Ухвала

від 26.10.2022 по справі 922/536/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 жовтня 2022 року

м. Київ

cправа № 922/536/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури

на ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.05.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.09.2022 у справі

за позовом виконуючого обов`язки керівника Слобідської окружної прокуратури м. Харкова

до 1) Харківської міської ради,

2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради,

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейтинг",

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна,

ВСТАНОВИВ:

06.10.2022 до Касаційного господарського суду надійшла касаційна скарга заступника керівника Харківської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.05.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.09.2022 у справі № 922/536/22, в якій скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення, а саме постанову апеляційного суду, якою залишено без змін ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви.

Дослідивши матеріали касаційної скарги з доданими до неї документами, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.02.2022 позовну заяву виконуючого обов`язки керівника Слобідської окружної прокуратури м. Харкова у цій справі залишено без руху та надано заявнику десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків шляхом надання доказів сплати судового збору в розмірі 7 443,00 грн, а також роз`яснено, що, якщо прокурор не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і підлягає поверненню заявнику.

З рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення убачається, що ухвала місцевого господарського суду від 10.02.2022 отримана прокуратурою 15.02.2022, про що не заперечував прокурор.

Проте, в установлений судом десятиденний строк, та станом на 23.05.2022 прокурор не усунув недоліки позовної заяви.

За змістом частин четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.05.2022 повернуто позовну заяву в. о. керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова оскільки, заявником не усунуто зазначені в ухвалі від 10.02.2022 недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.

Доводи касаційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури полягають у тому, що суди попередніх інстанцій, застосовуючи норми процесуального закону, не врахували можливість суду скористатися передбаченим статтею 119 ГПК України правом продовження процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви, який, на думку скаржника, в умовах воєнного стану не закінчився.

Крім цього, скаржник зазначає, що внаслідок авіаудару 06.03.2022 частково було зруйновано приміщення, в якому знаходилася Слобідська окружна прокуратура м. Харкова, через що позивачу знадобився час для відновлення документів та сплати судового збору, зокрема за подання позову у цій справі, який був частково сплачений 09.02.2022 та доплачений 24.06.2022.

Оцінивши доводи скаржника, Верховний Суд вважає, що судами попередніх інстанцій правильно застосовано статтю 174 ГПК України щодо повернення позову виконуючого обов`язки керівника Слобідської окружної прокуратури м. Харкова у цій справі.

Скаржник стверджує, що у суду першої інстанції були підстави з власної ініціативи продовжити процесуальний строк, встановлений судом для усунення недоліків позовної заяви, оскільки вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк було неможливе у зв`язку з бойовими діями та воєнним станом.

Відповідно до частини другої статті 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Зі змісту наведеної норми випливає, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. Разом з тим на відміну від поновлення процесуального строку, вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена.

При цьому, оскільки у тих випадках, коли процесуальним законом суду надано право встановити строк в межах певного строку, передбаченого ГПК України, суд не може продовжити строк понад встановленого цим кодексом строк.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16.

Отже, наданий судом десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви не може бути продовжений понад передбачений статтею 174 ГПК України строк, що становить десять днів з моменту вручення ухвали про залишення без руху позову, тому вказані доводи скаржника безпідставні та не спростовують правильність застосування норми процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.

Згідно з частиною восьмою статті 174 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Відповідно до частини третьої статті 2 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є змагальність сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Таким чином, закон встановлює рівні можливості для сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Отже, судами попередніх інстанцій правильно встановлено наявність підстави, передбаченої статтею 174 ГПК України, для повернення позовної заяви, оскільки заявник не усунув недоліків позову у визначений судом строк.

Частинами другою та четвертою статті 13 цього ж Кодексу встановлено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки саме позивач ініціює судовий розгляд шляхом подання відповідного позову, він має бути прямо зацікавлений у позитивному вирішенні судом питання щодо відкриття відповідного провадження. З цією метою позивач зобов`язаний належним чином виконати вимоги чинного законодавства, а у випадку виявлення судом відповідних недоліків, - їх усунути.

При цьому Європейський суд з прав людини зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії").

Разом з тим, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду прав людини у справі "Каракуця проти України").

Таким чином, особа, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов`язана слідкувати за перебігом розгляду своєї заяви.

При цьому апеляційний суд правильно звернув увагу, що прокурор не усував недоліки позовної зави понад трьох місяців.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява №24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення цього ж Суду від 28.05.1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).

З урахуванням наведеного колегія суддів Касаційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, встановивши, що позивач не усунув недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, з дотриманням положень частини четвертої статті 174 ГПК України правомірно постановив оскаржувану ухвалу про повернення позовної заяви заявнику.

Поряд з цим доводи, викладені у касаційній скарзі, про неможливість своєчасного усунення недоліків позовної заяви, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не викликають сумнівів у правомірності застосування статті 174 ГПК України.

Відповідно до частини другої статті 293 цього ж Кодексу у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість касаційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.05.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.09.2022 у справі № 922/536/22 та відмову у відкритті касаційного провадження, адже у цій справі правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Керуючись статтями 233, 234, 235, 293 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.05.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.09.2022 у справі № 922/536/22.

2. Матеріали касаційної скарги на 20 (двадцяти) аркушах повернути скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ