Постанова

від 26.10.2022 по справі 400/1356/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2022 р.м.ОдесаСправа № 400/1356/22Головуючий в 1 інстанції: Лебедєва Г. В.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого:Градовського Ю.М.

суддів:Бітов А.І.,

Танасогло Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2022р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії та визнання рішення протиправним,-

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2022р. ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ГУ ПФУ в Миколаївській області, в якому просила:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Миколаївській області щодо не зарахування ОСОБА_1 стажу роботи на посаді заступника директора в малому науково-виробничому підприємстві «Авангард» за період з 1.01.2004р. по 29.11.2005р. та на посаді голови в ФГ «ТМП» з 30.11.2005р. по 13.10.2021р.;

- визнати протиправним рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області від 21.10.2021р. №143150010368, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 13.10.2021р., зарахувавши до страхового стажу періоди її роботи на посаді заступника директора в малому науково-виробничому підприємстві «Авангард» за період з 1.01.2004р. по 29.11.2005р. та на посаді голови ФГ «ТМП» з 30.11.2005р. по 13.10.2021р..

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що у період з 1.01.2004р. по 29.11.2005р. вона працювала в малому науково-виробничому підприємстві «Авангард», а у період з 30.11.2005р. по 13.10.2021р. працювала у фермерському господарстві «ТМП».

13.10.2021р. ОСОБА_1 звернулась із заявою до ГУ ПФУ у Миколаївській області про призначення пенсії за віком.

Однак, рішенням ГУ ПФУ у Миколаївській області від 21.10.2021р. відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, а саме внаслідок не виконання МНВП «Авангард» та ФГ «ТМП» обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України, у зв`язку із чим ОСОБА_1 позбавлена страхового стажу за час роботи на вказаних підприємствах у період з 1.01.2004р. по 29.11.2005р. та з 30.11.2005р. по 13.10.2021р..

Позивачка не погоджується із такими діями пенсійного органу, вважає їх протиправними на підставі чого звернулася в суд із даним позовом.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2022р. адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Миколаївській області щодо не зарахування ОСОБА_1 стажу роботи на посаді заступника директора в малому науково-виробничому підприємстві «Авангард» за період з 1.01.2004р. по 29.11.2005р..

Визнано протиправним рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області від 21.10.2021р. №143150010368.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи на посаді заступника директора в малому науково-виробничому підприємстві «Авангард» за період з 1.01.2004р. по 29.11.2005р..

Зобов`язано ГУ ПФУ в Миколаївської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 13.10.2021р..

У решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 992,4грн..

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати в частині відмови та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду в частині відмови у задоволенні позову та прийняття в цій частині нового рішення про задоволення зазначених позовних вимог в повному обсязі.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що обов`язок сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України покладено на страхувальника, відтак, унаслідок невиконання МНВП "Авангард" своїх обов`язків позивачка позбавлена соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві з 1.01.2004р. по 29.11.2005р., що порушує права позивачки та суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Що стосується зарахування до страхового стажу періоди роботи ОСОБА_1 на посаді голови ФГ «ТМП» з 30.11.2005р. по 13.10.2021р., то суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачка працювала на посаді голови фермерського господарства, а тому саме вона відповідає за сплату страхових внесків страхувальником ФГ «ТМП» до органів Пенсійного фонду, у зв`язку із чим відсутні підстави для зарахування до її страхового стажу вказаного періоду роботи.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог не може погодитись судова колегія, оскільки вказаного висновку суд дійшов без належного з`ясування обставин по справі, у зв`язку з чим допустив невірне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що у період з 1.01.2004р. по 29.11.2005р. вона працювала в малому науково-виробничому підприємстві «Авангард», а у період з 30.11.2005р. по 13.10.2021р. працювала у ФГ «ТМП», що підтверджується записами у трудовій книжці (а.с.16).

13.10.2021р. ОСОБА_1 звернулась із заявою до ГУ ПФУ у Миколаївській області про призначення їй пенсії за віком.

Проте, 21.10.2021р. ГУ ПФУ у Миколаївській області прийнято рішення за №143150010368 про відмову в призначенні пенсії, в обґрунтування якого зазначено про відсутність підстав для зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу час роботи з 1.01.2004р. по 29.11.2005р. у малому науково-виробничому підприємстві «Авангард» та з 30.11.2005р. по 13.10.2021р. у ФГ «ТМП», через відсутність факту сплати страхових внесків роботодавцями за період з 1.01.2004р. по 29.11.2005р. та з 30.11.2005р. по 13.10.2021р. (а.с.13-14).

Позивачка не погодилась із вказаним рішенням пенсійного органу, а тому звернулася до суду із відповідним позовом.

Перевіряючи правомірність та законність дій УПФ у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивачка пов`язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Нормами ст.8 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно ст.1 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Приписами п.1 ч.1 ст.24 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Правилами ч.2 ст.24 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

У відповідності до ст.20 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Так, відповідно до ст.106 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.

Як вбачається із матеріалів справи, що згідно трудової книжки НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 у період з 30.11.2005 по 13.10.2021р. вона працювала в ФГ «ТМП» на посаді голови.

Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом вищезазначених норм, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Колегія суддів зазначає, що, фактично, внаслідок невиконання ФГ «ТМП» обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за період з 30.11.2005р. по 13.10.2021р. не є підставою для позбавлення позивача права на призначення пенсії.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що позивачка не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а тому, навіть наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи з 30.11.2005р. по 13.10.2021р..

Що стосується позовних вимог про зобов`язання пенсійного органу призначити пенсію, то судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Стосовно дискреційних повноважень, то такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для зобов`язання ГУ ПФУ у Миколаївській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, оскільки підстави для відмови у призначенні пенсії, викладені в рішення за №143150010368 від 21.10.2021р., спростовані висновками суду, а інших підстав оскаржуване рішення не містить.

Виходячи з наведеного, судова колегія дійшла висновку, що вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув, належної оцінки не дав, а тому вважає за необхідним рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та прийняти нову постанову про задоволення вимог в цій частині.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.238,311,315,319,322,325 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2022р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою ці позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо не зарахування ОСОБА_1 стажу роботи на посаді голови Фермерського господарства «ТМП» у період з 30.11.2005р. по 13.10.2021р..

Зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи на посаді голови Фермерського господарства «ТМП» у період з 30.11.2005р. по 13.10.2021р..

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2022р. в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.10.2021р. змінити.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 13.10.2021р..

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул.Морехідна, 1, м.Миколаїв, 54020, ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 488,6грн.(одна тисяча чотириста вісімдесят вісім гривень шістдесят копійок).

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий:Ю.М. Градовський

Судді:А.І. Бітов

Т.М. Танасогло