Постанова
від 13.09.2022 по справі 363/2595/19
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 363/2595/19

провадження № 22-ц/824/6560/2022

головуючий у суді І інстанції Баличева М.Б.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

за участю секретаря судового засідання - Зиль Т.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 1 грудня 2021 року у справі за первинним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, громадська організація "Садівницьке товариство "ВЕТЕРАН" та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сергєєва - Кожуховська Надія Вікторівна про визнання дій неправомірними та недійсним свідоцтва про право на спадщину і скасування запису про право власності та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Громадська організація "Садівницьке товариство "ВЕТЕРАН", приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Людмила Андріївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сергєєва - Кожуховська Надія Вікторівна та Головне управління Держгеокадастру у Київській області про визнання договору дарування недійсним,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_2 , треті особи: громадська організація "Садівницьке товариство "ВЕТЕРАН" та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сергєєва - Кожуховська Н.В. про визнання дій неправомірними та недійсним свідоцтва про право на спадщину і скасування запису про право власності.

З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 5 грудня 2019 року просив суд визнати дії Управління Держгеокадастру у Вишгородському районі Київської області, що здійснив 16 травня 2016 року державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0567 га, кадастровий номер 3221888800:38:106:0119, з цільовим призначенням: землі сільськогосподарського призначення, землі які перебувають у стані меліоративного будівництва та відновлення родючості, яка знаходиться на території АДРЕСА_1 , на ОСОБА_3 - неправомірними; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 28 серпня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергєєвою-Кожуховською Н.В., зареєстроване в реєстрі за № 649, відповідно до якого ОСОБА_2 успадковано земельну ділянку, площею 0,0567 га, кадастровий номер 3221888800:38:106:0119, яка знаходиться на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, в АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: землі сільськогосподарського призначення, землі які перебувають у стані меліоративного будівництва та відновлення родючості; скасувати в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 22049983 по об`єкту нерухомого майна з реєстраційним №1329848332218; стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача судові витрати.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що позивач одержав у дар від ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0567 га, кадастровий номер 3221888800:38:106:0119, яка знаходиться на території АДРЕСА_1 , та належить йому на праві власності згідно з договором дарування земельної ділянки від 11 червня 2010 року, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л.А. та зареєстрованим в реєстрі за № 1305. ОСОБА_3 особисто підпасала договір дарування і одержала примірник цього договору від нотаріуса.

Під час дарування цієї земельної ділянки дарувальником ОСОБА_3 обдарованому ОСОБА_1 було передано: державний акт на право приватної власності на землю серія IV-КВ № 109226; довідку від 4 лютого 2008 року № НОМЕР_8 про присвоєння кадастрового номера земельної ділянки 3221888800:38:106:0119 з цільовим призначенням: для ведення садівництва; книжку садівника на ім`я ОСОБА_3 , видану садівницьким товариством "Ветеран" 10 жовтня 2009 року. Дана земельна ділянка була прийнята ОСОБА_1 в дар фактично в день підписання і одержання від нотаріуса примірника згаданого договору дарування. ОСОБА_1 є членом садівницького товариства "Ветеран", ділянка № НОМЕР_1 , на підставі протоколу № 2 від 14 червня 2014 року, що підтверджується довідкою від 25 травня 2019 року № 432, виданою товариством, пайовий внесок сплачено повністю, заборгованість відсутня. Його членство в садівницькому товаристві "Ветеран" також підтверджується книжкою садівника, виданою на його ім`я 14 жовтня 2014 року. З моменту підписання договору дарування, тобто з 11 червня 2010 року по цей час позивач та члени його сім`ї постійно користуються одержаною в дар земельною ділянкою, яка є його власністю, вільно та відкрито. Договір дарування в судовому порядку не оскаржувався. На виконання вимог п. 5.5. договору дарування ще в 2014 році позивач надіслав поштою копію цього договору до Управління Держгеокадастру у Вишгородському районі Київської області для здійснення державної реєстрації і вважав, що цю реєстрацію проведено в робочому порядку. Після дарування цієї земельної ділянки, дарувальник ОСОБА_3 або члени її сім`ї на цій ділянці жодного разу не були.

Проте, в квітні 2019 року з інформаційної довідки № 163445920 від 13 квітня 2019 року позивачу стало відомо, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергєєвою-Кожуховською Н.В. оформлено та видано по спадковій справі, заведеній щодо померлої в січні 2017 року дарувальника ОСОБА_3 , її спадкоємиці - ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на спадщину за законом номер 649 від 28 серпня 2017 року на земельну ділянку площею 0,0567 га, кадастровий номер 3221888800:38:106:0119, яка знаходиться в селі Осещина в с/т "Ветеран" Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, на підставі документів, які були надані відповідачем ОСОБА_4 , та в той же день 28 серпня 2017 року нотаріусом внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно по об`єкту нерухомого майна з реєстраційним № 1329848332218 відповідний запис про право власності за № 22049983. Із цієї довідки слідує, що 16 травня 2016 року Управлінням Держгеокадастру у Вишгородському районі Київської області здійснено державну реєстрацію спірної земельної ділянки на дарувальника ОСОБА_3 , яка вже не була її власником. Вважає, що державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 3221888800:38:106:0119 на ОСОБА_3 проведена 16 травня 2016 року неправомірно, а свідоцтво про право власності на спадщину за законом номер 649 від 28 серпня 2017 року видане відповідачу незаконно чим порушено права та інтереси позивача.

Оформленням спадщини займалася відповідач ОСОБА_5 через свого представника ОСОБА_6 , яка безпосередньо була в правлінні СТ "Ветеран", де вимагала завірені копії документів щодо спірної земельної ділянки для подачі їх нотаріусу Сергєєвій-Кожуховській Н.В. і, відповідно, була обізнаною про наявність нового власника цієї ділянки за договором дарування земельної ділянки від 11 червня 2017 року. Проте, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 упереджено не поставили до відома нотаріуса щодо наявності нового власника на цю земельну ділянку - ОСОБА_1 . В іншому разі дана земельна ділянка не була б включена нотаріусом до спадкової маси і по ній спадщина не оформлялася б взагалі.

На підставі викладеного, позивач змушений звернутися до суду для захисту своїх порушених прав.

24 січня 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Громадська організація "Садівницьке товариство "ВЕТЕРАН", приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л.А., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сергєєва - Кожуховська Н.В. та Головне управління Держгеокадастру у Київській області про визнання договору дарування недійсним, в якому просила визнати недійсним договір дарування земельної ділянки загальною площею 0,0567 га, кадастровий номер 3221888800:38:106:0119 в Хотянівській сільській раді Вишгородського району Київської області, укладений 11 червня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л.А. та зареєстрований в реєстрі за № 1305.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла бабуся позивача - ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина, яку прийняла її онука - ОСОБА_2 , в тому числі і спірну земельну ділянку загальною площею 0,0567. Право власності на земельну ділянку станом на 23 січня 2017 року і станом на час оформлення спадщини було зареєстровано за ОСОБА_3 , котра 16 травня 2016 року здійснила державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі. ОСОБА_3 до осені 2016 року, постійно користувалась земельною ділянкою та садовим будинком, розташованим на земельній ділянці. У позивача за первісним позовом - ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку загальною площею 0,0567 га, кадастровий номер 3221888800:38:106:0119 станом на 24 січня 2020 року не виникло, оскільки ним не здійснено державної реєстрації таких прав. Тобто власник земельної ділянки з 11 червня 2010 року по 23 січня 2017 року не проявляв зацікавленості до майна і обов`язку щодо здійснення державної реєстрації права власності не виконав.

Договір дарування не міг бути укладений ОСОБА_3 11 червня 2010 року з огляду на тяжкі сімейні обставини, що стались того року. 2 червня 2010 року зник по дорозі у відрядження єдиний син ОСОБА_3 і батько ОСОБА_2 - ОСОБА_8 . Його розшуки тривали до 6 червня 2010 року, і весь цей час ОСОБА_3 не знаходила собі місця через погані передчуття. 7 червня 2010 року ОСОБА_8 було знайдено на станції Панське село Чапаївка Золотоніського району Черкаської області загиблим. 9 червня 2010 року ОСОБА_8 поховали. На момент смерті йому було 38 років. На похованні його мати- ОСОБА_3 , практично нічого не бачила і не могла самостійно стояти та пересуватися. 10 червня 2010 року відбувся поминальний обід, на якому ОСОБА_3 не змогла бути присутня через гіпертонічний криз. 11 червня 2010 року ні за станом фізичного ні психологічного здоров`я ОСОБА_3 , яка проживала у АДРЕСА_2 , не могла бути присутня у нотаріуса в м. Вишгороді і укладати договір дарування земельної ділянки на ім`я невідомої для родини особи. На договорі дарування земельної ділянки стоїть підпис, який не схожий на підпис ОСОБА_3 . Отже, волевиявлення ОСОБА_3 не було вільним і не відповідало її внутрішній волі, оскільки наміру дарувати земельну ділянку вона не мала, вчинити договір дарування на користь незнайомої людини могла лише під впливом тяжкої для неї обставини і на невигідних умовах, оскільки залишившись без єдиного годувальника потребувала фінансової допомоги, а на думку позивача такого договору вона не підписувала з огляду на підпис на договорі, який не є схожим на підпис померлої бабусі і у 2016 році здійснила реєстрацію свого права власності на земельну ділянку у Державному земельному кадастрі, що свідчить про те, що їй не було відомо про укладання будь-яких договорів щодо цієї земельної ділянки.

На підставі викладеного, ОСОБА_2 просила задовольнити її зустрічний позов.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 1 грудня 2021 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_2 , треті особи: громадська організація "Садівницьке товариство "ВЕТЕРАН" та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сергєєва - Кожуховська Н.В. про визнання дій неправомірними та недійсним свідоцтва про право на спадщину і скасування запису про право власності відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Громадська організація "Садівницьке товариство "ВЕТЕРАН", приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л.А., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сергєєва - Кожуховська Н.В. та Головне управління Держгеокадастру у Київській області про визнання договору дарування недійсним відмовлено.

Не погоджуючись із указаним рішенням ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_2 , треті особи: громадська організація "Садівницьке товариство "ВЕТЕРАН", приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сергєєва-Кожуховська Надія Вікторівна про визнання дій неправомірними та недійсним свідоцтва про право на спадщину і скасування запису про право власності, та одночасно ухвалити постанову про задоволення позову у новій редакції ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: громадська організація "Садівницьке товариство "ВЕТЕРАН", приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сергєєва-Кожуховська Надія Вікторівна, Головне управління Держгеокадастру у Київській області про визнання дій неправомірними та недійсним свідоцтва про право на спадщину і скасування запису про право власності, повністю визнати дії Управління Держгеокадастру у Вишгородському районі Київської області, що здійснив 16 травня 2016 року державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0567 га, кадастровий номер 3221888800:38:106:0119, з цільовим призначенням: землі сільськогосподарського призначення, землі які перебувають у стані меліоративного будівництва та відновлення родючості, яка знаходиться на території АДРЕСА_1 , на ОСОБА_3 - неправомірними; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 28 серпня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергєєвою- Кожуховською Надією Вікторівною, зареєстроване в реєстрі за № 649, відповідно до якого ОСОБА_2 успадковано земельну ділянку, площею 0,0567 га, кадастровий номер 3221888800:38:106:0119, яка знаходиться на території АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: землі сільськогосподарського призначення, землі які перебувають у стані меліоративного будівництва та відновлення родючості, та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 22049983 по об`єкту нерухомого майна з реєстраційним №1329848332218;

У апеляційній скарзі вказує, що судом першої інстанції помилково в оскаржуваному рішенні зазначено про те, що позивач уточнив свої позовні вимоги 5 грудня 2021 року, оскільки дата 5 грудня 2021 року настала вже після оголошення вступної та результативної частини оскаржуваного рішення.

Зазначає, що саме на стадії підготовчого судового засідання позивачу ОСОБА_1 стало відомо, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2016 року №581 "Про реформування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру", частиною 1 якої передбачено: "Ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру і Державного агентства земельних ресурсів за переліком згідно з додатком", Управління Держгеокадастру у Вишгородському районі Київської області, код ЄДРПОУ 40007394, ліквідовано, що підтверджується записом в Єдиному державному реєстрі підприємств, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15 грудня 2017 року про припинення суб`єкта господарювання, номер запису: 13341110006004923, без правонаступництва. Тому Головне управління Держгеокадастру у Київській області не є правонаступником ліквідованого Управління Держгеокадастру у Вишгородському районі Київської області та не може бути відповідачем у даній справі. За таких обставин, позивачем 2 грудня 2019 року надіслано до суду поштою позовну заяву про визнання дій неправомірними та недійсним свідоцтва про право на спадщину і скасування запису про право власності у новій редакції, яку зареєстровано в канцелярії суду 5 грудня 2019 року за вх. № 20772 (а.с.141, т.1) та прийнято до розгляду судом згідно з ухвалою від 17 грудня 2019 року, про що зазначено у протоколі судового засідання від 17 грудня 2019 року (а.с.185, т.1). Однак вважає, що судом першої інстанції розглянуто позов ОСОБА_1 у попередній редакції, а позов у новій редакції фактично залишився без розгляду.

Не погоджується із висновком суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні про недоведеність набуття позивачем права власності на спірну земельну ділянку, одержану в дар згідно з договором дарування від 11 червня 2010 року, укладеним між ОСОБА_3 (дарувальником, баба відповідача ОСОБА_2 ) та позивачем ОСОБА_1 (обдарованим), посвідченим приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб JI.A. та зареєстрованому в реєстрі за № 1305 (далі - договір дарування) (а.с.206, т.2).

Зазначає, що станом на 28 серпня 2017 року державний акт про право приватної власності на землю IV-KB № 109226 не може бути підставою для визнання права власності за ОСОБА_9 , оскільки відомості про спірну земельну ділянку на той час вже були наявні в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 948811070 від 17 серпня 2017 року, виданим приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Мазур Р.Л. (а.с.235, т. 1), де вказано, що підставою виникнення права власності у ОСОБА_10 є: копія другого примірника державного акта, серія та номер: IV-KB №109226 від 8 серпня 2000 року, видавник: Хотянівська сільська рада народних депутатів Вишгородського району Київської області; дублікат свідоцтва про право на спадщину, за законом, серія та номер: 1-745 від 13 липня 2017 року, видавник: Шістнадцята київська державна нотаріальна контора; Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, серія та номер: НВ-3209442222017 від 17 липня 2017 року, видавник: Головне управління Держгеокадастру у Київській області.

Вказує на неправомірність дій приватного нотаріуса Сергєєвої - Кожуховської Н.В по оформленню згаданої спадщини ОСОБА_3 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221888800:38:106:0119, яка має відмінне цільове призначення.

Також не погоджується із висновком суду першої інстанції про недоведеність підстав для визнання неправомірними дій Управління Держгеокадастру у Вишгородському районі Київської області, яким здійснено 16 травня 2016 року державну реєстрацію спірної ділянки з неправильним зазначенням дати реєстрації земельної ділянки, власника та цільового призначення спірної земельної ділянки.

Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Кучерявий О.П. просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення первісних позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник в судове засідання не з`явились, були належним чином повідомлені про розгляд справи, що підтверджується листом від 28 липня 2022 року (а.с. 214).

Крім того, 26 липня 2022 року на адресу Київського апеляційного суду від представника відповідача Басараб Н.В. надійшла заява про розгляд справи у відсутність сторони відповідача. У підтвердження повноважень на представлення інтересів ОСОБА_2 адвокатом Бесараб Н.В. було додано ордер від 24 січня 2020 року, який видано на підставі договору про надання правової допомоги №01 від 09 січня 2020 року. У направленій заяві адвокат відповідача просила апеляційний суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Зокрема у наведеній заяві було також висловлено заперечення щодо доводів апеляційної скарги позивача, які зводяться до того, що у позивача право власності на спірну земельну ділянку не виникло, оскільки ним не було здійснено державної реєстрації таких прав.

З апеляційною скаргою з приводу незгоди з вирішенням спору в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 не зверталась. Не містить доводів щодо незгоди з оскаржуваним рішенням в цій частині і апеляційна скарга ОСОБА_1 , тому правильність вирішення спору в частині вирішення зустрічних позовних вимог не є предметом апеляційного перегляду.

Інші учасники справи в судове засідання також не з`явились, були належним чином повідомлені про розгляд справи, що підтверджується матеріалами справи (Т. 3, а.с. 210-211).

На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, що не з`явились.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції даним вимогам закону відповідає не в повній мірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судом першої інстанції, 8 серпня 2000 року дід відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_12 набув у власність земельну ділянку площею 0,057 га, яка розташована на території Хотянівської с/ради, с/т "Ветеран", відповідно до виданого головою Хотянівської сільської ради народних депутатів державного акта на право приватної власності IV-КВ № 109226 на підставі рішення виконкому Хотянівської сільської ради народних депутатів від 25 січня 2000 року № 03. Землю передано для ведення садівництва.

Відповідно до довідки про присвоєння кадастрового номера земельної ділянки № НОМЕР_8 від 4 лютого 2008 року, виданої в.о. начальника управління земельних ресурсів у Вишгородському районі Київської області Скоробрух В.В., указаній земельній ділянці, що є предметом цього спору, був присвоєний кадастровий номер 32 218 888 00 38:106:0119.

ОСОБА_12 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Відділом реєстрації смерті у м. Києві ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_2 .

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 квітня 2009 року посвідченого Державним нотаріусом 16-ої Київської державної нотаріальної контори Трапєзніковою З.О., земельна ділянка загальною площею 0,0570 га, Кадастровий номер 32 218 888 00 38:106:0119, розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, Хотянівська сільська рада, с/т "Ветеран", що належала померлому ОСОБА_12 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії IV-КВ № 109226, виданого 8 серпня 2000 року Хотянівською сільською радою Вишгородського району Київської області та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 3167, була успадкована ОСОБА_3 .

З учиненого Державним нотаріусом 16-ої Київської державної нотаріальної контори Трапєзніковою З.О. напису на зазначеному акті на право приватної власності IV-КВ №109226 від 8 серпня 2000 року вбачається, що право власності на земельну ділянку на підставі свідоцтва про право на спадщину переходить до ОСОБА_3 , що відповідно до відмітки Управління земельних ресурсів у Вишгородському районі Київської області зареєстровано в поземельній книзі 24 вересня 2009 року за реєстровим № 942381060119001.

10 жовтня 2009 року ОСОБА_3 була видана книжка садівника СТ "Ветеран".

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 . Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_8 № НОМЕР_4 його матір`ю записана ОСОБА_3 . Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) № НОМЕР_5 , ОСОБА_3 змінила прізвище на " ОСОБА_3 ".

Зі свідоцтва про народження відповідача ОСОБА_2 серії НОМЕР_6 вбачається, що її батьком записаний ОСОБА_8 , а матір`ю - ОСОБА_6 .

Відповідно до додатку № 1 до договору замовлення № 7.4558.3 на організацію та проведення поховання від 8 червня 2010 року, ОСОБА_3 була замовником послуг СКПКПО та поховання урни з прахом (кладовище, літо), померлий ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

11 червня 2010 року між ОСОБА_3 та позивачем ОСОБА_1 був укладений договір дарування. Предметом договору дарування була земельна ділянка загальною площею 0,0570 га, кадастровий номер 32 218 888 00 38:106:0119, розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, Хотянівська сільська рада, с/т "Ветеран", яка належала дарувальнику ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 квітня 2009 року за № 1-1362. Згідно з договором на указаній земельній ділянці будівлі та споруди відсутні. Цільове призначення (використання) земельної ділянки - ведення садівництва. Відповідно до п.5.2 договору, сторони підтверджують, що цей правочин не є фіктивним чи удаваним. Із п. 5.5. договору вбачається, що право на дарунок у обдарованого виникає з моменту державної реєстрації цих прав (згідно ст. 125 ЗК України). Відповідно до п. 5.7 договору, сторони домовились, що під передачею земельної ділянки, що є предметом цього договору, та її прийняттям, слід вважати отримання обдарованим примірника цього договору, після підписання його сторонами. Договір посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського нотаріального округу Київської області Голуб Л.А., зареєстрований в реєстрі за № 1305.

З Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів вбачається, що приватним нотаріусом Голуб Л.А. був зареєстрований договір дарування укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 11 червня 2010 року за № 3978703.

З напису, вчиненого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л.А., на акті на право приватної власності IV-КВ № 109226, виданого 8 серпня 2000 року головою Хотянівської сільської ради народних депутатів вбачається, що 11 червня 2010 року за реєстровим № 1305 посвідчено договір дарування земельної ділянки, на підставі якого право власності на земельну ділянку переходить до ОСОБА_1 .

14 червня 2014 року ОСОБА_1 була видана книжка садівника СТ "Ветеран".

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 .

23 січня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сергєєвої-Кожуховської Н.В. із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3

29 червня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергєєвю-Кожуховською Н.В. відкрито спадкову справу після померлої ОСОБА_3 , що підтверджується інформаційними довідками зі Спадкового реєстру № 48233069 та №48233077 від 29 червня 2017 року, також витягом про реєстрацію спадкової справи №48233096 від 29 червня 2017 року.

З виданої КП "Вишгородське бюро технічної інвентаризації" довідки № 749 від 14 липня 2017 року вбачається, що право власності на об`єкт нерухомого майна (будівля, споруда), який знаходиться за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н., Хотянівська с/рада (с. Осещина), с/т "Ветеран" за померлою ОСОБА_3 , в КП "Вишгородське БТІ", станом на 31 грудня 2012 року не зареєстровано.

10 серпня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сергєєвої-Кожуховської Н.В. із заявою про надання довідки про склад спадкоємців після померлої ОСОБА_3 з метою реалізації права власності на земельну ділянку площею 0,567 га, кадастровий номер 3221888800:38:106:0119, розташовану за адресою: Київська область, Вишгородський район, Хотянівська сільська рада, цільове призначення земельної ділянки: для ведення садівництва, що належала померлій ОСОБА_3 на підставі державного акта на право приватної власності на землю, серія ІV-КВ №109226, виданого Хотянівською сільською радою народних депутатів Вишгородського району Київської області 8 серпня 2000 року на праві свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Шістнадцятою київською державною нотаріальною конторою 24 квітня 2009 року, за реєстровим № 1-1362, дублікат якого виданий Шістнадцятою київською державною нотаріальною конторою 13 липня 2017 року за реєстровим № 1-745.

10 серпня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергєєвю-Кожуховською Н.В. ОСОБА_2 видано довідку про склад спадкоємців №108/02-14, з якої вбачається, що інші спадкоємці з питання отримання спадщини після померлої ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сергєєвої-Кожуховської Н.В. не звертались.

28 серпня 2017 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сергєєва-Кожуховська Н.В. видала ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом, яке зареєстроване в реєстрі за № 649, з якого вбачається, що спадкоємцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її онука - ОСОБА_2 . Спадщина, на яку видане це свідоцтво, складається із: земельної ділянки площею - 0,0567 гектарів, кадастровий номер 3221888800:38:106:0119, розташованої за адресою: Київська область, Вишгородський район, с/рада Хотянівська, цільове призначення, землі, які перебувають у стані меліоративного будівництва та відновлення родючості, що належала померлій на підставі державного акта про право приватної власності на землю IV-КВ № 109226.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 13 квітня 2019 року вбачається, що власником земельної ділянки з кадастровим номером 3221888800:38:106:0119, площею 0,0567, яка зареєстрована 15 травня 2016 року Управлінням Держгеокадастру у Вишгородському районі Київської області з цільовим призначенням: землі сільськогосподарського призначення, землі, які перебувають у стані меліоративного будівництва та відновлення родючості, розташована за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н., с/рада Хотянівська, є ОСОБА_2 .

Відповідно до довідки, виданої головою правління ГО СТ "Ветеран" Гудзь М.В. від 25 травня 2019 року, ОСОБА_1 є членом ГО СТ "Ветеран" щодо ділянки № НОМЕР_1 на підставі протоколу № 2 від 14 червня 2014 року, земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 20 червня 2019 року № 29-10-0.223-8238/2-19 за інформацією Відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 3221888800:38:106:0119 перенесені з державного реєстру земель до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЗУ "Про Державний земельний кадастр".

З детальної інформації про юридичну особу від 28 жовтня 2019 року вбачається, що Управління Держгеокадастру у Вишгородському районі Київської області 15 грудня 2017 року припинило свою діяльність.

Відповідно до листа Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 5 листопада 2019 року № 07-69/64 на зберіганні в архівному відділі Вишгородської районної державної адміністрації у складі архівного фонду № 248 "Управління Держгеокадастру у Вишгородському районі Київської області" перебувають документи ліквідованого управління та його установ-попередників за 1996-2017 роки. Технічна документація Управління (проекти, плани, карти, інші профільні документи, необхідні для виконання основних функцій) не надходила на зберігання до архівного відділу.

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 5 листопада 2019 року № 29-10-0.222-14357/2-19, за інформацією відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області у місцевому фонді документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки з кадастровим номером 3221888800:38:106:0119 не виявлено. Архівні документи ліквідованого управління Держгеокадастру у Вишгородському районі Київської області знаходяться в архівному відділі Вишгородської районної державної адміністрації Київської області.

З листа Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 20 листопада 2020 року № 29-10-0.6-15028/2-20 вбачається, що розроблення та зберігання такого документа, як інвентаризаційна справа щодо земельної ділянки законодавством не передбачено, отже Головне Управління не має можливості надати такий документ. Стосовно підстав правомірності зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3221888800:38:106:0119 зазначено, що відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ "Про державний земельний кадастр", згідно відомостей відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, інформацію про земельну ділянку з кадастровим номером 3221888800:38:106:0119 було перенесено до Державного земельного кадастру у порядку із вказаною вище нормою. Крім того, за інформацією відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, відомості щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221888800:38:106:0119 були перенесені з технічними помилками, а саме: вид використання землі, які перебувають у стані меліоративного будівництва та відновлення родючості (правильно - для ведення садівництва); цільове призначення А.01.04 (правильно - 01.06); інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, ВРВ КОФ ДП ЦДЗК Леоненко Н.С. (правильно -технічна документація по складанню державних актів на право власності на земельні ділянки членам садового товариства "Ветеран", які розташовані в межах Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, розробником якої було Дочірнє підприємство земельно-кадастрове бюро "Вишгород" Київського регіонального науково-виробничого центру державного земельного кадастру); дата державної реєстрації земельної ділянки 16 травня 2016 року (правильно - 8 серпня 2000 року). Порядок виправлення виявлених після перенесення відомостей про земельну ділянку з Державного реєстру земель Державного земельного кадастру помилок передбачений абзацом 3 пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державний земельний кадастр". При цьому, в листі зазначено про тимчасову неможливість виправлення наведених помилок у відомостях Державного земельного кадастру, оскільки ухвалою від 25 червня 2019 року Вишгородського районного суду Київської області по справі №363/2595/19 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221888800:38:106:0119 накладено арешт. Відомості про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 3221888800:38:106:0119 у 2016 році Вишгородським районним відділом Київської обласної філії державного підприємства Центр Державного земельного кадастру у Відділі та у Головному управлінні Держгеокадастру у Київській області відсутні. Цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3221888800:38:106:0119 в установленому законодавством порядку не змінювалось, а відомості щодо цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3221888800:38:106:0119 "землі, які перебувають у стані меліоративного будівництва та відновлення родючості" відображаються у Державному земельному кадастрі внаслідок технічної помилки. Оригінал технічної документації по складанню державних актів на право власності на земельні ділянки членам садового товариства "Ветеран", які розташовані в межах Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, розробником якої було Дочірнє підприємство земельно-кадастрове бюро "Вишгород" Київського регіонального науково-виробничого центру державного земельного кадастру 2000 року, зберігаються у місцевому фонді документації із землеустрою Відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області.

Відмовляючи у задоволенні вимог позову про визнання неправомірними дій управління Держгеокадастру у Вишгородському районі Київської області щодо здійснення 16 травня 2016 року державної реєстрації спірної земельної ділянки площею 0,0567 га з кадастровим номером 3221888800:38:106:0119 з цільовим призначенням: землі сільськогосподарського призначення, землі, які перебувають у стані меліоративного будівництва та відновлення родючості, яка знаходиться на території Хотянівської сільської ради у АДРЕСА_1 на ОСОБА_3 суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що позивач за первісним позовом ОСОБА_1 з моменту укладання договору дарування від 11 червня 2010 року мав право звернутися до відповідного органу для реєстрації права власності, однак, з невідомих причин цього не зробив. Суд також не прийняв твердження ОСОБА_1 про його звернення у 2014 році до Управління Держгеокадастру у Вишгородському районі Київської області, шляхом поштового направлення до вказаного Управління копії договору дарування, оскільки не надано доказів у підтвердження наведених обставин та порушено процедуру звернення. Ураховуючи наведене підстави для висновку про неправомірність дій Управління Держгеокадастру у Вишгородському районі Київської області не були доведені, оскільки до Державного земельного кадастру були перенесені відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 3221888800:38:106:0119 за заявою власника із помилкою щодо цільового призначення земельної ділянки, а відомості щодо переходу права на спірну земельну ділянку до ОСОБА_1 , як і його заяви щодо здійснення реєстрації переходу такого права, в управлінні були відсутні.

Крім того, за інформацією відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, було визнано, що відомості стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 3221888800:38:106:0119 були перенесені з технічними помилками, а саме щодо виду використання землі, цільового призначення, дати реєстрації земельної ділянки як об`єкта нерухомості, інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки. Було також роз`яснено порядок виправлення помилок та причини неможливості виправлення помилок за наявності ухвали Вишгородського районного суду Київської області від 25 червня 2019 року, якою було забезпечено позов у цій справі шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку.

При цьому, як убачається із матеріалів справи, 05 грудня 2019 року за вх. № 20772 канцелярією суду першої інстанції було зареєстровано позовну заяву у новій редакції від 02 грудня 2019 року, згідно з якою позивачем було викладено у новій редакції саму вимогу про визнання неправомірних дій управління та змінено статус Головного управління Держгеокадастру у Київській області із відповідача на третю особу без самостійних вимог. Згідно із протоколом судового засідання від 17 грудня 2019 року суд ухвалив прийняти позовну заяву у новій редакції.

Згідно з ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Відповідно, позивач і відповідач визнаються належними сторонами, якщо є припущення вважати, що вони є носіями спірного права або охоронюваного законом інтересу.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

З урахуванням нової редакції позовних вимог, яка була прийнята судом, позивачем за всіма вимогами визначено відповідачем саме ОСОБА_2 .

Сам позивач указує, що також підтверджено матеріалами справи, що управління Держгеокадастру у Вишгородському районі Київської області, чиї дії оспорює позивач, ліквідовано як юридичну особу публічного права без правонаступництва. Відтак ОСОБА_2 не є належним відповідачем за такими вимогами позову щодо визнання неправомірних дій ліквідованого управління, тому відповідні позовні вимоги до неї як відповідача не підлягають задоволенню.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду щодо неможливості задоволення позовних вимог до неналежного відповідача викладено у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц та відповідна судова практика є усталеною.

В той же час ОСОБА_2 є належним відповідачем за іншими вимогами первісного позову про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та скасування в Державному реєстрі запису щодо державної реєстрації права на спірну земельну ділянку за відповідачем.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зроблено висновок, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Відмовляючи у задоволенні вимог позову щодо визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та про скасування в Державному реєстрі запису щодо державної реєстрації відповідного права суд першої інстанції свій висновок обґрунтовував тим, що згідно із ч. 4 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.

У відповідності до положень п. 1 ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Відповідно до п. 5.5 договору дарування земельної ділянки від 11 червня 2010 року, який укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області, зареєстрований за №1305, право на дарунок у обдарованого виникає з моменту державної реєстрації цих прав (згідно ст. 125 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Позивач ОСОБА_1 з моменту укладання договору дарування від 11 червня 2010 року до відповідного органу для реєстрації права власності не звертався.

Тому, згідно із висновком суду першої інстанції, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сергєєва - Кожуховська Н.В. на законних підставах 28 серпня 2017 року видала ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом та вчинила запис про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221888800:38:106:0119, що скасуванню не підлягає.

Однак з таким висновком погодитись не можна, оскільки судом першої інстанції не правильно застосовані норми права та відповідно неправильно встановлені правовідносини.

Так, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав), згідно положень абзацу першого ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Ч. 2 ст. 3 вищеозначеного Закону передбачено, що держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 наведеного Закону, будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну та припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягає державній реєстрації відповідного до цього Закону, можуть вчинятись, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з ч. 3 ст. 3.

Таким чином, державна реєстрація не є способом набуття права власності. Вона виступає лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення прав власності на нерухоме майно або інших речових прав.

До такого ж висновку дійшов і Верховний Суд у свої поставі від 03 червня 2020 року у справі № 363/4852/17 вказавши, що державна реєстрація не є способом набуття права власності. Вона виступає лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення прав власності на нерухоме майно або інших речових прав.

Факт набуття права власності на земельну ділянку ОСОБА_1 був підтверджений укладеним 11 червня 2010 року договором дарування земельної ділянки, за яким дарувальником була ОСОБА_3 , а обдарованим ОСОБА_1 . Договір нотаріально посвідчений та зареєстрований нотаріусом в реєстрі за №1305. Обдарований дарунок прийняв та постійно використовує земельну ділянку за цільовим призначенням.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У задоволенні зустрічного позову про визнання указаного договору недійсним у цій справі було відмовлено та рішення суду першої інстанції в цій частині не оскаржено.

Інших підстав, за яких згідно із законом договір дарування земельної ділянки є нікчемний чи не укладений, сторонами не зазначено та судом не встановлено.

Так, у пункті 15 Розділу X "Перехідні положення" ЗК України вказано, що до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, але не раніше 1 січня 2012 року, не допускається: а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб. Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, але не раніше 1 січня 2012 року, визначивши особливості обігу земель державної та комунальної власності і земель товарного сільськогосподарського виробництва. Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Як вбачається із матеріалів справи та не спростовано сторонами, а саме за інформацією відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, було визнано, що відомості стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 3221888800:38:106:0119 були перенесені з технічними помилками, а саме: вид використання землі, які перебувають у стані меліоративного будівництва та відновлення родючості (правильно - для ведення садівництва); цільове призначення А.01.04 (правильно - 01.06); інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, ВРВ КОФ ДП ЦДЗК Леоненко Н.С. (правильно -технічна документація по складанню державних актів на право власності на земельні ділянки членам садового товариства "Ветеран", які розташовані в межах Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, розробником якої було Дочірнє підприємство земельно-кадастрове бюро "Вишгород" Київського регіонального науково-виробничого центру державного земельного кадастру).

Отже, розпорядження спірною земельною ділянкою для ведення садівництва не підпадало під дію наведених обмежень.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Ст. 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності, та його державної реєстрації.

Так, відповідно до ст. 126 Земельного Кодексу України, чинної на час укладення договору дарування земельної ділянки, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою.

Згідно із ч. 6 наведеної статті при набутті права власності на земельну ділянку на підставі документів, визначених частиною другою цієї статті, державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується, долучається до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку, в кожному такому випадку відчуження земельної ділянки.

На державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує (видає) документ, та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, роблять відмітку про відчуження земельної ділянки із зазначенням документа, на підставі якого відбулося відчуження.

Орган, який здійснює реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, робить відмітку про реєстрацію прав на земельну ділянку на підставі документа про її відчуження, складеного та посвідченого в порядку, встановленому законом, протягом 14 календарних днів з дня подання до цього органу зазначеного документа. Забороняється вимагати для здійснення відмітки та державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень документи, не передбачені цією статтею.

Так, перший власник ОСОБА_12 набув право приватної власності на спірну земельну ділянку на підставі рішення Хотянівської сільської ради народних депутатів від 25 січня 2000 року №03, та його право на земельну ділянку було посвідчено державним актом на право приватної власності на землю від 8 серпня 2000 року серії IV-КВ №109226. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №3167.

У період 1992-2001 років в Україні діяв державний акт на земельну ділянку рожевого (червоного) кольору, який не містив кадастрового номеру земельної ділянки. Порядок оформлення такого акта було врегульовано постановою ВРУ № 2201-XII від 13 березня 1992 року "Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею".

4 лютого 2008 року спірна земельна ділянка була сформована та їй було присвоєно кадастровий номер, що підтверджено відповідно довідкою про присвоєння кадастрового номера земельної ділянки № НОМЕР_8 , де указано її цільове призначення саме для ведення садівництва, доказів зміни цільового призначення земельної ділянки не встановлено.

У 2002 році було затверджено нову форму держакта, що було врегульовано Постановою КМУ № 449 від 02 квітня 2002 року "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою". В подальшому Постановою КМУ № 1019 від 12 листопада 2008 року "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 року № 449" було втретє змінено форму держакта.

Пунктом 2 Постанови КМУ від 2 квітня 2002 року №449 "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" встановлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Так, на державному акті на право приватної власності на землю від 8 серпня 2000 року серії IV-КВ №109226 вчинені відмітки нотаріуса про перехід права на земельну ділянку від ОСОБА_12 до ОСОБА_3 в порядку спадкування, що також зареєстровано 24 вересня 2009 року у поземельній книзі, та вчинено відмітку нотаріуса про перехід права на земельну ділянку на підставі договору дарування від 11 червня 2010 року.

З 2013 року набрали чинності низка законів, відповідно до яких було розділено поняття реєстрації даних щодо земельної ділянки в кадастрі та поняття реєстрації прав (власності, користування, сервітуту і т.і.) щодо земельної ділянки. У підтвердження внесення даних про земельну ділянку до Державного земельного кадастру видається витяг з кадастру. На підтвердження реєстрації права щодо земельної ділянки - витяг (свідоцтво) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З 2016 року за результатами реєстрації права на земельну ділянку видається тільки витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Свідоцтво про реєстрацію права власності на земельну ділянку більше не видається.

При цьому відповідно до п. 10 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр" було передбачено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

Отже, як убачається із матеріалів справи, право позивача на спірну земельну ділянку виникло на підставі цивільно-правової угоди, а саме договору дарування, до якого долученодержавний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужена, та ці документи в силу закону є дійсними та в судовому порядку недійсними не визнавались.

Відповідно до ст. 140 ЗК України у редакції станом на 30 квітня 2010 року, яку доповнено пунктом "є" згідно із Законом № 2247-IX від 12 травня 2022року, підставами припинення права власності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку;б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника;г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду;е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом; є) примусове вилучення земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності.

Сам факт нездійснення позивачем реєстрації права на земельну ділянку у поземельній книзі, як це було передбачено на час набуття ним такого права, не має наслідком припинення цього права. На час набуття права на земельну ділянку не було також встановлено терміну для виконання дій щодо здійснення реєстрації права на земельну ділянку.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави; право власності на землю гарантується; це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно із ст. 55 Конституції України - права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України та частиною першою статті 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач 11 червня 2010 року одержав у дар від ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0567 га, кадастровий номер 3221888800:38:106:0119, яка знаходиться на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, в АДРЕСА_1 (Т.1, а.с. 13), та яку він використовує станом на час розгляду справи.

Також матеріалами справи встановлено, що під час дарування цієї земельної ділянки дарувальником ОСОБА_3 обдарованому ОСОБА_1 було передано: державний акт на право приватної власності на землю серія IV-КВ № 109226 (Т.1, а.с. 15); довідку від 4 лютого 2008 року № НОМЕР_8 про присвоєння кадастрового номера земельної ділянки 3221888800:38:106:0119 з цільовим призначенням: для ведення садівництва (Т.1, а.с. 16); книжку садівника на ім`я ОСОБА_3 , видану садівницьким товариством "Ветеран" 10 жовтня 2009 року (Т.1, а.с. 17).

В той же час, як убачається із матеріалів справи, а саме із наявного у спадковій справі до майна померлої ОСОБА_3 витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 94881070, підставою виникнення права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221888800:38:106:0119 за власником ОСОБА_3 зазначено: "копія другого примірника державного акта" (а.с. 235, Т.1).

Оскільки з 2013 року державні акти на право власності на земельну ділянку не видаються, тому заповнити та видати дублікат державного акта неможливо.

Разом з тим, згідно з пунктом 47 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 №868 передбачено, що для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, реєстрація якого проведена до 1 січня 2013 року відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення, у зв`язку із втратою, пошкодженням чи зіпсуванням свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією, державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку заявник подає органові державної реєстрації прав:

1)завірену в установленому порядку органом, що видав документ, копію примірника втраченого, пошкодженого чи зіпсованого документа;

2)оголошення про втрату документа у регіональних друкованих засобах масової інформації за місцем розташування нерухомого майна, в якому повинні бути зазначені назва документа, його номер і дата видачі, на чиє ім`я виданий, яким органом (крім випадків пошкодження чи зіпсування документа).

За результатом розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію права власності з видачею свідоцтва на заміну втраченого, пошкодженого чи зіпсованого документа. У свідоцтві зазначається серія, номер, назва, дата видачі та суб`єкт, який здійснив видачу втраченого, пошкодженого чи зіпсованого документа.

Отже, для реєстрації права власності не земельну ділянку при втраті державного акта на право власності на земельну ділянку передбачено надання державному реєстратору прав або нотаріусу належним чином завіреної копії втраченого абр пошкодженого державного акта.

Разом з тим, у цій справі було встановлено, що оригінал державного акта із відмітками про перехід права на земельну ділянку спочатку від ОСОБА_12 до його дружини у порядку спадкування, а потім від неї до позивача на підставі договору, наявний у позивача, а державному реєстратору - приватному нотаріусу Мазур Р.Л. був наданий другий примірник держакта у копії, який жодних відміток про перехід права на земельну ділянку не містить (а.с. 228, 235, Т.1).

У письмових поясненнях третьою особою без самостійних вимог - Громадська організація "Садівницьке товариство "Ветеран" з приводу обставин цієї справи повідомлено, що про смерть ОСОБА_3 їм стало відомо весною 2017 року, коли до правління садівницького товариства з`явилася ОСОБА_6 (матір ОСОБА_2 ) та просила надати документи щодо земельної ділянки за номером АДРЕСА_1 для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_3 щодо її майна. На що представниками третьої особи було повідомлено, що спірна земельна ділянка вибула із власності ОСОБА_3 до позивача згідно із наданими для відома товариства та для оформлення правовідносин членства у товаристві документами. З часу укладення правочину позивач є користувачем спірної земельної ділянки.

Стороною відповідача заперечень з приводу указаних обставини не зазначено.

Таким чином, приватним нотаріусом Мазур Р.Л. було зареєстровано право приватної власності за ОСОБА_3 на підставі другого примірника держакта на землю у копії замість втраченого оригіналу, в той час як оригінал відповідного держакта не було втрачено та він знаходиться у позивача ОСОБА_1 .

Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ураховуючи наведене, оформленням свідоцтва про право власності у порядку спадкування на спірну земельну ділянку за спадкоємцем (відповідачем) після відчуження спадкодавцем за життя відповідного майна, порушені права позивача, як набувача на спірну земельну ділянку.

При цьому, матеріали справи свідчать, що ОСОБА_2 була обізнана про факт відчуження спадкодавцем спірної земельної ділянки позивачеві. Відповідні пояснення позивача і третьої особи стороною відповідача не спростовано.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Підстави визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину визначені спеціальною нормою права - статтею 1301 ЦК України, згідно із положеннями якої свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

З огляду на абзац 3 пункту 27 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", на підставі 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й з інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших, тощо.

У постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18), від 14 травня 2018 року у справі № 296/10637/15-ц (провадження № 61-2448св18), від 23 вересня 2020 року у справі № 742/740/17 (провадження № 61-23св18), від 20 жовтня 2021 року у справі № 307/2463/15-ц (провадження № 61-16959св20) також викладено правові висновки, відповідно до яких свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

У даній справі позивачем доведено та відповідачем не спростовано факт набуття позивачем права на земельну ділянку за життя спадкодавиці, що виключає підстави для включення спірного майна до спадкової маси, а відтак порушення прав позивача внаслідок оформлення права на земельну ділянку за відповідачем у порядку спадкування. Отже, оспорене свідоцтво про право на спадкування земельною ділянкою є таким, що видане особі, яка не має на нього права та таким, що порушує права позивача ОСОБА_1 , який ще у 2010 році прийняв в дар вказану земельну ділянку.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення в частині вирішення вимог про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 28 серпня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергєєвою-Кожуховською Н.В., відповідно до якого ОСОБА_2 успадковано земельну ділянку площею 0,0567 га з кадастровим номер 3221888800:38:106:0119 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про задоволення цих вимог позову.

Відмовляючи у задоволенні вимог позову про скасування в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності №22049983 по об`єкту нерухомого майна з реєстраційним номером 1329848332218 суд першої інстанції вважав їх похідними, які не можуть бути задоволенні за умови залишення без задоволення вимог про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину з урахуванням доводів позову.

Оскільки судом апеляційної інстанції визнані доведеними доводи апеляційної скарги з приводу помилковості вирішення спору про недійсність свідоцтва про право на спадщину, колегія вважає обґрунтованими також доводи щодо наявності підстав для задоволення похідної вимоги про скасування оспорюваної позивачем державної реєстрації.

Судом апеляційної інстанції також враховано, що із вимогою про скасування в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису щодо права власності №22049983 по об`єкту нерухомого майна з реєстраційним номером 1329848332218 позивач звернувся до суду у червні 2019 року.

Указана вимога була заявлена відповідно до положень редакції ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

При цьому з 16 січня 2020 року такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачав. У пункті 3 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" унормовано, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому до набрання чинності цим Законом.

Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16 січня 2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23 червня 2020 року у справі № 906/516/19 та від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19 та Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 352/1021/19 (провадження № 61-7648св20).

Разом з тим, положеннями Прикінцевих та перехідні положень "Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" не врегульовано питання щодо порядку вирішення позовів, які були подані до внесення відповідних змін до закону, та які не були розглянуті до набрання чинності цим Законом.

Крім того, на час апеляційного перегляду справи наведена ст. 26 Закону діє в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення механізму протидії рейдерству" № 2255-IX від 12 травня 2022 року, прикінцеві положення якого також не містять відмінностей чи особливостей порядку вирішення спорів, які були ініційовані до набрання чинності цієї норми.

Так, згідно з новою редакцією абзаців другого та третього частини третьої указаної статті передбачено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У справі, що є предметом цього розгляду позивачем заявлено як вимогу про визнання недійсним документу, на підставі якого проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно за відповідачем, так і вимогу про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності №22049983 по об`єкту нерухомого майна з реєстраційним номером 1329848332218, що відповідало визначеному законом способу на час звернення з позовом до суду. Оскаржуване рішення у цій справі прийнято судом першої інстанції після набрання чинності Законом щодо відповідних змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права та згідно із ст. 129 Основного Закону суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Офіційне розуміння правової визначеності як елемента верховенства права надано в пункті 3.1 мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 у справі № 1-25/2010, відповідно до якого одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці є допустимим за умови передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права має базуватися на критеріях, які дадуть змогу передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.

У судовій практиці Великої Палати Верховного Суду йдеться про те, що загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень (див. постанову від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц). Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. Велика Палата Верховного Суду робить акцент, що елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, має характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля (див. постанови від 28 лютого 2018 року у справі № 800/284/17; 22 травня 2018 року у справі № 800/474/16 (П/9901/197/18); 07 листопада 2018 року у справі № 214/2435/17; 12 грудня 2018 року у справі № 703/1181/16-ц; 03 липня 2019 року у справі № 127/2209/18).

Безперечно, дотримання принципу верховенства права можливе лише за умови застосування судами під час розгляду та вирішення справ законодавчого акта, який відповідає критерію "якості закону".

Стосовно цього критерію у пунктах 11 та 75 Висновку № 11 (2008) Консультативної Ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи "Щодо якості судових рішень" зазначено про те, що до числа зовнішніх показників, від яких залежить якість судового рішення, відноситься якість законів, прийнятих законодавчими органами (зокрема, досконалість написання проєктів законів або чіткість у змісті законів, а також відсутність порушень процесуальних правил).

Вимога щодо "якості закону" та обов`язок суду застосувати найбільш сприятливий для особи спосіб тлумачення закону, який не відповідає визначеним критеріям якості закону, ґрунтуються передусім на положеннях ч. 1 ст. 57 Конституції України, яка встановлює, що "кожному гарантується право знати свої права і обов`язки". Із цієї конституційної норми відомо те, що у випадку встановлення судом того факту, що закон сформульований у спосіб, який не дозволяє особі знати свої права і обов`язки, застосування (тлумачення) такого закону повинно відбуватися судом на користь особи, яку позбавили (звузили) на підставі цього закону певного права або встановили (розширили) для неї нові обов`язки.

У Доповіді Венеціанської комісії № 512/2009 "Про верховенство права" (the Rule of Law), яка прийнята на 86-й пленарній сесії 25-26 березня 2011 року) серед іншого зазначено, що "верховенство права" містить вісім "інгредієнтів": (1) доступність закону (в тому значенні, що закон має бути зрозумілим, чітким та передбачуваним); (2) питання юридичних прав мають бути вирішені нормами права, а не на основі дискреції; (3) рівність перед законом; (4) влада має здійснюватись у правомірний, справедливий та розумний спосіб; (5) права людини мають бути захищені; (6) мають бути забезпечені засоби для розв`язання спорів без надмірних матеріальних витрат чи надмірної тривалості; (7) суд має бути справедливим; (8) дотримання державою як її міжнародно правових обов`язків, так і тих, що обумовлені національним правом (п. 37)".

Крім того, процесуальними нормами передбачено імперативне право застосування судом принципу jura novit curia, суть якого полягає в тому, що суд не має формально розглядати справу з огляду на ті правові норми і диспозиції, які зазначив позивач (у даному випадку у повній відповідності до чинної редакції на час звернення з цим позовом), а з`ясувати суть вимог позивача та ті обставини, якими він обґрунтовує такі вимоги, вирішити справу по суті, самостійно застосувавши необхідні норми права та передбачені цими нормами формулювання. Застосування такого принципу забезпечує дотримання прав, закріплених у статтях 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Така правова позиція щодо застосування принципів судочинства відображена в ряді рішень Верховного Суду (див. постанову ВП ВС від 08 червня 2021 року у справі №662/397/15-ц, постанову ВС від 5 лютого 2020 року у справі №924/196/19).

ЄСПЛ також неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що саме суд відповідальний за юридичну кваліфікацію обставин справи (CASE OF GARIB v. THE NETHERLANDS) та не пов`язаний правовими аргументами заявників (CASE OF RADOMILJA AND OTHERS v. CROATIA; CASE OF MOLLA SALI v. GREECE).

Таким чином, хоч вимога і містить посилання на скасування "запису", як це було передбачено до 16 січня 2020 року, однак, на переконання апеляційного суду позовні вимоги у відповідній частині обґрунтовуються обставинами, які зводяться по суті до доведеності підстав для скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щодо запису про право власності №22049983 по об`єкту нерухомого майна з реєстраційним номером 1329848332218 - а саме: що земельна ділянка з кадастровим номером 3221888800:38:106:0119, площею 0,0567 га, дата державної реєстрації земельної ділянки:16,05,2016, орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки: Управління Держгеокадастру у Вишгородському районі Київської області; цільове призначення: землі сільськогосподарського призначення, землі, які перебувають у стані меліоративного будівництва та відновлення родючості; адреса: Київська обл., Вишгородський р., с/рада Хотянівська, згідно із актуальною інформацією про право власності та згідно запису про право власності від 28.08.2017 о 15:05:40, здійснено державним реєстратором: приватним нотаріусом Сергєєвою-Кожуховською Надією Вікторівною, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ; на підставі виникнення права власності: свідоцтво про право на спадщину, за законом, серія та номер: 649, виданий 28.08.2017, видавник: Сергєєва-Кожуховська Н.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 36791038 від 28.08.2017 15:11:30, приватний нотаріус Сергєєва-Кожуховська Н.В., Київського міського нотаріального округу, м. Київ; форма власності: приватна з розміром частки 1/1, власник ОСОБА_2 .

Відповідний оспорюваний позивачем запис про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно за відповідачем порушує його права, містить помилки щодо дати реєстрації земельної ділянки, виду земельної ділянки та її цільового призначення, та є перешкодою для реалізації його права на реєстрацію права власності набутої ним земельної ділянки у відповідному державному реєстрі.

Отже, хоч вимога позову заявлена у редакції: "скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності №22049983 по об`єкту нерухомого майна з реєстраційним номером 1329848332218", про те по суті зводиться до вимоги про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо відповідного запису, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав за відповідачем.

За наведених обставин факт зміни Закону, а саме було двічі змінено редакцію ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", не може впливати на можливість реалізації позивачем способу захисту права, сформульованого на момент дійсності закону. Зміна Закону не змінила по суті прав, а лише зовнішню форму такої вимоги.

Ураховуючи наведене, на переконання колегії апеляційного суду порушені права позивача мають бути захищені, розв`язання спору має бути забезпечене без надмірних матеріальних витрат чи надмірної тривалості та забезпечити виконуваність судового рішення.

Такий спосіб захисту прав позивача не суперечить закону і забезпечує ефективний захист його прав, який полягає у визнанні недійсним документу, на підставі якого проведено державну реєстрацію речових прав на належне йому нерухоме майно за іншою особою - відповідачем, так і у скасуванні державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у відповідному Державному реєстрі щодо спірного об`єкта нерухомості та щодо запису стосовно такого права, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав за відповідачем. Наслідком задоволення таких вимог у обраний позивачем спосіб є припинення відповідних прав відповідача та усунення перешкод для реалізації його права щодо реєстрації у відповідному Державному реєстрі свого права на спірну земельну ділянку, яка набута ним до 1 січня 2013 року та перебуває у його фактичному володінні.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Встановивши за наслідком апеляційного перегляду неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, відтак невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування судового рішення частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині згідно із п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1 , позивачем було порушено питання про відшкодування йому витрат на професійну правничу допомогу.

У матеріалах справи (а.с. 33, Т.1) міститься попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач вже поніс та очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

На підтвердження витрат, понесених позивачем у суді першої інстанції, було надано належні докази, а саме договір № 19/04/19 про надання правничої допомоги від 19 квітня 2019 року; додаток до договору про надання правничої допомоги № 19/04/19 від 19 квітня 2019 року; квитанція № 4653785 від 15 травня 2019 року на суму 10 000 грн (т. 1, а.с. 34-37 зворот).

Відповідно до п. 4.1 договору № 19/04/19 про надання правничої допомоги від 19 квітня 2019 року сума винагороди, яку клієнт зобов`язується сплатити за надання правової допомоги (гонорар), порядок та строки її внесення зазначаються в окремому додатку до цього договору.

Згідно з додатком до договору про надання правничої допомоги № 19/04/19 від 19 квітня 2019 року (т. 1, а.с. 37) сума винагороди, яку клієнт зобов`язується сплатити виконавцю за надання правової допомоги, становить 10 000 грн.

Відповідно до квитанції № 4653785 від 15 травня 2019 року позивачем було сплачено на рахунок адвоката грошові кошти у сумі 10 000 грн.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 8 вказаної статті, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що у матеріалах справи наявні належні та допустимі докази на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в межах розгляду даної справи.

Відзив відповідача ОСОБА_2 на позовну заяву не містить заперечень щодо стягнення витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції.

Разом з тим, оскільки суд апеляційної інстанції вирішив задовольнити позов частково тому витрати на правову допомогу також підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 5 000 грн.

Також, оскільки за результатами апеляційного перегляду колегія суддів вирішила частково скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 768,40 грн та апеляційної інстанції у розмірі 1 152,60 грн (768,40 грн+1 152,60 грн= 1 921 грн).

Витрати позивача по сплаті судового збору підтверджені відповідними платіжними дорученнями (Т. 1, а.с. 10; Т. 2, а.с. 173).

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 1 грудня 2021 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування держаної реєстрації і в частині розподілу судових витрат та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову в цій частині.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 28 серпня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергєєвою-Кожуховською Н.В., зареєстроване в реєстрі за № 649, відповідно до якого ОСОБА_2 успадковано земельну ділянку, площею 0,0567 га, кадастровий номер 3221888800:38:106:0119, яка знаходиться на території АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: землі сільськогосподарського призначення, землі які перебувають у стані меліоративного будівництва та відновлення родючості.

Скасувати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно щодо запису про право власності № 22049983 по об`єкту нерухомого майна з реєстраційним №1329848332218.

У решті рішення Вишгородського районного суду Київської області від 1 грудня 2021 року в частині вирішення первісного позову залишити без змін.

Стягнути із ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 ) судовий збір в розмірі 1 921 (тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн за розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанцій та витрати на правничу допомогу адвоката у суді першої інстанції у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийТ.О. Писана Судді К. П. Приходько С.О. Журба

СудКиївський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення13.09.2022
Оприлюднено28.10.2022
Номер документу106964207
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них

Судовий реєстр по справі —363/2595/19

Ухвала від 25.07.2024

Цивільне

Вишгородський районний суд Київської області

Баличева М. Б.

Постанова від 13.09.2022

Цивільне

Київський апеляційний суд

Писана Таміла Олександрівна

Ухвала від 12.06.2022

Цивільне

Київський апеляційний суд

Писана Таміла Олександрівна

Ухвала від 05.06.2022

Цивільне

Київський апеляційний суд

Писана Таміла Олександрівна

Ухвала від 16.02.2022

Цивільне

Київський апеляційний суд

Писана Таміла Олександрівна

Рішення від 01.12.2021

Цивільне

Вишгородський районний суд Київської області

Баличева М. Б.

Рішення від 01.12.2021

Цивільне

Вишгородський районний суд Київської області

Баличева М. Б.

Ухвала від 19.05.2021

Цивільне

Вишгородський районний суд Київської області

Баличева М. Б.

Ухвала від 13.10.2020

Цивільне

Вишгородський районний суд Київської області

Баличева М. Б.

Ухвала від 29.07.2020

Цивільне

Вишгородський районний суд Київської області

Баличева М. Б.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні