Постанова

від 07.02.2023 по справі 911/3574/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2023 р. Справа№ 911/3574/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Зубець Л.П.

за участю секретаря судового засідання Яценко І.В.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 07.02.2023:

від позивача: Андрусенко О.В.

від відповідача: не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄІС"

на рішення Господарського суду Київської області від 27.09.2022

у справі №911/3574/21 ( суддя - Подоляк Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПБ-Інвест"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄІС"

про стягнення 3182507,13 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СПБ-Інвест» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄІС» (далі - відповідач, скаржник) про стягнення 3182507,13 грн., з яких 2790122,84 грн. безпідставно набутих коштів, 303865,29 грн. інфляційні втрати, 88519 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неповернення відповідачем за наслідками дострокового розірвання договору підряду від 08.10.2014 № 8 у зв`язку з відмовою позивача від договору, сплачених позивачем на користь відповідача коштів в заявленій до стягнення сумі, яка (сума) встановлена постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 у справі № 911/3241/20. Враховуючи, що договір підряду між сторонами у справі припинений, сума перерахованих позивачем коштів на виконання такого правочину втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутим підрядником без достатньої правової підстави, а тому має бути повернута в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.09.2022 у справі № 911/3574/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СПБ-Інвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄІС" про стягнення 3182507,13 грн., з яких 2790122,84 грн. безпідставно набуті кошти, 303865,29 грн. інфляційні втрати, 88519 грн. 3% річних задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄІС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПБ-Інвест" 2790122 грн. 84 коп. безпідставно набутих коштів, 303865 грн. 29 коп. інфляційних втрат, 88519 грн. 3% річних, 47737 грн. 61 коп. витрат по сплаті судового збору.

Судове рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що доказів повернення позивачу безпідставно отриманих коштів у сумі 2790122,84 грн., зокрема, після звернення позивача з даним позовом, відповідач суду не надав.

З огляду на вказане, в силу ст. 1212 Цивільного кодексу України відповідач зобов`язаний повернути позивачу безпідставно набуті кошти, в зв`язку з чим, суд першої інстанції вважав вимогу позивача про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів, які відповідач набув за рахунок позивача без достатньої правової підстави в сумі 2790122,84 грн. обґрунтованою, доведеною, відповідачем не спростовану та такою, що підлягає задоволенню.

Водночас, судом першої інстанції зазначено, що здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога позивача у вказаній частині підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄІС" подало апеляційну скаргу, в якій просить суд відкрити апеляційне провадження. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄІС" задовольнити в повному обсязі. Скасувати рішення Господарського суду Київської обалсті від 27.09.2022 у справі № 911/3574/21. Прийняти новее рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СПБ-Інвест"тдо товариства з обмеженою відповідальністю "ЄІС" про стягнення 3182507,13 грн., з яких 2790122,84 грн безпідствано набутих коштів, 303865,29 грн. Інфляційні втрати,88519 грн.3 % річних -відмовити.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивач звернувся до суду з тотожнім позовом до відповідача, з тим же предметом та з тих же підстав, що і у справі № 911/3241/20, в якій прийнято остаточне судове рішення. Оскільки вимоги щодо стягнення основного боргу безпідставні та такими, щодо яких вже приймалось судове рішення, позивач вважає, що вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є такими, що не підлягають задоволенню.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своїй заяві, наданій до суду 28.12.2022, які за своїм змістом є відзивом на апеляційну скаргу, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.

Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що збитки і безпідставне набуте майно це різні предмети спору, тому відсутні ознаки тотожності позовів у справі №911/3241/20 та у справі №911/3574/21.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2022 справу № 911/3574/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 витребувано справу № 911/3574/21 у Господарського суду міста Києва.

24.11.2022 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла справа № 911/3574/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄІС" на рішення Господарського суду Київської області від 27.09.2022 залишено без руху, роз`яснено право на усунення недоліків апеляційної скарги.

09.12.2022 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Товарсивта з обмеженою відповідальністю "ЄІС" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучено платіжне доручення № 179 від 07.12.2022, згідно якого вбачається що апелянтом сплачено судовий збір в сумі 71 606,41 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду Київської області від 27.09.2022 у справі № 911/3574/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄІС" на рішення Господарського суду Київської області від 27.09.2022. Зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 27.09.2022. Розгляд апеляційної скарги призначено на 26.01.2023.

25.01.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із підозрою на COVID-19 у представника відповідача.

26.01.2023 представники обох сторін не прибули до суду, однак, у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги на території міста Києва, судове засідання у призначений час не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2023 розгляд апеляційної скарги призначено на 07.02.2023.

30.01.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки, 07.02.2023 об 11 год.10 хв. призначено розгляд іншої справи за участі відповідача в Господарському суді Київської області.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 07.02.2023 з`явився представник позивача, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідач в судове засідання 07.02.2023 представників не направив, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги та справи повідомлявся належним чином.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні такого клопотання, оскільки, на переконання колегії суддів, наявність іншої справи за участі відповідача в Господарському суді Київської області не може бути вагомою підставою для відкладення розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників обов`язковою не визнавалась, у зв`язку з чим неявка представників відповідача не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких апеляційну скаргу не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги - відсутні.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, між сторонами у справі було укладено договір генерального підряду від 08.10.2014 № 8 (далі - договір), додатковою угодою № 57 від 03.10.2018 до якого сторони погодили нову редакцію договору.

Відповідно до п. 2.1 договору в редакції додаткової угоди № 57 від 03.10.2018 генеральний підрядник - відповідач зобов`язався на всій ризик власними та (або) залученими силами та засобами у відповідності до проектної документації "Робоча документація", отриманої генеральним підрядником згідно з цим договором, Карти технічних рішень (додаток № 7 до цього договору), умов цього договору і діючих будівельних норм і правил та в обумовлений договором строк виконати роботи з будівництва об`єкту "Реставрація з пристосуванням для потреб сучасного використання готелю, розташованого на бульварі Т. Шевченка, 4 у м. Києві" та передати замовнику - позивачу закінчені роботи в обсязі, визначеному цим договором.

Згідно з п. 4.1 договору в редакції додаткової угоди № 57 від 03.10.2018 договірна ціна робіт з будівництва об`єкта складається з вартості окремих видів робіт, які визначені на підставі твердого кошторису - додаток № 1 "Твердий кошторис", який є невід`ємною частиною договору та окремо від нього не розглядається, та вартості матеріалів, необхідних для виконання робіт.

Пунктом 5.1 договору в редакції додаткової угоди № 57 від 03.10.2018 визначено, що загальний строк виконання робіт кожного виду та термін початку виконання робіт і кінцевий термін завершення всіх робіт за договором визначаються календарним графіком виконання робіт (додаток № 2 до цього договору).

Згідно п. 6.1, 6.2 договору в редакції додаткової угоди № 57 від 03.10.2018 оплата за цим договором проводиться шляхом перерахування замовником вартості прийнятих ним робіт з урахуванням вартості оплачених авансових платежів; розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі підписаних платіжних пакетів протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання відповідного платіжного пакету, з вирахуванням раніше сплачених авансів при умові відсутності у замовника та інженера технічного нагляду зауважень до виконаних робіт.

Генеральний підрядник до 05 числа наступного за звітним місяця, готує два примірники платіжного пакету та скріплює своєю печаткою документи і передає їх замовнику. Замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів після отримання платіжного пакету зобов`язаний прийняти виконані належним чином роботи шляхом підписання документів, та повернути генеральному підряднику один примірник підписаного платіжного пакету або відмовити у прийомі з наданням обґрунтованої відмови з переліком виявлених недоліків. В разі ненадання у зазначений термін інформації щодо підписання платіжного пакету або вмотивованої відмови від підписання вважається, що платіжний пакет підписаний та погоджений замовником (п. 6.3, 6.4 договору в редакції додаткової угоди № 57 від 03.10.2018).

Пунктами 6.7 - 6.9 договору в редакції додаткової угоди № 57 від 03.10.2018 передбачено здійснення замовником авансових платежів на придбання матеріалів.

Остаточний розрахунок між сторонами за виконані роботи звітного періоду проводиться на підставі підписаних документів платіжного пакету за вирахуванням суми раніше сплаченого авансового платежу (п. 6.10 договору в редакції додаткової угоди № 57 від 03.10.2018).

Підпунктами 7.4.3, 7.4.6 п. 7.4 договору в редакції додаткової угоди № 57 від 03.10.2018 передбачено, що замовник має право: відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків, якщо генеральний підрядник з власної вини своєчасно не розпочав роботу або виконує її з запізненням з власної вини не менш ніж на 25 календарних днів і закінчення її у терміни, передбачені договором, стає явно неможливим; якщо генеральний підрядник затримує терміни виконання певних видів робіт відповідно до календарного графіка виконання робіт (додаток № 2 до цього договору) більше, ніж на 14 календарних днів, замовник, крім випадків, коли таке прострочення мало місце з його вини, має право доручити виконання робіт третій особі та компенсувати за рахунок генерального підрядника витрати, понесені у зв`язку з цим.

Зміна умов у розірвання договору передбачені статтею 16 договору в редакції додаткової угоди № 57 від 03.10.2018.

Зокрема, відповідно до п. 16.4 договору в редакції додаткової угоди № 57 від 03.10.2018 замовник має право в односторонньому порядку відмовитись від виконання договору повністю або частково у випадку, якщо генеральний підрядник не може усунути будь-яке з перелічених у цьому пункті порушень протягом 15 календарних днів з моменту отримання письмового повідомлення замовника з вказівкою про таке порушення: генеральний підрядник у встановлений строк не розробив та не погодив з замовником календарний графік виконання робіт; генеральний підрядник не може розпочати роботи у відповідності до умов договору; генеральний підрядник не можу виконати роботи таким чином, щоб завершити їх якісно та у відповідності до умов договору та будівельних норм і стандартів. Якщо замовник приймає рішення повністю відмовитись від виконання договору, договір буде вважатися розірваним у порядку, визначеному пунктом 16.10 договору.

Згідно п. 16.6 договору в редакції додаткової угоди № 57 від 03.10.2018 замовник має право в односторонньому порядку відмовитись від виконання договору повністю або частково в порядку, передбаченому пунктом 16.10 договору, у разі: неякісного виконання робіт за договором; несвоєчасного виконання робіт (прострочення більш ніж на 14 календарних днів; здійснення будь-яких дій (бездіяльності) генеральним підрядником, що призвели до збільшення договірної ціни виконання робіт з будівництва об`єкту.

Остаточні розрахунки між сторонами у випадку дострокового розірвання договору проводяться після підписання акту приймання-передачі будівельного майданчика за фактично виконаний обсяг робіт (п. 16.8 договору в редакції додаткової угоди № 57 від 03.10.2018).

Відповідно до п. 16.9 договору в редакції додаткової угоди № 57 від 03.10.2018 у разі одностороннього або дострокового розірвання договору замовник зобов`язаний оплатити фактично виконані роботи та витрати, понесені генеральним підрядником на виконання цих робіт, у порядку, визначеному статтею 6 цього Договору.

Пунктом 16.10 договору в редакції додаткової угоди № 57 від 03.10.2018 встановлено, що дострокове розірвання (відмова від договору) здійснюється замовником з підстав, передбачених даним договором та чинним законодавством України, шляхом направлення письмового повідомлення на адресу генерального підрядника, зазначену в даному договорі. Зобов`язання за договором вважаються припиненими через 15 днів з дати вручення повідомлення під розпис уповноваженого представника генерального підрядника. Генеральний підрядник протягом 5 робочих днів з дати розірвання договору (відмови від договору) зобов`язаний повернути аванс, перерахований на придбання матеріалів, за виключенням вартості залишку матеріалів та фактично виконаних робіт на об`єкті, які ще не були передані за актом замовнику та повинні бути передані замовнику протягом 15 робочих днів з метою завершення остаточних розрахунків.

Згідно з п. 17.2 договору в редакції додаткової угоди № 57 від 03.10.2018 договір є чинним з дати його належного підписання сторонами і до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. В разі дострокового припинення дії договору, генеральний підрядник зобов`язується повернути грошові кошти, сплачені замовником, крім вартості прийнятих фактично виконаних робіт не переданих за актом приймання та передачі протягом 15 днів з метою завершення розрахунків замовником у порядку цього договору робіт (включно матеріали).

Додатковими угодами № 59 від 02.01.2019, № 60 від 03.01.2019, № 61 від 22.01.2019, № 62 від 07.02.2019, № 63 від 02.04.2019, № 64 від 15.04.2019 у зв`язку із зміною (зменшенням або збільшенням) обсягу робіт сторонами зменшувалась або збільшувалась договірна ціна робіт, яка остаточно була визначена сторонами у розмірі 27525396,23 грн.

Графіком виконання робіт (додаток № 2 до договору) визначено завершення робіт по об`єкту не пізніше 29.11.2019.

Судом встановлено, що на виконання договору позивачем сплачено на користь відповідача грошові кошти на загальну суму 13269965,24 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями: від 27.08.2018 № 46 на суму 1000000 грн., від 26.10.2018 № 106 на суму 3323786,20 грн., від 09.11.2018 № 2 на суму 3000000, від 22.12.2018 № 145 на суму 1500000 грн., від 03.01.2019 № 156 на суму 1713588,72 грн., від 21.02.2019 № 200 на суму 500000 грн., від 11.03.2019 № 211 на суму 1000000 грн., від 18.03.2019 № 214 на суму 124480 грн., від 28.03.2019 № 224 на суму 398118 грн., від 01.04.2019 № 225 на суму 709992,32 грн., копії яких залучені до матеріалів справи.

Відповідачем виконані роботи на загальну суму 6015817,13 грн., що підтверджується наступними актами приймання виконаних робіт: за січень 2020 року від 31.01.2020 № 1 на суму 287749,76 грн., за січень 2020 року від 31.01.2020 № 2 на суму 388466,05 грн., за січень 2020 року від 31.01.2020 № 3 на суму 303896,67, за січень 2020 року від 31.01.2020 № 4 на суму 737311,13 грн., за січень 2020 року від 31.01.2020№ 5 на суму 505350,07 грн., за січень 2020 року від 31.01.2020 № 6 на суму 259047,17 грн., за січень 2020 року від 31.01.2020 № 7 на суму 416772,89 грн., за січень 2020 року від 31.01.2020 № 8 на суму 323769,60 грн., за січень 2020 року від 31.01.2020 № 9 на суму 204188,57 грн., за січень 2020 року від 31.01.2020 № 10 на суму 411284,05 грн., за січень 2020 року від 31.01.2020 № 11 на суму 376289,12 грн., за січень 2020 року від 31.01.2020 № 12 на суму 31717,92 грн., за січень 2020 року від 31.01.2020 № 13 на суму 461719,14 грн., за січень 2020 року від 31.01.2020 № 14 на суму 1218459,94 грн., за січень 2020 року № 15 на суму 89795,08 грн. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за січень 2020 року на суму 6015817,13 грн., а також надані послуги загальну суму 360000 грн. згідно актів надання послуг № 41 від 30.11.2018 на суму 120000 грн., № 64 від 28.12.2018 на суму 60000 грн., № 21 від 28.02.2019 на суму 60000 грн., № 42 від 31.03.2019 на суму 60000 грн., № 77 від 30.04.2019 на суму 60000 грн., копії яких залучені до матеріалів справи.

Також судом встановлено, що відповідач повернув позивачу авансові платежі на загальну суму 3516486,56 грн. на підставі наступних платіжних доручень: № 909 від 30.07.2019 на суму 168700,36 грн., № 940 від 02.08.2019 на суму 500000,00 грн., № 943 від 02.08.2019 на суму 500000 грн., № 947 від 05.08.2019 на суму 500000 грн., № 949 від 06.08.2019 на суму 500000 грн., № 955 від 07.08.2019 на суму 500000 грн., № 960 від 07.08.2019 на суму 500000 грн., № 961 від 08.08.2019 на суму 323786,20 грн., № 993 від 14.08.2019 на суму 24000 грн. та по акту приймання-передачі матеріальних цінностей по договору від 24.01.2020 відповідач повернув позивачу матеріали на суму 587538,71 грн., що разом в загальній сумі становить 4104025,27 грн.

Різниця між перерахованими позивачем на користь відповідача коштами, виконаними відповідачем роботи, повернутими відповідачем на користь відповідача коштами та матеріальних цінностей становить 2790122,84 грн. (13269965,24 грн. - 6015817,13 грн. - 360000 грн. - 4104025,27 грн. = 2790122,84 грн.).

В зв`язку з порушеннями генеральним підрядником - Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄІС" графіку виконання робіт Товариство з обмеженою відповідальністю "СПБ-Інвест" за вих. № 1 від 09.10.2020 направило цінним листом з описом вкладення на адресу відповідача повідомлення про дострокове розірвання договору генерального підряду № 8 від 08.10.2014 в редакції додаткової угоди № 57 від 03.10.2018, додаткової угоди № 58 від 06.12.2018, додаткової угоди № 59 від 02.01.2019, додаткової угоди № 60 від 03.01.2019, додаткової угоди № 61 від 22.01.2019, додаткової угоди № 62 від 07.02.2019, додаткової угоди № 63 від 02.04.2019, додаткової угоди № 64 від 15.04.2019 з посиланням на частину третю статті 651, частину другу статті 849 Цивільного кодексу України та положення договору, в якому також заявило вимогу про повернення сплаченої по договору попередньої оплати в розмірі 2599306,85 грн.

Вказана кореспонденція отримана відповідачем 24.10.2020, що підтверджується роздруківкою з сайту Укрпошти за штрих кодовим ідентифікатором 0101043667166.

У зв`язку з численними порушеннями генеральним підрядником - Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄІС" графіку виконання робіт Товариство з обмеженою відповідальністю "СПБ-Інвест" звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄІС" про стягнення 2599306,85 грн. збитків.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "СПБ-Інвест" з посиланням на статті 224, 849 Цивільного кодексу України зазначало, що товариство на виконання умов вказаного договору (з урахуванням додаткових угод), укладеного між сторонами у справі, перерахував на користь ТОВ "ЄІС" за виконання передбачених договором робіт суму авансу. Однак у зв`язку з численними порушеннями генеральним підрядником графіку виконання робіт позивач на підставі частини другої статті 849 Цивільного кодексу України відмовився від договору та отримав право вимагати відшкодування збитків в розмірі 2599306,85 грн. (частина попередньої оплати, що становить різницю між сплаченою сумою і вартістю виконаних відповідачем робіт).

Рішенням Господарського суду Київської області від 01.07.2021 у справі 911/3241/20 повністю задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СПБ-Інвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄІС" про стягнення 2599306,85 грн.

Вказаним судовим рішенням встановлено, що позивачем невірно визначена правова природа заявленої вимоги, неповернута відповідачем сума авансового платежу заявлена позивачем до стягнення як збитки, разом з тим, обов`язок особи повернути залишок авансової оплати після розірвання договору, на підставі якого ця оплата була отримана, передбачений статтею 1212 Цивільного кодексу України.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2021, рішення Господарського суду Київської області від 01.07.2021 у справі № 911/3241/20 скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СПБ-Інвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄІС" про стягнення 2599306,85 грн. збитків відмовлено.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "СПБ-Інвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄІС" про стягнення 2599306,85 грн. збитків, оскільки заявлена сума є авансом (попередньою оплатою), сплаченою в рахунок виконання будівельних робіт за договором, у той час як позивачем заявлено до стягнення вказану суму як збитки на підставі ч. 2 ст. 22 ЦК України. Натомість, позивачем не обґрунтовано завдання відповідачем збитків у розумінні приписів ст. 16, 22 Цивільного кодексу України та ст. 224, 225 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги те, що відповідачем за наслідками дострокового розірвання укладеного між сторонами договору підряду від 08.10.2014 № 8 у зв`язку з відмовою позивача від договору, сплачена позивачем на користь відповідача сума коштів в заявленій до стягнення сумі, яка (сума) встановлена постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 у справі № 911/3241/20 неповернута, договір підряду між сторонами у справі розірваний, зобов`язання за ним припинені, а сума перерахованих позивачем коштів на виконання такого правочину втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутим підрядником без достатньої правової підстави, а тому має бути повернута в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України, позивач звернувся з даним позовом в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України та просить суд стягнути з відповідача на його користь 2790122,84 грн. безпідставно набутих коштів, а також нараховані за час прострочення інфляційних втрат розмірі 303865,29 грн. та 3% річних в розмірі 88519 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Підстави для реалізації замовником права на односторонню відмову від договору підряду визначено положеннями частин другої - четвертої статті 849, частини другої статті 852, частини третьої статті 858 ЦК України.

Відповідно до ст. 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Правовий аналіз частин другої - четвертої статті 849 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що вони встановлюють три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови.

Отже, в залежності від підстави розірвання договору підряду настають різні правові наслідки захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.

Відтак, позивач як замовник скористався власним правом, передбаченим частиною другою статті 849 ЦК України щодо розірвання договору підряду в односторонньому порядку, а тому звернувся до суду з позовною вимогою про повернення попередньої оплати (авансу) як безпідставно набутого майна з підстав, передбачених положеннями статті 1212 ЦК України.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи, що законом і договором передбачене право замовника відмовитись від договору підряду, що було ним зроблено, то відповідно, договір генерального підряду є розірваним та зобов`язання за ним є припиненими через 15 днів з дня отримання вказаного повідомлення відповідно до пункту 16.10 договору в редакції додаткової угоди № 57 від 03.10.2018, тобто 08.11.2020.

Отже, укладений між сторонами у справі договір є розірваний та зобов`язання за ними є такими, що припинені за наслідками дострокового розірвання договору підряду від 08.10.2014 № 8 у зв`язку з відмовою позивача від договору.

В свою чергу, скаржник у апеляційній скарзі не заперечує та не спростовує факту розірвання договору та припинення зобов`язань за ним за наслідками дострокового його розірвання у зв`язку з відмовою позивача від договору.

Разом з тим, судом першої інстанції вірно встановлено, а скаржником у своїй апеляційній скарзі не спростовано, що відповідач за наслідками дострокового розірвання договору підряду від 08.10.2014 № 8 та припинення зобов`язань за ним у зв`язку з відмовою позивача від договору, грошові кошти сплачені позивачем у вигляді авансових платежів на його користь в розмірі 2790122,84 грн. не повернув.

Враховуючи, що укладений між сторонами у справі договір підряду розірваний та зобов`язання за ним припинені 08.11.2020, колегія суддів зазначає, що сума перерахованих позивачем коштів на виконання такого правочину втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутим підрядником без достатньої правової підстави, а тому має бути повернута в порядку ст.1212 Цивільного кодексу України.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом положень глави 83 Цивільного кодексу України для кондикційних зобов`язань, характерним є, зокрема, приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Для кондикційних зобов`язань важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Аналіз ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за наявності таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Отже, кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого ст. 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Як зазначалось колегією суддів вище, доказів повернення позивачу безпідставно отриманих коштів у сумі 2790122,84 грн., зокрема, як після звернення позивача з даним позовом, так і під час перегляду оскаржуваного рішення в суді апеляційної інстанції, відповідач суду не надав.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів констатує, що в силу ст. 1212 Цивільного кодексу України відповідач зобов`язаний повернути позивачу безпідставно набуті кошти, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов цілком обгрунтованого та правомірного висновку, що безпідставно набуті кошти, які відповідач набув за рахунок позивача без достатньої правової підстави в сумі 2790122,84 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Враховуючи те, що відповідач після розірвання договору та припинення зобов`язань за ним не повернув позивачу кошти, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з простроченої суми 2790122,84 грн. за період прострочення з 09.11.2020 по 30.11.2021 складають 303865,29 грн., 3% річних з простроченої суми 2790122,84 грн. за період прострочення з 09.11.2020 по 31.10.2021 складають 22463,40 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів зазначає, що він є арифметично вірний та відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного та обгрунтованого висновку, що вимога позивача у вказаній частині підлягає задоволенню.

Доводи ж апелянта, що позивач звернувся до суду з тотожнім позовом до відповідача, з тим же предметом та з тих же підстав, що і у справі № 911/3241/20, в якій прийнято остаточне судове рішення, відхиляються колегією суддів з огляду на те, що проаналізувавши суб`єктний склад сторін, підстав та предмету позову у даній справі № 911/3574/21 та справі № 911/3241/20, колегія суддів констатує, що позивач звернувся до суду не з тотожнім позовом до відповідача, не з тим же предметом та не з тих же підстав, що і у справі № 911/3241/20.

Колегія суддів звертає увагу скаржника, що правова природа, підстави виникнення і доведення наявності підстав для стягнення збитків або повернення безпідставно набутого майна є відмінними і такими, що врегульовані різними нормами матеріального права.

Дана правова позиція узгоджується із правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 16.03.2020 у справі №910/2051/19.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що скаржником у своїй апеляційній скарзі не спростовуються позовні вимоги позивача, не заперечується факту неповернення ним позивачу коштів у розмірі 2 790 122,84 грн., які безпідставно ним утримуються, а лише посилається на тотожність, на його переконання, даної справи з справою № 911/3241/20.

Доводи скаржника щодо того, що судом першої інстанції не здійснено належної правової оцінки підстав відмови замовника в односторонньому порядку від договору підряду, колегія суддів оцінює критично, оскільки по-перше, як вбачається із матеріалів справи, дані підстави відмови в позові не були викладені у відзиві на позовну заяву, а по-друге, відповідач своїм волевиявленням, а саме поверненням позивачу частини авансових платежів на загальну суму 3516486,56 грн. не заперечував проти такого розірвання.

Підсумовуючи все вищевикладене в сукупності, суд першої інстанції дійшов цілком обгрунтованого та правомірного висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 2790122,84 грн. безпідставно набутих коштів, 303865,29 грн. інфляційних втрат, 88519 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Київської області від 27.09.2022 у справі № 911/3574/21, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄІС" на рішення Господарського суду Київської області від 27.09.2022 у справі № 911/3574/21 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 27.09.2022 у справі № 911/3574/21 - залишити без змін.

3. Поновити дію Рішення Господарського суду Київської області від 27.09.2022 у справі № 911/3574/21.

4. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄІС".

5. Матеріали справи №911/3574/21 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 16.02.2023.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді О.М. Гаврилюк

Л.П. Зубець