Рішення

від 12.10.2022 по справі 902/317/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" жовтня 2022 р. Cправа №902/317/22

Господарський суд Вінницької області у складі судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Терравіта Кемікал", с.Петропавлівська Києво-Святошинського району Київської області

до Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України, с.Уладівське Калинівського району Вінницької області

про стягнення заборгованості згідно фінансової аграрної розписки,

за участю представників

позивача: Потьомкіна С.О. (ордер серії АА №1204063 від 06.05.2022, в режимі ВКЗ);

відповідача: Бурки В.Р. (ордер серії ВН №195674 від 05.09.2022),

ВСТАНОВИВ:

13.05.2022 на адресу Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Терравіта Кемікал" (надалі по тексту також - позивач, новий кредитор) про стягнення з Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України (надалі по тексту також - відповідач, боржник) 4540575,25 грн -основного боргу, 416862,47 грн - пені, 1362172,58 грн - штрафу, 1339035,62 грн - 36 % річних, 914085,87 грн - суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань, зафіксованих в Фінансовій аграрній розписці №582 від 15.04.2021, наданій в забезпечення виконання зобов`язання за Договором поставки насіння в кредит 2021 №001-УЛ від 14.04.2021.

Ухвалою від 18.05.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/317/22, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 21.06.2022.

За наслідками слухання справи, 21.06.2022, суд, з метою забезпечення реалізації визначених Господарським процесуальним кодексом України прав сторонам, зокрема, на участь в судовому засіданні, подання усіх наявних доказів в обґрунтування вимог і заперечень, постановив ухвалу про оголошення перерви в підготовчому судовому засіданні до 25.08.2022, в зв`язку з чим продовжив строк проведення підготовчого провадження у справі №902/317/22 на 30 днів.

16.08.2022 від позивача до суду надійшла заява "про збільшення та зменшення розміру позовних вимог" від 11.08.2022 б/н (а.с.64-73, т.1), згідно якої позивач просив пройняти до розгляду вимоги, якими збільшив розмір процентів річних; суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів; а також зменшив заявлений розмір пені. Зазначена заява мотивована тим, що з моменту подання позовної заяви відповідачем грошові зобов`язання в частині основної заборгованості не виконано, а тому позивач збільшив заявлений розмір річних на 434402,86 грн, а суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, - на 457998,80 грн. При цьому позивач зменшив заявлений розмір пені на 54735,78 грн, мотивуючи тим, що при зверненні з позовом ним здійснено її нарахування з перевищенням строку, визначеного ст.232 ГК України.

Ухвалою суду від 25.08.2022 заяву позивача "про збільшення та зменшення розміру позовних вимог" від 11.08.2022 б/н прийнято до розгляду та вирішено подальший розгляду справи №902/317/22 здійснювати з урахуванням позовних вимог, що у ній викладені. У зв`язку з наведеним, відкладено підготовче засідання до 05.09.2022.

05.09.2022 судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання до 14.09.2022. Судове рішення мотивоване неможливістю провести призначене засідання в режимі відеоконференції за участю представника позивача через відсутність доступу до мережі Інтернет.

Також 05.09.2022 відповідач звернувся до суду з клопотанням без дати та номера (а.с.89-100, т.1), яким просив закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 4540575,25 грн та зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій на 99%.

Клопотання Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України мотивоване тим, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івченко А.В. вчинений виконавчий напис від 02.12.2021 на підставі фінансової аграрної розписки №582 від 15.04.2021 (а.с.34-35, т.1) про безумовне стягнення 4540575,25 грн основної заборгованості, в зв`язку з чим відповідач вважає, що існують підстави для закриття провадження у справі №902/317/22 в частині стягнення основного боргу на підставі положень п.3 ч.1 ст.231 ГПК України. В обґрунтування зменшення розміру штрафних санкцій останній зазначив, що їх сума надмірно велика та пояснив, що "...покладення на відповідача всього обсягу відповідальності по штрафним санкціям буде несправедливим щодо нього, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідальності виплат може унеможливити виконання нашим підприємством зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам (зокрема, тільки фонд заробітної плати за серпень 22 року на 103 працюючих склав 910000 грн) та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним...".

13.09.2022 до суду надійшли заперечення позивача від 08.09.2022 на клопотання відповідача від 05.09.2022 (а.с.115-137, т.1), в яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Терравіта Кемікал" звернуло увагу суду на те, що виконавчий напис від 22.12.2021 не є виконаним і, враховуючи те, що примусове виконання виконавчих написів нотаріусів неможливе протягом дії воєнного стану згідно Закону України №2455-IX від 27.07.2022, вказав, що єдиним способом захисту прав позивача є звернення до суду. В частині заперечень щодо зменшення розміру штрафних санкцій на 99% зауважив, що позивач поніс збитки внаслідок невиконання відповідачем своїх грошових зобов`язань, на підтвердження чого долучив відповідні документи. Також позивач вказав, що докази, на які посилається відповідач як на підставу зменшення розміру штрафних санкцій, не свідчать про наявність виняткових обставин, які дають підставу для зменшення розміру штрафних санкцій.

В підготовчому засіданні, 14.09.2022, судом постановлена ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 05.10.2022.

05.10.2022 до суду надійшло клопотання відповідача без дати та номера (а.с.145-153, т.1) з вимогою про зменшення загального розміру заявлених до стягнення у справі №902/317/22 відсотків річних на 99%.

В судовому засіданні, 05.09.2022, з дотриманням положень ч.2 ст.216 ГПК України, оголошено перерву до 12.10.2022.

Під час розгляду справи по суті, 12.10.2022, представник позивача адвокат Потьомкін С.О., посилаючись на обставини, що викладені у позовній заяві, просив суд ухвалити рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, а також заявив усне клопотання про розгляд питання щодо розподілу судових витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "Терравіта Кемікал" в судовому засіданні після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Представник відповідача адвокат Бурка В.Р. підтримав заяви про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу й про зменшення неустойки та відсотків річних. Додатково зазначив, що перехід права вимоги за фінансовою аграрною розпискою №582 від 15.04.2021 до позивача відбувся неправомірно, при цьому за вказаною розпискою наявне лише право вимоги за основною сумою боргу.

Після закінчення судових дебатів суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для прийняття рішення по суті позовних вимог та орієнтовний час повернення.

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення представники сторін в судове засідання не з`явились.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

15.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестагро-Україна" (надалі по тексту також - кредитор) та Уладово-Люлинецькою дослідно-селекційною станцією Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України укладено фінансову агарну розписку (а.с.12-17), справжність підписів уповноважених представників на якій посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Посвятенком Ю.Д. та зареєстровано в реєстрі за №582, а також внесено до Реєстру аграрних розписок за номером 6748 (надалі по тексту також - аграрна розписка).

Аграрна розписка надана відповідачем в забезпечення виконання ним зобов`язання за Договором поставки насіння в кредит 2021 №001-УЛ від 14.04.2021, відповідно до якого кредитор зобов`язався передати (поставити) партіями у власність боржнику продукцію виробничо-технічного призначення, для вирощування сільськогосподарської продукції, а Боржник зобов`язується оплатити отриманий товар (п.1 аграрної розписки).

Відповідно до п. 2, 3 аграрної розписки, остання встановлює безумовне зобов`язання відповідача сплатити кредитору грошові кошти в розмірі 4540575,25 грн не пізніше 15.10.2021.

Згідно п.5 аграрної розписки, боржник, в забезпечення виконання зобов`язань, передбачених цією Аграрною розпискою, передав в заставу Кредитору наступне майно:

- майбутній врожай Соняшника врожаю 2021 року з земельної ділянки, що зазначена нижче. На день збору врожаю предметом застави стає відповідна кількість зібраної сільськогосподарської продукції в загальному обсязі не менше 650,6704 тонн (далі - "Предмет застави"), що буде вирощена на земельній ділянці, розташованій (за даними ДЗК) на території Люлинецької сільської ради Калинівського району Вінницької області, площею 325,3352 га з кадастровим номером 0521684400:03:000:0001, що знаходиться у постійному користуванні Боржника на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ 019539, виданого Калинівською РДА Вінницької області 29.09.2010, дата державної реєстрації іншого речового права 12.06.2018, номер: 26671219.

Відповідно до п.11 аграрної розписки, кредитор має право в будь-який час та на будь-яких умовах передати права за Аграрною розпискою іншій особі шляхом вчинення передавального напису "Відступлено". Зміна Боржника за Аграрною розпискою не передбачена.

Пунктом 12 аграрної розписки сторонам погоджено, що Аграрна розписка вважається виданою з дня її реєстрації в Реєстрі аграрних розписок і діє до повного її виконання.

Відповідно до п.15 аграрної розписки: у випадку невиконання чи неналежного виконання Боржником своїх зобов`язань за Аграрною розпискою, Кредитор має право звернути стягнення на Предмет застави. Звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса або в позасудовому порядку у будь-який спосіб, що не суперечить законодавству України за вибором Кредитора та на його розсуд, включаючи, але не обмежуючись правом передачі права власності на Предмет застави в рахунок погашення платіжних зобов`язань Боржника з метою подальшої реалізації.

За умовами п.17 аграрної розписки: у випадку порушення Боржником строків оплати грошового зобов`язання, визначених в п.3 Аграрної розписки, Кредитор має право стягнути з Боржника:

- пеню від суми простроченого платежу, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Розрахунок пені здійснюється, починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов`язання мало бути виконаним;

- штраф у розмірі 20 (двадцяти) % від суми, зазначеної в п.2 даної Аграрної розписки;

- штраф у розмірі 30 (тридцяти) % від суми, зазначеної в п.2 даної Аграрної розписки, у випадку порушення Боржником строків оплати грошового зобов`язання більше, ніж на 30 (тридцять) календарних днів;

- 36 (тридцять шість) % річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання (ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України).

У разі порушення Боржником зобов`язань за Аграрною розпискою нотаріусом вчиняється виконавчий напис про стягнення з Боржника прострочених грошових сум за Аграрною розпискою.

Відсутність або недостатність Предмету застави для задоволення вимог Кредитора не призводить до припинення зобов`язань і обов`язків Боржника за Аграрною розпискою. Боржник відповідає перед Кредитором не тільки Предметом застави, а й усім своїм майном і коштами в порядку, встановленому чинним законодавством.

Позовна давність до вимог Кредитора про стягнення штрафів за Аграрною розпискою встановлюється тривалістю у 3 (три) роки.

10.06.2021 права кредитора щодо безумовного грошового зобов`язання боржника сплатити кредитору грошові кошти в сумі 4540575,25 грн за аграрною розпискою були відступлені на користь позивача за актом примання-передачі прав кредитора за фінансовою аграрною розпискою (а.с.20-21), про що на аграрній розписці зроблено відповідну відмітку (а.с.17), в зв`язку з чим зміни внесено до реєстру аграрних розписок (а.с.22).

14.06.2021 позивач направив на адресу відповідача повідомлення №01/14-06/21 від 14.06.2021 (а.с.25) про зміну кредитора за аграрною розпискою, яким довів до відома відповідача про факт відступлення прав кредитора за аграрною розпискою та реквізити банківського рахунку нового кредитора, на які має бути перерахована сума коштів за аграрною розпискою.

05.10.2021 позивач повторно направив на адресу відповідача повідомлення №01/04-10/21 від 04.10.2021 (а.с.28) про зміну кредитора за аграрною розпискою.

21.10.2021 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про усунення порушення виконання зобов`язання №601 від 20.10.2021 (а.с.31) за аграрною розпискою, у якому було висловлено вимогу невідкладно сплатити заборгованість за аграрною розпискою.

02.12.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івченко А.В. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №579, про стягнення з відповідача на користь позивача на підставі аграрної розписки зобов`язань за аграрною розпискою в сумі 4540575,25 грн (а.с.35).

Враховуючи невиконання відповідачем зобов`язань за аграрною розпискою, позивач звернувся до суду із даним позовом з вимогою про стягнення 4540575,25 грн заборгованості.

Також позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 416862,47 грн - пені, 1362172,58 грн - штрафу, 1339035,62 грн - 36 % річних, 914085,87 грн - суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів.

Враховуючи встановлені обставини суд дійшов до таких висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, за змістом якої господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Спір між сторонами у справі виник у зв`язку з простроченням виконання відповідачем зобов`язань за фінансовою аграрною розпискою від 15.04.2021 в частині виконання зобов`язань зі сплати грошових коштів.

Відповідно до ч. 2-4 ст.1 Закону України "Про аграрні розписки" (надалі по тексту - Закон), аграрна розписка - товаророзпорядчий документ, що фіксує безумовне зобов`язання боржника, яке забезпечується заставою, здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти на визначених у ньому умовах.

Боржник за аграрною розпискою - особа, яка видає аграрну розписку для оформлення свого зобов`язання здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти на визначених в аграрній розписці умовах.

Кредитор за аграрною розпискою - фізична чи юридична особа, яка надає грошові кошти, послуги, поставляє товари, виконує роботи як зустрічне зобов`язання за договором, за яким боржник за аграрною розпискою видає їй аграрну розписку, наділяючи правом вимагати від нього належного виконання зобов`язань, а також фізична чи юридична особа, яка отримала права кредитора за аграрною розпискою від іншого кредитора за аграрною розпискою у спосіб, не заборонений законом.

Положеннями статті 5 Закону передбачено, що фінансова аграрна розписка - це аграрна розписка, що встановлює безумовне зобов`язання боржника сплатити грошову суму, розмір якої визначається за погодженою боржником і кредитором формулою з урахуванням цін на сільськогосподарську продукцію у визначеній кількості та якості. Виконання боржником зобов`язань за фінансовими аграрними розписками здійснюється лише в безготівковій формі.

Згідно ч.1, 5 ст.12 Закону, аграрні розписки діють до повного їх виконання. За згодою кредитора дата виконання зобов`язань за аграрною розпискою може бути перенесена на наступний маркетинговий рік.

Фінансові аграрні розписки виконуються шляхом перерахування боржником за аграрною розпискою грошових коштів на вказаний кредитором за аграрною розпискою банківський рахунок.

Частиною 1 ст.13 Закону вказано, що наявність аграрної розписки без відмітки про її виконання є достатнім підтвердженням безспірності вимог кредитора за аграрною розпискою.

З урахуванням наведеного вище, суд констатує, що аграрна розписка є окремим правочином, товаророзпорядчим документом, який встановлює безумовне зобов`язання боржника сплатити грошову суму, забезпечене заставою майбутнього врожаю. Аграрна розписка може містити, крім іншого, відповідальність за її невиконання та інші положення, що не суперечать законодавству. Аграрна розписка виконується незалежно від виконання договору поставки (чи іншого), на підставі якого у кредитора виникає зустрічне зобов`язання, вона може бути відступлена іншому кредитору. Зазначені висновки щодо застосування норм Закону України "Про аграрні розписки" викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №924/233/21.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 2, 3 аграрної розписки: остання встановлює безумовне зобов`язання відповідача сплатити кредитору грошові кошти в розмірі 4540575,25 грн не пізніше 15.10.2021.

Враховуючи наведене, боржник (відповідач) вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання з 16.10.2021.

Факт прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем за аграрною розпискою підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростовано.

За наведених обставин позовні вимоги позивача про стягнення 4540575,25 грн основного боргу за аграрною розпискою підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані.

Приймаючи рішення про задоволення вимог позивача щодо стягнення основного боргу, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження в частині основного боргу з огляду на таке.

Як зазначено вище: клопотання відповідача обґрунтоване вчиненням 02.12.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івченко А.В. виконавчого напису, що зареєстрований в реєстрі за №579, про безумовне стягнення з Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Терравіта Кемікал" на підставі фінансової аграрної розписки №582 від 15.04.2021 основної заборгованості в сумі 4540575,25 грн, що, на думку відповідача, є підставою до закриття провадження у справі в цій частині відповідно до п.3 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 3 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

З огляду на п.2 ч.1 ст.175 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Таким чином, суд закриває провадження у справі у випадку наявності судового рішення (ухвали про закриття провадження, судового наказу, виданого в порядку наказного провадження), яким закінчено розгляд справи в суді задля уникнення ситуації, коли спір з одним і тим же предметом, підставами та сторонами буде двічі розглянутий в судовому порядку.

Відповідно до ст.18 Цивільного кодексу України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Враховуючи наведене, вчинення виконавчого напису є позасудовим способом захисту порушеного права, тоді як ухвалення судового рішення (постановлення ухвали про закриття провадження, видача судового наказу) є способом захисту в судовому порядку.

Частиною 1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Суд зазначає, що здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту. Аналогічний висновок щодо застосування норм права в подібних правовідносинах викладені у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 751/3248/17.

Суд констатує, що в матеріалах справи відсутні докази пред`явлення до виконання виконавчого напису, вчиненого 02.12.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івченко А.В., зареєстрованого в реєстрі за №579.

При цьому, примусове виконання виконавчих написів нотаріусів неможливе протягом дії воєнного стану згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності приватних виконавців та примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану" №2455-IX від 27.07.2022.

Суд також критично відноситься до тверджень відповідача про передачу позивачу від кредитора тільки права на стягнення основної суми боргу з огляду на наступне.

Відповідно до ст.11 Закону України "Про аграрні розписки": передання прав кредитора за аграрною розпискою здійснюється шляхом здійснення на ній або на її невід`ємному додатку передавального напису "Відступлено" із зазначенням нового кредитора за аграрною розпискою. Такий напис скріплюється підписом попереднього кредитора за аграрною розпискою.

Передання прав за аграрною розпискою підлягає нотаріальному посвідченню в порядку, передбаченому Законом України "Про нотаріат" для правочинів, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Пунктом 11 аграрної розписки визначено, що кредитор має право в будь-який час та на будь-яких умовах передати права за Аграрною розпискою іншій особі шляхом вчинення передавального напису "Відступлено". Зміна Боржника за Аграрною розпискою не передбачена.

Як підтверджується матеріалами справи: передання прав кредитора за аграрною розпискою позивачу оформлено належним чином шляхом здійснення на додатку до аграрної розписки передавального напису "Відступлено" із зазначенням нового кредитора за аграрною розпискою та скріпленням такого напису підписом попереднього кредитора. При цьому таке передання прав засвідчено нотаріально - оформлено акт приймання-передачі прав кредитора за фінансовою аграрною розпискою від 10.06.2021 (а.с.20-21). Відповідач, в свою чергу, про заміну кредитора та реквізити банківського рахунку для сплати грошових коштів за аграрною розпискою повідомлений належним чином засобами поштового зв`язку (а.с.25-30).

Відповідно до ст.514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд зазначає, що за змістом акту приймання-передачі прав кредитора за фінансовою аграрною розпискою від 10.06.2021: Товариство з обмеженою відповідальністю "Терравіта Кемікал" "прийняло права кредитора за аграрною розпискою" (а.с.20, т.1), при цьому зазначений правочин не містить застережень щодо частини переданих прав позивачу, в зв`язку з чим суд вважає, що новому кредитору перейшов весь обсяг прав за цією розпискою, в тому числі ті, що передбачені п.17 аграрної розписки (право на стягнення пені, штрафу, 36% річних, інфляційних втрат), що не суперечить положенням Закону України "Про аграрні розписки" та відповідає пункту 11 фінансової аграрної розписки.

Розглянувши вимогу позивача щодо стягнення 30% штрафу за аграрною розпискою, суд враховує таке.

У відповідності до вимог ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

За умовами п.17 аграрної розписки, у випадку порушення Боржником строків оплати грошового зобов`язання, визначених в п.3 Аграрної розписки, Кредитор має право стягнути з Боржника:

- штраф у розмірі 30 (тридцяти) % від суми, зазначеної в п.2 даної Аграрної розписки, у випадку порушення Боржником строків оплати грошового зобов`язання більше, ніж на 30 (тридцять) календарних днів.

Відповідно до п. 2, 3 аграрної розписки, остання встановлює безумовне зобов`язання відповідача сплатити кредитору грошові кошти в розмірі 4540575,25 грн не пізніше 15.10.2021.

Враховуючи наведене, боржник (відповідач) вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання з 16.10.2021.

Матеріалами справи встановлено факт прострочення відповідачем свого грошового зобов`язання на понад 30 календарних днів. Будь-яких доказів на спростування цього факту відповідачем не надано.

Таким чином, заявлений позивачем розмір штрафу 1362172,58 грн (4540575,25х30%) є правомірним та обґрунтованим.

Розглянувши вимогу позивача про стягнення пені, розрахованої в сумі 416862,47 грн за період з 16.10.2021 по 13.04.2022, суд дійшов таких висновків.

У відповідності до вимог ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із вимогами ч.6 ст.231 та ч.6 ст.232 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За умовами п.17 аграрної розписки, у випадку порушення Боржником строків оплати грошового зобов`язання, визначених в п.3 Аграрної розписки, Кредитор має право стягнути з Боржника пеню від суми простроченого платежу, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Розрахунок пені здійснюється, починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов`язання мало бути виконаним.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Здійснивши перевірку правильності нарахування штрафних санкцій, суд дійшов висновку про правомірність заявленого позову в межах шестимісячного строку щодо стягнення 416862,47 грн пені з відповідача.

Розглянувши вимогу позивача стосовно заявлених 36% річних, розрахованих в сумі 1339035,62 грн за період з 16.10.2021 по 11.08.2022, суд зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За умовами п.17 аграрної розписки, у випадку порушення Боржником строків оплати грошового зобов`язання, визначених в п.3 Аграрної розписки, Кредитор має право стягнути з Боржника 36 (тридцять шість) % річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання (ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України).

Здійснивши перевірку правильності нарахування компенсаційних нарахувань, суд дійшов висновку про правомірність позову в межах заявлених вимог щодо стягнення 1339035,62 грн 36% річних.

Перевіривши вимогу позивача щодо нарахування суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, за період з 16.10.2021 по 31.07.2022 в розмірі 914085,87, суд зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За умовами п.17 аграрної розписки, у випадку порушення Боржником строків оплати грошового зобов`язання, визначених в п.3 Аграрної розписки, Кредитор має право стягнути з Боржника 36 (тридцять шість) % річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

При перевірці правильності нарахування позивачем суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, суд враховує висновки щодо застосування ст.625 Цивільного кодексу України, викладену у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 та від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, згідно яких.

При розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Беручи до уваги те, що час прострочення за жовтень 2021 року складає неповний місяць, то інфляційна складова боргу не враховується.

Враховуючи наведені висновки, здійснивши перевірку правильності нарахування заявленої суми, суд дійшов висновку про правомірність нарахування 903273,86 грн суми на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів.

Таким чином, в задоволенні вимог щодо стягнення 10812,01 грн суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, слід відмовити.

Розглядаючи клопотання відповідача щодо зменшення нарахованих до стягнення штрафу, пені, 36% річних на 99%, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.625 ЦК України, викладені у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, згідно яких суд з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Такими чином вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) та відсотків річних, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) та відсотків річних таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки та відсотків річних є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки та відсотків річних.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та відсотків річних та розмір, до яких вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Відповідачами долучено до матеріалів справи довідки, часткові наряди, акти приймання-передачі (а.с.93-100), з яких слідує, що відповідач передав до Збройних сил України два автомобілі та автомобільний причеп.

Приймаючи рішення про зменшення розміру штрафу, пені та 36% річних суд взяв до уваги такі обставини:

- відповідач є аграрним виробником, який, серед інших, покликаний забезпечити продовольчу безпеку в країні, яка перебуває у стані збройного конфлікту з Російською Федерацією, і покладення надмірного фінансового тягаря на останнього може призвести до погіршення його матеріального становища та неможливості виконання ним своїх основних завдань, а також може стати причиною заборгованості з виплати заробітної плати працюючим, яких в Уладово - Люлинецькій дослідно - селекційній станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України - 103 працівники;

- інтереси позивача додатково захищено (компенсовано негативні наслідки прострочення боржника) шляхом пред`явлення вимог про стягнення суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів;

- позивачем не доведено розмір збитків, завданих невиконанням зобов`язань відповідачем за фінансовою аграрною розпискою від 15.04.2021. При цьому долучені ним до матеріалів справи копії контракту №23-22FAP-TVC від 31.08.2021, додаткової угоди до нього, СМR, інвойсу та митної декларації судом не беруться до уваги, оскільки не є належними та достовірними доказами на підтвердження наявності заборгованості перед інших контрагентом - Фадер Альянс Польска Сп. з о.о., а є документами про здійснення господарських операцій між позивачем із зазначеною особою (товарно-транспортною накладною, що застосовується при міжнародних вантажних автомобільних перевезеннях, та документами, які супроводжують вантаж, що відправляється за кордон);

- загальний розмір штрафних та компенсаційних нарахувань складає 88,8% від розміру основного боргу, що створює несправедливо надмірний тягар для відповідача.

Судом враховано правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст.233 Господарського кодексу України, ст.551 Цивільного кодексу України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, Велика Палата Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Тому суд вважає, що з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, наявні достатні правові підстави для зменшення розміру штрафу, пені та 36% річних на 90% і таким чином стягненню підлягає 136217,26 грн штрафу; 41686,21 грн пені; 133903,56 грн 36% річних.

З огляду на викладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Положення ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

За правилами ст.129 ГПК України на відповідача покладається відшкодування судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в сумі 128428,79 грн.

Представник позивача в судовому засіданні (12.09.2022) підтримав заяву про призначення судового засідання для вирішення питання щодо розподілу судових витрат після ухвалення рішення.

Так, відповідно до статті 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.

Таким чином, суд вважає за доцільне задовольнити заяву представника позивача адвоката Потьомкіна С.О. та призначити окреме судове засідання для вирішення питання стосовно розподілу понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України (ідентифікаційний код юридичної особи: 00497638; адреса місцезнаходження: 22422, Вінницька обл., Калинівський район, с.Уладівське, вул.Семполовського, буд.15) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Терравіта Кемікал» (ідентифікаційний код юридичної особи: 42389741; адреса місцезнаходження: 08129, Київська область, Києво-Святошинськнй район, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Велика Кільцева, будинок 7) 4540575,25 грн основного боргу; 136217,26 грн штрафу; 41686,21 грн пені; 133903,56 грн 36% річних; 903273,86 грн - сума, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів; 128428,79 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. У задоволенні позову в частині стягнення 1225955,32 грн штрафу; 375176,26грн пені; 1205132,06 грн 36% річних; 10812,01 грн суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, - відмовити.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. Призначити судове засідання для вирішення питання про понесені позивачем судові витрати у справі №902/317/22 на 01 листопада 2022 року на 10 год. 00 хв. у приміщенні Господарського суду Вінницької області (вул.Пирогова, 29, м.Вінниця, 21018, 3-й поверх, зала судових засідань №2), про що повідомити сторони.

6. Копію рішення направити на такі електронні адреси: представника позивача (ІНФОРМАЦІЯ_1), відповідача (ІНФОРМАЦІЯ_2).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 27.10.2022.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи,

2 - представнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Терравіта Кемікал» адвокату Потьомкіну С.О. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 );

3 - Уладово-Люлинецькій дослідно-селекційній станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України (ІНФОРМАЦІЯ_2)