Постанова

від 21.10.2022 по справі 910/2381/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2022 р. Справа№ 910/2381/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Козир Т.П.

Агрикової О.В.

при розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Теплоенергосервіс» в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи)

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2022 (повне рішення складено 18.05.2022)

у справі №910/2381/22 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Відділу освіти, культури, молоді та спорту Петропавлівської сільської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Теплоенергосервіс»

про витребування майна з незаконного володіння за договором зберігання вартістю 209 975,52 грн,

ВСТАНОВИВ:

Відділ освіти, культури, молоді та спорту Петропавлівської сільської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Теплоенергосервіс» про зобов`язання останнього повернути залишок ДК 021:2015-091100003 - Тверде паливо (вугілля марки АМ (13-25) у розмірі 46,88 тонн загальною вартістю 209 975,52 грн та стягнення судового збору 3 149,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору зберігання №1204 від 12.04.2021 в частині повернення 46,88 тонн вугілля марки АМ (13-25) загальною вартістю 209 975,52 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2022 позов задоволено повністю.

Зобов`язано Товариство з обмежено відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Теплоенергосервіс» повернути Відділу освіти, культури, молоді та спорту Петропавлівської сільської ради залишок ДК 021:2015-09110000-3 - Тверде паливо (вугілля марки AM (13-25)) у розмірі 46,88 тон загальною вартістю 209 975,52 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Теплоенергосервіс» на користь Відділу освіти, культури, молоді та спорту Петропавлівської сільської ради 3 149,64 грн судового збору.

Ухвалюючи спірне рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та порушення відповідачем зобов`язань з повернення вугілля зі зберігання за договором зберігання №1204-зб від 12.04.2021.

Не погоджуючись із ухваленим рішення місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Теплоенергосервіс» звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2022 у справі №910/2381/21 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

На обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що 12.10.2021 під час вивантаження вугілля кам`яного ДГ 13-100 на склад, що розташований за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського, 13 відбулось змішування із вугіллям кам`яним марки АМ 13-25, який знаходився на складі на підставі договору зберігання №1204-зб від 12.04.2021, про що було складено акт №03/10-а від 13.10.2021 про втрату технічних та якісних характеристик вугілля кам`яного марки АМ13-25 та проведено службове розслідування. Після чого, як вказує апелянт, між сторонами велося листування, а 29.12.2021 з метою виконання умов договором зберігання №1204-зб від 12.04.2021, відповідач сплатив позивачу 209 975,52 грн - вартість втраченого майна згідно платіжного доручення №295 від 29.12.2021.

Відповідач обґрунтовуючи апеляційну скаргу щодо поважності причин неподання відзиву на позов та доказів до суду першої інстанції посилається на неотримання ухвали Господарського суду міста Києва від 16.02.2022 про відкриття провадження у справі №910/2381/22. 24.02.2022 розпочалось повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України та введення Указом Президента України №64/2022 воєнного стану, що призвело до тимчасового зупинення діяльності підприємства, з метою забезпечення безпечності умов для життя та здоров`я працівників. Зважаючи на воєнний стан в Україні та активні бойові дії у місті Києві та Київській області, відповідач був позбавлений можливості вчасно перевірити свою електронну пошту та особистий кабінет Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи для того, щоб дізнатись про відкрите судове провадження та вчасного надання відзиву на позову та належні докази, з об`єктивних причин, які від нього не залежали. Крім того, доказом не отримання ухвали Господарського суду міста Києва від 16.02.2022 про відкриття провадження у справі №910/2381/22 за твердженням апелянта є інформація з сайту «Укрпошти» щодо руху поштового відправлення №0105480260925, а саме: 18.02.2022 відправлення прийняте до відділення «Укрпошти»; 18.03.2022 повернення відправлення за зворотною адресою - адресат відсутній за вказаною адресою: 04201, м. Київ, України; 01.04.2022 - відправлення вручено за довіреністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2022 апеляційну скаргу у справі №910/2381/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя - доповідач) Коробенко Г.П., судді: Козир Т.П., Агрикова О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2381/21. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Теплоенергосервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2022 у справі №910/2381/22 до надходження матеріалів справи №910/2381/22.

06.07.2022 матеріали справи №910/2381/22 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Теплоенергосервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2022 у справі №910/2381/22. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 263 ГПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Позивач своїм правом не скористався, відзив на апеляційну скаргу не подав, що не є перешкодою перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши вимоги та доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

За результатами процедур публічної закупівлі товарів 05.04.2021 Відділом освіти, культури, молоді та спорту Петропавлівської сільської ради (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Теплоенергосервіс» (Постачальник) укладено договір про закупівлю товару №60 (далі - договір №60), відповідно умов якого постачальник зобов`язався поставити ДК 021:2015-09110000-3 - Тверде паливо (вугілля марки AM (13-25); далі - вугілля) в кількості 108 тон, а замовник, у свою чергу, зобов`язався оплатити та прийняти вказаний товар загальною вартістю 483 723,00 грн.

В подальшому між сторонами було укладено додаткові угоди від 05.04.2021 №1, від 08.04.2021 №2 та від 09.04.2021 №3 до договору №60, відповідно до яких скореговано кількість та вартість товару (96,84 тон вартістю 433 746,36 грн).

Як зазначає позивач у позові, ним повністю виконано умови договору № 60 та сплачено вартість вугілля у визначеному розмірі та в узгоджений сторонами строк. Зазначене сторонами не оспорюється.

В подальшому, у зв`язку із проведенням позивачем ремонтних робіт місця для зберігання товару, 12.04.2021 між позивачем (поклажодавець) та відповідачем (зберігач) укладено договір зберігання №1204-зб (далі - договір №1204-зб), за умовами якого поклажодавець передає зберігачу, а зберігач приймає на відповідальне зберігання та зобов`язується повернути поклажодавцеві у схоронності ДК 021:2015-09110000-3 - Тверде паливо (вугілля марки AM (13-25) в кількості згідно актів (п. 1.1 договору №1204-зб).

За умовами підпункту 2.1.8 пункту 2.1 договору №1204-зб зберігач повертає майно поклажодавцю повністю або частково за першою вимогою останнього не пізніше 3-х календарних днів з дня одержання такої вимоги.

Зберігач здійснює зберігання майна відповідно до договору безоплатно (п. 3.1 договору №1204-зб).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного його виконання сторонами (п. 7.5 договору №1204-зб).

12.04.2021 позивач передав відповідачу по акту №1 приймання-передачі на зберігання ДК 021:2015-09110000-3 - Тверде паливо (вугілля марки AM (13-25) у кількості 39,56 тн, загальна заставна вартість 177 189,24 грн.

09.06.2021 позивач передав відповідачу по акту №2 приймання-передачі на зберігання ДК 021:2015-09110000-3 - Тверде паливо (вугілля марки AM (13-25) у кількості 43,72 тн, загальна заставна вартість 195 821,88 грн.

30.06.2021 позивач передав відповідачу по акту №2-1 приймання-передачі на зберігання ДК 021:2015-09110000-3 - Тверде паливо (вугілля марки AM (13-25) у кількості 51,04 тн, загальна заставна вартість 228 608,16 грн.

Листом від 19.11.2021 №367 позивач звернувся до відповідача із проханням поставити залишок вугілля марки АМ (13-25) у розмірі 46,88 тонн згідно накладної №29 від 09.06.2021 до договору №1204-зб у зв`язку із закінченням ремонтних робіт приміщення для зберігання твердого палива.

Позивач листом №404 від 21.12.2021 звернувся до відповідача з вимогою надати пояснення виходячи з п. 4.2 договору №1204-зб з метою перерахування (повернення) заставної вартості втраченого майна, зазначити причини втрати чи відсутності, з наданням копій підтверджуючих документів, що пояснюють причину відсутності за місцем зберігання твердого паливу (вугілля марки АМ (13-25).

Спір виник внаслідок порушення відповідачем умов договору №1204-зб через неповернення останнім зі зберігання залишку вугілля марки АМ (13-25) у розмірі 46,88 тонн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 936 ЦК України визначено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно ч. 1 ст. 938 ЦК України зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Відповідно до ст. 942 ЦК України зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов`язаний піклуватися про річ, як про свою власну.

Згідно ч. 1 ст. 943 ЦК України зберігач зобов`язаний виконувати свої обов`язки за договором зберігання особисто.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 949 ЦК України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Частиною 1 ст. 950 ЦК України визначено, що за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Статтею 953 ЦК України визначено, що зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Судом встановлено, що позивач листом від 19.11.2021 №367 звернувся до відповідача із проханням поставити залишок вугілля марки АМ (13-25) у розмірі 46,88 тонн згідно накладної №29 від 09.06.2021 до договору №1204-зб у зв`язку із закінченням ремонтних робіт приміщення для зберігання твердого палива.

Згідно п. 2.1.8 договору №1204-зб зберігач повертає майно поклажодавцю повністю або частково за першою вимогою останнього не пізніше 3-х календарних днів з дня одержання такої вимоги.

Зберігач несе відповідальність за втрату, псування або нестачу майна, прийнятого на зберігання у розмірі заставної вартості втраченого, зіпсованого чи відсутнього майна. Заставна вартість майна, переданого на зберігання за цим договором, вказується сторонами в актах прийому-передачі майна (п. 4.2 договору №1204-зб).

Суд першої інстанції ухвалюючи рішення у даній справі виходив з того, що відповідач допустив порушення умов договору №1204-зб з повернення вугілля зі зберігання.

Згідно ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

В силу ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи», і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою). Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвала Господарського суду міста Києва від 16.02.2022 про відкриття провадження у справі №910/2381/22 надіслана на поштову адресу відповідача та на офіційну електронну адресу відповідача в модулі «Електронний суд» ЄСІТС.

З матеріалів даної справи вбачається, що ухвала Господарського суду міста Києва від 16.02.2022 про відкриття провадження у справі №910/2381/22 відповідачем поштовим зв`язком не отримана, згідно довідки «Укрпошти» причиною повернення вказано «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно довідки Господарського суду міста Києва ухвала Господарського суду міста Києва від 16.02.2022 про відкриття провадження у справі №910/2381/22 доставлена до електронного кабінету відповідача 16.02.2022.

За твердженням відповідача у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України з 24.02.2022 на території України ведено воєнний стан, що призвело до тимчасового зупинення діяльності підприємства, з метою забезпечення безпечності умов для життя та здоров`я працівників. Зважаючи на воєнний стан в Україні та активні бойові дії у місті Києві та Київській області, відповідач був позбавлений можливості вчасно перевірити свою електронну пошту та особистий кабінет Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи для того, щоб дізнатись про відкрите судове провадження та вчасного надання відзиву на позову та належні докази, що, на переконання апелянта, є об`єктивними причинами, які від нього не залежали.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст. 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022. Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 на 90 діб, тобто, триває й досі.

Проте обставина ведення воєнного стану на всій території України не звільняє учасників справи від обов`язку наведення обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), що істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію процесуальних прав, про що Верховний Суд вказав у своїй ухвалі від 28.09.2022 у справі №640/10879/19.

Як вказує апелянт про справу №910/2381/22 він дізнався випадково 18.05.2022 через електронний кабінет користування системи Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) «CourtID», отримавши спірне рішення.

Судом апеляційної інстанції враховано, що з 24.02.2022 Україна перебуває у положенні воєнного стану, у перший місяць воєнного стану з метою безпеки життя та здоров`я працівників та відвідувачів суду, робота суддів, зокрема, у місті Києві була призупинена. 20.06.2022 Державна судова адміністрація України відновила загальний доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень та роботу сервісу «Стан розгляду справ».

З огляду на вищенаведені обставини, апеляційний господарський суд вважає за можливе прийняти до розгляду докази, надані апелянтом до апеляційної скарги, враховуючи доведення апелянтом неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Так, до апеляційної скарги відповідачем подано наступні докази:

- Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадський формувань (копія);

- Наказ №8 від 01.09.2017 «Про прийняття», за яким позивач прийняв на посаду начальника виробництва за основним місцем роботи ОСОБА_1 (копія);

- Рішення №2 від 05.12.2018 загальних зборів учасників відповідача про признання директора та зміну юридичної адреси (копія);

- Наказ (розпорядження) №ТЕС0000005-0000000009 від 05.12.2018 про призначення директора (копія);

- Наказ від 06.12.2018 №19 «Про призначення на посаду директора» (копія);

- Копію паспорта ОСОБА_2 ;

- Копію ідентифікаційного коду ОСОБА_2 ;

- Копію видаткової накладної №616 від 12.10.2021 на суму 134 046,00 грн;

- Копію листа відповідача №01/12 від 01.12.2021, адресованого позивачу, про надання банківських реквізитів для перерахування (повернення) заставної вартості втраченого майна у розмірі 209 975,52 грн;

- Копію доповідної записки від 13.10.2021 про встановлення факту змішування вугілля кам`яного марок ДГ 13-100 та АМ 13-25, який знаходиться на складі за договором №1204-зб;

- Копію пояснювальної записки від 13.10.2021;

- Копію акта №03/10-а від 13.10.2021 про втрату технічних та якісних характеристик вугілля кам`яного марки АМ 13-25;

- Копію листа відповідача №02/10-лз від 15.10.2021, яким повідомлено позивача про факт змішування вугілля кам`яного марок ДГ 13-100 та АМ 13-25, який знаходиться на складі за договором №1204-зб та про втрату технічних та якісних характеристик вугілля кам`яного марки АМ 13-25;

- Копію листа відповідача №22/12 від 22.12.2021, який відповідач повідомив позивача про намір перерахувати грошові кошти за втрату майна;

- Копію платіжного доручення №295 від 29.12.2021 на суму 209 975,52 грн;

- Копію Статуту відповідача.

Вказані докази надані апеляційному господарському суду разом із апеляційною скаргою через систему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).

12.10.2021 під час вивантаження вугілля кам`яного ДГ 13-100 на склад, що розташований за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського, 13 відбулось змішування із вугіллям кам`яним марки АМ 13-25, який знаходився на складі на підставі №1204-зб, про що було складено акт №03/10-а від 13.10.2021 про втрату технічних та якісних характеристик вугілля кам`яного марки АМ13-25 та проведено службове розслідування.

Листом №02/10-лз від 15.10.2021 відповідач повідомив позивача про факт змішування вугілля кам`яного марок ДГ 13-100 та АМ 13-25, який знаходиться на складі за договором №1204-зб та про втрату технічних та якісних характеристик вугілля кам`яного марки АМ 13-25.

Листом №01/12 від 01.12.2021 відповідач просив позивача надати банківські реквізити для перерахування (повернення) заставної вартості втраченого майна у розмірі 209 975,52 грн.

В свою чергу, позивач листом №404 від 21.12.2021 звернувся до відповідача з вимогою надати пояснення виходячи з п. 4.2 договору №1204-зб з метою перерахування (повернення) заставної вартості втраченого майна, зазначити причини втрати чи відсутності, з наданням копій підтверджуючих документів, що пояснюють причину відсутності за місцем зберігання твердого паливу (вугілля марки АМ (13-25).

Листом №22/12 від 22.12.2021 відповідач повідомив позивача про намір перерахувати грошові кошти за втрату майна.

Згідно платіжного доручення №295 від 29.12.2021 відповідач перерахував позивачу 209 975,52 грн, з призначенням платежу «повернення коштів заставної вартості зіпсованого майна згідно договору №1204-зб від 12.04.2021».

У п. 4.2 договору №1204-зб сторони узгодили, що зберігач несе відповідальність за втрату, псування або нестачу майна, прийнятого на зберігання у розмірі заставної вартості втраченого, зіпсованого чи відсутнього майна. Заставна вартість майна, переданого на зберігання за цим договором, вказується сторонами в актах прийому-передачі майна.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, станом на момент звернення позивача до Господарського суду міста Києва із даним позовом зобов`язання відповідача були виконані шляхом сплати заставної вартості зіпсованого майна згідно договору №1204-зб, що виключає підстави для задоволення позову.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.ч. 4, 5).

За таких обставин, у позові слід відмовити.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Теплоенергосервіс», скасування рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2022 у справі №910/2381/22 та ухвалення нового рішення про відмову у позові.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на позивача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Теплоенергосервіс» задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2022 у справі №910/2381/22 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

Стягнути з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Петропавлівської сільської ради (ідентифікаційний код 44133964; 63722, Харківська область, Куп`янський район, с. Петропавлівка, вул. Червона 40 а) на користь Товариства з обмежено відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ТЕПЛОЕНЕРГОСЕРВІС» (ідентифікаційний код 39343817; 04201, м. Київ, вул. Полярна 10, офіс 2) 4 724,46 грн (чотири тисячі сімсот двадцять чотири гривні 46 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №910/2381/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 24.10.2022р. після виходу суддів: Коробенко Г.П. з лікарняного, Козир Т.П. з відрядження та відпустки.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Т.П. Козир

О.В. Агрикова