Рішення

від 28.10.2022 по справі 677/1677/21

КРАСИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 677/1677/21

Провадження № 2/677/53/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2022 року м. Красилів

Красилівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої судді Гладій Л.М.,

з участю секретаряВладюк Н.В.,

розглянув за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом заступника керівникаХмельницької окружноїпрокуратури вінтересах Заслучненськоїсільської радиХмельницького районуХмельницької областідо Головногоуправління Держгеокадаструу Хмельницькійобласті, ОСОБА_1 провизнання недійснимнаказу,витребування майна, -

В С Т А Н О В И В:

19 жовтня 2021 року позивач звернувся в інтересах Заслучненської сільськоїради Хмельницького району Хмельницької області з вказаним позовом до Красилівського районного суду Хмельницької області, в обґрунтування якого зазначив, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 19 серпня 2017 року № 22-16948-СГ затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2 га (кадастровий номер 6822780800:09:004:0043) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населених пунктів колишньої Великозозулинецької сільської ради Красилівського району Хмельницької області. На підставі зазначеного наказу державним реєстратором Красилівської районної державної адміністрації Дидюком В.І. 26 жовтня 2017 зареєстровано право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку.

Разом з тим, ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 23 грудня 2016 року №22-34156-СГ отримала у приватну власність (право власності зареєстровано 19 січня 2017 року) земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6822484100:02:003:0088) для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області. В подальшому ОСОБА_1 продала вказану земельну ділянку.

Зазначене підтверджує, що ОСОБА_1 , на час отримання спірної земельної ділянки (наказ від 19 серпня 2017 року № 22-16948-СГ), вже використала своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання (наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 23 грудня 2016 року №22-34156-СГ).

Таким чином, прокурор стверджує, що земельна ділянка площею 2 га (кадастровий номер 6822780800:09:004:0043) вибула із земель державної власності внаслідок незаконного використання ОСОБА_1 права на повторну безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання.

Зважаючи на вказане, просив позов задовольнити, визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від від 19 серпня 2017 року № 22-16948-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2 га (кадастровий номер 6822780800:09:004:0043) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населених пунктів Заслучненської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області та витребувати у ОСОБА_1 оспорювану земельну ділянку.

Пред`являючи позов, прокурор зазначив, що спірна земельна ділянка на час надання її у приватну власність ОСОБА_1 відносилася до земель державної власності, проте законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» №1423-ІХ від 28 квітня 2021 року оспорювана земельна ділянка віднесена до земель комунальної власності територіальної громади, а саме Заслучненської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області та яка згідно чинного законодавства наділена повноваженнями на звернення до суду у спірних правовідносинах, проте не вживає заходів для повернення оспорюваної земельної ділянки у комунальну власність.

Представником відповідача Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Плюх В.О. подано відзив, в якому вона щодо задоволення позову заперечила і просить відмовити у його задоволенні, аргументуючи тим, що ОСОБА_1 зверталася до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з заявами, в яких яких повідомляла, що правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки вона не скористалася, а тому Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області діяло відповідно до норм чинного законодавства України. Крім того, стверджувала, що оспорюваний наказ є актом індивідуальної дії і вичерпує себе в момент їх прийняття, а тому належним відновленням можливого порушеного права держави на думку представника відповідача є не скасування наказу Головного управління, а визнання недійсним права власності ОСОБА_1 .

Заступником керівника Хмельницької окружної прокуратури Довганем В.М. подано відповідь на відзив Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, у якому щодо доводів представника Держгеокадастру заперечив, стверджував, що Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області мало не допустити порушень закону та відмовити у погодженні та затвердженні відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який не відповідає положенням закону. Крім того, наголошує, що маючи доступ до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру службові особи ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області мали можливість перевірити наявність у ОСОБА_2 у власності земельної ділянки даного виду цільового призначення та площі, раніше набутої в порядку безоплатної приватизації на підставі наказу цього ж органу.

06 грудня 2021 року ухвалою суду відкрито провадження у справі.

Прокурор Лелюк Т.В. надіслав до суду заяву, у якій вимоги позову підтримав, просив їх задовольнити, справу розглядати у його відсутність.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, який про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином, в судове засідання не з`явилася, надіслала до суду відзив, в якому щодо задоволення позову заперечила.

Відповідач ОСОБА_1 , яка про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином, в судове засідання повторно не з`явилася, відзив на позов не подала та про причини неявки суд не повідомила.

Розгляд заяв здійснювався за відсутності учасників справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи приходить до висновку, що позов слід задовольнити з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 18 листопада 2016 року звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою, у якій просила затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною цільового призначення в межах категорії земель за основним цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства державної власності площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області та передати її їй безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 23 грудня 2016 року № 22-34156-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» (а.с.17) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 6822484100:02:003:0088 у власність зі зміною виду цільового призначення в межах категорії земель за основним цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення, змінено вид цільового призначення земельної ділянки з «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (01.01)» на «для ведення особистого селянського господарства (01.03)», та безоплатно надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2 га (кадастровий номер 6822484100:02:003:0088) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

19 січня 2017 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Кізюн Т.А. зареєстровано за № 18705874 право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку (а.с.10).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №263540432 земельна ділянка загальною площею 2 га (кадастровий номер 6822484100:02:003:0088) для ведення особистого селянського господарства на підставі договору купівлі-продажу №2048 від 12 червня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зимою Н.Ф. відчужена ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3

02 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою, у якій просила затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Великозозулинецької сільської ради Красилівського району Хмельницької області та передати її їй безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 19 серпня 2017 року № 22-16948-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» (а.с.19) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 розміром 2 га (кадастровий номер 6822780800:09:004:0043) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів Великозозулинецької сільської ради Красилівського району Хмельницької області та передано її ОСОБА_1 безоплатно у приватну власність.

27 вересня 2017 року державним реєстратором Дидюком В.І. Красилівської районної державної адміністрації Хмельницької області зареєстровано за № 23030827 право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку (а.с.9).

Зазначені обставини підтверджуються такими доказами у справі, а саме: Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №263327649 від 25 червня 2021 року, №263541338 від 29 червня 2021 року, №263540432 від 29 червня 2021 року, копіями наказів Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 23 грудня 2016 року № 22-34156-СГ, від 19 серпня 2017 року № 22-16948-СГ, копіями заяв ОСОБА_1 від 18 листопада 2016, від 02 серпня 2017.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення (п.4 ч.2 ст.16 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

З матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка на час надання її у приватну власність ОСОБА_1 відносилася до земель державної власності. Однак законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» №1423-ІХ від 28 квітня 2021 року внесено зміни до земельного законодавства, відповідно до яких з 27 травня 2021 року землями комунальноївласності територіальнихгромад вважаютьсявсі землідержавної власності,розташовані замежами населенихпунктів умежах такихтериторіальних громад,крім земель: а)що використовуютьсяорганами державноївлади,державними підприємствами,установами,організаціями направі постійногокористування (утому числіземельних ділянок,що перебуваютьу постійномукористуванні державнихлісогосподарських підприємств,та земельводного фонду,що перебуваютьу постійномукористуванні державнихводогосподарських підприємств,установ,організацій,Національної академіїнаук України,національних галузевихакадемій наук); б)оборони; в)природно-заповідногота іншогоприродоохоронного призначенняв межахоб`єктів ітериторій природно-заповідногофонду загальнодержавногозначення,лісогосподарського призначення; г)зони відчуженнята зонибезумовного (обов`язкового)відселення території,що зазналарадіоактивного забрудненнявнаслідок Чорнобильськоїкатастрофи; ґ)під будівлями,спорудами,іншими об`єктаминерухомого майнадержавної власності; д)під об`єктамиінженерної інфраструктуризагальнодержавних таміжгосподарських меліоративнихсистем державноївласності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Таким чином, правом на позов у вказаній справі наділено орган місцевого самоврядування, територіальна громада на території якої розташована оспорювана земельна ділянка.

Як вбачається з наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 19 серпня 2017 року № 22-16948-СГ та Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №263327649 від 25 червня 2021 року, №263541338 від 29 червня 2021 року оспорювана земельна ділянка площею 2 га з кадастровим номером 6822780800:09:004:0043, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства розташовувалась за межами населених пунктів Великозозулинецької сільської ради Красилівського району Хмельницької області.

Відповідно доЗакону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад»у Хмельницькій області у Красилівському районі - Глібківська, Заслучненська та Малоклітнянська сільські ради рішеннями від 26 березня 2019 року, 08 квітня 2019 року і 16 квітня 2019 року, затверджені розпорядженням голови Хмельницької обласної державної адміністрації від 14 березня 2019 року № 177/2019, об`єдналися у Заслучненську сільську територіальну громаду з адміністративним центром у селі Заслучне. Станом на дату розгляду справи до складу територіальної громади входять села: Заслучне, Писарівка, Слобідка-Чернелівська, Світле, Великі Зозулинці, Малі Зозулинці, Новосілка, Підлісся, Юхт, Глібки, Говори, Трудове, Котюржинці,Марківці, Мала Клітна, Велика Клітна, Вербівка, Волиця Друга, Дворик, Кошелівка, Калинівка.

Отже, правом на звернення до суду у цій справі наділена саме Заслучненська сільська рада Хмельницького району Хмельницької області, на території якої знаходиться передана у власність ОСОБА_1 земельна ділянка.

Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У резолютивній частині рішення Конституційного Суду України № 3-рп/99 зазначено, що прокурори та їх заступники подають до суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відтак, «інтереси держави» (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так і інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів). Інтереси держави Україна та інтереси певної територіальної громади є частинами єдиного цілого - «інтересів держави», про які зазначено в ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Державний інтерес знаходить свій вияв у підтримці такого стану суспільних відносин, який би повною мірою відповідав конституційним засадам правового регулювання та забезпечував баланс інтересів усіх членів суспільства в їх взаємовідносинах між собою та державою.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 19 вересня 2019 року у справі № 815/724/15).

Згідно із ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

В позовній заяві прокурор обґрунтовував своє звернення до суду тією обставиною, що орган місцевого самоврядування Заслучненська сільська рада Хмельницького району Хмельницької області, яка згідно чинного законодавства наділена повноваженнями на звернення до суду у спірних правовідносинах, та на території якої знаходиться оспорювана земельна ділянка, неодноразово 28 серпня 2021 року та 22 вересня 2021 року повідомлялася Хмельницькою окружною прокуратурою про факт повторного безоплатного отримання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, що розташована на території вказаної сільської ради та пропозицією вжиття заходів щодо повернення земельної ділянки у комунальну власність, проте Заслучненська сільська рада Хмельницького району Хмельницької області повідомила, що не має наміру вживати заходи для повернення зазначеної земельної ділянки у комунальну власність в судовому порядку у зв`язку з відсутністю коштів у місцевому бюджеті на судові витрати.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 рокуу справі № 903/129/18, правову позиціюякої суд,відповідно доприписів ч.4ст.263ЦПК України,повинен враховуватипри застосуваннінорм права, зазначено, що незалежно відтого,чи відповідаютьдійсності доводиоргану місцевогосамоврядування пронеможливість самостійнозвернутись досуду зпозовом проповернення земельноїділянки черезвідсутність коштівдля сплатисудового збору,сам фактнезвернення досуду сільськоїради зпозовом свідчитьпро те,що указанийорган місцевогосамоврядування неналежновиконує своїповноваження щодоповернення земельноїділянки,у зв`язкуіз чиму прокуроравиникають обґрунтованіпідстави длязахисту інтересівзначної кількостігромадян -членів територіальноїгромади с.Городище тазвернення досуду зтаким позовом.

У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченогостаттею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Звернення прокурора до суду з позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання додержання законності передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, яке проведене з грубим порушенням вимог чинного законодавства.

Окрім того, суспільний інтерес, який полягає у поверненні у розпорядження Заслучненської сільської ради Хмельницького району земельної ділянки, що є умовою реалізації функції держави з забезпечення громадян правом власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, забезпечення рівності можливостей всіх громадян використати своє право на землю, явно переважає приватний інтерес ОСОБА_1 у неправомірному повторному отриманні спірної земельної ділянки.

Зважаючи на вказане, суд доходить висновку, що прокурором у повній мірі підтверджено наявність достатніх підстав для здійснення захисту законних інтересів держави в особі територіальної громади.

Згідно із ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно із ч.ч. 1-4 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно припису ч. 4 ст.116 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до п. б ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів.

Таким чином зі змісту вказаних положень Земельного кодексу України вбачається, що безоплатна передача громадянам земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності понад норми, визначені ст. 121 Земельного кодексу України, та більше одного разу по кожному виду використання, - заборонена.

Одноразовість приватизації означає і те, що особа, котра скористалась своїм правом і приватизувала земельну ділянку меншої від граничної, передбаченої ст. 121 Земельного кодексу України, площі, не може приватизувати земельну ділянку цього цільового призначення вдруге.

Із встановлених судом обставин вбачається, що на час прийняття спірного наказу Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-16948-СГ від 19 серпня 2017 року і отримання на його підставі безоплатно у власність земельної ділянки площею 2 га (кадастровий номер 6822780800:09:004:0043), ОСОБА_1 уже використала своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-34156-СГ від 23 грудня 2016 року.

Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ч.2 ст. 152 Земельного кодексу України ).

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч. 1 ст. 21 ЦК України).

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй ділянкою, такий акт визнається недійсним (ст.155 Земельного кодексу України).

Враховуючі викладені вище обставини, з яких вбачається, що відповідач ОСОБА_1 на час отримання спірної земельної ділянки вже використала своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання, а тому наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 19 серпня 2017 року № 22-16948-СГ прийнятий із порушенням вимог 116, 118, 121 ЗК України та є неправомірним, у зв`язку з чим вимоги прокурора щодо визнання недійсним спірного наказу підлягають задоволенню.

В оцінці факту володіння у цій справі суд застосовує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), згідно з яким особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника. Факт володіння нерухомим майном (possessio) може підтверджуватися, зокрема державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння).

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Перший протокол до Конвенції ратифікований Законом України 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

У справах «Рисовський проти України» (рішення від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» (рішення від 16 лютого 2017 року, заява № 43768/07), пов`язаних із земельними правовідносинами, ЄСПЛ, установивши порушення статті 1 Першого протоколу, зазначив про право добросовісного власника на відповідну компенсацію чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на землю.

Водночас висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Адже певні випадки порушень, на які особа посилається, як на підставу для застосування статті 1 Першого протоколу, можуть бути пов`язані з протиправною поведінкою самого набувача майна.

Законодавство України містить чітку заборону повторної безоплатної приватизації земельних ділянок в межах одного виду цільового призначення. Вказане обмеження, визначене на момент виникнення спірних правовідносин у ч. 4 ст. 116 ЗК України, було доступним, чітким і зрозумілим, а наслідки його недотримання, з огляду на приписи ЦК України - передбачуваними для будь-якої особи.

Судом не ставиться під сумнів законність втручання у право власності відповідача ОСОБА_1 , зважаючи на існування загальновідомого, чітко визначеного законодавством порядку надання земельних ділянок у власність та встановлену законом заборону повторної безоплатної приватизації земельних ділянок в межах одного виду цільового призначення.

Таким чином, у суду немає підстав вважати, що у відповідача ОСОБА_1 існували перешкоди самостійно чи з допомогою фахівця у галузі права ознайомитися із зазначеними вище нормами законодавства та зробити висновки щодо неможливості повторної безоплатної приватизації спірної земельної ділянки.

З огляду на вказане вище, ОСОБА_1 не могла не знати про те, що оскільки нею раніше вже було реалізоване право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, вона не мала права отримувати земельну ділянку для особистого селянського господарства безкоштовно другий раз, а тому суд не вбачає підстав вважати, що вона була добросовісною.

Судом встановлено, що витребування спірної земельної ділянки у відповідача ОСОБА_1 переслідує суспільний інтерес, який полягає в поверненні в розпорядження Заслучненської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області незаконно вибувшої земельної ділянки, що є умовою реалізації функцій держави з забезпечення громадян правом власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, забезпечення рівності можливостей всіх громадян використати своє право на землю, що явно переважає приватний інтерес у неправомірному отриманні спірної земельної ділянки, яка була набута з порушенням закону.

Стосовно пропорційності втручання, суд враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, згідно якої порушення справедливого балансу не вбачається в разі витребування майна від недобросовісного набувача без будь-якої компенсації. Протилежний підхід стимулював би неправомірне та свавільне заволодіння чужим майном та фактично передбачав би винагороду за порушення законодавства і прав інших осіб. Крім того, недобросовісне заволодіння чужим майном не відповідає критерію мирного володіння майном. Натомість таке заволодіння є порушенням мирного володіння інших осіб. Отже, витребування майна від недобросовісного набувача не є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Зважаючи на вказане, суд доходить висновку, що позовні вимоги про витребування земельної ділянки з незаконного володіння відповідача ОСОБА_1 є обґрунтованими, оскільки порушення загальновідомого, чітко визначеного законодавством порядку надання земельних ділянок порушує суспільний інтерес на законний обіг землі, як національного багатства та положення законодавства України про зобов`язання органів влади діяти в межах своїх повноважень та у порядку передбаченому законом, переслідує «суспільний», «публічний» інтерес, при цьому буде дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та приватними інтересами відповідача.

У зв`язку з наведеним, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов задоволено повністю, а тому з відповідачів на користь Хмельницької обласної прокуратури підлягає стягненню судовий збір по 2270 гривень з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 131-1 Конституції України,ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 116, 118, 121 ЗК України, ст.ст. 16, 388, 1212 ЦК України, ст. ст. 13, 56, 76, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 19 серпня 2017 року № 22-16948-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2 га (кадастровий номер 6822780800:09:004:0043) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населених пунктів (на території) Заслучненської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

Витребувати у ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Заслучненської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області земельну ділянку загальною площею 2 га (кадастровий номер 6822780800:09:004:0043) для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів (на території) Заслучненської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 на користь Хмельницької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911102, Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, рахунок UA188201720343120002000002814) судові витрати по сплаті судового збору - по 2270 гривень з кожного.

Заступник керівника Хмельницької окружної прокуратури Довгань В.М. в інтересах Заслучненської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, місцезнаходження: 29000, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. У. Громової, 10.

Позивач: Заслучненська сільська рада Хмельницького району Хмельницької області, місцезнаходження: 31050, Хмельницька область, Хмельницький район, с. Заслучне, пл. ім. І.О. Масловського, 2, ЄДРПОУ: 04407170.

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, місцезнаходження: 29000, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Інститутська, 4/1, код ЄДРПОУ 39767479.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Л.М. Гладій