Постанова

від 25.10.2022 по справі 178/1198/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6752/22 Справа № 178/1198/21 Суддя у 1-й інстанції - Цаберябий Б. М. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2022 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого Куценко Т.Р.,

суддів: Демченко Е.Л., Пищиди М.М.,

за участю секретаря Кругман А.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою

Фермерського (селянського) господарства Золотий ранок,

на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського (селянського) господарства Золотий ранок про розірвання договору оренди земельної ділянки, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпніі 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, пред`явленим до ФСГ Золотий ранок, на предмет розірвання договору оренди земельної ділянки, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки, загальною площею 9,11 га., кадастровий номер 1222080500:01:050:0481, розташованої за межами населеного пункту, в адміністративних межах на території Адамівської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області, згідно державного акту про право власності на землю серії Р2 №224652 від 16 грудня 2003 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №010312200653. Згідно з договором оренди земельної ділянки №4/13, укладеного 20 квітня 2013 року між ОСОБА_1 та відповідачем ФСГ Золотий ранок, зазначена земельна ділянка передана останньою в оренду строком на 10 років відповідачу - ФСГ Золотий ранок, відповідно умов якого відповідач зобов`язався вносити орендну плату в період з 30 липня до 30 грудня кожного року, однак в порушення вимог, передбачених п. 9 вказаного Договору, починаючи з 2013 року по 2020 рік відповідач не вносив їй орендну плату в розмірах, передбачених п. 9 цього Договору; в порушення п. 11 Договору відповідач не вносив позивачці орендну плату у визначені терміни, а саме з 30 липня до 30 грудня кожного року; в порушення п. 13 Договору оренди, відповідач за весь період оренди земельної ділянки з 2013 року, жодного разу не переглядав розмір орендної плати у випадках: один раз на три роки, підвищення цін, тарифів, у тому числі інфляції, а також в інших випадках, передбачених законодавчими актами України, що позивачка вважає завданням їй шкоди зі сторони відповідача, оскільки вона значною мірою позбавилася того, на що розраховувала при укладенні Договору оренди, та що, на думку позивача, є підставою для його дострокового розірвання.

Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 щодо розірвання договору оренди земельної ділянки задоволені.

Договір, укладений 20 квітня 2013 року за № 4/13 між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем Фермерським/селянським/ господарством "Золотий ранок", оренди призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельної ділянки, площею 9,11 га, кадастровий номер 1222080500:01:050:481, - розірвано.

Вирішено питання розподілу судових витрат (а.с.123-128).

Не погодившисьз рішеннямсуду,ФСГ Золотийранок через свого представника звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, в задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки відмовити, посилаючись на те, що рішення суду не відповідає встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, судом не надано оцінки щодо відсутності системності несплати орендної плати позивачеві, натомість надано перевагу доказам позивача, внаслідок чого рішення суду, на думку апелянта, є передчасним (а.с.143-154).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Судом першоїінстанції встановлено,що ОСОБА_1 на підставі Державного акта про право приватної власності серії Р2 № 224652, виданого 16 грудня 2003 року Криничанською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної сласності на землю за № 010312200653, належить земельна ділянка, площею 9,11 га, кадастровий номер 1222080500:01:050:0481, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Адамівської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області.

20 квітня 2013 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендатором Фермерським (селянським) господарством «Золотий ранок» був укладений договір оренди земельної ділянки № 4/13, строком на 10 років. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про реєстрацію іншого речового права внесено відомості за номером запису про інше речове право 4166091, орендарем: Фермерське (селянське) господарство «Золотий ранок».

Задовольняючи позовні вимоги, суд вірно визначив суб`єктний склад та характер спірних правовідносин, застосувавши норми, закріплені у ч. 1 ст. 2, 13, 27, 31, 32 Закону України «Про оренду землі», ст.ст.93, 102-1, 124, 125, 148-1 Земельного кодексу України, ст.ст.626, 792, 395, 407 Цивільного кодексу України, та в інших нормативно-правових актах, прийнятих відповідно до них, а також договором оренди землі, з чим повністю погоджується і колегія суддів, як і погоджується із висновком суду щодо встановлення судом порушення відповідачем впродовж 2013-2021 років щодо своєчасної виплати позивачеві орендної плати з переглядом її розміру один раз на три роки.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України, передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ст.16 ЦК України, якими, зокрема, може бути визнання правочину недійсним та припинення правовідношення.

Відповідно до ст.41Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.13Конвенції про захист правлюдини іосновоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачка вправі звернутись до суду з позовом про захист порушеного права в будь-який час після такого порушення, а обов`язку звертання до суду з позовом про захист порушеного права в певний період законодавство не передбачає і позивачка скористалась цим правом саме у серпні 2021 року, як вважала за потрібне, з чим повністю погоджується і колегія суддів.

Згідно ст.ст.79-81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Підставою розірвання договору оренди позивачка вказує невиконання відповідачем обов`язку по сплаті орендної плати з часу укладення договору по час звернення до суду з цим позовом та невиконання відповідачем обов`язку по перегляду відповідачем розміру орендної плати раз у три роки, тому позивачка позбавлена можливості навести письмові чи інші докази такого невиконання, за умови невиплати орендної плати та відсутності документальних підтверджень виконання цього обов`язку орендаря, а зворотнього апелянтом не доведено при розгляді апеляційної скарги.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що представником апелянта не надано доказів, які б спростовували посилання позивачки на те, що Фермерське (селянське) господарство «Золотий ранок» своєчасно здійснювало орендну плату та переглядало розмір орендної плати, а посилання апелянта на акт, складений відповідачем, про відмову позивачки від отримання орендної плати, лист щодо виплати орендної плати на ім`я позивачки від відповідача, та відомості з ДПІ щодо сплати податків, які надані до апеляційної скарги, колегія суддів не може прийняти до уваги як докази виконання відповідачем передбачених договором оренди обов`язків щодо регулярної виплати орендної плати з дня укладення договору 20 квітня 2013 року по день звернення позивачки до суду з цим позовом 03 серпня 2021 року та перегляду величини орендної плати один раз в три роки, оскільки акт про відмову позивачки від отримання орендної плати не містить вказання дати його складення, а вказує дату відмови позивачки від отримання орендної плати 29 вересня 2021 року, тобто після звертання позивачки до суду з цим позовом, а сплата податків відповідачем стосується періоду оподаткування 2021 року, що аж ніяк не охоплює заявлений позивачкою період 2013-2020 років.

Наведеним доводам суд вірно надав правову оцінку та зазначив це, як підставу вважати встановленим порушення відповідачем продовж 2013-2021 років, передбаченого п.9 та п. 13 укладеного між сторонами 20 квітня 2013 року за № 4/13 договору оренди земельної ділянки стосовно своєчасної виплати орендної плати та перегляду її розміру один раз на три роки, що дає позивачці право у відповідності із ч. 1 ст.32Закону України«Про орендуземлі» вимагати дострокового розірвання договору оренди землі за рішенням суду і обумовлює задоволення позовних вимог, з в повній мірі погоджується і колегія суддів.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.

Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фермерського (селянського)господарства Золотийранок залишити без задоволення.

Рішення Криничанськогорайонного судуДніпропетровської областівід 27липня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л. Демченко

М.М. Пищида