Постанова

від 24.10.2022 по справі 727/2419/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

24 жовтня 2022 року

місто Київ

справа № 727/2419/20

провадження № 61-3970св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 30 березня 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі Перепелюк І. Б., Владичана А. І., Литвинюк І. М.,

ВСТАНОВИВ:

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 у травні 2020 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , у якому просив поновити строк на звернення з позовом до суду, звернути стягнення шляхом реалізації предметів іпотеки на прилюдних торгах в рахунок виконання зобов`язання за договором кредитної лінії від 26 грудня

2007 року № 2007/840-МК/335 у сумі 239 980, 88 дол. США, з яких: 217 505, 87 дол. США - заборгованість за основною сумою боргу, 22 475, 01 дол. США - заборгованість зі сплати відсотків на:

- нежитлові приміщення бару на АДРЕСА_1 , загальною площею 104, 30 кв. м, що є предметом іпотеки згідно з договором іпотеки від 26 грудня 2007 року № 335/2, посвідченим приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Новосельською І. Л., за реєстровим номером 8035, зареєстрованим у Державному реєстрі іпотек, реєстраційний номер іпотеки 632271;

- квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 171, 50 кв. м, у тому числі житлова площа 64, 70 кв. м, що є предметом іпотеки згідно з договором іпотеки від 26 грудня 2007 року № 335/1, посвідченим приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Новосельською І. Л., за реєстровим номером 8037, зареєстрованим у Державному реєстрі іпотек, реєстраційний номер іпотеки 6322745, та належить на праві власності ОСОБА_2 ;

- земельну ділянку АДРЕСА_1 , з кадастровим номером: 7310136300:25:003:1026, площею 0, 0354 га, яка є предметом іпотеки згідно з договором іпотеки від 08 жовтня 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Новосельською І. Л., за реєстровим номером 5701, зареєстрованим у Державному реєстрі іпотек, реєстраційний номер іпотеки 8040499.

Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що 26 грудня 2007 року Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк «Надра» (далі - ВАТ КБ «Надра»), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ КБ «Надра»), та ОСОБА_3 уклали договір кредитної лінії № 2007/840-МК/335, відповідно до умов якого предметом договору є відновлювальна кредитна лінія в сумі 240 000, 00 дол. США на 84 місяці з 26 грудня 2007 року до 25 грудня 2014 року.

Додатковою угодою від 26 грудня 2007 року № 1 сторони кредитного договору змінили термін користування траншем з 26 грудня 2007 року до 22 грудня 2014 року.

Відповідно до додаткової угоди від 08 жовтня 2008 року ОСОБА_3 передав банку в іпотеку нерухоме майно: нежитлові приміщення бару на АДРЕСА_1 , загальною площею 104, 30 кв. м; квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 171, 50 кв. м, у тому числі житлова площа 64, 70 кв. м; земельну ділянку АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7310136300:25:003:1026, площею 0, 0354 га.

На забезпечення виконання основного зобов`язання за договором кредитної лінії ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 26 грудня 2007 року уклали договір іпотеки № 335/1, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Новосельською І. Л., за реєстровим номером 8037, зареєстрований у Державному реєстрі іпотек, реєстраційний номер іпотеки 6322745; договір іпотеки № 335/2, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Новосельською І. Л., за реєстровим номером 8035, зареєстрований у Державному реєстрі іпотек, реєстраційний номер іпотеки 632271; 08 жовтня 2008 року договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Новосельською І. Л., за реєстровим номером 5701, зареєстрований у Державному реєстрі іпотек, реєстраційний номер іпотеки 8040499.

У подальшому неодноразово відбувалося відступлення права вимоги за кредитним договором та договорами іпотеки, останнім кредитором у спірних правовідносинах є позивач відповідно до договорів відступлення права вимоги від 13 січня 2020 року № 05/20 та від 14 січня 2020 року, укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю «Галицька фінансова компанія» (далі - ТОВ «Галицька фінансова компанія»).

ОСОБА_1 зазначив, що згідно з рішенням Чернівецької міської ради від 29 квітня 2010 року № 1326 «Про перейменування частини АДРЕСА_3», частина АДРЕСА_5 перейменована на ім`я ОСОБА_5 .

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 14 грудня 2010 року № 814/22 «Про впорядкування нумерації будинків на АДРЕСА_1 » вирішено впорядкувати нумерацію будинків на АДРЕСА_1 ; згідно з додатком змінено нумерацію будинку на АДРЕСА_3 .

21 серпня 2013 року приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. вчинив виконавчі написи, які зареєстровані в реєстрі за № 6207, № 6210 та № 6208, якими звернуто стягнення на земельну ділянку, кадастровий номер 7310136300:25:003:1026, площею 0, 0354 га, на АДРЕСА_1 ; приміщення бару, загальною площею 104, 30 кв. м, на АДРЕСА_1 ; квартиру № 1 , загальною площею 171, 5 кв. м, на АДРЕСА_1 , що належали на праві власності ОСОБА_3 , який є боржником за кредитним зобов`язанням перед ВАТ КБ «Надра» згідно з договором кредитної лінії від 26 грудня 2007 року № 2007/840-МК/335, та ОСОБА_4 , яка є майновим поручителем ОСОБА_3 за його кредитним зобов`язанням.

Позивач зазначив, що з 29 жовтня 2013 року виконавчі написи неодноразово пред`являлися до виконання в органи державної виконавчої служби, втім у зв`язку зі зміною адреси і власника майна виконати виконавчі написи було неможливим.

29 січня 2020 року позивачу стало відомо про зміну власника предметів іпотеки, з 09 червня 2018 року право власності на них зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 .

На виконання вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку» позивач 07 лютого 2020 року пред`явив ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вимогу про усунення порушення зобов`язання, відповідно до якої він вимагав виконати порушене зобов`язання у тридцятиденний строк шляхом перерахування коштів у сумі 239 980, 88 дол. США за зазначеними у вимозі реквізитами. Також у вимозі наголошено на тому, що у разі невиконання порушеного зобов`язання у тридцятиденний строк, буде звернуто стягнення на предмет іпотеки.

Стверджував, що на момент звернення до суду з позовом позичальник не виконав взятих на себе зобов`язань з повернення суми кредиту, заборгованість на 07 лютого 2020 року становить 239 980, 88 дол. США, з яких: 217 505, 87 дол. США - заборгованість за основною сумою боргу та 22 475, 01 дол. США - заборгованість зі сплати відсотків.

Стислий виклад позиції інших учасників справи

ОСОБА_2 позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні та застосувати позовну давність до вимог позивача.

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 позовні вимоги вважали необґрунтованими, просили відмовити у їх задоволенні.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням від 22 грудня 2021 року Шевченківський районний суд м. Чернівці задовольнив позов ОСОБА_1 , поновив ОСОБА_1 строк на звернення до суду.

Суд звернув стягнення шляхом реалізації предметів іпотеки на прилюдних торгах в рахунок виконання зобов`язання за договором кредитної лінії від 26 грудня 2007 року № 2007/840-МК/335 у сумі 239 980, 88 дол. США, з яких: 217 505, 87 дол. США - заборгованість за основною сумою боргу, 22 475, 01 дол. США - заборгованість зі сплати відсотків на:

- нежилі приміщення бару, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 104, 3 кв. м;

- квартиру № 1 , що складається з трьох житлових кімнат та знаходиться у АДРЕСА_1 , загальною площею 171, 50 кв. м, у тому числі житлова площа 64, 70 кв. м;

- земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий номер 7310136300:25:003:1026, площею 0, 0354 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зробив висновок, що потрібно звернути стягнення шляхом реалізації предметів іпотеки на прилюдних торгах в рахунок виконання зобов`язання за договором кредитної лінії; перейменування вулиці та зміна нумерації будинків не є підставою для припинення іпотеки, іпотека є дійсною незалежно від зміни власника спірного майна. Суд першої інстанції зазначив, що не підлягають задоволенню заяви про застосування позовної давності, оскільки позивач про порушення свого права дізнався 29 січня 2020 року після отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а звернувся до суду 16 березня 2020 року, тому позивач не пропустив трирічний строк звернення до суду.

Постановою від 30 березня 2022 року Чернівецький апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_2 , скасував рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 грудня 2021 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24 грудня 2021 року.

Суд постановив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 ; здійснив розподіл судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд зазначив, що позов обґрунтований та є підстави для його задоволення, але відповідач заявила про застосування позовної давності, у задоволені позову варто відмовити саме з цих підстав.

Зробивши висновок про сплив позовної давності у спірних правовідносинах, апеляційний суд зазначив, що пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку про повернення кредиту та платежів за ним почався з наступного дня, зазначеного кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту як кінцевого строку виконання її умов. Отже, перебіг позовної давності на звернення стягнення на предмет іпотеки розпочався і для нового кредитора ОСОБА_1 з 04 липня 2009 року і закінчився 04 липня 2012 року. Укладаючи у 2020 році з ТОВ «Галицька фінансова компанія» договір про відступлення прав вимоги, ОСОБА_1 мав можливість ознайомитися з умовами кредитного договору та договорами іпотек, ознайомитися через із змістом рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 грудня 2009 року, наявним у цивільній справі листом-претензією кредитора до ОСОБА_3 про зміну умов договору і дострокове повернення кредиту повністю і в такий спосіб встановити факт пропущення позовної давності для звернення стягнення на предмет іпотеки.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_1 04 травня 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Чернівецького апеляційного суду від 30 березня 2022 року, рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 22 грудня 2021 року залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Заявник, наполягаючи на тому, що оскаржуване судове рішення суд апеляційної інстанції ухвалив з неправильним застосуванням норм матеріального права, визначив як підстави касаційного оскарження постанови апеляційного суду те, що:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норму права без урахування висновків, викладених, зокрема у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 450/18/15-ц, від 11 червня 2020 року у справі № 644/623/17, якими визначено поважні причини пропуску позовної давності, а також початок її перебігу;

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норму права без урахування висновків, викладених, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 668/9978/15-ц (провадження № 14-124цс19), від 12 червня 2019 року

у справі № 205/578/14-ц (провадження № 14-48цс19), постанові Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року у справі № 6-2026цс15, відповідно до яких Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом щодо урегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, у статті 17 якого міститься виключний перелік підстав припинення іпотеки.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 . Зазначила, що до позивача як нового кредитора перейшли права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі право на подання позову до суду про звернення стягнення на предмет іпотеки в межах позовної давності. Після направлення 30 червня 2009 року листа-претензії, в якому кредитор постановив вимогу про дострокове погашення всієї заборгованості, банк заявив про зміну умов договору - строку повернення кредиту. Водночас з 2009 року до 2020 року кредитор не звертався до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Додатково відповідач наголошує, що застосування позасудового порядку врегулювання спору не перериває перебігу позовної давності.

Щодо підстав касаційного оскарження постанови апеляційного суду, то, на переконання ОСОБА_2 , наведені у постановах Верховного Суду правові висновки щодо застосування позовної давності, на які посилається заявник у касаційній скарзі, є нерелевантними до спірних правовідносин, оскільки зроблені за інших фактичних обставин.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою від 12 травня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі.

За правилами частин першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені

пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 26 грудня 2007 року ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_3 уклали договір кредитної

лінії № 2007/840-МК/335, відповідно до пункту 1.1 якого банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію в сумі 240 000, 00 дол. США на 84 місяці з 26 грудня 2007 року до 25 грудня 2014 року.

26 грудня 2007 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору, згідно з пунктом 2 якої змінився термін користування траншем з 26 грудня 2007 року до 22 грудня 2014 року.

08 жовтня 2008 року ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_3 уклали додаткову угоду № 2 до договору, відповідно до якої ОСОБА_3 і ОСОБА_4 передали банку в іпотеку нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення бару, загальною площею 104, 3 кв. м, на АДРЕСА_3 ; квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 171, 50 кв. м, житловою площею 64, 70 кв. м; земельну ділянку на АДРЕСА_3 , площею 0, 0716 га, цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 7310136300:25:003:0085.

На забезпечення виконання основного зобов`язання за договором кредитної лінії від 26 грудня 2007 року № 2007/840-МК/335 ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 уклали договір іпотеки від 26 грудня 2007 року № 335/1, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Новосельською І. Л., за реєстровим номером 8037, зареєстрований у Державному реєстрі іпотек, реєстраційний номер 6322745; договір іпотеки від 26 грудня 2007 року № 335/2, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Новосельською І. Л., за реєстровим номером 8035, зареєстрований у Державному реєстрі іпотек, реєстраційний номер іпотеки 632271; договір іпотеки від 08 жовтня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Новосельською І. Л., за реєстровим номером 5701, зареєстрований у Державному реєстрі іпотек, реєстраційний номер іпотеки 8040499.

Відповідно до підпункту 3.1.4 договору кредитної лінії у разі виникнення у боржника прострочення сплати відсотків за користування кредитом згідно з графіком погашення за будь-який період банк має право достроково витребувати наданий боржнику кредит, у тому числі звернути стягнення на заставлене майно.

Згідно з підпунктами 5.1.6 іпотечних договорів іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо при настанні строку виконання зобов`язання (або тієї чи іншої її частини), воно не буде виконано.

У підпунктах 5.1.7 цих договорів передбачено право іпотекодержателя у разі порушення і позикодавцям и зобов`язань, встановлених кредитним договором та цим договором, а також інших обов`язків іпотекодавців, вимагати дострокового виконання зобов`язання, а в разі його невиконання - отримати задоволення своїх вимог з вартості предмету іпотеки.

30 червня 2009 року ВАТ КБ «Надра», встановивши факт порушення ОСОБА_3 зобов`язань за кредитним договором, - порушення строків погашення кредиту і відсотків за користування ним, направив боржнику листа-претензію за вихідним № 3075/03, встановивши боржнику на підставі підпункту 6.1.3 кредитного договору три робочі дні з дня надіслання цієї претензії для погашення перед ВАТ КБ «Надра» заборгованості станом на 23 червня 2009 року за сумою кредиту і відсотками у розмірі 233 000, 69 дол. США. У разі несплати суми заборгованості у зазначений строк повністю, для захисту своїх прав і охоронюваних законом інтересів банк повідомив, що буде змушений звернутися до суду.

15 липня 2009 року банк звернувся до суду із позовом до відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

21 серпня 2013 року приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. вчинив виконавчі написи, які зареєстровані в реєстрі за № 6207, № 6210 та № 6208, якими звернуто стягнення на нерухоме майно: нежитлові приміщення бару на АДРЕСА_3 , загальною площею 104, 3 кв. м; квартиру АДРЕСА_5 ; земельну ділянку на АДРЕСА_3 , площею 0, 0716, кадастровий номер 7310136300:25:003:0085, що належать на праві власності ОСОБА_3 , який є боржником за кредитним зобов`язанням перед ВАТ КБ «Надра» згідно з договором кредитної лінії від 26 грудня 2007 року № 2007/840-МК/335, та ОСОБА_4 , яка є майновим поручителем ОСОБА_3 за його кредитним зобов`язанням.

Згідно з рішенням Чернівецької міської ради від 29 квітня 2010 року № 1326 «Про перейменування частини АДРЕСА_3» вирішено перейменувати частину АДРЕСА_1 .

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 14 грудня 2010 року № 814/22 «Про впорядкування нумерації будинків на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 » вирішено впорядкувати нумерацію будинків на АДРЕСА_1 , згідно з додатком змінено нумерацію будинку з АДРЕСА_6 .

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 29 січня 2020 року з 09 червня 2018 року за відповідачем ОСОБА_2 зареєстровано право власності на: земельну ділянку, кадастровий номер 7310136300:25:003:1026, площею 0, 0354 га, на АДРЕСА_1 ; приміщення бару, загальною площею 104, 30 кв. м, на АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 171, 5 кв. м.

Суди встановили, що виконавчі написи перебували на виконанні в органах державної виконавчої служби, проте на момент розгляду справи судами їх виконати неможливо у зв`язку зі зміною адреси розташування нерухомого майна і власника цього спірного майна.

23 грудня 2019 року ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «Галицька фінансова компанія» уклали договір № GL3N212012 про відступлення прав вимоги, за яким відступлено право вимоги за згаданим кредитним договором до ТОВ «Галицька фінансова компанія».

23 грудня 2019 року ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «Галицька фінансова компанія» уклали договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки/застави, посвідчений 23 грудня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Макаровою О. П., за реєстровим № 969, відповідно до умов якого право вимоги за спірними договорами іпотеки перейшло до ТОВ «Галицька фінансова компанія».

13 січня 2020 року ОСОБА_1 та ТОВ «Галицька фінансова компанія» уклали договір про відступлення прав вимоги № 05/20 за кредитним договором від 26 грудня 2007 року № 2007/840-МК/335.

14 січня 2020 року ОСОБА_1 та ТОВ «Галицька фінансова компанія» уклали договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Макаровою О. П., зареєстрований в реєстрі за № 8, про що внесено відповідні записи в Державний реєстр Іпотек.

Відповідно до договорів відступлення права вимоги до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором від 26 грудня 2007 року

№ 2007/840-МК/335 та за договорами іпотеки від 26 грудня 2007 року № 335/1, 335/2 від 26 грудня 2007 року та від 08 жовтня 2008 року.

За пунктом 2.3 договору про відступлення права вимоги від 13 січня 2020 року № 05/20 передбачено, що підписанням цього договору ТОВ «Галицька фінансова компанія» підтверджує, що воно повідомило ОСОБА_1 про всі події й обставини, які йому відомі, що мають/мали відношення до кредитного договору та/або до його виконання, і могли б вплинути на рішення ОСОБА_1 під час укладення цього договору.

Згідно з актом приймання-передачі документації 13 січня 2020 року ОСОБА_1 отримав кредитний договір, договір іпотеки та договір поруки.

Право, застосоване судом

Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов`язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх.

Забезпечувальне зобов`язання (взаємні права й обов`язки) виникає між іпотекекодержателем (кредитором за основним зобов`язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов`язанням).

Виконання забезпечувального зобов`язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов`язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене в статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено Законом України «Про іпотеку», згідно з частиною третьою статті 33 якого звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Щодо застосування позовної давності до спірних правовідносин

Задовольняючи позов банку та звертаючи стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції вважав, що іпотекодержатель не пропустив позовну давність, оскільки позивач про порушення свого права дізнався 29 січня 2020 року після отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про нового власника іпотечного майна, а звернувся до суду з позовом 16 березня 2020 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що позов обґрунтований та є підстави для його задоволення, проте відповідач заявила про застосування позовної давності, а тому у задоволені позову потрібно відмовити саме з цих підстав.

Постанова апеляційного суду оскаржується позивачем саме з підстав неправильного застосування апеляційним судом правил про позовну давність.

За правилами статей 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Водночас початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними обставинами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України). Отже, за змістом цієї норми права початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов`язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою правомочною особою (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 715/1402/19 (провадження № 61-11830св20)).

Тож початком перебігу такого строку захисту є день, коли кредитор довідався або міг довідатися про порушення свого права - невиконання позичальником основного зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за користування ним.

Верховний Суд у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 756/2298/18 (провадження № 61-3976св21) зазначив, що вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки «піддається» впливу позовної давності. На неї поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки. На вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки поширюються всі правила щодо позовної давності (початок перебігу, зупинення, переривання, наслідки спливу тощо).

Верховний Суд врахував, що за встановленими обставинами справи банк скористався своїм правом на зміну умов кредитування щодо строків повернення кредиту, де на забезпечення передано в іпотеку спірне нерухоме майно, шляхом пред`явлення відповідних вимог, а тому строки повернення кредиту є такими, що настали у 2009 році, тоді як з позовом новий кредитор звернувся до суду лише у березні 2020 року, тобто зі спливом трирічної позовної давності.

Заявник у касаційній скарзі не навів доводів та підстав касаційного оскарження постанови апеляційного суду в частині висновків про визначення моменту настання строку виконання основного зобов`язання, а тому постанова апеляційного суду в цій частині Верховним Судом не переглядається.

Отже, за встановлених фактичних обставин справи перебіг позовної давності на звернення стягнення на предмет іпотеки розпочався з 04 липня 2009 року і закінчився 04 липня 2012 року.

Варто враховувати, що заміна кредитора у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Позивач у цій справі є сингулярним правонаступником первісного кредитора за укладеним кредитним договором, відповідно, описані кредитні правовідносини продовжують існувати з попереднім змістом, відбулася виключно заміна сторони кредитора в існуючому зобов`язанні з попереднім змістом та усіма істотними умовами.

У зв`язку з викладеним, та обставина, що позивач лише 29 січня 2020 року дізнався про нового власника предмета іпотеки, не спростовує того, що позовна давність у спірних правовідносинах спливла у 2012 році, до набуття прав вимоги ОСОБА_1 у спірних правовідносинах. Укладаючи договір про відступлення права вимоги, ОСОБА_1 був поінформований попереднім кредитором про всі події й обставини, які йому відомі, що мають/мали стосунок до кредитного договору та/або до його виконання, і могли б вплинути на рішення ОСОБА_1 під час укладення цього договору, проте заявник не відмовився від укладення такого договору, а отже, взяв на себе усі ризики настання негативних наслідків для нього, зокрема таких як сплив позовної давності.

В оцінці доводів касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 450/18/15-ц (провадження

№ 61-17556св18), про те, що визнаються поважними причини пропуску позовної давності випадки, коли позивач не передбачав та не міг передбачати обставини, які порушуватимуть його права, а саме - неможливість звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку (у спірних правовідносинах - зміна адреси та власника предмета іпотеки), варто враховувати, що у справі, яка переглядається, позовна давність за вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки спливла до видачі виконавчих написів та початку виконання їх органами державної виконавчої служби. Такі фактичні обставини доводять неможливість застосування правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 450/18/15-ц (провадження № 61-17556св18), до спірних правовідносин.

До того ж Верховний Суд врахував, що у зазначеній справі вирішувалося питання, чи є поважною причиною пропуску строку визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, натомість у справі, яка переглядається, у позивача існують перешкоди у їх виконанні, викликані зміною адреси предметів іпотеки та їх власника.

Вирішуючи, чи підлягають застосуванню до спірних правовідносин правові висновки, зроблені Верховним Судом у постанові від 11 червня 2020 року у справі № 644/623/17 (провадження № 61-45901св18), варто враховувати, що вони також зроблені за інших фактичних обставин справи. У зазначеній справі позивач звернувся до суду з позовом до учасників повного товариства про звернення стягнення на майно в рахунок погашення заборгованості відповідно до правил частини першої статті 124 ЦК України, згідно з якими у разі недостатності у повного товариства майна для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі учасники повного товариства солідарно відповідають за зобов`язаннями товариства усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення. Верховний Суд у зазначеній справі зробив висновок, що звернення до суду з позовом до учасників повного товариства є можливим після встановлення неможливості виконання рішення у справі про стягнення заборгованості з повного товариства, тому вирішальним для визначення початку перебігу позовної давності є момент, коли особа довідалася про порушення її прав.

Враховуючи, що у справі, яка переглядається, позичальником є фізична особа, а не повне товариство, позов подано не в порядку частини першої статті 124 ЦК України, а за правилами ЦК України та Закону України «Про іпотеку» про звернення стягнення на предмет іпотеки, тому правові висновки Верховного Суду, зроблені у справі № 644/623/17 (провадження № 61-45901св18) про визначення моменту початку перебігу позовної давності, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Підсумовуючи, Верховний Суд встановив, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування апеляційним судом правил про позовну давність не знайшли свого підтвердження, правові висновки Верховного Суду, на які заявник посилався у касаційній скарзі, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки зроблені за інших фактичних обставин справи, які істотно впливають на умови застосування позовної давності та визначення початку її перебігу.

В оцінці доводів касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норму права без урахування висновків, викладених, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 668/9978/15-ц

(провадження № 14-124цс19), від 12 червня 2019 року у

справі № 205/578/14-ц (провадження № 14-48цс19), постанові Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року у справі № 6-2026цс15, відповідно до яких Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом щодо урегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, у статті 17 якого міститься виключний перелік підстав припинення іпотеки, Верховний Суд врахував, що у справі, яка переглядається, апеляційний суд не робив висновку про припинення іпотеки у зв`язку зі спливом позовної давності чи з інших підстав, навпаки зазначив про обґрунтованість позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки та відмову у позові саме з підстав спливу позовної давності.

Отже, наведені доводи касаційної скарги також не спростовують висновків апеляційного суду про відмову у позові.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Верховний Суд також врахував, що позивач не довів наявність у нього поважних причин пропуску строку звернення до суду, не довів їх відповідними доказами, не обґрунтовував об`єктивну неможливість звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки раніше.

Верховний Суд наголошує на тому, що заміна кредитора у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Позивач у цій справі є сингулярним правонаступником первісного кредитора за укладеним кредитним договором, відповідно описані кредитні правовідносини продовжують існувати з попереднім змістом, відбулася виключно заміна сторони кредитора в існуючому зобов`язанні з попереднім змістом та усіма істотними умовами.

За встановлених фактичних обставин справи позивач набув право вимоги вже зі спливом позовної давності, а тому та обставина, що йому стало відомо про нового власника предметів іпотеки лише у 2020 році, не має правового значення для правильності вирішення спору, оскільки позовна давність спливла ще у 2012 році, коли предмети іпотеки були у власності первісного іпотекодавця. Подальше відчуження предметів іпотеки не впливає на перебіг позовної давності, не перериває її та не може бути поважною причиною пропуску позовної давності, оскільки першорядно позивач має навести причини неможливості звернення до суду з позовом у межах позовної давності. Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, а також у касаційній скарзі заявник не доводив обставин того, що позовна давність у спірних правовідносинах переривалася та не спливла на момент звернення позивача до суду з позовом.

Враховуючи, що апеляційний суд не встановив, а позивач не довів наявність будь-яких розумних та поважних причин пропущення позовної давності, тому обґрунтованими є висновки про її застосування до спірних правовідносин, протилежного позивачем не доведено. Інший висновок Суду суперечитиме принципу змагальності цивільного процесу.

Встановивши фактичні обставини, суд апеляційної інстанції правильно визначив правову природу цивільних відносин між сторонами, предмет спору та предмет доказування.

Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на правильність вирішення спору по суті не впливають, а тому не можуть бути достатньою підставою для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення апеляційного суду.

Враховуючи наведене, Верховний Суд вважає за потрібне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 30 березня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак