Постанова

від 27.10.2022 по справі 915/574/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2022 рокум. ОдесаСправа № 915/574/20

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання: Лук`ященко В.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача- не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський гранітний кар`єр»

на рішення Господарського суду Миколаївської області від „03 грудня 2021р., повний текст якого складено та підписано „13 грудня 2021р.

у справі № 915/574/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський гранітний кар`єр»

до відповідача: Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України» (№ 83)

про зобов`язання припинення дій та стягнення збитків, -

головуючий суддя Адаховська В.С.

місце ухвалення рішення: Господарський суд Миколаївської області

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський гранітний кар`єр» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України» (№ 83) в якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 27.11.2020, просило суд, :

- зобов`язати відповідача усунути перешкоди для позивача в доступі до місця виконання підрядних робіт-частково розроблений забій частини кар`єру Костянтинівського родовища шляхом допуску до зазначеного забою, обладнання (сортувально-дробільний комплекс) та об`єктів (склад, АЗС, вагова, побутові та офісні приміщення) ТОВ Костянтинівський гранкар`єр та його законних представників для проведення підрядних робіт згідно з договорами від 06.06.2017 № Г-11/17 та від 06.06.2017 № Г-9/17 та шляхом забезпечення підключення вказаних об`єктів і обладнання ТОВ Костянтинівський гранкар`єр до енергопостачальної мережі та підтримання її функціонування;

- стягнути з відповідача на користь позивача збитки у сумі 10457977,72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ним та Державним підприємством «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83)» були укладені наступні договори: договір купівлі-продажу гірничої маси від 06.06.2017 № Г-12/17, договір про виконання підрядних робіт (видобутку гранітних блоків) від 06.06.2017 № Г-9/17; договір про виконання підрядних робіт (виготовлення щебню) від 06.06.2017 № Г-11/17. Також укладені договори зберігання гірничої маси та щебеневої продукції від 10.06.2019 № 10/06-19-01 та від 14.06.2019 № 14/06-19-01.

Передбачені вказаними договорами зобов`язання виконуються позивачем належним чином. Так, з метою забезпечення умов переробки позивачем зроблено облаштування внутрішніх кар`єрних доріг та робіт, що забезпечують стале функціонування кар`єру, здійснено підготовку забою для проведення видобування блочного каменю на загальну суму 909 047,91 грн. Позивачем своєчасно оплачуються платежі за послуги, електроенергію, воду, заборгованість відсутня.

Незважаючи на вказане, з 20.11.2019 без завчасного повідомлення та пояснення причини відповідачем припинено електропостачання на об`єкти позивача, що призвело до зупинення устаткування для виконання підрядних робіт відповідно до умов договорів.

Також відповідачем закрито доступ для позивача на територію кар`єру, де знаходиться гірнича маса та обладнання для його доробки, навантаження і переробки, а також для видобутку.

На жодні листи-претензії з приводу пояснення причин перешкоджання позивачу у виконанні обов`язків за договорами, усунення таких перешкод, наведення виду та розміру збитків та упущеної вигоди, що несе позивач внаслідок неправомірних дій відповідача, та їх збільшення у майбутньому, обґрунтованої відповіді від відповідача не отримано, причини не пояснені, перешкоди не усунуто, передане на зберігання майно позивачу не повернуто, збитки не відшкодовано. Отже, майже 5 місяців через неправомірні дії відповідача позивач не має можливості виконувати роботи за договорами.

Таким чином, з 20.11.2019 через неправомірні дії відповідача, який в порушення обов`язків за договорами виконання підрядних робіт та договорів зберігання, закрив позивачу доступ до обладнання для виконання підрядних робіт та зупинив повернення переданому йому позивачем на зберігання майна, останньому заподіяно збитки у вигляді:- вартості втраченого майна у розмірі 4 323 667,64 грн. (привласнена щебенева продукції у кількості 11343 тон на суму 1 814 153,20 грн.;. та гірнича маса, що перебувала на зберіганні, у кількості 137 604,97 тон на суму 2 509 514,44 грн.); - неодержаний прибуток (втрачена вигода) внаслідок непоставки позивачем лише за період з листопада 2019 - січень 2020 щебеневої продукції; загальною кількістю майже 27,9 тис. тон на загальну суму 4 666 666,67 грн., на підставі договорів та заявок ТОВ БК «Ескадор», ТОВ «Ростдорстрой», ТОВ «СКВО», ТОВ «Софор», ТОВ «Миколаївдортранс» ТОВ «Зеніт Склад»; - матеріальна компенсація моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн.

Крім того, позивач внаслідок неправомірної поведінки відповідача позбавлений можливості виконати свої зобов`язання перед контрагентами: ТОВ «Агронафтаком» на суму 220 тис. грн., ТОВ «ВК «ОЛАНВО» на суму 187,6 тис. грн., ТОВ «КРАСТ 54» на суму 1 387 015,50 грн.

Вчинені відповідачем дії негативно відобразилось на діловій репутації позивача, що приводить до різкого зниження прибутків, перешкоджає подальшому розвитку підприємства та забезпеченню підприємств дорожнього будівництва області необхідними будівними матеріалами для ремонту та реконструкції автошляхів області.

В подальшому, у заяві про збільшення, позивач зазначив, що вартість втраченого позивачем майна внаслідок умисних дій відповідача становить 10457977,72 грн. з розрахунку 137604,97 тон по ціні 76,0 грн. за тону згідно з експертним висновком №120-0605 від 14.07.2020 РТПП Миколаївської області, про що також свідчить бухгалтерська довідка № 17/7 від 17.07.2020.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 03.12.2021р. (суддя Адаховська В.С.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили, що відповідач не виконує умови договору підряду та не допускає працівників позивача до об`єкту видобутку граніту без достатніх правових підстав, з огляду на що задоволення вимоги щодо усунення перешкод у доступі до місця виконання підрядних робіт та об`єктів, з підстав, на яких вона ґрунтується, є передчасним, оскільки позивачем не доведено, що відповідач протиправно перешкоджає йому у доступі до об`єкту видобутку граніту.

Щодо вимоги стосовно стягнення збитків, то судом зазначено, що позивачем не надано доказів: 1) факту втрати майна, належного позивачеві; 2) підтвердження належними та допустимими доказами, що така втрата відбулась саме внаслідок неправомірних дій відповідача; 3) вжиття передбачених чинним законодавством заходів по витребуванню та отриманню у відповідача належного позивачу майна (щебеню), які виявились безрезультатними. А тому підстави для задоволення позову відсутні.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський гранітний кар`єр» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.12.2021 у справі №915/574/20 в частині відмови в стягненні збитків в сумі 447038,67 грн. та прийняти в нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення збитків в сумі 4473038,67 грн.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що через втрату (нестачу) гірничої маси, на підставі документів, що підтверджують отримання відповідачем на зберігання та звірку кількості гірничої маси, з урахуванням пояснень самого позивача, реально підлягають стягненню збитки в сумі 4473038,67 грн. (по ціні з експертного висновку на момент подання позову).

Разом з тим, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки всім обставинам справи у їх сукупності, зокрема, судом першої інстанції не встановлено факту втрати (нестачі) майна переданого на зберігання.

Крім того, апелянт вважає безпідставним прийняття до уваги судом першої інстанції заяви Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України» (№ 83) разом з доданою ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 27.08.2021 по справі №486/827/21 стосовно кримінального провадження №42021152040000003. Позивач надавав заперечення щодо їх прийняття, однак судом було їх проігноровано.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2022 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський гранітний кар`єр» про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено. Поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський гранітний кар`єр» строк на апеляційне оскарження. Зупинено дію рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.12.2021 року у справі № 915/574/20. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський гранітний кар`єр» на рішення Господарського суду Миколаївської області від „03 грудня 2021р.у справі №915/574/20.Призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський гранітний кар`єр» на 07 квітня 2022 року о 10:30 год.

У відзиві на апеляційну скаргу ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України» (№ 83) просило апеляційну скаргу ТОВ «Костянтинівський гранітний кар`єр» залишити без задоволення, а обґрунтоване і законне судове рішення першої інстанції - без змін.

Розпорядженням керівника апарату суду від 18.03.2022 року №362 відповідно до підпункту 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XІ Перехідні положення ГПК України, підпунктів 2.3.17, 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду у редакції від 15.09.2016 року, підпункту 3.2.1 пункту 3.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Південно-західному апеляційному господарському суді, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №915/574/20.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2022 року, справу розподілено на розгляд колегії суддів у складі Колоколов С.І. (головуючий), судді Разюк Г.П., Савицький Я.Ф. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2022 прийнято справу № 915/574/20 до провадження та розпочато апеляційний розгляд справи колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Колоколова С.І., суддів Разюк Г.П., Савицький Я.Ф. Рекомендовано учасникам справи утриматися від відвідування суду. Свої процесуальні права та обов`язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з урахуванням рекомендацій Особливості здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, опублікованих 04 березня 2022 року на веб-сайті Верховного Суду за посиланням: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1261727/, та наказу в.о. голови Південно-західного апеляційного господарського суду Про встановлення особливого режиму роботи Південно-західного апеляційного господарського суду в умовах воєнного часу №6-ОД від 28.02.2022, опублікованих 01 березня 2022 року на веб-сайті Південно-західного апеляційного господарського суду за посиланням: https://swag.court.gov.ua/sud4872/pres-centr/news/1260585/. Повідомлено учасників справи про можливість подати процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі, з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Повідомлено, що про дату, час та місце судового засідання учасники справи будуть повідомлені додатково.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання у справі №915/574/20 відбудеться 27.10.2022 о 10:30год.

24.10.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України» (№ 83) надійшла заява, відповідно до якої відповідач просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю, оскільки вона не ґрунтується на законі та доказах та містить доводи, які суперечать наявним у справі доказам та встановленим на підставі цих доказів місцевим судом обставинам; при необхідності, відтермінувати розгляд апеляційної скарги до вступу в справу на боці Державного підприємства фахівця в галузі права.

26.10.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника ТОВ «Костянтинівський гранітний кар`єр» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, відповідно до якого апелянт просить відкласти розгляд справи, оскільки останній бажає прийняти участь в судовому засіданні в приміщенні суду особисто для надання пояснень суду.

Відповідно до ч.ч.11, 12 ст.270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Судова колегія відхиляє клопотання представника ТОВ «Костянтинівський гранітний кар`єр» про відкладення розгляду справи, оскільки явка представників сторін не визнавалась обов`язковою, як і надання пояснень, оскільки це є правом сторони, а не обов`язком, крім того судова колегія доходить висновку про можливість розгляду справи без участі представника скаржника за наявними матеріалами справи.

В судове засідання 27.10.2022 представники учасників справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

При цьому, судом врахований принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також враховано положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе провести судове засідання за відсутності представників учасників справи, повідомлених належним чином про час та місце розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 06 червня 2017 року за №Г-12/17 між державним підприємством «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№83)», як продавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський гранітний кар`єр», як покупцем, був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець зобов`язався поставляти та передавати у власність покупця товар гірнича маса розміром 0-900 мм, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити даний товар.

Відповідно до умов п.1.2 даного договору загальна кількість товару складає 25000 тон на місяць але не менше ніж 15000 тон на місяць. Кількість товару є орієнтовною, остаточна кількість товару, що підлягає поставці, визначається відповідно до заявок покупця, оформлених згідно вимог цього договору. Покупець на свій розсуд, керуючись власними господарськими потребами визначає загальну кількість заявок на поставку товару та відповідно загальну кількість товару, що підлягає поставці відповідно до умов цього договору.

Ціна за товар складає 25,02 грн. з ПДВ (п.3.1 договору).

Умовами розділу 4 даного договору його учасники узгодили порядок здійснення оплати, а саме: розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом оплати покупцем після отримання від продавця рахунку на оплату товару (п.4.1). Розрахунки за отриманий товар здійснюються на умовах 100% передоплати (п.4.2).

Згідно з умовами п.5.1 договору продавець зобов`язався здійснити передачу товару на умовах ФРАНКО-ЗАВОД (у редакції Інкотермс-2000). Місце відвантаження склад продавця. Строк поставки товару за договором протягом __календарних днів з дня отримання продавцем заявки покупця. Поставка товару здійснюється згідно заявки покупця (письмової або усної). У заявці вказується найменування товару, кількість товару, умови поставки згідно умов Інкотермс-2010.

Перехід права власності на товар і перехід ризиків на товар відбувається в момент підписання сторонами накладних і завантаження товару на транспортний засіб покупця (п.5.3 договору).

Відповідно до умов п.7.1 договору він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до моменту остаточного його виконання, але в будь-якому випадку до 31.12.2017р.

В подальшому, 13 травня 2019 року сторонами була підписана угода про внесення змін, якою сторони, зокрема: 1) змінили п.1.2 договору, а саме загальну кількість товару 50000 тон на місяць але не менше ніж 15 000 тон на місяць; 2) доповнили договір пунктом 3.3 та узгодили що ціна за гірничу масу (товар) без її доробки продавцем до необхідного розміру та навантаження складає 21,72 грн. з ПДВ та що ця ціна та кількість товару, який буде відвантажено за цією ціною встановлюється сторонами в специфікації; 3) змінили строк дії договору, визначивши його до моменту остаточного його виконання але в будь-якому випадку до 01.09.2019р.

06 червня 2017 року за №Г-9/17 між державним підприємством «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№83)», як замовником, та товариством з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський гранітний кар`єр», як підрядником, був укладений договір про виконання підрядних робіт, відповідно до умов якого замовник доручив, а підрядник зобов`язався на власний ризик виконати у відповідності до чинного законодавства та умов даного договору роботу по розробці і видобутку із кар`єру гранітних блоків І ІV категорії, а замовник зобов`язався прийняти цю роботу.

Відповідно до умов п. 1.3 договору, вся гірнича маса, що утворюється в процесі видобування блоків 100% залишається у власності замовника.

Згідно з п. 2.2 договору, підрядник зобов`язався суворо виконувати вказівки замовника щодо дотримання безпеки виконання роботи і маркшейдерського нагляду за розробкою запасів граніту.

Пунктом 4.1 договору його учасники узгодили обов`язки замовника: 1) надати можливість підряднику підключення до енергетичної мережі, водопостачання а також можливість для розміщення обладнання підрядника. Плату за спожиту електроенергію та воду для виконання робіт в подальшому здійснює підрядник у вигляді попередньої оплати 100% в термін не пізніше 10 числа кожного місяця, з обов`язковим встановленням приладів обліку. Окрім сплати за активну електричну енергію підрядник сплачує реактивну електричну енергію за такою схемою: виставлений рахунок філією ДПЕМ ПрАТ «Атомсервіс» на загальну реактивну енергію, що спожито замовником, в цілому розподіляється пропорційно спожитої енергії кожним споживачем в межах підприємства (сам замовник, підрядник); 2) виділити розвіданий та частково розроблений забій частини кар`єру, забезпечувати маркшейдерський нагляд, надавати копії дозвільної документації на виконання робіт, що потребують ліцензування, надавати копії спеціальних дозволів та інше; 3) виконувати підривні роботи у відповідності з програмою робіт за рахунок підрядника; 4) постійно проводити облік виконаних робіт, контролювати обіг готової продукції; 5) своєчасно надавати підряднику рахунок на сплату за надані послуги, електроенергію, воду та інші платежі.

Пунктом 4.2 договору його учасники узгодили обов`язки підрядника: 1) після підписання цього договору встановити прилади обліку та розпочати на дільниці відведеній замовником здійснення намічених програмою робіт; 2) забезпечити видобування блоків гранітних в розмірі не менше 50 куб метрів на місяць, видобувати на рік не менше 600 куб метрів блоків гранітних; 3) прийняти організаційні міри для виконання робіт по цьому договору; 4) надати в термін 30 днів замовнику інформацію про хід виконання спільних проектів; 5) надавати щомісячний звіт з видобування граніту; 6) щоденно при необхідності завантажувати у наданий замовником транспорт викол, негабарит, що утворився в ході видобутку блоків, об`ємом не менше 70 м3 на місяць та підготовку забою згідно запланованого графіка; 7) здійснювати проведення комплексу заходів по облаштуванню внутрішніх кар`єрних доріг та робіт, що забезпечують стале функціонування кар`єру згідно плану гірничих робіт та у відповідності до затвердженого плану та іншою письмовою згодою. У випадку задіяння підрядника для проведення цих та інших робіт умови пункту 4.2 цього договору в частині об`єму видобування блоків на час проведення робіт обумовлюється додатковою угодою; 8) власними силами проводити розкривні (вскришні) та буро-взривні роботи; 9) залучати для робіт в кар`єрі робітників із числа засуджених та забезпечити їх працевикористання (укладається додаткова угода з установою); 10) вчасно сплачувати в повному обсязі за надані послуги, електроенергію та інші платежі згідно виставлених рахунків; 11) надавати заявки замовнику на вивезення виколу та негабариту, що утворюється в ході видобутку блоків, в середньому не менше 60 куб.метрів; 12) здійснювати підготовку забою для проведення блочного каменю на 2017 рік згідно запланованого графіка спільно з замовником. При цьому доля роботи замовника полягає в наданні транспорту на вивіз гірничої маси, яка виникла внаслідок розчистки забою за свій рахунок та поділ електричної енергії, яка йде на підготовку забою навпіл з підрядником.

Відповідно до п.5.1 договору термін оплати замовником підряднику за виконані роботи не пізніше 10 числа кожного місяця, наступного за звітним після підписання акту здачі-приймання місячного видобутку продукції.

Згідно з умовами п. 6.1 договору вироблена у результаті діяльності щомісячна продукція(блоки I-IV категорії) підлягають розподілу: 70% продукції належить підряднику, 30% належить замовнику. Фактичний розподіл продукції здійснюється шляхом підписання актів видобування та розподілу готової продукції, у відповідності до умов пунктів 5.3 та 5.4 цього договору.

Своєю часткою готової продукції кожна із сторін розпоряджається на свій розсуд. Весь негабарит та горна маса, що утворюється в ході видобування, залишається у власності замовника (п.6.2 договору).

За умовами п.9.1 договору, він набирає чинності з моменту підписання і діє протягом 5 років до 31.12.2022.

Також, 06 червня 2017 року за №Г-11/17 між державним підприємством «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№83)», як замовником, та товариством з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський гранітний кар`єр», як підрядником, був укладений договір на виконання підрядних робіт, відповідно до умов якого замовник замовив у підрядника виготовлення щебню фракційного та інших матеріалів, що утворились у результаті переробки гірничої маси та надає підряднику необхідну кількість гірничої маси для виготовлення підрядником такої продукції.

Відповідно до умов п 2.2 даного договору, обсяг продукції, який замовляє замовник у підрядника становить не менше 10000 тон на місяць починаючи з четвертого місяця початку безпосереднього виробництва продукції.

В будь-якому випадку замовник не буде замовляти у підрядника менш ніж 5000 тон продукції в місяць починаючи з третього місяця дії цього договору (п.2.3 договору).

Умовами п.3.2 договору його учасники узгодили, що підрядні роботи будуть здійснюватися у відповідності з Програмою робіт, що є невід`ємною частиною цього договору, де сторони визначили етапи, терміни та інші умови.

Згідно з п. 5.1 договору термін оплати визначений не пізніше 10 числа кожного місяця, наступного за звітним після підписання акту здачі-приймання місячного видобутку продукції.

Умовами п. 5.4 договору його учасники узгодили, що вироблена у результаті щомісячної діяльності продукція (щебінь фракційний) підлягає розподілу: 70% продукції належить підряднику, 30% продукції належить замовнику. Фактичний розподіл продукції здійснюється шляхом підписання актів виготовлення та розподілу готової продукції у відповідності до умов пункту 5.3 цього договору.

Даний договір укладено строком на 5 років та він діє з моменту його підписання до 1 червня 2022року. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності потягом одного місяця договір вважається продовженим на такий самий термін та на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п.7.1 договору).

В подальшому, до даного договору додатковою угодою №1 від 27.08.2019р. були внесені зміни в частині зміни обов`язків сторін.

10 червня 2019 року за №10/06-19-01 між державним підприємством «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України», як зберігачем, та товариством з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський гранітний кар`єр», як поклажодавцем, був укладений договір зберігання, відповідно до умов якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, в момент підписання видаткової накладної (що свідчить про перехід власності на товар згідно договору купівлі-продажу) кількість товару, що в ній вказана, автоматично переходить на зберігання на території державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України №83» у зв`язку з великим об`ємом та обмеженнями щодо особливості вивозу автотранспорту. Відповідно факт підписання видаткової накладної являється фактом прийому-передачі товару, а саме, поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання на території державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України №83» протягом строку дії цього договору гірничу масу у кількості та вартістю зазначених у видаткових накладних.

Зберігання за цим договором є безоплатним (п.1.2 договору).

Щомісяця сторони підписують акти звірки із зазначенням обсягів вивозу та залишу товару у зберігача (п.1.3 договору).

Розділом 2 договору визначені права та обов`язки зберігача, зокрема, обов`язок повернути майно поклажодавцеві за першою вимогою останнього та відсутність права користуватись майном, крім випадків, узгоджених з поклажодавцем, за умови, що таке узгодження оформлюється письмово.

Розділом 3 договору обумовлені обов`язки поклажодавця, зокрема, обов`язок забрати у зберігача майно до закінчення строку цього договору та право у будь-який час вимагати у зберігача повернення майна, яке знаходиться на зберіганні (всього або частини).

Відповідно до умов п.6.2 строк договору починає перебіг у момент, визначений у п.6.1 цього договору та закінчується 31.12.2019р.

Окрім цього, 02 квітня 2019 року за №02/04/19 між товариством з обмеженою відповідальністю «Стилус», як продавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю «Костянинівський гранітний кар`єр», як покупцем, був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець зобов`язався поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити наступний товар гірнича маса розміром 0-900 мм.

Умовами п.1.2 даного договору його учасники узгодили, що загальна кількість товару визначається окремо в залежності від об`єму гірничої маси, яка утворилась в результаті бурових та вибухових робіт і підтверджується маркшейдерськими розрахунками. Фіксація (оформлення) кількості товару визначається щоразу окремою додатковою угодою. Покупець на свій розсуд, керуючись власними господарськими потребами визначає загальну кількість заявок на поставку товару та відповідно загальну кількість товару, що підлягає поставці відповідно до умов цього договору. Покупець за власні кошти проводить розкривні та бурові роботи для забезпечення власних заявок та умов цього договору.

Ціна за товар визначається за виставленими рахунками та окремою специфікацією (п.3.1 договору).

Згідно з умовами п.4.1, 4.2 договору розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом: оплати покупцем після отримання від постачальника рахунку на оплату товару. Розрахунки за отриманий товар здійснюються на умовах 100% передплати.

Відповідно до умов п.5.1 договору продавець зобов`язався здійснити передачу товару на умовах ФРАНКО-ЗАВОД (у редакції Інкотермс-2000). Місце відвантаження склад продавця (Миколаївська обл., Арбузинський р-н, смт.Костянтинівка, вул.Дзержинського,1), строк поставки товару протягом 60 календарних днів з дня отримання постачальником заявки від покупця. Поставка здійснюється відповідно до заявки покупця (письмової або усної) в якій вказуються найменування товару, кількість товару, умови постави згідно умов Інкотерсм-2010.

Умовами п.7.1 договору його учасники узгодили, що він набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2019р.

14 червня 2019 року за №14/06-19-01 між державним підприємством «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України», як зберігачем, товариством з обмеженою відповідальністю «Стилус», як продавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський гранітний кар`єр», як поклажодавцем, був укладений договір зберігання, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, в момент підписання видаткової накладної товариство з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський гранітний кар`єр» з товариством з обмеженою відповідальністю «Стилус» (що свідчить про перехід власності на товар згідно договору купівлі-продажу №02/04-19 від 02.04.2019р.) кількість товару, що в ній вказана, автоматично переходить на зберігання на території державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України №83» у зв`язку з великим об`ємом та обмеженнями щодо особливості вивозу автотранспорту. Відповідно факт підписання видаткової накладної являється фактом прийому-передачі товару, а саме, поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання на території державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України №83» протягом строку дії цього договору гірничу масу у кількості та вартістю зазначених у видаткових накладних.

Зберігання за цим договором є безоплатним (п.1.2 договору).

Щомісяця сторони підписують акти звірки із зазначенням обсягів вивозу та залишу товару у зберігача (п.1.3 договору).

Розділом 2 договору визначені права та обов`язки зберігача, зокрема, обов`язок повернути майно поклажодавцеві за першою вимогою останнього та відсутність права користуватись майном, кім випадків, узгоджених з поклажодавцем, за умови, що таке узгодження оформлюється письмово.

Розділом 3 договору обумовлені обов`язки поклажодавця, зокрема, обов`язок забрати у зберігача майно до закінчення строку цього договору та право у будь-який час вимагати у зберігача повернення майна, яке знаходиться на зберіганні (всього або частини).

Відповідно до умов п.6.2 строк договору починає перебіг у момент, визначений у п.6.1 цього договору та закінчується 31.12.2019р.

Позивач у позові зазначив, що з метою виконання підрядних робіт (видобутку гранітних блоків) відповідно до договору виконання підрядних робіт від 06.06.2017 №Г-9/17 листом повідомив відповідача про початок здійснення таких робіт з 01.09.2019р.

Також позивач зазначає, що ним належним чином виконуються зобов`язання за договорами виконання підрядних робіт, здійснено облаштування внутрішніх кар`єрних доріг, розміщено обладнання та об`єкти, здійснено підготовку забою для проведення видобування блочного каменю, своєчасно оплачуються платежі за послуги, електроенергію, воду, заборгованість відсутня. Натомість, відповідач з 20.11.2019 без завчасного повідомлення та пояснення причин припинив електропостачання на об`єкти позивача, що призвело до зупинення обладнання для виконання підрядних робіт, а також відповідач закрив доступ для позивача на територію кар`єру, де знаходиться гірнича маса та обладнання для доробки, навантаження і переробки, а також для видобутку блоків гранітних і готова продукція.

На підтвердження факту недопуску та відключення від електроенергії позивач надав акт від 20.11.2019 (а.с.29 т.1).

На підтвердження вжитих заходів по поновленню виконання підрядних робіт та виявлення залишків гірничої маси позивач надав суду копії листів, адресованих відповідачу (а.с.36-48 т.1).

Позивач зазначає, що відповідачем були вчинені дії з блокування робіт (закриття воріт кар`єру та перекриття дороги) в період з 20.11.2020 по 21.01.2021 відбулось та тривало закриття воріт кар`єру і відключення електроенергії, з 07.02.2021 відбулось закриття воріт кар`єру, з 09.03.2020 було здійснено повторне відключення електроенергії та з 29.03.2020 була перекопана польова дорога до кар`єру, на підтвердження чого надає відповідні акти та службову записку (а.с.29-33 т.1).

Окрім цього, позивач зазначає, що на зберіганні у відповідача знаходилась гірнича маса у кількості 137604,97 тон на суму 2509514,44 грн., зокрема:

- за договором зберігання №10/06-19-01 від 10.06.2019, на підтвердження чого надає суду накладні №27 від 04.06.2019 на 800 тон на суму 20016, №28 від 10.06.2019 на 41281,0718 тон на суму 896624,88 грн. та №66 від 19.08.2019 на 40470,65 тон на суму 744660,0 грн. (а.с.99-100 т.1). Загальна кількість прийнятої відповідачем на зберігання гірничої маси за договором зберігання №10/06-19-01 визначена позивачем в розмірі 82552,37 грн. на суму 1661300,88 грн.;

- за договором зберігання 314/06-19-01 від 14.06.2019, на підтвердження чого надає суду накладні №РН-000002 від 09.04.2019 на 3500 тон на суму 892500 грн., №РН-0000003 від 14.06.2019 на 13434,92 тон на суму 342590,46 грн., №РН-0000004 від 04.10.2019 а 1569 тон на суму 40009,54 грн., №РН-0000005 від 04.10.2019 на 22629,68 тон на суму 416368 грн., №РН-0000006 від 04.10.2019 на 2000 тон на суму 51000 грн., №РН-0000007 від 07.10.2019 на 10000 тон на суму 255000 грн. (а.с.101-106 т.1) Загальна кількість прийнятої відповідачем на зберігання гірничої маси за договором зберігання 314/06-19 визначена позивачем в розмірі 84633,6 тон на суму 1997468 грн.

Позивач стверджує, що ним за період з червня до 20.11.2019 було перероблено 29581 тон гірничої маси на суму 539471,41 грн., тому залишок на зберіганні гірничої маси станом на 20.11.2019 становить 137604,97 тон на суму 2509514,44 грн.

За твердженням позивача відповідач з серпня 2019 року ухилявся від складання актів звірки.

Також позивач зазначає, що відповідачем крім того привласнена щебенева продукція у кількості 11343,8 тон на суму 1814153,2 грн., яка находилась на території кар`єру: станом на 20.11.2019 позивачем було перероблено 29581 тон гірничої маси та з них вивезено на реалізацію з 01.07.2019 по 20.11.2019 9274,47 грн. та за період з 20.11.201 по 21.02.2020 8962,73 тони, таким чином залишок переробленої щебеневої маси, що має знаходитись на території кар`єру становить 11343,8 тон на суму 1814153,2 грн.

Внаслідок вказаних дій відповідача позивач допустив порушення підписаних контрактів, чим було завдано шкоду інтересам товариства в т.ч. упущено вигоду, поставлено під сумнів виконання контрактів сезону 2020 року та продовження на цей рік договору з перероби гірничої маси з основним підрядником позивача ТОВ «Краст-54».

Позивач у позові зазначає, що вчинені відповідачем дії негативно відобразились на діловій репутації позивача та суттєво звузило кількість контрагентів та потенційних покупців, що призводить до різкого зниження прибутків, перешкоджає подальшому розвитку підприємства та забезпеченню підприємств дорожнього будівництва області необхідними будівельними матеріалами для ремонту та реконструкції автошляхів області.

В подальшому, у заяві про збільшення, позивач зазначив, що вартість втраченого позивачем майна внаслідок умисних дій відповідача становить 10457977,72 грн. з розрахунку 137604,97 тон по ціні 76,0 грн. за тону згідно з експертним висновком №120-0605 від 14.07.2020 РТПП Миколаївської області, про що також свідчить бухгалтерська довідка № 17/7 від 17.07.2020.

За наявними в матеріалах справи даними, позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача збитки у вигляді вартості втраченого майна внаслідок умисних дій відповідача у розмірі 10457977,72 грн.

В ході розгляду справи, позивач надав суду пояснення (вступне слово) на стадії розгляду справи по суті, в яких зазначив, що підтверджений залишок гірничої маси на зберіганні відповідача становить 58855,771 тон (88436,772 т 29581 т) та загальна підтверджена сума гірничої маси на зберіганні складає 1362228,1 грн. Виходячи із даних експертного висновку РТПП Миколаївської області №120-0605 від 14.07.2020 з мінімальної ринкової ціни на гірничу масу 76,0 грн./т, позивачем перераховано вартість неповернутої гірничої маси станом на липень 2020 року та визначено в сумі 4473038,67 грн. (58855,772т*76,0 грн.). За загальним висновком позивача, зазначеним у даних поясненнях, через втрату (нестачу) гірничої маси, на підставі документів, що підтверджують отримання відповідачем на зберігання та звірку кількості гірничої маси, з урахуванням пояснень самого позивача, реально підлягають стягненню збитки в сумі 4473038,67 грн. (по ціні з експертного висновку на момент подання позову).

Предметом даного позову з урахуванням збільшення позовних вимог виступають:

- немайнова вимога позивача, яка полягає у зобов`язанні відповідача усунути перешкоди для позивача в доступі до місця виконання підрядних робіт частково розробленого забою частини кар`єру Костянтинівського родовища шляхом допуску до зазначеного забою, обладнання (сортувально-дробільний комплекс) та об`єктів (склад, АЗС, вагова, побутові та офісні приміщення) ТОВ «Костянтинівський гранітний кар`єр» та його законних представників для проведення підрядних робіт згідно з договорами від 06.06.2017 №Г-11/17 та від 06.06.2017 №Г-9/17 та шляхом забезпечення підключення вказаних об`єктів та обладнання ТОВ «Костянтинівський гранітний кар`єр» до енергопостачальної мережі та підтримання її функціонування;

- майнова вимога про стягнення з відповідача збитків в сумі 10457977,72 грн. вартості втраченого майна внаслідок умисних дій відповідача.

Рішення Господарського суду Миколаївської області 03.12.2021 по справі №915/574/20 в частині позовних вимог про зобов`язання відповідача усунути перешкоди для позивача в доступі до місця виконання підрядних робіт частково розробленого забою частини кар`єру Костянтинівського родовища шляхом допуску до зазначеного забою, обладнання (сортувально-дробільний комплекс) та об`єктів (склад, АЗС, вагова, побутові та офісні приміщення) ТОВ «Костянтинівський гранітний кар`єр» та його законних представників для проведення підрядних робіт згідно з договорами від 06.06.2017 №Г-11/17 та від 06.06.2017 №Г-9/17 та шляхом забезпечення підключення вказаних об`єктів та обладнання ТОВ «Костянтинівський гранітний кар`єр» до енергопостачальної мережі та підтримання її функціонування апелянтом не оскаржується, у зв`язку з чим відповідно до вимог ст.269 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції не переглядається.

Стосовно рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача збитків в сумі 4473038,67 грн. вартості втраченого майна внаслідок умисних дій відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов`язання, які виникають з договорів та інших правочинів.

Згідно з приписами ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частиною 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

При цьому саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіюваною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази повинні бути належними та допустимими.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 10.03.2020 у справі № 908/3209/16 зазначив, що відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку, є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Верховний Суд акцентує, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено, самостійно визначає докази, які, на її думку, підтверджують заявлені вимоги. Проте обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи покладений на господарський суд.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Законом України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" (набув чинності 17.10.2019), зокрема, внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач заявляючи позовну вимогу про стягнення з відповідача збитків у вигляді 1) вартості втраченого майна та 2) неодержаної (упущеної) вигоди зазначає, що у відповідача на зберіганні перебувала гірнича маса відповідно до умов договорів зберігання №10/06-19-01 від 10.06.2019 та №14/06-19-01 від 14.06.2019 посилаючись на накладні та акти звіряння та станом на 20.11.2019 на зберіганні у відповідача перебував залишок гірничої маси масою 137604,97 тони, а також позивач стверджує, що відповідачем була привласнена щебенева продукція у кількості 11343,8 тон, та відповідач, маючи умисел на привласнення чужого майна, з 20.11.2019 зупинив повернення позивачу щебеню, ухиляючись від складення актів звірки.

Натомість, з наявних в матеріалах справи листів відповідача (а.с.49-55 т.1) вбачається, що по-перше, відповідач звертався до позивача з проханнями вивезти з території підприємства-відповідача наявну частину гірничої маси та виробленого з неї щебеню до закінчення строку дії договору зберігання №14/06-19-01, повідомивши найменування техніки та графік вивезення; по-друге, повідомляв про неотримання жодних листів від позивача за період з 01.04.2019 по 23.12.2019; по-третє, просив прискорити вивезення продукції, зазначаючи, що подальше зберігання її на території підприємства буде платним, по-четверте, зазначав, що відповідач не нестиме відповідальності за збереження невивезеної належної позивачеві продукції та по-п`яте вимагав прибрати з території підприємства відповідача обладнання, техніку та інші ТМУ, які мають відношення до ТОВ «Костянтинівський гранітний кар`єр».

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що скаржником не надано суду жодного доказу на підтвердження фактичної втрати наявної у відповідача на зберіганні гірничої маси, так само як й доказів наявності умислу на привласнення такої продукції (заволодіння нею).

Тому, правомірним є висновок місцевого суду про те,що позивачем не надано суду доказів: 1) факту втрати майна, належного позивачеві; 2) підтвердження належними та допустимими доказами, що така втрата відбулась саме внаслідок неправомірних дій відповідача; 3) вжиття передбачених чинним законодавством заходів по витребуванню та отриманню у відповідача належного позивачу майна (щебеню), які виявились безрезультатними.

Наведеним вище спростовуються доводи скаржника про те, що суд першої інстанції не з`ясував обставин, що мають значення для справи, а саме не встановив факту втрати (нестачі) майна переданого на зберігання.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивачами не доведено належними та допустимими доказами у розумінні статей 76, 77 ГПК України факту завдання відповідачем збитків у заявленому розмірі та причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача, що свідчить про відсутність у діях відповідача елементів складу цивільного правопорушення, з якими стаття 22 ЦК України та стаття 224 ГК України пов`язують застосування такої міри відповідальності до відповідача як стягнення збитків.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи колегія суддів вважає, що позовні вимоги про відшкодування збитків, завданих позивачам, є необґрунтованими і місцевий господарський суд прийняв правильне рішення про відмову в їх задоволенні.

Неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при вирішенні даного спору по суті, судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому доводи скаржника в цій частині не приймаються до уваги.

Принцип змагальності (ст. 13 ГПК України) та принцип рівності сторін (ст. 7 ГПК України), які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Апеляційним господарським судом при прийнятті рішення було дотримано вказаних принципів та забезпечено сторонам справедливий судовий розгляд, взято до уваги інтереси учасників справи та почуто їх, що відповідає вимогам ГПК України та п. 1 ст. 6 Конвенції.

Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржниками в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування рішення місцевого суду відсутні.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський гранітний кар`єр» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.12.2021р. у справі №915/574/20 залишити без змін.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови

складено „27 жовтня 2022 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Я.Ф. Савицький