Ухвала

від 27.10.2022 по справі 31/168-2010

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 жовтня 2022 року

м. Київ

cправа № 31/168-2010

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Жукова С.В., Огородніка К.М.,

розглянувши касаційну скаргу арбітражного керуючого Різника Олександра Юрійовича та додані до неї матеріали

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.09.2022

у справі № 31/168-2010

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська лізингова компанія»

ВСТАНОВИВ:

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга арбітражного керуючого Різника О.Ю. на постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.09.2022 у справі № 31/168-2010.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 25.05.2021 у справі № 31/168-2010: затверджено звіт арбітражного керуючого Різника О.Ю. про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за час виконання повноважень ліквідатора ТОВ «Львівська лізингова компанія» за період з 08.10.2020 по 28.02.2021 у загальному розмірі 63403,22 грн, (з яких: 62612,90 грн - основна грошова винагорода (3946,89 грн відшкодовано), 790,32 грн - витрати арбітражного керуючого); невиплачену основну грошову винагороду арбітражного керуючого Різника О.Ю. за виконання ним повноважень ліквідатора ТОВ «Львівська лізингова компанія» у розмірі 58 666,01 грн покласти на кредиторів ТОВ «Львівська лізингова компанія» пропорційно розміру їх грошових вимог; зобов`язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, як особу уповноважену на управління майном (активами) та задоволення вимог кредиторів ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» перерахувати на користь арбітражного керуючого Різника О.Ю. частину основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора ТОВ «Львівська лізингова компанія» у розмірі 8518,30 грн; стягнуто з АТ «Мегабанк» на користь арбітражного керуючого Різника О.Ю. частину основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська лізингова компанія» у розмірі 48604,78 грн; стягнути з ТОВ «Компанія управління активами «Прімоколект-Капітал» на користь арбітражного керуючого Різника О.Ю. частину основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора ТОВ «Львівська лізингова компанія» у розмірі 1537,04 грн.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 01.09.2022 у справі № 31/168-2010: апеляційну скаргу ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», виведення з ринку якого здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб задоволенно, ухвалу Господарського суду Львівської області від 25.05.2021 у справі №31/168-2010 в частині зобов`язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та задоволення вимог кредиторів ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» перерахувати на користь арбітражного керуючого Різника О.Ю. частину основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора ТОВ «Львівська лізингова компанія» у розмірі 8518,30 грн - скасовано; у задоволенні клопотання арбітражного керуючого Різника О.Ю. в частині зобов`язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як особу уповноважену на управління майном (активами) та задоволення вимог кредиторів ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» перерахувати на користь арбітражного керуючого Різника О.Ю. частину основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора ТОВ «Львівська лізингова компанія» у сумі 8518,30 грн відмовлено.

Перевіривши касаційну скаргу Різника О.Ю., колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження, виходячи з наступного.

За змістом положень ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Пункт 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Суд зазначає, що право на суд, одним із аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення (рішення Європейського Суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України").

З 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства (КУзПБ), яким встановлено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

З дня введення в дію КУзПБ визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з п. 4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 287 ГПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу, зокрема, на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частиною 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Порядок оскарження судових рішень прийнятих у процедурі банкрутства визначений ст. 9 КУзПБ.

Статтею 9 КУзПБ встановлено особливості застосування правил оскарження судових рішень, що ухвалюються місцевими та апеляційними господарськими судами в процесі провадження у справі про банкрутство (основне провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУзПБ, ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 3 ст. 9 КУзПБ передбачено особливості оскарження судових рішень у процедурі банкрутства. Так, у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Скарги на постанови апеляційних господарських судів, прийняті за результатами оскарження ухвал господарського суду у справах про банкрутство, які не підлягають оскарженню окремо, можуть включатися до касаційної скарги на ухвали, постанови у справах про банкрутство, що підлягають оскарженню.

Перелік судових рішень, визначений у ч. 3 ст. 9 КУзПБ, що підлягають касаційному оскарженню, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення (тобто відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами.

Предметом касаційного оскарження є постанова Західного апеляційного господарського суду від 01.09.2022, прийнята за результатом апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Черкаської області від 25.05.2021 у справі № 31/168-2010 в частині зобов`язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та задоволення вимог кредиторів ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» перерахувати на користь арбітражного керуючого Різника О.Ю. частину основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора ТОВ «Львівська лізингова компанія» у розмірі 8518,30 грн, можливість оскарження якої в касаційному порядку не передбачено ч. 3 ст. 9 КузПБ.

Отже, положеннями КУзПБ не передбачено можливості оскарження в касаційному порядку постанови апеляційного суду, прийнятої за результатом апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції в частині стягнення грошової винагороди на користь арбітражного керуючого за період виконання ним повноважень керуючого реалізацією.

Вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою арбітражного керуючого Різника О.Ю. на постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.09.2022 у справі № 31/168-2010 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України, оскільки вона подана на судове рішення, яке відповідно до ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства не підлягає касаційному оскарженню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 234, 235, п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК, ч. 3 ст. 9 КУзПБ, Суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити арбітражному керуючому Різнику О.Ю. у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.09.2022 у справі № 31/168-2010.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Ткаченко Н.Г.

Судді Жуков С.В.

Огороднік К.М.