Рішення

від 27.09.2022 по справі 911/3574/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ,01032,тел.(044)235-95-51,е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2022 р. м. Київ Справа № 911/3574/21

Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., за участю секретаря судового засідання Руденко Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПБ-Інвест»доТовариства з обмеженою відповідальністю «ЄІС»простягнення 3182507,13 грн.за участю представників:

позивача:Андрусенко О.В. адвокат, ордер від 19.09.2022 серія АІ № 1206253відповідача:не з`явилися суть спору:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СПБ-Інвест» (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄІС» (далі відповідач) про стягнення 3182507,13 грн., з яких 2790122,84 грн. безпідставно набутих коштів, 303865,29 грн. інфляційні втрати, 88519 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неповернення відповідачем за наслідками дострокового розірвання договору підряду від 08.10.2014 № 8 у зв`язку з відмовою позивача від договору, сплачених позивачем на користь відповідача коштів в заявленій до стягнення сумі, яка (сума) встановлена постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 у справі № 911/3241/20. Враховуючи, що договір підряду між сторонами у справі припинений, сума перерахованих позивачем коштів на виконання такого правочину втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутим підрядником без достатньої правової підстави, а тому має бути повернута в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.12.2021 у даній справі прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справ та вирішено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження. Призначено у даній справі підготовче судове засідання та встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву та інші документи, що підтверджують заперечення проти позову до 25.01.2022. Запропоновано відповідачу надати до суду у строк встановлений для подачі відзиву докази повернення відповідачем за наслідками дострокового розірвання договору підряду від 08.10.2014 № 8 у зв`язку з відмовою позивача від договору, сплачених позивачем на користь відповідача коштів в заявленій до стягнення сумі, яка (сума) встановлена постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 у справі № 911/3241/20; контрозрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних.

У встановлений судом строк ТОВ «ЄІС» подало до суду відзив на позовну заяву від 24.01.2020, в якому відповідач зазначає, що позивач звернувся до суду з тотожнім позовом до відповідача, з тим же предметом та з тих же підстав, що і у справі № 911/3241/20, в якій прийнято остаточне судове рішення. Оскільки вимоги щодо стягнення основного боргу безпідставні та такими, щодо яких вже приймалось судове рішення, позивач вважає, що вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є такими, що не підлягають задоволенню.

У встановлений судом строк ТОВ «СПБ-Інвест» через систему «Електронний Суд» подало суду відповідь на відзив від 06.06.2022, в якій позивач не погоджується з позицією відповідача, викладеною у відзиві на позовну заяву.

Також через систему «Електронний Суд» ТОВ «СПБ-Інвест» подало суду додаткові пояснення від 03.08.2022.

Через систему «Електронний Суд» ТОВ «ЄІС» подало суду клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку проведення підготовчого провадження від 11.08.2022, в якому посилаючись на військову агресію Російської Федерації та запровадження в Україні воєнного стану, відповідач просить суд відкласти підготовче судове засідання до закінчення воєнного стану, оскільки представник відповідача перебуває за межами країни та не може взяти участь у розгляді справи, продовжити відповідачу строк для надання можливості подати заперечення на відповідь на відзив, не проводити розгляд справи без участі сторони відповідача.

В судовому засіданні призначеному на 16.08.2022 дослідивши клопотання ТОВ «ЄІС» про відкладення розгляду справи та продовження строку проведення підготовчого провадження від 11.08.2022, суд постановив протокольну ухвалу, якою відмовив в його задоволенні, про що відображено в протоколі судового засідання від 19.08.2022, з огляду на таке.

Що стосується клопотання в частині відкладення підготовчого судового засідання до закінчення воєнного стану, оскільки представник відповідача перебуває за межами країни та не може взяти участь у розгляді справи то суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1, 3 ст. 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

З наведи положень ГПК України вбачається, що юридична особа може брати участь в судовому процесі не лише через представника (адвоката), а особисто (самопредставництво) (керівник, директор юридичної особи та ін.).

Таким чином, представник відповідача, який на час розгляду даної справи перебуває за межами країни, не є єдиним можливим законним представником, за відсутності якого справа не може бути розглянута.

Що стосується клопотання в частині продовження відповідачу строк для надання можливості подати заперечення на відповідь на відзив, то суд зазначає наступне.

Ухвалою суду від 14.06.2022 відповідачу встановлено строк для подачі суду заперечень на відповідь на відзив до 02.08.2022.

Відповідач звернувся з клопотання про продовження строку для надання можливості подати заперечення на відповідь на відзив 11.08.2022.

Частина 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначає, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У відповідності до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (ст. 113 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Чинним законодавством не передбачено можливості продовження процесуального строку який сплив (закінчився), процесуальний строк може бути продовжений судом лише до його закінчення.

Оскільки процесуальний строк встановлений судом для подачі заперечень на відповідь на відзиву закінчився, а відповідач клопотання про його продовження подав після закінчення встановленого судом процесуального строку, то у суду відсутні правові підстави для продовження закінченого строку для подачі заперечень на відповідь на відзиву.

Що стосується клопотання в частині щодо не проведення розгляду справи без участі сторони відповідача, то суд зазначає таке.

За змістом статей 10, 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження судів. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Суд враховує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», в пункті 1 статті 6 якої закріплено право на справедливий судовий розгляд, який необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

З огляду на вищезазначене, у зв`язку з необхідністю забезпечення реалізації всіма учасниками процесу своїх процесуальних прав і обов`язків, з метою недопущення обмеження права сторін на доступ до правосуддя, суд не вбачає правових підстав не здійснювати розгляд даної справи у зв`язку з неможливістю представника відповідача прибути в судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.08.2022 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.09.2022 о 10.00.

Присутній в судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених в позові.

Відповідач в судове засідання не з`явилися.

Частино 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, суд відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір генерального підряду від 08.10.2014 № 8 (далі договір), додатковою угодою № 57 від 03.10.2018 до якого сторони погодили нову редакцію договору.

Відповідно до п. 2.1 договору в редакції додаткової угоди № 57 від 03.10.2018 генеральний підрядник відповідач зобов`язався на всій ризик власними та (або) залученими силами та засобами у відповідності до проектної документації «Робоча документація», отриманої генеральним підрядником згідно з цим договором, Карти технічних рішень (додаток № 7 до цього договору), умов цього договору і діючих будівельних норм і правил та в обумовлений договором строк виконати роботи з будівництва об`єкту «Реставрація з пристосуванням для потреб сучасного використання готелю, розташованого на бульварі Т. Шевченка, 4 у м. Києві» та передати замовнику позивачу закінчені роботи в обсязі, визначеному цим договором.

Згідно з п. 4.1 договору в редакції додаткової угоди № 57 від 03.10.2018 договірна ціна робіт з будівництва об`єкта складається з вартості окремих видів робіт, які визначені на підставі твердого кошторису додаток № 1 «Твердий кошторис», який є невід`ємною частиною договору та окремо від нього не розглядається, та вартості матеріалів, необхідних для виконання робіт.

Пунктом 5.1 договору в редакції додаткової угоди № 57 від 03.10.2018 визначено, що загальний строк виконання робіт кожного виду та термін початку виконання робіт і кінцевий термін завершення всіх робіт за договором визначаються календарним графіком виконання робіт (додаток № 2 до цього договору).

Згідно п. 6.1, 6.2 договору в редакції додаткової угоди № 57 від 03.10.2018 оплата за цим договором проводиться шляхом перерахування замовником вартості прийнятих ним робіт з урахуванням вартості оплачених авансових платежів; розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі підписаних платіжних пакетів протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання відповідного платіжного пакету, з вирахуванням раніше сплачених авансів при умові відсутності у замовника та інженера технічного нагляду зауважень до виконаних робіт.

Генеральний підрядник до 05 числа наступного за звітним місяця, готує два примірники платіжного пакету та скріплює своєю печаткою документи і передає їх замовнику. Замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів після отримання платіжного пакету зобов`язаний прийняти виконані належним чином роботи шляхом підписання документів, та повернути генеральному підряднику один примірник підписаного платіжного пакету або відмовити у прийомі з наданням обґрунтованої відмови з переліком виявлених недоліків. В разі ненадання у зазначений термін інформації щодо підписання платіжного пакету або вмотивованої відмови від підписання вважається, що платіжний пакет підписаний та погоджений замовником (п. 6.3, 6.4 договору в редакції додаткової угоди № 57 від 03.10.2018).

Пунктами 6.7 6.9 договору в редакції додаткової угоди № 57 від 03.10.2018 передбачено здійснення замовником авансових платежів на придбання матеріалів.

Остаточний розрахунок між сторонами за виконані роботи звітного періоду проводиться на підставі підписаних документів платіжного пакету за вирахуванням суми раніше сплаченого авансового платежу (п. 6.10 договору в редакції додаткової угоди № 57 від 03.10.2018).

Підпунктами 7.4.3, 7.4.6 п. 7.4 договору в редакції додаткової угоди № 57 від 03.10.2018 передбачено, що замовник має право: відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків, якщо генеральний підрядник з власної вини своєчасно не розпочав роботу або виконує її з запізненням з власної вини не менш ніж на 25 календарних днів і закінчення її у терміни, передбачені договором, стає явно неможливим; якщо генеральний підрядник затримує терміни виконання певних видів робіт відповідно до календарного графіка виконання робіт (додаток № 2 до цього договору) більше, ніж на 14 календарних днів, замовник, крім випадків, коли таке прострочення мало місце з його вини, має право доручити виконання робіт третій особі та компенсувати за рахунок генерального підрядника витрати, понесені у зв`язку з цим.

Зміна умов у розірвання договору передбачені статтею 16 договору в редакції додаткової угоди № 57 від 03.10.2018.

Зокрема, відповідно до п. 16.4 договору в редакції додаткової угоди № 57 від 03.10.2018 замовник має право в односторонньому порядку відмовитись від виконання договору повністю або частково у випадку, якщо генеральний підрядник не може усунути будь-яке з перелічених у цьому пункті порушень протягом 15 календарних днів з моменту отримання письмового повідомлення замовника з вказівкою про таке порушення: генеральний підрядник у встановлений строк не розробив та не погодив з замовником календарний графік виконання робіт; генеральний підрядник не може розпочати роботи у відповідності до умов договору; генеральний підрядник не можу виконати роботи таким чином, щоб завершити їх якісно та у відповідності до умов договору та будівельних норм і стандартів. Якщо замовник приймає рішення повністю відмовитись від виконання договору, договір буде вважатися розірваним у порядку, визначеному пунктом 16.10 договору.

Згідно п. 16.6 договору в редакції додаткової угоди № 57 від 03.10.2018 замовник має право в односторонньому порядку відмовитись від виконання договору повністю або частково в порядку, передбаченому пунктом 16.10 договору, у разі: неякісного виконання робіт за договором; несвоєчасного виконання робіт (прострочення більш ніж на 14 календарних днів; здійснення будь-яких дій (бездіяльності) генеральним підрядником, що призвели до збільшення договірної ціни виконання робіт з будівництва об`єкту.

Остаточні розрахунки між сторонами у випадку дострокового розірвання договору проводяться після підписання акту приймання-передачі будівельного майданчика за фактично виконаний обсяг робіт (п. 16.8 договору в редакції додаткової угоди № 57 від 03.10.2018).

Відповідно до п. 16.9 договору в редакції додаткової угоди № 57 від 03.10.2018 у разі одностороннього або дострокового розірвання договору замовник зобов`язаний оплатити фактично виконані роботи та витрати, понесені генеральним підрядником на виконання цих робіт, у порядку, визначеному статтею 6 цього Договору.

Пунктом 16.10 договору в редакції додаткової угоди № 57 від 03.10.2018 встановлено, що дострокове розірвання (відмова від договору) здійснюється замовником з підстав, передбачених даним договором та чинним законодавством України, шляхом направлення письмового повідомлення на адресу генерального підрядника, зазначену в даному договорі. Зобов`язання за договором вважаються припиненими через 15 днів з дати вручення повідомлення під розпис уповноваженого представника генерального підрядника. Генеральний підрядник протягом 5 робочих днів з дати розірвання договору (відмови від договору) зобов`язаний повернути аванс, перерахований на придбання матеріалів, за виключенням вартості залишку матеріалів та фактично виконаних робіт на об`єкті, які ще не були передані за актом замовнику та повинні бути передані замовнику протягом 15 робочих днів з метою завершення остаточних розрахунків.

Згідно з п. 17.2 договору в редакції додаткової угоди № 57 від 03.10.2018 договір є чинним з дати його належного підписання сторонами і до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. В разі дострокового припинення дії договору, генеральний підрядник зобов`язується повернути грошові кошти, сплачені замовником, крім вартості прийнятих фактично виконаних робіт не переданих за актом приймання та передачі протягом 15 днів з метою завершення розрахунків замовником у порядку цього договору робіт (включно матеріали).

Додатковими угодами № 59 від 02.01.2019, № 60 від 03.01.2019, № 61 від 22.01.2019, № 62 від 07.02.2019, № 63 від 02.04.2019, № 64 від 15.04.2019 у зв`язку із зміною (зменшенням або збільшенням) обсягу робіт сторонами зменшувалась або збільшувалась договірна ціна робіт, яка остаточно була визначена сторонами у розмірі 27525396,23 грн.

Графіком виконання робіт (додаток № 2 до договору) визначено завершення робіт по об`єкту не пізніше 29.11.2019.

У зв`язку з численними порушеннями генеральним підрядником Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄІС» графіку виконання робіт Товариство з обмеженою відповідальністю «СПБ-Інвест» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄІС» про стягнення 2599306,85 грн. збитків.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «СПБ-Інвест» з посиланням на статті 224, 849 Цивільного кодексу України зазначав, що товариство на виконання умов вказаного договору (з урахуванням додаткових угод), укладеного між сторонами у справі, перерахував на користь ТОВ «ЄІС» за виконання передбачених договором робіт суму авансу. Однак у зв`язку з численними порушеннями генеральним підрядником графіку виконання робіт позивач на підставі частини другої статті 849 Цивільного кодексу України відмовився від договору та отримав право вимагати відшкодування збитків в розмірі 2599306,85 грн. (частина попередньої оплати, що становить різницю між сплаченою сумою і вартістю виконаних відповідачем робіт).

Рішенням Господарського суду Київської області від 01.07.2021 у справі 911/3241/20 повністю задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СПБ-Інвест» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄІС» про стягнення 2599306,85 грн.

Вказаним судовим рішенням встановлено, що позивачем невірно визначена правова природа заявленої вимоги, неповернута відповідачем сума авансового платежу заявлена позивачем до стягнення як збитки, разом з тим, обов`язок особи повернути залишок авансової оплати після розірвання договору, на підставі якого ця оплата була отримана, передбачений статтею 1212 Цивільного кодексу України.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2021, рішення Господарського суду Київської області від 01.07.2021 у справі № 911/3241/20 скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «СПБ-Інвест» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄІС» про стягнення 2599306,85 грн. збитків відмовлено.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СПБ-Інвест» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄІС» про стягнення 2599306,85 грн. збитків, оскільки заявлена сума є авансом (попередньою оплатою), сплаченою в рахунок виконання будівельних робіт за договором, у той час як позивачем заявлено до стягнення вказану суму як збитки на підставі ч. 2 ст. 22 ЦК України. Натомість, позивачем не обґрунтовано завдання відповідачем збитків у розумінні приписів ст. 16, 22 Цивільного кодексу України та ст. 224, 225 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги те, що відповідачем за наслідками дострокового розірвання укладеного між сторонами договору підряду від 08.10.2014 № 8 у зв`язку з відмовою позивача від договору, сплачена позивачем на користь відповідача сума коштів в заявленій до стягнення сумі, яка (сума) встановлена постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 у справі № 911/3241/20 неповернута, договір підряду між сторонами у справі розірваний, зобов`язання за ним припинені, а сума перерахованих позивачем коштів на виконання такого правочину втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутим підрядником без достатньої правової підстави, а тому має бути повернута в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України, позивач звернувся з даним позовом в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України та просить суд стягнути з відповідача на його користь 2790122,84 грн. безпідставно набутих коштів, а також нараховані за час прострочення інфляційні втратив розмірі 303865,29 грн. та 3% річних в розмірі 88519 грн.

Відповідач заперечує проти вказаних вимог з тих підстав, що позивач звернувся до суду з тотожнім позовом до відповідача, з тим же предметом та з тих же підстав, що і у справі № 911/3241/20, в якій прийнято остаточне судове рішення.

З огляду на вказані підстави вимог та заперечень суд зазначає таке.

Судом встановлено, що на виконання договору позивачем сплачено на користь відповідача грошові кошти на загальну суму 13269965,24 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями: від 27.08.2018 № 46 на суму 1000000 грн., від 26.10.2018 № 106 на суму 3323786,20 грн., від 09.11.2018 № 2 на суму 3000000, від 22.12.2018 № 145 на суму 1500000 грн., від 03.01.2019 № 156 на суму 1713588,72 грн., від 21.02.2019 № 200 на суму 500000 грн., від 11.03.2019 № 211 на суму 1000000 грн., від 18.03.2019 № 214 на суму 124480 грн., від 28.03.2019 № 224 на суму 398118 грн., від 01.04.2019 № 225 на суму 709992,32 грн., копії яких залучені до матеріалів справи.

Відповідачем виконані роботи на загальну суму 6015817,13 грн., що підтверджується наступними актами приймання виконаних робіт: за січень 2020 року від 31.01.2020 № 1 на суму 287749,76 грн., за січень 2020 року від 31.01.2020 № 2 на суму 388466,05 грн., за січень 2020 року від 31.01.2020 № 3 на суму 303896,67, за січень 2020 року від 31.01.2020 № 4 на суму 737311,13 грн., за січень 2020 року від 31.01.2020№ 5 на суму 505350,07 грн., за січень 2020 року від 31.01.2020 № 6 на суму 259047,17 грн., за січень 2020 року від 31.01.2020 № 7 на суму 416772,89 грн., за січень 2020 року від 31.01.2020 № 8 на суму 323769,60 грн., за січень 2020 року від 31.01.2020 № 9 на суму 204188,57 грн., за січень 2020 року від 31.01.2020 № 10 на суму 411284,05 грн., за січень 2020 року від 31.01.2020 № 11 на суму 376289,12 грн., за січень 2020 року від 31.01.2020 № 12 на суму 31717,92 грн., за січень 2020 року від 31.01.2020 № 13 на суму 461719,14 грн., за січень 2020 року від 31.01.2020 № 14 на суму 1218459,94 грн., за січень 2020 року № 15 на суму 89795,08 грн. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за січень 2020 року на суму 6015817,13 грн., а також надані послуги загальну суму 360000 грн. згідно актів надання послуг № 41 від 30.11.2018 на суму 120000 грн., № 64 від 28.12.2018 на суму 60000 грн., № 21 від 28.02.2019 на суму 60000 грн., № 42 від 31.03.2019 на суму 60000 грн., № 77 від 30.04.2019 на суму 60000 грн., копії яких залучені до матеріалів справи.

Також судом встановлено, що відповідач повернув позивачу авансові платежі на загальну суму 3516486,56 грн. на підставі наступних платіжних доручень: № 909 від 30.07.2019 на суму 168700,36 грн., № 940 від 02.08.2019 на суму 500000,00 грн., № 943 від 02.08.2019 на суму 500000 грн., № 947 від 05.08.2019 на суму 500000 грн., № 949 від 06.08.2019 на суму 500000 грн., № 955 від 07.08.2019 на суму 500000 грн., № 960 від 07.08.2019 на суму 500000 грн., № 961 від 08.08.2019 на суму 323786,20 грн., № 993 від 14.08.2019 на суму 24000 грн. та по акту приймання-передачі матеріальних цінностей по договору від 24.01.2020 відповідач повернув позивачу матеріали на суму 587538,71 грн., що разом в загальній сумі становить 4104025,27 грн.

Різниця між перерахованими позивачем на користь відповідача коштами, виконаними відповідачем роботи, повернутими відповідачем на користь відповідача коштами та матеріальних цінностей становить 2790122,84 грн. (13269965,24 грн. - 6015817,13 грн. - 360000 грн. - 4104025,27 грн. = 2790122,84 грн.).

В зв`язку з порушеннями генеральним підрядником Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄІС» графіку виконання робіт Товариство з обмеженою відповідальністю «СПБ-Інвест» за вих. № 1 від 09.10.2020 направило цінним листом з описом вкладення на адресу відповідача повідомлення про дострокове розірвання договору генерального підряду № 8 від 08.10.2014 в редакції додаткової угоди № 57 від 03.10.2018, додаткової угоди № 58 від 06.12.2018, додаткової угоди № 59 від 02.01.2019, додаткової угоди № 60 від 03.01.2019, додаткової угоди № 61 від 22.01.2019, додаткової угоди № 62 від 07.02.2019, додаткової угоди № 63 від 02.04.2019, додаткової угоди № 64 від 15.04.2019 з посиланням на частину третю статті 651, частину другу статті 849 Цивільного кодексу України та положення договору, в якому також заявило вимогу про повернення сплаченої по договору попередньої оплати в розмірі 2599306,85 грн.

Вказана кореспонденція отримана відповідачем 24.10.2020, що підтверджується роздруківкою з сайту Укрпошти за штрих кодовим ідентифікатором 0101043667166.

Згідно з ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Підстави для реалізації замовником права на односторонню відмову від договору підряду визначено положеннями частин другої - четвертої статті 849, частини другої статті 852, частини третьої статті 858 ЦК України.

Відповідно до ст. 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Правовий аналіз частин другої четвертої статті 849 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що вони встановлюють три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови.

Отже, в залежності від підстави розірвання договору підряду настають різні правові наслідки захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.

Відтак, позивач як замовник скористався власним правом, передбаченим частиною другою статті 849 ЦК України щодо розірвання договору підряду в односторонньому порядку, а тому звернувся до суду з позовною вимогою про повернення попередньої оплати (авансу) як безпідставно набутого майна з підстав, передбачених положеннями статті 1212 ЦК України.

Враховуючи, що законом і договором передбачене право замовника відмовитись від договору підряду, що було ним зроблено, то відповідно, договір генерального підряду є розірваним та зобов`язання за ним є припиненими через 15 днів з дня отримання вказаного повідомлення відповідно до пункту 16.10 договору в редакції додаткової угоди № 57 від 03.10.2018, тобто 08.11.2020.

Отже, укладений між сторонами у справі договір є розірваний та зобов`язання за ними є такими, що припинені за наслідками дострокового розірвання договору підряду від 08.10.2014 № 8 у зв`язку з відмовою позивача від договору.

Відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечує та не спростовує факту розірвання договору та припинення зобов`язань за ним за наслідками дострокового його розірвання у зв`язку з відмовою позивача від договору.

Разом з тим, відповідач за наслідками дострокового розірвання договору підряду від 08.10.2014 № 8 та припинення зобов`язань за ним у зв`язку з відмовою позивача від договору, грошові кошти сплачені позивачем у вигляді авансових платежів на його користь в розмірі 2790122,84 грн. не повернув. Доказів протилежного суду не надано.

Враховуючи, що укладений між сторонами у справі договір підряду розірваний та зобов`язання за ним припинені 08.11.2020, сума перерахованих позивачем коштів на виконання такого правочину втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутим підрядником без достатньої правової підстави, а тому має бути повернута в порядку ст.1212 Цивільного кодексу України.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом положень глави 83 Цивільного кодексу України для кондикційних зобов`язань, характерним є, зокрема, приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Для кондикційних зобов`язань важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Аналіз ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за наявності таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Отже, кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого ст. 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Доказів повернення позивачу безпідставно отриманих коштів у сумі 2790122,84 грн., зокрема, після звернення позивача з даним позовом, відповідач суду не надав.

З огляду на вказане, в силу ст. 1212 Цивільного кодексу України відповідач зобов`язаний повернути позивачу безпідставно набуті кошти, в зв`язку з чим, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів, які відповідач набув за рахунок позивача без достатньої правової підстави в сумі 2790122,84 грн. обґрунтованою, доведеною, відповідачем не спростовану та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що відповідач після розірвання договору та припинення зобов`язань за ним не повернув позивачу кошти, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з простроченої суми 2790122,84 грн. за період прострочення з 09.11.2020 по 30.11.2021 складають 303865,29 грн., 3% річних з простроченої суми 2790122,84 грн. за період прострочення з 09.11.2020 по 31.10.2021 складають 22463,40 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога позивача у вказаній частині підлягає задоволенню.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 2790122,84 грн. безпідставно набутих коштів, 303865,29 грн. інфляційних втрат, 88519 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача проти позовних вимог з тих підстав, що позивач звернувся до суду з тотожнім позовом до відповідача, з тим же предметом та з тих же підстав, що і у справі № 911/3241/20, в якій прийнято остаточне судове рішення, не приймається судом до уваги при вирішенні даного спору та відхиляється судом з огляду на те, що провівши порівняльний аналіз суб`єктного складу сторін, підстав та предмету позову у даній справі № 911/3574/21 та справі № 911/3241/20, суд дійшов висновку про позивач звернувся до суду не з тотожнім позовом до відповідача, не з тим же предметом та не з тих же підстав, що і у справі № 911/3241/20.

Відповідач у відзиві на позовну заяву не спростовує позовних вимог позивача, не заперечує факту неповернення ним позивачу коштів у розмірі 2790122,84 грн., які безпідставно ним утримуються, а лише посилається на тотожність, на його переконання, даної справи з справою № 911/3241/20.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. 1291 Конституції України, ст. 13, 74, 123, 129, 202, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СПБ-Інвест» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄІС» про стягнення 3182507,13 грн., з яких 2790122,84 грн. безпідставно набуті кошти, 303865,29 грн. інфляційні втрати, 88519 грн. 3% річних задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄІС» (вул. Київська, 77/5, с. Тарасівка, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., 08161, ідентифікаційний код 39032160) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПБ-Інвест» (бульвар Тараса Шевченка, 4, літ. А, літ. Г, м. Київ, 01004, ідентифікаційний код 32735861) 2790122 (два мільйони сімсот дев`яносто тисяч сто двадцять дві) грн. 84 коп. безпідставно набутих коштів, 303865 (триста три тисячі вісімсот шістдесят п`ять) грн. 29 коп. інфляційних втрат, 88519 (вісімдесят вісім тисяч п`ятсот дев`ятнадцять) грн. 3% річних, 47737 (сорок сім тисяч сімсот тридцять сім) грн. 61 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України, в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 26.10.2022.

Суддя Ю.В. Подоляк