Рішення

від 26.04.2023 по справі 155/690/20

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №155/690/20

Провадження №2/155/87/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2023 м. Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого-судді Сметани В.М.,

при секретарі судового засідання Воронюк Н.М.,

за участі: представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-Захід»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Луцька районна державна адміністрація, про витребування земельної ділянки, скасування державної реєстрації та припинення права оренди

УСТАНОВИВ:

Представник позивача 01 червня 2020 року звернувся до суду із позовом до відповідача про визнання недійсними угоди про зміни та доповнення до договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що йому належить земельна ділянка площею 0,81 га з кадастровим номером 0720883200:01:001:0039. Дана земельна ділянка призначена для ведення особистого селянського господарства та знаходиться на території Лобачівської сільської ради Горохівського району Волинської області.

Вказує, що довіритель уклав з відповідачем, договір №54 оренди вищевказаної земельної ділянки терміном на 10 років. Договір зареєстровано 31 серпня 2010 року у Горохівському районному відділі Волинської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» за №041008300049. Строк договору має закінчуватися 31 серпня 2020 року.

Також, зазначає, що в лютому 2020 року стало відомо, що якимось невідомим чином дія договору з відповідачем продовжена до 15 років, про що з відповідачем укладена додаткова угода, яку він не підписував.

Зазначає, що з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №206281732 від 07 квітня 2020 року вбачається, що 24 квітня 2017 року державним реєстратором Лотвіною Аллою Василівною Горохівської районної державної адміністрації Волинської області, до реєстру було внесено запис №20170105 про право оренди вищезазначеної земельної ділянки за орендарем ТОВ «Волинь-Захід» строком дії 15 років. Таке право виникло на підставі вищезазначеного договору оренди та угоди від 10 серпня 2016 року, видавник ТОВ «Волинь-Захід».

Також вказує, що будь яких додаткових угод ОСОБА_3 з ТОВ «Волинь-Захід» щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки №54 він не підписував та не укладав.

Враховуючи вищезазначене, представник позивача росить визнати недійсною угоду від 10 серпня 2016 року, укладену між ТОВ «Волинь-Захід» та ОСОБА_3 , про зміни та доповнення до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого 31 серпня 2010 року за №041008300049, скасувати запис про державну реєстрацію іншого речового права права оренди земельної ділянки площею 0,81 га строком дії 15 років за ТзОВ «Волинь-Захід», номер запису №20170105 від 24 квітня 2017 року та стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 05 червня 2020 року було відкрито провадження справі та постановлено розгляд справи поводити в порядку загального позовного провадження.

В підготовчому судовому засіданні представником позивача було подано заяву про зміну предмета позову, просить зобов`язати ТзОВ «Волинь-Захід» повернути ОСОБА_3 , земельну ділянку площею 0,81 га, кадастровий номер 0720883200:01:001:0039, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1235106007208, скасувати державну реєстрацію іншого речового права права оренди земельної ділянки зазначеної земельної ділянки, припинити право оренди ТзОВ «Волинь-Захід» на зазначену земельну ділянку.

Заочним рішенням суду від 26 жовтня 2022 року позов представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-Захід»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Луцька районна державна адміністрація, про витребування земельної ділянки, скасування державної реєстрації та припинення права оренди задавлено повністю.

Ухвалою суду від 28 грудня 2022 року заочне рішення суду від 26 жовтня 2022 року скасовано та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

В поданому суду відзиві на позовну заяву, представник відповідача ТзОВ «Волинь-Захід», вказував, що позов не визнає, позовні вимоги вважає такими що не підлягають до задоволення. Зазначає, що згідно угоди від 10 серпня 2016 року, ОСОБА_3 та ТзОВ «Волинь-Захід» дійшли згоди про внесення змін до п. 8 договору оренди земельної ділянки щодо терміну оренди на 15 років. Дана угода була підписана обома сторонами та зареєстрована в установленому Законом порядку. Крім того, оскільки позивач продовжував отримувати орендну плату за використання його землі, спірна угода вважається такою, що була схвалена позивачем. Також представник відповідача не погоджується з розміром витрат на правничу допомогу, оскільки такі витрати не обґрунтовані представником позивача.

У відповіді на відзив на позовну заяву представник позивача зазначає, що в ході розгляду справи суд неодноразово витребував у відповідача оригінал спірної угоди від 10 серпня 2018 року, який був наданий лише після скасування заочного рішення. З наданого примірника даної угоди вбачається, що підпис Орендодавця відсутні, що свідчить що позивач даної угоди не підписував. Крім того, вказує, про необґрунтованість доводів представника відповідача щодо схвалення спірної угоди позивачем шляхом отримання орендної плати за 2021 рік, оскільки таке схвалення не передбачено Законом і покликання представника відповідача на судову практику Верховного суду є нерелевантним, оскільки стосується зовсім інших правовідносин. З огляду на викладене, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача, в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених в ньому та просив його задовольнити, а також стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 гривень.

Представник відповідача ТОВ «Волинь-Захід» в судовому засіданні позов не визнав, заперечував щодо його задоволення з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив відмовити в задоволені позову.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача до суду не з`явився з невідомих причин, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв`язку, об`єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяв по суті, суд приходить до наступного висновку.

В частині 1 статті 15 ЦК України, визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з копією Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №646018, ОСОБА_3 на підставі розпорядження Горохівської районної державної адміністрації від 14 лютого 2006 року №46, кадастровий номер 0720883200:01:001:0039, є власником земельної ділянки площею 0,81 га, яка розташована на території Лобачівської сільської ради Горохівського району Волинської області, цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до копії договору оренди землі №54 від 20 березня 2009 року ОСОБА_3 та ТОВ «Волинь-Захід» уклали договір оренди землі, з якого вбачається, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Лобачівської сільської ради, площею 081 га, згідно Державного акта серії ЯБ №646018. Договір укладено на 10 (десять) років. (а.с.9,10).

Копією акту прийому передачі земельної ділянки за договором оренди від 20 березня 2009 року, підтверджується, що ОСОБА_3 передав земельну ТОВ «Волинь-Захід» земельну ділянку площею 0.81 га, що розташована на території Лобачівської сільської ради. (а.с.12).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №206281732 від 07 квітня 2020 року, власником земельної ділянки площею 0,81 га, кадастровий номер 0720883200:01:001:0039 є ОСОБА_3 , на підставі договору оренди від 20 березня 2009 року та угодою від 10 серпня 2016 року орендарем зазначеної земельної ділянки є ТзОВ «Волинь-Захід», зареєстровано Державним реєстратором Горохівською районною державною адміністрацією Волинської області Лотвіною Аллою Василівною, строк дії 15 років. (а.с.14).

Згідно з копією угоди про зміни та доповнення до договору оренди земельної ділянки зареєстрованого 31 серпня 2010 року №041008300049, від 10 серпня 2016 року, ОСОБА_3 , як власник земельної ділянки згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №646018, дійшли згоди з ТОВ «Волинь-Захід» про внесення в п.8 договору оренди земельної ділянки, щодо терміну оренди на 15 років. (а.с.19).

Згідно із частинами 1,4 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Частиною 3 статті 203 ЦК України, передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини 1 статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

В ч.1 ст.215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України, встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини 1 цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 2 статті 207 ЦК України, визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною 1 статті 627 ЦК України, і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина 1 статті 638 ЦК України).

За частиною 1 статті 14 Закону України «Про оренду землі», в редакції на час виникнення спірних правовідносин, договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Ухвалами суду від 25 серпня 2020 року, 24 листопада 2020 року, 03 червня 2021 року, 15 липня 2021 року, 14 вересня 2021 року, 23 листопада 2021 року, 23 червня 2022 року та 11 липня 2022 року витребовувався з ТзОВ «Волинь-Захід» оригінал угоди від 10 серпня 2016 року, укладену між ТзОВ «Волинь-Захід» та ОСОБА_3 про зміни та доповнення до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого від 31 серпня 2010 року №041008300049, однак, ТзОВ «Волинь-Захід» вимог ухвал суду не виконав, витребувані докази суду не надав, про причини невиконання не повідомив.

Ухвалою суду від 28 липня 2022 року витребувано з Луцької районної державної адміністрації, яка є правонаступником Горохівської районної державної адміністрації оригінал угоди від 10 серпня 2016 року, укладену між ТзОВ «Волинь-Захід» та ОСОБА_3 про зміни та доповнення до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого від 31 серпня 2010 року №041008300049.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали суду, Луцька районна державна адміністрація повідомила суд про відсутність оригіналу примірника витребуваної угоди, оскільки державний реєстратор після проведення відповідної державної реєстрації повертає оригінали документів заявнику (а.с. 170 т.1)

Інші джерела, з яких можливо витребувати зазначену угоду, відсутні.

Ухвалою суду від 18 березня 2021 року була призначена почеркознавча експертиза для вирішення питання щодо відповідності підпису на угоді від 10 серпня 2016 року, укладеної між ТзОВ «Волинь-Захід» та ОСОБА_3 про зміни та доповнення до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого від 31 серпня 2010 року №041008300049 проставленому ОСОБА_3 .

Відповідно до повідомлення про неможливість проведення судової експертизи від 25 червня 2021 року №СЕ-19/103-21/2819-ПЧ, дана експертиза не була проведене, у зв`язку з невиконання клопотання експерта про надання оригіналу угоди від 10 серпня 2016 року про зміни та доповнення до договору оренди земельної ділянки зареєстрованого від 31 серпня 2010 року за №041008300049. (а.с.88).

Відповідно до ст. 109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 84 ЦПК України, у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

В подальшому, після скасування заочного рішення, представником позивача разом з відзивом на позовну заяву було надано суду примірник угоди про зміни та доповнення до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого від 31 серпня 2010 року за № 041008300049 від 10 серпня 2016 (а.с.15 т.2).

З даного примірника вбачається, що в реквізитах сторін в графі Орендодавець ОСОБА_3 відсутній підпис. Крім того, даний примірник виготовлений за допомогою копіювання з іншого документа.

Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача, що це єдиний наявний оригінал спірної угоди, який є в розпорядженні відповідача ТзОВ «Волинь-Захід». Примірник даної угоди, на якому наявний підпис Орендодавця ОСОБА_3 був наданий державному реєстратору і не був повернутий ТзОВ «Волинь-Захід».

Однак, в супереч ст. 81 ЦПК України не подано суду жодних доказів на підтвердження вказаної обставини. Крім того, дане твердження представника відповідача спростовується листом № 2961/26/2-22 від 29 вересня 2022 року Луцької районної державної адміністрації про відсутність оригіналу примірника витребуваної угоди, оскільки державний реєстратор після проведення відповідної державної реєстрації повертає оригінали документів заявнику.

Таким чином, відповідачем не подано суду доказів на спростовування доводів позивача щодо не підписання ОСОБА_3 угоди про зміни та доповнення до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого від 31 серпня 2010 року за № 041008300049 від 10 серпня 2016, а тому суд приходить до висновку, що вказаний правочин є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) зазначено, що: «такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом з цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів. В даному позові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що слід відмовити не з підстав застосування наслідків пропуску позовної давності, а з підстав неналежно обраного способу захисту, яким, на думку суддів є усунення перешкод у користуванні належним позивачу майном. Оскільки така вимога останнім не пред`являлася у позові належить відмовити. Разом із цим Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, зазначивши, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено».

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц. (провадження № 14-499цс19) зазначено, що зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Таким чином, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивачка як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним їй майном, зокрема, шляхом пред`явлення вимоги про повернення земельної ділянки (негаторний позов).

У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 387/970/17 (провадження № 61-35152св18), від 26 серпня 2020 року в справах № 624/679/16-ц (провадження № 61-1543св17), № 624/606/16-ц (провадження № 61-1467св17), № 624/605/16-ц (провадження № 61-15859св18), від 27 серпня 2020 року у справі № 394/492/17 (провадження № 61-38150св18), від 23 вересня 2020 року у справі № 396/1857/16-ц (провадження № 61-17729св19) прийнятих після подання касаційної скарги.

Як вбачається з п.8 договору оренди землі від 20 березня 2009 року, цей договір було укладено сторонами на 10 років до 31 серпня 2020 року, оскільки державна реєстрація вказаного договору була здійснена 31 серпня 2010 року.

Відповідно до п.37 договору оренди землі від 20 березня 2009 року дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно ч.1 ст.31 ЗУ «Про оренду землі», договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Отже, станом на час розгляду справи строк дії договору оренди землі від 20 березня 2009 року сплив, його дія припинилась.

Пунктом 21 договору оренди землі від 20 березня 2009 року передбачено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він отримав її в оренду.

Відповідно до ч.1 ст.34 ЗУ «Про оренду землі», у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Згідно ч.1 ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 статті 391 ЦК України, передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Із досліджених в судовому засіданні доказів, суд приходить до висновку про те, що належна позивачу земельна ділянка в даний час фактично використовується відповідачем по справі, який заперечує проти її повернення власникові.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорюння та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

З урахуванням викладеного, ефективним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом повернення земельної ділянки. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Водночас суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

У пункті 46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 1 квітня 2020 року у справі №610/1030/18 (провадження №14-436цс19) визначено, що «відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне (пункт 6.30 постанови від 2 липня 2019 року у справі №48/340). Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі №669/927/16-ц).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2020 року у справі №125/702/17 (провадження №61-48842св18) зазначено, що: «реєстрація неукладеного між сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою».

Отже, реєстрація права оренди ТзОВ «Волинь-Захід» на вищевказану земельну ділянку, коли угоду до договору оренди ОСОБА_3 , фактично не підписував, тобто цей правочин є неукладеним, не відповідає вимогам закону.

За змістом статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права.

Виникнення спірних правовідносин обумовлено наявністю між ОСОБА_3 та ТзОВ «Волинь-Захід» спору про право оренди на земельну ділянку після 21 серпня 2020 року, оскільки, на думку позивача із закінчення строку дії договору оренди землі від 20 березня 2009 року відсутні правові підстави для користування відповідачем належною йому земельною ділянкою, угода щодо продовження строку дії оренди не підписана власником, тому є неукладеною, а державна реєстрація зазначеного правочину порушує права позивача на користування та розпорядження своєю власністю. Тому для забезпечення ефективного способу захисту порушених прав позивача, слід задовольнити позовні вимоги про припинення права оренди шляхом, зобов`язання відповідача повернути позивачу належну йому на праві власності земельну ділянку площею 0,81га та припинення права оренди ТзОВ «Волинь-Захід» шляхом скасування запису про державну реєстрацію додаткової угоди від 31 серпня 2010 року про зміни та доповнення до договору оренди земельної ділянки зареєстрованого 27 квітня 2017 року.

На переконання суду, зазначене вище, за умови припинення строку дії договору оренди землі від 20 березня 2009 року та висновку суду про те, що угода від 10 серпня 2016 року є неукладеною, свідчить про відсутність правових підстав для використання ТзОВ «Волинь-Захід» земельної ділянки кадастровий номер 0720883200:01:001:0039 та порушення права власності ОСОБА_3 , яке підлягає судовому захисту.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин позовні вимоги є підставними та такими, що підлягають до задоволення.

Суд оцінюєкритично доводипредставника позивачащодо схвалення спірної угоди позивачем шляхом отримання орендної плати за 2021 рік, а також щодо переважного права відповідача на укладення договору оренди на новий строк, оскільки таки доводи не обґрунтовуються відповідними нормами Закону. Покликання представника відповідача у відзиві на позовну заяву на судову практику Верховного суду не стосується даних правовідносин.

Щодо витрат професійну правничу допомог суд зазначає наступне.

Відповідно до положень пунктів 1, 4 частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями частин 1-4 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з правилами пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України, визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з вимогами ч.5, 6 ст.137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правничу допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами ч.3 ст.27 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу врегульовано Главою 63 Цивільного Кодексу України.

Зокрема, ст.903 ЦК України, передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку , що встановлені договором.

Стаття 632 ЦК України, регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадку і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна в договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно ст.30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та\або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та\або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача надано наступні документи: копію договору про надання правничої допомоги від 28 лютого 2020 року; вартість послуг адвокатського об`єднань; рахунок №98 від 28 жовтня 2022 року; акт прийому передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги від 28 лютого 2020 року.

Відповідно до п.4.3 договору про надання правничої допомоги сторони визначили, що оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3 робочих днів з моменту отримання клієнтом рахунку від адвокатського об`єднання.

Встановлено, що акт приймання передачі наданих послуг, виконаних робіт між сторонами було складено 28 жовтня 2022 року.

Згідно з додатком №1 до договору про надання правової допомоги від 28 лютого 2020 року, було узгоджена оплата правової допомоги, загальна вартість правової допомоги складає 10000,00 гривень, яка сплачена повинна бути до 31 жовтня 2022 року.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, враховуючи з конкретних обставин справи, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 гривень.

Крім того, згідно з ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути у в користь позивача судовий збір в сумі 1681,60 гривень,

Керуючись ст.ст.3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 84, 109, 133, 141, 246, 247, 259, 263-265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинь-Захід»</a>, повернути ОСОБА_3 належну йому земельну ділянку площею 0,81 га. кадастровий №0720883200:01:001:0039, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1235106007208.

Скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 0,81 га з кадастровим №0720883200:01:001:0039, строком дії 15 років, проведеної 24 квітня 2017 року, державним реєстратором Лотвіною Аллою Василівною, номер запису про інше речове право: 20170105, орендар Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинь-Захід»</a>, орендодавець ОСОБА_3 .

Припинити право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-Захід»</a> на земельну ділянку площею 0,81 га. кадастровий №0720883200:01:001:0039, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1235106007208.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-Захід»</a> в користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) гривню 60 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-Захід»</a> на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторони у справі є:

Позивач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ТзОВ «Волинь-Захід», місце розташування: село Волиця Лобачівсьа, вулиця Маргарити Малиновської, 20, Луцький район, Волинська область, 45739, код ЄДРПОУ:36398905.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Луцька районна державна адміністрація, місцезнаходження: вулиця Ковельська, 53, місто Луцьк, Волинська область.

Дата складення повного тексту рішення 05 травня 2023 року.

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області В.М. Сметана