Рішення

від 19.10.2022 по справі 917/946/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2022 Справа № 917/946/22

м.Полтава

Господарський суд Полтавської області у складі судді Суддя Кльопова І.Г., секретар судового засідання Назаренко Я.А., розглянувши справу № 917/946/22

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут", вул.Панянки, 65Б, м.Полтава, 36007, kanc01@energo.pl.ua (адреса для листування: вул.Соборності,46В, м.Полтава, 36003, ІНФОРМАЦІЯ_1)

до Комунального підприємства Решетилівське комунальне підприємство "Водоканал", вул.Старокиївська, 18, м.Решетилівка, Полтавська область, 38400

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників справи

встановив: До господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" до Комунального підприємства Решетилівське комунальне підприємство "Водоканал" про стягнення 67482,05грн. заборгованості за Договором про постачання електричної енергії споживачу №22414055 від 30.12.2021, у т.ч. 57421,92грн. - заборгованість за спожиту електричну енергію за грудень 2021., пеня за активну електричну енергію за період з 21.01.2022 по 23.02.202 у розмірі 1069,78грн., 3% річних за несвоєчасну оплату платежів за період з 21.01.2022 по 31.07.2022 у розмірі - 906,17грн., інфляційні нарахування за несвоєчасну оплату обумовлених договором платежів за електричну енергію за період з 16.02.2022 по 15.06.2022 у розмірі - 8084,18грн.

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не здійснив оплату спожитої електричної енергії у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, встановлені зазначеним договором та законом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2022 справу № 917/946/22 розподілено судді Кльопову І.Г.

Суд ухвалою від 19.08.2022 визнав дану справу малозначною, прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

01.09.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву вх .№ 6075, відповідно до якого відповідач зазначає про відсутність заборгованості. Так, відповідач зазначає, що між сторонами в 2021 році було укладено два договори про постачання електричної енергії споживачу. Загальна сума Договору від 22.02.2021 №22414055 становить 2651670грн., загальна сума Договору від 30.12.2021 №22414055 становить 168000грн. За Договором від 22.02.2021№22414055 в січні-листопаді 2021 відповідачем було придбано електричної енергії 666498/кВт/год на суму 2444752,31грн. Залишок коштів до повного виконання цього Договору становить - 206917,69грн. Згідно Додаткової угоди №2 від 08.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 22.02.2021 №22414055 ціна електричної енергії встановлено 3,65239грн. без ПДВ (4,383516грн. з ПДВ), а обсяг закупівлі за цим Договором з початку 2021 року - 713753кВт/год. Тому, по першому Договору від 22.02.2021 №22414055 в грудні можливо було придбати тільки 47203кВт/год.

Враховуючи, що кількість потрібної відповідачу електроенергії на грудень 2021 року була значно більшою, було проведено процедуру закупівлі додаткової кількості енергії 30000кВт/год на грудень за ціною 5,60грн. з ПДВ та укладено Договір про постачання електричної енергії від 30.12.2021 №22414055 на загальну вартість 168000грн.

На підставі цього, оплата за спожиту електроенергію в кількості 58324кВт/год за грудень 2021 року проводилася за двома Договорами таким чином, за Договором про постачання електричної енергії від 22.02.2021 №22414055 в кількості 47203кВт/год на суму 206915,11грн. за ціною 4,383516грн. з ПДВ та за Договором про постачання електричної енергії від 30.12.2021 №22414055 за ціною, вказаною в зазначеному Договорі, а саме:5,60грн. з ПДВ. У зв"язку з тим, що підприємство за спожиту теплову енергію отриману в грудні 2021 року у кількості 58324кВт/г розрахувалося повністю, сплативши у січні 269192,71грн., тому підстави для нарахування 3% річних та пені відсутні.

Відповідач зазначає, що стягнення заявника ґрунтуються на тому, що за спожиту електроенергію у кількості 58324 кВт/год за грудень 2021 року оплата в рахунку виставлено по ціні 5,60грн., яка передбачена Договором від 30.12.2021, ігноруючи при цьому Договір від 22.02.2021 відповідно і ціну по 4,383516грн.

26.08.2022 позивач надав відповідь на відзив вх № 5923, у який наводить спростування доводів відповідача.

22.09.2022 за вхід. №6784 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив. Відповідач проти позову заперечує та наголошує на таке: Постановою КМУ від 05.03.2022р. № 206 «Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» установлено, зокрема, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нараховану на заборгованість, утворено за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, тому, позивач не може заявляти вимоги щодо інфляційних нарахувань, пені та процентів річних.

19.10.2022 за вхід. №7662 від позивача надійшли додаткові пояснення.

Суд розпочав розгляд справи по суті в установлені строки. Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази і письмові пояснення, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

30.12.2021 року між ТОВ «Полтаваенергозбут» (Постачальник, Позивач) та Комунальним підприємством Решетилівське комунальне підприємство «Водоканал» (Споживач, Відповідач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №22414055 (Договір).

Розділом 2 «Предмет Договору» даного Договору визначено, що Постачальник постачає електричну енергію Споживачу, з урахуванням послуг постачання, розподілу та передачі, для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість фактично спожитої (використаної) електричної енергії.

Відповідно до п. 3.2. Договору розрахунковий період споживання електричної енергії встановлюється з першого по останнє число календарного місяця.

Відповідно до п.4.12 ПРРЕЕ - розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Відповідно до вимог п. 4.12. ПРРЕЕ, обсяги споживання електричної енергії по Договору, в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку надані до ТОВ «Полтаваенергозбут» адміністратором комерційного обліку (оператор системи розподілу), функції якого, згідно Постанови НКРЕКП від 16.11.2018 № 1442 та п. 10 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018р. № 312 здійснює АТ «Полтаваобленерго».

Відповідно до листа АТ «Полтаваобленерго» від 05.08.2022р. №04-33/14926 на адвокатський запит, у період з 01.12.2021р. по 31.12.2021р. обсяг споживання електричної енергії склав 58324 кВт*год, постачання електричної енергії до об`єктів Комунального підприємства Решетилівське комунальне підприємство «Водоканал» здійснювало ТОВ «Полтаваенергозбут».

Згідно з п. 5.9. Договору, прийом-передача електричної енергії, поставленої Постачальником та прийнятої Споживачем у розрахунковому періоді оформлюється шляхом підписання Сторонами щомісячних Актів прийому-передачі, які є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами.

По закінченні розрахункового періоду Постачальник зобов`язаний надати для підписання Споживачу Акт приймання-передачі електричної енергії не пізніше 12-го числа місяця наступного за розрахунковим та рахунок на оплату за фактично спожиту електричну енергію. Споживач зобов`язаний розглянути та підписати вказаний акт у строк, що не перевищує 5 (п`ять) календарних днів або дати вмотивовану відмову від підписання такого акту, у цей же строк.

За умовами п. 5.11. Договору Споживач здійснює оплату за фактично спожиту (використану) електричну енергію згідно Акту приймання-передачі електричної енергії не пізніше 20 календарних днів після закінчення розрахункового періоду, на підставі отриманого від Постачальника рахунку про оплату електричної енергії.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами та діє в частині постачання електричної енергії з 01 грудня 2022 року до 31 грудня 2021 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань в частині взаєморозрахунків.

Пунктом 6.2.1. Договору передбачено зобов`язання споживача забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.

На виконання умов Договору позивач в період з 01.12.2021 по 31.12.2021 відповідач споживав електричну енергію, а оплату за неї здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість даного Боржика перед Заявником у розмірі 57421,92 грн.

В якості доказів поставки відповідачу електричної енергії за Договором про закупівлю електричної енергії позивачем до позовної заяви додано копії рахунку за активну електричну енергію з актом купівлі продажу та докази направлення.

Позивач зазначає, що в порушення умов Договору відповідач провів несвоєчасну оплату рахунків.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача про стягнення 67482,05грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами Договору про закупівлю електричної енергії споживачу № 22414055 від 30.12.2021, з яких: 57421,92грн. - заборгованість за спожиту електричну енергію за грудень 2021., пеня за активну електричну енергію за період з 21.01.2022 по 23.02.202 у розмірі 1069,78грн., 3% річних за несвоєчасну оплату платежів за період з 21.01.2022 по 31.07.2022 у розмірі - 906,17грн., інфляційні нарахування за несвоєчасну оплату обумовлених договором платежів за електричну енергію за період з 16.02.2022 по 15.06.2022 у розмірі - 8084,18грн.

При прийнятті рішення судом враховане наступне.

У відповідності до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

У відповідності до ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що на поставку товару у грудні 2021 року Комунальним підприємством Решетилівське комунальне підприємство «Водоканал» 30.12.2021 року укладено договір про закупівлю електричної енергії споживачу № 22414055.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Враховуючи правову природу укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини за договором енергопостачання.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 5.5. Договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Пунктом 14.1. Договору передбачено, що договір вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами та діє в частині постачання електричної енергії з 01 грудня 2021 до 31 грудня 2021 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань в частині взаєморозрахунків.

За умовами п. 6.2.1 Договору Відповідач зобов`язався забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п. 3.2. Договору розрахунковий період споживання електричної енергії встановлюється з першого по останнє число календарного місяця.

Пунктом 2.3.13 ПРРЕЕ встановлено, що обсяги спожитої електричної енергії визначаються за розрахунковий період, який становить 1 календарний місяць. Обсяг спожитої протягом розрахункового періоду електричної енергії визначається в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.

Пунктом 4.20 ПРРЕЕ визначено якщо укладено новий договір, перший розрахунковий період починається з дня початку постачання електроенергії і закінчується в останній день відповідного календарного місяця.

Відповідно до п. 4.21 ПРРЕЕ оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно зі строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом.

Матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем відповідачу електричної енергії за період з 01.12.2021 по 31.12.2021р. в обсязі 58324 кВт*год. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`яань за Договором 22414055 від 30.12.2021 та приписів ст. 903 Цивільного кодексу України сплатив вартість отриманих послуг з порушенням встановлених у Договорі строків та не у повному обсязі, у зв`язку з чим заборгованість відповідача за грудень 2021р. склала 57421,92 грн.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували достовірність визначених позивачем обсягів спожитої відповідачем електричної енергії та підтверджували інший обсяг електроенергії.

Отже, постачання позивачем відповідачу електроенергії у грудні 2021 року та прийняття цієї електроенергії відповідачем є підставою виникнення у останнього зобов`язання оплатити спожиту електроенергією відповідно до умов Договору 22414055 від 30.12.2021 та чинного законодавства шляхом здійснення оплати за фактичними показами засобів комерційного обліку електричної енергії згідно виставленого рахунку на оплату вартості спожитої активної електроенергії, копія якого наявна в матеріалах справи.

Згідно із ст. 610, ст. 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 та враховуються судом як релевантні до спірних правовідносин.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 906,17грн. 3% річних за період з 21.02.2022 по 31.07.2022 та 8084,18грн. - інфляційних витрат за період з 16.02.2022 по 15.06.2022, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 ЦК України та ст. 199 ГК України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

За умовами п. 9.2. Договору за внесення платежів, передбачених умовами Договору, з порушенням термінів, визначених договором Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 1069,78грн пені за період з 21.012022 по 23.02.2022, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача щодо відсутності правових підстав для стягнення з нього пені та 3% річних та інфляційних витрат спростовуються матеріалами справи.

Посилання відповідача на те, що Постановою КМУ від 05.03.2022р. № 206 «Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, до уваги судом не приймаються, адже норми даної постанови застосовуються виключно у відносинах з населенням.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає позовні вимоги ТОВ «Полтаваенергозбут» обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233,237-238 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства Решетилівського комунального підприємства "Водоканал" (вул.Старокиївська, 18, м.Решетилівка, Полтавська область, 38400, ЄДРПОУ 32500315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" ( код ЄДРПОУ 42223804, вул.Панянки, 65Б, м.Полтава, 36007, kanc01@energo.pl.ua (адреса для листування: вул.Соборності,46В, м.Полтава, 36003, ІНФОРМАЦІЯ_1) 67482,05грн. заборгованості за Договором про постачання електричної енергії споживачу №22414055 від 30.12.2021, у т.ч. 57421,92грн. - заборгованість за спожиту електричну енергію за грудень 2021., пеня за активну електричну енергію за період з 21.01.2022 по 23.02.202 у розмірі 1069,78грн., 3% річних за несвоєчасну оплату платежів за період з 21.01.2022 по 31.07.2022 у розмірі - 906,17грн., інфляційні нарахування за несвоєчасну оплату обумовлених договором платежів за електричну енергію за період з 16.02.2022 по 15.06.2022 у розмірі - 8084,18грн.

Видати наказ із набранням рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Кльопов І.Г.