Постанова

від 18.10.2022 по справі 904/4389/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2022 року

м. Київ

cправа № 904/4389/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случа О.В. - головуючого, Волковицької Н.О., Могил С.К.,

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метеорстроймонтаж»

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27 червня 2022 року (головуючий - Дармін М.О., судді: Іванов О.Г., Орєшкіна Е.В.) і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2021 року (суддя Назаренко Н.Г.) у справі

за позовом керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метеорстроймонтаж»,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемборг",

про повернення земельної ділянки.

(рух справи у суді касаційної інстанції детально відображений в ухвалах, що приймалися Верховним Судом)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Узагальнений зміст позовних вимог і підстав позову

1. Керівник Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 (далі «Прокурор») в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради (далі також «Позивач») звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Метеорстроймонтаж" (далі «Відповідач», ТОВ «Метеорстроймонтаж») повернути Дніпровській міській раді за актом приймання-передачі земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Дніпро, вул. Макарова, 25Б, площею 0,3554 га з кадастровим номером 1210100000:07:213:0011.

2. Звернення з позовом до суду Прокурор обґрунтовував порушенням інтересів держави, яке полягає в неналежному виконанні Відповідачем своїх зобов`язань за укладеним 13.12.2007 між ним та Позивачем договором оренди землі в частині повернення Дніпровській міській раді орендованої земельної ділянки після закінчення дії вказаного договору.

3. Прокурор стверджував, що невиконання ТОВ «Метеорстроймонтаж» умов договору оренди в частині повернення земельної ділянки позбавляє Дніпровську міську раду можливості подальшої передачі в оренду цієї ділянки та, як наслідок, отримання коштів до місцевого бюджету від ймовірного орендаря, що є свідченням нераціонального використання об`єкта комунальної власності та неефективного управління ним, що спричиняє економічні збитки місцевому бюджету, а також створює загрозу економічним інтересам Позивача, що суттєво порушує економічні інтереси держави, що й потребує їх захисту.

Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій

4. Ця справа слухалась судами неодноразово.

5. За результатами її нового розгляду, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2021, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.06.2022 позовні вимоги задоволено. Зобов`язано ТОВ "Метеорстроймонтаж" повернути Дніпровській міській раді земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Макарова, 25Б, площею 0,3554 га, з кадастровим номером 1210100000:07:213:0011, за актом приймання-передачі.

6. Приймаючи рішення, місцевий господарський суд (з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції) виходив із установлених обставин закінчення строку дії укладеного між сторонами договору оренди землі та неповернення Відповідачем орендованої за цим договором земельної ділянки. Аргументи ТОВ «Метеорстроймонтаж» про неможливість повернення спірної земельної ділянки через знаходження на ній належних йому об`єктів нерухомості господарським судом першої інстанції відхилені з огляду на наявні у матеріалах справи докази, які підтверджують фактичне знищення споруд, власником яких був Відповідач.

Касаційна скарга

7. Не погодившись із прийнятими рішеннями, Відповідач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати і прийняти нове рішення про відмову у позові.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

8. Скаржник стверджує, що рішення місцевого господарського суду у даній справі ухвалено з неправильним застосовування приписів статей 73, 74, 77, 98 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), оскільки його прийнято з урахуванням обставин знищення належного Відповідачеві нерухомого майна, які судом встановлено на підставі недопустимого доказу, а саме копії висновку експерта, складеного за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 28.07.2021 № 2182/2183-21 (далі висновок експерта від 28.07.2021 № 2182/2183-21).

Скаржник пояснює, що наявна у матеріалах справи копія висновку експерта від 28.07.2021 № 2182/2183-21 не містить передбачених ГПК України та Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 заключної частини (висновків) і відповідей на поставлені перед експертом запитання. У дослідженій судом копії висновку експерта від 28.07.2021 № 2182/2183-21 відсутня сторінка № 17, де ймовірно частина висновків та відповідей експерта про відсутність в натурі об`єктів нерухомого майна на спірній земельній ділянці могла бути викладена, проте вказане є лише припущенням, а тому в основу судового рішення господарського суду першої інстанції покладено бути не могло.

9. В подальшому, копія сторінки № 17 невідомого документа була подана Позивачем до апеляційного господарського суду й останнім прийнята без зауважень, саме як копія сторінки № 17 висновку експерта від 28.07.2021 № 2182/2183-21. Відповідач вважає, що вказані дії апеляційного господарського суду вчинено з порушенням приписів статей 73, 80 та частини 3 статті 269 ГПК України, адже по суті судом прийнято новий доказ, хоча Позивачем жодним чином не обґрунтовано неможливість його подання до місцевого господарського суду. Більше того, чинним ГПК України передбачено можливість у виняткових випадках у суді апеляційної інстанції долучити до матеріалів справи доказ, а не його частину. У цій частині скаржник стверджує також про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо правильного застосовування зазначених норм процесуального права, які було викладено у постановах від 12.06.2019 у справі № 910/7975/18 та від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19.

10. Ще одним недопустимим доказом, який судами враховано при встановленні обставин відсутності на спірній земельні ділянці об`єктів нерухомості Відповідача скаржник вважає Акт обстеження земельної ділянки від 25.02.2019 № 07-19, який складений членами робочої групи з питань самоврядного контролю за додержанням вимог законодавства України щодо раціонального використання та охорони земель Чечелівського району у місті Дніпрі. Щодо цього доказу пояснює, що його складено неуповноваженим суб`єктом, поверхово, без застосування спеціальних знань, зацікавленою стороною. Крім цього підкреслює, що на «недостатності» подібного доказу наголошував і Верховний Суд у постанові від 17.01.2019 у справі № 708/254/18, однак висновки з неї судами попередніх інстанцій проігноровано, як не враховано ними і того, що вказаний Акт суперечить іншому доказу у цій справі, а саме не взятому судами до уваги висновку експерта від 11.11.2021 № 90, хоча у постанові від 07.10.2021 у справі № 921/768/19 Верховний Суд окремо відмічав обов`язок суду оцінювати усі наявні докази.

11. У касаційній скарзі Відповідач також зазначає, що судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано приписи частини 1 статті 349 Цивільного кодексу України, якими визначено, що право власності на майно припиняється в разі його знищення. Скаржник вважає, що в розумінні вказаної норми знищенням майна вважається таке використання цього майна, в результаті якого воно припиняє існувати повністю і назавжди. Наявність же (як у спірних правовідносинах) конструктивних елементів будівель і споруд різного ступеня фізичного зносу, будь-яких складових об`єктів нерухомості, можливість відновлення технічного стану у процесі ремонту тощо не є знищенням майна та виключає припинення права власності на нього. ТОВ «Метеорстроймонтаж» наголошує, що висновок Верховного Суду з питань застосовування частини 1 статті 349 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах наразі відсутній, а тому просить суд касаційної інстанції його надати саме у запропонованій заявником та наведеній вище редакції.

Узагальнені доводи відзивів на касаційну скаргу

12. У відзивах на касаційну скаргу Прокурор і Позивач заперечують проти наведених у ній доводів. Скаргу вважають необґрунтованою та безпідставною. З рішенням судів попередніх інстанцій погоджуються і просять залишити їх без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Фактичні обставини спору

13. В ході розгляду цієї справи судами попередніх інстанцій установлено, що за договором купівлі-продажу від 24.05.2006, посвідченим того ж дня приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Козіною А.В. (зареєстровано в реєстрі за № 1862), ТОВ "Метеорстроймонтаж" придбало у власність у гр-на Лепескіна І.І. нежитлову будівлю та споруди, загальною площею 894,7 кв.м., що знаходяться в місті Дніпропетровську по вул. Більшовицька, буд. 27 .

14. 27.06.2006 Комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» прийнято рішення про реєстрацію за ТОВ «Метеорстроймонтаж» права власності на нежитлові будівлі та споруди по вул. Більшовицька, буд. 27 у місті Дніпропетровську, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 11060558 від 27.06.2006 .

15. Розпорядженням Дніпропетровської міської ради № 812р від 07.08.2007 вказаним будівлям та спорудам присвоєно адресу: вул. Макарова, 25Б (колишня адреса вул. Більшовицька, 27).

16. В подальшому, а саме 13.12.2007 Дніпропетровська міська рада (як орендодавець) та ТОВ «Метеорстроймонтаж» (як орендар) уклали договір оренди землі (далі Договір), відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: вулиця Макарова, 25-Б і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:07:213:0011. Сторони підтвердили, що на вказаній земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна, інші об`єкти інфраструктури, які зазначені в акті приймання-передачі земельної ділянки (пункт 2.2 Договору). Згідно з пунктом 3.1 Договору цей договір укладено на три роки. Повернення земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі (пункт 7.8 Договору).

17. Договір посвідчено 13.12.2007 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіною А.В. (зареєстровано в реєстрі № 2928) та зареєстровано у Державному земельному кадастрі 15.07.2008, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040810400239.

18. Далі на підставі рішень Дніпропетровської міської ради № 2/27 від 23.01.2008, № 31/28 від 13.02.2008, № 39/35 від 06.08.2008 сторонами було укладено додатковий договір від 21.04.2010, яким вносилися зміни до Договору в частині орендної плати.

19. На підставі ж рішення Дніпропетровської міської ради № 173/12 від 15.06.2011 сторони уклали додаткову угоду від 25.10.2011 до Договору, згідно з якою укладений між ними Договір було поновлено до 15.07.2014.

20. Зазначена додаткова угода посвідчена 25.10.2011 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіною А.В. (зареєстровано в реєстрі за № 1897) та зареєстрована в Управлінні Держкомзему у м. Дніпропетровську, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 18.04.2012 за № 12101000400050.

21. Між тим, ще до згаданого поновлення Договору, а саме 15.04.2011 (згідно акта обстеження земельної ділянки № 6/30-0411 від 15.04.2011) комісією у складі: представника Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради в особі начальника відділу моніторингу землевласників та землекористувачів, представника Комунального підприємства Центр містобудування, архітектури, землеустрою та кадастру Дніпропетровської міської ради в особі завідувача сектора аналізу стану земель та представника замовника - ТОВ «Метеорстроймонтаж» було проведено обстеження орендованої Відповідачем земельної ділянки, якою установлено, що на земельній ділянці площею 0,3554 га за адресою: Красногвардійський район, вул. Макарова, 25Б (кадастровий номер 1210100000:07:213:0011) існують будівельні відходи; цегляні ж навіси (літ.В-1, Е-1, Г-1), бетонний ганок (літ. а) згідно технічного паспорту КП «ДМБТІ» Дніпропетровської обласної ради (реєстраційний номер 1537656) на земельній ділянці відсутні. На земельній ділянці розташовано напівзруйновану капітальну будівлю сараю, двоповерхову капітальну будівлю без даху із двоповерховими капітальними прибудовами без даху, цегляний навіс, залишки цегляних фундаментів, бетонно-цегляні сходи, металевий павільйон.

Акт супроводжується додатками (фотознімки будівель та споруд)

22. Судами також установлено, що 25.02.2019 членами робочої групи з питань самоврядного контролю за додержанням вимог законодавства України щодо раціонального використання та охорони земель Чечелівського району у місті Дніпрі проведено обстеження земельної ділянки за адресою: м. Дніпро, вулиця Макарова, 25Б, про що було складено акт № 07-19, за результатом якого встановлено, що територія не експлуатується, знаходиться у незадовільному стані та вільна від забудов.

23. Відповідно до листа Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради № 4/11-2323 від 11.11.2020 станом на 06.11.2020 в інформаційній (автоматизованій) підсистемі Фіскальний кадастр Муніципальної земельної інформаційної системи м. Дніпропетровська, власником якої є Дніпровська міська рада, виявлені реєстраційні записи щодо цивільно-правових угод, укладених між міською радою та юридичними, фізичними особами на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:07:213:0011 за адресою: вул. Макарова (вул. Більшовицька), 25Б. Встановлено, що у період з 21.08.2006 по 01.04.2008 спірна земельна ділянка була зареєстрована за Лепескіним І. І., а з 22.07.2010 по 15.07.2014 за ТОВ "Метеорстроймонтаж" (ЄДРПОУ 34365024).

24. Доказів продовження строку дії Договору оренди з Відповідачем сторонами суду не надано.

25. Разом з тим відповідно до інформації з листа Дніпровської міської ради № 5/17-11 від 27.02.2019 за рішенням Дніпровської міської ради № 636 від 19.09.2008 Відповідачу було надано дозвіл на проектування та будівництво житлового комплексу з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщення і паркінгом, у межах наданої замовнику земельної ділянки. За результатами розгляду матеріалів проекту землеустрою щодо відведення Відповідачу земельної ділянки площею 0,3554 га зі зміною її цільового призначення для проектування та будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщення та паркінгом, Головним архітектурно-планувальним управлінням Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради надано містобудівний висновок № 09/310 ПЗ від 06.05.2016.

26. Відповідно ж до листа Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради № 12/11-352 від 17.09.2019 на розгляді в Департаменті по роботі з активами знаходиться клопотання Відповідача від 17.10.2016 вх. № 36/5671 стосовно затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною її цільового призначення для проектування та будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщення та паркінгом по вул. Макарова, 25Б. Зміна цільового призначення спірної земельної ділянки відбувається за обставин зареєстрованого за Відповідачем права власності на об`єкти нерухомості, що знаходяться на цій земельній ділянці.

27. Так, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на нежитлову будівлю та споруди, загальною площею 894,7 кв.м, що знаходяться в місті Дніпрі по вулиці Макарова, 25 Б, зареєстровані на праві власності за ТОВ "Метеорстроймонтаж" (рішення державного реєстратора від 11.07.2014, дата реєстрації 11.07.2014) на підставі договору купівлі-продажу від 24.05.2006.

28. Посилаючись на вказані вище обставини, а саме на те, що строк дії Договору закінчився, на орендованій за Договором земельній ділянці об`єкти нерухомості Відповідача відсутні, останній з оренди земельну ділянку не повертає, Прокурор в інтересах держави в особі Позивача звернувся до місцевого господарського суду з позовом у даній справі.

29. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2020, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.02.2021, у задоволенні позову Прокурора було відмовлено у зв`язку із недоведеністю обставин знищення нерухомого майна Відповідача на спірній земельній ділянці, яку суди обґрунтували, зокрема, відсутністю звернення власника із заявою про припинення права власності через знищення нерухомого майна та наявністю державної реєстрації права за ТОВ «Метеорстроймонтаж».

30. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.07.2021 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2020 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.02.2021 скасовано. Справу № 904/4389/19 направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій Верховний Суд вказав, що наведений вище висновок судів щодо моменту визнання майна знищеним було сформовано на підставі вже нечинного положення частини 2 статті 349 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), яку було виключено з набранням чинності Кодексом України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII, який введено в дію з 21.10.2019.

Суд касаційної інстанції зауважив, що наразі положення статті 349 ЦК України є чіткими, зрозумілими та однозначними, тобто таке нормативне регулювання виключає можливість довільного його трактування, що дає підстави для висновку про те, що умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно згідно з даною статтею, є наявність встановленого факту знищення майна.

Документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна тощо. При цьому, перелік документів, на підставі яких можна встановити факт знищення майна, не є вичерпними.

Отже, суди в даному конкретному випадку повинні були проаналізувати долучені до матеріалів справи документи, які підтверджують або спростовують факт знищення майна, проте цього належним чином не зробили, а тому для виправлення цих недоліків справу належить розглянути повторно.

31. При новому розгляді справи Позивачем до її матеріалів було долучено копію висновку експерта від 28.07.2021 № 2182/2183-21, яким встановлено, що на земельній ділянці за адресою м. Дніпро, вул. Макарова, 25Б спостерігаються залишки окремих елементів наступних будівель та споруд: рештки стін підвалу під літ. А-2, металеві ворота № 1 в цегляних стовпах, цегляні стовпи від хвіртки № 2 і № 3, в окремих місцях рештки огорожі № 5, окремі ділянки цегляної огорожі № 6 в цегляних стовпах, окремі залишки мостіння І.

Господарсько-побутові будівлі (сарай, гараж, навіси, підвали, огорожі, мостіння, тощо), наземні та підземні комунікації (водопостачання, очисні споруди тощо), що розташовані на одній земельній ділянці і призначені для забезпечення власника необхідними засобами благоустрою, вважаються приналежністю головної речі і не є самостійними нерухомими речами.

У даному випадку, головною річчю є будівля дитячого садочку літ. А-2, а враховуючи, що будівлі дитячого садочку літ А-2 не існує, то не існує і загалом об`єкту нерухомого майна, який складається з наступних нежитлових будівель та споруд: а-2, під А1-2, А11-2, а, а1, а2, а3, а4, а5 - основна будівля, підвал, прибудови, ганки, сходи, загальною площею 894,7 кв.м., Б-1, Б1-1- сараї, В-1, Г-1, Е-1, Ж-1 - навіси, № 1-6 - огорожа, І - мостіння та розташованих за адресою: м. Дніпро, вул. Макарова, 25Б.

Конструктивні елементи, які залишилися від підвалу під літ. А-2, огорож № 1-6, І - мостіння, що розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Макарова, 25 Б, знаходяться у непридатному технічному стані, а їх елементи зруйновані або відсутні.

Наявний технічний стан конструктивних елементів, які залишилися від підвалу під літ. А-2, огорож № 1-6, І - мостіння унеможливлює їх відновлення.

На земельній ділянці за кадастровим номером № 1210100000:07:213:0011, площею 0,3554га, за адресою: м. Дніпро, вул. Макарова, 25 Б відсутні в наявності наступні будівлі та споруди: літ. А-2 - дитячий садок, літ., літ: А1-2 - прибудова, літ. А11-2 прибудова, літ. а1-ганок, літ. а - ганок, літ. а2- сходи, літ. а3- ганок, літ. а4- ганок, літ. а5- сходи, літ. Б-1 - сарай, Б1-1- сарай, літ. В-1 - навіс, літ. Г-1 навіс, літ. Е-1 - навіс, літ Ж-1 - навіс, або їх частини, конструкції, стіни, цоколі або інші їх елементи.

32. В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лемборг», яке при новому розгляді справи було залучене місцевим судом третьою особою, подало суду висновок експерта № 90, який складено 11.11.2021 за результатами судової будівельно-технічної експертизи. В цьому висновку вказано, що об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля та споруди за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вулиця Макарова, 25Б (РНОНМ 404901212101) відповідно до даних державного реєстру речових прав на нерухоме майно складається з окремих складових, які маю наступний фізичний знос:

- літ. В-1, літ. Г-1, літ. Ж-1, літ. Е-1 - відсутні;

- літ. А-2, літ. Б-1, літ. Б1-1 - непридатний фізичний стан (наявні окремі конструктивні елементи, інші- зруйновані);

- № 1, № 5 - ветхий фізичний стан (обмежене виконання елементами споруд своїх функцій);

- № 1, № 2, № 3, № 4, № 5 - незадовільний фізичний стан (експлуатація елементів будинку можлива лише при умові проведення їх ремонту); .

- № 6 - задовільний фізичний стан (елементи споруди в цілому придатні для експлуатації, але потребують ремонту, який найдоцільніший на цій стадії)

У висновку також зазначено, що відновлення нормативного рівня технічного стану будівель і споруд дитячого садка (основна будівля) літ.А-2, сараїв літ.Б-1, літ. БМ, мостіння № І, воріт № 1, хвірток № 2, № 3, огорож № 4, № 5; № 6 - технічно можливе у процесі капітального ремонту зазначених будівель та споруд.

33. Оцінивши зібрані докази, в тому числі і згадані висновки експертів, господарський суд першої інстанції (з яким погодився й апеляційний господарський суд) вирішив, що вони підтверджують знищення на спірній земельній ділянці нерухомого майна, належного Відповідачу на праві власності, а тому позов Прокурора задовольнив.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

34. Згідно із частинами 1 - 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

35. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора Офісу Генерального прокурора (Шекшеєва В.С.) та представників Позивача (Росітюк Н.М.) і Відповідача (Удовицький Є.М.), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

36. Згідно положень статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справі, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками експертів.

37. Учасник справи має право подати суду висновок експерта, складений на його замовлення (частина 1 статті 101 ГПК України).

38. Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи (частини 1, 4 статті 98 ГПК України).

39. Частиною 2 статті 91 ГПК України визначено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

40. Суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бут покладені в основу ухваленого судового рішення (частини 1, 2 статті 210 ГПК України).

41. Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

42. Звертаючись до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою Відповідач стверджує про те, що подана Позивачем до матеріалів справи копія висновку експерта від 28.07.2021 № 2182/2183-21 є недопустимим доказом, через те, що така копія не містить однієї із сторінок заключної частини висновку, де експертом надавалися відповіді на поставлені йому питання.

43. Але, колегія суддів суду касаційної інстанції з наведеними аргументами не погоджується, позаяк вважає, що з урахуванням матеріалів цієї справи, такі аргументи ніяк не підтверджують наявність дефекту згаданого доказу, який відносить його до категорії недопустимих, тобто того, що законодавством установлено пряму заборону його використання чи того, що його одержано з порушенням закону.

44. З матеріалів цієї справи слідує, що на її новому розгляді Позивачем суду дійсно було подано копію висновку експерта від 28.07.2021 № 2182/2183-21. Проте, жодних заперечень з боку суду та інших учасників справи до процедури подання вказаного доказу не висловлювалося. Не наводилося учасниками справи й заперечень щодо форми згаданого доказу, відповідності поданої копії її оригіналу тощо. Більше того, жодним із учасників справи не заперечується і те, що під час її розгляду, місцевим господарським судом досліджувався оригінал висновку експерта від 28.07.2021 № 2182/2183-21, результати ознайомлення з яким знайшли своє відображення у прийнятому рішенні.

45. За викладеного Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає, що аргументи скаржника про недопустимість копії висновку експерта від 28.07.2021 № 2182/2183-21 є безпідставними та в більшості своїй формальними, тобто такими, що не викликають розумного сумніву у правильності вчинених судом дій та прийнятого ним рішення.

46. Такими ж суд касаційної інстанції вважає й аргументи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції приписів статей 73, 80 та частини 3 статті 269 ГПК України з мотивів неправомірного прийняття судом нових доказів.

47. Так, як знову ж слідує із матеріалів цієї справи, під час її апеляційного перегляду, зокрема, після заявлення Відповідачем відповідних аргументів, апеляційним судом була установлена відсутність сторінки № 17 копії висновку експерта від 28.07.2021 № 2182/2183-21. В подальшому копія вказаної сторінки була подана Позивачем і апеляційним судом долучена до матеріалів справ з приміткою про те, що подана копія сторінки № 17 відповідає її оригіналу, а також про те, що вини Позивача в тому, що ця копія наразі була відсутня у матеріалах справи немає.

48. Частиною 3 статті 269 ГПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

49. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зауважує, у даному випадку з боку суду апеляційної інстанції не відбувалося прийняття нового доказу, оскільки прийнята апеляційним судом копія сторінки № 17 висновку експерта від 28.07.2021 № 2182/2183-21 в розумінні вказаної норми ГПК таким доказом не являється. Вона є лише частиною копії доказу (висновку експерта), який долучався до справи у місцевому суді, оригінал якого судом оглядався, а тому і порушень як зазначеного припису, так і статей 73, 80 ГПК України з боку апеляційного господарського суду не було.

50. У цій частині колегією суддів відхиляються посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, які викладеного у постановах від 12.06.2019 у справі № 910/7975/18 та від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19, позаяк

- постанова від 12.06.2019 у справі № 910/7975/18 приймалася судом касаційної інстанції за наслідками перегляду ухвали апеляційного господарського суду про відмову у відкритті апеляційного провадження і висновків щодо застосування вказаних вище приписів процесуального Закону не містить;

- висновок із постанови від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19 про те, що «єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у т.ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи» є незастосовним до спірних правовідносин справи № 904/4389/19 з мотивів того, що доказ (висновок експерта) був поданий Позивачем до господарського суду першої інстанції вчасно, а залучення нових доказів судом апеляційної інстанції не відбувалось.

51. Щодо ж аргументів Відповідача про те, що ще один доказ у справі, а саме Акт обстеження земельної ділянки від 25.02.2019 № 07-19, який складений членами робочої групи з питань самоврядного контролю за додержанням вимог законодавства України щодо раціонального використання та охорони земель Чечелівського району у місті Дніпрі також є недопустимим доказом слід вказати, що ці аргументи взагалі не підкріплені посиланням на будь-яку правову норму, яка передбачала б вказаний наслідок.

52. Доказів того, що згаданий Акт складено неуповноваженим суб`єктом скаржник судам не надавав, а інші його доводи у цій частині зводяться до необхідності переоцінки згаданого Акта, що виходить за межі касаційного перегляду справи.

53. Більше того, зі змісту оскаржуваних рішень вбачається, що судами було надано всебічну, повну, об`єктивну та безпосередню оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам, зокрема, і вказаному Акту та іншому висновку експерта (від 11.11.2021 № 90) за правилами, встановленими ГПК України, підтвердженням чому є їх детальний аналіз, який судом касаційної інстанції вище у цій постанові також висвітлено.

54. Саме лише прагнення скаржника здійснити нову переоцінку як вказаного Акта так і згаданого висновку та перевірку обставин цієї справи з урахування його власних висновків щодо поданих доказів не є підставою для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки, як вже зазначалося, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

55. При цьому, встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).

56. У цій частині колегією суддів відхиляються аргументи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, які викладено у постанові від 17.01.2019 у справі № 708/254/18, оскільки висновків про недопустимість доказів вказана постанова взагалі не містить (як і постанова Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 910/7975/18, як про це зазначає скаржник). Окрім цього, до відповідних висновків суди попередніх інстанцій дійшли не тільки на підставі зазначеного Акта.

57. Посилання ж скаржника на постанову Верховного Суду від 07.10.2021 у справі № 921/768/19 носять декларативний характер і спростовуються змістом оскаржуваних судових рішень (у зв`язку із зазначеним також відхиляються доводи касаційної скарги, які обґрунтовані посиланнями на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).

58. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає доцільним підкреслити, що при прийнятті даної постанови керується, зокрема, принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі Відповідачем не зазначено й не обґрунтовано.

59. Підстав же для формування висновку щодо правильного застосування приписів частини 1 статті 349 Цивільного кодексу України у цій справі Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду не вбачає, оскільки приймаючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій виходили із зазначеного у пунктах 6 і 33 цієї постанови (факту знищення нерухомого майна: місцевий господарський суд прийшов до висновку, що матеріали справи містять докази, які фактично підтверджують знищення на спірній земельній ділянці нерухомого майна, належного Відповідачу на праві власності, а апеляційний господарський суд виходив з того, що доводи апеляційної скарги не спростовують встановленого місцевим господарським судом на підставі наданих доказів факту знищення на спірній земельній ділянці нерухомого майна, належного Відповідачу на праві власності (чого Відповідачем не спростовано), а не припинення права власності на нього (і відповідно того чи іншого застосування частини 1 статті 349 Цивільного кодексу України; Відповідач під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій саме в такому контексті свої заперечення також не обґрунтовував); доводи скаржника про зворотне направлені на переоцінку встановлених обставин, що виходить за межі касаційного розгляду справи, встановлених статтею 300 ГПК України).

60. Крім цього, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду враховує також рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України», де суд зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

61. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам цієї справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі та ключові питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, вказаного висновку не спростовують.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

62. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 308 ГПК України). Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

63. Враховуючи наведені положення Закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження у даній справі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вирішила, що подана ТОВ «Метростроймонтаж» касаційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає. Водночас прийняті у справі рішення і постанова повністю відповідають правовим нормам, а тому не можуть бути змінені чи скасовані.

Судові витрати

64. В порядку приписів статті 129 ГПК України судові витрати за подання касаційної скарги залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метеорстроймонтаж» залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27 червня 2022 року і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2021 року у справі № 904/4389/19 залишити без змін.

3. Виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 27 червня 2022 року і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2021 року у справі № 904/4389/19 поновити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Случ О.В.

Судді Волковицька Н.О.

Могил С.К.