ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,
e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"26" жовтня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1807/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.
при секретарі судового засідання Гутниковій О.С.
розглянувши справу №916/1807/22
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Кондитер Групп (65104, м.Одеса, вул. Вільямса Академіка, 86; код ЄДРПОУ 38786916)
про стягнення 74768,72 грн.
Представники:
від позивача: не з`явився
від відповідача: не з`явився
Встановив: Приватне підприємство „Кондитерська фабрика „Шарлот звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Кондитер Групп про стягнення 74768,72 грн., з яких 70113,26 грн. борг за поставлений товар, 4121,14 грн. інфляційні втрати, 534,32 грн. 3% річних.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.08.2022р. прийнято позовну заяву Приватного підприємства „Кондитерська фабрика „Шарлот до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1807/22. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на "12" вересня 2022 р. о 12:00. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Викликано учасників справи у судове засідання на 12.09.2022р. о 12:00.
02.09.2022р. до суду відповідачем було надано відзив на позовну заяву.
12.09.2022р. до суду позивачем було надано клопотання про залишення відзиву без розгляду.
Судом було прийнято відзив на позовну заяву відповідача та клопотання позивача було залишено без задоволення.
12.09.2022р. у судовому засіданні було оголошено перерву до 10.10.2022р. о 12:00.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.09.2022р. повідомлено відповідача по справі №916/1807/22: Товариство з обмеженою відповідальністю „Кондитер Групп про судове засідання, яке відбудеться "10" жовтня 2022р. о 12:00.
10.10.2022р. судові засідання, призначені до розгляду в господарському суді Одеської області, не проводились у зв`язку з тривалою повітряною тривогою.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.10.2022р. судове засідання для розгляду справи №916/1807/22 по суті призначено на "26" жовтня 2022 р. о 15:00 год.
Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.
Відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
У судовому засіданні 26.10.2022 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 26.10.2022р.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив.
В обґрунтування поданого позову, позивачем було зазначено суду, що Приватним підприємством „Кондитерська фабрика „Шарлот без укладення письмового договору поставки у період з 25.04.2022 по 23.05.2022 поставлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „Кондитер Групп кондитерські вироби на загальну суму 92247, 88 грн.
Вказані обставини підтверджуються видатковими накладними: №3561 від 25.04.2022р. на суму 72134,62 грн. та №4680 від 23.05.2022р. на суму 20113,26 грн. та товарно-транспортними накладними №Р3561 від 25.04.2022р. на суму 72134,62 грн. та №Р4680 від 23.05.2022р. на суму 20130,26 грн.
На підставі підписаних позивачем та відповідачем видаткових накладних, між ними склалися господарські відносини, у розумінні статті 202 ЦК України, що породили взаємні обов`язки, а саме обов`язки позивача полягають у поставці товару відповідачеві, а обов`язки відповідача - у прийнятті товару та його оплаті. Таким чином, дії позивача та відповідача в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов`язки, аналогічні зобов`язанням за договором поставки (купівлі-продажу) й укладення відповідного договору у спрощений спосіб. Ці дії є підставою виникнення у відповідача обов`язку сплатити заборгованість за отриманий у позивача товар.
За посиланням позивача, фактично між позивачем та відповідачем виникли взаємні обов`язки на підставі усної домовленості про поставку товару згідно підписаних видаткових накладних. Отже, з моменту підписання покупцем цих видаткових накладних та отримання вказаного в них товару у покупця виникло зобов`язання по сплаті ціни переданого йому товару. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі №925/1332/13. При цьому, підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і які відповідають вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксують факт здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Позивач свої зобов`язання щодо поставки товару за видатковими накладними виконав у повному обсязі, що підтверджується як видатковими накладними так і товарно - транспортними накладними.
Позивачем було зазначено суду, що 20.05.2022р. відповідачем була проведена часткова оплата за поставлений позивачем товар у сумі 22134, 62 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2955 від 20.05.2022. Відповідачем у платіжному дорученні чітко зазначено його призначення, а саме, за кондитерські вироби, у сумі 18445, 52 грн., ПДВ - 20 % - 3689,10 грн. Таким чином, провівши часткову оплату за поставлений позивачем Товар, відповідач підтвердив своє зобов`язання щодо оплати поставленого, згідно видаткових накладних, товару.
У зв`язку з відсутністю повної оплати вартості отриманого відповідачем товару, позивачем 08.07.2022 на офіційну електронну адресу відповідача було направлено вимогу щодо погашення заборгованості за поставлений товар у сумі 70113,26 грн., що підтверджується скріншотом вихідних повідомлень поштової скриньки позивача, дана вимога позивача залишилась без відповіді та належного реагування з боку відповідача.
12.07.2022. на адресу відповідача цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення направлено вимогу щодо погашення заборгованості за поставлений товар у сумі 70113, 26 грн., що підтверджується відповідними накладною АТ „Укрпошта та описом вкладення у цінний лист від 12.07.2022. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення відповідач відмовився від отримання вказаної вимоги.
Також, позивач нарахував 3 % річних та інфляційні втрати на суму боргу 70113,26грн. за поставлений позивачем відповідачу товар з наступного дня після прийняття відповідачем товару за видатковими накладними до дня звернення позивача до суду із позовом. За розрахунком позивача, 3% річних становлять 534,32 грн. та інфляційні втрати 4121,14 грн.
Надаючи відзив на позовну заяву, відповідачем було зазначено суду, що позивачем було поставлено товар на загальну суму 92247,88 грн. за видатковими накладними №3561 від 25.04.2022р. на суму 72134,62 грн. та №4680 від 23.05.2022р. на суму 20113,26 грн.
Також відповідачем було зазначено суду, що він повністю заперечує те, що внаслідок передачі товару за вищевказаними видатковими накладними, між ним та позивачем в порядку, передбаченому ст. 181 ГК України, у спрощений спосіб було укладено договір поставки.
Відповідачем було зазначено суду, що він погоджується, що внаслідок отримання ним товару за вищезазначеними накладними, у нього виникло зобов`язання перед позивачем щодо оплати товару, але строк виконання цього зобов`язання не був встановлений сторонами спору, на момент вчинення цього правочину.
Як стверджує відповідач, строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати отриманого товару, між сторонами не погоджувався, складені під час передачі товару видаткові накладні не містять узгоджені або заявлені позивачем строки оплати товару відповідачем.
Також відповідачем було зазначено суду, що він 20.05.2022р., керуючись ч. 1 ст. 531 ЦК України, сплатив достроково на користь позивача кошти в сумі 22134,62 грн., в рахунок оплати отриманого від позивача товару за видатковою накладною №3561 від 25.04.2022р.
Крім того, відповідачем було зазначено суду, що направивши на адресу відповідача вимогу, позивач скористався своїм правом передбаченим ч. 2 ст. 530 ЦК України, однак, таку вимогу позивача відповідачем отримано не було.
Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).
Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Крім того, відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.
Як з`ясовано судом, та було визнано відповідачем, позивачем було здійснено поставку товару на користь відповідача на загальну суму 92247,88 грн., а саме відповідно до видаткової накладної №3561 від 25 квітня 2022р. було поставлено товар на суму 72134,62грн. та відповідно до видаткової накладної №4680 від 23 травня 2022р. було поставлено товар на суму 20113,26 грн.
Зазначені видаткові накладні підписані обома сторонами та скріплені печатками Приватного підприємства „Кондитерська фабрика „Шарлот та Товариства з обмеженою відповідальністю „Кондитер Групп.
Також, за час розгляду справи судом встановлено, що відповідачем 20.05.2022р. на користь позивача було перераховано грошові кошти у розмірі 22134,62 грн., про що свідчить платіжне доручення №2955 від 20 травня 2022р.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Із врахуванням визначеного, за видатковою накладною №3561 від 25.04.2022р. на суму 72134,62 грн. строк оплати настав 26.04.2022р. та за видатковою накладною №4680 від 23.05.2022р. на суму 20113,26 грн. 24.05.2022р.
Отже, приймаючи до уваги поставку товарів на суму 92247,88 грн. та враховуючи сплату відповідачем боргу у розмірі 22134,62 грн., за Товариством з обмеженою відповідальністю „Кондитер Групп рахується борг вартості неоплаченого товару у розмірі 70113,26 грн.
Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю „Кондитер Групп прийнятих на себе зобов`язань з оплати вартості отриманого товару за видатковою накладною №3561 від 25.04.2022р. та за видатковою накладною №4680 від 23.05.2022р., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, та не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за час розгляду справи, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 70113,26 грн. є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем було здійснено нарахування інфляційних втрат на суму боргу 72134,62грн. за період з 26.04.2022р. по 20.05.2022р., сума інфляційних становить 1947,63 грн. та 3% річних на суму боргу за період з 26.04.2022р. по 20.05.2022р. на суму боргу 72134,62 грн., саму 3% річних 148,22 грн.
Також, позивачем було здійснено нарахування інфляційних втрат на суму боргу 70113,26 грн. за період з 24.05.2022р. по 27.07.2022р. та борг становить 2173,51 грн., а також здійснив нарахування 3% річних на суму боргу 70113,26 грн. за період з 24.05.2022р. по 27.07.2022р., однак зазначивши, що кількість днів прострочення становить 65 днів, та борг 386,10 грн.
Суд, перевіривши розрахунки позивача, вважає їх частково не вірними та зазначає, що день сплати боргу не повинен враховуватись в період, за який здійснюється відповідне нарахування.
Так, на суму боргу 72134,62 грн. необхідне здійснювати нарахування 3% річних за період з 26.04.2022р. по 19.05.2022р. та сума 3% річних за такий період становить 142,29грн.
Також суд зазначає, що при розрахунку 3% річних за період з 24.05.2022р. по 27.07.2022р., який був вказаний позивачем у позові, ним було визначено 65 днів. Однак, суд зазначає, що за визначеним позивачем періодом сума 3% річних становить 374,58грн.
Приймаючи до уваги зазначене, з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 4121,14 грн. та 3% річних 516,87 грн.
На спростування доводів та тверджень відповідача, суд зазначає, що загальні положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки термін виконання зобов`язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений спеціальною нормою права ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
Суд зазначає, що якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явився йому кредитор пов`язану з цим вимогу.
Тобто, наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю „Кондитер Групп зобов`язання щодо оплати за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту ч. 1 ст.692 Цивільного кодексу України, а не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача боргу 70113,26 грн., інфляційних втрат 4121,14 грн. та 3% річних 516,87 грн.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 2480,42 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1.Позовну заяву Приватного підприємства „Кондитерська фабрика „Шарлот задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Кондитер Групп (65104, м.Одеса, вул. Вільямса Академіка, 86; код ЄДРПОУ 38786916) на користь Приватного підприємства „Кондитерська фабрика „Шарлот (18036, м. Черкаси, вул. Будіндустрії, 11; код ЄДРПОУ 36354941) борг за поставлений товар у розмірі 70113 (сімдесят тисяч сто тринадцять) грн. 26 коп., інфляційні втрати у розмірі 4121 (чотири тисячі сто двадцять одну) грн. 14 коп., 3% річних у розмірі 516 (п`ятсот шістнадцять) грн. 87 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2480 (дві тисячі чотириста вісімдесят) грн. 42 коп.
3.В іншій частині позову відмовити.
Повний текст рішення складено 26 жовтня 2022 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Т.Г. Д`яченко
Суд | Господарський суд Одеської області |
Дата ухвалення рішення | 26.10.2022 |
Оприлюднено | 27.10.2022 |
Номер документу | 106950385 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні