Постанова

від 26.10.2022 по справі 918/1115/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2022 року Справа № 918/1115/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В. , суддя Василишин А.Р.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортремсервіс" на рішення Господарського суду Рівненської області від 06.07.2022, повний текст складено 13.07.2022 у справі №918/1115/21 (суддя Церковна Н.Ф.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортремсервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кромторг"

про стягнення в сумі 243 610, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 06.07.2022 у справі №918/1115/21 в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортремсервіс" (40022, м. Суми вул. Поліська, 26, код ЄДРПОУ 34592664) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кромторг" (35350, Рівненська область, Рівненський район, смт. Квасилів, вул. Молодіжна, буд 36-А, код ЄДРПОУ 41159288) про стягнення 243 610, 00 грн - відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції рішенням від 06.07.2022 у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Комфортремсервіс" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Рівненської області від 06 липня 2022 року по справі 918/1115/21 та відкрити апеляційне провадження у даній справі. Рішення Господарського суду Рівненської області від 06 липня 2022 року по справі 918/1115/21 скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортремсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кромторг" повністю.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги обставину, з якої судом потрібно було встановити чи дійсно існував договір, на який посилається відповідач в своїх запереченнях та який не визнається позивачем.

Вказує, що відповідачем не надано доказів укладення Договору на виконання робіт №1 від 11.04.2017 та доказів його виконання, а суд першої інстанції, не отримавши даний договір, на який посилається відповідач, визнав умови даного договору, та визнав як доказ Акт прийому-передачі (надання послуг) №0000026 від 28.04.2017.

Окрім того зазначає, що позивачем було надано докази про помилкове перерахування коштів на рахунок відповідача та надана своя правова позиція щодо доводів відповідача про існування договору за яким нібито відповідачем виконані роботи за які позивач сплатив йому кошти. В свою чергу відповідач не надав жодного доказу, який міг би підтвердити існування договору та виконання робіт ним, що дає право отримувати від позивача кошти.

Також вказує, що суд першої не взяв до уваги посилання позивача на невчинення відповідачем певних дій та відсутність певної події, та не зобов`язав відповідача надати відповідні докази вчинення цих дій та наявності певної події, чим не дотримався вимог ч. 2 ст. 74 ГПК України.

Поряд з тим зазначає, що місцевим господарським судом не взято до уваги докази які надавалися позивачем до матеріалів справи, а саме Наказ №16 від 21.04.2017 про дисциплінарне стягнення, за яким було притягнуто бухгалтера позивача до дисциплінарної відповідальності за порушення у веденні бухгалтерського обліку відносно МП "Вікфіл" та ТОВ "Кромторг", а також не взято до уваги лист від 21.04.2017, яким позивач повідомляв відповідача про зміну призначення платежу в платіжних дорученнях №3505 від 12.04.2017, №3513 від 14.04.2017 та №3522 від 21.04.2017.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №918/1115/21 від 10.08.2022 витребувано матеріали справи №918/1115/21 з Господарського суду Рівненської області. 15.08.2022 матеріали справи №918/1115/21 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.08.2022 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Комфортремсервіс" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Рівненської області від 06.07.2022 у справі №918/1115/21; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортремсервіс" на рішення Господарського суду Рівненської області від 06.07.2022 у справі № 918/1115/21.

Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Також запропоновано відповідачу у строк до 15.09.2022 надати суду обґрунтований відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому статтею 263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів позивачу.

Копію ухвали від 18.08.2022 направлено сторонам на електронні пошти, відомості про які наявні в матеріалах справи (а.с. 20, т. 2).

Відповідач своїм процесуальним правом на подачу відзиву з приводу поданої апеляційної скарги не скористався.

Відповідно до ст.ст. 69, 270 ГПК України апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

На підставі Договору відступлення права вимоги №3, ТОВ "Комфортремсервіс" перераховано кошти на рахунок ТОВ "Кромторг" в сумі 243 610, 00 грн. (платіжні доручення: №505 від 12.04.2017 на суму 43 610, 00 грн., №3513 від 14.04.2017 на суму 100 000, 00 грн., №3522 від 21.04.2017 на суму 100 000, 00 грн.).

Позивач зазначає, що Харківським апеляційним адміністративним судом розглянуто адміністративну справу №818/125/18 (рішення по якій набрало законної сили), за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортремсервіс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позивач вказує, що одним з предметів розгляду даної справи були господарські взаємовідносини ТОВ "Комфортремсервіс" з підприємствами МП "Вікфіл", по договору на виконання робіт від 01.07.2016 року №0107-1 укладеного між ТОВ "Комфортремсервіс" (замовник) та з МП "Вікфіл" (підрядник).

Також, позивач вважає, що в судовому порядку, судом першої та апеляційної інстанції по вищевказаній справі було встановлено, що ТОВ "Комфортремсервіс" (замовник) було укладено договір на виконання робіт від 01.07.2016 року № 0107-1 із МП "Вікфіл" (підрядник), за умовами якого підрядник зобов`язується виконати комплекс робіт з будівництва приміщень трьох пташників, комплекс робіт з будівництва приміщень пташників для вирощування індиків, ремонт ферми, крівлі, розробку котлованів, наданих замовником. Виконавець для виконання робіт за цим договором має право на залучення субпідрядників (третіх осіб) на умовах, які визначаються виконавцем самостійно, при цьому відповідальність за дії субпідрядників перед замовником несе виконавець. Перелік та остаточна вартість робіт визначається згідно актів здачі-прийнятгя виконаних робіт.

В рамках виконання умов договору ТОВ "Комфортремсервіс" отримано від МП "Вікфіл" послуги з ремонту покрівлі, що підтверджується наявними в матеріалах справи №818/125/18 копіями актів приймання виконаних робіт за формою КБ-2в за квітень 2017 року, актів здачі-приймання робіт (надання послуг) від 10.04.2017 року №20120, №20121 №20122, від 17.04.2017 року №20124, податкових накладних від 10.04.2017 року №8, №9, №11, від 17.04.2017 року №51.

Проведення розрахунків між сторонами підтверджено наявними в матеріалах справи вищевказаної справи копіями договору відступлення права вимоги №2 від 27.04.2017 року між МП "Вікфіл" (Первісний кредитор) та ТОВ "Ексім-Буд Компані» " (Новий кредитор), договором відступлення права вимоги № 3 від 01.04.2017 року між МП "Вікфіл" (Первісний кредитор) та ТОВ "Кромторг" (Новий кредитор), звітами по дебетових та кредитових операціях по рахунку ТОВ "Комфортремсервіс", платіжними дорученнями про перерахування ТОВ "Комфортремсервіс" коштів на адресу ТОВ "Ексім-Буд Компані" та ТОВ "Кромторг".

Також позивач зазначає, що при розгляді в Господарському суді Сумської області судової справи №920/404/21 йому стало відомо що ТОВ "Кромторг" повідомило про відсутність господарських відносин з МП "Вікфіл", а як наслідок і з ТОВ "Комфортремсервіс" за договором відступлення права вимоги №3 від 01.04.2017 року між МП "Вікфіл" (Первісний кредитор), ТОВ "Кромторг" (Новий кредитор) та ТОВ "Комфортремсервіс", що підтверджується листом ТОВ "Кромторг" від 29.03.2021, направленим на адресу МП "Вікфіл".

Отже, на думку позивача, при перерахуванні коштів на рахунок ТОВ "Кромторг" в розмірі 243 610 грн., ТОВ "Комфортремсервіс" (позивач) вчиняв дії у відповідності до вимог договору відступлення права вимоги №3 від 01.04.2017, що в свою чергу є наслідком виконання зобов`язань ТОВ "Комфортремсервіс" по договору на виконання робіт від 01.07.2016 року №0107-1.

ТОВ "Комфортремсервіс" до ухвалення Господарським судом Сумської області рішення по справі №920/404/21, а саме до 13.09.2021 вважав свої зобов`язання перед ТОВ "Вікфіл" за договором на виконання робіт від 01.07.2016 №0107-1 виконані шляхом перерахування коштів на рахунок ТОВ "Кромторг", в частині суми сплачених коштів.

Отже, на думку позивача, не визнання ТОВ "ВІКФІЛ" та ТОВ "Кромторг" наявності договору відступлення права вимоги №3 від 01.04.2017, свідчить про те, що ТОВ "Комфортремсервіс" помилково сплатило кошти на рахунок ТОВ "Кромторг", так як ці кошти ТОВ "Комфортремсервіс" зобов`язано сплатити ТОВ "Вікфіл". При цьому ТОВ "Кромторг" до цього часу не повернуло кошти, які надійшли від ТОВ "Комфортремсервіс" на його рахунок в 2017 році безпідставно.

Таким чином, позивач вважає, що факти щодо перерахування коштів ТОВ "Комфортремсервіс" на рахунок ТОВ "Кромторг" встановлені рішенням Харківського апеляційного адміністративного суду в адміністративній справі №818/125/18, яке набрало законної сили, не мають доказуватись при розгляді даної справи та мають обов`язкову силу для вирішення цієї справи.

При цьому, позивачем у позовній заяві зазначено, що примірник договору відступлення права вимоги №3 від 01.04.2017 між МП "Вікфіл", ТОВ "Кромторг" та ТОВ "Комфортремсервіс", який перебував у ТОВ "Комфортремсервіс" був знищений на підставі п. 44.3. Податкового кодексу України (доказів знищення суду не подано).

На підставі вищевикладеного Товариство з обмеженою відповідальністю "Комфортремсервіс" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кромторг" про стягнення в сумі 243 610, 00 грн., підставою вказує ст. 1212 ЦК України, просить суд позов задовольнити.

В свою чергу відповідач, у поданому до суду першої інстанції відзиві зазначає, що дійсно 11.04.2017 між ТОВ "Комфортремсервіс" та ТОВ "Кромторг" був укладений Договір на виконання робіт №1, у відповідності до якого відповідачем був виконаний ремонт покрівлі, на суму 243 610, 00 грн.

Умовами укладеного Договору була передбачена попередня оплата, яку позивач здійснив 12.04.2017 на суму 43 610, 00 грн. (платіжне доручення №3505), 14.04.2017 на суму 100 000, 00 грн. та 21.04.2017 на суму 100 000, 00 грн. (платіжне доручення №3513). Всього від позивача на розрахунковий рахунок відповідача надійшло 243 610, 00 грн.

28.04.2017 року між позивачем та відповідачем був підписаний акт прийому-передачі робіт (надання послуг) №0000026, про те що відповідачем виконаний ремонт покрівлі на суму 243 610, 00 грн. Ремонт виконаний якісно у строки, передбачені умовами договору. Претензій по якості виконаного ремонту з боку позивача на адресу відповідача не надходило.

Позивачем повністю здійснена оплата за ремонт покрівлі, відповідачем виконаний такий ремонт на суму оплати 243 610, 00 грн. Претензій та зауважень сторони одна до одної не мали. Станом на 01.05.2017 будь яка заборгованість між позивачем та відповідачем відсутня.

Також, відповідач зазначив, що 17.03.2021 останній отримав від ТОВ "Комфортремсервіс" лист б/н від 09.03.2021, в якому позивач зазначав, що у зв`язку із втратою оригіналу договору відступлення права вимоги №3 від 01 квітня 2017 року просив підписати цей договір, засвідчити печаткою та направити на адресу позивача, а після підписання цього договору відступлення права вимоги всіма сторонами, оригінал буде направлений на адресу відповідача.

Листом б/н від 17.03.2021 відповідач повідомив позивача, що не має можливості підписати договір відступлення права вимоги, тому що такий договір не укладався між МП "Вікфіл", ТОВ "Кромторг" та ТОВ "Комфортремсервіс" 01.04.2017 року. Відповідачу не відоме МП "Вікфіл" і жодних взаємовідносин з таким підприємством у 2017 році чи інших роках між ТОВ "Кромторг" та МП "Вікфіл" не відбувалось, договори не укладались. Лист ТОВ "Комфортремсервіс" №1/1 від 21.04.2017 року, засвідчена копія якого надана позивачем, ТОВ "Кромторг" не отримувався.

Також 19.03.2021 року ТОВ "Кромторг" отримало лист №128 від 19.03.2021 від МП "Вікфіл", у якому останній просив підтвердити чи спростувати укладення між МП "Вікфіл",ТОВ "Кромторг" та ТОВ "Комфортремсервіс" договору відступлення права вимоги №3 від 01.04.2017 року.

Листом б/н від 29.03.2021 року відповідач повідомив МП "Вікфіл", що ТОВ "Кромторг" не мало жодних взаємовідносин з МП "Вікфіл", будь які договори між підприємствами не укладались.

Тому, на підставі викладеного, відповідач просив місцевий господарський суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 06.07.2022 у справі №918/1115/21 в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортремсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кромторг" про стягнення в сумі 243 610, 00 грн - відмовлено.

Суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи доведено, що спірні кошти у сумі 243 610, 00 грн. були перераховані позивачем на рахунок відповідача платіжними дорученнями із призначенням платежу: "Попередня оплата за ремонт покрівлі згідно договору №1 від 11.04.2017". Доказів безпідставності перерахування грошових коштів на суму 243 610, 00 грн. позивачем суду не надано та матеріали справи не містять. Щодо встановлення фактів у інших судових рішеннях, а саме в межах справи №818/125/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортремсервіс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та у справі №920/404/21 за позовом Малого підприємства "Вікфіл" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортремсервіс" про стягнення 343 611 грн. 00 коп, на які посилається позивач у позовній заяві, за своїм змістом не спростовують обов`язків Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортремсервіс" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Кромторг" за договором підряду №1 від 11.04.2017.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

В розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під захистом права розуміється державна примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути виражений як концентрований вираз змісту (суті) державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в іншій спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

При цьому, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог процесуального законодавства обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права саме відповідачем, з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.ч. 1, 7 ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Згідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно з ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Предметом позову у даній справі є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кромторг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортремсервіс" 243 610, 00 грн безпідставно сплачених коштів.

Позивач посилається на норми ст. 1212 ЦК України, оскільки на його думку при перерахуванні коштів на рахунок ТОВ "Кромторг" в розмірі 243 610 грн. товариство вчиняло дії у відповідності до вимог договору відступлення права вимоги №3 від 01.04.2017, що в свою чергу є наслідком виконання зобов`язань позивачем по договору на виконання робіт № 0107-1 від 01.07.2016.

ТОВ "Комфортремсервіс" вважає, що до ухвалення Господарським судом Сумської області рішення по справі №920/404/21, а саме до 13.09.2021, вважав свої зобов`язання перед ТОВ "Вікфіл" за договором на виконання робіт від 01.07.2016 №0107-1 виконаними шляхом перерахування коштів на рахунок ТОВ "Кромторг", в частині суми сплачених коштів. Але, враховуючи не визнання ТОВ "ВІКФІЛ" та ТОВ "Кромторг" договору відступлення права вимоги №3 від 01.04.2017, ТОВ "Комфортремсервіс" сплатило кошти на рахунок ТОВ "Кромторг" помилково, так як ці кошти ТОВ "Комфортремсервіс" зобов`язано сплатити ТОВ "Вікфіл". При цьому ТОВ "Кромторг" свідомо знаючи про відсутність правових підстав щодо користування та розпорядження коштами, що надійшли в 2017 році від ТОВ "Комфортремсервіс", до цього часу не повернуло кошти позивачу.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов:

1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи;

2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі №910/1238/17.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі №910/9072/17 вказано, що згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак, необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі (аналогічний висновок викладений у Постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.08.2018 року у справі №334/2517/16-ц та від 13.01.2021року у справі №539/3403/17, а також у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 року у справі №910/16334/19).

Як вбачається з матеріалів справи 11.04.2017 між позивачем та відповідачем був укладений Договір на виконання робіт №1 (в подальшому -Договір), у відповідності до якого відповідачем був виконаний ремонт покрівлі на суму 243 610, 00 грн. Умовами укладеного Договору була передбачена попередня оплата, яку позивач здійснив 12.04.2017 п/доручення №3505 на суму 43610,00 грн, 14.04.2017 року п/доручення № 3513 на суму 100000,00 грн. та 21.04.2017 року на суму 100000,00 грн. Всього від позивача до розрахунковий рахунок відповідача надійшло 243 610, 00 грн. (а.с. 3-5, т. 1)

28.04.2017 року між позивачем та відповідачем підписано акт прийому-передачі робіт (надання послуг) №0000026, про те, що відповідачем виконаний ремонт покрівлі на суму 243 610, 00 грн. Ремонт виконаний якісно у строки, передбачені умовами договору. Претензій щодо якості виконаного ремонту з боку позивача на адресу відповідача не надходило (а.с. 66. т.1).

Позивачем повністю проведена оплата за ремонт покрівлі, відповідачем виконаний такий ремонт на суму оплати - 243 610, 00 грн. Претензій та зауважень сторони одна до одної не мали. Станом на 01.05.2017 року будь яка заборгованість між позивачем та відповідачем відсутня.

Як зазначає відповідач, у відповідності до норм Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2012 №578/5 "Про затвердження Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням із зазначенням строків зберігання документів", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України №88 від 24.05.1995 року та норм п. п. 44.3,44.4 статті 44 Податкового кодексу України у відповідності з наказом директора ТОВ "Кромторг" №02/10 від 02.10.2020 року "Про відбір фінансово-бухгалтерських та інших документів товариства для знищення у зв`язку із закінченням терміну зберігання" знищено фінансово-бухгалтерські документи ТОВ "Кромторг" за період 2016 перше півріччя 2017 року, а відповідно знищено договір на виконання робіт №1 від 11.04.2017 та акт прийому-передачі робіт (надання послуг) №0000026 від 28.04.2017, відповідно відповідач не може надати суду копії цих документів (а.с. 62, т. 1).

До дати знищення цих документів від позивача на адресу відповідача не надходило жодних листів чи претензій стосовно помилково перерахованих чи безпідставно перерахованих коштів у розмір в 243 610, 00 грн.

Разом з тим, судом першої інстанції було взято до уваги, що приписами ст.ст. 11, 202 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Місцевий господарський суд прийшов до висновку, що матеріалами справи доведено, що спірні грошові кошти у сумі 243 610, 00 грн. були перераховані позивачем на рахунок відповідача платіжними дорученнями із призначенням платежу: "Попередня оплата за ремонт покрівлі згідно договору №1 від 11.04.2017". Доказів безпідставності перерахування грошових коштів на суму 243 610, 00 грн. позивачем суду не надано та матеріали справи не містять.

Окрім того, Господарський суд Рівненської області критично поставився до доводів позивача, щодо встановлення фактів у інших судових рішеннях, зокрема в межах справи №818/125/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортремсервіс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та у межах справи №920/404/21 за позовом Малого підприємства "Вікфіл" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортремсервіс" про стягнення 343 611 грн. 00 коп, які за своїм змістом не спростовують обов`язків Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортремсервіс" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Кромторг" по виконанню умов договору підряду №1 від 11.04.2017.

Апеляційний господарський суд зауважує, що позивач намагається за спливом п`яти років стягнути з відповідача кошти в сумі 243 610, 00 грн., які сплачені ним за ремонт покрівлі у квітні 2017 року трьома частинами на розрахунковий рахунок відповідача згідно Договору №1 від 11.04.2017, про що свідчить призначення платежу у платіжних дорученнях позивача №3505, 3513 та № 3522.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірні грошові кошти на загальну суму 243 610, 00 грн. були перераховані позивачем не безпідставно, а на виконання договору, укладеного між сторонами, та вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортремсервіс" необгрунтованими та безпідставними.

Не має значення при наданні судом правової кваліфікації відносинам, що виникли між сторонами спору, внутрішньогосподарська діяльність позивача. Це стосується Наказу №16 від 21.04.2017 про дисциплінарне стягнення, за яким було притягнуто бухгалтера позивача до дисциплінарної відповідальності за порушення у веденні бухгалтерського обліку відносно МП "Вікфіл" та ТОВ "Кромторг", а також листа від 21.04.2017, яким позивач повідомляв відповідача про зміну призначення платежу в платіжних дорученнях №3505 від 12.04.2017, №3513 від 14.04.2017 та №3522 від 21.04.2017.

Колегією суддів звертається увага позивача, що неналежне виконання трудових обов`язків бухгалтером Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортремсервіс" має наслідком притягнення останньої до дисциплінарної чи майнової відповідальності. В свою чергу, відносини, що виникли між сторонами спору є господарськими і супроводжувались як виконанням робіт, так і проведенням розрахунків за них.

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, колегія суддів вважає доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими. Суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортремсервіс" на рішення Господарського суду Рівненської області від 06.07.2022 у справі №918/1115/21 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

3. Справу №918/1115/21 повернути до Господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Василишин А.Р.