Постанова

від 24.01.2023 по справі 918/377/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2023 року Справа № 918/377/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Петухов М.Г. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Шилан О.С.

за участю представників сторін:

позивача за первісним позовом ТОВ "Колос України 2020" - адв. Беззубкін С.М.

відповідача за первісним позовом ТОВ Сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова"- адв. Оніщук Є.О.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Імені Воловікова"

на рішення Господарського суду Рівненської області від 04.10.2022 р.

ухвалене у м. Рівному, повний текст складено 21.10.2022 р.

та на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 24.10.2022 р. ухвалене у м. Рівному, повний текст складено 24.10.2022 р.

у справі № 918/377/22 (суддя Войтюк В.Р. )

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос України 2020"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова"

про стягнення заборгованості, штрафних санцій, відсотків річних та інфляційних втрат в сумі 628428 грн. 91 коп.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос України 2020"

про стягнення збитків у розмірі 202291 грн. 98 коп.

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до рішення Господарського суду Рівненської області від 04.10.2022 р. у справі № 918/377/22 задоволено первісний позов і відповідно до рішення підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос України 2020" 202291 грн. 98 коп. заборгованості, 25788 грн. 86 коп. штрафу, 41622 грн. 94 коп. річних, 47265 грн. 18 коп. інфляційних втрат. Закрито провадження в частині стягнення з ТОВ Сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова" на користь ТОВ "Колос України 2020" 311459 грн. 95 коп. заборгованості за договором поставки № 1803-01 від 18 березня 2021 року. В задоволенні зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос України 2020" про стягнення збитків у сумі 202291 грн. 98 коп. відмовлено.

Відповідно до додаткового рішення Господарського суду Рівненської області від 24.10.2022 р. у справі № 918/377/22 задоволено частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос України 2020" про відшкодування витрат, понесених на правову допомогу. Відповідно до додаткового рішення підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос України 2020" 19000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись із рішеннями суду першої інстанції, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Імені Воловікова" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 04 жовтня 2022 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та задоволенні первісного позову та ухвалити нове рішення, яким зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «Імені Воловікова» задовольнити повністю, а у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос України 2020» до ТОВ Сільськогосподарське підприємство «Імені Воловікова» про стягнення 316968,96 грн. відмовити повністю. Одночасно просить скасувати додаткове рішення від 24 жовтня 2022 року у справі № 918/377/22 та відмовити повністю у задоволенні заяви ТОВ «Колос України 2020» про стягнення з ТОВ Сільськогосподарське підприємство «Імені Воловікова» витрат на професійну правничу допомогу.

Вважає прийняте рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та в частині задоволення первісного позову про стягнення з ТОВ СГП «Ім. Воловікова» 316968,96 грн., а також додаткове рішення - незаконними і необґрунтованими.

Вважає, що положення пп. 4 п. 6 ст. 198 Податкового кодексу України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки відповідно до вказаної норми у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095/365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Тобто, відповідно до пп.4 п.6 ст. 198 ПКУ обов`язковою умовою для виникнення у покупця товару права на включення податкового кредиту протягом 1095/365 календарних днів з дати складення податкової накладної є факт реєстрації відповідної податкової накладної в ЄРПН. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, жодна зі складених ТОВ «Колос України 2020» податкових накладних не зареєстрована.

Також судом першої інстанції зроблено помилковий висновок, що збитки ТОВ СГП «Ім. Воловікова» може понести після закінчення вищевказаних граничних строків, оскільки після настання цих дат право на включення до податкового кредиту суму податку на додану вартість за вищевказаними, податковими накладними буде остаточно втрачено. Вважає, що суд не врахував при цьому, що таке право зберігається лише за наявності зареєстрованих податкових накладних, та невірно застосував положення п. 6.6. договору.

Вважає, що передбачена п. 6.6. договору відповідальність застосовується не лише у випадку втрати покупцем товару права на податковий кредит після спливу строків, визначених пп. 4 п. 6 ст. 198 ПК України, а і у випадках несвоєчасного оформлення та реєстрації податкових накладних, неналежного оформлення та/або нереєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Посилається на п. 201.1 статті 201, п. 201.7 статті 201 ПК України і доводить, що на кожне постачання ТОВ «Колос України 2020» товару для ТОВ СГП «Ім. Воловікова», податкові накладні мали б бути складені та зареєстровані у ЄРПН у такі строки: № 186 від 10.12.2021 р. на суму 143116,08 грн., № 191 від 15.12.2021 р. на суму 107300,06 грн. - до 31.12.2021 р.,

№ 194 від 17.12.2021 р. на суму 119288,06 грн., № 204 від 22.12.2021 р. на суму 117956,06 грн., № 212 від 24.12.2021 р. на суму 137936,08 грн., № 222 від 30.12.2021 р. на суму 146782,15 грн. та №223 від 31.12.2021 р. на суму 144965,15 грн. - до 15.01.2022 р.,

№ 6 від 06.01.2022 р. на суму 150416,15 грн. і № 13 від 12.01.2022 р. на суму 145992,14 грн. - до 31.01.2022 р.

Стверджує також, що податкові накладні 153667,43 грн. відправлені на реєстрацію з порушенням строків, визначених вищезгаданими положення ПКУ, які при цьому спочатку взагалі не прийняті для реєстрації, а в подальшому їхня реєстрація зупинена, що дає підстави для застосування до ТОВ «Колос України 2020»відповідальності, визначеної п. 6.6. договору, у зв`язку з несвоєчасним оформленням та нереєстрацією в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з вимогами податкового законодавства.

Податкові накладні на суму ПДВ 48624,55 грн., реєстрація яких зупинена, також не зареєстровані в ЄРПН, що також дає підстави для застосування відповідальності, визначеної п. 6.6. договору.

Стверджує, що на підтвердження обставин про вжиття заходів щодо реєстрації податкових накладних, ТОВ «Колос України 2020» не надано жодних доказів, а тому, такі обставини не доведено.

При цьому, за відсутності доказів вжиття ТОВ «Колос України 2020» заходів щодо реєстрації податкових накладних, судом першої інстанції не враховано, що ТОВ СГП «Ім. Воловікова» вимушений був сплатити нараховані суми податкових зобов`язань зі сплати ПДВ до бюджету згідно платіжних доручень № 278 від 14.01.2022 р., № 441 від 26.01.2022 р. та № 1251 від 12.04.2022 р., оскільки ТОВ СГП «Ім. Воловікова» був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 202291,98 грн., внаслідок порушення ТОВ «Колос України 2020» умов договору та положень податкового законодавства. Доводить таким чином, що Товариству СГП «Ім. Воловікова» завдано збитків, і відсутні підстави для стягнення коштів з ТОВ СГП «Ім. Воловікова» за поставлений товар згідно з видатковими накладними, по яким не зареєстровано податкові накладні.

Звертає також увагу, що судом першої інстанції не наведено у мотивувальній частині рішення жодного обґрунтування відхилення клопотання ТОВ СГП «Ім. Воловікова» про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій.

Щодо нарахування штрафу за прострочку оплати товару, просить врахувати, що основою для нарахування штрафу має бути сума боргу за мінусом розміру збитків внаслідок не реєстрації ПДВ: 311459,95 грн. х 5% = 15573,00 грн. штрафу, а не 25788,86 грн., як просить стягнути позивач.

Вважає, що вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, необхідно враховувати, що заборгованість виникла внаслідок невиконання позивачем за первісним позовом своїх зобов`язань згідно з договором, порушення вимог Податкового кодексу України та завдання збитків відповідачу за первісним позовом; ТОВ СГП «Ім. Воловікова» сплачено вартість товару по видаткових накладних, відповідно до яких зареєстровано податкові накладні, сплачено частину боргу з ціни позову в розмірі 311459,95 гри., а залишок боргу по договору відповідає розміру завданих відповідачу за первісним позовом збитків; нарахування здійснені в основному в період після оголошення воєнного стану, а в умовах збройної агресії Російської Федерації проти України перед українськими аграріями, в тому числі і ТОВ СГП «Ім. Воловікова», постали проблеми через брак палива, добрив, засобів захисту рослин, блокування логістики, перебої з постачанням сільськогосподарської техніки та обладнання, зупинення експорту.

Просить про зменшення на 99% розміру нарахованих позивачем за первісним позовом 25788,86 грн. штрафу, 41622,94 грн. відсотків річних та 47265,18 грн. інфляційних втрат.

Щодо додаткового рішення скаржник посилається на ч.5 ст.126 ГПК України і доводить, що суд за клопотанням іншої сторони може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зазначає, що ТОВ «Колос України 2020» не надало доказів укладення договору з адвокатом Беззубкіним Сергієм Михайловичем, натомість фізична особа-підприємець Беззубкін С.М., з яким ТОВ «Колос України 2020» уклало договір № 055 про надання правової допомоги, не може здійснювати адвокатську діяльність, надавати професійну правничу допомогу та отримувати гонорар адвоката, а надані ТОВ «Колос України 2020» докази понесення витрат на професійну правничу допомогу не є належними та допустимими доказами понесення витрат, які підлягають розподілу згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України. Тому у задоволенні заяви ТОВ «Колос України 2020» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «Імені Воловікова» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30000 грн. необхідно було відмовити повністю.

Звертає увагу, що Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» врегулювано порядок оподаткування діяльності осіб, які поєднують в собі два статуси - адвоката та фізичної особи-підприємця, а не форми, порядок здійснення адвокатської діяльності та надання адвокатами професійної правничої допомоги, що врегулювано Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Просить врахувати викладене, скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 04 жовтня 2022 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та задоволенні первісного позову та прийняти нове рішення, яким зустрічну позовну заяву ТОВ Сільськогосподарське підприємство «Імені Воловікова» задовольнити повністю, а у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос України 2020» до ТОВ Сільськогосподарське підприємство «Імені Воловікова» про стягнення 316968,96 грн., відмовити повністю. Також просить скасувати додаткове рішення від 24 жовтня 2022 року у справі № 918/377/22 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ «Колос України 2020» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити повністю.

Позивач за первісним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос України 2020" подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки є безпідставною та необґрунтованою.

Звертає увагу, що відповідач ТОВ Сільськогосподарське підприємство «Імені Воловікова» не погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо первісного позову, оскільки вважає, що судом невірно встановлений обов`язок відповідача оплатити отриманий товар, сплатити нараховані штрафні санкції, оскільки, на думку відповідача, йому завдані збитки і обов`язку з оплати товару в нього не виникало.

Доводить натомість, що в порушення договірних зобов`язань вартість поставленого за видатковими накладними товару відповідачем в повному обсязі не сплачена, і заборгованість станом на день подання позовної заяви становила 513751 гри. 93 коп. Після звернення позивачем до суду з позовною заявою відповідач 28.06.2022 р. здійснив оплату боргу у сумі 311459,95 грн., тому суд першої інстанції врахував умови п.2.2 договору і дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач має сплатити позивачеві заборгованість у сумі 202291,98 грн.

Вважає безпідставним посилання відповідача щодо не настання обов`язку оплати товару з огляду на наявність у нього збитків.

Доводить, що оскільки остання поставка товару була здійснена 12 січня 2022 року, тому підстави для стягнення штрафу за порушення строків оплати виникли ще до військової агресії проти України.

Вважає, що суд першої інстанції правомірно на підставі умов п. 6.2 договору та норм матеріального права стягнув з відповідача штраф за порушення строку розрахунків за товари, а також - суми процентів річних та інфляційних втрат на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України, оскільки вказані нарахування знаходиться в безпосередньому зв`язку з порушенням умов договору.

Щодо зустрічної позовної вимоги відповідача про стягнення з ТОВ "Колос України 2020" збитків зазначає, що умовами п. 6.6. договору передбачена відповідальність постачальника за своєчасність та правильність оформлення та реєстрації податкових накладних, яка настає для постачальника лише в тому випадку, якщо за результатами вказаних дій або бездіяльності постачальника покупець втратить право на податковий кредит за такими податковими накладними. Доводить, що невірним є ототожнення строку реєстрації податкових накладних, передбаченого ст. 201.10.14 Податкового кодексу України, зі строком настання збитків в результаті втрати права на податковий кредит за такими податковими накладними. Вважає, що на момент звернення з зустрічною позовною заявою ТОВ СГП "Ім. Воловікова" не втратив право на податковий кредит за податковими накладними від ТОВ "Колос України 2020", а тому й не зазнав реальних збитків. Тому погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про стягнення таких збитків є передчасною, оскільки на час звернення до суду з вимогою про стягнення збитків право ТОВ СГП "Імені Воловікова" не порушене.

З приводу заперечень скаржника щодо стягнення правових витрат па професійну правничу допомогу пояснює, що представник позивача Беззубкін Сергій Михайлович є фізичною особою-підприємцем, основною діяльністю якого за КВЕД є 69.10 «Діяльність у сфері права», а також є адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально. Тобто представник позивача поєднує в собі два статуси: адвоката та фізичної особи-підприємця, що передбачено діючим законодавством України. Зокрема, ч.5 ст.5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що особи, зазначені у пункті 5 частини першої цієї статті (особи, які провадять незалежну професійну діяльність), звільняються від сплати за себе єдиного внеску за умови взяття їх на облік фізичних осіб - підприємців та провадження ними одного виду діяльності одночасно як осіб, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої цієї статті.

Посилається на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.10.2019 р. у справі № 922/1747/19 та у постанові від 09.09.2021р. у справі № 910/7304/20 і доводить, що укладення договору про надання правової допомоги № 055 від 22.02.2022 р. з фізичною особою-підприємцем Беззубкіним Сергієм Михайловичем, який одночасно є адвокатом, не є підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу, оскільки порядок оформлення адвокатом рахунку для оплати наданих ним послуг та оподаткування грошових доходів фізичної особи-підприємця та самозайнятої особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, за ставками внеску до бюджету перебуває поза межами предмету дослідження питання витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного просить відмовити в задоволені апеляційної скарги ТОВ СГП "Ім. Воловікова" на рішення Господарського суду Рівненської області від 04.10.2022 р. та на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 24.10.2022 р. у справі № 918/377/22 у повному обсязі.

В судовому засіданні представник ТОВ Сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова" підтримав доводи апеляційної скарги. Представник ТОВ "Колос України 2020" проти задоволення апеляційної скарги заперечив.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

18 березня 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Колос України 2020" та Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова" укладений договір поставки № 1803-01 /а.с. 11-12 у т.1/. За умовами договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його вартість в порядку та на умовах договору (п. 1.1. договору).

Найменування товару: барда зернова, барда зернова нативна, барда після спиртова суха (п. 1.2. договору). У пункті 1.3 договору сторони погодили, що асортимент, кількість, вид упаковки, ціна товару вказуються у видаткових накладних на товар, складених на підставі заявок покупця та/або специфікації до цього договору.

Відповідно до п. 2.1., 2.2. договору форма оплати вартості поставленого товару - безготівковий розрахунок шляхом перерахування на розрахунковий рахунок постачальника 100 % вартості товару протягом семи календарних днів з дати поставки товару і підписання відповідних видаткових накладних та ТТН.

Згідно з п. 3.3, 3.4 договору датою поставки за цим договором вважається дата передачі товару постачальником покупцеві в місці поставки; право власності переходить до покупця при передачі товару (кожної його частини, партії) постачальником покупцеві у місці поставки і оформляється шляхом підпису на видатковій накладній уповноваженої особи покупця. Повноваження осіб, які здійснили прийомку товару від імені покупця, підтверджуються разовою довіреністю або оформленням довіреностей на невизначений строк.

Відповідно до п.п. 6.1., 6.2. договору у разі невиконання або неналежного виконання однією із сторін своїх зобов`язань за цим договором винна сторона повинна відшкодувати іншій стороні заподіянні в результаті цього фактичні збитки в повному обсязі. За відмову в оплаті вартості поставленого постачальником покупцеві товару, а також несвоєчасну або неповну оплату товару, покупець зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом усього періоду прострочення виконання зобов`язання незалежно від його тривалості.

Пунктом 6.3 договору визначено, що у випадку порушення покупцем строку розрахунку за отриманий товар більш ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 5 % від вартості неоплачуваної партії товару, а також - за користування чужими коштами на підставі ст. 625 ЦК України покупець сплачує постачальнику 20 відсотків річних від простроченої суми заборгованості.

Пунктом 6.5. договору сторони визначили, що постачальник гарантує складання та заповнення податкових накладних в електронній формі з дотриманням встановлених законодавством України вимог, в тому числі, щодо накладення електронного цифрового підпису уповноваженої особи постачальника в день виникнення податкових зобов`язань. постачальник зобов`язується зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом терміну, згідно діючого ПКУ, наступних за датою її складення.

Відповідно до п. 6.6. договору, постачальник несе відповідальність перед покупцем за своєчасність та правильність оформлення та реєстрації податкових накладних за господарськими операціями, що здійснюються на підставі цього договору. В разі, якщо через дії/бездіяльність постачальника покупець втрачає право на податковий кредит за податковою накладною, що оформлена неналежним чином або не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно вимог податкового законодавства, постачальник зобов`язаний на вимогу покупця відшкодувати покупцю збитки в сумі такого податкового кредиту.

Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

На виконання договору позивач здійснив поставку товарів загальною вартістю 3975186 грн. 59 коп., в т.ч.ПДВ в сумі 662531 грн. 10 коп. Відповідач ТОВ СГП "Імені Воловікова" не виконав у визначені договором строки оплату повністю.

Так, суду не надані докази виконання оплати товарів на загальну суму 588155,59 грн., поставка яких підтверджується видатковою накладною № 222 від 30 грудня 2021 року та товарно-транспортною накладною № Р222 від 30 грудня 2021 року на суму 146782 грн. 15 коп., видатковою накладною № 223 від 31 грудня 2021 року та товарно-транспортною накладною № Р223 від 31 грудня 2021 року на суму 144965 грн. 15 коп., видатковою накладною № 6 від 06 січня 2022 року та товарно-транспортною накладною № Р6 від 06 січня 2022 року на суму 150416 грн. 15 коп., видатковою накладною № 13 від 12 січня 2022 року та товарно-транспортною накладною № 13 від 12 січня 2022 року на суму 145992 грн. 14 коп. /а.с.14-21 у т.1/.

Відповідач здійснив часткову оплату вартості поставленого товару за видатковою накладною № 222 від 30 грудня 2021 року в розмірі 74403 грн. 66 коп., що визнається та не заперечується сторонами.

12.05.2022 р. ТОВ "Колос України 2020" направило відповідачу лист-вимогу, у якому вимагало сплатити заборгованість за договором поставки № 1803-01 від 18.03.2021 р. /а.с. 22 у т.1/. Матеріали справи містять докази надіслання листа-вимоги на адресу ТОВ СГП "Імені Воловікова" листом з описом вкладення /а.с. 23 у т.1/.

Оскільки вартість поставленого товару на суму 513751 грн. 93 коп. відповідачем не сплачена, ТОВ "Колос України 2020" у позові просить суд стягнути з ТОВ СГП "Імені Воловікова" 513751 грн. 93 коп. заборгованості, 25788 грн. 86 коп. штрафу, 41622 грн. 94 коп. 20% річних, 47265 грн. 18 коп. інфляційних втрат за період прострочення з 08.01.2022 р. і на час звернення з позовом до суду.

Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова" подало у справі зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос України 2020" про стягнення збитків у розмірі 202291,98 грн.

Пояснює у зустрічному позові, що відповідно до договору поставки Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос України 2020" протягом грудня 2021 року - січня 2022 року поставило Товариству з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова" товари на загальну суму 3975186 грн. 59 коп., в т.ч. ПДВ 662531 грн. 10 коп.

ТОВ Сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова" посилається на умови п.6.5. 6.6 договору і на норми п. 198.1 ст. 198, п. 198.2 ст. 198, п.п. 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України і доводить, що відповідач за зустрічним позовом ТОВ "Колос України 2020" не виконав зобов`язання зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в установлені терміни податкові накладні на постачання товарів загальною вартістю 1213751 грн. 93 коп., в т.ч. ПДВ 202291 грн. 98 коп., здійснених згідно: видаткової накладної № 186 від 10 грудня 2021 року сума товару без ПДВ 119263 грн. 40 коп., ПДВ 23852 грн. 68 коп., всього з ПДВ 143116 грн. 08 коп.; видаткової накладної № 191 від 15 грудня 2021 року сума товару без ПДВ 89416 грн. 72 коп.. ПДВ 17883 грн. 34 коп., всього з ПДВ 10700 грн. 06 коп.; видаткової накладної № 194 від 17 грудня 2021 року сума товару без ПДВ 99406 грн. 72 коп., ПДВ 19881 грн. 34 коп., всього з ПДВ 119288 грн. 06 коп.; видаткової накладної № 204 від 22 грудня 2021 року сума товару без ПДВ 98296 грн. 72 коп., ПДВ 19659 грн. 34 коп., всього з ПДВ 117956 грн. 06 коп.; видаткової накладної № 212 від 24 грудня 2021 року сума товару без ПДВ 114946 грн. 73 коп., ПДВ 22989 грн. 35 коп., всього з ПДВ 137936 грн. 08 коп.; видаткової накладної № 222 від 30 грудня 2021 року сума товару без ПДВ 122318 грн. 46 коп., ПДВ 2463 грн. 69 коп., всього з ПДВ 146782 грн. 15 коп.; видаткової накладної № 223 від 31 грудня 2021 року сума товару без ПДВ 120804 грн. 29 коп., ПДВ 24160 грн. 86 коп., всього з ПДВ 144965 грн. 15 коп.; видаткової накладної № 6 від 06 січня 2022 року сума товару без ПДВ 125346 грн. 79 коп., ПДВ 25069 грн. 36 коп., всього з ПДВ 150416 грн. 15 коп.; видаткової накладної № 13 від 12 січня 2022 року сума товару без ПДВ 121660 грн. 12 коп., ПДВ 24332 грн. 02 коп., всього з ПДВ 145992 грн. 14 коп. /а.с. 134-140, 147-148 у т.1/.

У зустрічному позові Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова" доводить, що оскільки протягом грудня 2021 року - січня 2022 року передано право власності на товари згідно з вищепееліченими видатковими накладними, ТОВ "Колос України 2020" зобов`язаний скласти податкові накладні на постачання товару загальною вартістю 1213751 грн. 93 коп. з ПДВ, що становить 202291 грн. 98 коп. внаслідок того, що податкові накладні не були зареєстровані, ТОВ Сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова" втратило підстави для податкового кредиту в розмірі 202291 грн. 98 коп. та, відповідно, втратило можливість скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 202291 грн. 98 коп.

Враховуючи викладені обставини, позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом збитки на суму 202291 грн. 98 коп.. які виникли внаслідок порушення строків реєстрації податкового зобов`язання, передбачених договором та законом.

Як зазночено вище, відповідно до рішення Господарського суду Рівненської області від 04.10.2022 р. у справі № 918/377/22 первісний позов задоволено частково; закрито пвадження у справі в частині стягнення з ТОВ Сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова" на користь ТОВ "Колос України 2020" 311459,95 грн. заборгованості. Відмовлено у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос України 2020" про стягнення збитків у розмірі 202291,98 грн.

Колегія суддів погоджується з таким рішенням суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що на умовах договору поставки № 1803-01 від 18.03.2021 р. між сторонами склались правовідносини з поставки, які врегульовані нормами пар.1-3 гл.54 Цивільного кодексу України та гл.30 Господарського кодексу України.

За договором поставки продавець, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Колегією суддів встановлено, що на умовах договору поставки № 1803-01 від 18.03.2021 р. сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору поставки та приступили до виконання.

Відповідно до ст.193 ГК України та ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до норм ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Первинними документами - видатковими та товарно-транспортними накладними /а.с.14-21 у т.1/ підтверджено і сторонами не заперечується поставка позивачем ТОВ "Колос України 2020" товарів на загальну суму 588155,59 грн. Відповідач ТОВ СГП "Імені Воловікова" здійснив часткову оплату вартості поставленого товару за видатковою накладною № 222 від 30 грудня 2021 року в розмірі 74403 грн. 66 коп., що також визнається та не заперечується сторонами.

Отже, заборгованість відповідача станом час звернення позивачем з позовом до суду за поставку товару становить 513751 грн. 93 коп. Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем згідно з платіжним дорученням 28 червня 2022 року, сплачено позивачу в рахунок заборгованості по договору поставки 311459 грн. 95 коп. /а.с.102 у т.1/, і Господарський суд Рівненської області, врахувавши, що предмет спору в частині стягнення 311459,95 грн. заборгованості відсутній, дійшов правомірного висновку про закриття провадження в цій частині позову відповідно до ч.1 п.2 ст.231 ГПК України.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованими висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос України 2020" до Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова" в частині стягнення заборгованості в сумі 202291 грн. 98 коп. підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню, тоді як провадження у справі в частині стягнення з ТОВ СГП "Імені Воловікова" на користь ТОВ "Колос України 2020" 311459 грн. 95 коп. заборгованості підлягає закриттю.

Оскільки несвоєчасне виконання грошового зобов`язання на суму 202291,98 грн. має місце, починаючи з 08.01.2022 р., також правомірними, такими що відповідають умовам договору та грунтуються на нормам чинного законодавства, є позовні вимоги про стягнення 25788,86 грн. штрафу, 41622,94 грн. 20% річних та 47265,18 грн. інфляційних втрат, обрахованих за період прострочення платежів по кожній накладній за розрахунками у позовній заяві.

Згідно до ч.ч. 4, 6 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до норм ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умови пункту 6.3 договору відповідають наведеним нормам. Оскільки відповідач за первісним позовом/покупець у період з 08.01.2022 р. по 09.06.2022 р. не виконав розрахунки у визначені договором строки, тому позивач правомірно, відповідно до умов договору та норм ст. 231 ГК України нарахував 25788,86 грн. штрафу в розмірі 5 % від неоплаченої вартості товару (із урахуванням раніше частково виконуваних відповідачем платежів). Розрахунок штрафу відповідачем не оспорюється, але перевірений колегією суддів. Розрахунок є арифметично правильним, виконаний відповідно до конкретних обставин справи, отже позовна вимога в цій частині правомірно задоволена судом першої інстанції.

Також правомірно відповідно до умов п.6.3 договору і норм ст.625 ЦК Украни позивач заявив до стягнення борг з урахуванням індексу інфляції за період з лютого по квітень 2022 року на суму 47265,18 грн. та 41622,94 грн. 20% відсотків річних, обрахованих за період прострочення з 08.01.2022 р. по 09.06.2022 р. за кожною накладною відповідно Розрахунок відсотків річних, інфляційних втрат відповідачем не оспорюється, але перевірений колегією суддів. Розрахунок є арифметично правильним, виконаний відповідно до конкретних обставин справи, отже позовні вимоги в цій частині правомірно задоволені судом першої інстанції.

Отже, позовні вимоги про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції, відсотків річних та штрафу, є правомірними, відповідають умовам договору та конкретним обставинам справи, оскільки у визначений договором (умовами додатків) строк відповідач оплату не виконав, - тому підставно задоволені судом першої інстанції.

Колегією суддів враховано, що в апеляційній скарзі відповідач не оспорює правильність нарахування штрафу та боргу з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних, натомість доводить про відсутність боргу та підстав для задоволення первісного позову, оскільки ТОВ «Колос України 2020» не виконано своїх зобов`язань за договором та порушило вимоги Податкового кодексу України і таким чином завдало збитків ТОВ СГП «ім. Воловікова». Посилаючись на таке, скаржник стверджував, що підстави для стягнення коштів з ТОВ СГП «ім. Воловікова» за поставлений товар згідно з видатковими накладними, по яким не зареєстровано податкові накладні, та, відповідно, підстави для задоволення первісного позову, відсутні.

За змістом зустрічної позовної заяви позиція скаржника в суді першої інстанції очевидно була спрямована на зарахування зустрічних вимог, що не відповідає нормам ст..601 ЦК України за відсутності заяв сторін та очевидної спірності зустрічних вимог.

ТОВ СГП "Імені Воловікова" у відзиві на позовну заяву просило суд зменшити штрафні санкції, проте суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у справі, не встановив підстав для зменшення штрафних санкцій.

Відповідно до норм частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд має об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив клопотання відповідача ТОВ СГП "Імені Воловікова" про зменшення штрафних санкцій, зазначивши, що відповідач не надав суду жодних доказів та не навів беззаперечних обставин, які могли б свідчити про поважність причин неналежного виконання грошового зобов`язання, винятковість обставин чи невідповідності розміру стягуваного штрафу наслідкам порушення зобов`язання.

Доводи скаржника про те, що в умовах збройної агресії Російської Федерації проти України перед українськими аграріями, в тому числі і ТОВ СГП «Ім. Воловікова», постали економічні, - колегія суддів відхиляє з огляду на баланс інтересів сторін. Судом враховано, що для зменшення розміру штрафу не є достатнім посилання відповідача за первісним позовом на збройну агресію Російської Федерації проти України та воєнний стан у країні, оскільки негативні наслідки спричинені воєнною агресією, несе не лише відповідач, але і позивач за первісним позовом.

В апеляційній скарзі скаржник ТОВ СГП «Ім. Воловікова» просить апеляційний суд враховувати, що заборгованість виникла внаслідок невиконання позивачем за первісним позовом своїх зобов`язань згідно з договором, порушення вимог Податкового кодексу України та завдання збитків відповідачу за первісним позовом. Колегія суддів вважає такі доводи безпідставними, оскільки встановлено, що відповідач не виконав грошове зобов`язання за договором, яке ніяк не пов`язане із зобов`язаннями постачальника, зокрема, погоджені сторонами умови договору не визначають наслідковий зв`язок грошових злбов`язань покупця оплатити одержаний товар та обов`язків постачальника оформити податкові накладні. Так, відповідно до умов договору поставки відлік строку на оплату товару сторони визначили моментом отримання відповідачем товару, а не моментом реєстрації податкових накладних на такий товар. Отже, відповідач за первісним позовом зобов`язаний оплатити вартість отриманого товару в строк, визначений в п. 2.2 договору, а саме - протягом 7 календарних днів з дати поставки товару та підписання видаткових накладних і товарно-транспортних накладних.

Таким чином, судом не встановлено підстави для зменшення належного до стягнення штрафу у суми 25788 грн. 86 коп.

З приводу нарахування інфляційних втрат та відсотків річних на суму заборгованості, в порядку ст. 625 ЦК України, апеляційний суд зазначає, що такі нарахування не є штрафними санкціями, які можуть бути зменшені судом відповідно до норм 551 Цивільного кодексу України та ст.231-233 Господарського кодексу України.

Доводи скаржника, що основою для нарахування штрафу має бути сума боргу за мінусом розміру збитків внаслідок не реєстрації ПДВ, тобто - 311459,95 грн. х 5% = 15573,00 грн. штрафу, також відхиляються колегією суддів як безпідставні з урахуванням наведеного вище.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції за результатом розгляду первісного позову.

Щодо зустрічної позовної заяви ТОВ СГП "Імені Воловікова" до ТОВ "Колос України 2020" про стягнення збитків у розмірі 202291 грн. 98 коп., колегія суддів встановила таке.

Відповідно до ст. 187.1. Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів під покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно зі ст. 201.10.14 Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків контролюючий орган застосовує штрафні санкції до платника податків, згідно Податковим кодексом України.

Разом з тим, порушення строку реєстрації податкової накладеної не звільняє такого платника податку від обов`язку здійснити реєстрацію податкової накладної, строк реєстрації якої порушено.

Матеріалами справи підтверджено, що податкові накладні № 64 від 30 грудня 2021 року, № 65 від 31 грудня 2021 року подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Колос України 2020" 14 січня 2022 року на реєстрацію до Єдиного державного реєстру податкових накладних, що підтверджується відповідними квитанціями з особистого кабінету платника податків № 9418463025 та 9418494952, однак реєстрація зазначених податкових накладних зупинена /а.с. 224 на звороті 225 у т.1/.

Зважаючи на такі обставини, Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос України 2020" розпочало процедуру розблокування зупинених податкових накладних, в порядку, визначеному згідно з постановою КМУ № 1165 від 11 грудня 2019 року "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних".

ТОВ "Колос України 2020" пояснює, що відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні запроваджений воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався. Відповідач за зустрічним позовом доводить, що в умовах воєнного стану платники податків взагалі не мали можливості ні реєструвати податкові накладні в ЄДРПН, ні здійснювати дії з розблокування податкових накладних, реєстрація яких була зупинена.

З 27 травня 2022 року набрав чинності Закон України № 2260 від 12 травня 2022 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану". Згідно з абз.4 п. 69.1 та п. 69.1 ПК України (в редакції Закон України № 2260 від 12 травня 2022 року) відновлена реєстрація податкових накладних в ЄДРПН.

05 липня 2022 року ТОВ "Колос України 2020" подав на реєстрацію податкові накладні № 21 від 10 грудня 2021 року, № 28 від 15 грудня 2021 року, № 34 від 17 грудня 2021 року, № 44 від 22 грудня 2021 року, № 54 від 24 грудня 2021 року, № 6 від 06 січня 2022 року, № 14 від 12 січня 2022 року, однак за рішенням контролюючого органу вказані податкові накладні не прийняті до реєстрації /а.с.221-224 у т.1/.

Системне тлумачення норм податкового законодавства України дозволяє констатувати, що продавець, який порушив строк реєстрації податкових накладних, зобов`язаний зареєструвати податкові накладні на проданий товар не пізніше строку, до якого зберігається право покупця на включення до податкового кредиту такої податкової накладної.

Згідно до пп. 4 п. 6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній до 01 січня 2022 року) у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Таким чином, оскільки податкові накладні складені в грудні 2021 року (№ 21 від 10 грудня 2021 року, № 28 від 15 грудня 2021 року, № 34 від 17 грудня 2021 року, № 44 від 22 грудня 2021 року, № 54 від 24 грудня 2021 року, № 64 від 30 грудня 2021 року, № 65 від 31 грудня 2021 року), тому за ТОВ СГП "Імені Воловікова" зберігається право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість за такими податковими накладними протягом 1095 календарних днів з дати їх складення, тобто до грудня 2024 року.

Разом з тим, враховуючи, що з 01 січня 2022 року редакцію пп. 4 п. 6 ст. 198 Податкового кодексу України змінено, строк, за яким зберігається право платника податку на включення до податкового кредиту сум податку з ПДВ за податковими накладними, що несвоєчасно зареєстровані в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, становить 365 календарних днів з дати складення таких податкових накладних/розрахунку коригування.

Отже, за податковими накладними, складеними в січні 2022 року (№ 6 від 06 січня 2022 року, № 14 від 12 січня 2022 року), за Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова" зберігається право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість за такими податковими накладними протягом 365 календарних днів з дати їх складення, тобто - до січня 2023 року.

Колегія суддів звертає увагу, що строк, установлений ст. 201.10.14 Податкового кодексу України, встановлений для платника податку (продавця товару) для реєстрації податкової накладної не є граничним. Порушення такого строку спричиняє негативні наслідки для такого платника у формі штрафних санкцій з боку держави в особі контролюючого органу. Однак, порушення строку реєстрації податкової накладної не звільняє такого платника податків (продавця товарів) від обов`язку здійснити реєстрацію податкової накладної, строк реєстрації якої був прострочений, і такий обов`язок залишається за платником в межах строку, за яким покупець товару має право скористатися податковим кредитом за такою податковою накладною, оскільки, в результаті закінчення строку, за яким покупець товару має право скористатися податковим кредитом, призводить до остаточної втрати покупцем права на такий податковий кредит.

В зв`язку із цим, збитки ТОВ СГП "Імені Воловікова" може понести після закінчення вищевказаних граничних строків, оскільки після настання цих дат право на включення до податкового кредиту суму податку на додану вартість за вищевказаними податковими накладними буде остаточно втрачено. Таким чином, звернення з зустрічним позовом та на час ухвалення рішення у справі № 918/377/22 ТОВ СГП "Імені Воловікова" не втратило право на податковий кредит за податковими накладними від ТОВ "Колос України 2020", відповідно, не зазнало збитків як втрату можливості скористатись податковим кредитом за зазначеними податковими накладними.

За наведених обставин колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про стягнення збитків у розмірі 202291 грн. 98 коп. є передчасною, оскільки на час звернення до суду з вимогою про стягнення збитків право Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова" не втрачене.

Крім того, відповідно до умов пункту 6.6. договору, передбачена відповідальність постачальника за своєчасність та правильність оформлення та реєстрації податкових накладних, яка наступає для постачальника лише в тому випадку, якщо за результатами вказаних дій або бездіяльності постачальника покупець втратить право на податковий кредит за такими податковими накладними. При цьому у даній справі не доведено підстави для такої відповідальності, про що правомірно зазначив суд першої інстанції.

В апеляційній скарзі скаржник Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова" одночасно просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 24.10.2022 р. у даній справі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ «Колос України 2020» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30000 грн. відмовити повністю.

Скаржник доводить, що ТОВ «Колос України 2020» не надано доказів укладення договору з адвокатом Беззубкіним Сергієм Михайловичем, натомість до заяви від 10.10.2022 р. додано копію договору № 055 про надання правової допомоги, укладеного 22.02.2022 р. ТОВ «Колос України 2020» з фізичною особою-підприємцем Беззубкіним Сергієм Михайловичем, специфікацію № 1 від 22.02.2022 р. за підписом ФОП Беззубкін С.М., акт приймання-передачі наданих послуг № 001 за підписом ФОП Беззубкін С.М., рахунок складений ФОП Беззубкін С.М. та платіжне доручення № 574 від 10.10.2022 р. про перерахування коштів саме ФОП Беззубкін С.М. Такі обставини, на думку скаржника, свідчать, що ФОП Беззубкін С.М. не може здійснювати адвокатську діяльність, надавати професійну правничу допомогу та отримувати гонорар адвоката, тому у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30000 грн. необхідно було відмовити повністю.

Господарським судом Рівненської області відповідно до додаткового рішення від 24.10.2022 р. у даній справі відхилив такі доводи ТОВ Сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова", і колегія суддів погоджується із такими висновками.

Так, відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Матеріалами справи підтверджено, що 22.02.2022 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос України 2020" уклали договір № 055 про надання правової допомоги, і у договорі зазначено, щр ФОП Беззубкін С.М. діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю ДП № 3424 від 31 серпня 2017 року. Таким чином, підтверджено статус представника як адвоката.

Відповідно до КВЕД 69.10 (діяльність у сфері права) представник позивача адвокат Беззубкін С.М. здійснює адвокатську діяльність. Таким чином, представник позивача поєднує в собі два статуси - адвоката та фізичної особи-підприємця, що не суперечить законодавству України, зокрема, саме ч. 5 ст. 5 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", та не має значення у даній справі для вирішення питання про відшкодування вмтрат на послуги адвоката.

Відповідно до постанов Верховного Суду від 08.10.2019 р. у справі № 922/1747/19 та від 09.09.2021 р. у справі № 910/7304/20, порядок оформлення адвокатом рахунку для оплати наданих ним послуг та оподаткування грошових доходів фізичної особи-підприємця та самозайнятої особи, яка провадить незалежну професійну діяльність за ставками внеску до бюджету перебуває поза межами предмету дослідження питання витрат на професійну правничу допомогу. Віповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст.236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Натомість відповідачем у своєму запереченні на заяву позивача щодо розподілу судових витрат не обґрунтовано, яким саме чином вид оподаткування діяльності впливає на професійний статус особи, яка надала професійну правничу допомогу.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що адвокат Беззубкін С.М. надав послуги професійної правової допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Колос України 2020" на підставі договору № 055 від 22.02.2022 р. та ордеру на надання правової допомоги, який виданий адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально /а.с.39 у т.1/. Суду надано також свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ДП № 3424 від 31 серпня 2017 року.

Суд першої інстанції ухвалив додаткове рішення про часткове відшкодування витрат за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос України 2020" в сумі 19000 грн.

Судом було враховано при цьому клопотання відповідача за первісним позовом про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги як розумного розміру витрат на послуги адвоката.

Колегія суддів погоджується з таким рішенням суду першої інстанції, враховуючи таке.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Нормами ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат за результатами розгляду справи учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України), що не позбавляє суд обов`язку перевірити достовірність доказу в даному випадку щодо реального часу вказаного адвокатом, тривалості судових та підготовчих засідань, у яких останній брав участь в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Матеріалами справи підтверджено, що адвокат Беззубкін С.М. надав послуги професійної правової допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Колос України 2020" на підставі договору № 055 від 22.02.2022 р. та ордеру на надання правової допомоги.

Відповідно до п. 1.1. договору про надання правничої допомоги виконавець (адвокат) зобов`язується надати замовнику (Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос України 2020" ) професійні правничі послуги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова" заборгованості за договором поставки № 1803-01 від 18 березня 2021 року.

Згідно з розділом 5 договору про надання правничої допомоги погоджено, що вартість послуг виконавця, що надається у відповідно з цим договором визначається сторонами у специфікації до договору (п. 5.1. договору). Замовник зобов`язаний сплатити винагороду виконавцю протягом строку встановленому сторонами (п. 5.2. договору).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано, крім договору про надання правничої допомоги № 055 від 22 лютого 2022 року, специфікацію № 1 від 22 лютого 2022 року, акт № 001 від 05 жовтня 2022 року, рахунок № 03/01/22 від 05 жовтня 2022 року, платіжне доручення № 574 від 10 жовтня 2022 року/а.с. 55-58 у т.1/.

Відповідно до акту приймання - передачі наданих послуг від 05 жовтня 2022 року та специфікації загальна вартість робіт складає 30000 грн. Оплата за надані послуги відповідно до вказаних документів виконана замовником, про що свідчить платіжне доручення № 574 від 10 жовтня 2022 року на суму 30000 грн. /а.с. 57 у т.1/.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що розумним розміром витрат на послуги адвоката, який слід покласти до відшкодування за рахунок іншої сторони в цьому випадку є сума 19000 грн., оскільки витрати на правничу допомогу у розмірі 30000 грн. у даній справі не є співмірним із складністю справи, ціною позову (зокрема те, що відповідачем визнано позов в частині основної суми заборгованості та сплачено за час розгляду справи значну суму останньої), з часом витраченими на виконання робіт та з обсягом наданих робіт, виною відповідача у даній справі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з таких мотивів.

Вказав, що здійснення розрахунку заборгованості, з огляду на суму боргу та періоди прострочення, також не забирає великого часу, так як сума несплаченого боргу хоча є значною, однак періоди прострочення чітко визначені, і обставини, що мають бути досліджені не є значними за обсягом, а спірні правовідносини регулюється нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України і не передбачають застосування значної кількості законів і підзаконних нормативно - правових актів.

Колегія суддів, врахувавши критерії розумності розміру витрат, вважає, що за конкретних обставин справи суд першої інстанції правомірно визначив належною до відшкодування відповідачем суму витрат у розмірі 19000 грн.

В апеляційній скарзі відповідач за первісним позовом зазначає, що подані представником позивача за первісним позовом докази понесення витрат на правничу допомогу є не належними, оскільки договір про надання правничої допомоги укладений з ФОП Беззубкіним С.М., і подані докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу підписано з Фізичною особою-підприємцем Беззубкіним С.М., що на думку скаржника має наслідком відмову у задоволенні заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу. Такі заперечення скаржника відхиляються яе безпідставні, оскільки у договорі про надання правової допомоги зазначено про те, що Беззубкін С.М. діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю ДП № 3424 від 31 серпня 2017 року, про що також докладно зазначено вище.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із мотивованим висновком суду першої інстанції про часткове задоволення клопотання та стягнення з ТОВ СГП "Імені Воловікова" на користь ТОВ "Колос України 2020" витрат на професійну правничу допомогу адвоката, розмір яких правомірно визначений судом як розумний і обґрунтований у сумі 19000 грн. Відповідачем/скаржником не доведено неспівмірності такого розміру належних до стягнення витрат, їх невідповідності ч. 4 ст. 126 ГПК України у вказаній частині, а доводи про статус представника є безпідставними.

За результатами апеляційного перегляду справи відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Рівненської області від 04.10.2022 р. та додаткове рішення у справі № 918/377/22 ґрунтуються на матеріалах справи, відповідають чинному законодавству, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування за ст. 277 ГПК України. Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно з ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Імені Воловікова" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Рівненської області від 04.10.2022 р. та додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 24.10.2022 р. у справі № 918/377/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Матеріали справи № 918/377/22 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений 10.02.2023 р.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Мельник О.В.