Постанова

від 25.10.2022 по справі 910/11884/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/11884/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянувши касаційну скаргу Міністерства юстиції України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2022 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "К 22"

до Міністерства юстиції України,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1) приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Бурбик Тамара Анатоліївна,

2) Сумська міська рада,

про визнання протиправним та скасування наказу,

(У судове засідання з`явилися представники: позивача - Матішинець В. В., відповідача - Субота О. В.),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У липні 2021 року до Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "К 22" (далі - ТОВ "К 22") з позовною заявою до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу від 02.10.2020 № 3456/5, яким скасовані рішення від 24.10.2017 №37737665, від 11.12.2017 № 38634156 про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна № НОМЕР_2 - будівлю літерою А, незавершене будівництво готовністю 7 %, яке розташоване за адресою: Сумська обл., м. Суми, вул. Ковпака, 22-2 на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136600:02:003:0028 (далі - об`єкт нерухомого майна № НОМЕР_2).

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний наказ від 02.10.2020 №3456/5 прийнято з порушенням п. 8 ч. 8 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а саме скарга була подана із пропущенням встановленого на оскарження строку звернення, а відповідач не повідомив позивача про час та місце розгляду скарги, в зв`язку з чим позбавив позивача права бути присутнім при розгляді скарги.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, 24.10.2017 за Троцьким Василем Івановичем відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, від 24.10.2017 індексний номер: 37737665, приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Бурбикою Тамарою Анатоліївною зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна НОМЕР_2; підстава виникнення: довідка-характеристика об`єкта нерухомого майна, серія та номер: бн, виданий 24.10.2017, видавник: ФОП Бачинський О. Ю.; Технічна документація, серія та номер: бн, виданий 12.08.2011, видавник: ПП Хроменко О. М.; технічний паспорт, серія та номер: НОМЕР_1 , виданий 19.10.2017, видавник: Інженер з інвентаризації нерухомого майна ФОП Шевченко Т. Г.

25.10.2017 за Товариством з обмеженою відповідальністю "ГК 19" (далі - ТОВ "ГК 19") відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, від 25.10.2017 індексний номер: 37761837, приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Бурбики Т. А., зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна НОМЕР_2; підстава виникнення: договір купівлі-продажу, серія та номер: 3842, виданий 25.10.2017, видавник: Приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Бурбика Т. А.

11.12.2017 за TOB "К 22", відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, від 11.12.2017 індексний номер: 38634156, приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Бурбикою Т. А. зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна № НОМЕР_2, підстава виникнення: акт приймання-передачі нерухомого майна TOB "К 22", серія та номер: 1124-1125, виданий 08.12.2017, видавник: Приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Ворошина М. С.; протокол загальних зборів, серія та номер: 1, виданий 05.12.2017, видавник: ТОВ "ГК 19"- ТОВ "К 22".

15.11.2018 Сумською міською радою (далі - Міськрада), як орендодавцем та TOB "К 22" як орендарем укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки у пункті 1.1 якого сторони зазначили про те, що на вказаній земельній ділянці знаходиться незавершене будівництво 7 % готовності.

13.04.2020 до Міністерства юстиції України від Міськради надійшла скарга від 04.04.2020 № 269/08.01-22 (вх. № 8005-26-20), в якій скаржник просив:

- провести перевірку рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), від 24.10.2017 індексний номер: 37737665;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: від 24.10.2017 37737665;

- провести перевірку рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, від 25.10.2017 індексний номер: 37761837;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, від 25.10.2017 індексний номер: 37761837;

- провести перевірку правомірності рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, від 11.12.2017 індексний номер: 38634156;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, від 11.12.2017 індексний номер: 38634156.

16.09.2020 відбулося засідання колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Колегія), на якому було розглянуто скаргу Міськради. За результатами розгляду скарги рекомендовано її задовольнити частково; скасувати рішення від 24.10.2017 №37737665, від 11.12.2017 №38634156; у задоволенні інших вимог відмовити; анулювати доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватному нотаріусу Бурбиці Т. А.

02.10.2020 Міністерством юстиції України прийнято наказ № 3456/5, яким скаргу Міськради задоволено частково; скасовано рішення від 24.10.2017 №37737665, від 11.12.2017 № 38634156; анульовано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державному реєстратору приватному нотаріусу Сумського міського нотаріального округу Бурбиці Т. А.

Підставою прийняття наказу зазначено висновок Колегії від 16.09.2020 за результатами розгляду скарги.

3. Короткий зміст судових рішень у справі

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2021 у справі №910/11884/21 (суддя Шкурдова Л. М.) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення аргументовано тим, що позивачем не доведено яким чином його права порушені прийняттям спірного рішення, оскільки проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно не свідчить про набуття позивачем прав на земельну ділянку під будівлею та не змінює правовий статус такого будівництва як самочинного будівництва, право власності на яке за особою, яка здійснює таке будівництво, не набувається. При цьому, позивач вимогу про визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва не заявляє.

3.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2022 у справі № 910/11884/21 (Кравчук Г. А. - головуючий суддя, судді Куксов В. В., Козир Т. П.) рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2021 скасоване. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю.

Постанова аргументована тим, що у службовій записці начальник правового управління Міськради від 11.01.2018 № 30/07-15.11, адресованої Директору департамента забезпечення ресурсних платежів Міськради та Голові постійної комісії з питань архітектури, містобудування, регулювання земельних відносин, природокористування та екології Міськради, зазначив про недопустимість винесення проекту рішення "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "К 22" на розгляд Міськради до моменту вирішення в судовому порядку питання повернення самовільно зайнятої земельної ділянки. Разом з цим, 15.11.2018 Міськрадою як орендодавцем та ТОВ "К 22" як орендарем укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п.1.1 якого зазначено про те, що на зазначеній земельній ділянці знаходиться незавершене будівництво 7 % готовності. Відтак, Міськрада могла дізнатися про порушення своїх прав прийнятими рішеннями Державного реєстратора від 24.10.2017 № 37737665 та від 11.12.2017 № 38634156 у межах 60 календарних днів з 11.01.2018. Отже, факт неможливості довідатися про порушення свого права та факт необізнаності про таке порушення у межах зазначеного строку Міськрада не довела. Закінчення встановленого законом строку подачі скарги в силу положень п. 8 ч. 8 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є підставою для відмови у задоволенні скарги.

Крім того, за відсутності доказів виконання Колегією свого обов`язку запросити до розгляду скарги суб`єктів оскарження та інших заінтересованих осіб, внаслідок чого позивач не мав жодної інформації про наявність скарги Міськради, поданої до Міністерства юстиції України, а також, що повідомлення Міністерства юстиції України про дату, час і місце розгляду вказаної скарги буде розміщене на офіційному веб-сайті, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що розгляд скарги був здійснений Колегією з порушенням порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, а саме: без належного повідомлення заінтересованих осіб та суб`єкта оскарження (державного реєстратора, дії якого оскаржувалися) про час та місце засідання комісії Міністерства юстиції України з розгляду скарги.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та інших учасників судового процесу

4.1. Не погоджуючись із постановою апеляційного господарського суду, Міністерство юстиції України звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2022 у справі № 910/11884/21 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2021.

Підставою касаційного оскарження є пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Скаржник зазначає, що існує велика кількість висновків Верховного Суду про те, що відсутність порушеного права є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Проте, ці висновки зроблені у правовідносинах, які не є подібними правовідносинам у даній справі. Таким чином, відсутня судова практика стосовно того, що відсутність порушеного права позивача у правовідносинах, які виникли у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а саме щодо оскарження наказів Міністерства юстиції України за результатом розгляду скарг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Позивачем не доведено яким чином його права порушені прийняттям спірного рішення, оскільки проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно не свідчить про набуття позивачем прав на земельну ділянку під будівлею та не змінює правовий статус такого будівництва, як самочинного, право власності на яке за особою, яка здійснює таке будівництво, не набувається, при цьому, позивач вимогу про визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва не заявляв.

Під час прийняття приватним нотаріусом Бурбикою Т. А. рішень про державну реєстрацію, нею не було належним чином перевірено документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви та відмови у державній реєстрації прав, оскільки заявником не було подано документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку та документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт. У зв`язку із цим, позовні вимоги є необґрунтованими, а спірний наказ прийнято у відповідності до норм законодавства.

Судом апеляційної інстанції зроблено припущення про те, що скаржник міг раніше дізнатися про оскаржувані реєстраційні дії, проте, в межах даної справи розглядається правомірність наказу Міністерства юстиції України, тому для надання оцінки правомірності наказу необхідно встановити чи була можливість у Колегії встановити з поданих документів пропущення строку для звернення зі скаргою чи ні. У матеріалах скарги відсутні будь-які документи, окрім інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.04.2020, які б давали можливість встановити, що скаржником пропущено строк звернення зі скаргою. З наявних документів у Колегії не було можливості встановити, що скаржникові про оскаржувані реєстраційні дії стало відомо раніше аніж 03.04.2020.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. Предметом позовних вимог є скасування наказу Міністерства юстиції України від 02.10.2020 № 3456/5, яким скасовані рішення від 24.10.2017 № 37737665, від 11.12.2017 № 38634156 про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна № НОМЕР_2.

5.4. У частині першій статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині 2 цієї статті визначено способи захисту цивільних справ та інтересів судом.

Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частина друга статті 15 ЦК України).

Згідно з положеннями статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18, від 28.11.2019 у справі № 918/150/19, від 26.01.2022 у справі № 921/787/20 від 14.06.2022 у справі № 904/3870/21, від 13.09.2022 у справі № 918/1222/21.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.10.2019 у справі № 910/6642/18 зроблено висновок про стадійність захисту права, зокрема вказано на те, що під час вирішення господарського спору суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорення відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Отже, відсутність порушеного права у позивача зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У частині першій статті 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із частиною другою статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, позивач, звертаючись до суду з позовною заявою, на виконання у тому числі приписів статті 74 ГПК України, зобов`язаний довести наявність порушення його прав та законних інтересів, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту прав позивача.

Господарський суд відповідно до статті 86 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

5.5. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 821/1504/17.

Із наведеного слідує, що на позивача покладається обов`язок довести, яким чином порушується його право або законний інтерес, а суд лише після підтвердження таких доводів може надавати оцінку усім обставинам спірних відносин, оскільки відсутність порушених прав чи інтересів є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Крім того, суди мають надавати оцінку щодо можливості поновлення права/захисту інтересу в обраний позивачем спосіб.

Таким чином, практика Верховного Суду щодо необхідності першочергового встановлення порушеного права позивача є усталеною, як і неодноразово наголошувалося судом касаційної інстанції на необхідності встановлення судами порушеного права позивача та можливості його поновлення в обраний ним спосіб, а відтак відсутня необхідність формування додаткового висновку щодо правовідносин, які виникли у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а саме щодо оскарження наказів Міністерства юстиції України за результатом розгляду скарг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. У зазначеній ситуації, заявлення вимог щодо скасування наказу Міністерства юстиції України за результатом розгляду скарг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно не скасовує обов`язку суду надати оцінку аргументам позивача щодо того, яке право позивача порушено і чи може воно бути захищеним у заявлений спосіб.

5.6. Водночас, із матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог внаслідок відсутності порушеного у позивача права, за захистом якого він звернувся у межах справи № 910/11884/21. У той же час, скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд не навів жодних доводів стосовно того, чому вважає помилковими висновки щодо відсутності порушеного права позивача. Більше того, задовольняючи позовні вимог, суд апеляційної інстанції не надав оцінки наявності у позивача порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, яке саме право порушено, у чому полягає його порушення.

Не з`ясувавши відповідних обставин та не дослідивши пов`язані з ними докази, суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що входять в предмет доказування у спірних правовідносинах та мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.7. Зважаючи на особливості обставин, які не були досліджені під час апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає за доцільне скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2022 у справі № 910/11884/21 та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

6.1. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки справа передається на новий розгляд, то розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2022 у справі № 910/11884/21 скасувати, справу передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ