Постанова

від 06.09.2022 по справі 910/11198/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2022 р. Справа№ 910/11198/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Станіка С.Р.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 06.09.2022

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро Вин» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 (повний текст рішення складено та підписано 24.01.2022)

у справі № 910/11198/21 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро Вин»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю упроваджувально-виробнича фірма «Дністер»

2) Київської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Руденко Валерій Олександрович

про визнання права на оформлення в оренду земельної ділянки та скасування рішення про внесення змін до запису державного реєстру речових прав на нерухоме майно

ВСТАНОВИВ:

У липні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бюро Вин» (далі - ТОВ «Бюро Вин», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю упроваджувально-виробнича фірма «Дністер» (далі - ТОВ УВФ «Дністер», відповідач-1) про:

- визнання відсутності в межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:316:0019 будь-яких об`єктів нерухомого майна, що належать ТОВ УВФ «Дністер» фактом, що має юридичне значення;

- скасування рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер: 45092824 від 17.01.2019 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Руденка Валерія Олександровича.

21.09.2021 позивач подав до суду першої інстанції заяву про зміну предмету позову, в якій просив суд визнати за позивачем право на оформлення в оренду земельної ділянки загальною площею 0,7863 га, кадастровий номер 8000000000:85:316:0019, що має вид цільового призначення згідно з Класифікатором видів цільового призначення земель: 03.10 Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку); та скасувати рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер: 45092824 від 17.01.2019 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Руденка В.О.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з відомостей Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.06.2021 № 261460295 позивачу стало відомо, що відповідачем 22.06.2017 було зареєстровано право власності на нежитлові приміщення (реєстраційний номер 1286763080000) з зазначенням адреси, що співпадає з адресою належних позивачу будівель: м. Київ, вул. Електриків, 3. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Руденко В.О. на підставі рішення з індексним номером 45092824 було внесено зміни до запису про вказані приміщення, відповідно до яких статус об`єкту нерухомого майна був змінений з «нежитлові приміщення» на «нежитлові будівлі», що, на переконання позивача, є протиправним та таким, що порушує законні права та інтереси позивача на земельну ділянку.

Крім того, позивач вказував, що вже у 2003-2005 роках в межах господарських справ № 18/281 та № 3/578 був встановлений факт відсутності в межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:316:0019 будь-якого майна ТОВ УВФ «Дністер», а також був встановлений той факт, що відповідачу-1 належать на праві власності саме приміщення (складові частини) овочесховища та диспетчерської, що складають собою єдину будівлю станочного парку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2021 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Київську міську раду (далі - Київрада), та залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Руденка Валерія Олександровича (далі - приватний нотаріус Руденко В.О., третя особа).

Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві на позов, письмових поясненнях, зокрема, вказав, що за вимогою про визнання за позивачем права на оформлення в оренду земельної ділянки відсутній предмет спору, а відповідач за такою позовною вимогою не може бути відповідальною стороною, оскільки відповідач не заперечує проти права позивача отримати в орендне користування земельну ділянку для експлуатації та обслуговування двох нежитлових будівель, придбаних позивачем у ДП "Тетра Пак Україна" по договорах купівлі-продажу від 21.09.2017. Крім того, відповідач не наділений повноваженнями щодо розпорядження земельною ділянкою, власником якої відповідно до відомостей з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради. Більше того, відповідач вказує, що вимога про скасування спірної реєстраційної дії виглядає нелогічною спільно з вимогою про визнання права позивача на оформлення в оренду земельної ділянки по вул. Електриків, 3 у м. Києві, з огляду на те що у разі відсутності на земельній ділянці під кадастровим номером 8000000000:85:316:0019 будь-яких будівель відповідача (як переконує суд позивач), вчинення реєстрації права власності на такі будівлі (як і скасування такої реєстрації) у державному реєстрі речових прав ніяким чином не може впливати на право позивача на оформлення в оренду земельної ділянки, на якій відсутні будівлі відповідача. Отже, вимога про скасування спірного рішення нотаріуса (як державного реєстратора) не пов`язана з вимогою визнати за Позивачем право на оформлення в оренду земельної ділянки. З урахуванням викладеного, відповідач стверджував, що позивачем не наведено норм законодавства, недотримання яких можуть слугувати підставою для сумніву стосовно правомірності вчиненої нотаріусом спірної реєстраційної дії 17.01.2019 (за індексним номером 45092824), тим більше бути підставою для скасування такого рішення нотаріуса.

Звернув увагу суду на те, що правилами ГПК України передбачено розгляд господарським судом вимоги про скасування реєстраційної дії лише як похідної вимоги від спору про право власності на майно або іншого речового права на таке майно, тоді як у поданому позові відсутні вимоги стосовно володіння, користування чи розпорядження відповідачем об`єктами нерухомого майна (будівлями чи приміщеннями), які знаходиться по вул. Електриків, 3 у Подільському районі м. Києва.

Вчиненою нотаріусом реєстраційною дією 17.01.2019 змінено назву типу об`єкта нерухомого майна з «приміщення» на «будівлі», які зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на рухоме майно, а не правовий статус об`єктів нерухомого майна, як помилково стверджує позивач.

Зміна назви типу об`єкта нерухомого майна відповідача із «нежитлових приміщень» на «нежитлові будівлі» здійснено відповідно до законодавства і такою правомірною реєстраційною дією не може бути порушено як наявні права чи інтереси позивача, так і майбутні його права.

За доводами відповідача, позивачем обрано неналежний спосіб захисту права, оскільки позивач не вказав у позові, які його права та/або законні інтереси оспорюються або не визнаються. З урахуванням викладеного, відповідач просив суд відмовити у задоволенні заявлених позивачем вимог.

Крім того, відповідач вказав, що з наданої позивачем до позову копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 261460295 від 14.06.2021, а також копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 268526911 від 02.08.2021, долученою Київською міською радою, вбачається, що земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:85:316:0019, за реєстровим номером 1700118780000, площею 0,7863 га, було зареєстровано 03.12.2003 за адресою: м. Київ, вул. Електриків, земельна ділянка 3, а відповідно до рішення Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (індексний № 44171880) 19.11.2018 внесено до Реєстру лише відомості про право власності територіальної громади міста Києва на цю земельну ділянку. Відомості про будь-яке зареєстроване право позивача, як і попереднього орендаря, про користування цією земельною ділянкою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не обліковуються. Відповідач також вказував, що позивач своє право на отримання в орендне користування спірної земельної ділянки пов`язує з набутим правом власності на будівлі, що розташовані на земельній ділянці, яка перебувала в орендному користуванні у попереднього власника цих будівель - ДП «Тетра Пак Україна», проте, з моменту укладення між позивачем та ДП «Тетра Пак Україна» двох договорів купівлі-продажу нежитлових будівель, тобто з 21.09.2017 і до дати подання даного позову, позивач не скористався своїм правом на переоформлення землекористування, не здійснив заміну сторони у договорі оренди, укладеному між Київською міською радою і ДП «Тетра Пак Україна», не використав переважного права на укладення договору користування спірною земельною ділянкою, у зв?язку з чим відповідач вважав передчасним твердження про наявні або можливі порушення права позивача на оформлення у майбутньому права користування спірною земельною ділянкою. За наведених обставин, відповідач також вважав внесення ним 17.01.2019 змін до запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (за індексним номером рішення 45092824) стосовно належного відповідачу права власності на об`єкти нерухомого майна таким, що не може порушувати нелегітимне на даний час право позивача на отримання в орендне користування спірної земельної ділянки.

Приватний нотаріус Руденко В.О. у своїх поясненнях вказала, що заявником - ТОВ УВФ «Дністер» для вчинення реєстраційної дії (стосовно внесення змін до Реєстру прав на нерухоме майно) до заяви було надано Технічний паспорт об`єктів станом на 14.12.2018, виконаний Комунальним підприємством Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» внаслідок проведеної інвентаризації об`єктів нерухомого майна ТОВ УВФ «Дністер», які знаходяться по вул. Електриків, 3 у м. Києві. Розробником документації за наслідками інвентаризації та технічного опису будівель було змінено назву об`єктів нерухомого майна, приведено їх у відповідність до типу об`єктів нерухомості, фактичного використання і виробничого призначення та іменовано у технічному паспорті як: громадський будинок/нежитлові будівлі. При цьому, без змін залишено поштову адресу розташування об`єкту нерухомості, його площу, матеріали конструктивних елементів тощо. З урахуванням викладеного, третя особа вважала, що спірні нотаріальні дії вчинені нею без порушень вимог закону, а тому проти задоволення позову заперечувала.

Київська міська рада у своїх поясненнях вказала, що земельна ділянка площею 0,79 га, розташована за адресою вул. Електриків, 3 у Подільському районі міста Києва, перебувала в користуванні ДП «Тетра Пак Україна» (у якого позивач придбав нерухоме майно, розташоване на цій земельній ділянці) на підставі договору оренди, дія якого з урахуванням угоди про подовження спливла 23.01.2008. Після спливу строку дії зазначеного договору оренди земельної ділянки ДП «Тетра Пак Україна» не вчиняло жодних дій щодо його поновлення. Отже, у разі підтвердження права власності на об`єкти нерухомого майна з урахуванням імперативних приписів ст.ст. 116, 123, 124, 125 ЗК України та принципу superficies solo cedit (збудоване на землі слідує за нею), позивач набуде права вимагати оформлення документів на користування земельною ділянкою в установленому законом порядку, оскільки визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлі і споруди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2021 за клопотанням позивача, залучено до участі у справі Київську міську раду як співвідповідача (далі - відповідач-2, Київрада), виключивши останню зі складу третіх осіб.

Позивач у відповіді на відзив відповідача заперечував проти правомірності тверджень відповідача про те, що майно останнього знаходиться в межах земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:85:316:0019 та 8000000000:85:316:0020. Позивач вказав, що з набуттям у ДП «Тетра Пак Україна» у власність об?єктів нерухомого майна до позивача перейшло також право на оформлення земельної ділянки площею 0,7863 га з кадастровим номером 8000000000:85:316:0019 у користування (оренду) у тому самому обсязі, що було у ДП «Тетра Пак Україна», як попереднього власника вказаного нерухомого майна та орендаря вказаної земельної ділянки. Однак, незважаючи на звернення позивача щодо оформлення права користування зазначеною земельною ділянкою, Київською міською радою досі не було вчинено жодних дій, спрямованих на оформлення та передання вказаної земельної ділянки у користування позивача. Крім того, позивач вказав, що вже у 2003-2005 роках в межах господарських справ № 18/281 та № 3/578 був встановлений факт відсутності в межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:316:0019 будь-якого майна відповідача, а також був встановлений той факт, що відповідачу належать на праві власності приміщення (складові частини) овочесховища та диспетчерської, що складають собою єдину будівлю станочного парку.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро Вин» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю упроваджувально-виробнича фірма «Дністер» витрати на правову допомогу в розмірі 150 000,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бюро Вин» 14.02.2022 звернулося безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх.№ 09.1-04.1/1201/22), в якій просило суду повністю скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 у справі №910/11198/21 та ухвалити нове рішення, яким визнати за позивачем право на оформлення в оренду земельної ділянки загальною площею 0,7863 га, кадастровий номер 8000000000:85:316:0019, що має вид цільового призначення згідно з Класифікатором видів цільового призначення земель: 03.10 Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов?язаної з отриманням прибутку) та скасувати рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер: 45092824 від 17.01.2019 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Руденка В.О. Вирішити питання щодо розподілу судового збору.

В обґрунтування апеляційної скарги, позивач зазначив, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, рішення суду про відмову у задоволенні позову прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню. За доводами позивача, позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу у справі №910/11198/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/11198/21. Відкладено вирішення питань, пов?язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро Вин» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 у справі № 910/11198/21.

Крім того, 17.02.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро Вин» (вх.№09.1-04.1/1354/22), в якій апелянт просив суду поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду, повністю скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 у справі №910/11198/21 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити у повному обсязі позовні вимоги.

Дослідивши зміст та доводи вказаних апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро Вин», колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга за вх.№ 09.1-04.1/1354/22 є доповненнями до апеляційної скарги вх.№09.1-04.1/1201/22, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 266 Господарського процесуального кодексу України.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 № 133/2022, від 18 04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні, зокрема до 21 листопада 2022 року.

Відповідно до п. 1 наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2022 «Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану» встановлено тимчасово до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України зупинено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

04.05.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/11198/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро Вин» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022, розгляд справи призначено на 26.07.2022.

22.06.2022 від приватного нотаріуса Руденко В.О. до Північного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення по справі в яких, третя особа заперечила проти поданої апеляційної скарги та задоволення позовних вимог, просили справу розглядати за її відсутності.

У відзиві на апеляційну скаргу, ТОВ УВФ «Дністер» проти задоволення скарги заперечило, мотивуючи тим, що доводи викладені у апеляційній скарзі не відповідають фактичним обставинам, суперечать вимогам чинного законодавства та ґрунтуються на припущеннях позивача, а рішення місцевого суду від 18.01.2022 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з чим, відповідач-1 просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2022 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро Вин» про відкладення розгляду справи. Справу відкладено на 06.09.2022.

У судове засідання до Північного апеляційного господарського суду 06.09.2022 з`явилися представники позивача та відповідачів.

Третя особа у судове засідання 06.09.2022 не з`явилася. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, приватний нотаріус Руденко В.О. повідомлявся належним чином.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники сторін, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності представників що не з`явились у судове засідання. При цьому, судом апеляційної інстанції враховано, що приватний нотаріус Руденко В.О. у своїх письмових поясненнях просив суд розглядати справу за його відсутності.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасників судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Представник ТОВ «Бюро Вин» у судовому засіданні надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, підтримав вимоги апеляційної скарги на підставі доводів, зазначених у ній, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник ТОВ УВФ «Дністер» у судовому засіданні також надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти доводів, викладених у апеляційній скарзі, на підставі доводів, зазначених у відзиві на скаргу та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник Київської міської ради у судовому засіданні надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти доводів, викладених у апеляційній скарзі та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Так, колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача в межах викладених скаржником доводів та вимог підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи 22.06.2017 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно був внесений запис про реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю упроваджувально-виробнича фірма «Дністер» на об?єкти нерухомого майна загальною площею 2432,2 кв. м., розташовані за адресою: м. Київ, вул. Електриків, буд. 3, що підтверджується Інформаційною довідкою № 261460295 від 14.06.2021, долученою до матеріалів справи.

21.09.2017 між Дочірнім підприємством «Тетра Пак Україна» (як продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бюро Вин» (як покупцем) був укладений договір купівлі-продажу нежилого будинку, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заріною М.В та зареєстрований в реєстрі за № 1588, 1589, за умовами якого продавець передав у власність покупцю, а покупець прийняв у власність нежилий будинок площею 259,40 кв. м., розташований в м. Києві за адресою: вул. Електриків, буд. 3, літера «Г» та зобов?язувався сплатити його ціну у термін, визначений договором.

Крім того, 21.09.2017 між Дочірнім підприємством «Тетра Пак Україна» (як продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бюро Вин» (як покупцем) був укладений договір купівлі-продажу нежилого будинку, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заріною М.В та зареєстрований в реєстрі за № 1590, 1591, за умовами якого продавець передав у власність покупцю, а покупець прийняв у власність нежилий будинок площею 105,30 кв. м., розташований в м. Києві за адресою: вул. Електриків, буд. 3, літера «Д», та зобов?язувався сплатити його ціну у термін, визначений договором.

У день укладення вищевказаних договорів, 21.09.2017 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені відповідні записи про право власності позивача на зазначені об`єкти нерухомого майна, що підтверджується Інформаційною довідкою № 261460295 від 14.06.2021.

19.11.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про реєстрацію права власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:85:316:0019 площею 0,7863 га, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Електриків, земельна ділянка 3, що також підтверджується Інформаційною довідкою № 261460295 від 14.06.2021, долученою до матеріалів справи.

17.01.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Руденком В.О. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені зміни щодо об?єктів нерухомого майна загальною площею 2432,2 кв. м., розташованих за адресою: м. Київ, вул. Електриків, буд. 3, які належить на праві власності відповідачу, а саме змінено назву об?єктів на «нежитлові будівлі», що підтверджується Інформаційною довідкою № 261460295 від 14.06.2021.

Вважаючи, що такі дії є неправомірними та порушують законні права та інтереси позивача на земельну ділянку, на якій розташоване належне йому нерухоме майно, позивач звернувся до суду з даним позовом, в обґрунтування якого вказував на безпідставність та незаконність здійсненої відповідачем 22.06.2017 реєстрації права власності на нежитлові приміщення (реєстраційний номер 1286763080000) з зазначенням адреси, що співпадає з адресою належних позивачу будівель: м. Київ, вул. Електриків, 3, а також на безпідставність та незаконність змін до запису про вказані приміщення, відповідно до яких статус об`єкту нерухомого майна відповідача був змінений з «нежитлові приміщення» на «нежитлові будівлі», внесених на підставі рішення приватного нотаріуса КМНО Руденка В.О. з індексним номером 45092824.

У зв?язку з цим, позивач з урахуванням поданої ним заяви про зміну предмету позову просив суд:

- визнати за позивачем право на оформлення в оренду земельної ділянки загальною площею 0,7863 га, кадастровий номер 8000000000:85:316:0019, що має вид цільового призначення згідно з Класифікатором видів цільового призначення земель: 03.10 Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку);

- скасувати рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер: 45092824 від 17.01.2019 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Руденка В.О.

Що стосується вимог позивача про визнання за ним право на оформлення в оренду земельної ділянки загальною площею 0,7863 га, кадастровий номер 8000000000:85:316:0019 колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції земельна ділянка загальною площею 0,7863 га, кадастровий номер 8000000000:85:316:0019, розташована за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 3, була передана в користування ДП «Тетра Пак Україна» строком на 1 рік на підставі укладеного з Київською міською радою договору оренди земельної ділянки від 26.11.2003, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Щербаковим В.З. та зареєстрованого в реєстрі № 1154.

У подальшому строк дії вищевказаного договору був поновлений на один рік на підставі договору про поновлення договору оренди земельної ділянки від 12.12.2006, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Дем`яненко Т.М. та зареєстрованого в реєстрі № 5054. Вказаний договір був зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА), про що зроблено запис від 23.01.2007 за № 85-6-00312.

21.09.2017 між Дочірнім підприємством «Тетра Пак Україна» (як продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бюро Вин» (як покупцем) був укладений договір купівлі-продажу нежилого будинку, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заріною М.В та зареєстрований в реєстрі за № 1588, 1589, за умовами якого продавець передав у власність покупцю, а покупець прийняв у власність нежилий будинок площею 259,40 кв. м., розташований в м. Києві за адресою: вул. Електриків, буд. 3, літера «Г» та зобов`язувався сплатити його ціну у термін, визначений договором.

Крім того, 21.09.2017 між Дочірнім підприємством «Тетра Пак Україна» (як продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бюро Вин» (як покупцем) був укладений договір купівлі-продажу нежилого будинку, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заріною М.В та зареєстрований в реєстрі за № 1590, 1591, за умовами якого продавець передав у власність покупцю, а покупець прийняв у власність нежилий будинок площею 105,30 кв. м., розташований в м. Києві за адресою: вул. Електриків, буд. 3, літера «Д», та зобов`язувався сплатити його ціну у термін, визначений договором.

У день укладення вищевказаних договорів, 21.09.2017 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені відповідні записи про право власності позивача на зазначені об`єкти нерухомого майна, що підтверджується Інформаційною довідкою № 261460295 від 14.06.2021.

На момент набуття позивачем у ДП «Тетра Пак Україна» права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 3, що відбулось 21.09.2017, право користування вищевказаною земельною ділянкою ДП «Тетра Пак Україна» припинилось (строк дії оренди сплив 23.01.2008, про що також зазначено в листі Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА) № 05716-21353 від 09.08.2021).

Таким чином, ДП «Тетра Пак Україна» не було користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:316:0019 на момент відчуження на користь позивача розташованого на ній нерухомого майна.

Статтею 120 Земельного кодексу України (в редакції чинній на дату переходу права власності на нерухоме майно до позивача) встановлено, що якщо раніше у законному користуванні продавця (попереднього власника) нерухомого майна (будівель, споруд) вже перебувала земельна ділянка певною площею, то до набувача вказаного нерухомого майна переходить право користування земельною ділянкою такої ж площі, як у попереднього землекористувача (частина 2 статті 120 ЗК України) та на тому ж самому юридичному титулі.

Системний аналіз положень зазначених норм дає підстави для висновку, що застосування положень ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України в частині автоматичного переходу прав на земельну ділянку від ДП «Тетра Пак Україна» до ТОВ «Бюро Вин» в результаті переходу права власності на нерухоме майно є неможливим в зв`язку з відсутністю оформлених прав на земельну ділянку у продавця майна - ДП «Тетра Пак Україна».

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 та юрисдикцію Європейського суду з прав людини»).

Преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової визначеності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Одним з проявів втілення такого принципу в процесуальному законодавстві України є правило про виключення преюдиціальних фактів з предмета доказування.

Частиною 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, преюдиціальні факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив в законну силу.

Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами або відносно особи, стосовно якої встановлено ці обставини.

Відзначаючи преюдиціальні факти серед підстав звільнення від обов`язку доказування, Верховний суд у постанові від 24.05.2018 по справі 922/2391/19 вказав, що преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі.

Верховний суд в постанові від 24.05.2018 по справі №922/2391/19 в пунктах 41, 42 обґрунтовано наголошує, що для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктивний склад справи, на підставі чого зроблено висновок, що преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь (1) ті самі особи або (2) особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.

Вищенаведена правова позиція викладена у постанові Великою Палато. Верховного суду від 03.07.2018 по справі №917/1345/17.

Так, з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, 12.11.2003 рішенням Господарського суду міста Києва по справі № 3/578 в задоволені позовних вимог ТОВ УВФ «Дністер» до Київської міської ради про визнання недійсним рішення № 549-2/709 від 26.06.2003 яким затверджено проект відведення земельної ділянки по вул. Електриків, 3 у Подільському районі м. Києва ДП «Тетра Пак Україна», площею 0,79 га в орендне користування строком на один рік за рахунок земель міської забудови (земельна ділянка з кадастровим номером: 8000000000:85:316:0019) - відмовлено в повному обсязі.

Господарським судом м. Києва у справі №3/578 було встановлено, що в межах спірної земельної ділянки з кадастровим номером: 8000000000:85:316:0019 відсутні будь-які об`єкти нерухомого майна, належні на праві власності ТОВ УВФ «Дністер».

Судом в справі №3/578 також було встановлено, що у ТОВ УВФ «Дністер» відсутні документи, що згідно вимог закону надавали б правову підставу для набуття права користування земельною ділянкою по вул. Електриків, 3 в м. Києві з кадастровим номером: 8000000000:85:316:0019.

Відповідно, суд у своєму рішенні від 12.11.2003 по справі №3/578 дійшов висновку, що ТОВ УВФ «Дністер» не є землекористувачем земельної ділянки по вул. Електриків, 3 у м. Києві за змістом приписів земельного законодавства, а матеріали справи свідчать, що в межах Земельної ділянки, виділеної оспорюваним рішенням Київської міської ради в оренду ТОВ УВФ «Дністер» відсутні будь-які об`єкти нерухомого майна, належні на праві власності ТОВ УВФ «Дністер», та ним згідно вимог чинного законодавства не здійснювалась приватизація жодних об`єктів, розташованих на зазначеній земельній ділянці. Відтак, ТОВ УВФ «Дністер» не набуло у порядку та на підставах, встановлених законом, права користування земельною ділянкою.

26.12.2003 постановою Київського апеляційного господарського суду по справі №3/578 апеляційна скарга ТОВ УВФ «Дністер» залишена без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва у справі № 3/578 - без змін.

Ухвалами Вищого господарського суду України від 16.03.2004 та Верховного Суду України від 24.06.2004 постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2003 у справі №3/578 залишено без змін.

Отже, обставини встановленні рішенням Господарського суду м. Києва від 12.11.2003 по справі №3/578 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2003 по справі №3/578 в частині відсутності нерухомого майна ТОВ УВФ «Дністер» в межах земельної ділянки, переданої ДП «Тетра Пак Україна» на підставі рішення Київської міської ради №549-2/709 від 26.06.2003 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею», яка (земельна ділянка) має кадастровий номер: 8000000000:85:316:0019 й в межах якої знаходиться на сьогоднішній день майно ТОВ «Бюро Вин», - не підлягають доказуванню.

Разом з тим, ч. 11 ст. 120 Земельного кодексу України в редакції, що набула чинності 01.01.2022 встановлено, що в разі якщо об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об`єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об`єкта нерухомого майна зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому ст.ст. 118, 123 або 128 цього Кодексу. Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу Кодексу, зобов`язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом. Пропущення строку подання клопотання, зазначеного в абзаці першому цієї частини, не може бути підставою для відмови набувачу (власнику) такого об`єкта у передачі йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт.

Враховуючи положення ч. 11 ст. 120 та ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України та принцип superficies solo cedit (збудоване на землі слідує за нею), на переконання колегії суддів, ТОВ «Бюро Вин», як набувач об`єкта нерухомого майна, що знаходиться на спірній земельній ділянці, має переважне перед іншими особами право на отримання у власність або в користування у порядку встановленому Земельним кодексом України земельної ділянки загальною площею 0,7863 га з кадастровим номером: 8000000000:85:316:0019.

Частиною 1 ст. 123 Земельного кодексу України встановлено, що надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Частиною 3 ст. 123 Земельного кодексу України закріплює, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до цих нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Абзацом третім ч. 3. ст. 123 Земельного кодексу України закріплено, що у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, і якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

З наявних у матеріалах справи доказів, а саме листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА) № 05716-21353 від 09.08.2021 вбачається, що ТОВ «Бюро Вин» зверталось до Київської міської ради з клопотаннями від 11.06.2020 № 749087440 та від 15.04.2021 № 304414454 про передачу йому в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:316:0019, які були розглядається Департаментом відповідно до Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 № 241/2463. За результатами розгляду цих клопотань проект рішення Київської міської ради про передачу вказаному товариству цієї земельної ділянки Департаментом не готувався. Тобто, рішення Київської міської ради про відмову позивачу у передачі в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:316:0019 в матеріалах справи відсутнє.

Отже, жодних, належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, які свідчать про створення відповідачем-2 перешкод позивачу в оформленні його права користування спірною земельною ділянкою суду надано не було.

На переконання колегії суддів, позивачем, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було доведено суду належними та допустимими доказами наявності обставин, зокрема таких, що свідчать про створення Київською міською радою перешкод позивачу в оформленні належного йому права користування земельною ділянкою загальною площею 0,7863 га з кадастровим номером 8000000000:85:316:0019 та порушенні його прав в цій частині. А тому, в цій частині позовних вимог до Київської міської ради, позов задоволенню не підлягає.

Крім того, ТОВ УВФ «Дністер» за такою позовною вимогою не може бути відповідальною стороною, оскільки відповідач-1 не заперечує проти права позивача отримати в орендне користування земельну ділянку для експлуатації та обслуговування двох нежитлових будівель, придбаних позивачем у ДП «Тетра Пак Україна» по договорах купівлі-продажу від 21.09.2017.До того ж, відповідач-1 не наділений повноваженнями щодо розпорядження земельною ділянкою.

Разом з тим, дії ТОВ УВФ «Дністер» що виражаються у реєстрації права власності на нежитлові приміщення (реєстраційний номер 1286763080000) із зазначенням адреси, що співпадає з адресою належних позивачу будівель: м. Київ, вул. Електриків, 3. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Руденком В.О. на підставі рішення з індексним номером 45092824 та внесення змін до запису про таке приміщення, відповідно до яких статус об`єкту нерухомого майна був змінений з «нежитлові приміщення» на «нежитлові будівлі» на переконання колегії суддів, є такими що порушують законні права та інтереси позивача на земельну ділянку (право оренди земельної ділянки) за вказаною адресою під нерухомим майном позивача.

Колегія суддів відхиляє доводи ТОВ УВФ «Дністер» про, що позивач не скористався своїм правом на переоформлення землекористування, не здійснив заміну сторони у договорі оренди, укладеному між Київською міською радою і ДП «Тетра Пак Україна», не використав переважного права на укладення договору користування спірною земельною ділянкою, оскільки, як встановлено судом, позивач неодноразово звертався до Київської міської ради з відповідним клопотанням і це питання знаходиться на розгляді у відповідача-2.

Статтею 15 ЦК передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 ЦК).

Зазначені норми матеріального права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Разом із тим у статті 4 ГПК визначено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2).

Право на звернення до господарського суду в установленому ГПК порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (частина 1 статті 4 ГПК).

З огляду на положення статті 4 ГПК, статей 15, 16 ЦК підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення.

Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачами з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

Відповідний порядок звернення до господарського суду встановлюють положення ГПК, частиною 1 статті 162 якого передбачено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

За змістом пунктів 4, 5 частини 3 статті 162 ГПК позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення позивача до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу (частина 3 статті 45 ГПК).

При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).

Разом із тим правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові (такий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17)

При цьому суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц).

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Вирішуючи спір у справі, яка розглядається, на переконання колегії суддів місцевий господарський суд наведених положень законодавства та висновків Верховного Суду не врахував, з огляду на предмет і підстав заявленого позову не з`ясував характер спірних правовідносин сторін, належним чином не обґрунтував своїх висновків щодо відмови у задоволенні позову, в частині скасування рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер: 45092824 від 17.01.2019 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Руденка В.О. не застосувавши до спірних правовідносин норми матеріального права, що регулюють захист права власності.

Судом першої інстанції не було враховано висновків Великої Палати Верховного Суду, яка у своїх постановах неодноразово зазначала, зокрема, що розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Як правило, саме суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (подібні висновки наведено, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Приймаючи рішення суду про відмову у задоволенні позову в частині скасування рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер: 45092824 від 17.01.2019 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Руденка В.О., місцевий господарський суд залишив поза увагою, що при розгляді господарських справ № 18/281 та № 3/578 судом був встановлений факт відсутності в межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:316:0019 будь-якого майна ТОВ УВФ «Дністер», а також був встановлений той факт, що відповідачу-1 належать на праві власності саме приміщення (складові частини) овочесховища та диспетчерської, що складають собою єдину будівлю станочного парку, а не «нежитлові будівлі» право на яке було зареєстровано за ТОВ УВФ «Дністер» (реєстраційний номер 1286763080000) Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Руденком В.О. на підставі рішення з індексним номером 45092824 та внесено зміни до запису про таке приміщення, відповідно до яких статус об`єкту нерухомого майна був змінений з «нежитлові приміщення» на «нежитлові будівлі». Такі зміни, на переконання колегії суддів дають право ТОВ УВФ «Дністер» на оформлення земельної ділянки під нежитловою будівлею, тоді як таке першочергове право наявне у ТОВ «Бюро Вин», як такого що належить на праві власності нерухоме майно придбане у ДП «Тетра Пак Україна» та знаходиться на земельної ділянки площею 0,7863 га з кадастровим номером 8000000000:85:316:0019.

Отже, місцевий господарський суд в контексті спірних правовідносин не надав оцінки вказаним судовим рішенням, не надав об`єктивної оцінки наявності/відсутності порушеного права чи інтересу позивача, не встановив, що порушується право позивача на земельну ділянку (право оренди земельної ділянки) загальною площею 0,7863 га, кадастровий номер 8000000000:85:316:0019, за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 3.

На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд не визначив чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, а також способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права ТОВ «Бюро Вин» - особи, яка звернулася до суду з відповідним позовом.

Як зазначалось вище судом апеляційної інстанції, порушення права Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро Вин» виражається в обмеженні Товариством з обмеженою відповідальністю упроваджувально-виробничою фірмою «Дністер» оформлення права оренди земельної ділянки на всю площу земельної ділянки за вказаною адресою під нерухомим майном позивача, оскільки, Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Руденком В.О. на підставі рішення з індексним номером 45092824 внесено зміни до запису про таке приміщення, а саме змінено статус об`єкту нерухомого майна з «нежитлові приміщення» на «нежитлові будівлі».

Зі змісту оскаржуваного рішення, вбачається, що підставою для відмови в задоволенні вимоги позивача про скасування рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер: 45092824 від 17.01.2019, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Руденка В.О., стало те, що відсутні обставин, які б свідчили на підтвердження тверджень позивача про те, що відповідач володіє приміщеннями, які є складовими частинами будівлі, а не приміщеннями, кожне з яких складає окрему будівлю.

Місцевий господарський суд зазначив, що ТОВ УВФ «Дністер» є власником об`єктів нерухомого майна загальною площею 2432,2 кв. м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Електриків, буд. 3, і таке право ТОВ УВФ «Дністер» було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.06.2017.

З Технічного паспорту, виготовленого 14.12.2018 КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» (інвентаризаційна справа № 55449), на підставі якого приватним нотаріусом КМНО Руденком В.О. були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно спірні зміни, вбачається, що відповідачу належать три окремі будівлі позначені на плані під літерами А, Б та В. Технічний паспорт також містить детальний поверховий план вказаних будівель та експлікації.

З Довідки про показники об`єкта нерухомого майна НЖ-2018 № 2420 від 05.12.2018, виданої КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації», та Інформаційної довідки № 152979460 від 17.01.2019 вбачається, що вищевказані об`єкти нерухомого майна відповідача складаються з будівлі овочесховища (А) площею 2390,0 кв. м., будівлі вагової (диспетчерської) (Б) площею 35,0 кв.м. та будівлі прохідної (туалет) (В) площею 7,2 кв.м.

Технічний паспорт об`єктів нерухомого майна станом на 14.12.2018 виконаний КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» внаслідок проведеної інвентаризації об`єктів нерухомого майна ТОВ УВФ «Дністер», які знаходяться по вул. Електриків, 3 у м. Києві. Розробником документації за наслідками інвентаризації та технічного опису будівель було змінено назву об`єктів нерухомого майна та приведено їх у відповідність до типу об`єктів нерухомості, фактичного використання і виробничого призначення та іменовано у Технічному паспорті як громадський будинок/нежитлові будівлі. При цьому, без змін залишено поштову адресу розташування об`єктів нерухомості та їх площу.

Однак, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції не може погодитись з таким висновком з огляду на наступне.

У пункті 2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 №127, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за №582/5773, закріплено, що приміщення - частина внутрішнього об`єму будівлі, обмежена з усіх сторін захисними конструкціями - стінами або перегородками (у тому числі з вікнами і дверима) зі стелею (перекриттям) і підлогою, з можливістю входу і виходу.

Законом України «Про енергетичну ефективність» закріплено, що будівля -це різновид наземної споруди, пов`язаної фундаментом із землею (ґрунтом), що складається з несучих та огороджувальних сполучених (несучо-огороджувальних) конструкцій, які утворюють приміщення, інженерних систем та в якій використовується енергія з метою створення належних умов проживання та/або життєдіяльності людей.

Абзацом другим ч. 2 статті 134 Земельного кодексу України закріплено, що переважним правом на придбання у власність або передачу в користування земельних ділянок державної та комунальної власності Закон наділяє виключно власників будівель та споруд, що розташовані в межах таких земельних ділянках.

Системний аналіз положень зазначених норм дає підстави для висновку про те, що поняття «будівля» та «приміщення» співвідносяться як ціле та його частина й визначення об`єкту права власності відповідача-1 має істотне значення для вирішення даного спору по суті, в тому числі й зважаючи на різний об`єм прав та обов`язків власника такого майна щодо права на оформлення земельної ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що 03.02.2003 Прокурором Подільського району в м. Києві було подано до Господарського суду м. Києва позовну заяву про визнання недійсним договору оренди приміщень, станочного парку та земельної ділянки по вулиці Електриків, 3 в м. Києві, акту купівлі-продажу ТОВ УВФ «Дністер» основних фондів бази оптово-роздрібного плодовоовочевого комбінату по вул. Електриків, 3 в м. Києві.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.07.2003 у справі № 18/281 позов Прокурора Подільського району в м. Києві в інтересах держави в особі Київської міської ради та Регіонального відділення Фонду державного майна України у м. Києві до ТОВ УВФ «Дністер» був частково задоволений: визнано частково недійсним договір №1 про оренду приміщення станочного парку та земельної ділянки по вул. Електриків, 3 у м. Києві від 01.09.1991 та акту купівлі-продажу основних фондів бази ОРПК по вул. Електриків, 3 у м. Києві від 24.10.1991 та додатку до нього, а також задоволений в повному обсязі позов Подільської районної в м. Києві ради до ТОВ УВФ «Дністер» про визнання недійсним договору №1 про оренду приміщення станочного парку та земельної ділянки по вул. Електриків, 3 в м. Києві від 01.09.1991 в частині надання в оренду земельної ділянки по вул. Електриків, 3 у м. Києві та права орендаря на викуп будівель та споруд, розташованих на цій земельній ділянці, які не є предметом оренди, а також акт купівлі-продажу основних фондів бази ОРПК по вул. Електриків, 3 у м. Києві від 24.10.1991 та додаток до нього, як такі, що суперечать закону з моменту їх укладання, та про звільнення зазначених приміщень і земельної ділянки та передачі будівель овочесховища та диспетчерської по вул. Електриків, 3 у м. Києві у комунальну власність територіальної громади Подільського району м. Києва.

15.09.2003 постановою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ УВФ «Дністер» задоволено частково - рішення суду першої інстанції скасовано в частині визнання недійсним договору оренди №1 від 01.09.1991 в частині надання орендарю права викупу будівель та споруд та визнання недійсним акту купівлі-продажу основних фондів Подільського ОРПК від 24.10.1991 і додатку до нього та припинено провадження у справі стосовно зазначених вимог з посиланням на встановлення права на викуп об`єкта оренди за договором оренди від 01.09.1991.

При цьому, постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2003 відмовлено в задоволенні позовних вимог про зобов`язання передати спірні будівлі у комунальну власність територіальної громади Подільського району м. Києва та про визнання за державою права власності на придбане відповідачем майно.

20.01.2004 постановою Вищого господарського суду України касаційну скаргу ТОВ УВФ «Дністер» задоволено та виключено з резолютивної частини постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2003 по справі № 18/281 пункти 5, 9, 10.

Постановою Верховного Суду України від 01.06.2004 скасовано постанову Вищого господарського суду України від 20.01.2004, постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2003 та рішення Господарського суду м. Києва від 10.07.2003, а справу передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 03.11.2004 у справі № 18/281-2/393-45/345 (що залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2005 та постановою Вищого господарського суду України від 07.06.2005), провадження у справі в частині вимог прокурора в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, Київської міської ради, а також в частині аналогічних вимог Подільської районної в м. Києві ради про визнання недійсним договору оренди № 1 від 01.09.1991, укладеного між оптово-роздрібним плодоовочевим комбінатом Подільського району м. Києва і Малим підприємством «Дністер» (правонаступником якого є ТОВ УВФ «Дністер») в частині передачі в оренду земельної ділянки припинено, в задоволені решти позовних вимог прокурора було відмовлено в повному обсязі.

Так, судами у справі № 18/281-2/393-45/345 встановлено, що ТОВ УВФ «Дністер» було передано в користування, а в подальшому набуто у власність саме приміщення, а не окремі будівлі.

Статтею 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви; а прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України закріплено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Пунктом 3 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав, похідних від права власності, здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ УВФ «Дністер» на підставі договору оренди приміщень №1 від 01.09.1991 та акту купівлі-продажу від 24.10.1991 набуло у приватну власність приміщення станочного парку в м. Києві по вул. Електриків, при цьому відповідачем-1, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було доведено суду належними та допустимими доказами введення в експлуатацію в складі існуючого об`єкту нових будівель та споруд, зокрема таких, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером: 8000000000:85:316:0019.

Відмовляючи у задоволенні позову про скасування рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер: 45092824 від 17.01.2019 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Руденка В.О., місцевий господарський суд у своєму рішенні залишив поза увагою факт порушення Товариством з обмеженою відповідальністю упроваджувально-виробничою фірмою «Дністер» права позивача на легітимні очікування щодо належного йому права користування земельною ділянкою з кадастровим номером: 8000000000:85:316:0019, оскільки реєстрація, на підставі рішення приватного нотаріуса Руденка В. О. із індексним номером 45092824, змін до розділу Державного реєстру речових прав, відповідно до яких статус об`єкту нерухомого майна, який належить відповідачу-1, був змінений з «нежитлові приміщення» на «нежитлові будівлі» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1286763080000) є протиправною, так як на підставі вищезазначених реєстраційних дій відповідач-1 набуває права користування спірною земельною ділянкою, тоді як попередніми рішеннями судів (у справі № 3/578, № 18/281-2/393-45/345) встановлено, відсутність майна відповідача-1 на земельній ділянці, і будь-які права щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 8000000000:85:316:0019 у відповідача-1 відсутні.

Судом першої інстанції в порушення вимог ст. 86 ГПК України щодо повного, всебічного і об`єктивного розгляду всіх обставин в їх сукупності, не надано оцінку вищевказаним вчиненим реєстраційним діям, якими відповідач-1 змінив статус та просторове розміщення належних йому приміщень, таким чином протиправно позбавивши позивача права на оформлення земельної ділянки у користування, обмеживши його у праві очікування щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки таке право є складовою частиною майна.

Крім того, судом не досліджено ті обставини, що позивач оскаржує безпідставну зміну вже наявних у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про приміщення відповідача-1 (володіння якими не призводило до виникнення у відповідача-1 права на оформлення земельної ділянки під ними), в результаті якої останні незаконно набули статусу будівель. Про намір отримати в користування земельну ділянку для обслуговування будівлі по вул. Електриків, 3 у Подільському районі м. Києва, яка може відводитись тільки для обслуговування будівлі, а не приміщення відповідач прямо зазначає у своїй заяві про внесення змін до записів Державного реєстру прав, наданої у додатках до письмових пояснень нотаріуса Руденка В. О. від 10.08.2021 (наявна у матеріалах справи), як мотив вчинення оскаржуваної реєстраційної дії.

У зв`язку з вищезазначеним спростовуються висновки суду першої інстанції, що внесення відомостей про зареєстроване право власності відповідача-1 до Державного реєстру речових прав нотаріусом, як державним реєстратором, є фактичним перенесенням інформації про зареєстроване право з паперової форми реєстрації в електронну форму реєстрації, на підставі отриманої офіційної довідки від Київського бюро технічної інвентаризації.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що метою звернення ТОВ УВФ «Дністер» до приватного нотаріуса Руденка В. О. було саме унеможливлення реалізації позивачем його законного права на відведення спірної земельної ділянки під належними йому будівлями, а не актуалізація раніше внесених до Державного реєстру речових прав відомостей про приміщення відповідача.

Таким чином, Господарський суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення, не в повному обсязі з`ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно та неповно дослідив докази, що стало наслідком неправильного вирішення господарського спору.

Судом першої інстанції не дотримано вимог статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, із належним дослідженням зібраних у справі доказів, не враховано положення ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України щодо права позивача на отримання у користування земельної ділянки.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з підстав зазначених вище.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно з статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23.06.1993).

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред`явлення таких роз`яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.

Обов`язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» від 27.10.1993).

У відповідності до статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

У відповідності до приписів статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі в частині скасування рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер: 45092824 від 17.01.2019 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Руденка В.О., знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 у справі №11198/21 підлягає скасуванню, а позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро Вин» частковому задоволенню.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст.ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро Вин» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 у справі №910/11198/21 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 у справі №910/11198/21 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Скасувати рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер: 45092824 від 17.01.2019 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Руденка Валерія Олександровича.

В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю упроваджувально-виробнича фірма «Дністер» (04071, м. Київ, вул. Межигірська, буд. 39/20, код 13688699) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро Вин» (01021, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 9, код 34817341) 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції, 3405 (три тисячі чотириста п`ять) грн судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

5. Видачу наказів по справі №910/11198/21 доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №910/11198/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 21.10.2022 після виходу суддів з відпусток.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.Р. Станік

Є.Ю. Шаптала