Постанова

від 27.10.2022 по справі 814/129/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 814/129/16

адміністративне провадження № К/9901/27998/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Чумаченко Т.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Южноукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року (Суддя: Середа О.Ф.),

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року (Судді: Димерлій О.О., Єщенко О.В., Домусчі С.Д.),

у справі №814/129/16

за позовом Публічного акціонерного товариства «Юженергобуд»

до Южноукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

В січні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Юженергобуд» (далі - позивач, ПАТ «Юженергобуд») звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Южноукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі - відповідач, Южноукраїнська ОДПІ), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.12.2015 року № 0000072200.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено (т. 2 а.с. 137-146, 189-193).

Не погодившись з судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в обґрунтування якої зазначив на правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з огляду на порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту за податковими накладними, виписаними контрагентами: ТОВ «Моноліт Контракшн», ТОВ «Сайбері», ТОВ «Укртехнопромпоставка» та ТОВ «Рембудторгмаш» з огляду на відсутність у контрагентів позивача кваліфікованого персоналу, трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, тощо. Таких висновків відповідач дійшов враховуючи листи Вишгородської ОДПІ про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента ТОВ «Укртехнопромпоставка», інформацію від Вишгородської ОДПІ про відсутність за місцезнаходженням ТОВ «Сайбері» та ТОВ «Рембудторгмаш», інформацію із IC «Податковий блок» підсистема «Обробка ПЗ та платежів» щодо ТОВ «Моноліт Контракшн». Враховуючи викладене просив суд скасувати судові рішення та відмовити в задоволенні позову (т. 2 а.с. 201-203).

15.11.2021 року на адресу Верховного Суду від Головного управління ДПС у Миколаївській області надійшло клопотання про заміну відповідача його правонаступником та про закриття провадження у справі, із посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 21 вересня 2021 року по справі № 905/2030/19 (905/1159/20).

Колегія суддів, розглянувши клопотання Головного управління ДПС у Миколаївській області та враховуючи реформування податкової системи і реорганізацію податкових органів, в порядку, встановленому статтею 52 КАС України, допускає заміну відповідача - Южноукраїнську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Миколаївській області, її правонаступником - Головним управлінням ДПС в Миколаївській області.

Щодо клопотання про закриття провадження у справі колегія суддів зазначає наступне.

Клопотання про закриття провадження у справі з посиланням на вимоги статті 345 КАС України, вмотивоване правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 21 вересня 2021 року по справі № 905/2030/19 (905/1159/20), відповідно до якої вимога особи, щодо якої порушено справу про банкрутство, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення як майновий спір боржника, підлягає розгляду в межах провадження у справі про банкрутство з визначенням юрисдикційності розгляду такого спору господарському суду.

Перевіривши наведені заявником обставини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав до скасування судових рішень із закриттям провадження у справі, з огляду на наступне.

Питання правових наслідків зміни судової практики щодо визначення юрисдикції певних категорій юридичних спорів вже неодноразово вирішувалося Верховним Судом як на рівні касаційних судів, так і на рівні Великої Палати Верховного Суду.

Вирішуючи питання наявності підстав для скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень, ухвалених відповідно до існуючих на час їх ухвалення юрисдикційних правил і їх тлумачення, суди виходили з такого:

Статтею 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Отже, наведені положення абз. 2 ч. 1 ст. 354 КАС України необхідно застосовувати із врахуванням положень міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При визначенні місця рішень Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) в системі джерел вбачається доцільним підтримати загальновизнаний підхід стосовно того, що за своєю правовою природою рішення ЄСПЛ є актами тлумачення Конвенції, а отже, як і прямі норми Конвенції та протоколів до неї, мають переважне застосування, порівняно із нормами національного законодавства, відповідно до положень ч. 2 ст. 3 КАС України.

У практиці ЄСПЛ проблема спорів щодо підсудності (юрисдикції) розглядається через декілька правових категорій, які мають враховуватися судом у кожному конкретному випадку, а саме «принцип правової впевненості», «легітимні сподівання» та «правовий пуризм».

Окрім того, питання правової визначеності й передбачуваності є невід`ємною складовою верховенства права. У державі, яка керується принципом верховенства права, громадяни виправдано очікують, що вони можуть покладатися на попередні судові рішення в подібних справах, і таким чином можуть передбачати юридичні наслідки своїх дій чи бездіяльності.

ЄСПЛ неодноразово відзначав, що відступи від принципу правової визначеності виправдані лише у випадках необхідності та при обставинах істотного і непереборного характеру (рішення у справі «Проценко проти Росії», заява №13151/04, п.26); відступ від принципу правової визначеності допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення «помилки, що має фундаментальне значення для судової системи» (рішення у справі «Сутяжник проти Росії», зава №8269/02, п.38).

Крім того, ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами (див. mutatis mutandis рішення від 9 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України» (Bulanov and Kupchik v. Ukraine, заяви № 7714/06 та № 23654/08), у якому ЄСПЛ установив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо відсутності у заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду України розглянути касаційні скарги заявників не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й зневілювала авторитет судової влади.

Право на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції, є правом людини, якому кореспондує відповідний обов`язок держави. Складовою цього обов`язку є забезпечення незалежного, безстороннього суду, який створений та діє відповідно до закону. Саме держава повинна створити судову систему, яка здатна забезпечити право на справедливий суд.

Вищенаведені положення свідчать про те, що недотримання державою вимоги ч. 1 ст. 6 Конвенції щодо права на справедливий розгляд справи «судом, встановленим законом», не може тлумачитися як таке, що вимагає скасування судового рішення і закриття провадження у справі, якщо порушено імперативні вимоги закону щодо юрисдикції суду.

Таким чином, якщо держава запроваджує спеціалізовану судову систему, то недоліки цієї системи, зумовлені нечіткістю правового регулювання та несталою судовою практикою, не повинні мати негативних наслідків для особи.

Відтак, скасування судового рішення з мотивів порушення юрисдикції всупереч волі особи, яка була учасником провадження, не забезпечує право людини на справедливий суд (постанова КАС ВС від 12.09.2019 по справі №826/6879/16). Згодом такий підхід було підтримано ВП ВС у постанові від 21.09.2021 по справі №905/2030/19 (905/1159/20).

Таким чином, підстав до скасування судових рішень, ухвалених відповідно до існуючих на час їх ухвалення юрисдикційних правил і їх тлумачення, з мотивів порушення підсудності, колегія суддів не вбачає.

Питання правових наслідків зміни судової практики також вирішувалося Верховним Судом з урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду щодо цього, зокрема у постановах від 10.11.2021 у справі №160/12941/19 (провадження №К/9901/16479/21), від 18 листопада 2021 року у справі № 826/1620/18 (адміністративне провадження № К/9901/67773/18), від 17 серпня 2022 року у справі № 640/20951/19 (адміністративне провадження № К/9901/36978/21).

Крім цього, колегія суддів зазначає, що у відповідності до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 21.09.2021 по справі №905/2030/19 (905/1159/20) банкрутством як різновидом процедур, що здійснюються в межах спеціалізації господарського судочинства, є судова процедура, яка регламентує правовідносини, що виникають внаслідок нездатності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через процедури санації чи ліквідації, які визначені спеціальним КУзПБ, прийнятим відповідно до Закону України від 18 жовтня 2018 року № 2597-VІІІ та введеним в дію з 21 жовтня 2019 року. У правовідносинах щодо визначення розміру податкових зобов`язань боржника у справі про банкрутство шляхом оскарження рішення податкового органу з 21 жовтня 2019 року підлягають застосуванню положення статті 7 КУзПБ, які визначають юрисдикцію розгляду таких спорів у межах провадження у справі про банкрутство у господарському судочинстві (абз. 29, 44).

У даній справі позивач звернувся до суду із позовом до набрання чинності Кодексом України з процедур банкрутства і судові рішення у справі прийняті також до 21.10.2019 року, що свідчить про відсутність підстав для застосування до розглядуваних правовідносин правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 21.09.2021 у справі № 905/2030/19 (905/1159/20).

Отже колегія суддів важає за необхідне розглянути касаційну скаргу по суті.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 19.11.2015 року по 09.12.2015 року Южноукраїнською ОДПІ Головного управління ДФС у Миколаївській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Юженергобуд» (код за ЄДРПОУ 04630809) з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з платниками контрагентами-постачальниками (зокрема): ТОВ «Моноліт Контракшн» за грудень 2014 року, ТОВ «Сайбері» за грудень 2014 року, січень 2015 року, ТОВ «Укртехнопромпоставка» за січень 2015 року та ТОВ «Рембудторгмаш» за квітень 2015 року, за результатами якої контролюючим органом складено акт перевірки від 16.12.2015 року № 12/14-09-22-01/04630809 з висновками про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет в сумі 4 179 653 грн., в т.ч. по періодах: грудень 2014-1 591 259, січень 2015 - 1 324 126 грн, квітень 2015 - 1 262 268 грн (т.1 а.с. 15-66).

Вказаних висновків відповідач дійшов з огляду на відсутність у контрагентів позивача кваліфікованого персоналу, трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, використавши: листи Вишгородської ОДПІ про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента ТОВ «Укртехнопромпоставка», інформацію від Вишгородської ОДПІ про відсутність за місцезнаходженням ТОВ «Сайбері», акт № 3536/10-13-07-01-14 від 29.05.2015 р. ДПІ Києво - Святошинського району «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ „Рембудторгмаш", інформацію із IC «Податковий блок» підсистема «Обробка ПЗ та платежів» щодо ТОВ «Моноліт Контракшн», а також податкову інформацію «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Моноліт Констракш» ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС м. Києва з питань дотримання вимог податкового законодавства України з ПДВ за період грудень 2014 р.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.12.2015 р. № 0000072200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 6 269 479, 50 грн., у тому числі за основним платежем 4 179 653 грн., за штрафними санкціями у сумі 2 089 826, 50 грн (т. 1 а.с. 68).

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанції дійшли висновку про документальне підтвердження позивачем первинними документами реальності здійснення господарських операцій з контрагентами за перевіряємий період. Дослідивши первинні документи суди дійшли висновку, що останні містять опис господарських операцій, усі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами, підписи завірені печатками відповідних підприємств, отже підтверджують фактичне виконання господарських операцій. До того ж, під час розгляду справи, відповідачем не надано судам попередніх інстанцій вироків стосовно контрагентів позивача за порушення вимог податкового законодавства.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов`язкові реквізити (визначені цим пунктом).

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні'' від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За змістом цієї норми обов`язковими для первинного документу є такі ознаки: він має містити відомості про господарську операцію; він підтверджує (фіксує) факт операції.

У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 цього ж Закону).

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі.

Отже, господарські операції як підстава для декларування сум податкового кредиту мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами. Сума податку на додану вартість для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена, крім того, податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, а також встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, у перевіряємому періоді ПАТ «Юженергобуд» укладені договори з наступними контрагентами:

1) договір субпідряду, укладений від 17.10.14 року ПАТ «Юженергобуд» (підрядник) з ТОВ "Моноліт констракшн" (субпідрядник) (код ЄДРПОУ39205335) № 17/10-2014 про виконання будівельно-монтажних робіт по об`єктах ВП ЮУ АЕС ДП НАЕК „Енергоатом". Реальність виконання вимог вказаного договору підтверджена позивачем наступними документами (довідкою про вартість виконаних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, довідками про витрати/підсумкова відомість ресурсів по об`єкту, довідкою про податкові накладні, видаткові накладні, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (т. 1 а.с. 100-148).

Судом першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, встановлено, що відповідно до актів виконаних робіт, виконувалися роботи, що потребують залучення кваліфікованих спеціалістів (електриків, будівельників, спеціаліст з управління екскаваторами «драглайн» та інші ).

Відповідно до ІС «Податковий блок» підсистема «Обробка ПЗ та платежів» відповідачем встановлено відсутність подання ТОВ «Моноліт Констракшн» до податкового органу за 2014р: «Звiту про суми нарахованої заробiтної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсацiї) застрахованих осiб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соцiальне страхування до органiв; - податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплоченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку Форма 1ДФ.» - вищезазначене свідчить про відсутність трудових ресурсів у ТОВ «Моноліт Констракшн» в період 2014року для виконання укладеної угоди з ПАТ «Юженергобуд».

До перевірки позивачем надано ксерокопію наказів ТОВ «Моноліт Констракшн» про відрядження працівників до м. Южноукраїська :

- наказ про відрядження №16 від 31.10.14 термін перебування у відрядженні з 03.11.14 -27.11.14 р.

- наказ про відрядження №17 від 28.11.2014 термін перебування у відрядженні з 01.12.14 -17.12.14 р.

ОСОБА_1 -інженер, ОСОБА_2 -інженер, ОСОБА_3 -інженер, ОСОБА_4 -інженер, ОСОБА_5 -інженер, ОСОБА_6 -інженер, ОСОБА_7 -інженер, ОСОБА_8 -інженер-інженер, ОСОБА_9 -інженер, ОСОБА_10 -інженер, ОСОБА_11 - сл. 6 розряд, ОСОБА_12 - сл. 6 розряд Ю, ОСОБА_13 - сл. 6 розряд, ОСОБА_14 - сл. 6 розряд, ОСОБА_15 - сл. 6 розряд, ОСОБА_16 - сл. 6 розряд, - накази підписано директором ТОВ «Моноліт Констракшн» Ігнатьєв.С.А. та Рахунок на перебування в мотелі «Браденбург» м. Южноукраїнськ № НОМЕР_1 від 18.12.2014 (2250110325 ОСОБА_17 ).

Судом першої інстанції зазначено, що ПАТ «Юженергобуд» за 4 квартал 2014року до Южноукраїнської ОДПІ надано Податковий розрахунок сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку Форма 1ДФ., віхдний № 9079397812 від 29.01.15р. Загальна кількість працівників 273, працівники з ознакою доходу 102 (за цивільно правовими угодами ) - 137. Відповідно до аналізу данного звіту встановлено перелік працівників, яким здійснено нарахування доходу за ознакою 102. У відображеному в акті перевірки переліку працівників, встановлені особи, які є працівниками ТОВ «Моноліт Констракшн». Також, як вбачається з матеріалів перевірки, вищезазначені особи проживали з 03.11.2014 по 25.12.2014 року у Мотелі «Брандебург» м. Южноукраїнськ.

Поряд з тим, судом, на спростування доводів контролюючого органу зазначено, що в матерілах справи міститься лист ПАТ „Юженергобуд", який направлявся до мотелю з метою бронювання місць для проживання працівників, що підтверджено листом від 23.10.2014 р, та Книгою вихідної кореспонденції. Крім того, мотель Бандербург підтвердив той факт, що у них дійсно проживали працівники та надано всі первинні документи, по яким ними було отримано грошові кошти за проживання персоналу підприємства, що підтверджується матеріалами справи.

Доводами касаційної скарги не спростовані встановлені судом обставини.

2) договір постачання, укладений ПАТ " Юженергобуд" (покупець) з ТОВ "Сайбері" (постачальник) №1211 від 12.11.2014р. (код за ЄДРПОУ 39404570), відповідно до якого постачальник зобов`язаний у порядку та строки, встановлені договором передати у власність покупця товар, асортимент, кількість ціна та строки поставки якого вказуються у Специфікаціях або в рахунках за оплату, які є невід`ємними частинами цього договору, а ПАТ " Юженергобуд" зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах, визначених цим договором (т. 1 .а.с. 76-78). Суд касаційної інстанції звертає увагу, що підтверджуючи реальність виконання вимог вказаного договору позивачем надані наступні документи щодо поставки товару (підшипників, ключ пневматичний) а саме: податкові накладні, видаткові накладні, акти прийому-передачі товару, рахунки-фактури, а також товарно-транспортні накладні (т. 1 а.с. 70-86).

Судом першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції встановлено, що всі вказані господарські операції позивача та його безпосереднього контрагента відповідають їх офіційно задекларованим видам діяльності. Позивач та його безпосередній контрагент були зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ на момент вчинення господарських операцій. Щодо них відсутні рішення судів (вироки) про визнання угод недійсними або притягнення до відповідальності їх посадових осіб (доказів про інше відповідачем суду не надано).

3) ПАТ "Юженергобуд" (підрядник) укладено з ТОВ "Укрпромтехпоствка" (субпідрядник) (код за ЄДРПОУ 36624074) договір субпідряду №15/12-2014 про виконання будівельно-монтажних робіт по об`єктах ВП ЮУ АЕС ДП НАЕК "Енергоатом" від 15.12.2014, відповідно до якого субпідрядник в межах договірної ціни виконує своїми силами, засобами, якісно та в установлені договором строки будівельно-монтажні роботи по об`єктах Ташлицької ГАЄС ВП ЮУ АЄС, згідно переліку об`ємів робіт, які є невід`ємною частиною договору. Реальність виконання вимог вказаного договору підтверджена позивачем наступними документами (довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти-приймання виконаних будівельних робіт, підсумковою відомістю ресурсів, податкові накладні, рахунки-фактури) (т. 1 а.с. 179).

4) ПАТ "Юженергобуд" (покупець) з ТОВ "Рембудторгмаш" (постачальник) (код ЄДРПОУ 39466291) укладено договір постачання №3-4 від 02 квітня 2015 року, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити ПАТ "Юженергобуд", як покупцю, товар, а покупець зобов`язується прийняти товар, у кількості, терміни і по цінам, вказаним у накладних, та оплатити його вартість. Реальність виконання вимог вказаного договору щодо поставки товару (вогнезахисне покриття, грунтовка, вогнезахисний матеріал) підтверджена позивачем наступними документами (податкові накладні, видаткові накладні, акти прийому-передачі товару, рахунки-фактури, а також товарно-транспортні накладні) (т. 1 а.с. 86-100).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що договори підписано директорами підприємств, їх підписи завірено відповідними печатками юридичних осіб, а на підтвердження виконання умов вказаних договорів ПАТ "Юженергобуд" надало до перевірки та до суду першої інстанції: податкові накладні, видаткові накладні, акти прийому-передачі товару, рахунки-фактури, сертифікати відповідності, а також товарно-транспортні накладні, зауважень щодо достатності та правильності оформлення яких акт перевірки від 16.12.2015 року № 12/14-09-22-01/04630809 не містив. Отже за висновками судів попередніх інстанцій, позивачем дотримані спеціальні вимоги щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту на підставі податкових накладних виданих контрагентами, які на час здійснення господарських операцій були зареєстровані у встановленому законодавством порядку, що не спростовано відповідачем.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки доводи касаційної скарги не містять зауважень щодо первинної документації, наданої позивачем як контролюючому органу, так і до суду.

Також, судами попередніх інстанцій вірно взято до уваги, що податковий орган в обґрунтування правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення не навів обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на податковій інформації відносно контрагентів позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Аналогічна правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду від 10 жовтня у справі №814/2685/14 (адміністративне провадження №К/9901/27721/18).

До того ж, суди цілком обґрунтовано відхилили довід відповідача, що був покладений в основу висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а саме не підтвердження господарських операцій через неможливість провести зустрічні звірки та інформацію із аналітичних баз контролюючого органу, оскільки, наявність акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента, та наявність податковоъ ынформації, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача не позбавляє права відповідача аналізувати первинну документацію, надану позивачем.

Крім того, щодо посилання відповідача на порушення контрагентом позивача, а саме ТОВ «Моноліт Контракшн» вимог податкового законодавства в частині сплати платежів та неподання звітності/або помилки в звітності, суд касаційної інстанції вважає недоречним, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 802/1155/17-а (адміністративне провадження № К/9901/4402/17), але не виключно.

Посилання скаржника, як на підставу про нереальність господарських операцій на відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів, а також не підтвердження факту транспортування ТМЦ автомобілем та водієм, суд касаційної інстанції також вважає необґрунтованими, оскільки відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Таких висновків Верховний Суд дійшов у постанові від 08 травня 2018 року у справі №814/937/15 (адміністративне провадження №К/9901/28682/18), але не виключно.

Посилання скаржника в касаційній скарзі на отриману від Вишгородської ОДПІ інформацію з ЄДРСР стосовно того, що контрагенти позивача ТОВ «Сайбері» і ТОВ "Укрпромтехпоствка" фігурують у кримінальних справах, як підприємства із ознаками фіктивності суд касаційної інстанції не приймає з огляду на те, що відповідно до вимог статті 72 КАС України ( в ред. Закону № 245-VII від 16.05.2013), яка діяла станом на час прийняття судами попередніх інстанцій судових рішень, було встановлено, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Поряд з тим, як вбачається зі змісту судових рішень судів попередніх інстанцій, під час розгляду справи в суді першої інстанції, а також на вимогу суду апеляційної інстанції, відповідачем не надано вироків стосовно контрагентів позивача за порушення вимог податкового законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про незаконність оскарженого податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги повністю дублюють висновки акта перевірки та є ідентичними доводам апеляційної скарги, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права або порушили норми процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управлінням ДПС в Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року у справі №814/129/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: Т.А. Чумаченко В.П. Юрченко