Ухвала

від 25.10.2022 по справі 492/961/22

АРЦИЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 492/961/22

провадження № 2-з/492/37/22

УХВАЛА

про забезпечення позову

25 жовтня 2022 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Гусєвої Н.Д.,

при секретарі судового засідання Рябчук О.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні заяву Керівника Болградської окружної прокуратури Домущея Ігоря Валерійовича в інтересах держави в особі: Павлівської сільської ради Болградського району Одеської області про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою Керівника Болградської окружної прокуратури Домущея Ігоря Валерійовича в інтересах держави в особі: Павлівської сільської ради Болградського району Одеської області до ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації права власності, -

встановив:

Керівник Болградської окружної прокуратури Домущей І.В. звернувся досуду вінтересах державив особі:Павлівської сільськоїради Болградськогорайону Одеськоїобласті із зазначеним позовом до відповідача, в якому просить суд витребувати з чужого незаконного володіння відповідача земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, розташовану на території Павлівської сільської ради Болградського району Одеської області, кадастровий номер 5120481000:01:002:0050 та скасувати державну реєстрацію права власності за відповідачем, посилаючись на те, що під час опрацювання документів, які стали підставою набуття права власності встановлено, що відповідач ОСОБА_1 використав завідомо підроблений офіційний документ рішення сесії Вознесенської Першої сільської ради Арцизького району Одеської області від 20 жовтня 2020 року № 524-VII, в який внесені недостовірні відомості про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянам, перелік яких зазначено у додатку до вказаного рішення. В подальшому державним реєстратором Арцизької міської ради Одеської області Тельпісом В.Ф. 14 вересня 2021 року на підставі вищезазначеного рішення за відповідачем ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку. Посилаючись на те, що вказане рішення є підробленим та ніколи не приймалось, реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та реєстрація права власності за відповідачем ОСОБА_1 є незаконною та підлягає скасуванню, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Також, одночасно зі зверненням до суду з зазначеною позовною заявою керівник Болградської окружної прокуратури Домущей І.В. звернувся досуду в інтересах держави в особі: Павлівської сільської ради Болградського району Одеської області із заявою про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, розташовану на території Павлівської сільської ради Болградського району Одеської області, кадастровий номер 5120481000:01:002:0050 (РНОНМ 2459897651204, номер запису про право власності 44053835); заборонити ОСОБА_1 (ід. код.: особа не має коду у зв`язку з релігійними переконаннями, паспорт громадянина України: НОМЕР_1 , виданий 02.01.2010 року Арцизьким РВ ГУМВС України в Одеській області) та будь-яким суб`єктам реєстраційних дій (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії та дії щодо відчуження земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, розташовану на території Павлівської сільської ради Болградського району Одеської області, кадастровий номер 5120481000:01:002:0050 (РНОНМ 2459897651204, номер запису про право власності 44053835), посилаючись на те, що у разі, якщо ОСОБА_1 під час розгляду справи відчужить спірну земельну ділянку на користь третіх осіб захист інтересів держави в особі Павлівської сільської ради Болградського району Одеської області, за якими звернувся прокурор не буде ефективним, а порушення земельного законодавства не буде припинено.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи, у зв`язку з чим судом не викликалися в судове засідання учасники справи та, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, оцінивши доводи прокурора про необхідність забезпечення позову, і не вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог по суті, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

При цьому відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Вказана стаття не встановлює для заявника обов`язку надавати докази на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує заяву про забезпечення позову.

Згідно з положеннями ст. 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів забезпечення позову є накладенням арешту на майнота заборона вчиняти певні дії.

Під арештом майна слід розуміти заборону розпоряджатися цим майном, а в певних випадках - і користуватися ним. Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов`язана з необхідністю збереження об`єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», судам роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який просить позивач вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до правової позиції викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18, співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом прав яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

З матеріалів справи вбачається, що об`єктом, з якого виник спір між сторонами є земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, розташована на території Павлівської сільської ради Болградського району Одеської області, кадастровий номер 5120481000:01:002:0050 (РНОНМ 2459897651204, номер запису про право власності 44053835).

Матеріали справи містять інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна з якого вбачається, що право власності на вищезазначену земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_1 .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Як вбачається із змісту позовної заяви керівника Болградської окружної прокуратури Домущея Ігоря Валерійовича в інтересах держави в особі: Павлівської сільської ради Болградського району Одеської області предметом позову в даній справі є позовні вимоги про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права власності.

Відповідно дост. 178 ЦК України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Оскільки земельна ділянка, як об`єкт цивільних прав не вилучена та не обмежена в обороті, ризик відчуження даного майна за умови невжиття заходів забезпечення позову є постійним.

Крім того, відповідно дост. 319 ЦК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Отже, предметом позову по даній справі є витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права власності, і у разі задоволення позову може бути, зокрема, скасовано проведену державним реєстратором державну реєстрацію права власності, за відповідачем ОСОБА_1 та витребувано земельну ділянку на користь держави з володіння відповідача.

З огляду на вищенаведене та беручи до уваги те, що між сторонами виник спір щодо незаконності набуття відповідачем права власності на спірну земельної ділянки, яка згідно доводів прокурора належать до державної власності, і правомірностіреєстрації за відповідачем ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку, прокуроробґрунтовано навів припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на вказане нерухоме майноі заборони вчиняти будь-які дії щодо реєстрації та відчуження земельної ділянки може призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки відповідач може відчужити на користь третіх осіб земельну ділянку, право власності на яку на даний час зареєстроване за ОСОБА_1 .

Наведений захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.Невжиття таких заходів забезпечення позову призведе до істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову та поновлення порушених прав та інтересів, за захистом якихпрокурор в інтересах держави звернувся до суду, оскільки майно відповідача, законність реєстрації права власності на яке є предметом спору, може бути відчужене останнім у будь-який час.

Метою вжиття забезпечувальних заходів у цьому спорі, в якому заявлені вимоги про повернення на користь держави земельних ділянок, є в тому числі забезпечення знаходження майна у відповідача в незмінному вигляді.

Необхідність збереження правового статусу та стану спірної ділянки відповідає умовам вжиття заходів забезпечення позову та застосуванню правил частини другої статті149 ЦК України.

Вищенаведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11 листопада 2020 року в справі № 490/6312/19-ц (провадження № 61-22689св19).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд виходить з необхідності дотримання балансу інтересів учасників судового розгляду, дотримання принципів справедливості та розумності, та враховує наскільки заходи забезпечення позову, які пропонує вжити заявник, пов`язані з предметом позову, та наскільки вони співрозмірні позовним вимогам, і яким чином фактично реалізують мету його вжиття. ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, розташовану на території Павлівської сільської ради Болградського району Одеської області, кадастровий номер 5120481000:01:002:0050 (РНОНМ 2459897651204, номер запису про право власності 44053835) та може вільно здійснити відчуження належного йому на праві власності нерухомого майна, що матиме наслідком неможливості повернення земельної ділянки у власність держави.

Вчинення відповідачем дій спрямованих на реалізацію вказаної вище земельної ділянки та відчуження третім особам належного на праві власності нерухомого майна, унеможливить виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Отже, існує ризик того, що земельна ділянка, яка належить наразі відповідачу на момент пред`явлення позову до неї, може зникнути на момент виконання рішення, що у свою чергу значно ускладнить або ж взагалі зробить неможливим виконання можливого рішення про задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості заяви представника позивачки про забезпечення позовних вимог керівника Болградської окружної прокуратури Домущея Ігоря Валерійовича в інтересах держави в особі: Павлівської сільської ради Болградського району Одеської області, суд також бере до уваги наступні правові висновки.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Втручання, особливо коли воно має розглядатися в контексті частини другої статі 1 Протоколу №1, має забезпечити «справедливу рівновагу» між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав людини. Має бути розумне співвідношення між засобами, що використовуються і поставленою метою. (Рішення ЄСПЛ у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28.07.1999 року, заява № 22774\93).

Необхідність забезпечення позову має відповідати вимозі пропорційності втручання у право особи цілям, яких потрібно досягти. З одного боку перед судом стоїть завдання гарантувати конституційний та міжнародно-правовий принцип обов`язковості судового рішення в тому, що стосується його виконання, а з іншого повага до права особи мирно володіти своїм майном. Таким чином, метою тесту пропорційності є встановлення способу та ступеню обмеження особи у реалізації його права; до яких саме негативних наслідків призведе таке обмеження, покладене на цю особу.

Не існує вичерпного переліку факторів, які мають бути враховані під час оцінювання судом необхідності вжиття заходів забезпечення позову. Ці фактори можуть змінюватись, залежно від фактичних обставин справи та характеру відповідного втручання.

Зокрема, при дослідженні питання про відповідність забезпечення позову вимозі пропорційності суд має здійснити оцінку доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання судового рішення в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Також необхідно звернути увагу на положення ч. 2 ст.80та ст.89 ЦПК України, відповідно до яких цивільному судочинству загалом, та питанню забезпечення позову зокрема, притаманний стандарт доведення «внутрішнє переконання судді».

Таким чином, вимоги цивільного процесуального законодавства щодо доведення певних фактів як підстав для вжиття заходів забезпечення позову вказують на необхідність їх вжиття у тому випадку, коли наявні в матеріалах справи докази скоріше вказують на ймовірність настання певних обставин, ніж на протилежний висновок.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 вересня 2019 року справа № 320/3560/18 (провадження № 61-5051св19).

Проаналізувавши зміст позовних вимог, розглянувши подану заяву про забезпечення позову, оцінивши доводи прокурора, давши оцінку всім дослідженим в судовому засіданні доказам, виходячи із пов`язаності заходу забезпечення позову з предметом спору, співмірності такого заходу заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову, суд прийшов до висновку, що заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянкуі заборона ОСОБА_1 та будь-яким суб`єктам реєстраційних дій (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії щодо реєстрації та відчуження земельної ділянки підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 8 ст. 153 ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Згідно із ч. 1 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Враховуючи наведене правило процесуального закону суд має право, однак, він не зобов`язаний вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача.

Випадки обов`язкового застосування зустрічного забезпечення встановлені ч. 3 ст. 154 ЦПК України, відповідно до якої суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року (справа № 61-11274св18).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують обставини, за наявності яких суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення.

Крім того, підстав вважати, що застосування судом заходів забезпечення позову спричинить ОСОБА_1 збитки відсутні, а тому відсутні і підстави для застосування судом зустрічного забезпечення позову відповідно до ч. 3 ст. 154 ЦПК України.

Суд вважає за необхідне роз`яснити учасникам справи, що відповідно до ч. 1 ст. 156, ч. 1 ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи або за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-158, 247, 258-261, 263, 265, 268, 353 ЦПК України, суд, -

постановив:

Заяву керівника Болградської окружної прокуратури Домущея Ігоря Валерійовича в інтересах держави в особі: Павлівської сільської ради Болградського району Одеської області про забезпечення позову задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, розташовану на території Павлівської сільської ради Болградського району Одеської області, кадастровий номер 5120481000:01:002:0050 (РНОНМ 2459897651204, номер запису про право власності 44053835), яка належить ОСОБА_1 .

Заборонити ОСОБА_1 та будь-яким суб`єктам реєстраційних дій (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії та дії щодо відчуження земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, розташовану на території Павлівської сільської ради Болградського району Одеської області, кадастровий номер 5120481000:01:002:0050 (РНОНМ 2459897651204, номер запису про право власності 44053835).

Копії ухвали направити учасникам справи для відома.

Виконання ухвали з питань забезпечення позову здійснюється негайно в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Роз`яснити, що суд може за вмотивованим клопотанням учасника справи скасувати заходи забезпечення позову; допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому наявної ухвали суду.

Суддя

Арцизького районного суду Гусєва Н.Д.