Рішення

від 17.10.2022 по справі 914/3606/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2022 року Справа № 914/3606/21

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Жиган А.О.,

представника позивача: Ломаги Ю.Т. (в режимі відеоконференцзв`язку),

представника відповідача: Аксьонова М.В. (в режимі відеоконференцзв`язку),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Буд-Монтаж" (79040, м.Львів, вул.Гарматія, буд.9; ідент.код 36739355; адреса представника - адвоката Ломаги Ю.Т.: АДРЕСА_1; ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ),

до відповідача: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м.Київ, вул.Назарівська, буд.3; ідент.код 24584661)

в особі: Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (55001, Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ; ідент.код ВП 20915546; ел.пошта: office@sunpp.atom.gov.ua; ел.пошта представника - Аксьонова М.В.: ІНФОРМАЦІЯ_3; ІНФОРМАЦІЯ_2 ),

про: стягнення 1326833,78 грн,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго-Буд-Монтаж» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» 1326833,78 грн заборгованості, з яких: 1056950,25 грн - основний борг по договору №0725-1 від 25.07.2019 (реєстраційний номер НАЕК №11-123-01-19-05666 від 08.08.2019) на виконання ремонту пристроїв РЗіА релейних захистів і автоматики Олександрівської ГЕС, 133869,97 грн - інфляційні втрати, 62027,05 грн - 3% річних, 73986,51 грн - пеня.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам договору та приписам чинного законодавства не розрахувався за надані позивачем послуги з ремонту пристроїв РЗіА релейних захистів і автоматики Олександрівської ГЕС, що стало підставою для звернення до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми основного боргу та нарахованих штрафних санкцій.

На підставі ухвали Господарського суду Львівської області від 06.12.2021 вказану позовну заяву з доданими до неї матеріалами було направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду Миколаївської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2022 автоматизованою системою документообігу суду визначено головуючого суддю у даній справі - Мавродієву М.В.

Ухвалою суду від 17.01.2022 позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 07.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 09.03.2022.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 21.02.2022, зазначає, що у зв`язку із зростанням простроченої заборгованості ДП «Гарантований покупець» перед ДП «НАЕК «Енергоатом», а саме зменшенням обсягу відпуску електроенергії, зросла фінансова криза неплатежів, що, в свою чергу, i призвело до порушення строків виконання зобов`язань з оплати за договорами, у тому числi і за спірним договором, а тому вина як підстава для відповідальності відповідача відсутня. Відповідач, стверджує, що не ухилявся від сплати основної суми заборгованості, а став заручником обставин викликаних кризою неплатежів.

Відповідач вказує, що позивачем невірно визначено дату закінчення строку на оплату наданих по договору послуг та відповідно, перший день прострочення грошового зобов`язання відповідача, у зв`язку з чим останній не згоден з poзpаxyнкoм 3% рiчних зроблених позивачем, оскiльки такий на його думку, не вiдповiдає умовам договору та обставинам справи.

До того ж, у відзиві на позов відповідач просить суд зменшити розмір стягуваної пені на 90%.

09.03.2022 судове засідання не відбулось у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введенням на всій території України воєнного стану за Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ та проведенням активних бойових дій на території Миколаївської області та міста Миколаєва.

Наказом голови Господарського суду Миколаївської області від 02.03.2022 судові засідання призначені з 02.03.2022 по 01.04.2022 були скасовані, враховуючи ведення бойових дій на адміністративно-територіальній одиниці місця розташування суду.

Відповідно до положень частини 7 статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи, зокрема, неможливість Господарським судом Миколаївської області здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Голова Верховного Суду розпорядженням від 22.03.2022 №12/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ на Господарський суд Одеської області.

Розпорядженням Голови Верховного Суду від 25.07.2022 №41 з 26 липня 2022 року відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області.

За вказаних обставин, розгляд справи відбувається у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

Ухвалою суду від 15.08.2022 підготовче судове засідання у даній справі призначено на 05.09.2022.

На підставі наказу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від 21.04.2022 №01-228-н Відокремлений підрозділ "Южно-Українська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" було перейменовано у Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

Ухвалою суду від 05.09.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.09.2022. Повідомлено учасників справи, що заяви та клопотання пов`язані з розглядом справи, які не були ними заявлені з поважних причин в підготовчому засіданні, можуть бути надані суду до початку розгляду справи по суті.

22.09.2022 судом відкладено підготовче засідання на 17.10.2022 за відповідним клопотанням позивача.

В ході розгляду справи та в судовому засіданні 17.10.2022 представники сторін підтримували висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.

У судовому засіданні 17.10.2022 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 1 ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго-Буд-Монтаж», як підрядником, та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», як замовником, було укладено договір №0725-1 від 25.07.2019 (реєстраційний номер НАЕК №11-123-01-19-05666 від 08.08.2019) на виконання ремонту пристроїв РЗіА релейних захистів і автоматики Олександрівської ГЕС (далі - Договір), відповідно до умов якого підрядник у межах договірної ціни, на свій ризик власними силами і засобами якісно і в установлений Договором термін зобов`язався надати послуги з ремонту пристроїв РЗіА релейних захистів і автоматики Олександрійської ГЕС (далі - Обладнання), а Замовник - прийняти та оплатити такі послуги (п.1.1 Договору).

Договір вступає в силу з моменту підписання обома Сторонами та скріплення печаткою і діє до 31.12.2019 включно, а в частині виконання Сторонами гарантійних зобов`язань - до повного їх виконання (п.13.1 Договору).

Договірна ціна за предметом договору складає 929461,06 грн окрім того ПДВ (20%) 185892,21 грн. Загальна сума Договору 1115353,27 грн (п.3.2 Договору).

За приписами ст.193 ГК України, ст.ст.526, 629 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

За положеннями п.п.4.1, 4.2 Договору, підставою для розрахунків Сторін є двосторонні акти здачі-приймання наданих послуг, підписані уповноваженими представниками Підрядника і Замовника. Розрахунки з Підрядником за надані послуги здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника протягом 45 (сорока п`яти) робочих днів після підписання актів здачі-приймання наданих послуг.

Судом встановлено, що 18.11.2019 між сторонами Договору були підписані наступні акти наданих послуг: акт №1 на суму 468414,0 грн; акт №2 на суму 181336,61 грн; акт №3 на суму 407199,64 грн.

Позивач зазначає, що у відповідача перед ним утворилася прострочена заборгованість по спірному договору у загальному розмірі 1056950,25 грн.

Позивач стверджує, що на дату подання позову, вартість наданих послуг відповідачем не оплачена, що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

З матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачем, що останній, всупереч умовам договору та приписів чинного законодавства, своєчасно та в повному обсязі не сплатив вартість наданих послуг, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в загальному розмірі 1056950,25 грн.

Відповідач не спростував вимоги позивача та не надав суду відповідні докази, які свідчать про погашення ним суми основного боргу.

За такого, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 1056950,25 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення 133869,97 грн інфляційних втрат, 62027,05 грн 3% річних, 73986,51 грн пені, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 629 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Приписами ст.180 Господарського кодексу України встановлено істотні умови господарського договору. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України.

В пункті 4.2 Договору сторони визначили, що розрахунки з Підрядником за надані послуги здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника протягом 45 (сорока п`яти) робочих днів після підписання актів здачі-приймання наданих послуг.

Судом встановлено, що між сторонами Договору акти наданих послуг на загальну суму 1056950,25 грн були підписані 18.11.2019.

За такого, суд приходить до висновку, що враховуючи строки оплати виконаних робіт, встановлені договором (45 робочих днів), та дату підписання актів (18.11.2019), відповідний обов`язок мав бути виконаний відповідачем не пізніше 23.01.2020.

Враховуючи наведене, з 24.01.2020 у відповідача виникло прострочення виконання грошового зобов`язання по Договору на суму основного боргу 1056950,25 грн.

Судом встановлено, що у даній справі, позивачем нараховано на суму основного боргу 1056950,25 грн та заявлено до стягнення з відповідача 133869,97 грн інфляційних втрат за період: 18.11.2019 - 01.11.2021; 62027,05 грн - 3% річних за період: 19.11.2019 - 02.11.2021; 73986,51 грн пені за період: 19.11.2019 - 02.11.2021.

Суд вказує, що позивачем при здійсненні розрахунку інфляційних втрат, 3% річних та пені невірно визначено перший день прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за Договором - 19.11.2019, який дійсно є - 24.01.2020.

За такого, судом здійснено перерахунок інфляційних втрат, 3% річних та пені за допомогою програми IpLex.

В силу приписів ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши розрахунок 3% річних на суму основного боргу 1056950,25 грн за період: 24.01.2020 - 02.11.2021 включно; приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 56298,92 грн - 3% річних.

Суд, здійснивши розрахунок інфляційних втрат на суму основного боргу 1056950,25 грн за період: лютий 2020 року - жовтень 2021 року; вказує, що з відповідача на користь позивача підлягало б стягненню 144802,18 грн інфляційних втрат, однак, враховуючи, що позивач заявив до стягнення лише 133869,97 грн інфляційних втрат та з огляду на те, що суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог, збільшивши стягувану суму та період нарахування, то суд приходить до висновку, що стягненню підлягає сума втрат від інфляції саме в розмірі 133869,97 грн.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема одним із правових наслідків виділяється сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч.1 ст.549 ЦК України).

Відповідно до пункту 8.2 Договору за порушення термінів оплати наданих послуг Замовник сплачує Підряднику пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 7% від вартості простроченого платежу.

Суд враховує, що згідно положень ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та ч.2 ст.343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до положень ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд, враховуючи положення ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та ч.2 ст.343 ГК України, ч.6 ст.232, здійснив розрахунок пені на суму основного боргу 1056950,25 грн за період: 24.01.2020 - 23.07.2020 включно; та вказує, що з відповідача на користь позивача підлягало б стягненню 93594,95 грн пені, однак, враховуючи обмеження встановлені п.8.2 Договору, суд приходить до висновку, що стягненню підлягає пеня у розмірі 73986,51 грн (1056950,25 грн х 7%).

Вирішуючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд дійшов наступних висновків.

У клопотанні відповідач просить суд про зменшення розміру штрафних санкцій на 90% з посиланням на те, що у зв?язку зі значним зростанням простроченої заборгованості ДП «Гарантований покупець» та ПрАТ «НЕК «Укренерго», а також суттєвим зменшенням обсягу відпуску електроенергії у відповідача виникла фінансова криза неплатежів, що призвело до порушення зобов?язань відповідача за Договором, укладеним з позивачем.

Так, відповідач зазначає, зокрема, що наразі наявний чистий збиток ДП «НАЕК «Енергоатом», який відображений у фінансовій звітності компанії за 2020 рік, на рівні 4,8 млрд.грн. Впродовж кількох місяців 2020 року ДП «НАЕК «Енергоатом» вимушене продавати в рамках ПСО 50% від обсягу виробленої електроенергії за ціною 1 коп./кВт-год фактично дотуючи населення на суму понад 40 млрд.грн. Наразі загальна заборгованість перед Енергоатомом сягнула 22,6 млрд.грн., з них 11,6 млрд.грн. - це борг вже не функціонуючого Державного підприємства «Енергоринок». Додатково ? борг ДП «Гарантований покупець» у розмірі 6 млрд. 528 млн.грн. та заборгованість НЕК «Укренерго» в сумі 4 млрд. 463 млн.грн.

Відповідач також зазначає, що не ухиляється від сплати суми основної заборгованості, а в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем зобов?язань.

На підтвердження обставин для зменшення неустойки відповідачем подано суду баланс (звіт про фінансовий стан) на 30.09.2020 та на 31.12.2020, а також звіти про фінансові результати за 9 місяців 2020 року та 2020 рік.

Позивач не надав суду письмових заперечень проти заявленого у відзиві клопотання відповідача щодо зменшення неустойки.

Відповідно до приписів ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч.3 ст.551 ЦК України).

У відповідності до ст.233 ГК України, в разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов?язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов?язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, яким приймається рішення.

Верховний Суд у постанові від 15.03.2019 року у справі №910/3652/18 зазначив, що вирішення питання зменшення належних до сплати штрафних санкцій перебуває в межах дискреційних повноважень господарських судів.

Відповідно до п.3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов?язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов?язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов?язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов?язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов?язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Дослідивши подані суду докази, проаналізувавши правові позиції сторін, врахувавши, що відповідач є підприємствами державного сектору економіки (державним підприємством), врахувавши збалансованість інтересів сторін, причини та строк прострочки здійснення платежів, необхідність судового захисту майнових прав позивача, відсутність доказів на підтвердження завдання збитків позивачу, а також враховуючи, що застосування штрафних санкцій спрямоване на стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов?язання та не може лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Суд вважає, що нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних, інфляційних втрат та певної суми пені у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки пов`язані з порушенням відповідачем умов спірного договору. Стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі, на думку суду, не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення останнім зобов`язання.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що даний випадок є винятковим і, з урахуванням інтересів позивача, існують об`єктивні підстави для зменшення розміру стягуваної пені на 70%.

За таких обставин, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у сумі 22195,95 грн (73986,51 грн - 70 %).

Ураховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, однак без урахування зменшення судом суми штрафних санкцій.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м.Київ, вул.Назарівська, буд.3; ідент.код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (55001, Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ; ідент.код ВП 20915546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Буд-Монтаж» (79040, м.Львів, вул.Гарматія, буд.9; ідент.код 36739355) 1056950,25 грн основного боргу, 22195,95 грн пені, 56298,92 грн - 3% річних, 133869,97 грн інфляційних втрат та 19902,51 грн судового збору.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 27.10.2022.

Суддя М.В.Мавродієва