Постанова

від 24.10.2022 по справі 300/3900/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/3900/21 пров. № А/857/8218/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Кузьмича С.М., Улицького В.З.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПАТИ СТІЛ КАМПАНІ» на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року у справі №300/3900/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПАТИ СТІЛ КАМПАНІ» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (головуючий суддя першої інстанції Тимощук О.Л., час ухвалення - у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення м. Івано - Франківськ, дата складання повного тексту 29.11.2021),-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КАРПАТИ СТІЛ КАМПАНІ» (надалі, також - позивач, ТОВ «КАРПАТИ СТІЛ КАМПАНІ») звернулося в суд з позовною заявою до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач, ГУ ДПС в Івано-Франківській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.07.2021 №004771/0708 форми "С", яким визначено позивачу грошове зобов`язання зі сплати штрафних фінансових санкцій (пені) в сумі 91 172,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірним податковим повідомленням-рішенням безпідставно застосовано пеню в сумі 91 172 грн за порушення статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 №2473-VIII. Представник позивача вказав, що контролюючий орган під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності безпідставно встановив відсутність у позивача висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики на перевищення строків розрахунків по контракту купівлі-продажу №04/10кп від 05.11.2019 з нерезидентом АО «Надежда» (Російська Федерація). Зокрема, представник позивача вказав, що уповноваженим органом Івано-Франківською торгово-промисловою палатою видано сертифікат №2600-21-0347 від 05.04.2021 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким засвідчено форс-мажорні обставини: у зв`язку із епідемією (пандемією) гострої респіраторної хвороби COVID-19 та карантинними заходами, запровадженими постановами Кабінету Міністрів України та розпорядженнями Уряду Російської Федерації засвідчено неможливість виконання пусконалагоджувальних робіт та введення в експлуатацію лінії по переробці органічних відходів, а також здійснення шефмонтажних робіт представниками продавця у терміни та строки, визначені контрактом купівлі-продажу №04/10кп від 05.11.2019. Також, наявність форс-мажорних обставин та як наслідок неможливість своєчасного повного виконання взятих на себе зобов`язань Івано-Франківська торгово-промислова палата підтвердила у листі №110-06/21 від 04.06.2021. Таким чином, висновки відповідача щодо порушення статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» є помилковим, а податкове повідомлення-рішення №004771/0708 від 21.07.2021 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення прийнято з неповним з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та недоведеністю обставинам, що мають значення для справи, які Івано-Франківський окружний адміністративний суд визнав встановленими.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції залишено поза увагою та взагалі не досліджено обставини дотримання відповідачем положень пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України (надалі ПК України) та правомірності видання наказу про проведення перевірки.

У пункті 78.1 статті 78 ПК України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України).

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку надіслання на адресу платника (вручення платнику) обов`язкового письмового запиту з пропозицією надати пояснення та їх документальні підтвердження для усунення сумнівів контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії' легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Так, відповідно до пункту 42.2. статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

За змістом встановлених обставин у цій справі, до суду першої інстанції' Відповідачем не було надано належних та допустимих доказів надіслання (вручення) Позивачу запитів відповідно до вимог п.73.3 ст.73 та пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України.

Відповідно до сталої та послідовної практики Верховного Сулу недотримання Відповідачем обов`язкових умов для проведення позапланової виїзної документальної перевірки не створює правомірних наслідків такої перевірки.

Таким чином, у спірному випадку у даній справі податкове повідомлення-рішення прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Аналогічна правова позиція зазначена Верховним Судом у постанові від 14 липня 2021 року у справі № 640/14040/20.

Судом не враховано, що мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України.

На момент прийняття спірних у даній справі наказів Кабінетом Міністрів України не приймалось рішення про завершення дії карантину, а відтак діяв мораторій на проведення документальних перевірок.

Відповідно до пункту 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

За загальним правилом вирішення колізій, передбаченим частиною третьою статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції' України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Відповідно, за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у Податковому кодексу України, з одного боку і в постанові Кабінету Міністрів України з іншого боку - застосуванню підлягають положення і правила саме Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, позивач не погоджується з доводами відповідача про те, що податковий орган, фактично після прийняття постанови Кабінету міністрів України "Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок" від 3 лютого 2021 року N 89, був наділений повноваженнями здійснювати проведення документальної позапланової перевірки.

Пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України є нормою вищої юридичної сили, ніж Постанова Кабінету Міністрів України N 89 від 3 лютого 2021 року, тому за загальним правилом вирішення колізій, застосовується правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України, а тому у даному випадку, піддягають застосуванню саме норми Податкового кодексу України (постанова Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі №420/12859/21).

Також апелянт вказує на те, що помилковими є висновки суду першої інстанції, що наданий позивачем сертифікат Івано-Франківської торгово-промислової палати №2600-21-0347 від 05.04.2021 не є належним доказом, який посвідчує обставини непереборної сили відносно неможливості виконання зобов`язань за зовнішньо економічним договором №04/10кп від 05.11.2019, оскільки такий виданий регіональною торгово-промисловою палатою, а також завчасно до моменту перевірки, і фактично засвідчує обставини непереборної сили, які мали місце у період з 01.03.2021 до моменту його видачі, тобто до 05.04.2021.

Судом не враховано, що за змістом наявного у справі зовнішньоекономічного договору умова віднесення такої функції виключно до компетенції ТПП України відсутня, а в пункті 9.3 зазначеного договору зазначено торгово-промислову палату країни продавця або покупця, що відповідно дає підстави вважати такою Івано-Франківську торгово-промислову палату, яка діяла на підставі ст.14. ст. 14-1 Закону України «Про торгово- промислові палати в Україні», в редакції, чинній на момент спірних відносин та Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що затверджений Рішенням Президії Торгово - промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5) (надалі - Регламент).

Також вважає, що судом першої інстанції не враховано, що нарахування пені за порушення строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, зокрема карантин, установлений постановою КМУ "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 р. № 211, який зараховано до форс-мажорних обставин із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 р. № 530-ІХ.

Окрім цього, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дїї в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.

Відповідно до п. 109.1 ст. 109 Кодексу податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (у т.ч. осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених Кодексом.

Відповідно до підпункту 111.1.1 пункту 111.1 статті 111 Податкового кодексу України, за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовується, зокрема, фінансова відповідальність.

Пунктом 111.2 статті 111 цього Кодексу визначено, що фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

У статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» фінансова відповідальність за порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону визначена у виді пені.

Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, якщо, зокрема згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

З огляду на матеріали даної справи доказів, що особа мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання, контролюючим органом не зазначено та судом не здобуто.

Також апелянт вказує на те, що презумпція правомірності рішень платника податків застосовується також до вирішення ситуацій, у яких конфліктують інтереси платника податків і контролюючого органу, а норми податкового права, що регулюють такі правовідносини, прямо чи внаслідок їх тлумачення та у сукупності, не є однозначними та допускають множинне трактування їхніх прав та обов`язків, внаслідок якого можливе вирішення справи як на користь платника податків, так і не на користь останнього (Постанова Верховного Суду від 10.02.2021 р. у справі №380/671/20).

З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result) ТОВ «КАРПАТИ СТІЛ КАМПАНІ» (код ЄДРПОУ 38162112) з 16.03.2012 зареєстроване як юридична особа, видами діяльності якого є: виробництво інших верстатів (основний) (28.49); оптова торгівля верстатами (46.62); інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (47.19); установлення та монтаж машин і устаткування (33.20).

На підставі наказу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «КАРПАТИ СТІЛ КАМПАНІ» (код ЄДРПОУ 38162112) №1010-п від 01.06.2021 відповідачем з 03.06.2021 по 09.06.2021 проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за період 01.07.2017 по 31.05.2021, результати якої оформлені актом перевірки №3419/09-19-07-08/38162112 від 16.06.2021.

Актом перевірки встановлено порушення ТОВ «КАРПАТИ СТІЛ КАМПАНІ» статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 №2473-VIII при здійсненні розрахунків по експортному контракту №04/10кп від 05.11.2019 з нерезидентом АО «Надежда» (Російська Федерація).

Відповідно до змісту акта перевірки №3419/09-19-07-08/38162112 від 16.06.2021 під час перевірки встановлено, що відповідно до даних бухгалтерського обліку по нерезиденту АО «Надежда» (Російська Федерація), станом на 31.05.2021 рахується протермінована дебіторська заборгованість в сумі 16 275,00 доларів США, яка виникла внаслідок експорту (Машини та механічні пристрої спеціального призначення: обладнання для використання у сільському господарстві, призначене для подрібнення і виготовлення кормів і мінеральних добрив з відходів птахівництва та тваринництва, в розібраному стані), код товару - 8479820000, відповідно до МД UA209150/2020/005226 від 25.03.2020 (дата першого дня перевищення граничного строку розрахунків 25.03.2021).

ТОВ «КАРПАТИ СТІЛ КАМПАНІ», не погоджуючись із висновками акта перевірки щодо наявності порушень вимог валютного законодавства, 06.07.2021 подало до ГУ ДПС в Івано-Франківській області заперечення на акт.

Листом №7395/6/09-19-07-08-12 від 16.07.2021 ГУ ДПС в Івано-Франківській області повідомило позивача про залишення висновку акта перевірки №3419/09-19-07-08/38162112 від 16.06.2021 без змін.

У подальшому, на підставі акта перевірки №3419/09-19-07-08/38162112 від 16.06.2021, ГУ ДПС в Івано-Франківській області винесено податкове повідомлення-рішення від 21.07.2021 форми С №004771/0708, яким визначено позивачу грошове зобов`язання зі сплати штрафних фінансових санкцій (пені) в сумі 91 172,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив з тих підстав, що контролюючим органом на підставі даних бухгалтерського обліку встановлено наявність протермінованої дебіторської заборгованості по контракту купівлі-продажу №04/10кп від 05.11.2019 з нерезидентом АО «Надежда» та наявність якої не заперечується позивачем, при цьому, належних та допустимих доказів щодо існування обставин непереборної сили щодо сплати протермінованованої дебіторської заборгованості не надано.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Врегулювання відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, визначення платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства передбачено Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010 (надалі, також - ПК України).

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначені Законом України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 №2473-VIII (надалі, також Закон №2473-VIII).

Пунктом 3 частини 1 статті 1 Закону №2473-VIII визначено, що валютний нагляд - система заходів, спрямованих на забезпечення дотримання суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами валютного законодавства.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 11 Закону №2473-VIII валютний нагляд в Україні здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду.

Органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.

Окрім цього, відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Отже до повноважень податкових органів, серед іншого, належить здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства. При цьому, у випадку виявлення порушень валютного законодавства контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, в тому числі, застосувати штрафні (фінансові) санкції та нарахувати пеню.

Статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 №959-XII (надалі, також Закон №959-XII) наведено визначення зовнішньоекономічної діяльності, відповідно до якої зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб`єктів господарської діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності, а також діяльність державних замовників з оборонного замовлення у випадках, визначених законами України, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Відповідно до статті 5 Закону №959-XII усі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форми власності та інших ознак мають рівне право здійснювати будь-які види зовнішньоекономічної діяльності та дії щодо її провадження, у тому числі будь-які валютні операції та розрахунки в іноземній валюті з іноземними суб`єктами господарської діяльності, що прямо не заборонені або не обмежені законодавством, у тому числі заходами захисту, запровадженими Національним банком України відповідно до Закону України "Про валюту і валютні операції".

Також статтею 1 Закону №959-XII передбачено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що між ТОВ «КАРПАТИ СТІЛ КАМПАНІ» (продавець), яке створене і здійснює діяльність відповідно до законодавства України, та АО «Надежда» (покупець), яке створене і здійснює діяльність відповідно до законодавства Російської Федерації, 05.11.2019 укладено контракт купівлі-продажу №04/10кп, предметом якого є лінія по переробці органічних відходів.

Відповідно до пункту 2.1 даного контракту загальна сума контракту складає 162 750,00 доларів США, що еквівалентно загальній вартості товару.

При цьому, пунктом 2.3 контракту передбачено, що покупець оплачує вартість товару у наступному порядку:

2.3.1 45% (73 237,50 доларів США) від загальної суми товару покупець оплачує протягом 15 банківських днів з дати підписання даного контракту;

2.3.2 45% (73 237,50 доларів США) від загальної суми товару покупець оплачує протягом 10 банківських днів з моменту отримання від продавця повідомлення про готовність товару до відвантаження;

2.3.3. 10% (16 275 доларів США) від загальної суми товару, в які входять 5% (7 50 доларів США шефмонтажні роботи) покупець оплачує протягом 10 банківських днів з дати підписання акта про виконання продавцем вводу лінії по переробці органічних відходів в експлуатацію.

Продавець вважається таким, що виконав свій обов`язок по монтажу і вводу в експлуатацію з моменту підписання акта про виконання продавцем вводу лінії по переробці органічних відходів в експлуатацію за адресою: Російська Федерація, 307820, Курська область, Суджанський район, с. Замостя, вул. 1-а Будівельна, буд. 5 (пункт 3.2.1 контракту)

Даний контракт набирає чинності з моменту його підписання і дійсний до 01.03.2020 (пункт 11.1 контракту).

У подальшому сторонами вносилися зміни до цього контракту, в результаті яких, зокрема, згідно з додатковою угодою №4 від 28.12.2020, досягнуто домовленості про таке: « 1. У зв`язку з загрозою поширення нової коронавірусної інфекції (COVID-19) і збереженням дії обмежувальних заходів щодо пересування громадян за межі України, а також обмежувальних заходів щодо в`їзду іноземних громадян на територію Російської Федерації, сторони дійшли згоди викласти пункт 11.1 контракту у наступній редакції: «Даний контракт набирає чинності з моменту його підписання і дійсний до 30.06.2021».

Відповідно до виписок з рахунку ТОВ «КАРПАТИ СТІЛ КАМПАНІ» АО «Надежда» перерахувало позивачу 03.12.2019 кошти в сумі 73 187,50 доларів США та 19.03.2020 - кошти в сумі 73 187,50 доларів США.

З метою виконання умов контракту ТОВ «КАРПАТИ СТІЛ КАМПАНІ» подало митну декларацію №UA209150/2020/005226 від 25.03.2020 на суму 162 750,00 доларів США щодо експорту товару (код - 8479820000), продаж якого є предметом контракту купівлі-продажу №04/10кп від 05.11.2019.

Відповідачем під час перевірки встановлено, що станом на 31.05.2021 по балансовому рахунку 362 Розрахунки з іноземними покупцями у ТОВ «КАРПАТИ СТІЛ КАМПАНІ» обліковується протермінована дебіторська заборгованість в сумі 16 275,00 дол. США по контракту купівлі-продажу №04/10кп від 05.11.2019 з нерезидентом АО «Надежда» (Російська Федерація) по митній декларації МД UA209150/2020/005226 від 25.03.2020 на суму 162 750,00 дол. США (дата першого дня перевищення граничного строку розрахунків 25.03.2021).

У результаті виявленого порушення ТОВ «КАРПАТИ СТІЛ КАМПАНІ» валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності контролюючим органом на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та пункту 5 статті 13 Закону №2473-VIII нараховано спірним податковим повідомленням-рішенням пеню в сумі 91 172,00 грн.

Частинами 1, 2, 5 та статті 13 Закону №2473-VIII передбачено, що національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Національний банк України має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України.

Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів не застосовуються щодо розрахунків, пов`язаних з договорами про участь у розподілі пропускної спроможності, а також щодо грошового забезпечення (кредитних лімітів) з метою участі в аукціонах з розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів.

Національний банк України має право встановлювати мінімальні граничні суми операцій з експорту та імпорту товарів, на які поширюються встановлені відповідно до цього Закону граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

З матеріалів справи, зокрема адміністративного позову слідує, що заперечуючи наявність підстав нарахування контролюючим органом пені за порушення статті 13 Закону №2473-VIII, позивач посилається на виникнення обставин непереборної сили, зокрема введення у зв`язку з епідемією гострої респіраторної хвороби COVID-19 карантинних заходів, які перешкоджали виконанню ТОВ «КАРПАТИ СТІЛ КАМПАНІ» умов контракту №04/10кп від 05.11.2019, зокрема, виконання працівниками позивача пусконалагоджувальних робіт та введення в експлуатація лінії по переробці органічних відходів, а також здійснення шефмонтажних робіт, виконання яких відповідно до пункту 2.3.3 цього контракту є підставою для доплати покупцем 10% (16 275,00 доларів США) вартості товару.

Наявність такої форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили), апелянт підтверджує сертифікатом Івано-Франківської торгово-промислової палати №2600-21-0347 від 05.04.2021 та листом Івано-Франківської торгово-промислової палати №110-06/21 від 04.06.2021.

Відповідно до сертифіката Івано-Франківської торгово-промислової палати встановлено неможливість виконання пусконалагоджувальних робіт та введення в експлуатацію лінії по переробці органічних відходів, а також здійснення шефмонтажних робіт представниками продавця, у терміни (строки) визначені договором купівлі-продажу №04/10кп від 05.11.2019, у зв`язку із епідемією (пандемією) гострої респіраторної хвороби COVID-19 та карантинними заходами запровадженими Постановами Кабінету Міністрів України та Розпорядженнями Уряду Російської Федерації. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання - 01.03.2021 та дата закінчення тривають на 01.04.2021.

Крім цього, у листі №110-06/21 від 04.06.2021, Івано-Франківська торгово-промислова палата підтвердила продовження тривалості обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) станом на 04.06.2021, які поширюються на договірні зобов`язання ТОВ «КАРПАТИ СТІЛ КАМПАНІ» по договору купівлі-продажу №04/10кп від 05.11.2019, укладеному з АО «Надежда», що були засвідчені сертифікатом Івано-Франківської торгово-промислової палати №2600-21-0347 від 05.04.2021. Також зазначила, що у випадку закінчення дії таких обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) при необхідності встановлення вичерпного терміну тривалості таких обставин ТОВ «КАРПАТИ СТІЛ КАМПАНІ» вправі звернутись до Івано-Франківської торгово-промислової палати та отримати сертифікат з вказівкою на початок та закінчення дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Судом першої інстанції надано оцінку доводам позивача щодо наявності обставин непереборної сили, які, на переконання останнього, перешкоджали здійсненню розрахунків згідно з контрактом №04/10кп від 05.11.2019 та апеляційний суд вважає такі вірними з огляду на наступне.

Відповідно до частини 4 статті 13 Закону №2473-VIII У разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Відповідно до абзацу 3 частини 3 статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати» від 02.12.1997 №671/97-ВР (надалі, також Закон №671/97-ВР) Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Статтею 14-1 Закону №671/97-ВР передбачено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Отже, органом, уповноваженим засвідчувати наявність форс-мажорних обставин є Торгово-промислова палата України, наявність форс-мажорних обставин, підтверджених сертифікатом Торгово-промислової палати України зумовлює зупинення строків, зазначених у статті 13 Закону №2473-VIII.

Разом з тим, форс-мажорними обставинами можуть бути визнані лише ті обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) визначений Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що затверджений Рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5) (надалі, також - Регламент).

Статтею 6.1 вказаного Регламенту передбачено, що підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів (стаття 6.2 Регламенту).

Якщо сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) виданий щодо обставин, які на момент його видачі тривають та період дії яких встановити неможливо, заявник після закінчення дії таких обставин має право звернутися до торгово-промислової палати України/регіональної торгово-промислової палати для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період з дня, наступного за датою видачі сертифікату до дня їх закінчення. Засвідчення форс-мажорних обставин у такому випадку проводиться на загальних засадах відповідно до цього Регламенту.

Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, сертифікат не може засвідчувати форс-мажорні обставини на майбутнє. У разі якщо сертифікат про форс-мажорні обставини виданий щодо обставин, які на момент його видачі тривають та період дії яких встановити неможливо, заявник, після закінчення дії таких обставин, має право звернутися до торгово-промислової палати України для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період саме з дня, наступного за датою видачі сертифікату до дня їх закінчення.

Аналогічний підхід до вирішення подібних правових проблем викладено у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 у справі №805/1811/17-а, від 03.09.2020 у справі №805/1693/17-а, від 12.05.2021 у справі 805/1206/17-а, від 11.08.2021 у справі №260/92/19.

Відповідно до статей 4.1 та 4.2 4.1., Торгово-промислова палата України здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідно до умов зовнішньоторговельних угод та міжнародних договорів України, норм законодавства, відомчих нормативних актів, а також умов договорів, контрактів, типових договорів, угод тощо між резидентами, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції Торгово-промислової палати України.

Регіональні торгово-промислові палати здійснюють засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідно до умов договорів, контрактів, типових договорів, угод тощо між резидентами, норм законодавства, відомчих нормативних актів, органів місцевого самоврядування, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції регіональних торгово-промислових палат / відповідної регіональної торгово-промислової палати.

Тобто до компетенції регіональної торгово-промислової палати належить засвідчення наявності обставин непереборної сили у договірних відносинах між резидентами, засвідчення ж форс-мажорних обставин відповідно до умов зовнішньоторговельної угоди, укладення якої має місце між позивачем та АО «Надежда», здійснюється Торгово-промисловою палатою України.

Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що сертифікат Івано-Франківської торгово-промислової палати №2600-21-0347 від 05.04.2021 не є належним доказом, який посвідчує обставини непереборної сили відносно неможливості виконання зобов`язань за зовнішньо-економічним договором №04/10кп від 05.11.2019, оскільки такий виданий регіональною торгово-промисловою палатою, а також завчасно до моменту перевірки, і фактично засвідчує обставини непереборної сили, які мали місце у період з 01.03.2021 до моменту його видачі, тобто до 05.04.2021 та відповідно вважає необґрунтованими доводи апелянта щодо належності вказаного сертифіката як доказу.

Щодо листа Івано-Франківської торгово-промислової палати №110-06/21 від 04.06.2021, на який посилається позивач як на документ, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин на момент проведення контролюючим органом перевірки, то суд першої інстанції також вірно вказав, що єдиним законодавчо визначеним документом, який засвідчує такі обставини є сертифікат.

Що стосується самої форм мажорної обставини - введення карантинних заходів у зв`язку з епідемією (пандемією) гострої респіраторної хвороби COVID-19, існування якої спростовує наявність порушення статті 13 Закону №2473-VIII й, відповідно, виключає підстави для нарахування відповідачем пені, то апеляційний суд вважає такі доводи апелянта необґрунтованими, оскільки карантинні обмеження, на які посилається позивач як на обставину непереборної сили, можуть вважатися форм-мажорною обставиною лише у випадку, якщо буде доведено причинно-наслідковий зв`язок між заходами введення карантину та конкретним випадком порушення (прострочення) обов`язків за конкретним договором.

Сертифікат Івано-Франківської торгово-промислової палати №2600-21-0347 від 05.04.2021 не містить заборони на виїзд за кордон у службове відрядження.

Також до розпоряджень Уряду Російської Федерації №635-р від 16.03.2020 та №763-р від 27.03.2020 внесено зміни, в частині переліку осіб, до яких не застосовуються обмеження в`їзду, а саме осіб, які беруть участь в проведенні наладки та технічного обслуговування обладнання іноземного виробництва.

Отже, введення карантинних заходів не є безумовною підставою для заборони в`їзду працівників позивача на територію Російської Федерації для виконання умов договору №04/10кп від 05.11.2019, оскільки після 29.04.2020 передбачена можливість в`їзду іноземців, які беруть участь у проведенні налагодження і технічного обслуговування обладнання іноземного виробництва за умови включення федеральним органом виконавчої влади таких осіб у список ФСБ Росії.

Таким чином, позивачем не надано до перевірки достатніх доказів неможливості виконання взятих на себе зобов`язань з травня 2020 по дату перевірки, зокрема вчинення дій щодо погодження пропуску працівників ТОВ «КАРПАТИ СТІЛ КАМПАНІ», починаючи з 29.04.2020, коли урядом Російської Федерації дозволений в`їзд іноземців, які беруть участь у проведенні налагодження і технічного обслуговування обладнання іноземного виробництва

Відсутні і будь-які докази того, що позивач намагався виконати свої зобов`язання, тобто вжив усіх залежних від нього дій, проте в силу незалежних від нього обставин, виконати свої зобов`язання не видалось можливим.

Зі змісту акту перевірки № 3419/09-1907-08/38162112 від 16.06.2021 слідує, що контролюючим органом встановлено, що у ТОВ «КАРПАТИ СТІЛ КАМПАНІ» відсутній висновок центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики (Міністерства економічного розвитку і торгівлі України) на перевищення строків розрахунків по контракту купівлі-продажу №04/10кп від 05.11.2019 з нерезидентом АО «Надежда».

Відповідно до пункту 9.2 договору №04/10кп від 05.11.2019 сторона, яка не може виконати обов`язок згідно договору у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, повинна негайно про виникнення та припинення таких обставин повідомити іншу сторону.

Доказами наявності форс-мажорних обставин і їх тривалості будуть довідки, які видаються відповідною Торгово-промисловою палатою країни продавця чи покупця (пунк 9.3 договору №04/10кп від 05.11.2019).

Отже, зі змісту даних умов договору вбачається, що сторони погодили можливість зупинення виконання стороною зобов`язання внаслідок виникнення форс-мажорних обставин, однак наявність таких обставин має підтверджуватися стороною, яка не виконує зобов`язання.

Таким чином, оскільки контролюючим органом на підставі даних бухгалтерського обліку встановлено наявність протермінованої дебіторської заборгованості по контракту купівлі-продажу №04/10кп від 05.11.2019 з нерезидентом АО «Надежда» та наявність якої не заперечується позивачем, при цьому, належних та допустимих доказів щодо існування обставин непереборної сили щодо сплати протермінованованої дебіторської заборгованості не надано, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність застосування відповідачем до ТОВ «КАРПАТИ СТІЛ КАМПАНІ» штрафних фінансових санкцій (пені) в сумі 91 172,00 грн, визначених спірним податковим повідомленням-рішенням №004771/0708 від 21.07.2021.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Перевіривши правомірність прийнятого відповідачем рішення згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що таке вказаним вище критеріям відповідає, тому відсутні підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.07.2021 №004771/0708 форми «С» та відповідно задоволення позову.

Що стосується доводів апелянта про те, що судом першої інстанції залишено поза увагою та взагалі не досліджено обставини дотримання відповідачем положень пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та правомірності видання наказу про проведення перевірки, не враховано, що мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України, то апеляційний суд зазначає наступне.

Як слідує, із поданої позовної заяви, протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення позивач обґрунтовував форс- мажорною обставиною, епідемією (пандемією) гострої респіраторної хвороби COVID-19 та карантинними заходами, запровадженими постановами Кабінету Міністрів України та розпорядженнями Уряду Російської Федерації.

Отже, підставою даного позову була наявність форс мажорної обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КАС України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

З матеріалів справи не вбачається, що позивачем до суду першої інстанції була подана письмова заява про зміну підстав позову.

Таким чином, оскільки у апеляційній скарзі позивачем змінено підстави позову, що відповідно до наведених вище норм КАС України можливе лише шляхом подання письмової заяви у суді першої інстанції, наведені вище доводи апеляційної скарги апеляційним судом до уваги не беруться, оскільки фактично є новими підставами даного позову.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПАТИ СТІЛ КАМПАНІ» залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року у справі №300/3900/21 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді С. М. Кузьмич В. З. Улицький