Ухвала

від 29.03.2023 по справі 910/11198/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/11198/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Сухового В. Г.,

секретар судового засідання - Дерлі І. І.

за участю представників сторін:

позивача - Грибов Д. І. (адвокат),

відповідача-1 - Шкрум І. П. (адвокат),

відповідача-2 - Пилипчук І. І. (самопредставництво),

третьої особи - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю упроваджувально-виробнича фірма "Дністер"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 (судді: Тищенко О. В. - головуючий, Станік С. Р., Шаптала Є. Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро Вин"

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю упроваджувально-виробнича фірма "Дністер",

2.Київської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Руденко Валерій Олександрович

про визнання права на оформлення в оренду земельної ділянки та скасування рішення про внесення змін до запису державного реєстру речових прав на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бюро Вин" (далі - ТОВ "Бюро Вин", Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю упроваджувально-виробнича фірма "Дністер" (далі - ТОВ УВФ "Дністер", Відповідач-1), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просило:

- визнати за Позивачем право на оформлення в оренду земельної ділянки загальною площею 0,7863 га, кадастровий номер 8000000000:85:316:0019, що має вид цільового призначення згідно з Класифікатором видів цільового призначення земель: 03.10 Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень і інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку);

- скасувати рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно індексний номер 45092824 від 17.01.2019 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Руденка В. О.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Відповідачем 22.06.2017 було зареєстровано право власності на нежитлові приміщення (реєстраційний номер 1286763080000) з зазначенням адреси, яка співпадає з адресою належних ТОВ "Бюро Вин" будівель: м.Київ, вул. Електриків, 3. При цьому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Руденко В. О. на підставі спірного рішення було внесено зміни до запису про вказані приміщення, відповідно до яких статус об`єкту нерухомого майна був змінений з "нежитлові приміщення" на "нежитлові будівлі", що, на переконання Позивача, є протиправним та таким, що порушує його законні права й інтереси на земельну ділянку. Крім того, ТОВ "Бюро Вин" вказувало, що вже у 2003 - 2005 роках під час розгляду господарських справ № 18/281 та № 3/578 був встановлений факт відсутності в межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:316:0019 будь-якого майна ТОВ УВФ "Дністер", а також був встановлений той факт, що Відповідачу-1 належать на праві власності саме приміщення (складові частини) овочесховища та диспетчерської, які складають собою єдину будівлю станочного парку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2021 за клопотанням Позивача залучено до участі у справі Київську міську раду як співвідповідача (далі - Рада, Відповідач-2), виключивши останню зі складу третіх осіб.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 повністю відмовлено у задоволенні позову.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження наявності обставин, які б свідчили про створення Відповідачем-1 перешкод ТОВ "Бюро Вин" в оформленні прав користування спірною земельною ділянкою та порушення його прав ТОВ УВФ "Дністер", у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення вимоги Позивача про визнання за ним права на оформлення в оренду наведеної земельної ділянки. Крім того, місцевий суд зазначив, що ним не встановлено жодних обставин на підтвердження доводів ТОВ "Бюро Вин" про те, що Відповідач-1 володіє приміщеннями, які є складовими частинами будівлі, а не приміщеннями, кожне з яких складає окрему будівлю. З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги щодо скасування спірного рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 у справі №910/11198/21 та прийняти нове рішення, яким позов задоволено частково. Скасовано рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер: 45092824 від 17.01.2019 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Руденка В. О. В іншій частині позову відмовлено.

Приймаючи вказану постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Позивачем ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було доведено належними та допустимими доказами наявності обставин, зокрема таких, що свідчать про створення Радою перешкод ТОВ "Бюро Вин" в оформленні належного йому права користування спірною земельною ділянкою та порушення його прав в цій частині. При цьому ТОВ УВФ "Дністер" за такою вимогою не може бути відповідальною стороною, оскільки Відповідач-1 не заперечує проти права Позивача на отримання в орендне користування земельної ділянки для експлуатації та обслуговування двох нежитлових будівель, придбаних останнім у Дочірнього підприємства "Тетра Пак Україна" за договорами купівлі-продажу від 21.09.2017. До того ж, Відповідач-1 не наділений повноваженнями щодо розпорядження земельною ділянкою.

Разом з тим, за висновком суду апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову в частині скасування спірного рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, місцевий господарський суд залишив поза увагою те, що при розгляді господарських справ № 18/281 та №3/578 був встановлений факт відсутності в межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:316:0019 будь-якого майна ТОВ УВФ "Дністер", а також був встановлений той факт, що Відповідачу-1 належать на праві власності саме приміщення (складові частини) овочесховища та диспетчерської, які складають собою єдину будівлю станочного парку, а не "нежитлові будівлі", право на які було зареєстровано за ТОВ УВФ "Дністер" Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Руденком В. О. на підставі вказаного рішення та внесено зміни до запису про зазначене приміщення, внаслідок чого статус об`єкту нерухомого майна був змінений з "нежитлові приміщення" на "нежитлові будівлі". Наведені зміни, за висновком апеляційного суду, дають право ТОВ УВФ "Дністер" на оформлення земельної ділянки під нежитловою будівлею, тоді як таке першочергове право наявне у ТОВ "Бюро Вин", як особи, якій належить на праві власності нерухоме майно, придбане у Дочірнього підприємства "Тетра Пак Україна", що знаходиться на спірній земельній ділянці.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, земельна ділянка загальною площею 0,7863 га, кадастровий номер 8000000000:85:316:0019, розташована за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 3, була передана в користування Дочірньому підприємству "Тетра Пак Україна" строком на 1 рік на підставі укладеного з Київською міською радою договору оренди земельної ділянки від 26.11.2003, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Щербаковим В. З. та зареєстрованого в реєстрі за № 1154.

У подальшому, строк дії вказаного договору був поновлений на один рік на підставі договору про поновлення договору оренди земельної ділянки від 12.12.2006, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Дем`яненко Т. М. та зареєстрованого в реєстрі № 5054. Зазначений договір був зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), про що зроблено запис від 23.01.2007 за № 85-6-00312.

22.06.2017 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно був внесений запис про реєстрацію права власності ТОВ УВФ "Дністер" на об`єкти нерухомого майна загальною площею 2 432,2 кв. м, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 3, що підтверджується Інформаційною довідкою №261460295 від 14.06.2021.

21.09.2017 між Дочірнім підприємством "Тетра Пак Україна" (продавець) та ТОВ "Бюро Вин" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу нежилого будинку, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заріною М. В. та зареєстрований в реєстрі за № 1588, 1589, відповідно до умов якого продавець передав у власність покупцю, а покупець прийняв у власність нежилий будинок площею 259,40 кв. м, розташований в м. Києві за адресою: вул. Електриків, 3, літера "Г" та зобов`язувався сплатити його ціну у термін, визначений договором.

Крім того, 21.09.2017 між Дочірнім підприємством "Тетра Пак Україна" (продавець) та ТОВ "Бюро Вин" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу нежилого будинку, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заріною М. В. та зареєстрований в реєстрі за № 1590, 1591, згідно з умовами якого продавець передав у власність покупцю, а покупець прийняв у власність нежилий будинок площею 105,30 кв. м, розташований в м. Києві за адресою: вул. Електриків, 3, літера "Д", та зобов`язувався сплатити його ціну у термін, визначений договором.

У день укладення вказаних договорів, 21.09.2017 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені відповідні записи про право власності Позивача на зазначені об`єкти нерухомого майна, що підтверджується Інформаційною довідкою № 261460295 від 14.06.2021.

Господарськими судами встановлено, що на момент набуття Позивачем у Дочірнього підприємства "Тетра Пак Україна" права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 3, що відбулось 21.09.2017 право користування вищевказаною земельною ділянкою у дочірнього підприємства припинилось (строк дії оренди сплив 23.01.2008, про що також зазначено в листі Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) № 05716-21353 від 09.08.2021).

Таким чином, Дочірнє підприємство "Тетра Пак Україна" не було користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:316:0019 на момент відчуження на користь Позивача розташованого на ній нерухомого майна.

З вищевказаного листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) № 05716-21353 від 09.08.2021 також вбачається, що згідно з даними Міського земельного кадастру ТОВ "Бюро Вин" зверталось до Київської міської ради з клопотаннями від 11.06.2020 № 749087440 та від 15.04.2021 № 304414454 про передачу йому в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:316:0019, які були розглянуті Департаментом відповідно до Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 № 241/2463. За результатами розгляду цих клопотань проект рішення Ради про передачу Позивачу цієї земельної ділянки Департаментом не готувався.

19.11.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про реєстрацію права власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:85:316:0019 площею 0,7863 га, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Електриків, земельна ділянка 3, що також підтверджується Інформаційною довідкою № 261460295 від 14.06.2021.

Як встановлено господарськими судами, 17.01.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Руденком В. О. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені зміни щодо об`єктів нерухомого майна загальною площею 2 432,2 кв. м, розташованих за адресою: м. Київ, вул.Електриків, 3, які належать на праві власності Відповідачу-1, а саме змінено назву об`єктів на "нежитлові будівлі", що підтверджується Інформаційною довідкою №261460295 від 14.06.2021.

Вважаючи, що такі дії є неправомірними та порушують законні права й інтереси Позивача на земельну ділянку, на якій розташоване належне йому нерухоме майно, останній звернувся до суду з даним позовом.

Як зазначалося вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 повністю відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 у справі №910/11198/21 та прийняти нове рішення, яким позов задоволено частково. Скасовано рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер: 45092824 від 17.01.2019 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Руденка В. О. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ТОВ УВФ "Дністер" подало касаційну скаргу в якій просить її скасувати і залишити без змін рішення господарського суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи наявність підстав для подання вказаної скарги, заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду стосовно наслідків застосування норм права у разі оскарження рішення нотаріуса (як державного реєстратора) про внесення змін до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за обставин, коли позивачем не пред`являються будь-які вимоги майнового характеру до зареєстрованого майна та не наводяться будь-які порушення законодавства при вчиненні оскаржуваної реєстраційної дії нотаріусом.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Бюро Вин" просить відмовити в її задоволенні, а оскаржуване судове рішення - залишити в силі без змін.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Руденко Валерій Олександрович (далі - Приватний нотаріус, Третя особа) подав додаткові пояснення в яких просить залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07.12.2022 (у складі колегії суддів: Уркевича В. Ю. - головуючого, Мачульського Г. М., Краснова Є. В.) задоволено клопотання ТОВ УВФ "Дністер" та поновлено йому строк на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 у справі № 910/11198/21. Відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ТОВ УВФ "Дністер" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 11.01.2023.

Відповідно до розпорядження Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.01.2023 № 29.3-02/18 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 910/11198/21 у зв`язку з обранням судді Уркевича В. Ю. до Великої Палати Верховного Суду згідно з рішенням зборів суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.12.2022 №17.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2023 для розгляду касаційної скарги ТОВ УВФ "Дністер" у справі №910/11198/21 визначено колегію суддів у складі: Зуєв В. А. - головуючий, Берднік І. С., Суховий В. Г.

Ухвалою Верховного Суду від 30.01.2023 (у складі колегії суддів: (у складі колегії суддів: Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Сухового В. Г.) прийнято до провадження справу № 910/11198/21 за касаційною скаргою ТОВ УВФ "Дністер" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 та призначено здійснити її розгляд у судовому засіданні 01.03.2023.

Водночас призначене на 01.03.2023 судове засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Сухового В. Г. на лікарняному, тому ухвалою Верховного Суду від 13.03.2023 визначено дату наступного судового засідання з розгляду вказаної касаційної скарги - 29.03.2023.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі і відзиві на неї, а також матеріали справи, Верховний Суд відхиляє ці доводи та зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не підтвердилися, тому касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ УВФ "Дністер" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 у справі № 910/11198/21 підлягає закриттю з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів враховує, що відповідно до ухвали Верховного Суду від 07.12.2022 касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки з тексту вказаної касаційної скарги вбачається, що заявником вмотивовано її подання саме з посиланням на зазначені норми чинного процесуального законодавства.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми убачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Як зазначалося вище, обґрунтовуючи наявність підстав для подання касаційної скарги, заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду стосовно наслідків застосування норм права у разі оскарження рішення нотаріуса (як державного реєстратора) про внесення змін до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за обставин, коли позивачем не пред`являються будь-які вимоги майнового характеру до зареєстрованого майна та не наводяться будь-які порушення законодавства при вчиненні оскаржуваної реєстраційної дії нотаріусом.

Таким чином, підставою для подання касаційної скарги ТОВ УВФ "Дністер" стала відсутність, на думку заявника, висновку суду касаційної інстанції щодо ефективності такого способу захисту порушених прав чи охоронюваних законом інтересів, як скасування рішення державного реєстратора, за наведених обставин.

Разом з тим, вивчаючи матеріали справи, колегія суддів встановила, що Верховним Судом переглядалися судові рішення у справі № 914/2350/18(914/608/20) за позовом, у тому числі, про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса щодо реєстрації права власності одним з відповідачів у вказаній справі на об`єкти нерухомого майна.

При цьому, перевіряючи правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у наведеній справі, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 Цивільного кодексу України).

У статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України визначені загальні способи захисту цивільних прав та інтересів. Ці способи захисту є універсальними для всіх правовідносин та можуть бути застосовані особою для врегулювання спірних правовідносин. Застосовувані способи захисту цивільних прав мають відповідати характеру спірних правовідносин та природі спору, що існує між сторонами.

При цьому обраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Водночас, абзацом другим частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

В силу положень абзацу першого частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про право власності відповідача з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не вилучаються. Задоволення позову є підставою для вчинення державним реєстратором нової реєстраційної дії - внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі судового рішення.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з урахуванням конкретних обставин справи та положень абзаців другого та третього частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності може призвести до відновлення порушених прав особи без застосування додаткових способів захисту, таких як поновлення права власності (за умови, якщо суд, задовольнивши таку позовну вимогу, вирішить тим самим спір про право, наявний між сторонами).

Також колегія суддів враховує, що Верховним Судом переглядалися судові рішення у справі № 904/6943/20 за позовом про: визнання незаконним та скасування рішення міської ради; скасування запису про державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку за міською радою; скасування реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі України із закриттям Поземельної книги на неї.

Наведені вимоги було обґрунтовано тим, що рішенням міської ради земельна ділянка була передана у постійне користування одного з відповідачів у вказаній справі. Проте, згідно зі семантичними даними Публічної кадастрової карти України зазначена земельна ділянка розташована безпосередньо біля промислової бази позивача на земельній ділянці, яку рішенням районної ради народних депутатів було надано ремонтно-будівельному управлінню зв`язку, правонаступником якого є позивач, у постійне користування для розширення виробничої бази, про що видано Державний акт на право постійного землекористування. Однак, через бездіяльність центрального органу виконавчої влади, який повинен реалізовувати державну політику у сфері земельних відносин, відомості про земельну ділянку позивача не внесені до Державного земельного кадастру з незалежних від нього причин. Отже, на думку позивача у наведеній справі, оспорюване рішення та вчинені на його підставі записи порушують його право на користування земельною ділянкою відповідно до Державного акта на право постійного землекористування.

Залишаючи без змін судові рішення господарських судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову, Верховний Суд сформував, зокрема, висновок про те, що статтею 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, Верховний Суд зазначив, що дійсно вимога про скасування запису про проведену державну реєстрацію права є способом захисту, який суперечить приписам статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Разом з тим, скасування запису про державну реєстрацію та скасування державної реєстрації не є еквівалентними за своїм змістом поняттями, а скасування державної реєстрації, на відміну від скасування запису про державну реєстрацію є способом захисту, який прямо передбачений статтею 26 зазначеного Закону та може розглядатись як ефективний спосіб захисту, зокрема, у випадку так званої "фантомної" реєстрації (тобто реєстрації об`єктів, які взагалі не підлягають реєстрації в якості нерухомого майна) або подвійної реєстрації речових прав на вже існуючий об`єкт нерухомого майна із зазначенням інших його характеристик, наприклад, адреси.

Додатково Суд зазначає, що Великою Палатою Верховного Суду переглядалися судові рішення у справі №910/14224/20 за позовом про визнання припиненими всіх зобов`язань позивача у зазначеній справі перед відповідачем за кредитним договором, обґрунтовані тим, що останній не визнає припинення договірних зобов`язань позивача за цим договором внаслідок їх виконання, проведеного належним чином.

Залишаючи без змін судові рішення господарських судів попередніх інстанцій про задоволення позову, Верховний Суд виходив з того, що відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Суб`єктивне цивільне право є мірою можливої поведінки у правовідносинах, в яких існує уповноважена і зобов`язана сторона. Суб`єктивні права встановлюються правовими нормами, їх особливістю є здатність вимагати від зобов`язаної сторони певної міри поведінки, у тому числі, з використанням примусу держави.

Поняття охоронюваного законом інтересу в логічно-смисловому зв`язку з поняттям суб`єктивного права визначено в Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Безпосереднє згадування в нормах права інтересів особи як об`єкта правового захисту в певній мірі прирівнює їх до суб`єктивних прав. Тобто законні інтереси, які не опосередковані правовими нормами, можна розглядати як доправову категорію, у якій інтерес передує правам та обов`язкам, тобто виступає як "суб`єктивне право, що може виникнути у майбутньому".

Розмежовуючи поняття прав та інтересів, Конституційний Суд України в Рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначив, що і суб`єктивне право, і пов`язаний з ним інтерес є дозволами. Але перше є особливим дозволом, тобто дозволом, що відображається у відомій формулі: "Дозволено все, що передбачено у законі", а друге - простим дозволом, тобто дозволом, до якого можна застосовувати не менш відоме правило: "Дозволено все, що не забороняється законом". Інтерес, навіть перебуваючи під охороною закону чи права, на відміну від суб`єктивного права, не має такої правової можливості, як останнє, оскільки не забезпечується юридичним обов`язком іншої сторони. Законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість. Це прагнення в межах сфери правового регулювання до користування якимсь конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб`єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.

Одним з таких законних інтересів є інтерес до правової визначеності у відносинах у суспільстві для знання та розуміння своїх прав й обов`язків, а також передбачуваності наслідків своїх дій чи бездіяльності.

Якщо дії або бездіяльність інших осіб створюють для особи правову невизначеність щодо її прав і обов`язків у відносинах із цими особами, така особа може звернутись до суду для захисту свого інтересу у правовій визначеності у відносинах із цими особами.

Водночас, держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав і законних інтересів осіб. Такі права та законні інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права чи законного інтересу. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити в рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, з огляду на безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

З наведеного убачається, що Верховний Суд здійснював перегляд справи, правовідносини в якій за своїм змістом та правовим регулюванням є подібними до правовідносин у цій справі, і судом касаційної інстанції вже досліджувалося питання щодо ефективності такого способу захисту порушених прав чи охоронюваних законом інтересів як самостійне скасування рішення державного реєстратора.

При цьому, вирішуючи спір у цій справі, господарський суд апеляційної інстанції застосував правові норми відповідно до наведених правових позицій.

Так, апеляційним судом встановлено, що 22.06.2017 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно був внесений запис про реєстрацію права власності ТОВ УВФ "Дністер" на об`єкти нерухомого майна загальною площею 2 432,2 кв. м, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 3, що підтверджується Інформаційною довідкою №261460295 від 14.06.2021.

У свою чергу, 21.09.2017 між Дочірнім підприємством "Тетра Пак Україна" (продавець) та ТОВ "Бюро Вин" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу нежилого будинку, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заріною М. В. та зареєстрований в реєстрі за № 1588, 1589, відповідно до умов якого продавець передав у власність покупцю, а покупець прийняв у власність нежилий будинок площею 259,40 кв. м, розташований в м. Києві за адресою: вул. Електриків, 3, літера "Г" та зобов`язувався сплатити його ціну у термін, визначений договором.

Крім того, 21.09.2017 між Дочірнім підприємством "Тетра Пак Україна" (продавець) та ТОВ "Бюро Вин" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу нежилого будинку, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заріною М. В. та зареєстрований в реєстрі за № 1590, 1591, згідно з умовами якого продавець передав у власність покупцю, а покупець прийняв у власність нежилий будинок площею 105,30 кв. м, розташований в м. Києві за адресою: вул. Електриків, 3, літера "Д", та зобов`язувався сплатити його ціну у термін, визначений договором.

У день укладення вказаних договорів 21.09.2017 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені відповідні записи про право власності Позивача на зазначені об`єкти нерухомого майна, що підтверджується Інформаційною довідкою № 261460295 від 14.06.2021.

Водночас, з листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) № 05716-21353 від 09.08.2021 вбачається, що згідно з даними Міського земельного кадастру ТОВ "Бюро Вин" зверталось до Київської міської ради з клопотаннями від 11.06.2020 № 749087440 та від 15.04.2021 № 304414454 про передачу йому в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:316:0019, які були розглянуті Департаментом відповідно до Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 № 241/2463. За результатами розгляду цих клопотань проект рішення Ради про передачу Позивачу цієї земельної ділянки Департаментом не готувався.

17.01.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Руденком В. О. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені зміни щодо об`єктів нерухомого майна загальною площею 2 432,2 кв. м, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 3, які належать на праві власності Відповідачу-1, а саме змінено назву об`єктів на "нежитлові будівлі", що підтверджується Інформаційною довідкою № 261460295 від 14.06.2021.

З огляду на викладене, а також враховуючи подібні до вищевказаних правові позиції Верховного Суду, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дії ТОВ УВФ "Дністер", які стосуються реєстрації Приватним нотаріусом права власності на нежитлові приміщення (реєстраційний номер 1286763080000) із зазначенням адреси, що співпадає з адресою належних Позивачу будівель: м. Київ, вул. Електриків, 3, та внесення змін до запису про ці приміщення (відповідно до яких статус об`єкта нерухомого майна був змінений з "нежитлові приміщення" на "нежитлові будівлі") є такими що порушують законні права та інтереси ТОВ "Бюро Вин" на земельну ділянку (право оренди земельної ділянки) за вказаною адресою під нерухомим майном останнього. При цьому апеляційним судом враховано, що Позивач неодноразово звертався до Київської міської ради з клопотанням про передачу йому в оренду відповідної земельної ділянки, і це питання знаходиться на розгляді у Відповідача-2.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що, відмовляючи у задоволенні вимоги про скасування спірного рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, місцевий господарський суд не визначив чи відповідає обраний Позивачем спосіб захисту порушеного права правовій природі тих правовідносин, які виникли між сторонами, а також способам, що встановлено чинним законодавством, та залишив поза увагою факт порушення ТОВ УВФ "Дністер" права ТОВ "Бюро Вин" на легітимні очікування щодо оформлення належного йому права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:85:316:0019, оскільки державна реєстрація змін до розділу Державного реєстру речових прав на підставі рішення приватного нотаріуса Руденка В. О. із індексним номером 45092824 (відповідно до яких статус об`єкта нерухомого майна, що належить Відповідачу-1, був змінений з "нежитлові приміщення" на "нежитлові будівлі") має наслідком набуття Відповідачем-1 права користування спірною земельною ділянкою.

З викладеного убачається, що Верховний Суд у своїх постановах викладав правовий висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув рішення місцевого господарського суду фактично з урахуванням такого висновку Верховного Суду.

При цьому, скаржник при поданні касаційної скарги інших підстав для касаційного оскарження постанови апеляційного господарського суду не навів, а інші доводи в межах визначеної ним підстави касаційного оскарження фактично зводяться до незгоди зі здійсненою судом оцінкою доказів та встановлених на їх основі обставин справи.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після його відкриття виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження після його відкриття не отримала підтвердження, колегія суддів відповідно до пункту 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ УВФ "Дністер" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 у справі № 910/11198/21.

Керуючись статтями 234, 235, 296, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження у справі № 910/11198/21 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю упроваджувально-виробнича фірма "Дністер", відкрите з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

В. Суховий