Рішення

від 21.10.2022 по справі 943/1875/21

БУСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер №943/1875/21

Провадження № 2/943/382/2022

21 жовтня 2022 року

Буський районний суд Львівської області у складі:

головуючого-судді - Коса І.Б.,

секретаря судового засідання - Дутки С.І.

за участю позивача ОСОБА_1 ,

за участю представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Буськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти, культури, розвитку туризму, молоді та спорту Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із указаним позовом, у якому просить: визнати незаконним та скасувати наказ т.в.о начальника відділу освіти, культури, розвитку туризму, молоді та спорту від 25.08.2021 року №74 «Про звільнення директора закладу загальної середньої освіти у зв`язку із закінченням трудового договору»; поновити його на посаді директора Красненського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №2 Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області; стягнути з відділу освіти, культури, розвитку туризму, молоді та спорту Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час перебування у вимушеному прогулі.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 покликається нате,що вінпрацював напосаді директораКрасненського закладузагальної середньоїосвіти І-ІІІступенів №2Красненської селищноїради Золочівськогорайону Львівськоїобласті згідноукладеного ниміз Секторомосвіти Буськоїрайонної державноїадміністрації Львівськоїобласті контрактустроком до30червня 2021року.Однак,25серпня 2021року відповідачембуло виданоспірний наказпро звільненняпозивача іззайманої посадидиректора школау зв`язкуіз закінченнямстроку діїтрудового договоруна підставіп.2ст.36КЗпП України,який позивачвважає незаконним,необгрунтованим ітаким,що підлягаєскасуванню.Так,22червня 2021року наказомвідповідача №50позивачу буланадана основнащорічна відпусткатривалістю 56днів,починаючи із29червня 2021року до24серпня 2021року,після виходуз цієївідпустки позивачпродовжував виконуватисвої посадовіобов`язки,а згодомпозивачу сталовідомо провинесення наказупро йогозвільнення,хоча самконтракт укладавсяне ізвідповідачем (ізвідповідачем позивачне укладавжодного контракту),а ізСектором освітиБуської районноїдержавної адміністраціїЛьвівської області,відтак вважаєвідповідача неуповноваженимна винесенняспірного наказу№74від 25.08.2021року. Отже, позивач вважає, що його звільнення з роботи проведено без дотримання вимог трудового законодавства, а тому просить заявлений позов про визнання протиправнимта скасуваннянаказу,поновлення нароботі тастягнення середньогозаробітку зачас вимушеногопрогулу задовольнити повністю.

Ухвалою судді від 11.10.2021 року відкрито загальне позовне провадження із призначенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 31.03.2022 року витребувано у Відділі освіти, культури, розвитку туризму, молоді та спорту Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області такі докази: оригінал заяви ОСОБА_1 про надання відпустки з вхідним номером 7-к від 22 червня 2021 року; належним чином завірену копію журналу вхідної кореспонденції Відділу освіти, культури, розвитку туризму, молоді та спорту Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області за 2021 рік.

Ухвалою суду від 24.06.2022 року витребувано у Відділі освіти, культури, розвитку туризму, молоді та спорту Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області такі докази: оригінал журналу вхідної кореспонденції Відділу освіти, культури, розвитку туризму, молоді та спорту Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області за 2021 рік (для огляду у судовому засіданні); належним чином завірену копію контракту (строкового трудового договору), укладеного між Відділом освіти Буської районної державної адміністрації Львівської області та ОСОБА_1 (для долучення до матеріалів справи).

Ухвалою суду від 15.09.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу за вищевказаним позовом до розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав частково, виходячи із вищенаведених мотивів, а також звернув увагу суду на те, що він пропрацював на посаді директора Красненської СШ близько двадцяти років і добросовісно виконавував свої посадові обов`язки до останнього часу. У 2020 році його перевели на контракт, на який він добровільно погодився, про що подав відповідну письмову заяву від 29.06.2020 року строком на один рік, оскільки був пенсійноного віку. Згодом змінилась територіальна приналежність, внаслідок чого очолювана ним школа перейшла із Буського відділу освіти до Красненського відділу освіти. Також позивач вважав, що вказаний контракт йому продовжать, оскільки раніше отримав позитивну відповідь щодо продовження контракту. У відпустку позивач не ходив, а 25.08.2021 року його повідомила начальник відділу освіти, культури, розвитку туризму, молоді та спорту Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області Швед Х.Р., що його звільнено по закінченню строкового трудового договору. Крім того, позивач покликається на фальсифікації відділом освіти документів про його відпустку, однак наголосив, що із будь-якими заявами до правоохоронних органів із цього приводу він не звертався. Зокрема, заяву від 22.06.2021 року про надання йому відпустки позивач писав без зазначення у ній дати, але хотів лише три дні відпустки, а із наказом про надання йому цієї відпустки не був ознайомлений. Також він продовжував ходити на роботу під час відпустки, де контролював облаштування на території школи спортивного майданчика зі штучним покриттям і ремонту шкільних приміщень. Щодо виплати йому відпускних коштів наперед до відпустки у розмірі 42800 грн., він уваги не звернув, незважаючи на те, що його середньомісячний заробіток становив близько 15000 грн. Крім того, позивач звернув увагу на те, що він є інвалідом І групи по зору, пройшов ряд оперативних втручань, а тому на даний час не може продовжувати працювати на посаді директора за станом здоров`я, яка йому зараз не потрібна. Відтак від указаної вимоги про поновлення його на посаді директора шкоди відмовляється та просить не розглядати цю вимогу. Натомість, позивач просить суд виключно визнати незаконним та скасувати наказ про його звільнення з роботи та стягнути із відповідача середній заробіток за весь час перебування у вимушеному прогулі.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги заперечив та просив у їх задоволенні відмовити повністю, оскільки позивач перебував із відповідачем на умовах строкового трудового договору, а із займаної посади був звільнений законно (по завершенню дії строкового трудового договору). Перед звільненням позивачу було надано щорічну основну відпустку, а по її завершення видано наказ про його звільнення з роботи та проведено відповідні нарахування відпускних коштів позивачу, що вказує на його перебування у цій відпустці. Також позивачем підписано журнал обліку робочого часу у 2021 році та наказ по школі, де про вказану відпустку було зазначено.

У раніше поданих відзиві на позовну заяву (вх. №6485 від 01.11.2021) та письмових поясненнях до відзиву (вх. №6950 від 18.11.2021), відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та необгрунтованими. Покликається на те, що 30.06.2020 року Сектором освіти Буської районної державної адміністрації Львівської області було переведено ОСОБА_1 на посаду директора Красненського ЗЗСО І-ІІІ ступенів №2 на умовах строкового трудового договору (за згодою) терміном на 1 рік (термін закінчення договору 30.06.2021). 22 червня 2021 року згідно заяви ОСОБА_1 йому була надана відпустка із 29.06.2021року по 24.08.2021 року. Відповідно до абзацу 2 ст. 3 Закону України «Про відпустки», 25.08.2021 року відділом освіти, культури, розвитку туризму, молоді та спорту Красненської селищної ради було видано наказ №74 про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку з закінченням строкового трудового договору. Відповідно, позивач, підписуючи цей наказ, був ознайомлений із його змістом, в тому числі стосовно підстав зміни, припинення та розірвання строкового трудового договору. При цьому, слід зазначити, що жодних зауважень з боку ОСОБА_1 щодо змісту наказу, який був виданий Сектором освіти Буської районної держаної адміністрації Львівської області, не надходило ні в усній, ні у письмовій формі впродовж часу перебування на посаді директора. Відповідно до п. 3 Положення про порядок укладення контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1993, наймання на роботу керівника підприємства, що є у державній власності, здійснюється шляхом укладення з ним контракту. Позивач свою волю на укладення строкового трудового договору виявив під час його укладення, а тому погодився на припинення такого договору у разі закінчення строку, на який його було укладено, отже, підстав для скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 немає. Припинення трудового договору по закінченні строку не потребує заяви чи якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він вже виразив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. Одночасно він виразив і волю на припинення такого трудового договору по закінченні строку, на який він був укладений. Також, відповідач указує, що згідно ст. 3 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника у зв`язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки. Крім того відповідач покликається на те, що у 2021 році, відповідно до Закону У крани «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій» було створено Красненську територіальну громаду, яка представлена Красненською селищною радою, до якої відповідно Буською районною радою було передано ряд шкіл, у тому числі Красненський ЗЗСО І-ІІІ ст. №2, де на посаді директора працював позивач (Красненська селищна рада прийняла рішення про прийняття вказаної школи до комунальної власності та увійшла до складу засновників школи). Законом України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» та Законом Украни «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій» визначено, що об`єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою. Відповідно до ст. 36 КЗпП України зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації, злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується (ч. 4 ст. 36 КЗпП України). Тому відповідач вважає невірним твердження позивача про відсутність у нього повноважень видавати спірний наказ у зв`язку із закінченням терміну контракту. Закінчення терміну дії контракту і видання у зв`язку із цим наказу або розпорядження про звільнення не є ініціативою про розірвання трудового договору, а лише доводить відсутність ініціативи переукласти або продовжити трудовий контракт, тобто відсутність ініціативи встановити трудові відносини. У такому разі звільнення має бути проведено саме на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України (закінчення строку дії контракту). Отже, враховуючи вищенаведене, відповідач вважає спірний наказ про звільнення позивача законним, а останнім жодними належними та допустимими доказами не було доведено незаконність його звільнення. Відтак, просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю за їх безпідставністю.

Позивач не скористався своїм правом на подання відповіді на відзив у порядку, передбаченому статтею 179 ЦПК України, однак подав додаткові пояснення (вх. №405 від 25.01.2022). У них позивач, реагуючи на поданий відповідачем відзив на позовну заяву, звертає увагу на неподання відповідачем жодних доказів на підтвердження нявності заяви ОСОБА_1 про надання йому відпустки у період із 26.06.2021 по 25.08.2021. Натомість, позивач вказує, що після закінчення строку дії контракту, він продовжував здійснювати свої посадові обов`язки директора школи з метою підготовки до наступного навчального року, а тому наведене вказує, на думку позивача, про продовження трудових відносин. Крім того, позивач указує, що відповідачем не надано доказів на підтвердження своїх повноважень на розірвання із позивачем строкового трудового договору, що був укладений між ним та Сектором освіти Буської районної державної адміністрації Львівської області, а тому на думку позивача, при зміні роботодавця необхідно було укласти додаткову угоду внаслідок зміни підпорядкування роботодавця, чого відповідачем не зроблено. Відтак, позивач вважає доводи відповідача необгрунтованими і такими, що не заслуговують увагу при ухваленні судового рішення.

Відповідач направив до суду відповідь на доповнення до позовної заяви (вх. №843 від 14.02.2022), у якій звертає увагу на те, що позивачу ОСОБА_1 була надана щорічна основна відпустка з 29.06.2021 року до 24.08.2021 року, на підтвердження чого долучив до матеріалів справи копію наказу №50 від 22.06.2021 року (про надання ОСОБА_1 основної щорічної відпустки тривалістю 56 календарних днів з 29 червня до 24 серпня 2021 року за відпрацьований період з 01.09.2020 року по 31.08.2021 року з виплатою допомоги на оздоровлення), а також заяви самого ОСОБА_1 від 22.06.2021 року (про надання позивачу відпустки за перепрацьований 2020-2021 рік). Відтак, відповідач просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали та з`ясувавши дійсні обставини справи, перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільногосудочинства єсправедливий,неупереджений тасвоєчасний розгляді вирішенняцивільних справз метоюефективного захиступорушених,невизнаних абооспорюваних прав,свобод чиінтересів фізичнихосіб,прав таінтересів юридичнихосіб,інтересів держави.

Відповідно частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено частиною першою статті 13 ЦПК України, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно частинипершої тадругої статті89ЦПК Українисуд оцінюєдокази засвоїм внутрішнімпереконанням,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному,об`єктивному табезпосередньому дослідженнінаявних усправі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами п`ятою сьомоюстатті 81цього Кодексупередбачено,що доказиподаються сторонамита іншимиучасниками справи. Доказуванняне можеґрунтуватися наприпущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Частиною 6 статті 43 Конституції України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно положеньчастини першоїта другоїстатті 23КЗпП Українитрудовий договірможе бути безстроковим,що укладаєтьсяна невизначенийстрок; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким,що укладаєтьсяна часвиконання певноїроботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 24 КЗпП України укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Аналогічно, у разі припинення трудового договору незалежно від підстав власником або уповноваженим ним органом видається відповідний наказ (розпорядження).

Як роз`яснив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 09.02.2022 року в справі №754/14455/19, що укладення строкового трудового договору можливе за погодженням сторін, без згоди працівника укладення такого договору є неможливим.

Судом встановлено, що наказом сектору освіти Буської районної державної адміністрації Львівської області №85-К від від 30.06.2020 року ОСОБА_1 переведено на посаду директора Красненського ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 на умовах строкового договору (за згодою) із 01 липня 2020 року терміном на один рік із збереженням обсягу роботи, відповідної кваліфікації, основної щорічної відпустки, матеріальної допомоги на оздоровлення, щорічної винагороди за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків та інших прав педагогічних працівників (а.с. 32, 180).

Як убачається із матеріалів справи, що виданню вищевказаного наказу сектору освіти передувала заява ОСОБА_1 від 25.06.2020 року, де позивач надав свою згоду на продовження трудових відносин на умовах строкового трудового договору на один рік із 01 липня 2020 року до 30 червня 2021 року (а.с. 181).

Наказом директора Красненського ЗЗСО І-ІІІ ступенів №2 Бабюка М.М. від 17.05.2021 року «Про надання основних відпусток педагогічним працівникам Красненського ЗЗСО І-ІІІ ступенів №2» педагогічним працівникам школи було надано щорічні основні відпустки у 2021 році, зокрема, директору школи Бабюку М.М. (позивачу в справі) була передбачена відпустка тривалістю 56 календарних днів з 29 червня до 24 серпня 2021 року. Вказаний наказ підписаний самим позивачем, як директором школи, а також скріплений печаткою школи, про що вбачається зі справи (а.с. 167).

Так, у червні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся із письмовою заявою до т.в.о начальника відділу освіти Красненського ОТГ Швед Х.Р. із письмовою заявою, у якій просив надати йому відпустку за перепрацьований 2020-2021 рік (а.с. 95).

Наказом т.в.о начальника відділу освіти, культури, розвитку туризму, молоді та спорту Красненської селищної ради №50 від 22.06.2021 року «Про надання основної щорічної відпустки» надано ОСОБА_1 , директору Красненського ЗЗСО І-ІІІ ступенів №2 Красненської селищної ради, основну щорічну відпустку тривалістю 56 календарних днів з 29 червня до 24 серпня 2021 року за відпрацьований період з 01.09.2020 року по 31.08.2021 року з виплатою допомоги на оздоровлення (а.с. 94).

Як убачається із табеля обліку робочого часу Красненського ЗЗСО І-ІІІ ступенів №2 за червень, липень і серпень 2021 року, що директор школи Бабюк М.М. (позивач у справі) у вищевказаний період часу перебував у відпустці до 24.08.2021 року. Крім того, табель обліку робочого часу за червень 2021 року підписаний самим же позивачем із зазначенням про перебування його у відпустці (а.с. 182-183, 193-198).

Із наявної у справі відомості розподілу витрат працівників школи від 17.06.2021 року та розрахункового листа за червень 2021 року вбачається, що за 2 дні червня, 31 день липня і 23 дні серпня 2021 року позивачу ОСОБА_1 17 червня 2021 року були виплачені відпускні кошти перед початком вищезгаданої відпустки у розмірі 42800,00 грн. (авансу) та виплаченої зарплати в сумі 8599,16 грн. (а.с. 168-170, 199).

Наказом т.в.о начальника відділу освіти, культури, розвитку туризму, молоді та спорту Красненської селищної ради №74 від 25.08.2021 року «Про звільнення директора закладу загальної середньої освіти у зв`язку із закінченням трудового договору» трудові відносини із ОСОБА_1 були припинені на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України (у зв`язку з закінченням строкового трудового договору).

Вищевказані фактичні обставини щодо добровільного укладення позивачем строкового трудового договору терміном на один рік із 01 липня 2020 року до 30 червня 2021 року, підтверджується наявними у матеріалах справи письмовими доказами (а.с. 32, 180, 181) та не оспорюються учасниками справи, а тому в силу вимог частини першої статті 82 ЦПК України вказані обставини не підлягають доказуванню, оскільки суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Частиною другою статті 3 Закону України «Про відпустки» передбачено, що у разі звільнення працівника у зв`язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки.

Пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України передбачено, що однією із підстав припинення трудового договору, серед іншого, є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Відповідно до висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 13.01.2021 року в справі №607/18957/18, зазначено, що припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. У цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частиною першою статті 36 КЗпП України. Закінчення строку трудового договору (контракту) припиняє трудові правовідносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна зі сторін трудового договору - працівник чи власник або уповноважений ним орган. При такому волевиявленні однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових правовідносин.

Крім того, як роз`яснив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.03.2018 року в справі №664/2284/16-ц, що закінчення терміну дії контракту і видання у зв`язку із цим наказу або розпорядження про звільнення не є ініціативою про розірвання трудового договору, а лише доводить відсутність ініціативи переукласти або продовжити трудовий контракт, тобто відсутність ініціативи встановити трудові відносини. В такому випадку звільнення має бути проведено саме на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України (закінчення строку дії контракту).

Як встановлено судом, що 30 червня 2020 року згідно наказу сектору освіти Буської районної державної адміністрації Львівської області №85-К ОСОБА_1 переведено на посаду директора Красненського ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 на умовах строкового договору із 01 липня 2020 року терміном на один рік за його згодою (письмова заява-згода ОСОБА_1 від 25.06.2020), що не заперечується позивачем.

Таким чином, волевиявлення ОСОБА_1 на укладення строкового трудового договору підтверджується його письмовою заявою від 25.06.2020 року, а також виданим на підставі цієї заяви наказом роботодавця №85-К від 30.06.2020 року, в якому вказано, що працівника прийнято на роботу на умовах строкового трудового договору, з яким позивача ознайомлено під підпис. Протягом дії цього строкового трудового договору позивач не оскаржував його умови з підстав порушення його трудових прав, що свідчить про погодження позивача з умовами цього договору, зокрема щодо його строковості, що узгоджується із правовим висновком КЦС ВС у постанові від 13.01.2021 в справі №607/18957/18.

Відтак, із аналізу наведених вище норм права та встановлених судом обставин вбачається, що звільнення позивача з роботи за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України здійснено відповідачем з дотриманням норм трудового законодавства, а тому підстав для визнання незаконним та скасування наказу відповідача №74 від 25.08.2021 року, суд не вбачає.

Крім того, на думку суду, не заслуговують на увагу покликання позивача про продовження ним трудових відносин із відповідачем після закінчення строку дії контракту, зважаючи на продовження здійснення позивачем своїх посадових обов`язків директора школи з метою підготовки до наступного навчального року, оскільки доказів цьому позивачем не надано.

Зокрема, покликання ОСОБА_1 на неподання відповідачем жодних доказів на підтвердження нявності його заяви про надання відпустки у період із 26.06.2021 по 25.08.2021, як на відсутність підстав для припинення із ним трудового договору після спливу строку дії такого, спростовуються заявою позивача (без зазначення дати), у якій він просив надати йому відпустку за перепрацьований 2020-2021 рік (а.с. 95), про що він не заперечив у судовому засіданні, а також наказом відповідача №50 від 22.06.2021, яким задоволено вказану заяву позивача та надано йому основну щорічну відпустку тривалістю 56 календарних днів з 29 червня до 24 серпня 2021 року за відпрацьований період з 01.09.2020 року по 31.08.2021 року з виплатою допомоги на оздоровлення (а.с. 94).

Крім того, згадані доводи позивача спростовуються підписаним ним власноручно наказом від 17.05.2021 року «Про надання основних відпусток педагогічним працівникам Красненського ЗЗСО І-ІІІ ступенів №2», в силу якого педагогічним працівникам школи було надано щорічні основні відпустки у 2021 році, зокрема, директору школи Бабюку М.М. (позивачу в справі) була передбачена відпустка тривалістю 56 календарних днів з 29 червня до 24 серпня 2021 року. Вказаний факт не заперечувався і визнаний позивачем у судовому засіданні (а.с. 167).

Також позивачем не заперечувалося і те, що табель обліку робочого часу за червень 2021 року по школі був підписаний самим же позивачем із зазначенням про перебування його у відпустці у вищевказаний період. Як убачається із табеля обліку робочого часу Красненського ЗЗСО І-ІІІ ступенів №2 за червень, липень і серпень 2021 року, що директор школи Бабюк М.М. (позивач у справі) у вищевказаний період часу перебував у відпустці до 24.08.2021 року (а.с. 182-183, 193-198).

Більше того, як убачається із наявної у справі відомості розподілу витрат працівників школи від 17.06.2021 року та розрахункового листа за червень 2021 року, що за 2 дні червня, 31 день липня і 23 дні серпня 2021 року позивачу ОСОБА_1 17 червня 2021 року були виплачені відпускні кошти перед початком вищезгаданої відпустки у розмірі 42800,00 грн. (авансу) та виплаченої зарплати в сумі 8599,16 грн. (а.с. 168-170, 199), чого ним в судовому засіданні не заперечено.

При цьому, на думку суду, не заслуговують на увагу покликання позивача щодо фальсифікації відділом освіти документів про його відпустку і те, що заяву про надання йому відпустки позивач писав без зазначення у ній дати та хотів лише три дні відпустки, оскільки такі твердження є припущеннями, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами і, як зазначив у судовому засіданні сам позивач, що із будь-якими заявами до правоохоронних органів із цього приводу він не звертався.

Частиною другою статті 3 Закону України «Про відпустки» передбачено, що у разі звільнення працівника у зв`язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки.

Відтак, оскільки дія строкового трудового договору із позивачем закінчувалась 30 червня 2021 року, до спливу якого йому було надано щорічну основну відпустку тривалістю 56 календарних днів, починаючи із 29 червня до 24 серпня 2021 року, час якої перевищив строк трудового договору, а тому чинність такого договору згідно вищевказаного положення закону продовжилась до закінчення відпустки (24.08.2021), а тому звільнення позивача із займаної посади директора закладу загальної середньої освіти у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України, проведене наступного дня після завершення цієї відпустки (25.08.2021), що повністю відповідало вимогам трудового законодавства.

Що стосується доводів позивача про те, що відповідачем не надано доказів на підтвердження своїх повноважень на розірвання із позивачем строкового трудового договору, який був укладений між ним та Сектором освіти Буської районної державної адміністрації Львівської області, а тому на думку позивача, при зміні роботодавця необхідно було укласти додаткову угоду внаслідок зміни підпорядкування роботодавця, чого відповідачем не зроблено, суд констатує наступне.

Як безспірно встановлено судом, що наприкінці 2020 року в результаті проведеної адміністративно-територіальної реформи було створено Красненську територіальну громаду в особі Красненської селищної ради, якій Буською районною радою було передано ряд шкіл, у тому числі Красненський ЗЗСО І-ІІІ ступенів №2, внаслідок чого у позивача змінився роботодавець, а саме: із Сектору освіти Буської районної державної адміністрації Львівської області на Відділ освіти, культури, розвитку туризму, молоді та спорту Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області.

Вказані фактичні обставини підтверджується наявними у матеріалах справи письмовими доказами (а.с. 64-74) та не оспорюються учасниками справи, а тому в силу вимог частини першої статті 82 ЦПК України вказані обставини не підлягають доказуванню, оскільки суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Зокрема, відповідно до пункту 25 рішення Буської районної ради Львівської області «Про безоплатну передачу майна спільної власності територіальних громад Буського району» №630 від 10.09.2020, вирішено передати у власність територіальної громади Красненської селищної ради, серед іншого, юридичну особу Красненську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №2 Буської районної ради, нежитлові будівлі (споруди), у яких розташований цей заклад освіти та майно, що перебуває у користуванні закладу (а.с. 68).

Рішенням Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області «Про входження до складу засновників, зміни назв, затвердження статутів і положень загальноосвітніх закладів Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області» №66 від 15.01.2021, вирішено увійти до складу засновників наступних загальноосвітніх закладів освіти (згідно Додатку 1), серед іншого, Красненської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 Буської районної ради Львівської області, а також змінено її назву на «Красненський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №2 Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області». Крім того, затверджено статут загальноосвітніх закладів Красненської територіальної громади, проведено державну реєстрацію змін, а контроль за виконанням цього рішення покладено на Відділ освіти, культури, розвитку туризму, молоді та спорту Красненської селищної ради Швед Х.Р. (а.с. 71, 72, 74).

Тобто наведені обставини вказують на те, що мало місце реорганізація роботадавця позивача (відділу освіти), який внаслідок адміністративно-териоріальної реформи перейшов до іншої територіальної громади та змінив свою назву, про що вбачається із вищеперелічених доказів та не заперечується учасниками справи.

Разом із тим, в силу приписів частини п`ятої статті 36 КЗпП України зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни роботодавця, а також у разі їх реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи роботодавця можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України (ч. 6 ст. 36 КЗпП України).

Крім того, пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що у випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше) дія трудового договору працівника продовжується.

Відповідно допункту 13статті 39Закону України«Про повнузагальну середнюосвіту» керівникзакладу загальноїсередньої освітизвільняється зпосади узв`язку іззакінченням строкутрудового договоруабо дострокововідповідно довимог законодавствата умовукладеного трудовогодоговору. Припинення трудового договору з керівником державного чи комунального закладу загальної середньої освіти у зв`язку із закінченням строку його дії або його дострокове розірвання здійснюється відповідною посадовою особою засновника (головою відповідної ради чи керівником державного органу) або керівником уповноваженого ним органу (структурного підрозділу з питань освіти) з підстав та у порядку, визначених законодавством про працю.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач був уповноважений на підписання та видачу спірного наказу №74 від 25.08.2021 року «Про звільнення директора закладу загальної середньої освіти у зв`язку із закінченням трудового договору». Натомість, доводи позивача про ненадання відповідачем доказів на підтвердження своїх повноважень на розірвання із позивачем строкового трудового договору, що був укладений між ним та Сектором освіти Буської районної державної адміністрації Львівської області, є безпідставними та спростовуються вищенаведеними фактичними обставинами.

Крім того, помилковими видаються доводи позивача про те, що при зміні роботодавця необхідно укладати додаткову угоду внаслідок зміни підпорядкування роботодавця, чого відповідачем не зроблено, оскільки цього законодавством не передбачено, а в силу вищезгаданої норми статті 36 КЗпП України зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору, як і дія трудового договору працівника продовжується у разі зміни роботодавця, а також у разі їх реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення).

Тому твердження позивача, що відповідач не мав повноважень видавати спірний наказ у зв`язку з закінченням терміну контракту є необгрунтованими і не заслуговують на увагу.

Окрім цього, покликання позивача на незаконність його звільнення з роботи і через те, що близько двадцяти років він добросовісно виконавував свої посадові обов`язки, суд вважає помилковими, оскільки позивача було звільнено з роботи не з підстав неналежного виконання ним своїх посадових обов`язків, а з іншої правової підстави у зв`язку із закінченням строку трудового договору відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпП України, а тому зазначені доводи не мають правового значення для вирішення цього спору.

Згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Беручи до уваги вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання незаконним та скасування наказу т.в.о начальника відділу освіти, культури, розвитку туризму, молоді та спорту від 25.08.2021 року №74 «Про звільнення директора закладу загальної середньої освіти у зв`язку із закінченням трудового договору» не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, є недоведеними, а тому до задоволення не підлягають.

Водночас, оскільки решта позовних вимог є похідними (стягнення середнього заробітку за весь час перебування позивача у вимушеному прогулі), а відтак такі до задоволення також не підлягають.

Щодо заяви ОСОБА_1 про відмову від позовної вимоги про поновлення його на роботі.

Зокрема, суд вважає, що слід прийняти відмову ОСОБА_1 від позовних вимог про поновлення його на посаді директора Красненського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №2 Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області, а провадження у справі в цій частині слід закрити, виходячи із такого.

Так, у судовому засіданні від 21.10.2022 року позивач звернув увагу на те, що він є інвалідом І групи по зору, пройшов ряд оперативних втручань, а тому на даний час не може продовжувати працювати на посаді директора школи за станом здоров`я, яка йому зараз не потрібна. Відтак, від указаної позовної вимоги ОСОБА_1 про поновлення його на посаді директора школи, останній відмовився із наведених причин і просить не розглядати цю вимогу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Положеннями ст. 206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Також, положеннями п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Згідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення заяви позивача та закриття провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Відділу освіти, культури, розвитку туризму, молоді та спорту Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області про поновлення на роботі, оскільки це не суперечить вимогам цивільного процесуального законодавства та не порушує права третіх осіб. Відтак, суд вважає доцільним прийняти відмову ОСОБА_1 від позову, а провадження у справі щодо вказаних позовних вимог закрити.

Окрім того, у відповідності до вимог пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України сплачений позивачем ОСОБА_1 судовий збір за подання ним позовної заяви в сумі 1816 грн. покладається на позивача, ураховуючи відмову в задоволенні позову.

Ураховуючи викладене, та керуючись статтями ст.ст. 2, 4, 10, 12, 49, 76-80, 81, 82, 89, 141, 206, 255, 256, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

прийняти відмову ОСОБА_1 від позовних вимог про поновлення його на посаді директора Красненського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №2 Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області.

Закрити провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Відділу освіти, культури, розвитку туризму, молоді та спорту Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області про поновлення на роботі.

Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу т.в.о начальника відділу освіти, культури, розвитку туризму, молоді та спорту від 25.08.2021 року №74 «Про звільнення директора закладу загальної середньої освіти у зв`язку із закінченням трудового договору» та про стягнення з відділу освіти, культури, розвитку туризму, молоді та спорту Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час перебування у вимушеному прогулі.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Буський районний суд Львівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Представник позивача: адвокат Швець Дмитро Юрійович (79005, м. Львів, вул. К. Левицького, 5/5а).

Відповідач: Відділ освіти, культури, розвитку туризму, молоді та спорту Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області (80560, смт. Красне, вул. Івана Франка, 2а Золочівського району Львівської області; код ЄДРПОУ 43971485).

Представник відповідача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Повний текст судового рішення виготовлено: 27 жовтня 2022 року.

Суддя: І. Б. Кос