Постанова

від 25.10.2022 по справі 826/6333/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 826/6333/18

адміністративне провадження № К/9901/12133/19

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Теміс Трейд» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.11.2018 (суддя - Вєкуа Н.Г.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2019 (головуючий суддя - Ганечко О.М., судді: Коротких А.Ю., Федотов І.В.) у справі №826/6333/18.

встановив:

Товариство обмеженою відповідальністю «Теміс Трейд» (далі - ТОВ «Теміс Трейд») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ГУ ДФС у місті Києві) від 23.01.2018 № 0442615147, № 0432615147 та №0422615147.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.11.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2019, позов задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДФС у місті Києві оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.05.2018, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2018 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач зазначає, що на момент проведення перевірки ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.06.2017 у справі №757/31136/17-к була правомірною та законною, вимоги підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України містять імперативні приписи відносно обов`язку контролюючого органу призначити позапланову перевірку у випадку отримання ухвали слідчого судді в рамках кримінального провадження. При цьому, виконання такого обов`язку не передбачає дослідження контролюючим органом підстав призначення відповідної перевірки.

Крім того, ГУ ДФС у місті Києві подано заяву про передачу адміністративної справи №826/6333/18 на розгляд палати, до якої входить така колегія. Як зазначає ГУ ДФС у місті Києві, у випадку, якщо Верховний Суд у даній справі буде вважати за необхідне відступити від висновку Верховного Суду та Верховного суду України щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме норм підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, яких дотримується Верховний Суд у постанові від 02.07.2019 у справі №826/16076/17, податковий орган просить передати дану справу на розгляд палати, до якої входить така колегія.

Ухвалою Верховного Суду від 11.09.2019 розгляд заяви ГУ ДФС у місті Києві про передачу адміністративної справи №826/6333/18 на розгляд палати, до якої входить така колегія відкладено до розгляду касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2019.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Теміс Трейд`зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Головного управління ДФС у місті Києві, відповідно до підпункту 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.06.2017 у справі №757/31136/17-к, винесеної за клопотанням прокурора Київської місцевої прокуратури №6 міста Києва Станкова О.П., в межах кримінального провадження від 12.05.2017 №32017100060000033 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 212 Кримінального кодексу України, на підставі наказів ГУ ДФС у м. Києві від 05.12.2017 №14219, від 18.12.2017 № 14865, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Теміс Трейд» з питань дотримання вимог податкового, валютного (бюджетного) та іншого законодавства і правильності визначення об`єкту оподаткування, повноти нарахування та сплати податків до бюджетів усіх рівнів за період з 01.01.2015 по 07.06.2017.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 28.12.2017 № 210/26-15-14-07-01-10/30184977, в я кому відображено висновки про порушення позивачем:

пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в розмірі 119737,00 грн.;

пункту 44.1 статті, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 60 441,00 грн. та завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту за серпень 2016 року в сумі 34,00 грн.

В акті перевірки відображено, між ТОВ «ФОПП ГРУПП» (надалі - Постачальник), в особі директора Кулікова О.В., з однієї сторони, та ТОВ «ТЕМІС ТРЕЙД» (надалі - Покупець) в особі директора Савчука О.О. укладено договір поставки № 520815 від 21.08.2015.

За результатами аналізу баз даних ДФС України, даних податкової звітності ТОВ «ФОПП ГРУП» та інформації з зовнішніх джерел встановлено, що остання податкова декларація по ПДВ була подана ТОВ «ФОПП ГРУП» за листопад 2015; податкова декларація з податку на прибуток ТОВ «ФОПП ГРУП» за 2015 рік не подана.

Крім того, податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ), звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів, ТОВ «ФОПП ГРУП» до органів ДФС за 2015, 2016 не подавало та відповідно податки не сплачувало.

Таким чином встановити наявність у перевіряємому періоді на підприємстві працюючих, їх кількість, не є можливим.

Інформація щодо власних та орендованих складських приміщень та наявності основних засобів в тому числі власного чи орендованого транспорту - відсутня.

Підприємство не декларувало основних засобів, складських приміщень, залишків товарів, які б надали змогу їх реалізувати у 2015, 2016 зокрема контрагенту ТОВ «Теміс Трейд».

На підставі названого акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження відповідачем 23.01.2018 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0442615147, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 119737,00 грн.;

№ 0432615147, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 60441,00 грн. за основним платежем та 15110,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0422615147 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 34,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Вирішуючи даний спір та приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем суду надано докази фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ «ФОПП ГРУПП», первинні бухгалтерські документи, складені за їх результатами, відображають реальність операцій та фактичного спричинення реальних змін майнового стану платника податків, придбані товари у ТОВ «ФОПП ГРУПП» були в подальшому реалізовані з очевидною економічною вигодою.

Також судами з`ясовано, що перевірку позивача проведено на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.06.2017 у справі №757/31136/17-к, винесеної за клопотанням прокурора Київської місцевої прокуратури №6 міста Києва Станкова О.П., в межах кримінального провадження від 12.05.2017 №32017100060000033 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 212 Кримінального кодексу України.

Так, в силу вимог підпункту 78.1.11. пункту 1 цієї статті документальна позапланова перевірка здійснюється внаслідок отримання винесеного відповідно до закону судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом (пункт 78.4. статті 78 Податкового кодексу України).

Судами з`ясовано, що ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 17.09.2018 у справі № 11-сс/796/4712/2018 скасовано ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.06.2017 у справі №757/31136/17-к, винесеної за клопотанням прокурора Київської місцевої прокуратури №6 міста Києва Станкова О.П., в межах кримінального провадження від 12.05.2017 №32017100060000033 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 212 Кримінального кодексу України.

Отже, за висновками судів попередніх інстанцій, скасування ухвали суду, яка стала підставою для проведення перевірки суб`єкта господарювання, призводить до визнання незаконною документальної позапланової невиїзної перевірки, проведеної відповідачем, що є безумовною підставою для визнання незаконним і прийнятого за результатами такої перевірки податкового повідомлення-рішення.

Проте, такі висновки судів попередніх інстанцій є помилковими, оскільки на момент прийняття наказу про проведення перевірки, складення акта про результати документальної позапланової виїзної перевірки та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ухвала Печерського районного суду м. Києва від 07.06.2017 у справі №757/31136/17-к була чинною і підлягала виконанню.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною Касаційним адміністративним судом у складі Верховним Судом у постанові від 02.07.2019 у справі №826/16076/17.

Також у постанові від 02.07.2019 у справі №826/16076/17 Верховний Суд зазначив, що висновки судів про задоволення позову виключно з мотивів скасування ухвали слідчого судді про призначення перевірки, за наслідками якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є необґрунтованими, так як скасування ухвали про призначення перевірки, вже після її проведення, не може бути підставою для скасування донарахованих за наслідками перевірки податкових зобов`язань платника податків. Суди, рішення яких оскаржуються, всупереч вимог чинного законодавства взагалі не перевірили наявність порушення платником податків вимог податкового законодавства.

Водночас, встановлені судами попередній інстанцій обставини даної справи свідчать, що господарські операції між позивачем та його контрагентом здійснено відповідно до умов чинного законодавства, реальність якої підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що містяться в матеріалах справи, а відтак з протиправністю прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За наведених обставин заява ГУ ДФС у місті Києві про передачу адміністративної справи №826/6333/18 на розгляд палати, до якої входить така колегія, задоволенню не підлягає.

Разом з тим суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на те, що деякі помилкові висновки судів попередніх інстанцій права не призвели до неправильного вирішення справи. Доводи, наведені в касаційній скарзі, не спростовують зазначеної Верховним Судом правової позиції.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

У задоволенні заяви Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про передачу адміністративної справи №826/6333/18 на розгляд палати, до якої входить така колегія, відмовити.

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2019 у справі №826/6333/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова