Рішення

від 24.10.2022 по справі 918/377/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2022 р.м. РівнеСправа № 918/377/22

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Войтюка В.Р., розглянувши матеріали клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос України 2020"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова"

про заборгованості в сумі 628 428 грн. 91 коп.

та розглянувши матеріали зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос України 2020"

про стягнення збитків у розмірі 202 291 грн. 98 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Безззубкін С.М. (поза межами приміщення суду);

Від відповідача: Оніщук Є.О. (поза межами приміщення суду).

ВСТАНОВИВ:

20 червня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос України 2020" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова" про заборгованості в сумі 628 428 грн. 91 коп.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 20 червня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 918/377/22 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова" про заборгованості в сумі 628 428 грн. 91 коп., розгляд справи визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 11 липня 2022 року об 15:30 год.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 04 жовтня 2022 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос України 2020" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова" про заборгованості в сумі 628 428 грн. 91 коп. задоволено, в задоволенні зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос України 2020" про стягнення збитків у розмірі 202 291 грн. 98 коп. відмовлено.

11 жовтня 2022 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос України 2020" надійшло клопотання, в якому останній просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12 жовтня 2022 року розгляд заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос України 2020" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу призначено на 24 жовтня 2022 року.

В судовому засіданні 24 жовтня 2022 року представник позивача (заявник) підтримав подану заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу, представник відповідача в судому засіданні у свою чергу заперечив проти задовллення вказаної заяви.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос України 2020" про ухвалення додаткового рішення суд вважає за необхідне відзначити наступне.

Відповідно до правил частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У своєму позові позивач вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на надання правової допомоги складає 30 000 грн. 00 коп.

Згідно з нормами частини 3 статті 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Враховуючи викладені вимоги ГПК України, оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога частини 8 статті 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.

Водночас в даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога частини 8 статті 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Рішення суду першої інстанції у справі ухвалено 04 жовтня 2022, заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу подана до суду 11 жовтня 2022 року (з врахуванням вихідних), тобто в межах встановленого строку на її подання.

У зв`язку з викладеним суд приходить до висновку про наявність правових підстав для розгляду заяви відповідача про розподіл судових витрат по суті.

До аналогічного висновку прийшов Верховний Суд у своїй постанові від 06 жовтня 2020 року у справі № 922/376/20.

Розглянувши подану заяву про розподіл судових витрат суд зауважує таке.

Частинами 2-6 статті 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Крім того, слід вказати, відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду.

У постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:

1) за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу);

2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;

4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Так, на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу відповідачем подано копії: договороу про надання правничої допомоги № 055 від 22 лютого 2022 року, специфікацію № 1 від 22 лютого 2022 року, акт № 001 від 05 жовтня 2022 року, рахунок № 03/01/22 від 05 жовтня 2022 року, платіжне доручення № 574 від 10 жовтня 2022 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ДП № 3424 від 31 серпня 2017 року.

Відповідно до п. 1.1. договору про надання правничої допомоги виконавець (адвокат) зобов`язується надати замовнику (Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос України 2020" ) професійні правничі послуги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова" заборгованості за договором поставки № 1803-01 від 18 березня 2021 року.

Згідно до розділу 5 договору про надання правничої допомоги погоджено, що вартість послуг виконавця, що надається у відповідно з цим договором визначається сторонами у специфікації до договору (п. 5.1. договору). Замовник зобов`язаний сплатити винагороду виконавцю протягом строку встановленому сторонами (п. 5.2. договору).

Відповідно до акту приймання - передачі наданих послуг від 05 жовтня 2022 року та специфікації загальна вартість робіт складає 30 000 грн. 00 коп. Оплата за надані послуги відповідно до вказаних документів проведена замовником, про що свідчить платіжне доручення № 574 від 10 жовтня 2022 року на суму 30 000 грн. 00 коп.

Враховуючи вищенаведене, суд робить висновок, що надані докази в їх сукупності в цілому підтверджують факт понесення позивачем судових витрат на оплату послуг адвоката на суму 30 000 грн. 00 коп.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

Згідно зі ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем подано до суду заяву про зменшення розміру правничої допомоги, відповідно до змісту якої останній зазначає, що подані представником позивача докази понесення витрат на правничу допомогу на його думку є не належними. Представник відповідача стверджує, що відповідно до укладеного договору про надання правничої допомоги вбачається, що останній укладено з адвокатом Беззубкіним С.М., а подані докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу підписано з Фізичною особою-підприємцем Беззубкіним С.М. Тому, зважаючи на викладені підстави, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу або у разі якщо суд прийде до висновку про задоволення останньої - зменшити розмір вказаних витрат.

Суд, вказані твердження представника відповідача оцінює критично, оскільки представник позивача адвокат Беззубкін С.М. є фізичною особою-підприємцем, та відповідно до КВЕД 69.10 (діяльність у сфері права) є адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність. Таким чином, представник позивача поєднує в собі два статуси - адвоката та фізичної особи-підприємця, що передбачено діючим законодавством України, а саме ч. 5 ст. 5 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Отже, суд правову позицію представника відповідача відхиляє.

Щодо прохання представника відповідача про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги, суд зазначає наступне.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

А отже із системного аналізу положень частини восьмої статті 129, частини третьої статті 126 ГПК України, суд вважає, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У своїй постанові від 20 листопада 2020 року № 910/13071/19, Верховний Суд звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Однак, на думку суду, витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000 грн. 00 коп. у даній справі не є співмірним із складністю справи, ціною позову (а саме те, що відповідачем визнано позов в частині основної суми заборгованості та сплачено за час розгляду справи значну суму останньої), з часом витраченими на виконання робіт та з обсягом наданих робіт, виною відповідача у даній справі.

Здійснення розрахунку заборгованості, з огляду на суму боргу та періоди прострочення, також не забирає великого часу, так як сума несплаченого боргу хоча є значною, однак періоди прострочення чіткови визначені, тому великого часу затрачати на здійснення такого розрахунку, по суті, також немає необхідності.

При цьому вказана справа є типовою, має не складний предмет спору, окрім суми позову.

Даний спір є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку із неналежним виконанням договору підряду.

Крім того, спірні правовідносини регулюється нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України. Відповідно, великої кількості законів і підзаконних нормативно - правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини також не передбачають.

З огляду на вищенаведене, колегія суду вважає судові витрати на правову допомогу в розмірі 30 000 грн. 00 коп. явно не співмірними із складністю цієї справи, ціною позову, значенням справи для сторін та обсягом наданих адвокатом послуг.

Окрім того, суд зазначає, що розподіляючи витрати за послуги адвоката останній вказує, що наявні в матеріалах справи докази понесення судових витрат пов`язаних із наданням правничої допомоги не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі за рахунок іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Адвокат та Клієнт, керуючись принципом вільного волевиявлення щодо укладення договору про надання правової допомоги, вправі погодити між собою розмір та вартість такої допомоги. Клієнт має право погодитись або не погодитися із запропонованими тарифами (вартістю послуг) зважаючи на свої фінансові можливості. У разі ж погодження та підписання відповідного договору - клієнт оплачує вартість послуг адвоката за результатами їх надання та підтвердження.

Проте, інший учасник у справі, на якого просить Клієнт покласти понесені ним витрати на правову допомогу - не зобов`язаний повністю за свій рахунок відшкодовувати усю суму заявлених витрат на правову допомогу. Як вказано вище, при визначенні суми до відшкодування суд має виходити з критерію розумності їх розміру, з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На переконання суду, розумним розміром витрат на послуги адвоката, який слід покласти до відшкодування за рахунок позивача в цьому випадку є сума 19 000 грн. 00 коп.

За таких обставин, надаючи оцінку заявлених до стягнення витрат відповідача на оплату послуг адвоката у справі, суд зробив висновок про часткове покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос України 2020" про відшкодування витрат, понесених на правову допомогу задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова" (35433, Рівненська обл., Гощанський р-н., с. Горбаків, вул. Шкільна, код. 03775871) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос України 2020" (54001, м. Миколаїв, вул. Нікопольська, 61/11, оф. 4 ,код. 43636764) 19 000 (дев`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя Войтюк В.Р.