отримувала заробітну плату за фактично відпрацьований час (11 робочих днів), який використовується для розрахунку.

При цьому, представником Миргородського міської ради надана довідка Миргородської міської ради Полтавської області від 26.07.2022 №01-08/202, зі змісту якої суд встановив, що середньоденна заробітна плата позивача на день звільнення складала 1011,78 грн.

Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" визначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до позиції Верховного суду у справі №826/2778/14 від 21.10.2021 справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

Згідно з частиною шостої статті 6 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" від 15.03.2022 № 2136-IX (набрання чинності 24.03.2022), у період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53, частини першої статті 65, частин третьої - п`ятої статті 67, статей 71, 73, 78-1 Кодексу законів про працю України та частини другої статті 5 Закону України "Про відпустки".

Відповідно до кількості робочих днів, що минули за час вимушеного прогулу позивача, стягненню на її користь підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.06.2022 по 25.10.2022 у розмірі 95107,32 грн (94 р.д. х 1011,78 грн; сума зазначена без утримання податку та інших обов`язкових платежів).

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Крім того, оскільки суд ухвалив рішення про поновлення позивача на посаді та стягнення на його користь заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд вказує, що пунктами 2, 3 частини першої статті 371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді начальника відділу доходів фінансового управління Миргородської міської ради з 16.06.2022 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць належить допустити до негайного виконання.

Щодо клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частинами першою-п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 21.03.2018 у справі № 815/4300/17, від 11.04.2018 у справі № 814/698/160 від 18.10.2018 у справі № 813/4989/17.

На підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано до суду договір про надання правової допомоги від 16.06.2022, детальний опис юридичних послуг, ордер, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Дослідивши надані позивачем документи, суд враховує такі обставини.

Суд зауважує, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Оцінивши обставини цієї справи та надані позивачем докази у їх сукупності, суд, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, обсягу поданих та досліджених представником позивача документів, дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в цій справі в сумі 6000,00 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 132, 139, 243-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Миргородського міського голови Соломахи Сергія Павловича (вул. Незалежності, 17, м. Миргород, Полтавська область, 37600), Миргородської міської ради (вул. Незалежності, 17, м. Миргород, Полтавська область, 37600, код ЄДРПОУ 21051131), Фінансового управління Миргородської міської ради (вул. Незалежності, 2, м. Миргород, Полтавська область, 37600, код ЄДРПОУ 05397120) про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Миргородського міського голови від 14.06.2022 №157-к "Про припинення служби ОСОБА_1 "

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу доходів фінансового управління Миргородської міської ради з 16.06.2022.

Стягнути з Фінансового управління Миргородської міської ради (вул. Незалежності, 2, м. Миргород, Полтавська область, 37600, код ЄДРПОУ 05397120) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.06.2022 по 25.10.2022 у розмірі 95107,32 грн (дев`яносто п`ять тисяч сто сім гривень тридцять дві копійки).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Фінансового управління Миргородської міської ради (вул. Незалежності, 2, м. Миргород, Полтавська область, 37600, код ЄДРПОУ 05397120) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати, пов`язані із наданням правової допомоги, у розмірі 6000 (шість тисяч) грн 00 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення з 16.06.2022 ОСОБА_1 на посаді начальника відділу доходів фінансового управління Миргородської міської ради та в частині стягнення з Фінансового управління Миргородської міської ради середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.С. Канигіна