Постанова

від 18.10.2007 по справі 6/300а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/300а

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 698-166, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

 "18" жовтня 2007 р.           12 год. 15 хв.  , м. Чернігів                    Справа № 6/300а

Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді                                        Блохіної Ж.В.

при секретарі                         Кузьміні М.М.,

за участю  представників:

позивача                                 Силенка О.М., довіреність  від 23.10.2007р.,                                                     відповідача                            Ступака С.О., довіреність №3083/9/10-010 від 14.05.2007р.,

                                                 Дрозд Т.С., довіреність №6134/9/10-010 від 17.09.2007р.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

позов                                        товариства з обмеженою відповідальністю „Украгроресурси”,

                                                  м. Чернігів, вул. Дніпровська, 34

до  відповідача                      Державної податкової інспекції у м. Чернігові,

                                                  м. Чернігів, вул.. Кирпоноса, 28,

про                                            визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

                                                               ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю „Украгроресурси” подано позов до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 05.12.2006р. №0026591511/0, яким  визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств  в сумі 3315 грн., в тому числі 3157 грн. основного платежу та 158 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідач  проти позову заперечує.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, просить їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на наступне. ДПІ у м. Чернігові проведена перевірка декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2006 року ТОВ „Украгроресурси”, складено акт від 01.12. 2006р., на підставі даних якого  прийнято спірне податкове повідомлення-рішення. Представник вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з  порушенням норм податкового законодавства, зокрема, п.6.1 ст. 6 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, в звязку з чим відповідач безпідставно не прийняв до уваги вказані в декларації з податку на прибуток підприємств за 3 квартали 2006 року дані рядка 04.9, а саме неправомірно виключив з валових витрат суму відємного значення обєкта оподаткування  попереднього податкового року в розмірі 59892 грн. Представник позивача вважає безпідставним посилання відповідача   на  ст. 86 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” при зменшення відємного значення обєкта оподаткування за 2006 рік, оскільки для регулювання спірних правовідносин  підлягає застосуванню Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств”, який є спеціальним та основним нормативним актом при визначенні та обрахування валових витрат та при складанні декларації про прибуток підприємств.

Представники  відповідача заперечують щодо позовних вимог, просять у позові відмовити, посилаючись на правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, оскільки під час перевірки декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2006 року встановлено, що позивач у рядку 04.9 декларації вказав відємне значення обєкта оподаткування попереднього року 59892 грн. всупереч тому, що результатом господарської діяльності підприємства за 2005 рік (без врахування відємного значення обєкта оподаткування 2004 року) є прибуток 8,8 тис. грн. Отже, на думку відповідача, позивачем порушено норми Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та ст. 86 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік”, згідно якої   у  2006  році  сума   від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, що рахувалася станом на 1 січня 2005 року і не була погашена протягом 2005 року, не підлягає протягом 2006 року врахуванню у складі валових витрат платника податку.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, встановивши обставини, які мають значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Державною податковою інспекцією у м. Чернігові прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.12.2006р. №0026591511/0, яким товариству з обмеженою відповідальністю „Украгроресурси” визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств  в сумі 3315 грн., в тому числі 3157 грн. основного платежу та 158 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Дане податкове повідомлення-рішення прийнято Державною податковою інспекцією у м. Чернігові на підставі висновків проведеної перевірки податкової звітності ТОВ „Украгроресурси”, а саме декларації з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2006 року, за результатами якої складено акт №732/15-124 від 01.12.2006р.

Як вбачається з акту, податковий орган дійшов наступного висновку.

Підприємством в рядку 04.9 Декларації про прибуток підприємства за 3 квартали 2006 року вказано відємне значення обєкта оподаткування попереднього податкового року в сумі 59892 грн., всупереч тому, що результатом господарської діяльності підприємства за 2005 р. (без врахування відємного значення обєкта оподаткування 2004р.) згідно поданої Декларації про прибуток підприємства за 2005р. є прибуток у сумі 8,8 тис. грн., чим порушено статтю 86 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік” №3235-ІУ від 20.12.2005р., пункти 16.1, 16.2 та 16.4 статті 16 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” №334/94-ВР від 28.12.94р. та підпункт 3.1 пункту 3 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003р. №143, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.04.2003р. за №271/7592.

Посилаючись на вищевказані нормативні акти, а також на п.п. „в” п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4, п.п.17.1.4 п.17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.12.2000р., посадовою особою, яка проводила перевірку, зазначено, що перевіркою встановлено: 1) зменшення збитків на 59892 грн.; 2) збільшення податку на прибуток за  3 квартали 2006 року на 3157 грн.; 2)  сума нарахованого штрафу складає (5 відсотків донарахованої суми, але не менше 17 грн.) 158 грн. за 3 квартали 2006 р.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України  завданням  адміністративного  судочинства  є  захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Закон України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.12.2000р. ( далі –Закон №2181) є спеціальним законом з питань оподаткування,  який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій  органів  стягнення.

Згідно підпункту „в” підпункту 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону №2181 контролюючий орган зобов'язаний  самостійно  визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо контролюючий   орган  внаслідок  проведення  камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

        Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Як вбачається з акту №732/15-124 від 01.12.2006р., відповідачем була  проведена  камеральна перевірка декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2006 року ТОВ „Украгроресурси” і встановлено порушення позивачем статті 86 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік” №3235-ІУ від 20.12.2005р., пунктів 16.1, 16.2 та 16.4 статті 16 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” №334/94-ВР від 28.12.94р. ( далі –Закон №334) та підпункту 3.1 пункту 3 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003р. №143 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.04.2003р. за №271/7592 ( далі –Порядок), оскільки у рядку 04.9 Декларації про прибуток за 3 квартали 2006р. підприємство вказало відємне значення обєкта оподаткування попереднього податкового року в сумі 59892 грн., всупереч тому, що результатом господарської діяльності підприємства за 2005р. (без врахування відємного значення обєкта оподаткування 2004р.) згідно поданої Декларації про прибуток підприємства за 2005р. є прибуток у сумі 8,8 тис. грн.

Відтак відповідач  збільшив позивачу податку на прибуток за 3 квартали 2006 року на 3157 грн.

Такі висновки контролюючого органу не відповідають чинному законодавству з огляду на наступне.

Стаття 16 Закону №334 регулює порядок нарахування та строки сплати податку на прибуток.

Відповідно до пункту 16.1 ст. 16 Закону №334 платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті.

        У пункті 16.2 ст. 16 Закону №334 передбачено, що податок на прибуток нараховується за ставкою, визначеною статтею 10 цього Закону, від прибутку, що підлягає оподаткуванню, розрахованому згідно з пунктом 3.1 цього Закону, з урахуванням положень пунктів 7.12, 7.13, 7.14, 14.1, 16.9 та статей 6 та 13 цього Закону.

Так, пункт 3.1 Закон №334 визначає обєкт оподаткування, пункти 7.12, 7.13,  14.1, 16.9  регулюють: особливості оподаткування підприємств  та  організацій громадських організацій інвалідів; окремих платників податків; оподаткування  виробників   сільськогосподарської продукції; порядок визначення податку,  що  підлягає  сплаті  до  бюджету  платниками податку,   які  здійснюють  страхову  діяльність.

Стаття 6 Закону №334  регулює порядок врахування від'ємного значення об'єкта                оподаткування у результатах наступних податкових періодів.

Стаття 13 Закону №334  визначає порядок оподаткування доходів,  отриманих нерезидентом із джерелом  їх походження з України,  від провадження господарської діяльності.

Пункт 7.14 статті 7 Закону №334 виключено на підставі Закону України „Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" N 1957-IV від 01.07.2004р.

Згідно пункту 16.4 ст.16 Закону №334  „Податок  за  звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.

Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

        У разі коли платник податку вважає за доцільне роз'яснити окремі результати фінансово-господарської діяльності, зазначені у податковій декларації з цього податку, такий платник податку може надіслати податковому органу таке пояснення, складене у довільній формі. Податковий орган не може вимагати надання форм звітності чи обліку, прямо не передбачених цим Законом, у тому числі складених за правилами бухгалтерської звітності, інших, не передбачених цим Законом, балансів чи звітності. Статистична та бухгалтерська звітність подається органам державної статистики згідно із законом...”

В акті перевірки не зазначено, в чому саме полягає порушення позивачем пунктів 16.1, 16.2 та 16.4 статті 16 Закону №334, тобто, перевіркою  не встановлено факту порушення позивачем приписів стосовно самостійності визначення податку, що підлягає сплаті; розміру ставки, за якою нараховується податок; визначення обєкту оподаткування у декларації за 3 квартали 2006 року; строків сплати податку.

Також перевіркою не встановлено порушення позивачем ст. 6 Закону №334, яка саме і регулює порядок врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування у результатах наступних податкових періодів.

Так, у п.6.1 ст.6 Закону №334 передбачено, що якщо  об'єкт  оподаткування  платника  податку  з  числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до  складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Як вбачається з  пояснень представників сторін та наданих сторонами доказів, позивач  при визначенні податку на прибуток за 3 квартали 2006р. включив до складу валових витрат відємне значення обєкта оподаткування минулих податкових періодів (2004 року)  відповідно до приписів п. 16.4 ст. 16 та  п.6.1 ст. 6 Закону №334.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003р. №143, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.04.2003р. за №271/7592, затверджено Порядок складання декларації з податку на прибуток підприємства, згідно підпункту 3.1пункту 3 якого при заповненні рядка 04.9 декларації слід керуватися п.6.1 ст.6  Закону №334 з урахуванням п.11 Перехідних  положень Закону України „Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 24.12.2002р.  N 349 –ІУ.

Так, згідно п.11 Перехідних положень Закону №349 „Якщо  платник  податку  задекларував  від'ємне   значення об'єкта оподаткування (балансові збитки) за наслідками податкового періоду, що передує податковому періоду, з якого починають застосовуватися норми цього Закону, таке від'ємне значення об'єкта оподаткування для цілей оподаткування обліковується окремо, не включається до складу валових витрат та враховується таким платником податку у зменшенні об'єкта оподаткування наступних податкових періодів протягом 12 календарних кварталів з моменту виникнення такого від'ємного значення. Якщо зазначений строк у 12 кварталів минув до набрання чинності цим Законом, то останнім кварталом такого строку вважається квартал, з якого починають застосовуватися норми цього Закону. Якщо зазначене від'ємне значення об'єкта оподаткування не погашається протягом такого строку, непогашена сума в подальшому для цілей оподаткування не враховується у зменшенні об'єкта оподаткування та не підлягає включенню до складу валових витрат такого платника податку.

         Суми від'ємного значення об'єкта оподаткування, що виникають у  податкових періодах після набрання чинності цим Законом, враховуються у податковому обліку платника податку за правилами цього Закону. (  Установити, що в 2005 році при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток від'ємне значення об'єкта оподаткування (балансові збитки), яке обліковувалось у платника податку станом на  1 січня 2003 року і не було погашено на 1 січня 2005 року в порядку, визначеному пунктом 11 розділу II не враховується у зменшення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за наслідками податкових періодів (кварталів) 2005 податкового року”.

Як встановлено перевіркою і підтверджується матеріалами справи та поясненнями сторін,  у рядку 04.9 Декларації про прибуток підприємства за 3 квартали 2006р. позивачем вказано відємне значення обєкта оподаткування попереднього податкового року  в сумі 59892 грн., тобто сума від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток , що рахувалася станом на 1 січня 2005 року (рядок 08 Декларації з податку на прибуток за 2004 рік, рядок 04.9 Декларації з податку на прибуток за 2005 рік), врахована позивачем  у зменшення об'єкта оподаткування наступного податкового періоду –3 квартали   2006  року.

Відтак, позивач  подав декларацію про прибуток за звітний період, 3 квартали 2006 року, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів, відповідно до пункту 6.1 статті 6, п.16.4 ст. 16 Закону №334, п.11 Перехідних  положень Закону України „Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 24.12.2002р.  N 349 –ІУ та підпункту 3.1 пункту 3 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства.

        Статтею 86 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” установлено,  що  у  2006  році  сума   від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, що рахувалася станом на 1 січня 2005 року і не була погашена протягом 2005 року, не підлягає протягом 2006 року врахуванню у складі валових витрат платника податку.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про систему оподаткування” ставки,  механізм  справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами  України,  крім  законів про оподаткування.

Проте, відповідні зміни та застереження не були внесені  ні до статті 5 „Валові витрати”, ні до ст. 6 „Порядок врахування від'ємного значення об'єкта                оподаткування у результатах наступних податкових періодів”, ні до ст. 16 „Порядок нарахування та строки сплати податку” Закону №334, ні до п.3 Порядку складання декларації про прибуток підприємства, ні до п.11 Перехідних  положень Закону України „Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"  N 349 - ІУ на відміну від того, що відповідне застереження щодо визначення об'єкта оподаткування податком  на  прибуток у 2005 році було внесено у п.11 Перехідних  положень вищевказаного Закону  на підставі Законів України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” та  „Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік"  та деяких інших законодавчих актів України”.

У частини 3 статті 2 КАС України передбачено наступне:

“У  справах  щодо  оскарження рішень,  дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та законами України;

       2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

       3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

       4) безсторонньо (неупереджено);

       5) добросовісно;

       6) розсудливо;

       7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

       8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

       9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

     10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в Україні в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб”єкта владних повноважень обов”язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів належними засобами доказування правомірність прийняття податкового повідомлення –рішення про визначення податкового зобовязання  з податку на прибуток підприємства в сумі 3157 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 158 грн. товариству  з обмеженою відповідальністю „Украгроресурси”.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення, яке є предметом спору, діяв з порушенням Конституції України та чинного  законодавства, упереджено, необґрунтовано,  недобросовісно, а тому таке рішення  має бути визнано нечинними.

 З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги   підлягають задоволенню.

       Керуючись ст. ст. 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

         СУД   ПОСТАНОВИВ:

   1. Позов задовольнити повністю.

   2. Визнати  повністю нечинним  податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 05.12.2006р. №0026591511/0, яким товариству з обмеженою відповідальністю „Украгроресурси” визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств  в сумі 3315 грн., в тому числі 3157 грн. основного платежу та 158 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

   3. Стягнути з  Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Украгроресурси” ( м. Чернігів, вул. Дніпровська, 34, ідентифікаційний код 30449613, рахунок 260090176387 в Укрексімбанку  м. Чернігів) 3,40 грн. судових витрат.

 4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

            Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений  Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

           У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

            5. Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

      Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд  першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

      Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160  Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

      Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

       Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення вищевказаних строків залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

         Постанова в повному обсязі виготовлена 22.10.2007р.

Суддя                                                                                                        Ж.В. Блохіна