Рішення

від 28.10.2022 по справі 495/9907/21

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/9907/21

№ провадження 2/495/210/2022

р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

28 жовтня 2022 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого одноособово судді Прийомової О.Ю.

за участю секретаря Мельник Ю.В.

справа № 495/9907/21,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Білгород Дністровському Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу "Білгород-Дністровський педагогічний фаховий коледж", третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Головне управління Держпраці в Одеській області, про визнання наказу про відсторонення від роботи незаконним та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку із відстороненням від роботи,-

ВСТАНОВИВ:

01 грудня 2021 року позивач ОСОБА_1 , звернулась до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області із позовом до Комунального закладу "Білгород-Дністровський педагогічний фаховий коледж", третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Головне управління Держпраці в Одеській області, про визнання наказу про відсторонення від роботи незаконним та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку із відстороненням від роботи, просить суд: визнати незаконним та скасувати наказ Комунального закладу "Білгород-Дністровський педагогічний фаховий коледж" №285 від 08.11.2021 року "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ", стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з дня відсторонення від роботи, тобто з 09.11.2021 року і до постановлення судом рішення, судові витрати розподілити згідно норм ЦПК України.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з КЗ «Білгород-Дністровський педагогічний фаховий коледж» на посаді концертмейстера зазначеного комунального закладу, що випливає із записів з трудової книжки позивача. Наказом директора КЗ «Білгород-Дністровський педагогічний фаховий коледж» від 08.11.2021 року № 285 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » відсторонено ОСОБА_1 , концертмейстера КЗ «Білгород-Дністровський педагогічний фаховий колледж» з 09.11.2021 року до усунення причин, що його зумовили.

Фактичною підставою для застосування до позивача зазначеного наказу вважає відсутність профілактичного щеплення проти COVID-19.

Разом з тим вказує, що зазначені у наказі фактичні та правові підстави для відсторонення ОСОБА_1 від роботи не відповідають Конституції України та нормам законодавства про працю, крім того оспорюваним наказом порушуються права і законні інтереси позивача, зокрема права на працю та на оплату праці, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Не погодившись з заявленими вимогами та доводами позивача, від представника відповідача до суду надійшов письмовий відзив від 28.01.2022 року, згідно якого відповідач стверджує, що оскаржуваний наказ № 285 від 08.11.2021 року був виданий ним на підставі постанови Кабінету Міністрів та Наказу МОЗ України , які є чинними та ніким не скасованими.

Відсторонення через відсутність щеплення входить до переліку інших випадків, передбачених законодавством, що визначено ст. 46 КЗпП.

Наказом відповідача від 18.10.2021 року № 264, попереджено працівників, що починаючи з 08.11.2021 року, у разі відсутності профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 або абсолютних протипоказань до їх проведення, вони будуть відсторонені від роботи без збереження заробітної плати згідно зі ст. 46 КЗпП України до отримання документа про проведення щеплення.

Наказ відповідача № 264 від 18.10.2021 року позивачем не оспорюється, вона з ним ознайомилася та підписала власноруч.

У своєму позові, позивач не заперечувала, що вона за своїм фахом входить до кола працівників відповідача, які підлягають щепленню.

Робити щеплення та продовжити працювати і отримувати заробітну плату це право позивача.

Таким чином, у силу своєї професії позивач для виконання своїх професійних зобов`язань зобов`язаний зробити щеплення за відсутності абсолютних протипоказань до їх проведення з метою непоширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, у т.ч. серед співробітників відповідача, які мають право на охорону здоров`я, гарантоване ст. 49 Конституції України.

Зважаючи на факті того, що на території України має місце поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, та виходячи з того, що норми права, на підставі яких видано оскаржуваний наказ відповідача від 08.11.2021 року № 283, неконституційними, недійсними чи незаконними на час вирішення спору в передбаченому законодавством України порядку не визнавались, то у зв`язку з цим просила відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1

01 грудня 2022 року від представника третьої особи надійшли пояснення щодо позову, відповідно до яких зазначив, що з боку управління вже були надані вичерпані відповіді на звернення ОСОБА_1 та її адвоката Васильєва П.О., при цьому, як орган державної влади, Головне управління не має право привласнювати функції суду зі здійснення правосуддя у індивідуальному трудовому спорі, оскільки це є прегативою суду.

Дійсно до Головного управління надходили звернення адвоката Васильєва П.О., який діє в інтересах громадянки ОСОБА_1 .

Головне управління вказало, що чинне законодавство про працю не передбачає такої підстави для звільнення як відсутність у працівника щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом або відмова від вакцинації, ф проінформувало, що поновлення порушених прав працівника може бути насамперед здійснено особою, що їх порушила.

Було вказано, що вважливими трудовими правами працівників, закріпленими в ст.. 2 КЗпП України, є право на вирішення трудових конфліктів ( спорів) у встановленому законом порядку та право на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади.

13 вересня 2022 року від відповідача до суду надійшли додаткові пояснення та заперечення щодо позовної заяви, відповідно до яких представник відповідача просить суд в задоволені позовних вимог позивача відмовити, посилаючись на те, що відсторонення позивача від роботи було здійснено відповідачем відповідно до норм чинного законодавства, тому вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Додатково зазначила, що на виконання норми законодавства України, позивача з 01 березня 2022 року було поновлено на роботі на підставі наказу від 01 березня 2022 року № 18-к «Про поновлення на роботу».

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

06 грудня 2021 року Ухвалою Білгород Дністровського міськрайонного суду по вказаній справі було відкрито спрощене позовне провадження з викликом, повідомленням сторін.

Учасники справи в судове засіданні не з`явилися, від представника відповідача наявна заява про розгляд справи у відсутність, у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі, справу розглядати за наявними матеріалами справи.

Справа розглядається в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

Сторони повідомлені про дату розгляду справи та наданий час для подання відзиву та заперечень.

Суд розглядає справу за відсутність сторін, за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом

Вивчивши матеріали справи, перевіривши надані докази, суд дійшов до наступного висновку.

Матеріалами справи встановлено, що дійсно за даними трудової книжки ОСОБА_1 , серії НОМЕР_1 , позивач з 03.09.1997 року, згідно Наказу № 69-а від 03.09.1997 року, була зарахована на посаду концертмейстера в порядку переведення до Білгород-Дністровського педагогічного училища Південно - українського державного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського, яке 07.09.2020 року перейменовано на КЗ «Білгород-Дністровський педагогічний фаховий коледж». (а.с. 18-19)

Листом № 476 від 05.11.2021 року КЗ «Білгород-Дністровський педагогічний фаховий коледж» повідомлено ОСОБА_1 про необхідність подати документ, який підтверджує отримання повного курсу вакцинації або однієї дози дводозної вакцини від COVID-19, включеної ВОЗ до переліку дозволених в надзвичайних ситуаціях; або міжнародний, внутрішній сертифікат або іноземний сертифікат, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою дводозної вакцини /жовтий сертифікат/ або двома дозами дводозної вакцини /зелений сертифікат/, які включені ВОЗ до переліку дозволених до переліку використання в надзвичайних ситуаціях; або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого Наказом МОЗ України від 16.09.2011 року № 595. (а.с. 20)

Попереджено, що у разі якщо до 08.11.2021 року вказаних вище документів не буде надано старшому інспектору з кадрів, то ОСОБА_1 буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати

Так, 08.11.2021 року КЗ «Білгород-Дністровський педагогічний фаховий коледж» видано Наказ № 285 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ». (а.с. 21)

Пунктом 1 Наказу передбачено, відсторонення ОСОБА_1 , концертмейстера КЗ «Білгород-Дністровський педагогічний фаховий коледж» з 09.11.2021 року до усунення причин, що його зумовили.

При цьому, правовими нормами, що керувався директор коледжу були п. 41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19», ст. 46 КЗпП, ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказ МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв і організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 року № 2153.

Фактичними підставами відсторонення окреслено у Наказі № 285 - відсутність профілактичного щеплення проти COVID-19.

Не погодившись з видачею незаконного, на думку позивача, наказу, представник ОСОБА_1 в її інтересах звертався за захистом трудових прав шляхом повідомлень на Урядову «гарячу лінію», письмової та електронної заяви до Державної служби України з питань праці, Головного управління Держпраці в Одеській області.

Нормативне обґрунтування.

Відповідно дост. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Відповідно дост. 2-1 КЗпП України,забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушеньЗакону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначив, що визначене статтею 43Конституції України право на працю Конституційний Суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя.

Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю (індивідуально-трудова діяльність, фермерство тощо), так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невід`ємним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Згідност. 46 КЗпП України, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відсторонення працівника від роботи зазвичай застосовується тоді, коли працівник виконує функціональні обов`язки з порушенням (недотриманням) певних правил, установлених законодавством для цього працівника, і продовження роботи за таких обставин створює загрозу настання шкідливих наслідків як для самого працівника, а також завдання шкоди третім особам чи суспільним інтересам.

У Законі України «Про захист населення від інфекційних хвороб» міститься вичерпний перелік обов`язкових профілактичних щеплень, зокрема у ч.1 ст. 12 Закону вказано, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Згідно листа МОЗ України, за підписом директору громадського здоров`я та профілактики захворюваності Руденко І., на № НИ-130614499 від 12.09.2021 року, станом на сьогоднішній день рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями головним державним санітарним лікарем України, головними державними санітарними лікарями АРК, м. Києва та Севастополя не приймалось.

Враховуючи вищевикладене, можна зазначити, що примусове проведення щеплень від вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 суперечить чинному законодавству.

Разом з тим, як вказала голова Комітету з трудового права НААУ Вікторія Поліщук: на сьогоднішній день роботодавець не має права застосовувати будь-які заходи впливу до працівника, якщо останній не бажає проходити вакцинацію. Більше того, у разі якщо роботодавець відсторонює працівника від роботи у зв`язку з відмовою від вакцинації проти COVID-19, то працівник може оскаржити таке відсторонення у судовому порядку", - наголосила голова профільного комітету НААУ. Вона уточнила, що "відмова працівника від вакцинації не може вважатися порушенням трудової дисципліни, а відповідно і підставою для звільнення працівника.

Суд констатує,що відсторонення працівника від роботи можливе тільки з підстав, що визначені законодавством, зокрема статтею 46 КЗпП (постанова Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18).

Загальна декларація прав людини (стаття 29, частина 2) визначає, що при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

Крім того, у п.7.3 своєї Резолюції 2361 (2021) Парламентська асамблея Ради Європи рекомендує інформувати громадян про те, що вакцинація не є обов`язковою, і що ніхто не може зазнавати політичного, соціального чи іншого тиску для здійснення вакцинації, а також забезпечити, щоб ніхто не піддавався дискримінації за те, що не пройшов вакцинацію.

Крім того, правові підстави відмови від вакцинації передбачені: ст. 1, ст.. 8, ст. 9 Нюрнберзького кодексу 1947 року; п. 16 Гельсінської декларації всесвітньої медичної асоціації; ст. 6, розділ 1., розділ 3. Заява ЮНЕСКО 2005 року про біоетику та права людини; пункти 7.3.1. і 7.3.2. Резолюції ПАРЄ № 2361 від 2021 року «Вакцини проти COVID-19: етичні, правові та практичні міркування».

Згідно Листа-роз`ясненняМінекономіки Українищодо неправомірностізастосування роботодавцемдо працівниказаходів примусута/абодисциплінарного стягненняза відмовувакцинуватися відкороно вірусноїхвороби COVID-19, не вбачається правових підстав у роботодавця примушувати працівників вакцинуватися від коронавірусної хвороби COVID-19 та/або притягати їх до дисциплінарної відповідальності за відмову вакцинуватися від цієї хвороби.

Більш того, суд враховує, що згідно ч.1,2 ст. 286 ЦК України, фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні.

2. Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи.

У відповідності до ст. 39-1 ЗУ «Про охорону здоров`я», пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні.

Забороняється вимагати та надавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта.

За змістом ст. 60 Конституції України, ніхто не зобов`язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.

За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.

Згідно зіст. 22 Закону України «Про оплату праці»від 24.03.1995 року № 108/95-ВР, суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Згідно п. 10Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року, якщо буде встановлено, що на порушенняст.46 КЗпПроботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (ст.235 КЗпП).

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Як вказав ВСУ у своїй Постанові № 761/12073/18 від 01.04.2020 року, у разі незаконного відсторонення працівника від роботи, він має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а не частини невиплаченої заробітної плати.

Згідно ч. 1ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно із ч. 5ст. 97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до ч. 6ст. 24 Закону України «Про оплату праці», своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Заробітна плата повинна виплачуватися працівникові регулярно в робочі дні в строки, встановлені в колективному договорі, не рідше двох разів на місяць, не більше як через 16 календарних днів. Якщо день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Затримка виплати заробітної плати навіть на один і більше днів є порушенням строків виплати згідно зіст. 241-1 КЗпП України.

Відповідно дост. 115 КЗпП Українизаробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч.1ст.221 КЗпП України, трудові спори розглядаються: 1) комісіями по трудових спорах; 2) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами.

Відповідно дост. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Згідно зіст. 15 ЦК України,кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Відповідно до ч. 3ст. 12 ЦПК України,кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1ст. 13 ЦПК України,суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, відповідно до ч.1ст. 81 ЦПК України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінка аргументів сторін, висновки суду

З урахуванням виниклих правовідносин між сторонами, судом вбачається порушення трудових прав позивача у можливості заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, адже в момент прийняття оскаржуваного наказу відповідачем, були відсутні правові підстави для відсторонення ОСОБА_2 від роботи.

З огляду на ієрархічну систему законодавчих норм, Вищим законом України є Конституція України, яка передбачає невід`ємне право кожного на працю, що є природною потребою людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Вказане право також кореспондується у КЗпП України.

Усі інші підзаконні нормативні акти, що приймаються уповноваженими нормотворчими суб`єктами на основі і на виконання законів,в т.ч. постанови КМУ мають узгоджуватись з нормами Вищого Закону України та спеціальними нормами трудового законодавства України, тобто вони не можуть суперечити критеріям, визначеним на законодавчому рівні.

Суд враховує також право особи на таємницю про стан свого здоров`я та імперативну виключну заборону роботодавцям довідуватись про таку інформацію, вчиняти обмеження/дискримінацію/ з підстав обізнаності /чи необізнаності/ стану здоров`я, медичного обстеження, звернення за медичною допомогою, тощо, його працівника, крім тих, що передбачені в категорії обов`язкових.

На сьогодні, жодний Закон України не містить посилання на обов`язковість проведення щеплення проти респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Тож, застосування такого виду обмеження прав працівника як відсторонення від роботи не було зумовлено об`єктивними правовими підставами, воно містить у собі ознаки примусового сприяння роботодавцем проведення працівником, який знаходиться у нерівному та невигідному положенні порівняно з ним, враховуючи його повноваження, на проведення відповідних дій.

Доводи відповідача стосовно відсутності заперечень з боку позивача, що вона за своїм фахом входить до кола працівників відповідача, які підлягають щепленню, так само як і не оскарження нею наказу № 264 від 18.10.2021 року, яким попереджено працівників про наступне відсторонення у разі відсутності щеплення, не спростовують доказовості позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, Наказ № 285 від 08.11.2021 року КЗ «Білгород-Дністровський педагогічний фаховий коледж» слід визнати незаконним та скасувати.

Стосовно вимог позивача про виплату їй заробітної плати, суд виходить з наступного.

Оскільки директор КЗ «Білгород-Дністровський педагогічний фаховий коледж» на порушенняст.46 КЗпП із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника ОСОБА_1 від роботи концертмейстера із зупиненням виплати заробітної плати, суд вважає за необхідне стягнути у зв`язку з цим з відповідача як роботодавця позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.

З огляду на приєднану до матеріалів справи довідку про доходи ОСОБА_1 за № 491 від 03.11.2021 року, її середньомісячна заробітна плата становила 12 865,41 грн., середньоденна вираховується згідно з п. 8 Постанови № 100 шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів, де 12865,41*2/52=494,82 грн.

ОСОБА_3 було фактично відсторонено згідно наказу № 285 від 08.11.2021 року, з 09.11.2021 року та відповідно до наказу № 18-к від 01 березня 2022 року поновлено на роботі.

Таким чином, станом на день поновлення на роботі, тобто на 01 березня 2022 року вимушений прогул становить 95 днів:/19 робочих днів у листопаді 2021 року/+27/робочих днів у грудні 2021 року/+25/ у січні 2022 року /+24/у лютому 2022 року.

З огляду на викладене, середній заробіток, що підлягає виплаті працівнику за вимушений прогул за час відсторонення працівника від роботи становить 494,82*95=47007,9 грн., тому в цій частині позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позивач сплатила за подачу відповідного позову судовий збір у розмірі 908 грн, згідно квитанції № 32422, тому відповідні суми слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 43, 60 Конституції України, ст. ст.2-1, 46, 233 КЗпП, ст. ст. 12, 13, 81, 83, 263, 264, 265,266, 354 ЦПК України , суд, -

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального закладу "Білгород-Дністровський педагогічний фаховий коледж", третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Головне управління Держпраці в Одеській області, про визнання наказу про відсторонення від роботи незаконним та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку із відстороненням від роботи задовольнити частково .

Наказ № 285 від 08.11.2021 року Комунального закладу "Білгород-Дністровський педагогічний фаховий коледж" «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » - визнати незаконним та скасувати.

Стягнути з Комунального закладу "Білгород-Дністровський педагогічний фаховий коледж" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09 листопада 2022 рік по 01 березня 2022 рік у розмірі 47007,9 грн.

На підставі ч. 1 ст. 430 ЦПК України, допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати ОСОБА_1 , але не більше ніж за один місяць

Стягнути з Комунального закладу "Білгород-Дністровський педагогічний фаховий коледж" на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 908 грн.

В частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку по день постановлення остаточного рішення суду відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду подачі апеляційної скарги.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , ІПН: НОМЕР_3 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Комунальний заклад "Білгород-Дністровський педагогічний фаховий коледж", код ЄДРПОУ: 35657567, юридична адреса: 67700, Одеська область, місто Білгород-Дністровський, вулиця Пушкіна, будинок 17.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Головне управління Держпраці в Одеській області юридична адреса: 65044, місто Одеса, проспект Шевченко,2.

Повний текст рішення складений 28 жовтня 2022 року.

Суддя: