Постанова

від 25.10.2022 по справі 213/1035/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6611/22 Справа № 213/1035/22 Суддя у 1-й інстанції - Мазуренко В.В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2022 року м.Кривий Ріг

справа № 213/1035/22

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Остапенко В.О.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання: Євтодій К.С.

сторони:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Акціонерне товариство «Південний гірничо - збагачувальний комбінат»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України,без фіксаціїсудового засіданняза допомогоюзвукозаписувального технічногозасобу,без участіучасників справи,в порядкуспрощеного позовногопровадження,апеляційні скарги ОСОБА_2 , який діє від імені та в інтересах позивач ОСОБА_1 , та Акціонерного товариства «Південний гірничо - збагачувальний комбінат» на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 липня 2022 року, яке ухвалено суддею Мазуренко В.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 29 липня 2022 року, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (надалі - АТ «ПівдГЗК») про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я в обґрунтування якого зазначив, що в період роботи у шкідливих умовах праці тривалий час на АТ «ПівдГЗК», ним отримані хронічні професійні захворювання: вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації: виражений периферичний радикулопатія попереко-крижова L5, S1 та шийна С6, С6, С8 з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і м`язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФ другого ступеня); Хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії) група В, ЛН першого ступеня, які, відповідно до Акту розслідування від 07.02.2022 року, виникли з вини роботодавця.

Згідно висновку МСЕК від 03.05.2022 року позивачу первинно, з 18.04.2022 року, безстроково встановлено 65 % втрати професійної працездатності, з яких 40 % по радикулопатії та 25 % по ХОЗЛ. Встановлено третю групу інвалідності безстроково.

Позивач вважає, що оскільки йому не було забезпечено безпечних умов праці, він втратив працездатність, виконуючи тривалий час роботи в напружених та шкідливих умовах праці. У зв`язку з захворюванням позивач втратив своє здоров`я, яке не підлягає відновленню через суттєві та безповоротні зміни в його організмі, переносить постійні болі, курси лікування забирають багато часу, віднімають багато сил та енергії, змушують витрачати великі суми коштів на лікування. Все це постійно і негативно позначається на душевному та фізичному стані.

В зв`язку з професійними захворюваннями змінилися спосіб та якість життя позивача, тому він просив суд стягнути з відповідача на свою користь 350 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди у зв`язку з отриманими професійними захворюваннями без утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 липня 2021 року позов задоволено частково.

Стягнуто з АТ «ПівдГЗК» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я 180 000 грн. з урахуванням утримання податку з доходів фізичних осіб, та стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 1 800 грн.

В апеляційній скарзіпредставник позивача ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на користь позивача з відповідача, просить збільшити розмір моральної шкоди до заявленого у позові, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано характер отриманих позивачем професійних захворювань, стан здоров`я, який не поліпшується, тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках, час та зусилля, які необхідні позивачу для поліпшення стану здоров`я.

Внаслідок втрати професійної працездатності позивач не має змоги вести звичне життя, вимушений постійно проходити курси лікування, оскільки його постійно турбує стан його здоров`я. Судом першої інстанції не повністю враховано, що позивач, внаслідок отриманих професійних захворювань, втратив 65 % професійної працездатності безстроково.

Апелянт вказує на те, що висновок суду першої інстанції про необхідність утримання з суми компенсації моральної шкоди податку є неправильним застосуванням матеріального закону, посилаючись на правову позицію Верховного суду України у справі № 180/683/13-у від 25.07.2018 року.

В апеляційній скарзі відповідач АТ«ПівдГЗК»ставить питання про зміну рішення суду першої інстанції із зменшенням суми стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту рішення, необ`єктивне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи.

Вважає, що існує причинно-наслідковий зв`язок між діями позивача, які виразились у тривалому продовженні роботи з власної волі у шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача.

Також, відповідач зазначає, що судом стягнуто моральну шкоду в завищеному розмірі без врахування засад розумності, виваженості й справедливості та судової практики в аналогічних справах.

У відзиві на апеляційну скаргу представника позивача, відповідач просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Позивач та його представник, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, що, у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи.

Представник відповідача АТ «ПівдГЗК», будучи завчасно, належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, надавши клопотання про відкладення розгляду справи, яка обґрунтована неможливістю прибути до Дніпровського апеляційного суду, у зв`язку з зайнятістю представника АТ «ПівдГЗК» в іншому судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Пунктами 10,11частини 2цієї статтівизначено,що однимиіз основнихпринципів цивільногосудочинства єрозумність строківрозглядусправисудом та неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Згідно ч. 1 ст. 371 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Згідно статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з нормами ст. 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

Вищенаведені положення закону направлені на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які беруть участь у справі.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, №11681/85, §35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

Виходячи з вищенаведених норм Конвенції та практики Європейського суду, вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на те, що підстави для відкладення розгляду справи, викладені у клопотанні відповідача, є неповажними, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, який не з`явився у судове засідання, а тому клопотання про відкладення судового розгляду задоволенню не підлягає.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційних скарг та відзиву відповідача на апеляційну скаргу представника позивача, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працював в Акціонерному товаристві «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» з 27 серпня 1997 року слюсарем-ремонтником агломераційного цеху. 14 липня 2020 року позивач звільнений за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (а.с.9-10).

Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 07 лютого 2022 року у ОСОБА_1 встановлені професійні захворювання: радикулопатія попереко-крижова L5, S1 та шийна С6, С6, С8 з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і м`язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФ другого ступеня); Хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії) група В, ЛН першого ступеня. Захворювання встановлені Державною установою «Український НДІ промислової медицини» 13.01.2022 року.

Згідно з пунктами 17,18 акту професійні захворювання виникли за таких обставин: працюючи слюсарем-ремонтником в агломераційному цеху, виконуючи роботи, внаслідок недосконалості технологічного устаткування та технологічного процесу робочого місця позивач під час виконання робіт підпадав під вплив фізичного навантаження та концентрації пилу в повітрі робочої зони, що перевищували нормативні показники.

Причиною професійних захворювань визначно важкість праці: маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну, перевищувала на 4-6 кг, складала 34-36 кг при допустимій нормі до 30 кг; величина статичного навантаження за зміну при утриманні вантажу, докладанні зусиль двома руками становила 176400-246400 кг/с при допустимому до 70000 кг/с; періодичне перебування у незручній позі 31,8-39,4% при допустимому до 25%; періодичне перебування у вимушеній робочій позі 27,2-32,6% при допустимому до 10%; вимушені нахили тулуба (більше 30°), 165-191 за зміну, при допустимих - 51-100 разів. Концентрація пилу переважно фіброгенної дії з вмістом вільного діоксиду кремнію від 2 до 10% в повітрі робочої зони перевищувала гранично-допустиму в 2,1- 9 разів і складала 8,4-36,0 мг/м3, при ГДК 4,0 мг/м3.

При первинному огляді висновокм МСЕК від 03 травня 2022 року ОСОБА_1 встановлено 65 % втрати професійної працездатності (40% - по радикулопатії, 25% - по ХОЗЛ) з 18 квітня 2022 року та встановлена третя група інвалідності безстроково. Протипоказана важка фізична праця в умовах виробничого пилу, тривала хода, вимушена поза, переохолодження.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ч.2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв`язку з отриманими ним на виробництві відповідача професійними захворюваннями.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно з п.17 згаданого Акту, професійні захворювання виникли внаслідок недосконалості технологічного устаткування та технологічного процесу робочого місця машиніста-інструктора локомотивних бригад, внаслідок чого підпадав під вплив вібрації та концентрації пилу в повітрі робочої зони, що перевищували нормативні показники.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини АТ«ПівдГЗК»,яким було допущено перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів.

Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду і він має право на її відшкодування.

Так, у зв`язку з захворюванням позивач втратив своє здоров`я, яке не підлягає відновленню через суттєві та безповоротні зміни в його організмі, переносить постійні болі, курси лікування забирають багато часу, віднімають багато сил та енергії, змушують витрачати великі суми коштів на лікування. Все це постійно і негативно позначається на душевному та фізичному стані.

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Сам факт втрати професійної працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст. 3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги представника позивача про те,щовизначений судом розмір моральної шкоди є значно заниженим, таким, що не відповідає роз`ясненням, що містяться уПостанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди».

Виходячи з цих обставинта, враховуючи те, що позивач тривалий час протягом 27 років 7 місяців працював на підприємстві відповідача, з яких в шкідливих умовах праці22 років 10 місяців, що зазначено у Акті розслідування хронічного професійного захворювання від 07.02.2022 року,колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, тяжкість наслідків отриманих професійних захворювань, наявність фізичних страждань позивача, що в свою чергу викликають моральні страждання вважає, що розмір моральної шкоди визначений без повного урахування роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Тому колегія суддів приймає до уваги доводи апеляційної скарги представника позивача щодо незгоди з визначеним судом першої інстанції розміром моральної шкоди, оскільки він не відповідає засадам розумності, виваженості, справедливості та є необґрунтованим.

Так, в судовому засіданні встановлено, що у зв`язку з професійними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що позивач втратив професійну працездатність у розмірі 65 %, безстроково. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він позбавленийможливості реалізовувати свої звички та бажання. Періодично проходить курси лікування, однак, незважаючи на постійні курси лікування, покращення в стані здоров`я не спостерігається, а враховуючи,встановлення ступеню втрати професійної працездатності безстроково, взагалі можливість такого відновлення неможливе.

Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до увагихарактер отриманих позивачем професійних захворювань, тривалий стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів виключно на підприємстві відповідача впродовж 22 років 10 місяців,що потягло втрату працездатності в розмірі 65 % безстроково, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану,вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 180 000 грн. до 250 000 грн.

Таким чином, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом стягнуто моральну шкоду в завищеному розмірі без врахування засад розумності, виваженості й справедливості та судової практики в аналогічних справах.

Колегія суддів також вважає, що заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги позивача,про те,що висновок суду першої інстанції про необхідність утримання з суми компенсації моральної шкоди податку є неправильним застосуванням матеріального закону, колегія суддів бере до уваги, з огляду на наступне.

Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок ушкодження здоров`я на виробництві, а отже заподіяння шкоди життю та здоров`ю найвищого ступеня, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачувнаслідокушкодження здоров`я на виробництві, у зв`язку з чим, колегія суддів, відповідно до п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, вважає за необхідне виключити з резолютивної частини рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 липня 2022 року посилання на стягнення моральної шкоди з утриманням податку з доходу фізичних осіб із зазначенням, що стягнення проводиться без утримання податку з доходу фізичних осіб.

При цьому колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача про те, що існує причинно-наслідковий зв`язок між діями позивача, які виразились у тривалому продовженні роботи з власної волі у шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача, оскільки вказані доводи не знімають з відповідача відповідальності за незабезпечення позивача безпечними умовами праці.

Згідно положення закріпленого в п.2 ч.1ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674в редакції, чинній на момент постановлення рішення судом першої інстанції, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Зі змістуположеньп.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Позивач подала позовпро відшкодування моральної шкоди, завданої отриманням професійних захворювань на виробництві та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою.

Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку з наведеним вище колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутої моральної шкоди, рішення суду підлягає зміні в частині розміру судового збору, стягнутого зАкціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»на користь держави із збільшенням цього розміру з 1 800 грн. до 2 500 грн., тобто до одного відсотка від стягнутого розміру моральної шкоди.

В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє від імені та в інтересах позивач ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» залишити без задоволення.

Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 липня 2022 року змінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 , збільшивши цей розмір з 180 000 грн. до 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень.

Виключити з резолютивної частини рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 липня 2022 року посилання на стягнення моральної шкоди з утриманням податку з доходу фізичних осіб зазначивши, що стягнення проводиться без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Рішення суду змінити в частині розміру судового збору, стягнутого з Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави, збільшивши цей розмір з 1 800 грн. до 2 500 (дві тисячі п`ятсот) грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 25 жовтня 2022 року.

Головуючий:

Судді: