Постанова

від 26.10.2022 по справі 414/2527/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7234/22 Справа № 414/2527/19 Суддя у 1-й інстанції - Ковальов В.М. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2022 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Деркач Н.М.

суддів - Пищиди М.М., Ткаченко І.Ю.,

при секретарі - Усик А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник - адвокат Овчаренко Євген Вікторович та ОСОБА_1 на рішення Кремінського районного суду Луганської області від 23 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання договорів оренди землі недійсними та скасування рішень про державну реєстрацію, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ФОП ОСОБА_1 про визнання договорів оренди землі недійсними та скасування рішень про державну реєстрацію.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилався на те, що він є власником двох земельних ділянок площами 6,4768 га та 6,4344 га, які розташовані на території Михайлівської сільської ради Кремінського району Луганської області, які згідно договорів оренди від 01 березня 2015 року знаходяться у користуванні ФОП ОСОБА_1 строком на 15 років, про що він дізнався у вересні 2018 року. Вказані договори він як власник цих земельних ділянок не підписував. Ці договори оренди земельних ділянок зареєстровані, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вчинено записи за № 20023652 та за № 20021630 від 16 березня 2015 року. Отримання ним орендної плати не спростовує непогодження умов спірних договорів, тобто його волевиявлення на їх укладання відсутнє, тому просив визнати вказані договори оренди землі недійсним, скасувати рішення про державну реєстрацію прав на їх обтяження та стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1 536 грн. 60 коп.

Рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 23 лютого 2021 року позовні вимоги ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання договорів оренди землі недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію задоволено частково.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі від 01 березня 2015 року, укладеного між ОСОБА_2 та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 , на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 6, 4768 га, кадастровий номер 4421682600:01:002:0087, яка знаходиться на території Михайлівської сільської ради Кремінського району Луганської області, та договору оренди землі від 01 березня 2015 року, укладеного між ОСОБА_2 та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 , на земельну ділянку № НОМЕР_2 площею 6,4344 га, кадастровий номер 4421682600:01:002:0088, яка знаходиться на території Михайлівської сільської ради Кремінського району Луганської області відмовлено.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень договору оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 6,4768 га, кадастровий номер: 4421682600:01:002:0087, яка знаходиться на території Михайлівської сільської ради Кремінського району (наразі Сєвєродонецького району) Луганської області, індексний номер 20023652 від 16 березня 2015 року.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень договору оренди земельної ділянки № НОМЕР_2 площею 6,4344 га, кадастровий номер: 4421682600:01:002:0088, яка знаходиться на території Михайлівської сільської ради Кремінського району (наразі Сєвєродонецького району) Луганської області, індексний номер 20021630 від 16 березня 2015 року.

Стягнуто з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 54 коп.

Не погодившись з таким рішенням суду ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник - адвокат Овчаренко Є.В. та Биков О.К. окремо, звернулись до суду з апеляційними скаргами, в яких посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просили скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі.

Апеляційні скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про оренду землі», оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У ст.6 вищевказаного Закону визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з вимогами ст.13 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається в письмовій формі та за бажанням сторін може бути посвідчений нотаріально, договір оренди землі набирає чинності з моменту його державної реєстрації (ст.14 ЗУ «Про оренду землі).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5,6 ст. 203 ЦК України, як передбачено у ч.1 ст.215 цього Кодексу.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису ч.1 ст. 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочин, вчинені з дефектом волевиявлення під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у ч.1 цієї статті, так і у ст.ст. 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв учасника правочину, вчинений ним у належній формі.

У тому ж випадку, коли сторона не виявила свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

У ч. 1 ст. 236 ЦК України зазначено, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Момент укладання договору визначено у ч. 1 ст. 638 вказаного Кодексу, у якій зазначено, що договір є укладений, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу вимог ч. 1ст. 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц у ч. 1ст. 215,ст.ст. 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За ч. 1 ст. 205 вказаного Кодексу правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК Українивстановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Тобто підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За ч. 1ст. 15 Закону України «Про оренду землі»істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду праваорендиземельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей4-6,11,17,19цьогоЗаконує підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

У вищевказаній постанові Великої Палати Верховного Суду зазначено, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинений та звернув увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Крім того цим судом зазначено, що суд може застосувати невстановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Подібні висновки сформульовані також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Судом встановлено, що згідно свідоцтв про право на спадщину за законом ОСОБА_2 є власником земельних ділянок площею 6,4344 га. та 6,4768 га, що розташовані на території Михайлівської сільської ради Кремінського району Луганської області (а.с. 14, 17 т. 1).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.15 т.1), інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкту (а.с. 18-20 т.1) земельні ділянки, які належать на праві власності ОСОБА_2 , зазначені у державному реєстрі земельних ділянок.

Договори оренди вказаних вище земельних ділянок (а.с. 8-9, 11-12 т.1), правомірність укладення яких оспорює позивач, містять відомості про те, що у ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 01 березня 2015 року виникли орендні правовідносини по цім ділянкам, строком на 15 років, і ці договори зареєстровані у державному реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речового права (а.с.12, 19-20 т.1).

Відповідно до висновку експерта Толкачова В.Г. від 28 грудня 2019 (а.с. 123-143 т.1) року підписи від імені ОСОБА_2 розташовані у розділах «Реквізити сторін» у графі «Орендодавець» у двох договорах від 01 березня 2015 року укладених між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_4 щодо земельної ділянки № НОМЕР_1 загальною площею 6,4768 га та земельної ділянки № НОМЕР_2 загальної площею 6,4344 га виконано не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання договорів оренди землі недійсними, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту.

Між тим, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень договорів оренди земельних ділянок, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність хоча б однієї істотної умови у договорах оренди земельних ділянок, у даному випадку підписів орендодавця на згоду їх укладання, є підставою для відмови реєстрації договорів. В такому разі наслідки недійсності договорів до правочину не застосовуються, натомість має місце так звана неукладеність договорів. Таким чином, реєстрація неукладених договорів оренди земельних ділянок порушує права позивача на володіння, користування та розпорядження своєю власністю, а тому необхідно скасувати рішення про державну реєстрацію вказаних договорів. Обраний спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову забезпечить реальне відновлення порушеного права позивача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з вищезазначеного.

Доводи апеляційних скарг відповідача та його представника зводяться до незгоди з висновком експерта щодо підписання позивачем спірних договорів оренди земельних ділянок та до незгоди з діями суду першої інстанції щодо призначення повторної та додаткової експертиз з цього питання.

Такі доводи апеляційних скарг не можуть бути прийняті до уваги, з огляду на те, що судом апеляційної інстанції ухвалою від 12 жовтня 2021 року було відмовлено у задоволенні клопотання сторони відповідача про призначення у справі повторної почеркознавчої експертизи. Крім того, ухвалою суду апеляційної інстанції від 03 лютого 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі додаткової почеркознавчої експертизи. Вказані ухвали не оскаржувалися та набрали законної сили.

Так, статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" передбачено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

При цьому судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Призначення додаткової експертизи передбачено частиною 1 статті 113 ЦПК України за вимогами якої, якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому есперту (експертам).

Згідно з пунктом 1.2.13 "Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень" від 08.10.1998 № 53/5, з подальшими змінами та доповненнями, експертами виконуються первинні, додаткові, повторні, комісійні та комплексні експертизи. Додатковою, зокрема, є експертиза, якщо для вирішення питань щодо об`єкта, який досліджувався під час проведення первинної експертизи, необхідно провести додаткові дослідження або дослідити додаткові матеріали (зразки для порівняльного дослідження, вихідні дані тощо), які не були надані експертові під час проведення первинної експертизи.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що у справі може бути призначена додаткова експертиза - у випадку, якщо висновок експерта є неповним або неясним.

Таким чином, додаткова експертиза призначається судом після розгляду ним висновку первинної експертизи, якщо виявиться, що усунути неповноту або неясність висновку в судовому засіданні шляхом заслуховування експерта неможливо.

Висновок експерта визнається неповним, якщо досліджено не всі надані йому об`єкти або не дано вичерпних відповідей на всі поставлені перед експертом питання.

Висновок експерта визнається неясним, якщо він викладений нечітко або носить непевний, неконкретний характер.

Водночас в ухвалі про призначення додаткової експертизи необхідно чітко зазначити, які саме висновки експерта суд вважає неповними чи неясними або які обставини зумовили необхідність розширення експертного дослідження. Така судова експертиза може призначатись як з ініціативи суду, так і за клопотанням учасників судового процесу, а її проведення може бути доручено тому ж або іншому експерту.

Якщо необхідно здійснити дослідження нових об`єктів або з інших обставин справи, призначається нова, а не повторна експертиза.

За змістом частини 2 статті 116 ЦПК України призначення додаткової експертизи є способом забезпечення доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України висновок експерта,як будь-який інший доказ,не має для суду заздалегідь встановленої сили. Разом з тим, виходячи з предмета доказування, висновок експертизи у цій справі є належним та допустимим доказом, оскільки експертиза призначається судом для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Посилаючись на те, що висновок експерта №19/113/7/7-203 е від 28 грудня 2019 року є неповним, стороною відповідача не зазначено, які саме надані експерту об`єкти ним не досліджено чи яким поставленим перед експертом питанням не дано вичерпних відповідей, що є обов`язковим, за умови наявності таких обґрунтувань у клопотанні скаржника щодо неповноти вказаного висновку експерта, а зазначення стороною скаржника у тексті клопотання про те, що зміст «неповноти» визначений частиною 1 статті 113 ЦПК України як умова призначення додаткової експертизи не розкривається, зводяться до суб`єктивного тлумачення скаржником норм процесуального права.

При цьому, колегія суддів зауважила, що заявлене клопотання сторони скаржника за своєю суттю зводиться до незгоди з висновком експерта №19/113/7/7-203 е від 28 грудня 2019 року, в якому зазначено, що підпис від імені ОСОБА_2 розташований у розділі «Реквізити сторін» у графі «Орендодавець» у договорах оренди від 01 березня 2015 року щодо земельної ділянки № НОМЕР_1 та АДРЕСА_1 , виконано не ОСОБА_2 , а іншою особою, при цьому скаржник посилається на недостовірність наданих стороною позивача на вимогу експерта порівняльних матеріалів, і проведення експертом на думку скаржника почеркознавчого дослідження за браком досліджуваного матеріалу та на підставі фальсифікованих документів, проте, вказане, в розумінні наведених вище норм та положень, не є підставами для призначення у даній справі апеляційним судом додаткової судово - почеркознавчої експертизи.

Інші посилання сторони скаржника, якими обґрунтовується заявлене клопотання, зокрема, про порушення судом норм процесуального права, оскільки суд не відновив провадження у справі та вирішив клопотання експерта від 25 листопада 2019 року, та протокольною ухвалою від 22 лютого 2021 року відмовив в задоволенні клопотання сторони відповідача ОСОБА_1 про призначення у справі додаткової судово - почеркознавчої експертизи, колегія суддів вважає також не є підставами для призначення у справі на стадії апеляційного перегляду справи додаткової судово - почеркознавчої експертизи.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що договори оренди, які позивач ніби-то не підписував, мають визнаватися недійсними, а оскільки відсутнє таке рішення суду, яким встановлено їх недійсність, вирішення питання про застосування наслідків недійсності правочину є передчасним, а вимоги позивача в цьому разі є безпідставними, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки такі доводи спростовуються вищезгаданими правовими позиціями Верховного Суду про те, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

Крім того, ст. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Реєстрація неукладеного договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на володіння, користування та розпорядження власністю - земельними ділянками площею 6,4768 га кадастровий номер 4421682600:01:002:0087 та 6,4344 га кадастровий номер 4421682600:01:002:0088 які знаходиться на території Михайлівської сільської ради.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

При цьому, обраний спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову забезпечить реальне відновлення порушеного права позивача.

Аналогічна позиція щодо обрання способу захисту у разі не укладення договору оренди землі викладена в постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №125/702/17, від 19 серпня 2020 року у справі №358/815/17, від 09 грудня 2020 року у справі №383/1354/18, в яких, зокрема, зазначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.2, а також порушення вимог ст.ст.4-6,11,17,19вказаного вищеЗаконує підставою у тому числі для відмови в державній реєстрації договору оренди.

За таких обставин реєстрація договорів оренди землі відбулася за неукладеними договорами, а тому й реєстрація договорів оренди відбулася з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у зв`язку з чим позовні вимоги в частині скасування рішення про державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок правомірно піддягала задоволенню судом першої інстанції.

Інші доводи апеляційних скарг колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позову та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційних скарг, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи, приведені в апеляційних скаргах зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, а тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник - адвокат Овчаренко Євген Вікторович та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кремінського районного суду Луганської області від 23 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Судді: Н.М. Деркач

М.М. Пищида

І.Ю. Ткаченко