Рішення

від 26.10.2022 по справі 155/690/20

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №155/690/20

Провадження №2/155/37/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇН

(заочне)

26.10.2022 м. Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого-судді Сметани В.М.,

при секретарі судового засідання Воронюк Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-Захід»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Луцька районна державна адміністрація, про витребування земельної ділянки, скасування державної реєстрації та припинення права оренди

УСТАНОВИВ:

Представник позивача 01 червня 2020 року звернувся до суду із позовом до відповідача про визнання недійсними угоди про зміни та доповнення до договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що йому належить земельна ділянка площею 0,81 га з кадастровим номером 0720883200:01:001:0039. Дана земельна ділянка призначена для ведення особистого селянського господарства та знаходиться на території Лобачівської сільської ради Горохівського району Волинської області.

Вказує, що довіритель уклав з відповідачем, договір №54 оренди вищевказаної земельної ділянки терміном на 10 років. Договір зареєстровано 31 серпня 2010 року у Горохівському районному відділі Волинської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» за №041008300049. Строк договору має закінчуватися 31 серпня 2020 року.

Також, зазначає, що в лютому 2020 року стало відомо, що якимось невідомим чином дія договору з відповідачем продовжена до 15 років, про що з відповідачем укладена додаткова угода, яку він не підписував.

Зазначає, що з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №206281732 від 07 квітня 2020 року вбачається, що 24 квітня 2017 року державним реєстратором Лотвіною Аллою Василівною Горохівської районної державної адміністрації Волинської області, до реєстру було внесено запис №20170105 про право оренди вищезазначеної земельної ділянки за орендарем ТОВ «Волинь-Захід» строком дії 15 років. Таке право виникло на підставі вищезазначеного договору оренди та угоди від 10 серпня 2016 року, видавник ТОВ «Волинь-Захід».

Також вказує, що будь яких додаткових угод ОСОБА_1 з ТОВ «Волинь-Захід» щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки №54 він не підписував та не укладав.

Враховуючи вищезазначене, представник позивача росить визнати недійсною угоду від 10 серпня 2016 року, укладену між ТОВ «Волинь-Захід» та ОСОБА_1 , про зміни та доповнення до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого 31 серпня 2010 року за №041008300049, скасувати запис про державну реєстрацію іншого речового права права оренди земельної ділянки площею 0,81 га строком дії 15 років за ТзОВ «Волинь-Захід», номер запису №20170105 від 24 квітня 2017 року та стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 05 червня 2020 року було відкрито провадження справі та постановлено розгляд справи поводити в порядку загального позовного провадження.

В підготовчому судовому засіданні представником позивача було подано заяву про зміну предмета позову, просить зобов`язати ТзОВ «Волинь-Захід» повернути ОСОБА_1 , земельну ділянку площею 0,81 га, кадастровий номер 0720883200:01:001:0039, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1235106007208, скасувати державну реєстрацію іншого речового права права оренди земельної ділянки зазначеної земельної ділянки, припинити право оренди ТзОВ «Волинь-Захід» на зазначену земельну ділянку.

Представник позивача, в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити. Разом з тим, не заперечував щодо заочного розгляду справи.

Представник відповідача ТОВ «Волинь-Захід» в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності, а також відзив на позов не подавав, хоча був вчасно і належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача до суду не з`явився з невідомих причин, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

За погодженням з представником позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.

Розгляд справи здійснювався за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв`язку, об`єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяв по суті, суд приходить до наступного висновку.

В частині 1 статті 15 ЦК України, визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з копією Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №646018, ОСОБА_1 на підставі розпорядження Горохівської районної державної адміністрації від 14 лютого 2006 року №46, кадастровий номер 0720883200:01:001:0039, є власником земельної ділянки площею 0,81 га, яка розташована на території Лобачівської сільської ради Горохівського району Волинської області, цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до копії договору оренди землі №54 від 20 березня 2009 року ОСОБА_1 та ТОВ «Волинь-Захід» уклали договір оренди землі, з якого вбачається, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Лобачівської сільської ради, площею 081 га, згідно Державного акта серії ЯБ №646018. Договір укладено на 10 (десять) років. (а.с.9,10).

Копією акту прийому передачі земельної ділянки за договором оренди від 20 березня 2009 року, підтверджується, що ОСОБА_1 передав земельну ТОВ «Волинь-Захід» земельну ділянку площею 0.81 га, що розташована на території Лобачівської сільської ради. (а.с.12).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №206281732 від 07 квітня 2020 року, власником земельної ділянки площею 0,81 га, кадастровий номер 0720883200:01:001:0039 є ОСОБА_1 , на підставі договору оренди від 20 березня 2009 року та угодою від 10 серпня 2016 року орендарем зазначеної земельної ділянки є ТзОВ «Волинь-Захід», зареєстровано Державним реєстратором Горохівською районною державною адміністрацією Волинської області Лотвіною Аллою Василівною, строк дії 15 років. (а.с.14).

Згідно з копією угоди про зміни та доповнення до договору оренди земельної ділянки зареєстрованого 31 серпня 2010 року №041008300049, від 10 серпня 2016 року, ОСОБА_1 , як власник земельної ділянки згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №646018, дійшли згоди з ТОВ «Волинь-Захід» про внесення в п.8 договору оренди земельної ділянки, щодо терміну оренди на 15 років. (а.с.19).

Згідно із частинами 1,4 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Частиною 3 статті 203 ЦК України, передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини 1 статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

В ч.1 ст.215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України, встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини 1 цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 2 статті 207 ЦК України, визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною 1 статті 627 ЦК України, і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина 1 статті 638 ЦК України).

За частиною 1 статті 14 Закону України «Про оренду землі», в редакції на час виникнення спірних правовідносин, договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Ухвалами суду від 25 серпня 2020 року, 24 листопада 2020 року, 03 червня 2021 року, 15 липня 2021 року, 14 вересня 2021 року, 23 листопада 2021 року, 23 червня 2022 року та 11 липня 2022 року витребовувався з ТзОВ «Волинь-Захід» оригінал угоди від 10 серпня 2016 року, укладену між ТзОВ «Волинь-Захід» та ОСОБА_1 про зміни та доповнення до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого від 31 серпня 2010 року №041008300049, однак, ТзОВ «Волинь-Захід» вимог ухвал суду не виконав, витребувані докази суду не надав, про причини невиконання не повідомив.

Ухвалою суду від 28 липня 2022 року витребувано з Луцької районної державної адміністрації, яка є правонаступником Горохівської районної державної адміністрації оригінал угоди від 10 серпня 2016 року, укладену між ТзОВ «Волинь-Захід» та ОСОБА_1 про зміни та доповнення до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого від 31 серпня 2010 року №041008300049.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали суду, Луцька районна державна адміністрація повідомила суд про відсутність оригіналу примірника витребуваної угоди, оскільки державний реєстратор після проведення відповідної державної реєстрації повертає оригінали документів заявнику.

Інші джерела, з яких можливо витребувати зазначену угоду, відсутні.

Ухвалою суду від 18 березня 2021 року була призначена почеркознавча експертиза для вирішення питання щодо відповідності підпису на угоді від 10 серпня 2016 року, укладеної між ТзОВ «Волинь-Захід» та ОСОБА_1 про зміни та доповнення до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого від 31 серпня 2010 року №041008300049 проставленому ОСОБА_1 .

Відповідно до повідомлення про неможливість проведення судової експертизи від 25 червня 2021 року №СЕ-19/103-21/2819-ПЧ, дана експертиза не була проведене, у зв`язку з невиконання клопотання експерта про надання оригіналу угоди від 10 серпня 2016 року про зміни та доповнення до договору оренди земельної ділянки зареєстрованого від 31 серпня 2010 року за №041008300049. (а.с.88).

Відповідно до ст. 109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 84 ЦПК України, у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Оскільки, відповідач ТзОВ «Волинь-Захід» умисно ухиляється від подання з неповажних причин оригіналу угоди від 10 серпня 2016 року, укладену між ТзОВ «Волинь-Захід» та ОСОБА_1 про зміни та доповнення до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого від 31 серпня 2010 року №041008300049, та жодного разу не повідомив причин не подання доказів, витребуваних судом, суд визнає обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, а саме, що підпис на оригіналі угоди від 10 серпня 2016 року, укладеної між ТзОВ «Волинь-Захід» та ОСОБА_1 про зміни та доповнення до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого від 31 серпня 2010 року №041008300049 вчинений не ОСОБА_1 .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) зазначено, що: «такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом з цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів. В даному позові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що слід відмовити не з підстав застосування наслідків пропуску позовної давності, а з підстав неналежно обраного способу захисту, яким, на думку суддів є усунення перешкод у користуванні належним позивачу майном. Оскільки така вимога останнім не пред`являлася у позові належить відмовити. Разом із цим Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, зазначивши, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено».

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц. (провадження № 14-499цс19) зазначено, що зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Таким чином, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивачка як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним їй майном, зокрема, шляхом пред`явлення вимоги про повернення земельної ділянки (негаторний позов).

У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 387/970/17 (провадження № 61-35152св18), від 26 серпня 2020 року в справах № 624/679/16-ц (провадження № 61-1543св17), № 624/606/16-ц (провадження № 61-1467св17), № 624/605/16-ц (провадження № 61-15859св18), від 27 серпня 2020 року у справі № 394/492/17 (провадження № 61-38150св18), від 23 вересня 2020 року у справі № 396/1857/16-ц (провадження № 61-17729св19) прийнятих після подання касаційної скарги.

Як вбачається з п.8 договору оренди землі від 20 березня 2009 року, цей договір було укладено сторонами на 10 років до 31 серпня 2020 року, оскільки державна реєстрація вказаного договору була здійснена 31 серпня 2010 року.

Відповідно до п.37 договору оренди землі від 20 березня 2009 року дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно ч.1 ст.31 ЗУ «Про оренду землі», договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Отже, станом на час розгляду справи строк дії договору оренди землі від 20 березня 2009 року сплив, його дія припинилась.

Пунктом 21 договору оренди землі від 20 березня 2009 року передбачено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він отримав її в оренду.

Відповідно до ч.1 ст.34 ЗУ «Про оренду землі», у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Згідно ч.1 ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 статті 391 ЦК України, передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Із досліджених в судовому засіданні доказів, суд приходить до висновку про те, що належна позивачу земельна ділянка в даний час фактично використовується відповідачем по справі, який заперечує проти її повернення власникові.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорюння та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

З урахуванням викладеного, ефективним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом повернення земельної ділянки. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Водночас суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

У пункті 46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 1 квітня 2020 року у справі №610/1030/18 (провадження №14-436цс19) визначено, що «відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне (пункт 6.30 постанови від 2 липня 2019 року у справі №48/340). Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі №669/927/16-ц).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2020 року у справі №125/702/17 (провадження №61-48842св18) зазначено, що: «реєстрація неукладеного між сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою».

Отже, реєстрація права оренди ТзОВ «Волинь-Захід» на вищевказану земельну ділянку, коли угоду до договору оренди ОСОБА_1 , фактично не підписував, тобто цей правочин є неукладеним, не відповідає вимогам закону.

За змістом статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права.

Виникнення спірних правовідносин обумовлено наявністю між ОСОБА_1 та ТзОВ «Волинь-Захід» спору про право оренди на земельну ділянку після 21 серпня 2020 року, оскільки, на думку позивача із закінчення строку дії договору оренди землі від 20 березня 2009 року відсутні правові підстави для користування відповідачем належною йому земельною ділянкою, угода щодо продовження строку дії оренди підписана не власником, а іншою невстановленою особою, тому є неукладеною, а державна реєстрація зазначеного правочину порушує права позивача на користування та розпорядження своєю власністю. Тому для забезпечення ефективного способу захисту порушених прав позивача, слід задовольнити позовні вимоги про припинення права оренди шляхом, зобов`язання відповідача повернути позивачу належну йому на праві власності земельну ділянку площею 0,81га та припинення права оренди ТзОВ «Волинь-Захід» шляхом скасування запису про державну реєстрацію додаткової угоди від 31 серпня 2010 року про зміни та доповнення до договору оренди земельної ділянки зареєстрованого 27 квітня 2017 року.

На переконання суду, зазначене вище, за умови припинення строку дії договору оренди землі від 20 березня 2009 року та висновку суду про те, що угода від 10 серпня 2016 року є неукладеною, свідчить про відсутність правових підстав для використання ТзОВ «Волинь-Захід» земельної ділянки кадастровий номер 0720883200:01:001:0039 та порушення права власності ОСОБА_1 , яке підлягає судовому захисту.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин позовні вимоги є підставними та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо витрат професійну правничу допомог суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Оскільки представником позивача заявлене відповідне клопотання до закінчення судових дебатів, суд при ухваленні рішення не вирішує питання про стягнення витрат на правничу допомогу.

Крім того, згідно з ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути у в користь позивача судовий збір в сумі 1681,60 гривень,

Керуючись ст.ст.3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 84, 109, 133, 141, 246, 247, 259, 263-265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинь-Захід»</a>, повернути ОСОБА_1 належну йому земельну ділянку площею 0,81 га. кадастровий №0720883200:01:001:0039, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1235106007208.

Скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 0,81 га з кадастровим №0720883200:01:001:0039, строком дії 15 років, проведеної 24 квітня 2017 року, державним реєстратором Лотвіною Аллою Василівною, номер запису про інше речове право: 20170105, орендар Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинь-Захід»</a>, орендодавець ОСОБА_1 .

Припинити право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-Захід»</a> на земельну ділянку площею 0,81 га. кадастровий №0720883200:01:001:0039, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1235106007208.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-Захід»</a> в користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) гривню 60 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторони у справі є:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: село Лобачівка, Луцький район, Волинська область, РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ТзОВ «Волинь-Захід», місце розташування: село Волиця Лобачівсьа, вулиця Маргарити Малиновської, 20, Луцький район, Волинська область, 45739, код ЄДРПОУ:36398905.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Луцька районна державна адміністрація, місцезнаходження: вулиця Ковельська, 53, місто Луцьк, Волинська область.

Дата складення повного тексту заочного рішення 26 жовтня 2022 року.

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області В.М. Сметана