Постанова

від 25.10.2022 по справі 820/3681/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 820/3681/18

адміністративне провадження № К/9901/27069/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №820/3681/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРФЕУС" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2018 (суддя Білова О.В.), постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2019 (головуючий суддя Спаскін О.А., судді: Чалий І.С., Присяжнюк О.В.) та додаткове рішення Другого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2019 (головуючий суддя Спаскін О.А., судді: Чалий І.С., Присяжнюк О.В.),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРФЕУС" звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.04.2018 №00001561401, №№00001541401, №00001551401, №00001581401, №00001601401.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2018, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2019, позов задоволено.

Додатковим рішенням Другого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2019 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРФЕУС" про відшкодування витрат на правову допомогу задоволено частково. Постановлено стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРФЕУС" витрати на правничу допомогу в розмірі 4062,50грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26.09.2019 відкрито касаційне провадження у справі №820/3681/18.

Ухвалою суду від 24.10.2022 розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 25.10.2022.

Податковий орган звернувся до суду з клопотанням про заміну сторони її правонаступником.

Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.

З урахуванням положень статті 52 КАС України, суд вважає, що клопотання представника відповідача про заміну сторони у справі її правонаступником підлягає задоволенню.

Верховний Суд, на підставі встановлених фактичних обставин справи, з`ясував наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, посадовими особами Головного управління ДФС у Харківській області, на підставі направлень від 27.02.2018 за №1530, 1531, 1532, 1533, 1534, 1535, 1536, 1536 та згідно плану-графіку проведення документальних планових перевірок і наказу №835 від 09.02.2018 у період з 28.02.2018 по 21.03.2018 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ОРФЕУС» (податковий номер 38001571) податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного - за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 31.12.2017.

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт перевірки №1099/20-40-14-01-08/38001571 від 28.03.2018.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки, позивач подав заперечення від 02.04.2018.

За наслідками розгляду заперечень, контролюючим органом частково задоволено вимоги Товариства та викладено висновки акту перевірки №1099/20-40-14-01-08/38001571 від 28.03.2018 у такій редакції:

п.44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1. п.134.1 ст. 134, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 504068грн, у тому числі за 2016 рік у сумі 471368грн, за 2017 рік у сумі 32700 грн. (в т.ч. 1 кв. 2017 року - 6553 грн., 3 кв. 2017 року - 44002 грн, 4 кв. 2017 року - 17855 грн.);

п.44.1 ст. 44, п.292.1, п.292.3, п.292.5, п.292.11, п.292.13 ст. 292, п.п. 296.1.3 п.296.1 ст. 296 ПК України, в результаті чого заниженому суму єдиного податку до сплати у періоді, що перевірявся, на загальну суму 35506,90 грн, у тому числі за 2015 рік у сумі 22665,90 грн(3 кв 2015 року - 5669 грн., 4 кв. 2015 року - 16996,90 грн.), за 1 кв. 2016 року у сумі 12841 грн.

п.185.1 ст. 185 п.186.3 ст. 186, п.187.1, п.187.8 ст. 187, п.190.2 ст. 190 п.п. в), г) п.198.1, п.198.3, ст. 198, п.194.1 ст. 194, п.201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ до сплати всього на суму 1926084 грн., у тому числі за липень 2015 року - 213167 грн., січень 2016 року - 658207 грн., березень 2016 року - 339310 грн., липень 2016 року - 269241 грн., грудень 2016 року - 36927 грн., вересень 2017 року - 380136 грн., листопад 2017 року -29096 грн.,

п.201.10 ст. 201 ПК України несвоєчасно зареєстровані податкові накладні на суму ПДВ 56993 грн., не виписані та не зареєстровані податкові накладні за 2015 року на суму ПДВ 637442 грн., за 2016 рік на суму ПДВ 1096729 грн., за 2017 рік на суму ПДВ 451601 грн.

п.103.2, п.103.5, п.п. 141.4.1, п.141.4.2 п.141.4 ст. 141 ПК України, в результаті чого занижено податок з доходів нерезидента на загальну суму 48936 грн., в т.ч. за 2016 рік - 26297 грн., за 2017 року - 22639 грн. (а саме: 4 квартал 2017 року - 22639 грн.)

п.103.9 ст. 103 ПК України, ТОВ «Орфеус» не було надано до органів ДФС звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів за 2016 рік, а також надано звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів за 2017 рік із недостовірними даними.

п.164.2.17 (г) п.162.2 ст. 164 ПК України у липні 2017 року не утримано ПДФО з додаткового блага наданого нерезиденту ОСОБА_1 згідно п.1 ст. 167 розділу IV ПК України, донараховано податку на доходи фізичних осіб у сумі 9044,34 грн.

На підставі висновків акту перевірки ГУ ДФС у Харківській області прийнято податкові повідомлення-рішення, зокрема:

№00001561401 від 19.04.2018, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 2407605,00 грн, з них 1926084,00 грн - за податковими зобов`язаннями та 481521,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1, а.с. 228);

№00001541401 від 19.04.2018, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 630085,00 грн, з них 504068,00 грн - за податковими зобов`язаннями та 126017,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1 а.с. 226);

№00001551401 від 19.04.2018, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов`язання з єдиного податку з юридичних осіб на загальну суму 44383,63 грн, з яких 35506,90 грн - за податковими зобов`язаннями та 8876,73 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1, а.с. 227);

№00001581401 від 19.04.2018, до платника податків застосовано штраф у розмірі 136462,50 грн за відсутність складання та/або реєстрації протягом граничного строку податкових накладних/розрахунків коригування на загальну суму ПДВ 272925,00 грн.(т.1, а.с. 229)

№00001601401 від 19.04.2018 з податку на прибуток іноземних юридичних осіб, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 61170,00 грн, з яких 48936,00 грн - за податковими зобов`язаннями та 12234 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1, а.с. 231).

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями, Товариство звернулося до суду з позовом про їх скасування.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, задовольнив позов частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове-повідомлення рішення №00001561401 від 19.04.2018 в частині основного платежу на суму 1924701,00грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 481175,00грн.

Визнано протиправним та скасовано податкові-повідомлення рішення від 19.04.2018 № 00001541401, № 00001551401, № 00001581401.

У задоволенні позовних вимог про скасування податкового-повідомлення рішення №00001561401 від 19.04.2018 в частині основного платежу на суму 1383,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 346,00грн та про скасування податкового-повідомлення рішення № 00001601401 від 19.04.2018 відмовлено.

Позивач звернувся до Другого апеляційного адміністративного суду з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі №820/3681/18, оскільки судом не було вирішено питання про розподіл витрат на правничу допомогу. Представник позивача вказав, що сума витрат у розмірі 33750,00грн є обґрунтованою і співмірною.

Додатковим рішенням апеляційного суду заяву Товариства про відшкодування витрат на правову допомогу задоволено частково. Постановлено стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРФЕУС" витрати на правничу допомогу в розмірі 4062,50грн.

Податковий орган оскаржив рішення судів першої та апеляційної інстанції, додаткове рішення апеляційного суду у касаційному порядку.

В обґрунтування касаційної скарги податковий орган, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Доводи касаційної скарги збігаються з доводами заперечення на позов та апеляційної скарги. Крім того, відповідач вказує, що судами не надана належна оцінка доказам у справі, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Задовольняючи позовні вимоги суди дійшли помилкового висновку про необґрунтованість встановлених податковим органом за наслідком проведеної перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, та як наслідок, незаконності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень про нарахування позивачу суми грошового зобов`язання, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Також, податковий орган стверджує про недоведеність представником позивача витрат на правничу допомогу та значному перебільшенні витрат винагороди за виконану роботу.

Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, з якого слідує, що Товариство вважає доводи податкового органу необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити. Крім того, представник позивача вказав про необхідність вирішити питання розподілу витрат на правничу допомогу в розмірі 20000грн, витрачену на послуги адвоката, шляхом покладення витрат у повному обсязі на відповідача.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди виходили з їх обґрунтованості та недоведеності відповідачем в ході судового розгляду справи правомірності прийнятих рішень.

У цій справі підставою для винесення податкового повідомлення-рішення №00001541401 від 19.04.2018 слугувало встановлення податковим органом порушення позивачем положень п.44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1. п.134.1 ст. 134, п.138.1, п.138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 504068грн.

Контролюючий орган прийшов до висновку, що суми, сплачені на рахунок ТОВ «Універсал Тревел Бутік» та ПАТ «Готель Мир» за громадянина КНР Китайської Народної Республіки ОСОБА_1, не можуть вважатися витратами у розумінні Положення (стандарт) бухгалтерського обліку та ст. 134 ПК України, а тому позивачем завищено витрати на суму 40729,00грн, у зв`язку із чим занижено об`єкт оподаткування податком на прибуток за ІІІ квартал 2017 на суму 40729,00грн.

Як вважав відповідач, ТОВ «Орфеус» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту сума ПДВ у розмірі 473грн за проживання громадянином ОСОБА_1 у готелі «МИР», по акту надання послуг від 27.07.2017 на загальну суму 2860,00 грн в т.ч. ПДВ 473 грн, чим завищено податковий кредит на суму 473 грн, в т.ч. у липні 2017р. - 473 грн

Матеріали справи свідчать, що ТОВ «Орфеус» з метою підготовки та введення в експлуатацію ткацьких верстатів FH150 було запрошено громадянина Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 у період з 23.07.2017 по 27.07.2017 до України. Позивач у запрошенні гарантував компенсацію усіх транспортних витрат, а також витрат щодо проживання ОСОБА_1 у ПАТ «Готель МИР», харчування та медичного обслуговування.

На підставі виставлених рахунків від ТОВ «Універсальний Тревел Бутік» від 07.07.2017 на 32040,00грн та від 11.07.2017 на суму 6302,00грн ТОВ «Орфеус» оплатило послуги щодо пошуку та викупу авіаквитків за вказаними рахунками у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №395 від 07.07.2017 та №396 від 12.07.2017.

Крім того, ПАТ «Готель Мир» також виставило рахунок позивачу за проживання та харчування громадянина КНР ОСОБА_1 у період з 23.07.2017 по 27.07.2017. Загальна сума рахунку складає 2860,00 грн.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

З положень вказаної статті чітко вбачається, що фінансований результат, а фактично співвідношення між доходом та витратами визначається на підставі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Поряд з цим, стандарти бухгалтерського обліку передбачають випадки, коли не можливо зв`язати певні витрати з очікуваним або отриманим доходом, а тому такі витрати мають відображатися у складі витрат звітного періоду, оскільки вони пов`язані з веденням господарської діяльності позивача.

Матеріали справи свідчать, що у березні 2017 року ТОВ «Орфеус» були придбано необоротні активи, а саме - ткацькі верстати FH150. Даний факт досліджувався контролюючим органом і не заперечувався останнім. Дані ткацькі верстати у жовтні 2017 року були введенні в експлуатацію і у грудні місяці передані в оренду іншому підприємству. Вказані обставини підтверджують, що витрати, пов`язані з оплатою витрат на перебування в Україні громадянина КНР ОСОБА_1 , пов`язані з господарською діяльністю підприємства, а саме налагодження роботи необоротних активів, які у подальшому здані в оренду і підприємство отримує економічну вигоду. Дані витрати були понесені у безготівковій формі, а тому дані операції призвели до реального зменшення активів підприємства (коштів).

З огляду на зазначене, згадані витрати були правомірно включенні до складу витрат за ІІІ квартал 2017 року відповідно до приписів п.7 П(С)БО 16, як такі, що пов`язані з його господарською діяльністю.

Відповідно до п. п.п. в), г) п. 198.1 ст. 198 ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Таким чином, з огляду на те, що в ході судового розгляду справи було встановлено, що витрати на проживання громадянина КНР ОСОБА_1 у період з 23.07.2017 по 27.07.2017 були правомірно включенні до складу витрат за ІІІ квартал 2017 року та, відповідно, пов`язані з господарською діяльністю позивача, позивач мав право віднести сплачену у складі вартості таких послуг суму ПДВ до складу податкового кредиту за відповідний період.

Також, контролюючим органом під час дослідження амортизаційних нарахувань за 4 квартал виявлено порушення П(С)БО 7 та ст. 134 ПК України, а саме встановлено невірний строк проведення амортизаційних нарахувань, що призвело до завищення витрат і, як наслідок, зменшення об`єкту оподаткування податком на прибуток за 4 квартал 2017 року на 24699 грн.

ТОВ «Орфеус» протягом 2017 року придбавав необоротні активи, а саме: промисловий принтер (договір від 07.06.2017 з ТОВ «ЄВРОДЖЕТ»); ткацькі верстати - 5 штук (Договір з Pixus HK CO Limited, інвойс UAOR038); холодильний агрегат (ЧИЛЛЕР) (договір від 17.08.2017 з ТОВ «Компанія Холод»); установку компресора ЭПКУ (договір з ПАТ «Глухівський завод «Електропанель»); верстат для намотування швейної нитки на бабини - 2 одиниці; парогенератор твердопаливний (договір з ТОВ «НПП Енерготек»).

Вказане вище майно на підставі договору від 20.03.2017 було передано на відповідальне зберігання ТОВ «СПЕЦРІА», що підтверджується відповідними актами приймання-передачі. (т. 5 а.с.85-92)

На підставі наказу директора ТОВ «Орфеус» від 30.10.2017 майно було введено в експлуатацію з 30.10.2017 та 31.10.2017 відповідно, що підтверджується Актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів за формою №ОЗ-1.

Вказане майно було передано в оренду ТОВ «СПЕЦРІА» на підставі договору від 01.11.2017.

Позивач використовував прямолінійний метод нарахування амортизації у відповідності до п.26 П(С)БО 7.

Позивачем нараховувалася амортизація на необоротні активи, починаючи з наступного місяця після введення в експлуатацію, а саме з листопада-грудня 2017 року (введено в експлуатацію у жовтні 2017 року), а для компресора ЭПКУ та Холодильний агрегат ЧИЛЛЕР з грудня 2017 року (введено в експлуатацію у листопаді 2017 року). Отже, нарахування амортизації відповідає вимогам П(С)БО 7.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що майно позивача фізично не переміщувалося протягом часу введення в експлуатацію, продовжувало знаходитися у приміщенні ТОВ «СПЕЦРІА», де перебувало на відповідальному зберіганні, а можливість його введення в експлуатацію відповідно до П(С)БО 7 залежить від фактичної придатності для використання, доказів відсутності якої на момент введення в експлуатацію під час перевірки не було встановлено. Отже висновки Акту перевірки в частині завищення амортизаційних нарахувань є необґрунтованими.

На підставі викладеного, позивачем правомірно було визначено амортизаційні нарахування у сумі 24699грн за листопад, грудень 2017 року на перелічені необоротні активи та відображено у податковій звітності за 4 квартал 2017 року, в зв`язку з чим висновок про заниження об`єкту оподаткування податку на прибуток у сумі 24669грн є необґрунтованим.

Крім іншого, контролюючим органом під час проведення перевірки встановлено, що по взаємовідносинам Позивача з ТОВ «Фірма «Даниленко і партнери» порушено П(С)БО 16, у зв`язку із чим завищено витрати за 4 квартал 2017 року у сумі 78000,00 грн, що призвело до заниження об`єкту оподаткування податком на прибуток за 4 квартал 2017 року на суму 78000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.08.2017 між ТОВ «Орфеус» та ТОВ «Фірма «Даниленко і партнери» укладено Договір, за умовами якого останній приймає на себе зобов`язання по: - виконанню робіт з розробки та складання Звіту про контрольовані операції за 2016 рік з додатками на підставі інформаційних відомостей Замовника; - наданню висновку експерта (незалежного аудитора) щодо обґрунтування відповідності ціноутворення принципу «витягнутої руки» у 2016 році за операціями придбання товарів у нерезидентів, що зареєстровані у державах (на територіях), зазначених у п.п.39.2.1.2 ПК України. Загальна вартість послуг складає 78000,00 грн. Розрахунки між сторонами провадяться безготівковим рахунком в наступному порядку: 50% вартості послуг сплачується протягом 2-х днів від дати підписання договору, а інші 50% вартості послуг у термін 2-х календарних днів від дати підписання акту виконаних робіт.

На виконання умов Договору позивач 30.08.2017 сплатив на користь ТОВ «Фірма «Даниленко і партнери» платіж на суму 39000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №447 від 30.08.2017.

16.10.2017 між сторонами був підписаний акт приймання-здачі виконаних робіт за договором від 29.08.2017 та отримано відповідний висновок експерта (т. 5 а.с. 122, 130-205) та на підставі даного акту 30.10.2017 позивач сплатив виконавцю другу частину вартості наданих послуг - 39000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №543 від 20.10.2017.

За результатами наданих ТОВ «Фірма «Даниленко і партнери» послуг, позивач подав 02.10.2017 до контролюючого органу Звіт про контрольовані операції за 2016 рік, що підтверджується квитанцією №2.

Позивачем суми, витрачені на оплату послуг аудиторської фірми, були віднесені до адміністративних витрат, що у свою чергу є загальногосподарськими.

Відповідно до п. 18 П(С)БО 16 до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, але не виключно, винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо).

Витрати, які були понесенні Позивачем за надані послуги ТОВ «Фірма «Даниленко і партнери», були необхідними для складання звіту та перевірки правильності формування ціноутворення про зовнішньоекономічній діяльності, а тому такі витрати відносяться до загальногосподарських витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством, у зв`язку із чим у діях ТОВ «Орфеус» відсутні порушення положень П(С)БО 16.

Разом з цим, висновки Акту перевірки свідчать, що відповідач вважав необхідним амортизувати вказані витрат, як вартість нематеріального активу.

Відповідно до приписів п.п. 4,6 П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» нематеріальний актив - немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікований. Придбаний або отриманий нематеріальний актив відображається в балансі, якщо існує імовірність одержання, пов`язаних з його використанням, та його вартість може бути достовірно визначена.

Відповідачем не доведено, яким чином придбані позивачем результати послуг з підготовки звіту та експертного висновку можуть бути підставою для одержання майбутніх економічних вигод, отже, не підтверджено відповідність придбаних результатів послуг до ознак нематеріального активу.

На підставі викладеного можна дійти висновку, що позивачем правомірно сформовано загальногосподарські витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Фірма «Даниленко і партнери», у зв`язку із чим зменшено об`єкт оподаткування податком на прибуток на суму 78000,00грн у 4 кварталі 2017 року.

Як свідчать матеріали справи, контролюючий орган під час перевірки прийшов до висновку про відсутність у позивача документів, які підтверджують необхідність витрат на проведення гарантійних та сервісних робіт, що призвело до заниження об`єкту оподаткування за 3, 4 квартал 2017 року на загальну суму 338264,00грн.

Позивач є імпортером продукції Pixus на територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту №UA03 від 03.06.2015 укладеного з PIXUS HK CO Limited, за яким продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар в номенклатурі, кількості, строк та за ціною зазначених в інвойсах.

Після імпортування товару на митну територію України, ТОВ «Орфеус» здійснює оптову торгівлю придбаних у PIXUS HK CO Limited ТМЦ.

З метою забезпечення гарантійного ремонту реалізованого товару, між Позивачем та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір №001/2017 від 01.07.2017, за яким останній зобов`язується за вимогою замовника виконувати гарантійне та сервісне обслуговування товарів - торгової марки PIXUS, JEKA, NRG. (т. 6 а.с. 1-4)

На виконання умов даного договору між сторонами складалися щомісячні акти наданих послуг №NF062017 від 03.07.2017, №NF072017 від 03.07.2017, №NF082017 від 31.08.2017, №NF092017 від 30.09.2017, №NF092017/1 від 30.09.2017, №NF102017 від 31.10.2017, №NF112017 від 30.11.2017, №NF122017 від 31.12.2017. (т. 6 а.с. 12-62)

Усі акти наданих послуг були оплачені у повному обсязі і відповідно до П(С)БО 16 було віднесено до витрат на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування, що у свою чергу, відносяться до витрат, пов`язаних з операційною діяльністю підприємства (п.17,19 П (С)БО 16).

Суд апеляційної інстанції розглянув твердження контролюючого органу про наявність у п.2.6 Договору від 03.06.2015 положень про гарантії виробника та наполягання на необхідності користування останньою.

Положеннями ст.1 Закону України «Про охорону прав споживачів» передбачено, що для цілей даного закону під терміном «виробник» слід розуміти - суб`єкт господарювання, який: виробляє товар або заявляє про себе як про виробника товару чи про виготовлення такого товару на замовлення, розміщуючи на товарі та/або на упаковці чи супровідних документах, що разом з товаром передаються споживачеві, своє найменування (ім`я), торговельну марку або інший елемент, який ідентифікує такого суб`єкта господарювання; або імпортує товар.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що виробником у розумінні Закону України «Про охорону прав споживачів» є не лише безпосередній виробник товару, але й імпортер такого товару.

Згідно з положеннями ст.7 Закону України «Про охорону прав споживачів» виробник (виконавець) забезпечує належну роботу (застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного строку, встановленого нормативно-правовими актами, нормативними документами чи договором.

Позивач є імпортером продукції торгової марки - PIXUS, JEKA, NRG, а тому обов`язок гарантійне обслуговування на території України лежить саме на ньому.

Судами вказано, що як вбачається з додатків до актів виконаних робіт, підписаних між позивачем та ФОП ОСОБА_2 (т.6, а.с.13-16, 20-24, 28-30,34-37, 41, 43-47, 51-54, 58-60), вони містять перелік виробів торгової марки - PIXUS, JEKA, NRG, які передавалися для здійснення гарантійних ремонтів, з зазначенням їх серійних номерів. Також з листа від 26.03.2018 від PIXUS HK CO Limited (т.5, а.с.219-223) вбачається, що поставлена за договором з позивачем техніка відповідає тим серійним номерам, щодо яких здійснювався гарантійний ремонт.

Щодо тверджень контролюючого органу про наявність у штаті позивача «менеджера по організації сервісного обслуговування аудіо і відео апаратури» ОСОБА_3 судова колегія зазначила, що відповідно до наявних документів і пояснень до обов`язків менеджера входить не проведення безпосереднього гарантійного ремонту техніки чи її сервісного обслуговування, а адміністрування сервісного обслуговування на території України.

Враховуючи викладене, суди вважали необґрунтованими висновки контролюючого органу та правомірність формування витрат на гарантійні ремонти і гарантійне обслуговування згідно із положеннями П(С)БО 16 та відповідного формування платником податку об`єкта оподаткування у 3, 4 кварталах 2017 року.

Матеріали справи також свідчать, що контролюючим органом в Акті перевірки було встановлено, що на кінець періоду, коли Позивач був платником єдиного податку третьої групи (1 квартал 2016 року), в нього, станом на 01.04.2016, обліковувалася дебіторська заборгованість з контрагентами.

Після переходу на загальну систему оподаткування (з 01.04.2016) контрагенти розрахувалися з позивачем на загальну суму 2618712,00грн. Дане погашення дебіторської заборгованості відбулося у квітні-травні 2016 року. Вказані обставини не заперечувалися сторонами при розгляді справи.

У зв`язку із тим, що платником податків до декларації з податку на прибуток за 2016 рік не було включено до складу доходу грошові кошти, отримані від вказаних контрагентів на погашення заборгованості, що виникла станом на 01.04.2016 (тобто в період перебування на спрощеній системі оподаткування), контролюючий орган прийшов до висновку про заниження об`єкту оподаткування податком на прибуток за 2016 рік на суму 2618712 грн та завищення фінансових різниць, що збільшують об`єкт оподаткування податком на прибуток за 2017 рік, на суму 300000,00 грн.

Судами з`ясовано, що дебіторська заборгованість по взаємовідносинам із контрагентами ТОВ «Десса Плюс», ТОВ «Дісі Лінк», ТОВ «Приватінвест», ТОВ «Розетка УА», ТОВ «СВП Плюс», ТОВ «Техніка для бізнесу», ТОВ «Смарт мобайл», ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 виникла у період перебування позивача на спрощеній системі оподаткування. Під час перебування на спрощеній системі оподаткування 3-ї групи обов`язку зазначення суми дебіторської заборгованості у податковій звітності не було.

Разом з тим, згідно бухгалтерського обліку подібна заборгованість виникла саме у період до 01.04.2016, коли відбувалося відвантаження товару і фактично Позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, а тому усі суми погашення не можуть включатися до доходу у періоді в йому такі кошти сплачувалися.

Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена (пункт 5 П(С)БО №15).

Отже, дохід від продажу товарів (робіт, послуг) згідно з нормами бухгалтерського обліку визнається доходом того періоду, в якому фактично відвантажено товари.

Тобто, до складу доходів в декларації з податку на прибуток за звітний період з 01.04.2016 по 31.12.2016 не включаються суми погашення дебіторської заборгованості, яка виникла під час перебування платника на спрощеній системі оподаткування, так як згідно норм П(С)БО 15 отримання грошових коштів за відвантажені товари не відповідає критеріям визнання доходу.

Як вбачається зі змісту акту перевірки та пояснень представників відповідача, контролюючим органом збільшено суму доходів позивача за 2016 рік на суму погашення дебіторської заборгованості, при цьому сума витрат, пов`язаних з отриманням вказаних доходів, жодним чином не врахована у визначенні об`єкту оподаткування податком на прибуток приватних підприємств за 2016 рік. Отже, за висновком податкового органу, позивач має виключно обов`язок відображення доходів у розмірі погашеної дебіторської заборгованості, не отримавши при цьому права на формування витрат, пов`язаних з отриманням таких доходів, що суперечить порядку визнання витрат згідно п.7 П(С)БО 16 «Витрати» та, відповідно, пункту 44.2 статті 44 ПКУ.

На підставі викладеного констатується, що висновки контролюючого органу про заниження доходів у 2016 році, у зв`язку із чим занижено об`єкт оподаткування податком на прибуток за 2016 рік є необґрунтованими.

У справі, що розглядається контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.04.2018 № 00001561401, яким визначено суму податкового зобов`язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Як вбачається з розрахунку суми податкового зобов`язання з ПДВ, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 19.04.2018 № 00001561401, до порушень також віднесено не проведення коригування податкового кредиту з ПДВ по списаній кредиторській заборгованості перед ТОВ «Поліс Трейд», яка визнана позивачем безнадійною у грудні 2017 року, донараховано 1383грн основного зобов`язання та 346грн штрафних санкцій.

За висновками Акту перевірки, позивачем не у тому періоді було визнано безнадійною кредиторську заборгованістю перед ТОВ «Поліс Трейд».

Як встановлено судами, між ТОВ «Орфеус» Покупець та ТОВ «Поліс Трейд» Постачальник 08.01.2014 було укладено договір поставки, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити ТМЦ, а Покупець його прийняти та оплатити. Розрахунки між Сторонами проводяться у безготівковій формі протягом 120 календарних діб після отримання товару.

Заборгованість за даним договором була частково погашена 24.02.2014, що підтверджується платіжним дорученням №23 від 24.02.2014.

Крім того, між ТОВ «Орфеус» Покупець та ТОВ «Поліс Трейд» Постачальник 17.01.2014 було укладено договір поставки, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити ТМЦ, а Покупець їх прийняти та оплатити. Розрахунки між Сторонами проводяться у безготівковій формі протягом 120 календарних діб після отримання товару.

На виконання умов даного договору, ТОВ «Поліс Трейд» 20.01.2014 було виставлено рахунок на оплату та здійснено поставку електронної техніки - плеєр PIXUS, загальною вартістю 22680,00 грн, з них сума ПДВ - 3780,00 грн. В день поставки ТОВ «Поліс трейд» виписано на адресу позивача видаткову накладну та податкову накладну. Розрахунки за даним договором не проводилися.

На підставі наказу №2-ИНВ від 04.12.2017 на підприємстві було проведено інвентаризацію розрахунків з покупцями, постачальниками та іншими дебіторами і кредиторами, в рамках якої було виявлено суму безнадійної кредиторської заборгованості у розмірі 36407,28 грн, про що був складений відповідний акт №1 від 18.12.2017 за формою №ИНВ-17. З урахуванням вказаного акту позивачем на підставі наказу директора від 18.12.2017 було списано кредиторську заборгованість ТОВ «Поліс Трейд» у сумі 36407,28грн.

Списання безнадійної заборгованості відображено у звітності з податку на прибуток за 4 квартал 2017 року та з цієї суми сплачено податкові зобов`язання у повному обсязі, що не заперечується контролюючим органом.

Відповідно до загальних вимог цивільного законодавства позивачем до зазначеної заборгованості було застосовано трирічний строк позовної давності.

Таким чином, позивачем визначено, що станом на 18.12.2017 кредиторська заборгованість перед ТОВ «Поліс Трейд» має ознаки безнадійної, а тому може бути списаною.

Відповідно до п. 5 П(С)БО 11 "Зобов`язання" зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Відтак, висновок контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту у лютому 2017 у зв`язку з непроведенням коригування податкового кредиту по операціям з ТОВ «Поліс Трейд» не знайшов свого обгрунтування.

Окрім того, контролюючий орган за наслідками перевірки дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, в результаті чого занижено ПДВ до сплати всього на суму 1926084грн. Підставою для вказаних висновків були встановлені в ході перевірки обставини здійснення господарських операцій з такими контрагентами, як ТОВ «Ритон 2011», ТОВ «Хімсервіс», ТОВ «Ніка Голд Строй», ТОВ «Макер», ТОВ «Корпорація агроінвест трейд», ТОВ «Вальтес», ТОВ «АЄСІ-СТРОЙ», ТОВ «Ятанар», по яких зроблений висновок про непідтвердження їх реальності.

Податковий орган по всім вказаним контрагентам вважає наявними підстави для донарахування податкових зобов`язань з ПДВ, оскільки, на думку відповідача, відвантаження товарів, імпортованих позивачем, відбулося на невстановлених осіб, тому податкові зобов`язання мають виникати у ТОВ «Орфеус» як за фактом отримання коштів в оплату поставлених товарів, так і за фактом вибуття таких товарів з володіння позивача.

Під час проведення перевірки контролюючим органом не виявлено дефекту форми та змісту первинної документації, однак із посиланням на податкову інформацію було зроблено висновок про нереальність здійснення господарських операцій

За наслідками розгляду справи суди вказали, що надані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. № 168/704, спричиняли втрату зазначеними документами юридичного статусу первинних документів, судом не виявлено та актом перевірки не встановлено.

Як вбачається з зібраних по справі доказів, позивач на момент здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ «Ритон 2011», ТОВ «Хімсервіс», ТОВ «Ніка Голд Строй», ТОВ «Макер», ТОВ «Корпорація агроінвест трейд», ТОВ «Вальтес», ТОВ «АЄСІ-СТРОЙ», ТОВ «Ятанар» мав інформацію з ЄДР щодо підтвердження повноважень осіб, які підписували первинні документи від імені вказаних суб`єктів господарювання, а також у позивача були наявні копії документів про призначення керівників таких суб`єктів.

З огляду на зазначене, позивач, здійснюючи господарські операції з продажу товарів на адресу ТОВ «Ритон 2011», ТОВ «Хімсервіс», ТОВ «Ніка Голд Строй», ТОВ «Макер», ТОВ «Корпорація агроінвест трейд», ТОВ «Вальтес», ТОВ «АЄСІ-СТРОЙ», ТОВ «Ятанар» мав всі підстави для відображення податкових зобов`язань з ПДВ саме по операціях з зазначеними контрагентами на підставі належним чином оформлених первинних документів.

Як вбачається з матеріалів справи, всі перелічені суми ПДВ, віднесені позивачем до податкових зобов`язань у відповідних звітних періодах, підтверджені податковими накладними, які складені на підставі договорів, видаткових накладних, платіжних документів, відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На час складання і видачі податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані у встановленому законом порядку, знаходилися на обліку в контролюючому органі, мали статус платників ПДВ, свідоцтва платників ПДВ не були анульовані на момент укладання і вчинення правочинів, докази, що спростовують ці обставини, відповідачем до суду не надано. Відповідачем також не надано належних доказів щодо визнання недійсними у встановленому законом порядку договорів, укладених між позивачем та його контрагентами.

Таким чином, вбачається, що контролюючим органом не надано доказів нереальності здійснення господарських операцій з реалізації товарів контрагентам Позивача, а ті доводи, що наведені в акті перевірки не є достатніми для притягнення позивача до фінансової відповідальності, оскільки не є належними та допустимими доказами порушення позивачем приписів податкового законодавства.

З матеріалів справи також вбачається, що контролюючий орган під час проведення перевірки прийшов до висновку про дефектність документів по взаємовідносинам Позивача з ФОП ОСОБА_4 , що на його думку, призвело до заниження доходу платника єдиного податку на суму 1068060,00 грн.

Так, між ТОВ «Орфеус» Покупець та ФОП ОСОБА_4 . Продавець укладено Договір від 28.07.2015, за умовами якого останній зобов`язувався передати покупцеві плеєри МР3, МР4, країна походження - Китай. (т. 6 а.с.93-94)

На виконання умов договору ФОП ОСОБА_4 виписані на адресу Позивача видаткові накладні. Розрахунки за даними операціями проведені у повному обсязі.

Як вбачається з наданих до перевірки та до матеріалів справи первинних документів, придбані у ФОП ОСОБА_4 . ТМЦ були у майбутньому реалізовані позивачем на адресу ТОВ «СВП Плюс» (на підставі договору №9 від 27.08.2015), ТОВ «Дісі Лінк» (Договір №18 від 06.11.2015р.), ТОВ «Розетка УА» (договір поставки №3 від 01.07.2015р.). (т. 6 а.с.99-163)

З наданих представником позивача документів слідує, що позивач з 01.10.2015 мав орендований транспортний засіб, яким здійснювалася доставка товарів від ФОП ОСОБА_4 , щодо поставок від 31.08.2015 та 01.09.2015, як пояснив представник позивача, вказані партії товару були доставлені без залучення перевізника власними силами робітників позивача.

Судами відхилено доводи відповідача про закінчення строку дії сертифікатів відповідності на придбані у ФОП ОСОБА_4 товари, оскільки вказана обставина не може бути визнана належною та достатньою для висновку про нереальність здійснення господарської операції з вказаним контрагентом.

Крім того, неможливість податкового органу встановити ланцюг походження придбаних товарів до моменту їх ввезення на митну територію України не може бути підставою для притягнення позивача до фінансової відповідальності, оскільки не свідчить про будь-які порушення норм податкового законодавства з його боку.

На підставі викладеного, відсутні підстави вважати, що ТМЦ були отримані позивачем безоплатно від невстановлених осіб, через що їх вартість мала бути відображена у складі доходів для цілей визначення об`єкта оподаткування єдиним податком.

Як вбачається, внаслідок операцій з ФОП ОСОБА_6 відбулося зменшення активів з метою отримання вигід у майбутніх періодах. Отже, порушення формування об`єкта оподаткування єдиним податком в частині господарських операцій між Позивачем та ФОП ОСОБА_4 відсутні.

З матеріалів справи також слідує, що під час проведення перевірки контролюючим органом було встановлено, що протягом 2015 - 1 квартал 2016 року підприємство ТОВ «Орфеус» отримувало дохід у вигляді доходу від продажу-купівлі іноземної валюти та дохід від курсових різниць, що відображено на бухгалтерських рахунках 711 та 714 у сумі 279252,40 грн.

У зазначений період Позивач був зареєстрований платником єдиного податку 3-ї групи.

Контролюючий орган на підставі положень п. 296.1.3 п. 296.1 ст. 296 ПК України та П(С)БО 25 і П(С)БО 21 прийшов до висновку, що означена вище позитивна курсова різниця має оподатковуватися як дохід платника єдиного податку.

Відповідно до п.292.1 ст. 292 ПК України доходом платника єдиного податку є: для юридичної особи - будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті.

Відповідно до п. 292.6. ст. 292 ПК України датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності. Для платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) датою отримання доходу також є дата відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг), за які отримана попередня оплата (аванс) у період сплати інших податків і зборів, визначених цим Кодексом.

Таким чином, датою отримання доходу платника на спрощеній системі оподаткування є:

дата надходження коштів в грошовій формі (готівковій або безготівковій) формі - за загальним правилом;

дата підписання акту приймання-передачі - при безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 292.5 ст.292 ПК України дохід, виражений в іноземній валюті, перераховується у гривнях за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на дату отримання такого доходу.

Разом з тим, при перерахунку монетарних рахунків на дату балансу, тобто при визначенні курсової різниці, фактично на рахунок платника на спрощеній системі оподаткування гроші не надходять. І у такому разі платник податків також не отримує безоплатних товарів.

На підставі викладеного, висновки контролюючого органу щодо порушення позивачем положень п.44.1 ст.44, п.292.1, п.292.3, п.292.5, п.292.11, п.292.13 ст.292, п.п.296.1.3 п.296.1 ст.296 ПК України, в результаті чого занижено суму єдиного податку до сплати у періоді, що перевірявся, на загальну суму 35506,90грн., суди не знайшли підстав вважати обґрунтованими.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб`єкт владних повноважень, на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності прийнятих ним рішень, частково не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, суди дійшли правомірного висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Також, у цій справі податковий орган не погоджуються додатковим рішенням Другого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2019, яким заяву ТОВ "ОРФЕУС" про відшкодування витрат на правову допомогу задоволено частково. Постановлено стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРФЕУС" витрати на правничу допомогу в розмірі 4062,50грн.

Як слідує з матеріалів справи, на адресу Другого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ТОВ "ОРФЕУС" про ухвалення додаткового рішення по справі №820/3681/18, оскільки судом не було вирішено питання про розподіл витрат на правничу допомогу.

Апеляційний суд вказав, що правова допомога надавалась позивачу Адвокатським бюро «Віталія Гордейчука» відповідно до договору від 26.04.2018 (т.7, а.с.196).

Надання професійної правничої допомоги за цим Договором здійснюється Адвокатським бюро в особі адвоката Гордейчука В.В. (Свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю №2007 від 13.07.2016) та помічником адвоката Загорулько Ольгою Миколаївною.

За виконання доручення «Замовник» зобов`язаний здійснити оплату «Виконавцю» з розрахунку 1250,00 гривень за 1 годину відповідно до акту наданих послуг з надання професійної правової допомоги.

Розрахунки за Договором здійснюються в безготівковій формі.

На підтвердження виконання зазначеної угоди, позивачем додано Акт наданих юридичних послуг №3 від 20.05.2019, відповідно до якого, Адвокатське бюро «Віталія Гордейчука» надало послуги на загальну суму 33750,00 грн. за 27 годин, а саме:

ознайомлення з матеріалами справи в Другому апеляційному адміністративному суді - 1 година;

написання та подання відзиву на апеляційну скаргу - 20 годин;

надання консультацій клієнту з питань оподаткування та захисту підприємства при проведенні обшуку - 6 годин.

Відповідно до платіжного доручення №1581 від 23.05.2019, позивач сплатив на користь адвокатського бюро 33750,00грн., призначення платежу: «Сплата за забезпечення участі адвоката при розгляді справи №820/3681/18 у ХОАС зг. рах.№3 від 20.05.2019р. Без ПДВ.»

Суд врахував, що документи, які складалися на виконання вищезазначеного договору, повинні були деталізувати кожну окремо надану в межах договору послугу та максимально повно містити інформацію щодо неї.

Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, зміст документів, які були надані позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, не дозволяють дійти висновку про належність здійснених витрат в межах виконання договору про надання правової (правничої) допомоги до судових витрат на правову допомогу, понесених позивачем при розгляді саме справи №820/3681/18.

Також суд зауважив, що час, який був витрачений адвокатом на написання та подання відзиву на апеляційну скаргу по справі №820/3681/18 (20 годин), вочевидь не відповідає складності спору та змістовності відзиву. Крім того вказаний відзив є аналогічним за змістом позову та повністю копіює його, а на підготовку позову (відповідно до акту наданих послуг №1 від 31.05.2018р., Т.7 а.с.149) адвокатом витрачено 3 години.

Крім того, не відповідає дійсності та спростовується заявою вх.№15398 від 02.05.2019 (т.8 а.с. 81) час, який був вказаний адвокатом в Акті наданих юридичних послуг №3 від 20.05.2019 та розрахунку як витрачений на ознайомлення з матеріалами судової справи №820/3681/18. Так, у розрахунку адвокатом зазначено: 1 година, тоді як у заяві зафіксовано час ознайомлення з матеріалами справи: 15 хвилин (початок - 17:10, закінчення - 17:25).

На підставі викладеного, з урахуванням аналізу відомостей, що вказані адвокатом в акті наданих послуг, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлена сума витрат на правничу допомогу є завищеною та неспівмірною із складністю цієї справи та об`ємом наданих адвокатом послуг.

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до положень статті 134 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Відтак, доводи касаційної скарги податкового органу про недоведеність представником позивача витрат на правничу допомогу спростовуються матеріалами справи, висновків апеляційного суду не спростовують.

Доводи заявника касаційної скарги у цій справі зводяться виключно до переоцінки встановлених обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд вважає за необхідне наголосити, що, виходячи з окреслених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту, а тому до їх переоцінки Верховний Суд не вдається у разі відсутності підстав, визначених підпунктами 1, 3, 4 частини другої статті 353 КАС України.

На підставі встановлених обставин справи та з урахуванням нормативного регулювання, що підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, в межах вимог касаційної скарги, суд не може визнати доводи відповідача для скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтованими.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Поряд з цим, представник позивача просив у цій справі вирішити питання розподілу витрат на правничу допомогу в розмірі 20000грн, витрачену на послуги адвоката, шляхом покладення витрат у повному обсязі на відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що правова допомога надавалась позивачу Адвокатським бюро «Віталія Гордейчука» відповідно до договору від 26.04.2018.

На підтвердження виконання зазначеної угоди, позивачем додано Акт наданих юридичних послуг №4 від 23.10.2019, відповідно до якого, Адвокатське бюро «Віталія Гордейчука» надало послуги на суму 20000грн за 16 годин роботи, а саме, написання та подання відзиву на касаційну скаргу, з огляду на ціну за годину 1250грн.

Відповідно до платіжного доручення №1878 від 24.10.2019 позивач сплатив на користь адвокатського бюро 20000грн, призначення платежу: «Написання та подання відзиву на касаційну скаргу ГУДФС при розгляді справи №820/3681/18 у ХОАС, заг рах №4 від 23.10.2019».

Дослідивши додані до заяви про розподіл судових витрат документи, а також зміст та обсяг наданих послуг, слід зазначити наступне.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Суд зауважує, що зміст договору про надання правової (правничої) допомоги від 26.04.2018 містить загальний обсяг повноважень на здійснення представництва інтересів в суді та інших органах при розгляді правових питань, у договорі відсутній детальний опис послуг, які повинні надаватися в межах їх виконання, що пов`язаний з розглядом справи №820/3681/18, договір містить опис надання інших послуг правового характеру.

Поряд з цим, суд враховує, що час, який був витрачений адвокатом на написання відзиву на касаційну скаргу - 16 годин, беззаперечно не відповідає змістовності відзиву, текст відзиву на касаційну скаргу відтворює відзив на апеляційну скаргу.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують фактичне надання позивачу правової допомоги Адвокатським бюро, проте не відповідають критерію розумності їхнього розміру, з огляду на те, що розгляд справи здійснюється в суді касаційної інстанції, тобто представник Товариства на стадії касаційного перегляду повністю обізнаний з позицією контролюючого органу, нормами права, які регулюють спірні правовідносини, обставинами справи, на стадії касаційного розгляду справи правова позиція позивача вже була сформована. Дослідивши відзив на касаційну скаргу, колегія суддів враховує, що його зміст здебільшого дублює доводи відзиву на апеляційну скаргу. Враховуючи розрахунок витраченого часу на написання відзиву (16 годин), наданого представником Товариства, колегія суддів вважає розумним, співрозмірним і обґрунтованим зменшити витрати адвоката за написання відзиву з 20000грн до 2500грн (виходячи з витрачання часу на відзив - приблизно 2 години). У зв`язку з наведеним колегія суддів не вбачає розумної потреби у таких витратах для цієї справи, не вважає, що вони відповідають критерію необхідності.

Таким чином, колегія суддів вважає, що заява представника позивача про розподіл витрат на професійну (правничу) допомогу в частині стягнення 17500грн не відповідає критерію розумності, такі витрати не мають характеру необхідних, неспіврозмірні з виконаною роботою в суді касаційної інстанції, а їх відшкодування за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини справи матиме надмірний характер.

З огляду на зазначене у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача, стягнення правничої допомоги у розмірі 2500грн.

Керуючись статтями 52, 134, 139, 345, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання відповідача про заміну сторони у справі її правонаступником задовольнити. Замінити Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби.

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2018, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2019 та додаткове рішення Другого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2019 у справі №820/3681/18 залишити без змін.

Вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРФЕУС" про відшкодування витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (місто Харків, вулиця Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ ВП 7349233) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРФЕУС" (місто Харків, вулиця Тобольська, 42, офіс 321, код ЄДРПОУ 38001571) судові витрати на правничу допомогу, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, в сумі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду